Цей фільм є прикладом того, як небайдужі та розумні громадяни разом можуть здійснювати неймовірні речі.
Мова, звісно, не про збір коштів на зйомки найепічнішої документальної стрічки про нашу Планету "Дім", а про її україномовний переклад.

Так-так, два годинні фільми з краєвидами з різних куточків світу були озвучені Павло Поцелуєв (той, що володарює у Alpha Centauri, яка щоразу транслює Вам запуски космічних ракет) завдяки пожертвам.

Тіштеся, дивіться, дивуйтеся.

Мені здається, що важко шукати кращого вечірнього кіно, коли є такі відео.

Частина 1 - https://www.youtube.com/watch?v=e2G2fsM4NBY
Частина 2 - https://www.youtube.com/watch?v=2J9QABgwaNY

Інджой.

Павле, дякую!
Я отримав неймовірне задоволення.

P.S. Про багаторічну історію перекладу цього шедевру можна почитати в дописі Павла https://www.facebook.com/pavel.krokodil/posts/10211196733432894
До речі, Ви завжди можете підтримати Альфа-Центавру копійкою.
Це, ймовірно, один з небагатьох проектів, що завжди виконує обіцяне.
З найвищою якістю.

Кажуть, що кожна людина - то цілий світ.
Виявляється ж, що кожна жива істота - то ціла екосистема.

Цей блискучий текст про важливість біорізноманіття з'явився як відповідь на запитання окремих громадян "а нащо берегти життя умовного лінивця чи комашки, якщо це очевидно економічно невигідно?"

Так-так, питання економічної вигоди є болючим не тільки загалом для фундаментальної науки, коли люди базово не можуть зрозуміти зв'язок між дослідами Резерфорда та електрикою в розетці, а й для охорони природи, коли корисними для людства оголошуються тільки свині, корови, кукурудза і бджоли, а все інше можна винищувати або зрізати під корінь.

Хибність такого підходу виникла з двох причин:

1) викультивуване невміння "економічно стурбованих" громадян планувати свою діяльність більш ніж на один умовний фінансовий період.
І їх дійсно не цікавить, що буде з кліматом, екосистемою за 5-10-50 років та яких збитків вони реально зазнають.

2) банальна неосвіченість.
Причому вона буває двох типів.

Освічені неосвічені люди кажуть
"Ми занадто мало знаємо про біосферу, про зв'язки між трофічними ланцюгами, ми не розуміємо, як, що, куди і на кого впливає. Тому отут, де ми трохи уявляємо, як воно взаємодіє, можна обережно чіпати. А отут - де ми в біса гадки не маємо, що відбувається - зберігаймо статус-кво, аби не стало гірше." - і ці люди є єдиними, хто намагається запобігти руйнації природнього балансу.

А справжню ж шкоду чинять неосвічені неосвічені люди, що верзуть маячню: "То все занадто складні матерії, а так складно не може бути. Отут порубать, отут зрізати, отут закрити фундаментальні кафедри зоології та ботаніки, бо нащо вони в 21 сторіччі потрібні, а якщо внаслідок вирубки лісу змиє всі села, то поїдемо на заробітки в Польщу".

Тож коли у когось виникає питання, нащо ж зберігати життя лінивця, чи скільки насправді з економічної точки зору коштують "послуги природи" із забезпечення нашої життєдіяльності - сміливо скидайте цей текст.

І головне.

Коли несвідомі люди кажуть, що ці манси з охороною природи - то забавки і суцільні збитки, слід пам'ятати одну річ: те, що природа досі з нами панькається - то забавки і суцільні збитки для неї.
І якщо ми зникнемо, то світ лише зітхне з полегшенням.

Ми - це ми всі, а не тільки несвідомі.

https://kunsht.com.ua/vryatuvaty-linyvtsa/

Є в Національній академії наук один академік, статті якого я читаю пізно вночі з чашкою чаю.
Причому всі підряд.
Це не відносно простий наук-поп про лінивців чи археологічні розкопки.
Вадим Локтєв - блискучий фізик, що дуже нетривіально компонує слова в думки, викладаючи на педеефних сторінках глибокі роздуми щодо нинішнього і майбутнього стану української науки.

