Не поможет, все равно сычую(((
Forwarded from Memes Patrol
Forwarded from Лабораторна миша
Поговоримо про рак
Ні, не про Володимира Олександровича та його манюні копії в міністерських кабінетах і ложах парламенту, а про хворобу, яку багато десятиліть поспіль науковці в купі лабораторій по всьому світу намагаються здолати.
Це тільки в сюжетах плюсів ведучі хвацько розповідають, що українські вчені винайшли ліки від раку, а реальність геть інша: видів тих онкологій - як в дурня фантиків.
І універсальної пілюлі, окрім смерті пацієнта, не існує.
1. Перша цікава стаття якраз і розкриває питання - чому ракові клітини різні, як вони еволюціонують, стають ще більш невразливими і тому важко піддаються лікуванню.
Оця картінка, висмикнута зі статті Дарії Мірошніченко і її колег, демонструє унікальне таїнство - "секс" між клітинами пухлини.
Угу, вони збираються на вечірку, так само як люди, аби потім обмінятися генами, щоб ставати більш пристосованішими до жорстокої протидії з боку онкологів, хіміотерапій і т.п.
Почитайте, дуже цікаво.
https://hromadske.ua/posts/seks-yak-u-gribiv-ukrayinski-naukovci-u-ssha-opisali-vazhlivij-mehanizm-rozvitku-rakovih-puhlin
Сама по собі робота на хліб не маститься.
Вона дає фундаментальне розуміння того, як рак "працює" і чому він є настільки підступним ворогом.
А вже це знання допоможе іншим вченим розробити засоби протидії геннообмінним вечіркам.
Дмитро Сімонов, як завжди, респект за прекрасний матеріал.
2. Друга стаття вже, власне, присвячена спробі протидіяти розвитку пухлин.
З лікуванням раку яка проблема - організм хворого буквально заливають хіміотерапією, щоб повбивати ті всі ракові клітини, що розповзаються метастазами, де їм заманеться.
Це як коврове бомбардування - ракові клітини гинуть, але й здоровим від такого підходу непереливки.
Тому вчені б'ються над способами специфічних терапій, щоб ліки вбивали виключно ракові клітини.
Або адресною доставкою - коли ліки завантажуються у дуже маленькі "автобуси", що мають нанометрові розміри (нанометр - одна мільярдна частина метра) і вивантажують їх виключно у пухлину.
Як ті "автобуси" мандрують в потрібне місце, концентруються в клітині, активуються - то ціла наука.
Так от ці вчені з Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології імені Р.Є. Кавецького НАН України пішли ще трошки далі і розробили систему доставки золотими наночастинками не просто протипухлинних препаратів типу вінкристину чи доксорубіцину, а спеціального протеїну.
Він такий нудний, що коли чіпляється до ракової клітини - та вчиняє собі самогубство.
Наскільки це була нетривіальна задача та з якими складнощами зіткнулися авторки - читайте тут http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7661
Зауважу, спеціально для плюсів - це не ліки від раку.
Пишіть про пандочку та знімайте сюжети про срані двері.
А для решти нормальних людей теж додам, що ці результати поки що на хліб теж не намастиш, але фундаментальне розуміння, як протеїн запхнути у клітину - вже є.
Загалом, дуже тішить, що вчені з року в рік намагаються глибше зрозуміти, чому рак є такої наволоччю та як бити в його саму основу.
Майте гарний вечір.
Ні, не про Володимира Олександровича та його манюні копії в міністерських кабінетах і ложах парламенту, а про хворобу, яку багато десятиліть поспіль науковці в купі лабораторій по всьому світу намагаються здолати.
Це тільки в сюжетах плюсів ведучі хвацько розповідають, що українські вчені винайшли ліки від раку, а реальність геть інша: видів тих онкологій - як в дурня фантиків.
І універсальної пілюлі, окрім смерті пацієнта, не існує.
1. Перша цікава стаття якраз і розкриває питання - чому ракові клітини різні, як вони еволюціонують, стають ще більш невразливими і тому важко піддаються лікуванню.
Оця картінка, висмикнута зі статті Дарії Мірошніченко і її колег, демонструє унікальне таїнство - "секс" між клітинами пухлини.
Угу, вони збираються на вечірку, так само як люди, аби потім обмінятися генами, щоб ставати більш пристосованішими до жорстокої протидії з боку онкологів, хіміотерапій і т.п.
Почитайте, дуже цікаво.
https://hromadske.ua/posts/seks-yak-u-gribiv-ukrayinski-naukovci-u-ssha-opisali-vazhlivij-mehanizm-rozvitku-rakovih-puhlin
Сама по собі робота на хліб не маститься.
Вона дає фундаментальне розуміння того, як рак "працює" і чому він є настільки підступним ворогом.
А вже це знання допоможе іншим вченим розробити засоби протидії геннообмінним вечіркам.
Дмитро Сімонов, як завжди, респект за прекрасний матеріал.
2. Друга стаття вже, власне, присвячена спробі протидіяти розвитку пухлин.
З лікуванням раку яка проблема - організм хворого буквально заливають хіміотерапією, щоб повбивати ті всі ракові клітини, що розповзаються метастазами, де їм заманеться.
Це як коврове бомбардування - ракові клітини гинуть, але й здоровим від такого підходу непереливки.
