Дуже цікавий і дуже важливий лист від, мабуть, найнезашкваренішої структури в країні - Наукового комітету Нацради з питань розвитку науки і технологій.
Вони пропонують партіям включити до своїх списків науковців з високими міжнародними рейтингами, аби на ділі, а не на словах закладати підгрунтя розвитку високотехнологічної економіки.

Так-так, те, що написано в листі - правда. Комітет з питань науки і освіти у Верховній раді - є одним з найменших. Бо це ж не енергетичні-земельні чи інші "потоки".

Побачимо, як на це відреагують партії, а перед виборами ми разом детально вивчимо списки лідерів соціологічних опитувань та їхні програми.

P.S. Це, звісно, якщо ми до того часу не встигнемо капітулювати руцями Кучми.

Допис Наукового комітету https://www.facebook.com/uasciencecops/photos/a.1496006823800778/2149168315151289/

Комп'ютерні ігри рятують від хвороб Альцгеймера і Паркінсона!
Забагато спати - вкорочувати собі віку!
Хвороби можна вилікувати моделюванням на комп'ютері!

Шо Ви на мене дивитеся?
Це практично цитати з інтерв'ю трьох науковців.
Звісно, вирвані з контексту.

Тому аби реально отримати задоволення від усього масиву інформації, раджу прочитати цей прекрасний матеріал, який підтримується Horizon 2020 (це програма, що передбачає виділення мільярдів доларів вченим, аби вони сиділи по своїх лабораторіях і не заважали рептілоїдам керувати світом).

Три науковці - Віктор Досенко, Олександр Скороход та Семен Єсилевський - розповідають про:

- науково обгрунтовані механізми щастя (так, це не якесь незрозумійщо у нас в голові, а конкретні процеси в організмі)
- здоровий спосіб життя, харчування і сон
- сучасні методи лікування хвороб.

Цінно, що вони ж дають поради, як стати щасливішим, здоровішим та... гм... я не бачу, щоб Семен щось радив, окрім обережного (не)звертання до приватних фірм, що обіцяють Вам розшифрувати геном і розповісти про те, як правильно харчуватися.
Однак його допис загалом цінний демонстрацією міці і могутності сучасної науки.

Майте гарні вихідні, відпочиньте, бо відчуваю, що наступний тиждень буде не менш сповнений діччю, ніж цей.

Тримайте порох сухим.
Переможемо.
https://www.the-village.com.ua/village/city/specials-city/285621-horizon2020-1

Знадобилося 5 років і стоси списаних паперів, аби багацько дуже класних людей усвідомили, що зміни в країні неможливі без активної участі у виборчому процесі.
Бо одна справа радити тим, хто у владі, а інша - самим долучатися до змін і відразу робити по-нормальному.

І от хороша новина: Юлія Безвершенко йде на вибори з Голос.

І це ще одна додаткова причина для мене самовідданіше лупати.

Неквапом, але сунемо.
Тішуся.
Переможемо.

Пост Юлі https://www.facebook.com/100008087651306/posts/2449188228694075:

«Друзі, скажу важливе. І коротко.

Я - за Голос. І вважаю його шансом для нас усіх.
Тому вирішила стати частиною цього шансу.
Мій номер у списку 48. І я вже включилась у роботу.

Від того, яким буде склад парламенту, а саме - від порядності та професійності людей, які в нього увійдуть та які будуть в їхніх командах, напряму і дуже сильно залежить наше майбутнє.
Саме парламент є нашим безпосереднім представником.
Саме парламент збалансовує президента, визначає якість законів та ухвалює їх, призначає Уряд і контролює його роботу.

Я вважаю битву на парламентських виборах ключовою не лише для дня сьогоднішнього, чи найближчих 5 років, а й для подальшої історії.

Чому Голос?

