Одного разу дуже давно мій дід - військовий у відставці - прийшов у якийсь бюрократичний кабінет за якоюсь довідкою.
По периметру вздовж стін стояло 8 чи 9 столів, за якими клерки робили свою безумовно важливу роботу.
На стіні висів товаріщ Брєжнєв, смерділи цигарки, а від кожної поставленої закорючки на паперах ріст жирів в маслі та надої зростали небаченими темпами.

Він підійшов до столу №1 і спитався, до кого йому звернутися, аби отримати довідку.
Клерк вказав йому на стіл №3 (порядок цифр довільний і не суттєвий).
Дід підійшов до третього столу, але звідти клерк спрямував його до №6.
З шостого довелося переміститися до другого
З другого - до п'ятого.
...
Зрештою, коли "стерильні" столи скінчилися і останній клерк спрямував його до столу №1, мій дід став у центрі кімнати, заволав "Всєм встать!" (а він це вмів, бо дуже довго командував) і тією мовою, якою я не пишу, бо моя мама мене читає, пояснив клеркам, в чому вони не праві.

Так, всі клерки, стоячи, оформили йому довідку, однак, як свідчить легенда (яку переповів мені батько) дисциплінарної відповідальності за невиконання службових обов'язків нікому уникнути не вдалося.
...
Коли я прочитав цей допис викладача фізики про те, як він подавав документи на вибори декана фізичного факультету університету Шевченка, в мене перед очима натурально була оця картина "пригод" мого діда, а сам дід незримо сидів поруч зі мною, перечитував ці рядки, червонів від напруги і ледь стримував себе, щоб не заволати:
"Всєм встать!".

Я підкреслю, що ні за кого не вболіваю.
Викладачі самі мають визначитись, хто має стати деканом (чи яка там процедура).
Але отакі штучні перепони - а це натурально штучне затягування - це неприпустимі речі.

Стежимо.

Допис Олексія Васильєва https://www.facebook.com/alexei.vasilev.180/posts/3292228687516263:

"#виборидекана
Як правильно організувати роботу.
Завдання: подати документи на конкурс декана (заява плюс довідка про себе і план розвитку факультету).
Процедура: збирає голова профкому на факультеті. Тобто чиста формальність. На всіх факультетах, крім одного.
Фізична реальність:
[1] Голова профбюро відмовляється брати документи без дозволу першого проректора.
[2] У приймальні першого проректора кажуть, що процедура їм не відома і радять звернутись у секретаріат вченої ради або, краще, - до тих, хто це вже проходив.
[3] У секретаріаті вченої ради кажуть, що вони процедури не знають, але документи приходять з візою ректора. Радять звертатись у відділ кадрів або юрвідділ.
[4] Ті, хто проходив процедуру, кажуть "Тю, чиста формальність - все віддаєш голові профкому".
[5] У відділі кадрів кажуть, що до них документи приходять тільки після того, як вибори пройшли.
[6] У юрвідділі кажуть, що документи збирає голова профкому.
[7] Голова профкому каже, що не прийме документи, і що їх треба везти у секретаріат вченої ради.
[8] У секретаріаті вченої ради кажуть, що документи треба віддати на підпис ректору.
[8] У приймальні ректора вимагають, аби документи завізували у секретаріаті вченої ради.
[9] У секретаріаті вченої ради кажуть, що цим не займаються і що це може зробити тільки секретар, а її сьогодні немає.
[10] У приймальні ректора кажуть, що без візи вони документи прийняти не можуть, і телефонують головному юристу.
[11] Головний юрист каже, що документи приймає голова профкому.
[12] Голова профкому каже, що їй про думку головного юриста нічого невідомо, і вона не прийме документи, поки на них немає візи ректора.
[13] Головний юрист каже, що голова профкому зобов’язана прийняти документи.
[14] Голова профкому під запис на диктофон (було попереджено, що ведеться запис) каже, що не прийме документи, поки не з’ясує процедуру. Попередній голова профкому заявляє (так само під запис), що головний юрист - не указ, і взагалі дії головного юриста незаконні.
[15] Після розмови голови профкому з кимось документи приймають і відвозять на підпис ректору.
[16] Документи взяли. Але підпису нема - ректор занятий. Бо треба готувати звіт за минулий рік. Ну а там буде Різдво, Новий Рік. А потім уже і не треба.
А ви кажете KPI, KPI. Хардкор форева!"