Ви знаєте, зазвичай я якимось чином коротко пояснюю Вам, чому той чи інший матеріал слід почитати.
Міг би зробити це і зараз, наприклад, згадавши, що за наступним посиланням академік коротко розповідає про найгучніші досягнення з фізики 2018 року.

Але не буду.
Бо далі все значно складніше: про проблеми української науки, чому так сталося, про еміграцію і що з цим робити, індекси цитування і реформи...

В мене просто немає на меті заохотити до прочитання широку аудиторію, але вчені або ж ті, кому небайдужа доля науки в країні - мусять з цим ознайомитись.

Готуйте чайок, стишуйте темп і починайте.
Інджой.
http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=5090

Зі 122 спроб підкорити Місяць - лише трохи більше половини спроб визнано успішними.

Ні, це не я такий розумний.
Це я читаю свіженьку статтю на Scientific American.
Тут розмістили детальну інфографіку у високій якості усіх місій до природнього супутника Землі: Піонери, Луни, Аполлони, Рейнджери, Сювайвери, Марінери.
Плюс тут відображено усі майбутні місії.

Заворожує невгамовне бажання людства розсунути обрії непізнаного.

Дякую Артуру Романову за класне посилання.

https://www.scientificamerican.com/article/50-years-of-moon-missions-graphic/

Поки в Україні маячня та неподобство змушують людей знову виходити на вулиці в пошуках справедливості, давайте на ніч почитаємо трошки про науку в США.

Не секрет, що Сполучені Штати для науки є чи не найкращою країною, фінансування науки там, зокрема від держави, обраховується просто в астрономічних цифрах, відкриття та патенти звідти лізуть, як шарії та клюєви на українські вибори.
Чому вони можуть, а ми - ні?

Ось чудовий короткий допис, що в нульовому наближенні розставляє крапки над і:

1. Англійська мова.
Ні, звісно, в статті написано про міжнародне співробітництво, але проекція на наші реалії говорить саме про це. Без англійської неможливо займатися наукою на світовому рівні.
2. Гроші від держави. Це десятки і сотні мільярдів (!) доларів. Ми поки що про це можемо тільки мріяти, бо завжди "не на часі". Тим більше скоро тре вгепати кілька сотень мільйонів в переїзд офісу Президента.
3. Відкритість. Ага, це у нас при аналізі "наукових праць" однієї з академій виявилося, що в статтях "вчені" навіть не наводять методику, за якою проводили дослідження.
4. Рецензування робіт - ага, незалежне, неупереджене, без кума-брата-свата в редакції та без хижацьких журналів, що опублікують будь-яку маячню про Лептонного Бога.
5. Наукова популяризація. Куди ж без неї :)

Загалом, дуже цікаво.
Читайте, а я пішов наверну смородини з малиною і сметаною.

Інджой.
https://medium.com/u-s-embassy-kyiv/science-transperancy-dcb810c10122

Атасьон! Дивіться, який сьогодні день!

Допис Наталки Атамась:
«Сьогодні (3 липня) безкоштовний день відвідування у найкращих музеях Київа, принаймі, моїх улюблених :):
- Мистецький центр «Шоколадний будинок» (вул. Шовковична, 17/2);
- Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9);
- Національний науково-природничий музей (вул. Богдана Хмельницького, 15);
- Національний музей мистецтв імені Варвари та Богдана Ханенків (вул. Терещенківська, 15);
- Київський національний музей російського мистецтва (вул. Терещенківська, 9).
Більше безкоштовних днів у музеях Київа у липні тут https://bokmal.com.ua/events/free-museums-july-2019/.»

https://life.pravda.com.ua/health/2019/07/3/237404/

Морда - хоч пацюків бий...
Ні, це я не про зображення корівки.
Це мені в коментарі Tina Mamchur-Stafurska скинула прекрасний перелік усього українського лихослів'я.
Ймовірно, саме на основі цього матеріалу буде сформовано офіційний перелік від Кабміну - читайте, смійтесь, лайтесь, поки законопроект від схибленої Ольги Богомолець не проголосований.
https://ipress.ua/ljlive/matyuky_yaki_roblyat_z_tebe_ukraintsya_yak_pravylno_layatys_7348.html

Але тепер давайте таки поговоримо про молоко.

