Коли доносяться чутки про те, кого розглядають на посаду Міністра МОН, у мене в голові виникає тільки один мем.
Я вже писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/2419 , що з високою ймовірністю притомну кандидатуру чомусь не розглядали на фракції.
І з кожним днем спливають все нові і нові прізвища, які не мають стосунку до світлого майбутнього.
Я, як і Олексій Колежук, теж пропоную припинити безцільно намотувати кола та повернути Табачника - міцного господарника, професіонала, потужного міністра, який в курсє дєла.
Я вже писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/2419 , що з високою ймовірністю притомну кандидатуру чомусь не розглядали на фракції.
І з кожним днем спливають все нові і нові прізвища, які не мають стосунку до світлого майбутнього.
Я, як і Олексій Колежук, теж пропоную припинити безцільно намотувати кола та повернути Табачника - міцного господарника, професіонала, потужного міністра, який в курсє дєла.
А я все думав, ну як така компетентна та фахова людина, як Антонюк, не була погоджена на посаду Міністра, а замість неї тепер вимушені розглядати якихось дивних персонажів?
А он воно що:
"За її [депутатки СН] словами, на посаду також претендувала заступниця директора з наукової роботи Інституту математики Національної академії наук України Олександра Антонюк, однак вона не пройшла співбесіду у прем’єр-міністра."
https://censor.net.ua/ua/n3199884
Припустимо, що це правда (звісно, що ні) і Шмигаль проводить співбесіди та сам вольовим рішенням обирає собі міністрів.
Приплюсуємо сюди інформацію про те, чию кандидатуру тепер розглядають.
Тоді в мене для самого себе дуже погані новини: ми приречені.
Шмигаль, якщо вже існують такі багатомісячні труднощі у виборі міністра, мав би спитатися думки експертної спільноти - типу Нацради з питань розвитку науки і технологій чи на крайній вже випадок Наукового комітету.
Бо саме цим структурам співпрацювати з новим очільником/цею Міністерства.
Але, схоже, будемо звикати то нових свіжих облич.
Розміщу тут це фото, щоб потім всім розповідати, що з дитинства був за нього.
А он воно що:
"За її [депутатки СН] словами, на посаду також претендувала заступниця директора з наукової роботи Інституту математики Національної академії наук України Олександра Антонюк, однак вона не пройшла співбесіду у прем’єр-міністра."
https://censor.net.ua/ua/n3199884
Припустимо, що це правда (звісно, що ні) і Шмигаль проводить співбесіди та сам вольовим рішенням обирає собі міністрів.
Приплюсуємо сюди інформацію про те, чию кандидатуру тепер розглядають.
Тоді в мене для самого себе дуже погані новини: ми приречені.
Шмигаль, якщо вже існують такі багатомісячні труднощі у виборі міністра, мав би спитатися думки експертної спільноти - типу Нацради з питань розвитку науки і технологій чи на крайній вже випадок Наукового комітету.
Бо саме цим структурам співпрацювати з новим очільником/цею Міністерства.
Але, схоже, будемо звикати то нових свіжих облич.
Розміщу тут це фото, щоб потім всім розповідати, що з дитинства був за нього.
Ой, та не може такого буть, щоб основний кандідат на посаду міністра освіти і науки був плагіатором.
Чи таки може?
Отже, як стало відомо з купи джерел, притомну людину на посаду міністра освіти і науки України у владних коридорах відкинули на користь ректора Чернігівського національного технологічного університету, пана Шкарлета.
Звісно, вже накопали, що він і колишній регіонал (https://life.pravda.com.ua/society/2020/06/3/241215/), і студентам наказував прапори знімати під час Революції (https://www.facebook.com/anja.novosad/posts/3020303778037291), і на неформальній зустрічі на Комітеті освіти і науки не міг нормально відповісти на питання, нащо йому міністерська посада (https://www.facebook.com/1175751232587546/posts/1527549967407669/).
Але ж мало лі, прозрів, одумавсі, біс поплутав.
А от те, що важливо - Міністр має бути доброчесним, бо без доброчесності у нас не наука з освітою вийдуть, а лептонні боги з квантово-орбітальною культурологію.
І от з доброчесністю, виявляється, проблеми.
http://false-science.ucoz.ua/news/novij_kandidat_na_posadu_ministra_osviti_vid_ze_komandi_vidznachivsja_tekstovimi_zapozichennjami/2020-06-03-85
Цілі шматки тексту і таблиці в монографії 2018 року передрані зі статті іншої вченої від 2015 року.
Талант!
Я, звісно, розумію, що кадровий голод і все таке.
Але ж взяли б тоді краще Ксерокс на посаду міністра.
Тут тобі і жіжіталізація, і в чомусь навіть штучний інтелект.
Піду поїм.
Чи таки може?
Отже, як стало відомо з купи джерел, притомну людину на посаду міністра освіти і науки України у владних коридорах відкинули на користь ректора Чернігівського національного технологічного університету, пана Шкарлета.
Звісно, вже накопали, що він і колишній регіонал (https://life.pravda.com.ua/society/2020/06/3/241215/), і студентам наказував прапори знімати під час Революції (https://www.facebook.com/anja.novosad/posts/3020303778037291), і на неформальній зустрічі на Комітеті освіти і науки не міг нормально відповісти на питання, нащо йому міністерська посада (https://www.facebook.com/1175751232587546/posts/1527549967407669/).
Але ж мало лі, прозрів, одумавсі, біс поплутав.
А от те, що важливо - Міністр має бути доброчесним, бо без доброчесності у нас не наука з освітою вийдуть, а лептонні боги з квантово-орбітальною культурологію.
І от з доброчесністю, виявляється, проблеми.
http://false-science.ucoz.ua/news/novij_kandidat_na_posadu_ministra_osviti_vid_ze_komandi_vidznachivsja_tekstovimi_zapozichennjami/2020-06-03-85
Цілі шматки тексту і таблиці в монографії 2018 року передрані зі статті іншої вченої від 2015 року.
Талант!
Я, звісно, розумію, що кадровий голод і все таке.
Але ж взяли б тоді краще Ксерокс на посаду міністра.
Тут тобі і жіжіталізація, і в чомусь навіть штучний інтелект.
Піду поїм.
Уявіть на секунду, що Вам потрібно віднайти свою брудну шкарпетку. В темній кімнаті. В іншому будинку. Дистанційно за допомогою радіокерованого автомобільчика. Та ще й встановити, чи бува в тій шкарпетці ніякі комашки не завелися. Складно?
Десь так я собі уявляю всі космічні місії, які запулює людство до інших планет, аби віднайти там воду, життя і т.і.
Alpha Centauri зробила бомбічне відео про майбутню місію Europa Clipper до супутника Юпітера Європи.
Так-так, тієї Європи, де під багатокілометровою товщею льоду розташовується бурхливий величезний океан.
Інструментарій для досліджень вражає - тут тобі і вимірювання магнітних полів, і спектрометри, і радари, і камери.
Навіть не уявляю, як вчені примудряються увіпхнути всі-всі-всі компоненти на невеличку залізяку і сподіваються на успіх? Або хворі, або довго вчилися.
Або і те, і інше разом.
Загалом, знайдіть в обідню перерву 15 хвилин та подивіться це вражаюче відео про далекий світ Європи та хоробрість людського розуму, що прагне його вивчати.
P.S. І, це, не можу пройти повз. То Зеленський подає у відставку у зв'язку з порушенням закону? Він же каву у кав'ярні пив. Щось я не бачив десятка поліціянтів, які його б ганяли, як хлопця в Гідропарку.
https://www.youtube.com/watch?v=7BtrdRQ5gGQ
Десь так я собі уявляю всі космічні місії, які запулює людство до інших планет, аби віднайти там воду, життя і т.і.