Просто прекрасне. Чорнодіркове.

Оце я проволався!

В новому випуску #@)₴?$0 Майкл Щур і Ко дотепно розповіли про антипремію "Академічна негідність-2019", де було оголошено імена плагіаторів, псевдонауковців, фальсифікаторів та інших осіб, для яких термін "Академічна доброчесність" - є порожнім звуком.
Раджу переглянути весь випуск, але якщо цікавить тільки академічна негідність - вмикайте з 20-ї хвилини :)

https://www.youtube.com/watch?v=zlZofYPxyP4

Напевне, герої сюжету навіть не сподівалися, що стануть настільки популярними, коли приймали рішення "захищати" свої дисертації чи брати на роботу псевдовчених на посади проректорів.

Інджой.

Я давно і постійно пишу, що за будь-якої нагоди потрібно відмовлятися від купівлі російських товарів, отримання послуг "дочок" російських компаній та співпраці з українським бізнесом, який співпрацює з російським.

Я, наприклад, завжди вітаю, коли супермаркети вказують країну походження товару.
І я так само не розумію, як на 5-му році війни українські державні установи переводять своїх співробітників на зарплатні картки афілійованих з росією банків.

Тут "риночок не порішаєт", бо росіяни не грають за ринковими правилами.
Вони вчиняють експансію будь-якою ціною.
Нафтодолари сприяють і в труні вони бачили всі економічні теорії.
В труні.
І вертіли вони і так, і сяк всіх лібертаріанців, правих, лівих, ліваків, соціалістів, анархістів і т.п.
У них свої задачі.

М'яка сила, жорстка сила, місцеві кретини - задіюється усе.
Свого часу росіянські видавництва викупляли права на переклад іншомовних книг на російську і українську "пакетом", а потім україномовну версію ... не випускали ніколи.
Нащо?
І так поймут.

Я купував книжки в Yakaboo.
Однак тепер виникає питання, чи варто це далі робити, якщо воно співпрацює з російськими видавництвами, а не з купою українських, сприяючи розвитку книговидання агресора та знищенню наших.

Розумію, що їхня відповідь може бути в стилі "все заради покупця і покупцю видніше", "книги поза політикою".

Так от, я покупець і я в труні бачив навіть опосередковану дотичність до підтримки російської оборонної сфери.
Бо, в принципі, "кулі поза політикою" теж. Як і книги.
Вважаю, що єдина причина, за якою українська компанія може співпрацювати з російським видавництвом - це розповсюдження секретних карт військових баз росії, схеми озброєнь тощо.

Інакше - зрада.

Шановне Yakaboo, я не знаю, як Вам в голову могла прийти така ідея, але, мабуть, час усьому Вашому колективу з'їздити на лінію розмежування, подивитись як-там шо сходиться по-середині, і ще раз подумати.

Допис Наталки Атамась https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2506682046269593&id=100007834666677:

"Х'юстон, у нас проблема.
В Україну зайшла російська видавнича група "Альпіна". До неї входить два видавництва - Альпіна-нонфікшн та Альпіна Паблішер, які спеціалізуються на нон-фікшині: науково-популярній, навчальній, мотиваційній та бізнес літературі.
Цитата: "У Альпіні підкреслили, що всі книги друкуються на місці, а одним з головних партнерів видавництва харківська друкарня Фактор-Друк. Офіційним дистриб'ютором і партнером Альпiна Паблiшер став кніжній онлайн-магазин Yakaboo".
https://bitly.su/GoTM
Тобто на п'ятому році війни до нас просто так заходить російське велике видавництво, і за допомогою найбільшого українського онлайн-дистрибьютора починає давити україномовну книгу та її видавців.
Що я маю на увазі? А ось що.
Оце список топ онлайн-продажів "чорної п'ятниці" того самого найбільшого книжкового дистрибьютора - Yakaboo - https://bitly.su/Ex9S
Що ми бачимо у топі? Менсона, дві книжки "Тонкое искусство пофигизма" и "Все хреново". Другу книгу Альпіна видала в Україні. На сайті Якабу на неї є дві ціни - 288 гр. та 210 гр. В мене є підозра, що перша ціна - це експорт. А друга - оця сама українська "дочка" російського видавництва.
А ще обидві книги Менсона переклав українською Наш Формат, і вони входять до топ його продажів. Україномовна версія від українського видавництва коштує 185 гр.
Ви розумієте проблему?
В умовах, коли російськомовна версія від росіян коштує стільки ж, скільки україномовна від наших, Якабу непогано наживається на російській книзі, а українська та україномовна - "горе переможеним", так? Це жорстка конкуренція, яку можна б було вітати, якщо б мова не йшла про російськомовну книгу від видавництва КРАЇНИ-АГРЕСОРА.
Дивимось далі на топ-30. Російськомовна Айн Ренд "Атлант..." від Альпіни, 2018 рік. Слава богу, поки все ще експортна, тобто дорога. А ця книжка українською вже має більше 30 перевидань від Нашого Формату, це їх бестселер, який тримає на плаву можливість для видавництва перекладати та видавати "ризиковані" науково-популярні проекти українською.

Альпіна Паблішер в Україні - це не просто видаництво країни-агресора, яке прийшло за нашими грошима. Це реальна загроза ринку україномовного перекладного наук-попу та нон-фікшину.
Книгарня Є вже закликала на свої сторінці у ФБ українські видавництва відмовитись співпрацювати з Якабу, обіцяючи підтримку Деякі видавництва ("Моя книжкова полиця") вже оголосили про припинення такої співпраці https://bitly.su/RAlpuVF. Деякі автори закликають людей відмовлятися від купівлі книжок на Якабу, пропонуючи звертатися у онлайн-магазини самих видавництв https://bitly.su/Ld9dGD.
Я ніколи не купувала на Якабу. Я не дуже розумію, що треба робити. Кричати: "Народ, блін, купуйте, україномовний наук-поп"? Боюся, це не допоможе. Вони нас задавлять. А найбільший український дистрибьютор їм з радістю допоможе.
Ітс джаст е бізнес..."

Коли я чую слово "ботаніка" - я уявляю Олексія Коваленка.
Коли я чую про Національний науково-природничий музей НАН України - теж думаю про Олексія.
Коли мене запитують, куди сходити з дітлахами на вихідних, аби у них щелепи повідпадали від подиву- я раджу йти на науково-популярні квести, які теж робить він.
Коли мене запитують про наукові меми - я розповідаю про групу Довколаботаніка, яку теж створив Олексій.
Коли постало питання, хто з експертів пояснить, які рослини можна виростити на Марсі - усі погляди звернулися до Коваленка.
Коли я передивляюся кіно "Ніч в музеї" - я уявляю, як Олексій має такі само пригоди тут, у Києві.

Абсолютно непересічна особистість, що про рослини розповідає цікавіше, аніж політики брешуть про ріст жирів у маслі.
В словах якого більше сенсацій, аніж в усіх жовтих виданнях України.
І головне - все, що він каже, правда.

Бо спочатку Лептонний Бог створив Олексія, дав йому у руці мікроскоп, і тільки потім створив рослини, аби Олексію було що вивчати.

Ботанік від народження, якого не так просто образити, бо у нього є цілий арсенал хижих рослин.
Людина, що наводить жах на Бесарабському ринку, адже може відрізнити справжню корицю від несправжньої.

Прекрасний матеріал від Ірини Андрейців.

