взагалі якого хуя ми повинні витрачати гроші на громадян держави, яка на нас напала?????
замість того, аби рятувати життя своїх громадян від рос рсзо ми повинні займатися порятунком державного ладу країни агресора?????

Штош, наші збройні сили досягли позначки в 20 000 двохсотих окупантів ⚡️

Тож принагідно нагадую, що всіх, хто ступить на нашу землю, аби її відібрати разом з життям, здоров'ям, незалежністю самовизначенням українців, чекає смерть. В кращому випадку полон. Тікайте додому, поки можете 👊

Розвивайте своє, а не паплюжте чуже. Останнє, до речі, всіх стосується. В некомуністичних країнах це називається "особистий простір" 🤡

Такого я звичайно не очікувала..

Виявляється в нашого ректора є твітор і він підписаний на ключове слово КНУ..

ЦЕ НАРЕШТІ СТАЛОСЯ

У Києві запустили трамвайний маршрут №28 Д від вул. Милославської до станції метро «Позняки» 🚃

✔️Інтервал руху складає 20 хвилин.

Київ постійно розширює мережу працюючого громадського транспорту. Наразі діє:

🚌 62 автобусних маршрутів загальною кількістю 137 автобусів;
🚃 12 трамвайних маршрутів загальною кількістю 57 трамваїв;
🚎 14 тролейбусних маршрутів загальною кількістю 35 тролейбусів.

🚐Приватні перевізники здійснюють перевезення на 52 маршрутах загальною кількістю 250 автобусів.

ℹ️Актуальний графік руху міського транспорту можна дивитися у додатку «Київ цифровий».

У НАС ТЕПЕР Є ПРЯМЕ СПОЛУЧЕННЯ ПОЗДЯКІВ З ТРОЄЩИНОЮ

Його вчора прийняли наші колеги недалеко від лісу, куди цивільним не можна.

ДРГшник.
З телефонами, планшетами, завданням.
Не той потєшний, яких сотнями ловлять в домових чатах, а справжній, що прибув до другої хвилі другої кампанії нападу на Україну.

Дяка територіальній обороні міста Києва та Службі божій за блискавичну роботу.

Дивуюся їх витримці, якщо чесно.
Витримці та ввічливості.
Нині ж для цивільних є просте правило - в ліс та лісопарки не можна ходити ні за яких обставин.
Зась.

Те, що для більшості війни не існує, бо ж вже не чути прильотів та наших Градів, то таке.
Забиті дитячі майданчики та заповнені вщент ресторани - логічний з цього всього наслідок.

Але коли люди елементарно не розуміють, чому в Києві тихо і чому над нами досі не літають російські бомбардувальники, чому всі ліси навколо - у траншеях з нашими бійцями, розтяжках та секретах, тихо тетерієш.

І ще ж бухтять, розповідають про свої права на «просто пагулять», «пакатацца на вєлосіпєдє», «шо ви нагнєтаєтє, тут вайни нєт».
Дивишся на це, слухаєш, посміхаєшся, коли вони таки показують вміст кишень та телефонів і сподіваєшся, що може хоч ця ситуація їм дасть розуміння, що НІЧОГО ще не скінчилося.
НІЧОГО.
І їхні спроби налагодити нормальне життя прикриваються людьми, які зараз їх тримають на прицілах і на яких вони ж бухтять.
Казкові героїчні ельфи.
Казкові. Епічні.

Шановні, не ходіть в ліси.
Неважливо в які.
Неважливо коли.
Всюди і завжди, до кінця війни.
Так, ДРГшники зовні такі само люди, що вийшли просто на прогулянку.
Ні, зовні решта цивільних від них нічим не відрізняється.

Я теж млію з сонячних галявин, джмелів, перших квіточок і набубнявілої зелені.
Але поважайте роботу військових і спецслужб.
Ми навіть не на середині війни.
Ми навіть не уявляємо, коли ця середина настане.

Готуйте травневі шашлики, але не в лісі.

Дякую за розуміння.
Переможемо.

Цей напис залишили російські солдати на стіні спальні сина Наталії перед тим, як покинути Бучу.

Фото: Philippe de Poulpiquet