Alpha Centauri зробила бомбічне відео про майбутню місію Europa Clipper до супутника Юпітера Європи.
Так-так, тієї Європи, де під багатокілометровою товщею льоду розташовується бурхливий величезний океан.
Інструментарій для досліджень вражає - тут тобі і вимірювання магнітних полів, і спектрометри, і радари, і камери.
Навіть не уявляю, як вчені примудряються увіпхнути всі-всі-всі компоненти на невеличку залізяку і сподіваються на успіх? Або хворі, або довго вчилися.
Або і те, і інше разом.
Загалом, знайдіть в обідню перерву 15 хвилин та подивіться це вражаюче відео про далекий світ Європи та хоробрість людського розуму, що прагне його вивчати.
P.S. І, це, не можу пройти повз. То Зеленський подає у відставку у зв'язку з порушенням закону? Він же каву у кав'ярні пив. Щось я не бачив десятка поліціянтів, які його б ганяли, як хлопця в Гідропарку.
https://www.youtube.com/watch?v=7BtrdRQ5gGQ
YouTube
Таємниця Європи та її розгадка: Все про місію Європа Кліпер
Підтримати проект: карта Приватбанку 4731 1856 0551 4287
Або на PayPal: https://paypal.me/thealphacentauri
Europa Clipper, мабуть, є найбільш амбітною і серйозної місією з пошуку умов для позаземного життя в Сонячній Системі. Апарат планують запустити в…
Або на PayPal: https://paypal.me/thealphacentauri
Europa Clipper, мабуть, є найбільш амбітною і серйозної місією з пошуку умов для позаземного життя в Сонячній Системі. Апарат планують запустити в…
Яких ще інвестиційних нянь Вам не вистачає?
Цирк. Є науково-дослідний інститут. При ньому є два інноваційні підприємства - все, як заповідають численні експерти фейсбуку: науковці самі мають намагатися продавати свої розробки.
І є українські правоохоронні органи, суди, ГО та медіа, які з незрозумілих причин всіляко перешкоджають діяльності науковців.
В цій історії прекрасно все - від пенсіонера з "предметом, схожим на зброю" до стягнення на його користь українським судом і виконавчою службою грошей з валютного рахунку інституту.
Грошей, які призначені на наукові дослідження.
Цікаво, як наші міжнародні партнери поглянуть на таку інноваційну культуру в нашій країні крізь призму цього хаосу?
Читайте, прозрівайте, в мене немає слів.
Додам лише дві речі:
1. Звільнити співробітника навіть за серйозний проступок з бюджетної установи без його бажання практично нереально.
2. Дійсно, будь-яку організацію можна задовбати запитами і параліузвати її діяльність.
Будемо спостерігати.
Але я не дивуюсь, чому жодні стартапи в Україні не виживають.
Пост Інституту металофізики https://www.facebook.com/236492300351507/posts/533755433958524:
«#longread #ukrainescience
Шановні читачі нашої сторінки!
Хочемо розказати вам сьогодні майже детективну історію з життя українських науковців.
Впродовж останнього року на окремих співробітників нашого Інституту, а також на Інститут в цілому йде справжня атака: листи з наклепами у всі інстанції, звинувачення від ряду «антикорупційних» організацій і навіть кримінальні справи. Оскільки ми чесно працюємо і знаємо, що ні в чому поганому не заплутані, то спочатку ставилися до всього цього спокійно –– на всі запити надавали затребувані документи, успішно пройшли аудит та вважали, що захистили своє чесне ім’я.
Проте минув рік, а «брудні» звинувачення із вже знайомими нам формулюваннями продовжують надходити кожен раз з нового «джерела». В свій робочий час ми вимушені здебільшого в десятий раз писати ті самі пояснення та копіювати документи, що підтверджують нашу невинуватість … Заінтриґували? Так чим саме може так зацікавити антикорупційні органи бюджетна установа, в якій за копійки в холодних приміщеннях працюють українські вчені? Розказуємо.
З чого все почалося.
Рік тому, 24 травня 2019 року у нашому Інституті стався інцидент, після якого було звільнено науковця Брехарю Г. П. Звільнено після того, як він, спровокувавши конфлікт, пішов до себе в кабінет, приніс «предмет, схожий на пістолет» (формулювання з поліцейського протоколу) і наставив його на співробітників, погрожуючи розправою. Після інциденту викликаний співробітниками Інституту поліцейський патруль громадянина Брехарю Г. П. не обшукував (повіривши йому на слово, що зброя не заряджена) і не затримував — просто взяв з нього пояснення … Хочемо зазначити, що, незважаючи на те, що панові Брехарі Г. П. вже майже 80 років, він, будучи досвідченим мисливцем, має офіційний дозвіл на носіння зброї, а, отже, має знати правила поводження зі зброєю.
Адміністрація Інституту, взявши пояснення у всіх учасників інциденту (в тому числі і у пана Брехарі Г. П.), взявши до уваги думку колективу, звернення розширеного зібрання профспілки та колдоговір Інституту, прийняла рішення про звільнення Брехарі Г. П.
Тут треба пояснити, що пан Брехаря Г. П. і раніше поводився зухвало — крім образ та погроз, міг, наприклад, замахнутися стільцем на когось зі співробітників. Також він постійно хизувався своїми «зв’язками» у МВС і Прокуратурі та погрожував, що в разі його звільнення «Інститут дуже пошкодує» … Його поведінку занадто довго терпіли, але після інциденту зі зброєю терпець урвався, і Брехарю Г. П. звільнили …
Ось тут і починається «найцікавіша» частина історії: з того моменту на Інститут пішла «навала» скарг і звинувачень від різних «антикорупційних» організацій.
Перший «удар» було здійснено певною громадською організацією (ГО), назву якої ми поки що наводити не будемо, оскільки вважаємо, що її ввів в оману наш колишній співробітник.
Цирк. Є науково-дослідний інститут. При ньому є два інноваційні підприємства - все, як заповідають численні експерти фейсбуку: науковці самі мають намагатися продавати свої розробки.
І є українські правоохоронні органи, суди, ГО та медіа, які з незрозумілих причин всіляко перешкоджають діяльності науковців.
В цій історії прекрасно все - від пенсіонера з "предметом, схожим на зброю" до стягнення на його користь українським судом і виконавчою службою грошей з валютного рахунку інституту.
Грошей, які призначені на наукові дослідження.
Цікаво, як наші міжнародні партнери поглянуть на таку інноваційну культуру в нашій країні крізь призму цього хаосу?
Читайте, прозрівайте, в мене немає слів.
Додам лише дві речі:
1. Звільнити співробітника навіть за серйозний проступок з бюджетної установи без його бажання практично нереально.
2. Дійсно, будь-яку організацію можна задовбати запитами і параліузвати її діяльність.
Будемо спостерігати.
Але я не дивуюсь, чому жодні стартапи в Україні не виживають.
Пост Інституту металофізики https://www.facebook.com/236492300351507/posts/533755433958524:
«#longread #ukrainescience
Шановні читачі нашої сторінки!
Хочемо розказати вам сьогодні майже детективну історію з життя українських науковців.
Впродовж останнього року на окремих співробітників нашого Інституту, а також на Інститут в цілому йде справжня атака: листи з наклепами у всі інстанції, звинувачення від ряду «антикорупційних» організацій і навіть кримінальні справи. Оскільки ми чесно працюємо і знаємо, що ні в чому поганому не заплутані, то спочатку ставилися до всього цього спокійно –– на всі запити надавали затребувані документи, успішно пройшли аудит та вважали, що захистили своє чесне ім’я.