Інджой.


https://life.pravda.com.ua/society/2019/12/23/239403/

Зустрічайте наступний крок в дерегуляції наукової сфери, що, ймовірніше за все, скоро буде ініційований нинішнім складом МОН.
Щоб Ви коротко зрозуміли, про який треш пише Семен, то:

Науковець, щоб виконувати наукову роботу за міжнародним грантом, який не має жодного стосунку до бюджетних коштів, має

- узгоджувати купу папірців з мокрими печатками (саме папірців, бо всі контролюючі органи в країні чхати хотіли на діджиталізацію в смартфоні), і цей процес не має жодного стосунку до його відносин з грантодавцем

- щоразу доводити, що оте бабло, що зайшло по гранту і автоматично змішалося з бюджетними коштами - то його гроші. Так, уявіть, гранти наша держава залюбки змішує в "загальний казан", звідки потім з купою затримок може видавати назад.

- сплачувати податки і мита з наукового обладнання та реактивів, при тому що прибутку вони не приносять і, по факту, держава сама зменшує ефективність виконання наукових досліджень за кошти грантодавців

- проводити конференції по суті нелегально, бо контролюючі органи вираховують кількість води, спущеної в унітаз, а конференція - це ж не робота в лабораторії, і її відвідувачі не мають користуватися світлом та водою, дарма, що саме завдяки конференціям подекуди вдається організувати міжнародну співпрацю

- надати переклади грантових договорів в банки, тобто натурально всі ті десятки і сотні сторінок тексту треба перекласти банківським клеркам, які не вміють в англійську. Чия це проблема?

- сплатити зарплатні податки з грантових стипендій, хоча вони жодного стосунку до зарплат не мають і цього не має бути

- вийти на тендер по закупівлі обладнання, хоча його кошти не бюджетні і всі тендери мають йти лісом, бо міжнародні організації погодили вченому всі його гроші і в країні немає жодного контролюючого органа, який проінспектує те все краще, аніж грантодавець.

Загалом, сподіваюсь, що маячні стане менше.
Бо в 2015 році Наталя Яресько на запитання - на які ж гроші існувати науці, якщо бюджетних стало обмаль, сказала, що є Горизонт 2020 і з нього треба жити.
Проте за ці 4 роки дебюрократизації в сфері отримання міжнародних грантів так і не відбулося.

Спостерігаємо.
Ганно Новосад, дякую.

Допис Семена Єсилевського https://www.facebook.com/100004654865171/posts/1454789764686172
«Конструктива пост.

Только что вернулся с совещания с министром образования и науки Anna Novosad в МОНе, где обсуждалась очень важная тема: реформа законодательства, связанного с администрированием зарубежных грантов. Вопросов там, на самом деле, была уйма, но основные наши "хотелки" были такими:

1) Введение на законодательном уровне понятия "руководителя гранта" (principal investigator), имеющего право финансовой подписи по всем документам касающихся конкретного гранта.
Директор освобождается от необходимости подписывать все бумажки по всем грантам своей организации, а руководители грантов - от необходимости бегать за подписью к директору на каждый чих.

2) Введение отдельных банковских суб-счетов под каждый конкретный грант, доступ к которым имеет его руководитель.
Этот счет не будет связан с казначеством, а должен обслуживаться напрямую банком, соответственно грантовые деньги больше не будут путаться с бюджетными на едином счету, а гранты - друг с другом. Так сделано во всем мире и у нас должно быть так же.

3) Ввести в действие норму закона про науку об освободжении приборов, реактивов и прочего добра от таможенных пошлин.

4) Дать люлей КРУ за придирки к научным организациям за проведение конференций, школ и воркшопов. Сейчас КРУ считает такие мероприятия нарушением рабочего расписания (!) и нецелевым использованием помещений (!!)

5) Дать люлей банкам через нацбанк за то, что они требуют переводы грантовых договоров, документы с печатями по грантам с электронным документооборотом и прочую фигню, которая им, по-хорошему, совершенно не нужна для осуществления операций.

6) Урегулировать вопрос с налогообложением грантовых стипендий, которые не зарплата, но с какого-то бодуна облагаются всеми зарплатными налогами.

7) Вывести закупки по грантам из общих закупок институтов, которые идут в рассчет сумм, проводящихся без тендеров. Это очень важный момент т.к. сейчас есть лимит средств, которые институт может тратить без тендера и с 20 года он будет очень маленьким - всего 50к грн. Любой грант мгновенно весь этот лимит съедает. Этого быть не должно. Гранты вообще не должны проходить в общем порядке через тендерные процедуры т.к. это не бюджетные деньги и государству Украина, в принципе, должно быть фиолетово как осуществляются закупки за деньги грантодателя - это его, грантодателя, проблемы.