Бо тут багато людей, яких я знаю як професіоналів своєї справи, носіїв цінностей, які я поділяю, та таких, що готові затято боротися.
Людей, які реально працюють над змінами в цій країні, які мають досвід і бачення, щоб творити наше спільне краще майбутнє.
Людей, з якими мені не соромно бути в одній компанії, а навпаки - почесно працювати разом.
Людей, яким я вірю. Яких я поважаю. Які дають мені надію на те, що може бути нова якість політики. І якість життя в Україні, як наслідок.

Бо лідеру партії та великій кількості колег по команді не треба розповідати, що таке наука і для чого вона потрібна.
Бо програмні документи створюються інклюзивно.
Бо вихідна позиція йти всерйоз і надовго, щоб побудувати нарешті спроможну державу.

Що із наукою?

Як Ви розумієте, моя сфера відповідальності - наука.
Я переконана, що без успішної науки не буде успішної України.

Ті зміни, які ми закладали в 2015 році, які маленькими кроками і силами вже трохи більшого кола людей реалізовуються зараз, є лише першим етапом реформи.
Треба рухатись далі: пропонувати нові ідеї та стратегію, створювати конкретні інструменти підтримки позитивної поведінки та застереження негативної, вносити науку до порядку денного держави і суспільства, здійснювати комплекс заходів щодо входження до Європейського дослідницького простору.

Ознайомтеся принагідно з підрозділом програми по освіті й науці (http://bit.ly/2KDCisb).
Слів там небагато, але вони важливі.
І я обіцяю, що ці слова будуть набувати конкретики в наступних документах і діях.

І наостанок.
Я дуже довго йшла до усвідомлення себе політичною істотою. І для мене це дуже непростий крок.
Але я знаю, що треба давати шанс: собі і людям.
Ризикувати. Пробувати. Вчитися. Покращувати. Вдосконалюватися. Рости. І перемагати.

Необхідна довгострокова, системна і тягла робота, щоб реалізувати нашу спільну мрію про сильну науку, доброчесність та критичне мислення в суспільстві, конкурентоздатну Україну.
І я готова її робити.

Але без згуртованої наукової спільноти та без широких коаліцій із тими, кому зрозуміла важливість розвитку науки, у мене (і нас) мало що вийде.
Тому буду дуже вдячна за підтримку і спільне творення нашого майбутнього.

До роботи.
Все буде добре.»

Я беріг цей допис на понеділок, аби тиждень почався вдало.
Це вже навіть не новина, але може Ви не чули.

Ви ж віддали свій голос за Рік науки в Україні на Громадському бюджеті?
Ну, за Дні науки, Наукові пікніки в Україні / Science Picnics in Ukraine та Марш за науку - MFS Ukraine?

Ну, то я нас всіх вітаю.
Наступного року матимете усі три події.
Дякую Вам усім.

Загалом, перемогло багато класних проектів, але приємно спантеличив проект РеаніМетро - відтепер на 19-ти станціях метрополітену будуть розміщені загальнодоступні дефібрилятори.
Такі штуки я бачив у багатьох європейських містах (прямо на вулицях) і в Вашингтоні.
Дякую активістам, які просунули цю незвичну для України ідею.

Круто.
По-тихеньку сунемо в бік Європи.
По-тихесеньку.

Майте гарний день.

P.S. На фото можете бачити те, що зазвичай відбувається у проголосованих Вами проектах.
Фото дефібрилятора зробив у Копенгагені просто вулиці.
Там їх повно всюди.

Я дуже не люблю прислів'я про те, що час випробувань та негараздів - це мить неймовірних можливостей.
Бо зазвичай - це дійсно була мить можливостей для тих, хто вцілів, але ніхто ніколи не говорить про людей, компанії, країни, котрі зникли назавжди, "не втямивши" усю красу магічних слів дурнуватих лідерських семінарів.
Також, аби досягти успіху, часто радять виходити із зони комфорту.
Звісно, за дужками лишається те, що в цю зону непогано було б спочатку увійти.

Однак, коли лихо спіткало, потрібно грести всіма клешнями.
Коли у нас триває натуральна війна за Незалежність із скаженою бензоколонкою, в України немає іншого шляху, окрім розвитку власного високотехнологічного оборонного сектору.
І це дійсно є шансом для розвитку вітчизняної науково-технічної думки.
Саме тому я люблю військово-промислові виставки чи хоча б отакі статті-резюме по ним.