Проте минув рік, а «брудні» звинувачення із вже знайомими нам формулюваннями продовжують надходити кожен раз з нового «джерела». В свій робочий час ми вимушені здебільшого в десятий раз писати ті самі пояснення та копіювати документи, що підтверджують нашу невинуватість … Заінтриґували? Так чим саме може так зацікавити антикорупційні органи бюджетна установа, в якій за копійки в холодних приміщеннях працюють українські вчені? Розказуємо.
З чого все почалося.
Рік тому, 24 травня 2019 року у нашому Інституті стався інцидент, після якого було звільнено науковця Брехарю Г. П. Звільнено після того, як він, спровокувавши конфлікт, пішов до себе в кабінет, приніс «предмет, схожий на пістолет» (формулювання з поліцейського протоколу) і наставив його на співробітників, погрожуючи розправою. Після інциденту викликаний співробітниками Інституту поліцейський патруль громадянина Брехарю Г. П. не обшукував (повіривши йому на слово, що зброя не заряджена) і не затримував — просто взяв з нього пояснення … Хочемо зазначити, що, незважаючи на те, що панові Брехарі Г. П. вже майже 80 років, він, будучи досвідченим мисливцем, має офіційний дозвіл на носіння зброї, а, отже, має знати правила поводження зі зброєю.
Адміністрація Інституту, взявши пояснення у всіх учасників інциденту (в тому числі і у пана Брехарі Г. П.), взявши до уваги думку колективу, звернення розширеного зібрання профспілки та колдоговір Інституту, прийняла рішення про звільнення Брехарі Г. П.
Тут треба пояснити, що пан Брехаря Г. П. і раніше поводився зухвало — крім образ та погроз, міг, наприклад, замахнутися стільцем на когось зі співробітників. Також він постійно хизувався своїми «зв’язками» у МВС і Прокуратурі та погрожував, що в разі його звільнення «Інститут дуже пошкодує» … Його поведінку занадто довго терпіли, але після інциденту зі зброєю терпець урвався, і Брехарю Г. П. звільнили …
Ось тут і починається «найцікавіша» частина історії: з того моменту на Інститут пішла «навала» скарг і звинувачень від різних «антикорупційних» організацій.
Перший «удар» було здійснено певною громадською організацією (ГО), назву якої ми поки що наводити не будемо, оскільки вважаємо, що її ввів в оману наш колишній співробітник.
У їхньому листі, адресованому до Офісу Президента України та Кабінету Міністрів України, наводяться наклепницькі, нічим непідтверджені звинувачення у злочинах всеукраїнського масштабу з посиланнями на заяву пана Брехарі Г. П.
Внаслідок звернення цієї ГО було проведено аудиторську перевірку Інституту, за результатами якої ЖОДНЕ зі звинувачень не знайшло підтвердження …
Ми заспокоїлися, але зарано …
Після звільнення Брехаря Г. П. подав позов до суду щодо поновлення його на роботі та стягнення компенсації за вимушений простій. І суд встав на його бік, скасувавши не тільки наказ про його звільнення, але й наказ про оголошення догани за порушення трудової дисципліни та колдоговору (тобто наш «самий гуманний» суд підтвердив, що поведінка пана Брехарі Г. П. (зокрема зі зброєю) на робочому місці була цілком в рамках закону)! Інститут, звісно, подав апеляцію на це рішення суду з метою його скасування. Апеляційну заяву Інституту було прийнято до розгляду. Та тут сталося «диво». Якщо хтось з читачів хоч раз стикався з виконавчою службою, то знає: щоб отримати «своє» за рішенням суду, треба добре почекати. Інститут часто роками чекає на повернення до державного бюджету коштів від несумлінних орендарів за рішеннями, виграними у судах. Але в цьому випадку виконавча служба спрацювала як «годинник» і навіть ліпше: вже після того, як суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інституту (тобто дію суду першої інстанції було зупинено), з Інститутського ВАЛЮТНОГО рахунку було стягнуто суму компенсації для Брехарі Г. П.! Валюта на рахунку стосувалася виконання проєкту за міжнародними зобов’язаннями. В банку сказали, що нічого не можуть вдіяти і у них є лише кілька годин на проведення операції. Ми намагалися зв’язатися з виконавчою службою, але її телефони були поза зоною досяжності …
Паралельно з цим, співробітників, які постраждали від хуліганських дій Брехарі Г. П., починають викликати на допити за одразу двома нововідкритими кримінальними справами. А Інститут вимушений знову надавати стоси паперів із копіями тих самих документів і пояснення, що й для аудиту після скарги ГО.
Читачі, мабуть, вже здогадалися, що за іншою кримінальною справою за заявою наших співробітників про погрозу їхньому життю із «предметом, схожим на пістолет», жодних процесуальних дій не проводилося …
Минув майже рік, впродовж якого роботу Інституту періодами було практично паралізовано, оскільки ми надавали «стоси паперів» на безпідставні брудні звинувачення свого колишнього співробітника всім установам, в які він написав заяви.
І ось новий «удар»: до Національної академії наук України, до якої належить наш Інститут, надходить лист від одного скандально відомого інформаґентства (його назву ми теж поки що вказувати не будемо, так само вважаючи, що його журналістів ввели в оману), в якому ЗНОВУ ПОВТОРЮЮТЬСЯ ті самі звинувачення, що й у зверненні ГО, але вже у безапеляційній псевдожурналістській манері. На видумані (та спростовані аудитом!) дані журналіст посилається, як на очевидні та неспростовні факти (судячи з інформації в пресі, яка є у відкритому доступі, це інформаґентство не дуже прискіпливо ставиться при своїх розслідуваннях до перевірки відомостей «з власних джерел»).
Звісно, ми можемо помилятися, і всі ці події ніяк не пов’язані зі звільненням нашого колишнього співробітника. Але у нас є підстави стверджувати, що це не випадковий збіг подій. По-перше, дані, які були представлені у тих чи інших заявах і скаргах, хоч і були перекручені та навмисно неправдиво подані, але чітко вказують саме на громадянина Г. П. Брехарю; по-друге, ймовірність того, що скаргу до ГО подав «повний тезко» Г. П. Брехарі, а інформаґентство випадково повторило ці наклепи, ну, дуже низька.
Тепер дозвольте вас ознайомити з суттю звинувачень у бік Інституту.
Спочатку трошки лірики (вибачте, без неї — ніяк).
Останніми роками лише лінивий в нашій країні не сварить вітчизняних науковців і академії за те, що немає результатів світового рівня, міжнародної співпраці, впроваджених у виробництво розробок і наукоємних стартапів.
Внаслідок звернення цієї ГО було проведено аудиторську перевірку Інституту, за результатами якої ЖОДНЕ зі звинувачень не знайшло підтвердження …
Ми заспокоїлися, але зарано …
Після звільнення Брехаря Г. П. подав позов до суду щодо поновлення його на роботі та стягнення компенсації за вимушений простій. І суд встав на його бік, скасувавши не тільки наказ про його звільнення, але й наказ про оголошення догани за порушення трудової дисципліни та колдоговору (тобто наш «самий гуманний» суд підтвердив, що поведінка пана Брехарі Г. П. (зокрема зі зброєю) на робочому місці була цілком в рамках закону)! Інститут, звісно, подав апеляцію на це рішення суду з метою його скасування. Апеляційну заяву Інституту було прийнято до розгляду. Та тут сталося «диво». Якщо хтось з читачів хоч раз стикався з виконавчою службою, то знає: щоб отримати «своє» за рішенням суду, треба добре почекати. Інститут часто роками чекає на повернення до державного бюджету коштів від несумлінних орендарів за рішеннями, виграними у судах. Але в цьому випадку виконавча служба спрацювала як «годинник» і навіть ліпше: вже після того, як суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інституту (тобто дію суду першої інстанції було зупинено), з Інститутського ВАЛЮТНОГО рахунку було стягнуто суму компенсації для Брехарі Г. П.! Валюта на рахунку стосувалася виконання проєкту за міжнародними зобов’язаннями. В банку сказали, що нічого не можуть вдіяти і у них є лише кілька годин на проведення операції. Ми намагалися зв’язатися з виконавчою службою, але її телефони були поза зоною досяжності …
Паралельно з цим, співробітників, які постраждали від хуліганських дій Брехарі Г. П., починають викликати на допити за одразу двома нововідкритими кримінальними справами. А Інститут вимушений знову надавати стоси паперів із копіями тих самих документів і пояснення, що й для аудиту після скарги ГО.