Очень приятно, что по всем этим вопросам мы услышали понимание со стороны министра. Большинство их них требуют отдельной большой работы с минфином и нацбанком. Некоторые требуют голосования в ВР. Работы там уйма. Но есть осторожный оптимизм, что в этой сфере что-то наконец-то сдвинется с мертвой точки.»

Не читав, але вже поширюю, бо це важливо

Після засідання Нацради з питань розвитку науки і технологій було створено 8 робочих груп по напрацюванню плану реформування окремих "елементів" наукової сфери України.
3 робочі групи оприлюднили свої напрацювання:
1. По реформі Національної академії наук України та національних галузевих академій наук
2. По науковій та науково-технічній експертизі
3. По Національному фонду досліджень

Вивчайте.

Апдт. Ой, тут круто. Навіть пропонується внести зміни в Податковий та Митний кодекси. Може, нарешті, зможемо проводити дослідження, як на Заході. Хоча б з точки зору спрощення бюрократії та обмежень.

Допис Наукового комітету https://www.facebook.com/uasciencecops/posts/2550939468307503:
"На урядовому порталі, в розділі "Засідання Національної ради України з питань розвитку науки і технологій" оприлюднені пропозиції трьох робочих груп Нацради: 1) групи з підготовки пропозицій щодо змін до законодавства для забезпечення реформи Національної Академії Наук та національних галузевих академій наук; 2) групи з підготовки пропозицій щодо засад функціонування в Україні системи незалежної наукової і науково-технічної експертизи; 3) групи з підготовки пропозицій щодо змін до законодавства з питань діяльності Національного фонду досліджень. Прямий лінк на документ: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/73-DGSP/propozitsii-robochikh-grup.pdf"

Здається, ми є свідками появи нової традиції в середовищі українських науковців: напиши про свою докторську дисертацію зрозумілою мовою.

Це геніально.

Молекулярна біологиня Оксана Півень на одній сторінці без зарозумілих слів виклала результати своїх 15-річних досліджень по вивченню хвороб серця, генів, що на них впливають тощо.

Бомбіссімо.

Мені просто нічого додати: смачно, красиво.
Пояснено, як використовують генномодифікованих мишей, аби з усієї тієї "симфонії" серцевого ритму зупиняти окремі "скрипки" чи "гобої", аби точно розуміти, через кого врешті серце зазбоїть, а через кого взагалі зупиниться.

Але знаєте, що засмутило?
Мої подальші роздуми.

Я дуже часто в Україні зустрічаю докторів, які вихваляються, що зробили докторську дисертацію за 3 роки.
"Юні генії" дивляться на мене своїми ясними очима, а я потім шукаю їх профілі у міжнародних наукометричних базах і не можу знайти.

І в цей же час є люди, які 15 років пітніють над лабораторними мишами, реально просувають ціле людство в розумінні тих або інших проблем, а зрештою отримують такий само статус, що і вищеописані самородки.

Ні, термін дослідження не є показником якості роботи .
Однак очевидно, що система працює неправильно, якщо авторка Лептонного Бога (славімо його) є рівною за статусом людині, що маніпулює генами у надскладній системі організму.
Щось працює неправильно, якщо є доктор медицини, що захищає дисертацію по тазовому дну і гомеопатії, в той час, як інші нормальні працюють за міжнародними протоколами і стандартами.

Сподіваюсь, я ще доживу до того моменту, коли неможливо буде захистити докторську за "статті" у мурзилках, за 500 баксів кожному з опонентів (такою є такса в деяких гуманітарних науках) та за "подяки" усім членам спеціалізованої вченої ради.

Оксано, лупай далі.
https://expres.online/health/15-rokiv-ya-doslidzhuvala-tri-vazhlivi-dlya-roboti-sertsya-geni-i-os-miy-visnovok

Корабля для антарктичної експедиції не буде.
Я трохи з-за лаштунків спостерігав за процесом і сподівався до останнього, що їм вдасться.
Але ніт.
Немає грошей.
Отакі новини.

