Осваиваю панорамную фотографию

Огородик

​​Людям, які розповідають про світову змову ЛГБТ, Сороса і гомодиктатуру, варто було б побачити, з якого гівна і палок це все робиться.
(на фото фрагмент реквізиту до прийдешнього Одеса Прайду з певними, кхм, творчими допрацюваннями)

Странное ощущения заёбанности не от нехватки времени, а от нехватки мозга, который не успевает переключаться между разными задачами.

Весело, в общем

Вчера мониторил страницы поаворадикалов, чтобы узнать их планы на ближайшую неделю. Сегодня на меня подписалась страница "Бельё для уверенных мужчин", а Фейсбук рекламирует "Браслеты для настоящих мужчин".
Ребята, это не то, что вы подумали!!!

Наснилося було, що я сиджу з двома дівчатами-активістками, які готують гасла до акції і кажуть, що їх за це спалять.
Потім снилося, що я стою в натовпі і дивлюся, як дівчат забивають і спалюють живцем. Здається, моє несвідоме розповіло мені все про агресивний натовп і те, на що він здатен.

Внезапно заметил за собой скепсис в адрес человека, кардинально сменившего взгляды. Это довольно странно, учитывая, что свои убеждения я несколько раз серьезно пересматривал.
С другой стороны, понятно, почему многие так упорно держатся за свои предрассудки, не желая слушать аргументы. Страшно показаться несерьёзным человеком без собственного мнения.

Боже, який сором.
Голова одеської ОДА пише в фейсбуку пост про відкриття нової будівлі слідчого управління за участі високого МВДшного начальства. Під постом із десяток ботів розхвалюють губера і кидаються на коментаторів, які висловлюють скепсис щодо роботи поліції.
Це і є "держава в смартфоні", яку нам обіцяли?

А гарно ж написав

Когда я был школьником, среди детей была в ходу сказка-страшилка "Гроб на колёсиках", в которой рефреном повторялось: "Девочка-девочка, гроб на колёсиках уже в твоём городе... Девочка-девочка, гроб на колёсиках уже на твоей улице..."
И почему я вспомнил об этом сегодня, когда получил десяток сообщений от Новой Почты?

Час для нової трансформації. Незвично і лячно. Та чи не нудно жити, якщо не кидати виклик самому собі?

В очередной раз удивляюсь своей способности интуитивно делать концептуально правильные вещи и только потом, значительно позже понимать их смысл.

Настроение последних дней
https://www.youtube.com/watch?v=dh4OYbP1dos

Опять ничего содержательного, просто музыка
https://youtu.be/4jeTdqDu9i8

Підбираючи плейліст до гри "Атом людяності", зіткнувся з проблемою: стилістика кіберпанку вимагає електронної музики, а я в ній зовсім не тямлю. Зрештою винайшов метод: слухаю YouTube Music в режимі радіо, і якщо чую трек, під який можу уявити свого персонажа танцюючим - додаю.

​​Начебто звільнилося багато часу, який можна на щось витратити - але почуваюся дезорієнтованим і не знаю, за що взятися.
Проте! В мене є нові шкарпетки.

Последний кустик с балконной грядки

Дивне відчуття: наче повертаюсь у минуле, відкриваючи частини себе, яким не було через що проявитися.
Якщо свідомо робити незвичні речі, результат може бути несподіваним.

Случайно изобрёл новое слово: "худолжник".
Не знаю только, это очень плохой должник или очень бедный художник?

This is so fucking true