Читачі, мабуть, вже здогадалися, що за іншою кримінальною справою за заявою наших співробітників про погрозу їхньому життю із «предметом, схожим на пістолет», жодних процесуальних дій не проводилося …
Минув майже рік, впродовж якого роботу Інституту періодами було практично паралізовано, оскільки ми надавали «стоси паперів» на безпідставні брудні звинувачення свого колишнього співробітника всім установам, в які він написав заяви.
І ось новий «удар»: до Національної академії наук України, до якої належить наш Інститут, надходить лист від одного скандально відомого інформаґентства (його назву ми теж поки що вказувати не будемо, так само вважаючи, що його журналістів ввели в оману), в якому ЗНОВУ ПОВТОРЮЮТЬСЯ ті самі звинувачення, що й у зверненні ГО, але вже у безапеляційній псевдожурналістській манері. На видумані (та спростовані аудитом!) дані журналіст посилається, як на очевидні та неспростовні факти (судячи з інформації в пресі, яка є у відкритому доступі, це інформаґентство не дуже прискіпливо ставиться при своїх розслідуваннях до перевірки відомостей «з власних джерел»).
Звісно, ми можемо помилятися, і всі ці події ніяк не пов’язані зі звільненням нашого колишнього співробітника. Але у нас є підстави стверджувати, що це не випадковий збіг подій. По-перше, дані, які були представлені у тих чи інших заявах і скаргах, хоч і були перекручені та навмисно неправдиво подані, але чітко вказують саме на громадянина Г. П. Брехарю; по-друге, ймовірність того, що скаргу до ГО подав «повний тезко» Г. П. Брехарі, а інформаґентство випадково повторило ці наклепи, ну, дуже низька.
Тепер дозвольте вас ознайомити з суттю звинувачень у бік Інституту.
Спочатку трошки лірики (вибачте, без неї — ніяк).
Останніми роками лише лінивий в нашій країні не сварить вітчизняних науковців і академії за те, що немає результатів світового рівня, міжнародної співпраці, впроваджених у виробництво розробок і наукоємних стартапів.
Взагалі-то, українська наука знаходиться далеко не в тому стані, щоб комусь щось продавати. Чи не єдина «річ», що, як правило, ще цікавить інші країни, — наукові кадри з фундаментальною освітою та мізерними запитами на оплату праці. І вчені їдуть з країни. А нам, — тим, хто лишається, — потрібно не продавати неіснуючу інтелектуальну власність, а купувати найкраще обладнання в світі. В Україні, наприклад, відсутнє навіть традиційне вальцювальне виробництво трансформаторної сталі. Вітчизняні виробники трансформаторів (навіть в умовах конфлікту з Росією) вимушені купувати в неї великі кількості такої сталі …
Повертаючись до питання, скажемо, що одночасно на такі звинувачення відповідати й важко. Позаяк що можна відповісти на нічим непідтверджене звинувачення «Ти продаєш Батьківщину!»? На вас просто виливають бруд і кажуть: «А ну, спробуйте відмитися ...». Як в тому анекдоті: «Я сказав, люди почули, а ти — як знаєш …»
Відверте шельмування інноваційної та трансферної діяльності, що в Інституті виконується виключно через ліцензійні угоди, підриває наукову та ділову репутацію як Інституту, так і ТОВ «МЕЛТА» і «МЕЛТА-ТЕРМ», зводить нанівець ентузіазм науковців, інженерів і технологів, які вже створили сотні нових комерційних продуктів, забезпечили комплектуючими випуск абсолютно нової конкурентоздатної на вітчизняному і навіть на міжнародному ринках продукції.
Кількамісячні перевірки явно недостовірної інформації заявника відволікають від продуктивної роботи перевіряючі органи НАН України, колективи Інституту й інноваційних підприємств та, відповідно, закладають «міну сповільненої дії», в тому числі в щаблі обороноздатності України, бо заважають подальшій розробці та виробництву новітніх імпортозамінних елементів конструкцій військової техніки.
Отже, ми звертаємося до всіх громадських і журналістських та дійсно антикорупційних організацій: якщо ви справді хочете розібратися в ситуації, то Інститут може надати всі відкриті документи для ознайомлення.
Також просимо журналістів і громадські організації ретельно перевіряти дані, які подаються від їхнього імені; безвідповідальне оприлюднення недостовірних даних — це удар не тільки по діловій репутації того, на кого зведено наклеп, але й по чесному імені самої громадської організації чи інформаґентства.»
Повертаючись до питання, скажемо, що одночасно на такі звинувачення відповідати й важко. Позаяк що можна відповісти на нічим непідтверджене звинувачення «Ти продаєш Батьківщину!»? На вас просто виливають бруд і кажуть: «А ну, спробуйте відмитися ...». Як в тому анекдоті: «Я сказав, люди почули, а ти — як знаєш …»
Відверте шельмування інноваційної та трансферної діяльності, що в Інституті виконується виключно через ліцензійні угоди, підриває наукову та ділову репутацію як Інституту, так і ТОВ «МЕЛТА» і «МЕЛТА-ТЕРМ», зводить нанівець ентузіазм науковців, інженерів і технологів, які вже створили сотні нових комерційних продуктів, забезпечили комплектуючими випуск абсолютно нової конкурентоздатної на вітчизняному і навіть на міжнародному ринках продукції.
Кількамісячні перевірки явно недостовірної інформації заявника відволікають від продуктивної роботи перевіряючі органи НАН України, колективи Інституту й інноваційних підприємств та, відповідно, закладають «міну сповільненої дії», в тому числі в щаблі обороноздатності України, бо заважають подальшій розробці та виробництву новітніх імпортозамінних елементів конструкцій військової техніки.
Отже, ми звертаємося до всіх громадських і журналістських та дійсно антикорупційних організацій: якщо ви справді хочете розібратися в ситуації, то Інститут може надати всі відкриті документи для ознайомлення.
Також просимо журналістів і громадські організації ретельно перевіряти дані, які подаються від їхнього імені; безвідповідальне оприлюднення недостовірних даних — це удар не тільки по діловій репутації того, на кого зведено наклеп, але й по чесному імені самої громадської організації чи інформаґентства.»
І хоча науковці вже втомилися відповідати, що не можна робити сучасну науку на обладнанні 1970-х років, не можна виконувати дослідження світового рівня, не маючі можливості брати участь у сучасних міжнародних фахових конференціях, а для розробки більш-менш конкурентоздатної технології необхідні кошти, яких вчені, що працюють у приміщеннях без опалення, ніколи не бачили. Всі ці розмови давно ходять по колу — що спочатку: фінансування чи розробки? Цитуючи класику: «ранком кошти — увечері стільці» …
І ось у нашому Інституті всупереч всьому, — відсутності гідного фінансування, неперервній втечі наукової молоді закордон і відсутності будь-якої підтримки інновацій з боку держави, — з’являються два наукових стартапи: ТОВ «МЕЛТА» (ще у далекому 1993) та підприємство «МЕЛТА-ТЕРМ» (у 2015). Підприємства ніяк юридично не пов’язані один з одним. (За результатами неодноразових перевірок обидва підприємства є зразковими платниками оренди, всіх комунальних послуг, електроенергії та відшкодування плати за землю.)