Тому вчені б'ються над способами специфічних терапій, щоб ліки вбивали виключно ракові клітини.
Або адресною доставкою - коли ліки завантажуються у дуже маленькі "автобуси", що мають нанометрові розміри (нанометр - одна мільярдна частина метра) і вивантажують їх виключно у пухлину.
Як ті "автобуси" мандрують в потрібне місце, концентруються в клітині, активуються - то ціла наука.
Так от ці вчені з Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології імені Р.Є. Кавецького НАН України пішли ще трошки далі і розробили систему доставки золотими наночастинками не просто протипухлинних препаратів типу вінкристину чи доксорубіцину, а спеціального протеїну.
Він такий нудний, що коли чіпляється до ракової клітини - та вчиняє собі самогубство.
Наскільки це була нетривіальна задача та з якими складнощами зіткнулися авторки - читайте тут http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7661
Зауважу, спеціально для плюсів - це не ліки від раку.
Пишіть про пандочку та знімайте сюжети про срані двері.
А для решти нормальних людей теж додам, що ці результати поки що на хліб теж не намастиш, але фундаментальне розуміння, як протеїн запхнути у клітину - вже є.
Загалом, дуже тішить, що вчені з року в рік намагаються глибше зрозуміти, чому рак є такої наволоччю та як бити в його саму основу.
Майте гарний вечір.
Forwarded from Memes Patrol
Forwarded from хорники детского сада
Forwarded from хорники детского сада
Forwarded from хорники детского сада
Бывают моменты, когда я жалею, что не живу возле студ городка
Forwarded from xkcd
'For those of you also taking Game Theory, your grade in that class will be based on how close your grade on this exam is to 80% of the average.'
Forwarded from Memes Patrol
Это наверно единственный момент где я с Сененко не согласна. В стране не работают ни правоохранительные органы, ни суды. Какое оружие? Только в том случае, если получить на него разрешение так же просто, как написать статью)
Мне и так здесь страшно))))
Мне и так здесь страшно))))
Forwarded from Лабораторна миша
Не про науку, але я завжди викладаю алгоритми наче заплутаних процедур, які пройшов сам, аби іншим було легше.
Про зброю.
Мама каже:
- Хочу Вам з дружиною на честь народження онука Марка зробити пам'ятні подарунки. З нею я визначилася. Але що подарувати тобі? Може годинника?
- Знаєш, - кажу, - давно думаю зробити собі дозвіл на зброю і придбати рушницю. Думаю, той же Марк, як підросте, оцінить такий подарунок від бабусі.
Все, що відбувалося далі - я детально описав у цій статті.
Ніколи не забуду два ключових моменти:
- коли в магазині мені винесли мою рушницю і я вперше взяв її в руки, як власник.
- коли я приніс свіженький дозвіл на зброю додому, дружина на нього подивилася і спитала: так а мені коли зробимо?
Загалом, користуйтеся цим нехитрим алгоритмом.
Чекайте, коли нарешті депутати припинять бути інфантилами та законодавчо врегулюють обіг зброї в країні (принагідно дякую депутатам, що віддали голоси за законопроєкт 4335-1).
Чистіть та змащуйте зброю.
Інвестуйте в набої та власні навички.
Розвивайте зброярську культуру.
Дякую мамі за крутезний подарунок.
Дякую Сергію Грішину за зсовування з мертвої точки.
Дякую Георгію Учайкіну та Українській асоціації власників зброї за боротьбу і корисні поради.
Майте гарний вечір.
https://site.ua/anton.senenko/33741-yak-ya-pridbav-gladkostvolnu-rushnitsyu/
Про зброю.
Мама каже:
- Хочу Вам з дружиною на честь народження онука Марка зробити пам'ятні подарунки. З нею я визначилася. Але що подарувати тобі? Може годинника?
- Знаєш, - кажу, - давно думаю зробити собі дозвіл на зброю і придбати рушницю. Думаю, той же Марк, як підросте, оцінить такий подарунок від бабусі.
Все, що відбувалося далі - я детально описав у цій статті.
Ніколи не забуду два ключових моменти:
- коли в магазині мені винесли мою рушницю і я вперше взяв її в руки, як власник.
- коли я приніс свіженький дозвіл на зброю додому, дружина на нього подивилася і спитала: так а мені коли зробимо?
Загалом, користуйтеся цим нехитрим алгоритмом.
Чекайте, коли нарешті депутати припинять бути інфантилами та законодавчо врегулюють обіг зброї в країні (принагідно дякую депутатам, що віддали голоси за законопроєкт 4335-1).
Чистіть та змащуйте зброю.
Інвестуйте в набої та власні навички.
Розвивайте зброярську культуру.
Дякую мамі за крутезний подарунок.
Дякую Сергію Грішину за зсовування з мертвої точки.
Дякую Георгію Учайкіну та Українській асоціації власників зброї за боротьбу і корисні поради.
Майте гарний вечір.
https://site.ua/anton.senenko/33741-yak-ya-pridbav-gladkostvolnu-rushnitsyu/
site.ua
Як я придбав гладкоствольну рушницю
Нарешті сталося те, про що я давно мріяв — отримав дозвіл на зброю. В принципі, в інтернетах та соцмережах повно аналогічних дописів та детальних інструкцій...