"Ми бачимо підлітків з телескопами"

Багато хто помічає цю фігурку на моєму піджаку, в якому я зазвичай з'являюсь на публічних подіях.
Хтось каже, що це астронавт.
Хтось навіть згадає одну з найвідоміших світлин американської місії на Місяць Apollo 11.

Для мене ж це символ можливостей великої кількості розумних людей, коли вони об'єднуються заради великої мети.

Сьогодні в Києві на Фестивалі американського кіно Незалежність, який триває 3 6 по 12 лютого, відбувся спеціальний показ Документального фільму Аполлон-11, що здобув нагороду за найкращий монтаж МКФ Санденс у 2019 році.

Тут немає жодного закадрового голосу диктора чи історика.

Протягом двох годин від самого початку Ви спостерігаєте, як три астронавти спілкуються з центром керування, вирішують проблеми, жартують, нервують, а тисячі людей на пусковому майданчику, біля комп'ютерів та на авіаносцях роблять все, аби ці троє здійснили недосяжну мрію - маленький крок поверхнею Місяця, що стане великим стрибком для всього людства.
І, що важливо, повернулися цілими і неушкодженими додому.

Це те, що вирізняє людей та розум людський від усього іншого - усвідомлено працювати колективно з надзвичайною концентрацією енергії, зусиль та ресурсів.

Вражає різноракурсна кольорова зйомка усього процесу запуску, радіоперемовини, записи найважливішого дзвінка з овального кабінету Білого дому на поверхню супутника Землі.
Вражають вирази обличчя людей, котрі випадково прийшли погледіти на запуск найбільшої в історії людства ракети Сатурн-5, і котрі навіть уявити не могли, в наскільки цінну кінохроніку усіх часів вони втраплять.

Не знаю, де цей фільм ще раз можна вгледіти, однак я б пішов.

В кінці трохи помодерував цікаві виступи між Головним конструктором КБ Південне Максимом Дегтярьовим, СЕО стартапу Spacebit Павлом Танасюком та СЕО компанії Space1000 Денисом Руденко (перший мріє запустити місяцехід, а другий - ніби забезпечує вивід вантажів на орбіту, домовляючись про місця на ракетах. Про обидві компанії почув вперше).

Загалом, дуже круто, що Посольство США вигадало такий формат.

То до чого тут підлітки і телескопи?
Це цитата слів оператора з гелікоптера, що знімав неймовірний натовп людей, що приїхали звідусіль узріти міць полум'я у небі.

І я чомусь впевнений, що саме ті підлітки врешті вивели США на абсолютно недосяжні орбіти в плані освоєння Космосу.

P.S. Джерело фото https://history.nasa.gov/ap11ann/kippsphotos/5903.jpg

А сьогодні, виявляється, День жінок і дівчат в науці!

Popsciua переклали черговий неймовірний комікс про Марію Склодовську-Кюрі - жінку, яка практично голіруч оперувала радіоактивними елементами і двічі отримала Нобелівські премії - з фізики та хімії!

Вона була крута!
Дуже крута!

Приємного перегляду :)

«11 лютого - Всесвітній день жінок та дівчат у науці!
Вітаємо прекрасну частину наукового людства!

З цієї нагоди, ми переклали комікс про одну з легендарних наукинь усіх часів.

Марія Кюрі : Наше щасливе місце

Якщо сподобалось - 👍 + Репост
Знайшли помилку - пишіть у коментарях.

#жінкивнауці»

Джерело: https://www.facebook.com/359208294730561/posts/523003205017735

"Як деталі не крутив, весь час кулемет збирається, а не дитяче ліжечко"

Цей відомий анекдот, як на мене, дуже вдало характеризує реформування української вищої школи за всі роки незалежності.

От що хотіли зробити, коли надавали університетам автономію і впроваджували принцип "гроші ходять за студентом"?
Щоб кожен виш сам вирішував, що і як робити, навчав якнайкраще, конкуренція зростала, студенти йшли вчитися туди, де ліпше, і, таким чином, кращі отримували більше фінансування, а гірші - менше.

Що вийшло?
"Гроші, які ходять за студентом", фактично знищили процедуру відрахування бовдурів (вибачте, як є).

Штати кафедр та їхнє навантаження були жорстко прив'язані до кількості студентів, тому відрахування одного або кількох невігласів автоматично зменшувало навантаження і, врешті, призводило до скорочення викладачів.

Такий цікавий кульбіт створив унікальну систему, де викладачі вдають, що вчать і вимагають знань, а студенти вдають... ні, вони вже навіть не вдавали, що вчаться, бо нащо?
Все одно не відрахують.
Ба більше, такий стан справ призводив до деградації викладацької спільноти - лишалися лише ті викладачі, що були лояльними до вимог "закрити очі на невігластво".

Якщо ти не згоден - вирішуй, хто з твоїх колег або ти звільниться, бо ж навчальних годин стало менше.

Ще одним сюром було те, що університетам вигідніше було готувати умовних "білих комірців", аніж фізиків чи біологів, бо що на тих, що на інших гроші приходили ті самі, але першим потрібні тільки парти і папірці, а другим - дорогезне обладнання та устаткування.

Нині можемо спостерігати наступну ітерацію реформи і Євген Ніколаєв (Evgen Nikolaev) коротко розписав, в чому суть і що має змінитися.

В матеріалі він пояснює, чому попередня система жодним чином не сприяла ефективності освітньої системи.
І зрозуміло розписує, як нині на фінансування вишів впливатиме наука, регіональне розташування, специфіка спеціальності та інші нюанси.

Якщо чесно, мені ідея подобається.
Побачимо, що з того вийде.

Може й правда - дитяче ліжечко.

https://www.skeptic.in.ua/unis-financing-formula/

Ще одне.
З Євгеном мені пощастило роззнайомитись під час нашого візиту в Сполучені Штати і мушу зазначити, що за ерудованістю в освітніх питаннях в нашій країні Євген увійшов в перелік тих людей, котрих я перераховую на пальцях однієї руки.

Так, це суто суб'єктивна думка, але дуже раджу на нього підписатися у фейсбуці.
Розумні речі пише, а складні - пояснює.

Гарного дня.

P.S. І цей-во, Єгор Стадний, дякую.