Товариство «МЕЛТА» утворено вченими Інституту, які, продовжуючи наукові дослідження в Інституті, пройшли всі круги «бюрократичного пекла» та, створивши своїми руками лабораторне обладнання, не тільки вижило в наші постійно кризові часи, але й піднялося до міжнародного рівня. Зважаючи на те, що про технологію, завдяки якій виробляється кінцевий продукт, давно відомо у світі, це — неабиякий успіх (існує надзвичайно велика конкуренція в цій сфері).
(Про технологію, покладену в основу виробництва ТОВ «МЕЛТА»:
https://www.youtube.com/watch?v=51O0uQlRFU4&t=3s )
ТОВ «МЕЛТА» має постійно діючі ліцензійні угоди з Інститутом, за якими сплачує роялті.
А підприємство «МЕЛТА-ТЕРМ» купувало невелику частину продукції в ТОВ «МЕЛТА» (аморфну стрічку), на основі якої виробляло вельми вдалі обігрівачі. Цей їхній стартап має коротшу історію і наразі вже не працює, але про їхню діяльність в свій час було багато сюжетів по ТБ:
https://www.youtube.com/watch?v=HjD02OY2viQ&t=3s
Наостанок скажемо тільки, що ці стартапи увійшли до звіту ЄС як один з прикладів успішного академічного підприємництва в Україні, як такі, на які слід рівнятися іншим науковцям, що займаються прикладними дослідженнями.
І от саме ці наукоємні стартапи та взаємодія Інституту з ними і стали основними мішенями для нашого колишнього співробітника (та тих, хто вирішив йому допомогти «поквитатися» з Інститутом). Стартапи звинувачують у недобросовісному веденні бізнесу (хоча вони без жодного зауваження реґулярно проходять всі перевірки контролюючих органів), а Інститут — в тому, що покриває «схеми» цього, а також надає приміщення за заниженими орендними ставками (що неможливо, оскільки кожний орендний договір оформлюється на підставі незалежної ринкової оцінки за ставками, офіційно затвердженими Кабміном України, та проходить через двомісячне узгодження з органами управління з погодження умов договору).
Інша частина звинувачень стосується продажу військових технологій і технологій подвійного призначення закордон.
На такі звинувачення відповідати одночасно і легко, і важко.
Легко тому, що абсолютно безграмотні в даній сфері «скаржники» навіть не розуміють, що пишуть нісенітниці. Оскільки наш Інститут, який постановою Кабінету Міністрів України віднесений до об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, постійно виконує проєкти в рамках програм з підвищення обороноздатності України та співпрацює з відповідними структурами і спеціалістами, то нам добре відоме законодавство у цій сфері. А от тим, хто на нас скаржиться, — мабуть, ні. Вочевидь вони ніколи не займалися експортом жодної продукції (яку і не виробляли); тому не знають, що митниця (в т.ч. сертифіковані в ЄС українські митні інспектори) дає дозвіл на вивіз продукції за межі митної території України лише на основі пакету документів від Експортера та Виробника продукції. Існує вичерпний перелік видів продукції (з міжнародними гармонізованими багатозначними кодами), що не підлягають експорту чи потребують оформлення дозволу КДЕК.
І ось у нашому Інституті всупереч всьому, — відсутності гідного фінансування, неперервній втечі наукової молоді закордон і відсутності будь-якої підтримки інновацій з боку держави, — з’являються два наукових стартапи: ТОВ «МЕЛТА» (ще у далекому 1993) та підприємство «МЕЛТА-ТЕРМ» (у 2015). Підприємства ніяк юридично не пов’язані один з одним. (За результатами неодноразових перевірок обидва підприємства є зразковими платниками оренди, всіх комунальних послуг, електроенергії та відшкодування плати за землю.)
Товариство «МЕЛТА» утворено вченими Інституту, які, продовжуючи наукові дослідження в Інституті, пройшли всі круги «бюрократичного пекла» та, створивши своїми руками лабораторне обладнання, не тільки вижило в наші постійно кризові часи, але й піднялося до міжнародного рівня. Зважаючи на те, що про технологію, завдяки якій виробляється кінцевий продукт, давно відомо у світі, це — неабиякий успіх (існує надзвичайно велика конкуренція в цій сфері).
(Про технологію, покладену в основу виробництва ТОВ «МЕЛТА»:
https://www.youtube.com/watch?v=51O0uQlRFU4&t=3s )
ТОВ «МЕЛТА» має постійно діючі ліцензійні угоди з Інститутом, за якими сплачує роялті.
А підприємство «МЕЛТА-ТЕРМ» купувало невелику частину продукції в ТОВ «МЕЛТА» (аморфну стрічку), на основі якої виробляло вельми вдалі обігрівачі. Цей їхній стартап має коротшу історію і наразі вже не працює, але про їхню діяльність в свій час було багато сюжетів по ТБ:
https://www.youtube.com/watch?v=HjD02OY2viQ&t=3s
Наостанок скажемо тільки, що ці стартапи увійшли до звіту ЄС як один з прикладів успішного академічного підприємництва в Україні, як такі, на які слід рівнятися іншим науковцям, що займаються прикладними дослідженнями.
І от саме ці наукоємні стартапи та взаємодія Інституту з ними і стали основними мішенями для нашого колишнього співробітника (та тих, хто вирішив йому допомогти «поквитатися» з Інститутом). Стартапи звинувачують у недобросовісному веденні бізнесу (хоча вони без жодного зауваження реґулярно проходять всі перевірки контролюючих органів), а Інститут — в тому, що покриває «схеми» цього, а також надає приміщення за заниженими орендними ставками (що неможливо, оскільки кожний орендний договір оформлюється на підставі незалежної ринкової оцінки за ставками, офіційно затвердженими Кабміном України, та проходить через двомісячне узгодження з органами управління з погодження умов договору).
Інша частина звинувачень стосується продажу військових технологій і технологій подвійного призначення закордон.
На такі звинувачення відповідати одночасно і легко, і важко.
Легко тому, що абсолютно безграмотні в даній сфері «скаржники» навіть не розуміють, що пишуть нісенітниці. Оскільки наш Інститут, який постановою Кабінету Міністрів України віднесений до об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, постійно виконує проєкти в рамках програм з підвищення обороноздатності України та співпрацює з відповідними структурами і спеціалістами, то нам добре відоме законодавство у цій сфері. А от тим, хто на нас скаржиться, — мабуть, ні. Вочевидь вони ніколи не займалися експортом жодної продукції (яку і не виробляли); тому не знають, що митниця (в т.ч. сертифіковані в ЄС українські митні інспектори) дає дозвіл на вивіз продукції за межі митної території України лише на основі пакету документів від Експортера та Виробника продукції. Існує вичерпний перелік видів продукції (з міжнародними гармонізованими багатозначними кодами), що не підлягають експорту чи потребують оформлення дозволу КДЕК.
Отже, тепер зрозуміло, чому ректора-плагіатора так пхнуть на посаду Міністра освіти і науки.
Бо сам Володимир Олександрович пристав на цю пропозицію, яку йому надав "ректорський корпус"
https://www.liga.net/society/articles/samyy-molodoy-rektor-eks-regional-soratnik-tabachnika-dose-potentsialnogo-ministra-mon
Ще раз, повільно: люди, які десятками років обіймають ректорські посади і бачили вже кілька президентів та ще більше складів Кабміну, запропонували свою креатуру чинному голові держави, у якого кадровий голод.
Ба більше, всі ниточки дійсно так чи інакше ведуть до Табачника.
В мене окрім матюків цензурних слів більше немає.
