Чайкою

Цей лікар - мій герой ❤️

❗️Момент повторного обстрілу сьогодні у центрі Харкова, коли рятувальники намагалися допомогти пораненим.

Відео: Jerome Starkey

Ураааа, нам дали гелікоптери, а ще 300 дронів і пушки

⚡️Перший рейс з новою воєнною допомогою з США для України надійде в найближчі 24 години - представник Міноборони в CNN

СТО, переводячи мене на новий продукт: ти повинна драйвити команду!! Використовуй дані, ти аналітикиня!

Я: задрайвила команду активніше переходити на українську підчас дзвінків

Він методично, квадрат за квадратом, домастив хліб з маслом і всівся за стіл, розташувавши автомат біля ніг.

На вигляд йому було років за 60.
За своїми навичками, резюме та поглядом - типовий професійний палій російських танків в українських степах.
Він викликав велику повагу, але не через свій вік, а через його манери та вишукану мову.
Буває таке, коли спілкуєшся з людиною і бачиш, відчуваєш, як вона зважує кожне сказане нею слово, якомога точніше підбираючи його під тему, обставини та співрозмовника.
І, що важливо, він говорить для того, щоб бути почутим і далі слухати та чути.

Я дочевся поки він сьорбне чаю та спитав:
- А в цивільному житті Ви ким були?
- I teach English.

Взагалі, питання про «були в цивільному житті» виглядає дещо пришелепкуватим, бо всі мають надію повернутися до старих ремесел.

Тим не менш, тут всі кимось були до 24 лютого.

Всі щось робили до певного дня.
У всіх були різні траєкторії, одначе всі зустрілися в цій точці часопростору навколо великого столу з маслом та хлібом, щоб чистити зброю, пити чай та розповідати історії.

Хлопчина зліва, більше схожий на хіпстера, якщо вкласти йому в руки лавандовий раф, прекрасно працює по мішеням.
До війни був звичайним менеджером в компанії металопластикових вікон.
До війни зброї у руках не тримав.

Два парубки з правого боку - колишні студенти, сусіди.
Один - починаючий айтішник, другий - біс його знає хто, але розуміється на праві, юриспруденції і всій цій каламуті.
Обидвоє до війни не брали до рук зброю, а тепер щоденно з ранку і до ночі її опановують.

О, а це водій буса.
Професійний військовий, який після демобілізації пішов у вантажоперевезення, але 24 лютого повернувся назад.
Росіяни забули про нього за останні 6-7 років, але він вже про себе нагадує.

Та решта.

Бармени. Страйкболісти. Фітнес-тренери. Бухгалтери. Батьки. Дідусі. Одинаки. Віруючі. Тим, кому на те пофіг. Любителі котів. І собак.

Та решта. Взводів. Рот. Батальонів.

В перервах між роботою в лісі, розтяжками і засідками, вони дискутують про конституційне право, правові нюанси узурпації влади януковичем, запобіжники в бусах, механізми росту тонких плівок та особливості скління балконів.

З ким, скажіть, ці північні свині тут зібрались воювати?

Ми не знаємо, коли настане наша перемога.
Ми ще не в повній мірі усвідомлюємо, яку ціну в підсумку доведеться сплатити українському народові за неї.
Просто знаємо, що вона буде страшна, але менша за ціну поразки.

Однак ця війна - це горнило, в якому купа характерів, доль, життів зливаються воєдино і в якому викристалізовується українська нація.

Велике щастя спілкуватися з цими людьми.
Велике щастя.

Переможемо.

Бля да

АХАХААХАХ

"Три вещи вечны:
Смерть, налоги и потеря данных;
Догадайся, что случилось"

Дуже важливий допис для всіх волонтерів, що закуповують бійцям турнікети. Прочитайте і обов'язково подивіться відео.