Читайте, вивчайте.

Мені ж найбільше подобаються дві речі:
- це ідея створення орбітального угрупування супутників на основі технологій наших українських PolyITAN-1 і PolyITAN-2, які були нещодавно запущені
- сканувальний лазерно-телескопічний силовий модуль для оптичних локаційних систем виявлення та протидії БПЛА.

Оцю другу штуку розробляють вчені з мого Інституту фізики НАН України.
Я був присутнім на науковій доповіді з цієї проблематики.
Біди від ворожих беспілотників багато: це і розкриття наших позицій, і наведення артилерії.
А от помітити та знешкодити їх дуже важко.
Дуже важлива робота.

Загалом, люди працюють.

Переможемо.

https://m.tyzhden.ua/Economics/230469

Якесь неподобство відбувається на українській антарктичній станції Академік Вернадський.
Спочатку оголосили відкритий конкурс на тамтешнє перебування та проведення досліджень, потім дозволили їздити туди жінкам, а тепер ще й 3D-тури роблять!
Я питаю - доколє?

Молодці.
Неймовірна якість фотографій, завдяки яким Ви зможете хоч трошечки уявити, як воно працювати кілька місяців поспіль без сполучення з великим світом.

Особливо мені сподобалося, що на станції у бібліотеку можна пройти лише через бар Фарадей :)

Та й книжки на полицях потішили: Энциклопедия полимеров (в трьох томах), Краткая химическая энциклопедия (в п'яти томах), Справочник столяра-плотника, Пособие по физике :)
Є і National Geographic, і Розстріляне відродження, і Кобилянська.

Але відчуваю, що на наступний рік тре оголошувать акцію "Подаруй полярнику книгу".
Книги тре буде відвозити вантажними Русланами відразу з Книжкового Арсеналу і скидати на парашутах.

Загалом, мандруйте, вивчайте.
Класно.

https://expedicia.org/3d-tur-po-stancii-akademik-vernadskiy/

Наші пращури вийшли на сушу, бо прагнули і далі жити у воді
У коней є пальці
Мозок виник для нюху

Як таке може бути?
Я розумію, чому теорія еволюції так лякає багатьох людей.
Світ реально складний і тому простіше пояснити цю складність чиєюсь волею.

Бо інакше, по-перше, доведеться визнати, що ніякого образу і подоби не було.

По-друге, що навіть образ і подоба - недосконалі, хиткі, дивні, сюрреалістичні, і винна в тому саме еволюція.
Так, ми є нащадками правмавп і хробаків.
Наша ж гординя (так це зветься?) не дає визнати, що ми є звичайними шматками м'яса, які еволюційно нічим не прекрасніші за, скажімо, левів чи поросят.

По-третє, немає ніякого розумного задуму, а все наше життя - позбавлене сенсу, окрім як найбільш ефективно попоїсти та розмножитися (от цю частину не здатна сприйняти абсолютна більшість людей на планеті, в т.ч. я).

По-четверте, еволюція - це не обов'язково про більшу досконалість, витонченість, складність тощо.

По-п'яте, складність життя, що нібито має протирічити теорії еволюції, насправді чудово її підтверджує.

Отаке.

В цьому плані, аби усвідомити, чому життя таке складне, я радив би почитати книгу Сета Ллойда "Програмуючи Всесвіт".
Однак є коротший і абсолютно неймовірно-карколомний лонгрід від бомбезного Ігоря Дзеверіна.

Еволюціоніст, який зрозумілою мовою пояснює, що спільного між ланцетником, кажанами і кротами, чому ми таки стали найрозумнішими істотами, а не дельфіни, як будова ока розкрила багато питань і які зайві чи нелогічні витребеньки еволюція запхнула в наші організми.