Я цю білу субстанцію терпіти не можу ще з дитячого садочку.
Прекрасно пам'ятаю, як нас змушували її пити відразу після обіду, і до склянки давали бутерброд з повидлом.
Так от, щоб натурально не блювонути, я спочатку героїчно заливав у себе молоко, а потім закусював, наче той алкоголік.

Нині, коли я став дорослим, молоко вживаю лише з кавою.

То може ось вона - причина моїх страждань? :)
"Дослідження показали, що споживання коров’ячого молока А1 пов’язане з ймовірністю розвитку синдрому раптової смерті новонароджених, діабету, ожиріння у дітей та серцевих патологій."

Може у нас молоко було неправильне?

Віктор Досенко, дякую, що відкрили новий дивовижний світ.
Тепер коли мені розповідатимуть, що коров'яче молоко - це корисно для здоров'я, я питатиму про сертифікат генотипування корови.

Чи мали б Ви бажання лікуватись у хірурга, що замість навчання та кропіткої праці руками більше полюбляє красти чужі результати досліджень і операцій, видаючи їх за свої?

Знаєте, чи не найбільш правильним рішенням в реформуванні науки та освіти в країні стала вимога завчасної публікації текстів авторефератів і дисертацій в Інтернеті, аби кожен міг почитати роботу майбутніх кандидатів і докторів наук.

Я дивуюся лише одному: чи ці люди настільки тупі, що не розуміють, що плагіатити нині - зась? (звісно, тільки якщо твоє прізвище не Кириленко).
Однаковий текст вишуковується на раз-два.

Загалом, дуже прекрасна плагіатна історія і дуже добре, що пильна громадськість спіймала негідника.
Хірург!
Він же лізе до людей скалпелем, йой!

Ви тільки зацініть вкрадені фотографії органів та гістології!

Насолоджуйтесь.

А навчальному закладу - повага за оперативну реакцію і зняття дисертації із захисту.
false-science.ucoz.ua/news/plagiat_v_disertaciji_khirurga_romana_dobusha/2019-07-03-71

Космічне обіднє інтерв'ю з провідним інженером-конструктором з КБ "Південне"

Так-так, я в курсі, що всі зараз обговорюють чергове скандальне інтерв'ю Коломойського, де у нас не російська агресія, а громадянський конфлікт, але мені поки так не хочеться його читати, що вирішив зайняти свій розумі чимось більш приємним.

І тут є щось смачненьке.
Про проекти Антарес, Циклон-1М, Циклон-4М, Вега та міжнародну співпрацю.
Про космодроми для України.
Про загальний стан космічної галузі і підприємства, що у неї залучені.
Про те, чи правду сказав Ілон Маск, назвавши нашу ракету Зеніт найкращою у світі після Фалькона.
Про наших любих олігархів, що могли б зробити собі ім'я на розвитку українського космосу.

Та про багацько інших речей.

Браво, Куншт.

https://kunsht.com.ua/vidirvatis-vid-zemli/

Алгоритми соцмереж не протидіють поширенню фейків, а науковий підхід дозволяє підприємливим ділкам ефективно хакати демократії та дурити мільйони (мільярди?) людей.

Хто розумніший - той керує світом.

Врешті, це ж і є дві сторони наукових відкриттів: теорія будови ядра атома може дати нам атомну зброю або ж атомні електростанції, або і те, і інше одночасно.

А тут математик Олексій Ігнатенко піднімає цікаве питання "служби" наукового терміну "теорія графів" у справі виникнення та поширення фейкових новин.
Ага, по-простому - теорії шести (вже 3,5) рукостискань або інформаційних бульбашок.

