[1/2]

ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ У РОСІЇ.

Ми знову стикаємось з тим, що було свого часу в Бучі та у звільнених від окупації селищах Харківщини. Ми бачимо ставлення росіян до страждань українців. Це, звичайно, пропаганда – але є події, котрі всьому цьому передували.

Просто так нічого не буває. Систематична жорстокість на рівні геноциду сама по собі не з’являється. Так російською владою жорстко контролювались майже всі процеси відносно українців в Росії. Після розпаду СРСР пішла хвиля загальної демократизації. Тоді українці в РФ створили сотні громадських організацій та спілок по всіх регіонах країни. Перелік цих організацій зайняв аж 50 сторінок у довіднику «Громадських організацій Росії».

Щоб ви розуміли масштаб, поясню числами. За даними перепису населення в СРСР 1989 року, в Росії проживало майже 4,4 мільйона українців. Понад половина української діаспори жила в Москві та Московській області, Краснодарському краї та Ростовській області, Тюмені та Приморському краї Росії. Та до 2010 року кількість українців зменшилася до 1,9 мільйона.

Частина українців виїхала в Україну або інші країни світу, а інші – асимілювалися. Це відбулося внаслідок планомірної політики, яку почав проводити Кремль з приходом до влади Володимира Путіна. Це була не якась там «лагідна русифікація». Паралельно знищувалось все, що хоч якось стосувалось України. Це стосувалось будь-яких нацменшин, в тому числі й наших земляків. На початку правління Путіна горіло все, що могло нагадувати про коріння місцевим жителям. Чи то українці Далекого Сходу. Чи «наші» з окупованої (сподіваюсь, тимчасово) Стародубщини.

Хронологія ліквідації

19.11.2002 – Тейково. Розстріл заступника голови Товариства української культури "Мрія" (м. Іваново, Росія), бізнесмена і мецената Володимира Побурінного (32 роки). Вбитий перед дверима оселі. Був бізнесменом і очолював фірму «Заповіт». Опікувався недільною школою та Товариством української культури «Мрія», ініціатором створення яких був сам.

04.2004 – Владивосток. Вбито керівника українського хору «Горлиця», 68-річного лікаря Анатолія Криля. Крім хору, Анатолій Улянович був членом реєстраційної «двадцятки» парафії УПЦ КП на честь Миколая Чудотворця.

19.07.2006 – Тула. Замах на життя співголови місцевої організації «Батьківська стріха», члена Ревізійної комісії ФНКА «Українці Росії», пані Наталю Ковальову.

24.12.2006 – Тула. Зарізали чоловіка Ковальової: Володимира Сенишина, Члена Ради Об’єднання українців Росії, голову Тульської регіональної організації «Батьківська стріха».

24 листопада 2010 року Верховний суд Російської Федерації ліквідував одне із найбільших об'єднань українців Росії – Федеральну національно-культурну автономію «Українці Росії». Окрім формальних підстав для такого рішення, озвучених судом, була й політична складова: голова організації Валерій Семененко організував заходи, присвячені «пам'яті українців, загиблих у роки Голодомору» та виступав на них.

18 травня 2012 року Верховний суд Російської Федерації задовольнив позов Міністерства юстиції РФ, постановив «ліквідувати загальноросійську громадську організацію Об'єднання українців Росії, виключивши її з єдиного державного реєстру юридичних осіб». ОУР знищили за систематичну інформаційну підтримку процесів демократизації, які розвивалися в Україні. А також – за спротив русифікації українських організацій. Зокрема, росіян розлютила протидія реорганізації Бібліотеки української літератури в Москві. Її хотіли перетворити на Бібліотеку народів Росії.

У 2015 році в Росії був ухвалений один федеральний закон. Він посилив засоби тиску на неурядові і міжнародні організації, серед них трапився й Світовий конгрес українців (СКУ).

[Текст підготував для УН Гліб Парфьонов, автор каналу Над пропастью кринжи та аналітик центру політичних досліджень "Доктрина"]