А також він прекрасно пояснює, які факти ще потрібно з'ясувати, аби покращити наше розуміння про те, як ми стали тими, ким ми є.

Інджой.
https://platfor.ma/specials/milyardy-rokiv-vashogo-tila-dyvovyzhni-rechi-yaki-vy-ne-znaly-pro-evolyutsiyu/

Є люди, що виголошують палкі промови, запалюють очі людей, однак потім, виявляється, що вони нікому нічого не обіцяли.
Є й інші: вони мовчки наполегливо працюють, а результати їхньої праці запалюють серця і дають їм згаснути.

Вибачте за пафос, просто з Іваном ми знайомі лише кілька років, однак, здається, що вже минула ціла вічність з тих пір, як я завдяки його мрії про надання доступу до найкращої освіти онлайн всім охочим, навчився програмувати.

Потім була купа інших онлайн-курсів і стоси паперів спільної роботи над ще, і ще, і ще більшою кількістю навчальних матеріалів для всіх українців, і нині онлайн-платформа Prometheus з мільйоном слухачів є найпромовистішим свідченням правильного синтезу мрій і лупання скелі.

Це інтерв'ю класне не тим, що в останньому абзаці Іван Примаченко радить на мене підписатися.
Не тим, що він розповідає про те, як навчатися у Стенфорді, що там в США та в чому проблема втілення будь-яких якісних реформ в будь-якій країні.
Ні, то, звісно, цікаво, читайте, але...

Але для мене найбільш важливою річчю є його чесна відповідь про справжню проблему української освіти:

"...що найважливіше для реформи освіти? ...це підготовка вчителів. Якість шкільної освіти не може бути вищою за якість освіти вчителя. Очевидний факт в тому, що в Україні з підготовкою педагогів є великі проблеми."

Нам практично немає де брати якісних вчителів.
Нам немає де їх вчити.
Здається, що ми в пастці.

То який вихід?
І, взагалі, що Іван цілий рік робив в США та як він спробує зарадити нашому лиху?

Дякую Платформі, що піднімаєте такі теми.

Інджой.
https://platfor.ma/topics/nadlyudskyj-faktor/vchytysya-osviti-ivan-prymachenko-pro-rik-u-stenfordi/

Чи бувають зорепади на Місяці?
Чорні діри - корисні чи шкідливі?
Правильно говорити "зірки на небі" чи "зорі на небі"?

Вийшла роздруківка класного інтерв'ю вченого-астронома Івана Крячка (дяка Сніжані Мазуренко).
Тут він зрозуміло розповідає про астрономічні дослідження в Україні, Головну астрономічну обсерваторію (були там? Ні? сходіть), унікальні експерименти, що цінуються на всій земній кулі, а також про сучасні тенденції астрономічних пошуків у світі.

Але якщо після ознайомлення з цим текстом у Вас виникне романтичне уявлення про роботу астронома, як сидіння з філіжанкою кави і спостереження в окуляр телескопа за зорями, то мушу Вас засмутити: це важка праця, інколи в шалений холод та на вершинах гір, а в більшості - це детальна обробка величезного масиву даних з використанням карколомного математичного апарату.

Загалом, десь наприкінці літа - на початку осені будуть дні відкритих дверей в ГАО (якщо я не помиляюся), то я про це повідомлю, завітаєте на екскурсію та дізнаєтеся усю внутрішню кухню.

Інджой.

http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=5137

Кладєзь знаній
Опубліковані теми кандидатських дисертацій народних обранців 8-го скликання
В принципі, сміятись нема з чого, тре детально вивчати, а певні роботи виглядають достатньо притомно.

Однак, комбінація певних назв і прізвищ в мене викликає посмішку:

"Державний борг США" - Льовочкін

"Деятельность Коммунистической партии Украины по совершенствованию подготовки преподавателей общественных наук (1966-1975 гг.)" - Литвин

"Управление автомобильными дорогами в РСФСР : административно-правовые вопросы" - Ківалов

"Педагогические условия совершенствования внеучебной воспитательной работы в средних профтехучилищах" - Поплавський

"Загальні засади встановлення податків та зборів" - Хомутиннік

"Розвиток і трансформація аграрного виробництва в Угорщині" - Шуфрич

Загалом, 25 економістів, 20 юристів, по 6 технічних і держуправління, 5 істориків, по 4 педагоги і політологи, 3 філософи, по 2 медика і філолога, і лише по одному фізвиховання, соцкомунікації, фармацевтика, сільське господарство та фізико-математичні науки.