І якщо Ви звернули увагу на те, що кандидат на посаду Міністра є плагіатором (Володимиру Олександровичу, схоже, до того діла немає), то... так, вчора небайдужі вчені віднайшли в його монографії плагіат.
Але за цю ніч науковці перевірили ще "наукові статті" наймолодшого ректора України і виявили, що плагіат - системний, цинічний, шматками, а не просто випадковість.
Частина 1 - http://false-science.ucoz.ua/news/novij_kandidat_na_posadu_ministra_osviti_vid_ze_komandi_vidznachivsja_tekstovimi_zapozichennjami/2020-06-03-85
Частина 2 - http://false-science.ucoz.ua/news/monografija_sergija_shkarleta_bulo_tvoe_stalo_moe/2020-06-04-86
Частина 3 - http://false-science.ucoz.ua/news/naukova_stattja_sergija_shkarleta_tjap_ljap_i_gotovo/2020-06-04-87
Бачите, наскільки великими абзацами без жодних правок текст просто цупиться?
А тепер головне.
Біс з цим кандидатом.
Біс із президентом.
Біс з офісом президента.
Біс з прем'єром, усіма його радниками, лоббістами і службами.
Вони.дійсно.можуть.не.розуміти, чому плагіат, ще й в таких масштабах є неприпустимим явищем для людини, яка має керувати освітою та наукою.
Головне те, що його запропонував ректорський корпус.
Люди, які вибудували систему, фактично, продажу пластикових карточок з написом "Диплом" у розстрочку, від діяльності яких школярі звалюють вчитися закордон, а студенти все рідше лишаються на магістратуру в Україні, не бачать анічого поганого, що такий "вчений" є липовим.
Хай побуде Міністром.
На секундочку, у Вікіпедії написано, що кандидат на посаду Міністра має понад 120 наукових праць, захистив 3 доктори та сім кандидатів наук, наук-педстаж - майже 20 років.
І я вже бачив вчора посіпак, які бігали фейсбуком і розповідали, яка він хороша людина.
Людина може і хароша, але обіймаючи ректорську посаду лише за 19-й рік наштампувати 11 робіт (відповідно до гугл-сколар), за 2018-й - 13, за 2017-й - майже 40!!! далі мені впадлу було рахувати - це треба бути самородком геніальним.
І талановитим організатором!
До речі, по скопусу, який і вартий уваги в плані науки, у пана відображається усього 9 робіт.
Цікаво, якщо вчені почнуть систематично перевіряти всі його роботи, чи не виявлять там ще більше плагіату?
Я, якщо чесно, в розпачі.
Ці довгих 6 років науковці робили головне - закладали підвалини для створення інституцій, прозорості, "західних" стандартів якості науки в країні, розвивали спроможність робити науку в Україні, боролися з дебільними атавізмами ім.Табачника.
Схоже, коло замикається.
Бо у когось "кадровий голод".
Дивні керманичі не тямлять, що наука - то не сфера для поділу інтересів, а освіта - не супермаркет дипломів. Врємєнщікі не розуміють, що призначаючи людей, які за своїми цінностями базово протирічать ідеям наукового методу та академічної доброчесності, вони просто руйнують рештки і науки, і освіти.
Штош, отримаємо ще одного "потужного міністра".
Дякую. Дуже дякую.
Але переможемо
Бо сам Володимир Олександрович пристав на цю пропозицію, яку йому надав "ректорський корпус"
https://www.liga.net/society/articles/samyy-molodoy-rektor-eks-regional-soratnik-tabachnika-dose-potentsialnogo-ministra-mon
Ще раз, повільно: люди, які десятками років обіймають ректорські посади і бачили вже кілька президентів та ще більше складів Кабміну, запропонували свою креатуру чинному голові держави, у якого кадровий голод.
Ба більше, всі ниточки дійсно так чи інакше ведуть до Табачника.
В мене окрім матюків цензурних слів більше немає.
І якщо Ви звернули увагу на те, що кандидат на посаду Міністра є плагіатором (Володимиру Олександровичу, схоже, до того діла немає), то... так, вчора небайдужі вчені віднайшли в його монографії плагіат.
Але за цю ніч науковці перевірили ще "наукові статті" наймолодшого ректора України і виявили, що плагіат - системний, цинічний, шматками, а не просто випадковість.
Частина 1 - http://false-science.ucoz.ua/news/novij_kandidat_na_posadu_ministra_osviti_vid_ze_komandi_vidznachivsja_tekstovimi_zapozichennjami/2020-06-03-85
Частина 2 - http://false-science.ucoz.ua/news/monografija_sergija_shkarleta_bulo_tvoe_stalo_moe/2020-06-04-86
Частина 3 - http://false-science.ucoz.ua/news/naukova_stattja_sergija_shkarleta_tjap_ljap_i_gotovo/2020-06-04-87
Бачите, наскільки великими абзацами без жодних правок текст просто цупиться?
А тепер головне.
Біс з цим кандидатом.
Біс із президентом.
Біс з офісом президента.
Біс з прем'єром, усіма його радниками, лоббістами і службами.
Вони.дійсно.можуть.не.розуміти, чому плагіат, ще й в таких масштабах є неприпустимим явищем для людини, яка має керувати освітою та наукою.
Головне те, що його запропонував ректорський корпус.
Люди, які вибудували систему, фактично, продажу пластикових карточок з написом "Диплом" у розстрочку, від діяльності яких школярі звалюють вчитися закордон, а студенти все рідше лишаються на магістратуру в Україні, не бачать анічого поганого, що такий "вчений" є липовим.
Хай побуде Міністром.
На секундочку, у Вікіпедії написано, що кандидат на посаду Міністра має понад 120 наукових праць, захистив 3 доктори та сім кандидатів наук, наук-педстаж - майже 20 років.
І я вже бачив вчора посіпак, які бігали фейсбуком і розповідали, яка він хороша людина.
Людина може і хароша, але обіймаючи ректорську посаду лише за 19-й рік наштампувати 11 робіт (відповідно до гугл-сколар), за 2018-й - 13, за 2017-й - майже 40!!! далі мені впадлу було рахувати - це треба бути самородком геніальним.
І талановитим організатором!
До речі, по скопусу, який і вартий уваги в плані науки, у пана відображається усього 9 робіт.
Цікаво, якщо вчені почнуть систематично перевіряти всі його роботи, чи не виявлять там ще більше плагіату?
Я, якщо чесно, в розпачі.
Ці довгих 6 років науковці робили головне - закладали підвалини для створення інституцій, прозорості, "західних" стандартів якості науки в країні, розвивали спроможність робити науку в Україні, боролися з дебільними атавізмами ім.Табачника.
Схоже, коло замикається.
Бо у когось "кадровий голод".
Дивні керманичі не тямлять, що наука - то не сфера для поділу інтересів, а освіта - не супермаркет дипломів. Врємєнщікі не розуміють, що призначаючи людей, які за своїми цінностями базово протирічать ідеям наукового методу та академічної доброчесності, вони просто руйнують рештки і науки, і освіти.
Штош, отримаємо ще одного "потужного міністра".
Дякую. Дуже дякую.
Але переможемо
ЛІГА.net
Досье | Кабмин назначил и.о. министра образования: ректор, экс-регионал, соратник Табачника
Министра образования и науки в новое правительство очень долго искали. Нашли. Но даже депутаты Слуги народа против его назначения
Штош, поки Аваков вчергове тимчасово лишився міністром під особисту відповідальність Зеленського (а отже під його особистою відповідальністю поневолені на півроку люди у справі Шеремета, вбитий копами хлопчик та згвалтована копами жінка), міністром МОЗ є брехун і маніпулятор, а в МОНі буде міністр-плагіатор (буде-буде, не сумнівайтесь), поговоримо про кальяни.