Тут і про Інтернет, і про Кембрідж-аналітику, і про те, чому вірусні фейкові новини розповсюджуються в кілька разів швидше, аніж правда.

Ну і, власне, радить, що з цим робити.

В цікаві часи живемо...
https://kunsht.com.ua/govorili-balakali/

Мені відверто пощастило з уроками хімії в школі.
Завдяки тому, що вчителька демонструвала реальні хімічні досліди,за бажання можна було закохатися у цю науку, узрівши її красу та важливість.
Це зараз я розумію, наскільки важко було у 90-ті тримати такий рівень.

Однак зараз, коли у кожного школяра є смартфон, було б дуже круто, аби вони використовували якісь подібні додатки для доповненої реальності.
Я не уявляю, з яким би задоволенням у свій час юзав такі штуки, якби вони були.
Господі... тіки шо подумав... у свій час я був радий комп'ютеру БК-0010 і дискетам 5,25".

https://www.youtube.com/watch?v=Qi3h18wJJiI

Популяризація науки в росії - набагато просунутіша та краща за українські ініціативи.
Так сталося з кількох причин:
- історично усіх найактивніших і найрозумніших, весь цвіт нації - висмоктувала москва
- після падіння срср в популяризацію там було ввалено дурні гроші від фонду Династія (який нині заборонено, але процес було запущено)
- більша аудиторія створює більший "ринок" (якщо це можна так назвати), а отже дає більше можливостей для комерціалізації та хоча б самоокупності наукпоп-медіа.

В Україні наукова популяризація завжди була і ще довго буде справою небайдужих науковців, соціально-відповідальних медіа та когорти прекрасних громадян, які добровільно коштами за будь-якої нагоди намагаються підтримати чи-то запуск нового наук-поп журналу, чи-то фандять гроші для ресурсу з наукпоп відео тощо.

Однак.
Така нерівноважна ситуація в жодному разі не може бути виправданням позиції, коли через брак власного продукту можна користуватися продуктом російським, дивитися їхні канали, купувати їхні книги тощо.
Тут я категорично згоден (знаю, що це оксюморон, та все ж вираз мені подобається) з Майкл Щур та його останнім випуском Телебачення Торонто, що перегляд новин на російських наукпоп ресурсах слід завжди супроводжувати переглядом відео про Сенцова або репресій проти кримських татар прямо зараз в Криму.

Ні, наука не поза політикою.
Наука не поза війною.
І ні, тут не можна відділити одне від іншого.

Усі громадяни російської федерації є співучасниками того, що коїться у них в країні, у нас в окупованому Криму та на окупованих територіях.
Усі.
Причому розумні росіяни це усвідомлюють і захисту від нашого несприйняття не потребують, допоки власноруч "не розберуться зі своїми дураками і дорогами" (цитата покійного Захисника України Дмитра Коряка).

Тепер до хорошого.
Я надибав класний ресурс з новинами про науку з якісною українською озвучкою.
Вірніше не так: мене у нього тицьнув писком Роман Кушнарьов, за що я йому вдячний.

Отже, є такий собі Назар Токар, з яким я не знайомий, але який примудрився запустити сайт tokar.ua.

Щоб оцінити цей ресурс, просто прогляньте деякі відео:

1. Небезпека космічної радіації або «Чорнобиль в космосі»
Все про те, чому місія на Марс в сьогоднішніх реаліях - дуже проблемне питання. І що з цим спробують зробити. І які є ідеї по відтворенню атмосфери Марса. І багато іншого.
https://www.youtube.com/watch?v=fEkNGAS8Xxs

2. Марсоходи, які змогли.
Так-так, історія марсоходів Спіріт та Оппортьюніті.
https://www.youtube.com/watch?v=R4li9QeZ7J4

3. Чому Плутон — не планета?
https://www.youtube.com/watch?v=6bWGnSWqfMI

4. Де зараз супутник Вояджер, запущений 1977 року? Як він досі працює?
https://www.youtube.com/watch?v=EQRXGvxZ3sE