Які з цього висновки?
Та хтозна.
Може фізиків їм не вистачало?

Але мені здається, що за цим складом Верховної ради, включно з її "науковцями", які не мають жодного уявлення, що таке справжня наука, з посіпаками Лептонного Бога і хваткими ділками, які мріють комерціалізувати всю науку, в т.ч. фундаментальну, - ми будемо ще сумувати.

Насуваються часи, коли в Раді будуть відверті плагіатори та імітатори від науки, а, очевидно, Баришівський суд визнаватиме їх роботи академічно доброчесними (згідно рейтингів партій, це практично стовідсотково достовірний прогноз).

Але нічого.
http://aphd.ua/temy-kandydatskykh-dysertatsii-narodnykh-deputativ-ukrany-776/

Просто коротко про обнадійливі новини
У нас в коридорі мого інститутського корпусу багато років висить рекламний постер із зображенням українського ракетоносія Циклон-4М.
Наче замайоріла надія, що він таки гайне у небо.
Будемо стежити.
https://thealphacentauri.net/kanada-dala-dobro-na-stroitelstvo-kosmodroma/

Стало відомо, як молодіжна збірна України по футболу змогла перемогти на Чемпіонаті світу: хлопці в команді вживали багато молока 4 рази на день.
(натовпи почали ломитися в молочні крамниці, усі бари в країні перетворили на молочні кухні, молоко возять в танкерах і воно торгується на міжнародній фондовій біржі в цінах за барель).

Звісно, це жарт, в якому є доля правди.
Люди завжди хочуть бути здоровими і тому постійно шукають якийсь святий Грааль здорового харчування чи здорового способу життя, стежать за красивими і успішними людьми в Інстаграмі, що готові роздавати поради, з якого саме боку слід надкусювати банан, аби посмішка була білосніжною, після відвідування туалету не лишався запах, а тіло було здатне пробігти напфімарафон в будь-який час доби.

Семен прекрасно розписав, чому рівнятися на будь-кого в порадах щодо здорового харчування, окрім висновків науковців (справжніх!) - це марна трата часу.

Тут і про складність клінічних досліджень, і про складність вибірки і про відомий феномен: один вживав-палив і прожив 100 років, а інший - обмежував себе у шкідливих звичках і помер у 50 від раку.

Інджой.

P.S. І так, вітаю нашу збірну з перемогою!
https://site.ua/yesint/20644-ne-verte-dietologam-chast-1-pochemu-vse-slojno/

Реально, книговидавництва мають вишуковуватися у чергу до Наталки, аби піднести їй на червоному килимку свої книжки безкоштовно.
Я гадки не маю, де вона знаходить стільки часу на читання наукпопу, однак тепер я точно знаю, що книжку "Вояки" собі придбаю.

Так-так, у оборонні дослідження в розвинених країнах вгепуються такі гроші та ресурси, що важко уявити.
У нас, на жаль, поки що фінансуються найбільш необхідні роботи: броня, бронескло, матеріалознавство, ракетні палива та ще дуже багато інших ніштяків, про які не можна писати.
І, на жаль, ніхто з гармат курками стріляти не буде.

Однак я Вам гарантую, що якби хоча б частину тіньової економіки та марнотратства чиновників спрямувати під чітким контролем в оборонну сферу (звісно, прибравши звідти Свинарчуків. До речі, як вони там? Їх вже ув'язнили? Чи ще не та весна прийшла і треба кілька років почекати, бо тупо нема повноважень?), то наша Армія швидким темпом би надолужувала найтехнологічніші армії світу.