Допис директора Національного антарктичного наукового центру Євгена Дикого https://www.facebook.com/evgen.dykyj/posts/10157854576938808:

"Про наш криголам: просто інфа, без зради, хоч поки і без перемоги.
Останнім часом багато колег, хто був зрадів новині про виділення КабМіном коштів на придбання науково-дослідного судна для досліджень Антарктики (а за потреби - і Арктики і загалом Світового океану), і переживав разом з нами за цю справу, задають питання, чим же все окошилось?
Думав, що це досить очевидно, але певно завжди варто не лінуватись інформувати, бо "очевидність" - штука ненадійна :)
Отже, як нам всім відомо, в кінці року виявилось, що у державному бюджеті велетенська дірка (за офіційним повідомленням, біля 40 ярдів грн, а в кулуарах я чув і значно більші оцінки). Було зупинено ВСІ виплати, крім "захищених статей", тобто по факту все-все крім зарплат, пенсій та соціалки. Цілком зрозуміло, що наш криголам потрапляє у "незахищені", і Бюджетний комітет Парламенту не схвалив його придбання у такий момент. Чесно кажучи, якби ми трохи раніше знали про очікувану "грудневу бюджетну дірку", то може і самі б не виносили зараз це питання - все ж зрозуміло, одна справа коли гроші є, доводити що витратити їх на наукову інфраструктуру - це правильне рішення, а зовсім інша справа - пояснювати свої потреби коли грошей просто фізично нема. На жаль, усвідомлення масштабу бюджетного колапсу прийшло трохи пізніше, ніж Уряд встиг підтримати нашу ініціативу, але трохи раніше, ніж гроші були б реально витратчені :) тож історії чергової красивої перемоги нашої науки поки не сталось, але це не якась "зрада" саме стосовно нас, а просто один з результатів загального бюджетного провалу за підсумками цього року.
Однак я дивлюсь на речі досить спокійно, із поміркованим оптимізмом. Є хороші шанси придбати омріяне нами і дійсно вкарй потрібне судно на рік пізніше, якщо звісно наступного року криза не поглибиться, а навпаки - дірка в бюджеті загоїться, як та озонова діра над Антарктидою :)
Тож будемо дивитись по наповненню бюджету, і якщо в цілому все в країні буде більш-менш добре, повернемось до питання про відродження нашого наукового флоту. І сподіваюсь, спільними зусиллями наукової громади поступово, без авралу, переконаємо народних депутатів, що це не "розкіш" чи "забаганка", а розумна і дуже невелика в масштабі країни інвестиція в майбутнє. Уряд вже погодився з цим, лишилось переконати парламентарів - ну і звісно ж, за умови що в цілому бюджет наступного року не "гавкнеться", як зараз. Але то вже питання не до науки :"

Артеміда - це книга легендарного Енді Вейра (автора Марсіянина) про місячну базу і пригоди на ній.
А ще Артеміда - це майбутня космічна місія людства, що має повернути нас на Місяць.

Прекрасне анімоване відео з деталями і поясненнями про ракету, корабель Orion, навколомісячну станцію Gateway тощо.

Доброго ранку і інджой.
https://www.youtube.com/watch?v=LZDE5cAwd_8

https://ukr.lb.ua/society/2019/12/26/445832_litopisi_goryat.html

Мені дуже писати ці рядки і, можливо, тому я їх пишу уночі.
Нещодавня пожежа в одеському коледжі забрала чимало життів і спалила вщент кілька академічних інститутів.

Завтра, 27 грудня 2019 року о 10.00 год. за адресою: м. Одеса, Шампанський провулок, 2 (вестибюль біологічного факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова) відбудеться прощальна церемонія з відомими вченими - гідроекологом Борисом Александровим та гідроекологом Галиною Іванович.