5. Чи можна відновити атмосферу Марсу, щоб там можна було жити?
https://www.youtube.com/watch?v=EVSLmlSD_w0

6. Як відрізнити науку та псевдонауку?
https://www.youtube.com/watch?v=LzvxnoCG2xk

7. Як будують вітряні електростанції
https://www.youtube.com/watch?v=XrIF7kQkcKg

8. Телескоп Габбл, який бачить небачене
https://www.youtube.com/watch?v=T1ELNxb0kwo

9. Як працює іонний двигун?
https://www.youtube.com/watch?v=mmL_59_WlCg

Та багато-багато іншого.
Дивіться самі.

Однак, і в діжці меду є ложка поганої роботи перекладача.

Наприклад, є класне відео "Як генерують електроенергію під час космічних польотів?"
Проблема в тому, що в перекладі допущено критичні помилки з приводу терміну давності використання сонячних панелей (десятки років замість десяти), їхньої потужності на МКС (120 тисяч Вт замість 120 Вт) і щодо того, що у Космосі давно літають термоядерні реактори.
Зрозуміло, що реактори ядерні.
https://www.youtube.com/watch?v=-s2x7Cvrkb8

Однак, як пишуть у наукових відгуках на дисертації, це не знижує якість виконаної роботи і ресурс безумовно заслуговує Вашої уваги, підтримки та вишуковування отаких бліх, що знайшов я, про що, звісно, лишив відгук під відео.

Дивіться, допомагайте, покращуйте.

Інджой. Піс. Лав.

Переможемо.

апдт.

А, ну і, звісно, я трошки згодом додам цей ресурс в свій перелік науково-популярних ресурсів України https://site.ua/anton.senenko/7571/

Мене огортає непозбувна бентега

"Близько 95% витрат на наукові дослідження у цій країні [США] фінансують державні структури"

Давно я такої краси не бачив...
Наскільки б милою моєму серденьку не була ця фраза, але це - неправда.
Наприклад, у 2015 році при тотальних витратах на R&D у 465 мільярдів доларів, витрати від тільки індустрії США склали 330 мільярдів.

То де я вишукав таку маячню?

От знаєте, всіх же дуже цікавить, як витрачаються бюджетні кошти.
Однак не менш цікава історія з тим, куди витрачаються різноманітні міжнародні допомоги, гранти від чудових фондів і т.п.
Є якась загальнодержавна проблематика і є громадські організації, які беруть гранти під написання візій (чи планів дій) вирішення проблем, їх пишуть, звітують перед фондами і ми - Україна - маємо жити після цього краще.

Так от, ГО "Український центр європейської політики" взяло кошти міжнародних донорів, провело якусь роботу, випустила звіт "Оптимізація управління науковою сферою: закордонний досвід та рекомендації для України" і влаштувала презентацію цієї фундаментальної праці, на яку мені "пощастило" забігти на півгодинки.

Так от саме з цих 95% починається огляд типу наукових систем в США, КНР, Великої Британії, Німеччини, Франції та Польщі.

Що далі?
Далі у нас стверджується, "Експертиза анотованих звітів засвідчила підвищення наукового рівня та результативності фундаментальних і прикладних досліджень, що виконуються в рамках університетського сектору за рахунок державного бюджету... У 2017 році... опубліковано 8206 статей, що реферуються в наукометричних базах даних Scopus та Web of Science, та отримано понад 300 тисяч цитувань у них".

- Ого!!! - скажете Ви.
- Ніт - скажу я. - Бо було насправді "трохи більше 28 тисяч цитувань робіт 2017 року".
(прекрасний пост від Ірини Тихонькової) на цю тему тут https://www.facebook.com/iryna.tykhonkova/posts/10157225092467159.

Врешті, забігаючи наперед, в кінці доповідей не витримав і обурився член Наукового комітету (якщо я не помиляюсь, це був пан Єгоров), мовивши, що дуже хотів би дізнатись, як автор цього звіту - Богдан Олексюк - його робив, бо у нього є претензії буквально до кожної сторінки звіту саме по фактам і показникам.