Але поки маємо те, що маємо.

Загалом, всьо, відкладаю грошики на книжечку.

Наталко, дякую.

Допис Наталки Атамась https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2347216115549521&id=100007834666677

"Є така знаменита і дуже популярна в Штатах журналістка, письменниця у жанрі наук-попу, Мері Роуч. Пише вона на такі "смачні" теми як секс, космос, використання трупів у науці і тому подібне. ЇЇ "Секс заради науки" перекладали та видавали декілька разів у Мордорі. Я якось спробувала пролистати заради цікавості, мені трохи не зашла легковажність стилю та й сама хайпова тема, отже, я більше до неї не поверталася.
Поки не зайшла до Книгарні Є нещодавно і не побачила, що "Фабула" переклала її "Grunt: The Curious Science of Humans at War" - "Вояки. Цікава наука про людей на війні". Звісно, таку тему я не могла оминути, особливо в українському перекладі, отже книжку придбала.
А далі, вибачте, я проковтнула її за дві ночі.
Так, як "науковий" автор Мері Роуч може бути трохи "не моє", але як популярний автор - вона просто геніальна.
Починається книга з опису "куриної гармати". Це спеціальна гармата, з якої вчені віськово-повітряних сил США обстрілюють літаки курячими тушками, аби імітувати та досліджувати зіткнення птахів з літаками та його наслідки. Ви вже зрозуміли, що після такого мене було вже від книжки за вуха не відтягти?
Авторка пише про боротьбу наукових центрів та військових вчених за комфорт, безпеку та здоров'я вояків.
Вона послідовно розповідає про дослідження та випробовування військового одягу, про екранування військових машин від вибухів, про навчання військових медиків в умовах гіперреалістичних симуляцій. А також про проблему нестачи сну у підводників, про битву зі спекою, діареєю, втратою слуху під час бойових дій та про складну та болючу тему відновлення та трансплантації втрачених на війні геніталій. Знайшлося місце також і главі про спеціальні секретні розробки смердючих рідин для деморалізації супротивника.
Мої найулюбленіші розділи - сага про абсолютно непотрібний репелент від акул та про личинок мух, які загоююсь складні рани та нагноєння. Grigory Popov, ти заціниш, як і професію "військового ентомолога".
Роуч пише дуже дотепно і просто. У деяких главах, наприклад, про діарею, науки майже нема, і вона вся написана як великий анекдот про журналістку, що на секретній військовій базі у Африці намагається взяти у крутих засекречених спецназівців інтерв'ю про пронос.
Інші глави, наприклад, про підводників, абсолютно несмішні.

Але головне, що робить Роуч у своїй книжці, - за байками про ідиотизм командування, що в якийсь момент починає експеримент з червоною спіднєю білизною, за жартами про "урядовий стандарт туалетного смороду", за історіями про тестування полярних ведмедей на реакцію на використаний тампон, - це викликає величезну повагу до армії та уряду США. Країни, де купа грошей витрачається на дослідження безпеки та здоров'я людей, що ризикують життям заради неї. Авторка із захватом та повагою пише про бійців цього невидимого наукового фронту - хірургів, підприємців, механіків, модельєрів, зоологів, розвідників, хіміків, сексологів, фізиків, інженерів. Вона пишається ветеранами та бійцями, яких зустрічає на сторінках, - хлопцем, який заснував організацію для вояків - ветеранів-ампутантів з назвою "Missing Something"; командиром, якому під час вибуху відірвало ногу та майже відірвало гениталії, а він до останнього турбувався та заспокоював свої підлеглих; ветераном-інвалідом, що працює актором у реалістичних навчаннях тактичних медиків...
Оце ставлення авторки до своїх героїв і купило мене з потрохами.
Виявилось, що "Фабула" також переклала і "Злюб. Як парувалися наука й секс" у 2018 році. В мене питання - чому так мало реклами та піару перекладу цього достойного та популярного автора? Адже це приклад книжки, яка "зайде" купі людей, у тому числі і тих, хто у житті не читав ніякий наук-поп і нон-фікшн.
Звісно, що у цій бочці меду є і невелика ложка дьогтя.
Шановні пани перекладачі. Якого біса ви не можете зайти у інтернет і за допомогою гугла та п'яти хвилин часу виявити, що українською gull перекладається як "мартин", а не як російською - "Чайка". Чайка українською - це зовсім інша птаха. Нема такої тварини як "сівета". А є цивета. Бо латиною вона буде Civettictis civetta. А латиною "сі" читається як "ци". У Вікі, до речі, можна подивитись.
Ненавиджу таке у гарних книжках :(.
Сподіваюсь, що інші книги Мері Роуч у нас перекладе хтось, хто більше звертаю увагу на дрібниці, які можуть вбити магію книжки. Бо цей автор дійсно вартий найкращого.
І ще. Поки читала, не покидала думка про наших науковців, інженерів, механіків, які у 2015 році почали вигадувати та тестити розробки, які мали стати у нагоді нашій армії. Про тих самих, яких у своїх дописах повсякчас згадує Anton Senenko. Чи напише хтось колись книжку про них? Чи буде ця книжка весела чи сумна?
#книжкове_хробака"