Щирі співчуття близьким та рідним.
Докладна інформація про науковий доробок цих вчених тут https://www.facebook.com/NASofUkraine/posts/2249691281996989

І, звісно, людські життя - це найголовніше, але є ще один аспект наслідків цієї злочинної недбалості.
Знищено цінний науковий доробок.

Просто вчитайтеся, які інститути були у цій будівлі:
"Тут розміщувалися Інститут морської біології, частково відділ археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я Інституту археології, бухгалтерія та допоміжне фондосховище Одеського археологічного музею, Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Фізико-хімічного інституту ім. О.В. Богатського, його ж Науково-технічний інженерний центр проблем водоочистки та водозбереження, відділ інтегральних рівнянь Відділення гідроакустики Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна, одеське відділення Радіоастрономічного інституту."

Фізично важко читати рядки статті - стільки всього втрачено...

Тішить лише те, що хоч щось збереглося.
Однак я казав і кажу - як раніше справді винних не покарають, так і зараз ця ситуація нікого нічому не навчить.
Це якась наша національна традиція - героїчними зусиллями щось здобувати, плекати, берегти, а потім через копійчану економію - втратити.

Науковцям під ялинку підвезли затвердження всіх необхідних документів для повноцінного запуску Національного фонду досліджень.

Для пересічних громадян нагадаю, що НФД - це таке собі наукове Прозорро, де на прозорому конкурсі мають перемагати науковці з найкращими ідеями дял досліджень.

Тож чекаємо на запуск.


https://mon.gov.ua/ua/news/nacfond-doslidzhen-zmozhe-ogolositi-pershi-konkursi-dlya-naukovciv-uryad-zatverdiv-vsi-dokumenti-dlya-povnocinnogo-zapusku-nfd

Тягнуть два експерементатори рідкий гелій, а назустріч теоретик.
Схоже, на сьогодні експерименти можна зупиняти :)

Цей допис буде не за профілем сторінки, але нащо тоді сторінка, якщо відбувається такий маразм?

Знаєте, це якийсь сюрреалізм... Хоча ні.
Я зараз трошки зіпсую Вам свята, бо вже другий день підряд відбувається судова дічь.
Зрозуміло чому - люди бігають, обирають подарунки, їм не до справ полеглої Небесної сотні.

Другий день підряд йдуть судові засідання над беркутятами.

Знаєте, як?
Родини загиблих не повідомляються належним чином, що судові засідання проводяться, а групу прокурорів зі сторони обвинувачення просто посеред процесу замінили на нових.
"з метою повного та неупередженого судового розгляду...".
Це цитата.
Прямо посеред процесу. Аж до того, що суддя сказала двом групам прокурорів "розбиратися", хто з них справжній.

Засідання відбуваються і вдень, і вночі.

Мета очевидна - висмикнути беркутят з-під варти під час процесу і, ймовірно, віддати на обмін.

Я читаю сторінки Евгения Закревская (https://www.facebook.com/eugeniyazz), Olga Klymko (https://www.facebook.com/olga.klymko.9), Olga Khudetska (https://www.facebook.com/olga.khudetska), Олени Сторожук (https://www.facebook.com/elena.stor) та Адвокатська дорадча група / Advocacy Advisory Panel (https://www.facebook.com/HeavenlyHundredLawyers/, адвокати, що представляють потерпілих під час Майдану), пост за постом - і просто не віриться, що зараз 2019 рік.

Я читаю відчуття Закревської про бутафорність процесу, вистави, де вона ще намагається "грати в шахи", але вже ухиляється від "дошки", якою її б'ють по голові.

Сьогодні о 10-й продовження судової вистави.

Мені здається, що це фінал - нинішній владі за будь-яку ціну треба звільнити беркутів, інакше дії генпрокуратури я пояснити не можу.

Я не знаю, що можна вдіяти в цій ситуації, оскільки я взагалі не спеціаліст в юридичних тонкощах гри у шахи з птахами, але, принаймні Ви маєте знати, що відбувається.

Стежте за процесом.

А тих вилупків доведеться виколупувати з росії (куди вони 100% відразу втечуть) якимось іншим чином.