Далі в звіті починається прекрасне: дві сторінки приділено аналізу стан справ в університетській науці, півсторінки - аналізу Національної академії медичних наук (ага, тій, де були чудотворні цілющщі властивості ікон), півсторінки аграрній академії, третина сторінки - академії педнаук, і ще півсторінки на правові науки і академію мистецтв.

До речі, з Нацакадемією педнаук у звіті вийшло смішно. Згадка про неї з 4-х абзаців міститься наприкінці сторінки.
Я думав, що така "серйозна" аналітична робота мала б містити більше інформації про космічну педагогіку і, наприклад, сумний звіт аналітичного центру CEDOS щодо цієї структури тощо.
Перегортаю аркуш... а там вже інформація про правові науки.
То мені здалося, що склеїлися сторінки і я довго намагався їх розділити.

А от Національній академії наук приділено увагу аж на 6 сторінок, з яскравими інфографіками, що демонструють падіння чисельності працівників за 5 років, зменшення кількості молоді, кількості наукових статей і їх цитувань.
А також - зростання фінансування і зростання зарплат.
В гривнях.

Ага, в гривнях, без нормування на курс чи вартість комуналки.
Тобто виглядає так, що НАН зменшує ефективність при зростаючому фінансуванні, а університети - взагалі умнічки.

От тіки є проблема.
З доповіддю виступила представниця Києво-Могилянки (наче це була Тетяна Ярошенко, можу помилятись), яка зауважила, що при зростанні кількості наукових праць від працівників університетів, рівень їх цитування - зменшується.

Тобто, говорячи людською мовою, зростає кількість публікування макулатури, яку ніхто не читає.
(при цьому я безперечно поважаю і захоплююсь тими університетськими вченими, які в наш непростий час примудряються поєднувати викладацьку діяльність і роботу в лабораторіях).
(Так, і це зауваження я роблю не задля срачу, хто крутіший. Просто виглядає так, що на університетську науку у звіті - вся надія, там зростають жири в маслі і це чи не локомотив усіх позитивних змін в країні).

Що далі?
ГОшка починає надавати нам рекомендації: як же нам науку реформувати.

Наприклад, створити на базі НАН якусь іншу наукову установу за принципами французького національного центру наукових досліджень (CNRS) з "жорсткими механізмами звітності і підпорядкованості державним інституціям".

Все було б добре, але:
1. Як правильно у своєму виступі зазначила Юлія Безвершенко (яка загалом багато говорила і я сподіваюсь на пост від неї), нам би загалом непогано було експертно за єдиними критеріями оцінити всі наукові установи в країні усіх академій та університетів і побачити, хто є хто насправді.
А не переставляти/перейменовувати складові.

2. Атамась Наталя поставила автору слушне питання:
Ви розглянули наукові системи Франції, США, Польщі, Німеччини, Великобританії, але обрали в рекомендації саме зарегульовану Францію? Чому?

Знаєте, якою була відповідь:
«Ми так вважаємо».

Ну, тобто, діалог був такий:
Чому? - Тому що.

Не вірите?
Ідіть до Наталки в цей пост https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2368755446728921&id=100007834666677

Ще в дискусії після доповіді потішило, що автори всерйоз вважають, що пріоритетні напрямки науки мають визначати не науковці, а хтось інший.
Хто?

І вишенькою на торті став абзац пр оте, що збільшення фінансування академічного сектору не розв'язує проблем, а скоріше їх консервує.

То може варто ще зменшити?
Реформи підуть швидше - поїде ще більше людей з країни, то проблема розсмокчеться сама собою.
Разом з наукою.

Потішив і перелік використаних джерел, де є посилання під номером 29 на текст Романа Шеремети, "Як фінансувати науку в Україні?"
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10156121175057549&set=a.10150500205492549
Ніц не маю проти Романа і його погляду на реформу наукової сфери, але посилатися у аналітичному документі, створеному на гроші міжнародних донорів, на пости у фейсбуці?
Серйозно?