Вже зовсім скоро настане час, коли люди спробують вийти на набережну Дніпра, аби насолодитися свіжим вечірнім повітрям, але не зможуть цього зробити.
Бо лінію біля води буде окуповано пуфіками з поціновувачами дихання димом крізь жіжу.
Шалений сморід і булькання звідусіль вони виправдовують нібито меншою шкодою від кальяну, ніж від цигарок.
Типу жіжа фільтрує.
Бгг)))
А цигарки виявляються безпечнішими 🙂
Тому ці галімі понти, які насправді позбавляють оточуючих права на свіже повітря, просто швидше вбивають поціновувачів цього ритуалу.
Всі різні смаки, види рідин, кольору скла тощо - тільки для більшого пафосу та ілюзії смаку.
Майте голову на плечах.
http://microbiya.com/index.php/uk/91-kalian-koronavirus-infektsii-dovkillia
Вже зовсім скоро настане час, коли люди спробують вийти на набережну Дніпра, аби насолодитися свіжим вечірнім повітрям, але не зможуть цього зробити.
Бо лінію біля води буде окуповано пуфіками з поціновувачами дихання димом крізь жіжу.
Шалений сморід і булькання звідусіль вони виправдовують нібито меншою шкодою від кальяну, ніж від цигарок.
Типу жіжа фільтрує.
Бгг)))
А цигарки виявляються безпечнішими 🙂
Тому ці галімі понти, які насправді позбавляють оточуючих права на свіже повітря, просто швидше вбивають поціновувачів цього ритуалу.
Всі різні смаки, види рідин, кольору скла тощо - тільки для більшого пафосу та ілюзії смаку.
Майте голову на плечах.
http://microbiya.com/index.php/uk/91-kalian-koronavirus-infektsii-dovkillia
Microbiya
Кальян: коронавірус, інфекції, довкілля
МІКРОБіЯ: Практичні знання з наукових джерел
Володимир Зеленський не викликає у мене захвату.
М'яко кажучи.
Всі минулі 5 років я мав змогу спостерігати еволюцію своєї країни.
Десь дуже потужну, десь з катастрофічними дурницями і трагедіями, але еволюцію.
Країна вчилася бути по-справжньому Незалежною, без "старшого брата".
Вчилася самостійно приймати рішення, бо кожне з них було доленосним.
І був час, коли рішення були або нашим балансиром, або каменями на шиї, настільки близько ми опинилися біля урвища.
Мені важко змалювати, що зараз я спостерігаю в країні.
Ще важче передати, що я відчуваю.
Однак остаточно мене ошелешують перспективи у сфері науки та освіти.
Так, мене курвить Степанов.
Цинізм Авакова викликає у мене суто захват - немає на світі такої дичини, яку б він не утнув, і за яку йому б щось погане трапилося.
Можна ще згадати Малюську з його придуркуватими ініціативами по СІЗО.
Перераховувати можна далі.
Але, незважаючи на відвертих клоунів і злочинців при владі, минулий рік я спостерігав еволюцію в освіті і науці.
Як і всі 5 років до цього.
З поступом, відкатами, стагнацією, але ми сунули.
Звісно, після мороку часів Табачника будь-який міністр на посаді очільника МОН здавався прекрасною персоною.
І десь так і відбувалося.
Але.
Новосад - це останнє хороше з очільників/очільниць, що траплялося із Зеленським.
Так, саме із ним.
От підфортило йому з тим, що одну з найважливіших сфер для розвитку держави, чого він напевне навіть не усвідомлює, очолив не кретин/кретинка з його найближчого оточення.
І от тепер він схиляється до того, аби призначити (так, у нього абсолютна влада в країні) ректора-плагіатора на посаду Міністра освіти і науки за "дружньою порадою" якоїсь спілки ректорів вишів, про які в світі ніхто не чув.
Чомусь йому і їм невтямки, що плагіатор для освіти і науки - це те саме, як Міністр оборони, що нагороджує відзнаками відвертих зрадників країни, Міністр МВС, що толерує зґвалтування жінок і вбивство дітей поліціянтами, Міністр МОЗ, що лишає лікарів без захисту, а пацієнтів бещз життєво необхідних ліків.
Плагіатор - це людина, яка паталогічно краде чужу інтелектуальну власність.
Щоб було зрозуміліше - як ніби краде сценарії.
Дотепні жарти.
І видає їх за власні.
Імітувати освіту і науку ми можемо хіба для себе, в той час як для розвинених країн і освіта, і наука - це про людський капітал і драйвер розвитку інноваційної економіки.
І у нас немає розкоші часу та зайвих ресурсів для продовження імітації.
Що ж я сьогодні читаю у ЗМІ, як відповідь на питання, чому окрім дивного ректора нема кого призначити?
"Президент також розповів, що перед зустріччю з ректорами спілкувався з кількома кандидатами на посаду міністра освіти, однак вони не можуть бути міністрами через "слабкість особистості"."
https://www.pravda.com.ua/news/2020/06/6/7254773/
А що про дивного ректора кажуть вчені?
"Якщо особу викрито на масштабному академічному плагіаті, як у випадку з паном Шкарлетом, то її не лише не слід призначати на посаду, а треба усунути від обіймання посади ректора на підставі невідповідності принципу академічної доброчесності."
https://dt.ua/EDUCATION/posada-z-chuzhogo-plecha-350164_.html
(я під кожним словом цієї статті можу підписатися).
Тобто, плагіатора не тільки не карають, а ще й підвищують.
Поясніть мені: призначати плагіатора за порадою ректорів, що сидять при владі на місцях десятиліттями - це хіба не ознака слабкості особистості Зеленського?
Я розумію, чому страшно прибрати Авакова. Розумію, але не приймаю цього, як аргумент.
А тут - що?
Щоб що?
Навіщо?
Однак, незважаючи на фатальне для освіти і науки рішення вкупі із ігноруванням притомної кандидатки Антонюк на цю посаду, можу вкотре сказати:
Переможемо.
М'яко кажучи.
Всі минулі 5 років я мав змогу спостерігати еволюцію своєї країни.
Десь дуже потужну, десь з катастрофічними дурницями і трагедіями, але еволюцію.
Країна вчилася бути по-справжньому Незалежною, без "старшого брата".
Вчилася самостійно приймати рішення, бо кожне з них було доленосним.
І був час, коли рішення були або нашим балансиром, або каменями на шиї, настільки близько ми опинилися біля урвища.
Мені важко змалювати, що зараз я спостерігаю в країні.
Ще важче передати, що я відчуваю.
Однак остаточно мене ошелешують перспективи у сфері науки та освіти.
Так, мене курвить Степанов.
Цинізм Авакова викликає у мене суто захват - немає на світі такої дичини, яку б він не утнув, і за яку йому б щось погане трапилося.
Можна ще згадати Малюську з його придуркуватими ініціативами по СІЗО.
Перераховувати можна далі.
Але, незважаючи на відвертих клоунів і злочинців при владі, минулий рік я спостерігав еволюцію в освіті і науці.
Як і всі 5 років до цього.
З поступом, відкатами, стагнацією, але ми сунули.
Звісно, після мороку часів Табачника будь-який міністр на посаді очільника МОН здавався прекрасною персоною.
І десь так і відбувалося.
Але.
Новосад - це останнє хороше з очільників/очільниць, що траплялося із Зеленським.
Так, саме із ним.
От підфортило йому з тим, що одну з найважливіших сфер для розвитку держави, чого він напевне навіть не усвідомлює, очолив не кретин/кретинка з його найближчого оточення.
І от тепер він схиляється до того, аби призначити (так, у нього абсолютна влада в країні) ректора-плагіатора на посаду Міністра освіти і науки за "дружньою порадою" якоїсь спілки ректорів вишів, про які в світі ніхто не чув.