(заклик прийти на сьогоднішній суд і підтримати потерпілих https://www.facebook.com/HeavenlyHundredLawyers/posts/1519922124822370)

Апдт. Потерпілим ще й не дають ознайомитись з матеріалами справи.

Трохи для розради.

Це найбільш прекрасне і зрозуміле відео про Стандартну модель і найменші "цеглинки", з яких складається все навколо.
Не про атоми, а про те, з чого вони складаються.
Беріть дітей, бо зрозуміють і вони.
І скажіть хтось Лептонівні, аби подивилася.
Бо вона писала про лептони щось, аж тут ось хоч зможе дізнатися, що воно таке.

Тут про електрони, мюони, тау-лептони, фотони та електромагнітну взаємодію; протони, нейтрони, а також про верхні і нижні кварки, з яких вони складаються; чарівні, дивні, красиві і правдиві кварки; глюони та сильну ядерну взаємодію; W- і Z- бозони та слабку взаємодію; а також про Великий адронний колайдер.

Ну і, звісно, про електронне, мюонне і тау-нейтрино, бозон Хіггса і античастинки!

Це особливий талант - впхнути стільки інформації у легкій манері у 6-хвилинне відео.
Знімаю капелюха перед авторами, а перед Цікавій науці за адаптацію українською.

https://www.youtube.com/watch?v=RKRskHcF9u4


Апдт. І покличте хто-небудь Теслю. Він щось казав про взаємодію. Тут про неї теж є.

Так, знову хапайте дітей і тягніть їх до екранів.

Прекрасне відео про те, як ми чуємо - настільки просто, але правдиво, що тільки й лишається дивуватися наполегливості авторів у прагненні розповісти про складне - доступно.

Про звук, його перетворення на нервові імпульси, як ми розрізняємо звуки різної частоти, як визначаємо, де саме знаходиться джерело звуку і про найпоширеніші захворювання слухового апарату.

Інджой.
https://www.youtube.com/watch?v=eGIQ_nza3uY

Цього сніговика я сфотографував вчора на Контрактовій.
Просто не міг пройти повз.

При всій своїй непропорційності і наспіхзробленості - він розміщений там, де це потрібно.
Він зроблений чесно і від душі.
Особливо оті милі патички замість волосся демонструють, що його творцю було не все одно на кінцевий результат і він/вона робили максимум можливого відповідно до всіх наявних ресурсів.

Ця конструкція нагадала мені алюзію на Майдан і його барикади.
А ще нагадала наше громадянське суспільство.

Чесне. З усіх сил. Постійно змушене зважати на реалії та ресурси.

І якщо ми здобули Армію в горнилі битв 5 останніх років, то розбудова громадянського суспільства - чесного перш за все із самим собою - триває.

Клекотять суди, наче реактори ядерного синтезу; стабілізуються місцеві еліти, немов поживний агар; розквітає маячня загальнодержавного рівня, збільшуючи тиск, температуру, і шалено зменшуючи об‘єм для компромісів.

Я пишу цей пост зі смартфону, бо я так стомився за минулий рік, що мені немає сил відкрити ноутбук.
Підбити підсумки року будь-де, «вилізши» на табурет під ялинкою.

Що казати про тих, хто сидить в окопі, нещодавно сидів у залі судових засідань, лупав «скелі» в робочих групах реформ різних сфер.

Але я відчуваю, що мушу це написати.
2019-й був важким, однак при всій своїй сюрреалістичності - логічним.
Цинічно-логічним.

Цинізм - це те, чого позбавив Майдан.
І це те, чому змушене буде навчитися громадянське суспільство в 2020-му.
Інакше не вистоїмо.

Не знаю, як у Вас, але як в 2014-му картинка в очах набула максимальної роздільної здатності, так і події останнього року, місяців, останніх днів знову допомогли мені розібратися, хто є хто.

Я бажаю нам усім витримки і цинізму у боротьбі із циніками.
Для усіх інших - все, до останньої краплі.

Бо ми є краплі в океані.

Пам‘ятаймо Небесну сотню.
Пам‘ятаймо воїнів, що втримали небо.
А ми, поки живі, мусимо боротися.

Боротися і не пробачати.
Переможемо.