Я дуже сподіваюсь, що цей дивний документ виставлять у відкритий доступ в некорегованому вигляді, аби кожен охочий міг почитати, як ГОшка бачить наше наукове майбутнє.

Звісно, у доповіді стороною обійдені проблеми бюджетного чи митного законодавства.
Податкового чи трудового.
Чи не проблеми, еге?

Але є згадки про те, що Патону 100 років, а також про те, що концепція реформування НАНУ розроблялася ще за часів Януковича.
Так і написано.
Добре, що не написали щось типу "Академія на крові".

Так, це типу мав бути виважений сухий аналітичний матеріал з правильними показниками і якимись висновками.

Що ж... з правильністю показників - не склалося.
До висновків - у людей, котрі не перший рік успішно (але, на жаль, повільно) впроваджують реформу науки - вже є на старті претензії.

Тому читайте огляди з події за посиланнями, що я надав вище, а також чекаємо на пост від Юлі Безвершенко.
До речі, навіть члени Наукового комітету обіцяли розібрати цей звіт детально.

Міжнародному фонду Відродження у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Швеції, яких я всіх дуже люблю, бо вони роблять і підтримують дійсно круті речі, я просто рекомендую уважніше проводити експертизу заявок серед бажаючих щось нареформувати чи оптимізувати в Україні.

Всі судження в пості є оціночними.

І цей-той, переможемо.

А ось і відгук Юлії про вчорашню презентацію бачення реформ науки від однієї Громадської організації.
Знаєте, що важливо в науці?
Правильно зібрати дані. Щоб далі їх можна було аналізувати, бачити якісь кореляції, залежності, робити висновки.
Якщо дані зібрано неправильно, або вони просто зі стелі - правильний висновок можна отримати лише випадково.

Те саме і з аналітикою та написанням стратегій.
Якщо на вулиці -20 градусів Цельсію, а Ви в аналітиці пишете, що на вулиці +35, то спроба вийти на прогулянку загрожує Вам відмороженими вухами.

В конкретно даному кейсі - маємо загрозу "відморозити" науку.

Допис Юлі https://www.facebook.com/100008087651306/posts/2472830506329847
«Через 11 днів буде вирішуватись яким буде новий склад парламенту, а отже - майбутнє України. Тому зараз в пріоритеті – спілкування з людьми з усіх регіонів щодо всіх важливих проблем і роз’яснення, що партія Голос буде робити для їх вирішення. Але оскільки кожен із #КомандаЗмін має свою область експертизи і поле діяльності, де творить зміни, то знаходимо час для експертних зустрічей.

На обговорення документу «Оптимізація управління науковою сферою» я не могла не піти. Дякую за запрошення пані Люба Акуленко з Ukrainian Centre for European Policy.

З одного боку, поява нового аналітичного матеріалу на «ринку» аналітики про українську науку – це добре, бо пропозиція на даний момент дуже обмежена. А запит – величезний. Та й, очікувано, кількість має перерости в якість. Але особливо розкачуватись нема коли, тому перехід до якості буде тим швидший, чим вищою вона буде в кожному окремому документі.

З іншого боку, якість презентованого вчора матеріалу невисока. А отже, й планка для дискусії. На жаль.
Отже, по документу.

1. Ряд неточностей.
Наприклад, твердження про те, що система оцінювання німецького Наукового товариства імені Лейбніца (яка є в основі Методики оцінювання наукових установ НАН України) не враховує числових параметрів (неправда), або про те, що перебування станом на зараз людей на посадах 15+ років суперечить статуту НАН України (він змінений відповідно до закону у 2016 році і зворотної дії не має).

Висновок: документ потребує акуратного і глибокого рецензування та корегування.

2. Наявність неаргументованих оціночних суджень.
Наприклад, «НАН досі намагається відігравати роль паралельного другого, якщо не першого, міністерства науки в Україні».