http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=5175
В певний момент свого життя я почав захоплюватися науковцями-соціологами.
Справжніми, тими, які здатні хоч трохи пояснити складність і нелогічність поведінки нашого суспільства, розтлумачити, чому ми, після стількох зусиль і крові, знову впадаємо в інфантилізм чи популізм.
Справжні вчені не малюють проплачені цифри, а їхні рейтинги точно передбачають результати виборів ще за кілька тижнів до волевиявлення.

Однією з таких соціологинь є Елла Лібанова.
Я обожнюю не тільки читати її інтерв'ю та статті. Мені дуже сподобалася презентована нею на одному з засідань НАН України фундаментальна праця - національна доповідь "Українське суспільство: міграційний вимір".
(отуточки є https://www.idss.org.ua/arhiv/Ukraine_migration.pdf)

Там пояснено, чому люди їдуть з України, чим це нам загрожує та що можна вдіяти.

Якби політики (в т.ч. колишні) дослухалися до думки соціологів, то вони не будували б собі повітряні палаци та не вигадували б нежиттєздатні гасла.
Цікаво, чи нинішня генерація очільників держави звжатиме на фахівців.

Загалом, раджу прочитати національну доповідь повністю, але якщо бракне часу - ось Вам свіжесеньке інтерв'ю - про іміграцію, еміграцію, перепис населення 2020 року, нерівність, довіру та консумеризм.

Інджой.

Позавчора я поширив допис щодо класної книги про використання науки у військовій справі.
А зараз прочитав дві статті подібного штибу.

Вони викликали в мене амбвівалентні почуття.

З одного боку тішишся, що така мерзенна річ, як війна, все ж дала людству дуже прикольні штуки:

Аерозольний балончик, реактивний двигун, мікрохвильова піч, нейлон, гума, пластмаса, комп’ютер, системи GPS, телеграф, консерви, добрива, протигази, ядерні реактори - всі ці речі з'явилися або стали досконалими виключно через прагнення людей якомога ефективніше вбивати одне одного чи захищатися.
І тепер з цих винаходів ми маємо суцільний позитив.

Але з іншого боку, мені було фізично боляче читати розділ про медичні експерименти під час війн над полоненими концтаборів.
Альфа і омега сучасної медицини - клінічні дослідження, які дали нам купу ліків та врятували мільйони життів - зародилися у нелюдських умовах.

Загалом, дуже пізнавально.

https://kunsht.com.ua/dorogoyu-vijnoyu/

Друга ж стаття навпаки, спочатку навіює сум - про жахливий вплив війн на флору і фауну, морських ссавців, поширення інвазивних видів на колісах бомбардувальників...

А потім, виявляється, що війни для багатьох видів стали корисними.

Інджой.
https://kunsht.com.ua/komu-vijna-komu-maty-ridna/