3. Відсутність балансу розгляду та недостатня глибина аналізу.
Надкритичне ставлення до НАН, але дуже коротко по іншим академіям наук, нічого – по іншим головним розпорядникам бюджетних коштів (крім МОН). Слід зауважити, що висновки Наукового комітету по всім ГРБК на науку автор читав, бо цитує. Але явно навів лише по НАН. Питання не лише у частці бюджету окремого ГРБК, а й впливі на сферу в цілому, на статус-кво, на рівень академічної доброчесності тощо.

Відсутність критичної оцінки темпу і якості впровадження реформ від уряду та МОН.
Ми знаємо, що станом від початку і станом на зараз держава неспроможна робити це швидко і якісно. Згадувана Національна рада з питань розвитку науки і технологій з моменту її створення у 2017 році збиралася двічі, хоча мала б – мінімум раз на квартал. Одне з двох засідань її очільник - прем’єр-міністр України – пропустив через те, що поїхав запускати електричку із Борисполя разом з попереднім Президентом. Який на підтримку науки просунув, порушивши законодавство, в проект бюджету віртуальний мільярд. Така спроможність і такі пріоритети – робіть висновки.

Про євроінтеграцію автор явно писав лише із сайту МОН, або зі слів його очільників. Чого варта фраза «Долучення до програми «Горизонт 2020» у 2015 р. у статусі асоційованої країни надало українським учасникам рівноправний статус з їхніми європейськими партнерами, а також відкрило можливості впливу на формування змісту Програми.» Знаєте, коли наші представники нарешті отримали можливість впливати на зміст програми? Навесні 2019 року! Коли вже нема на що впливати.

Дорожня карта інтеграції до Європейського дослідницького простору з’явилась лише у 2018 році – і досі не стала урядовим документом. В документі цього всього немає. Лиш констатація «поглиблення інтеграції».

Немає аналізу проблем розвитку науки у ВНЗ, в основному твердження щодо того, що все стане краще. Тобто формулювання «просте підвищення рівня фінансування академічного сектору науки не розв’язує ці проблеми, а скоріш консервує їх» на ВНЗ, на думку автора, не поширюється.

Про роботу уряду щодо інновацій можна лише сумно промовчати.

4. Недоліки по сценаріям реформування НАН:

- Дуже поверхневий аналіз ризиків, по суті - відсутній.
Наприклад, автор пише про те, що законодавчі зміни буде важко провести, але не пише, що у всіх сценаріях, як і в симпатичній йому системі державної атестації ВНЗ у частині здійснення ними наукової діяльності, ключовим є питання експертизи, застереження конфлікту інтересів та довіри до її результатів.

- Нема обгрунтування чому пропонований сценарій є оптимальним.

- Відсутність пропозицій щодо універсальних інструментів, які б зробили можливим вирішення ключових проблем наукової сфери України.
Про своє бачення я говорила вчора – і напишу окремо.

Як я казала вчора, для мене важливим є те, що даний документ тепер буде жити своїм життям.

Аналітика має базуватися на фактах, бути неупередженою та представляти максимально повну картину досліджуваного явища. Пропонувати обгрунтовані сценарії змін на основі ясного бачення, що ми маємо і що потрібно зробити, щоб з'явились можливості для розвитку.
Одна з функцій якісного аналітичного дослідження – просвітницька. Якість даного документу нівелює цю функцію. І створює ситуацію недовіри до аналітики та продуктів громадських організацій. Цього допускати не можна.

Тому для мене принциповим є питання доопрацювання цього тексту. Зокрема, я б дуже радила звернутись напряму до Науковий Комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій
Сподіваюсь, що автор документу, Український центр європейської політики (пані Люба, в першу чергу) та донори (Sofia Golota, дуже на Вас розраховую) до такої роботи готові.»

А отут можете почитати те геніальне дослідження від ГОшки:
http://ucep.org.ua/doslidzhennya/optymizatsiya-upravlinnya-naukovoyu-sferoyu-zakordonnyj-dosvid-ta-rekomendatsiyi-dlya-ukrayiny.html