Чомусь йому і їм невтямки, що плагіатор для освіти і науки - це те саме, як Міністр оборони, що нагороджує відзнаками відвертих зрадників країни, Міністр МВС, що толерує зґвалтування жінок і вбивство дітей поліціянтами, Міністр МОЗ, що лишає лікарів без захисту, а пацієнтів бещз життєво необхідних ліків.
Плагіатор - це людина, яка паталогічно краде чужу інтелектуальну власність.
Щоб було зрозуміліше - як ніби краде сценарії.
Дотепні жарти.
І видає їх за власні.
Імітувати освіту і науку ми можемо хіба для себе, в той час як для розвинених країн і освіта, і наука - це про людський капітал і драйвер розвитку інноваційної економіки.
І у нас немає розкоші часу та зайвих ресурсів для продовження імітації.
Що ж я сьогодні читаю у ЗМІ, як відповідь на питання, чому окрім дивного ректора нема кого призначити?
"Президент також розповів, що перед зустріччю з ректорами спілкувався з кількома кандидатами на посаду міністра освіти, однак вони не можуть бути міністрами через "слабкість особистості"."
https://www.pravda.com.ua/news/2020/06/6/7254773/
А що про дивного ректора кажуть вчені?
"Якщо особу викрито на масштабному академічному плагіаті, як у випадку з паном Шкарлетом, то її не лише не слід призначати на посаду, а треба усунути від обіймання посади ректора на підставі невідповідності принципу академічної доброчесності."
https://dt.ua/EDUCATION/posada-z-chuzhogo-plecha-350164_.html
(я під кожним словом цієї статті можу підписатися).
Тобто, плагіатора не тільки не карають, а ще й підвищують.
Поясніть мені: призначати плагіатора за порадою ректорів, що сидять при владі на місцях десятиліттями - це хіба не ознака слабкості особистості Зеленського?
Я розумію, чому страшно прибрати Авакова. Розумію, але не приймаю цього, як аргумент.
А тут - що?
Щоб що?
Навіщо?
Однак, незважаючи на фатальне для освіти і науки рішення вкупі із ігноруванням притомної кандидатки Антонюк на цю посаду, можу вкотре сказати:
Переможемо.
Дістав я, мабуть, Вас історіями про ректора-плагіатора, що суне на посаду Міністра освіти і науки, але ж чи я винен, що вчені зробили те, що належить?
Почали методично перевіряти його видатний "науковий" доробок, який він штампував десятками статей на рік.
Гєній соврємєнності, тітан мислі.
Тільки при більш уважному вивченні, вже вчетверте виявляється, що плагіат - базова основа його наукового доробку.
2016 рік. Шкарлет одноосібно випускає мегапупер важливу статтю "Формування стратегій розбудови економіки інформаційного типу з метою забезпечення економічної безпеки держави".
І тут, виявляється, цілі сторінки поцуплені зі статті іншого автора 2011 року "Формування набору стратегій для розробки адаптивних технологій управління забезпеченням економічної безпеки".
Володимир Зеленський каже, що не хоче призначати інших кандидатів через їх "слабкість особистості".
Тепер зрозуміло.
Тільки сильна особистість на посаді ректора може так системно "неправомірно запозичувати" чужу інтелектуальну власність.
Але дайте-но повагную.
Навіть якщо вчені перевірять всю сотню "наукових праць" Шкарлета і в кожній з них знайдуть плагіат, це в нинішніх українських реаліях не тільки не позбавить його перспектив на міністерське крісло.
Це ніяк не зачепить його ректорську посаду.
Гидко.
http://false-science.ucoz.ua/news/tak_ce_znovu_ja_vash_shkarlet_zabezpechuju_vas_bezpekoju/2020-06-07-88
Почали методично перевіряти його видатний "науковий" доробок, який він штампував десятками статей на рік.
Гєній соврємєнності, тітан мислі.
Тільки при більш уважному вивченні, вже вчетверте виявляється, що плагіат - базова основа його наукового доробку.
2016 рік. Шкарлет одноосібно випускає мегапупер важливу статтю "Формування стратегій розбудови економіки інформаційного типу з метою забезпечення економічної безпеки держави".
І тут, виявляється, цілі сторінки поцуплені зі статті іншого автора 2011 року "Формування набору стратегій для розробки адаптивних технологій управління забезпеченням економічної безпеки".
Володимир Зеленський каже, що не хоче призначати інших кандидатів через їх "слабкість особистості".
Тепер зрозуміло.
Тільки сильна особистість на посаді ректора може так системно "неправомірно запозичувати" чужу інтелектуальну власність.
Але дайте-но повагную.
Навіть якщо вчені перевірять всю сотню "наукових праць" Шкарлета і в кожній з них знайдуть плагіат, це в нинішніх українських реаліях не тільки не позбавить його перспектив на міністерське крісло.
Це ніяк не зачепить його ректорську посаду.
Гидко.
http://false-science.ucoz.ua/news/tak_ce_znovu_ja_vash_shkarlet_zabezpechuju_vas_bezpekoju/2020-06-07-88
Передбачаю, що мене знову звинуватять у наїздах на попереднього президента, однак, Петре Олексійовичу, це зальот.
Зазвичай, коли я коментую будь-яку маячню у виконанні Володимира Олександровича, в коментарі завжди заходять люди, які стверджують, що:
а) винен у всьому Порошенко
б) при Порошенкові було гірше.
Так от тут я Вам продемонструю яскравий приклад, як дійсно "підкладену свиню" президентом Порошенком президенту Зеленському, останній залюбки бере на утримання.
У країні "кадровий голод" (тм), тому у Зеленського немає іншого варіанту, окрім як призначити ректора-плагіатора на посаду Міністра освіти і науки
(альтернатива ще гірша, бо там взагалі колишній заступник одіозного Табачника, замішаний в дивних оборудках 2014-го року, що легко гугляться. Не суть).
Про історію плагіаріади я писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/2436
Так знаєте, коли цей геній сучасності почав свій "злет"?
Ще у 2012 році від Януковича він отримав звання "Заслужений діяч науки і техніки".
Але далі цікавіше.
"...у 2016 р. Указом Президента Порошенка був нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня "за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю".
Пізніше, у 2017-му році, за Указом того ж таки президента Порошенка Шкарлета нагородили Державною премією України в галузі освіти 2017 року у номінації "Вища освіта". "
https://dt.ua/UKRAINE/kandidat-u-ministri-osviti-sergiy-shkarlet-yakogo-zvinuvachuyut-u-plagiati-zaymayetsya-u-mon-ekspertizoyu-disertaciy-i-maye-orden-ta-premiyu-vid-poroshenka-350239_.html
Ясно, що не сам Порошенко ті списки складав.
Як і не сам Янукович.
А робили це якісь дебіли-номенклатурники з оточення.
В принципі, те ж саме сталося нещодавно, коли на день науки вкупі з безумовно достойними людьми понагороджували невідомо кого.
За підписом Зеленського.
Але.
У провину Петру Олексійовичу цілком обґрунтовано можна ставити цього персонажа (нагадаю, що він ще й балотувався від БПП, а за моїм оціночним судженням найбільші чорти на місцях балотувалися саме від цієї партії).
Викохав. Виплекав. Зростив. Своїм іменем. (і от щоб що?)
Однак і тут виникає смішна ситуація.
Публічно нинішній очільник держави намагається всіляко імітувати оновлення країни та врятувати її від наслідків рішень попередника.
З іншого - продовжує підтримувати ненайкращі традиції: возвеличувати нікчем та надавати роботу злочинцям.
Кстаті, отут варто сказати, що на відміну від попередника, Зеленський, нмд, не запровадив поки що жодної доброї традиції.
Що у підсумку?
Це, насправді, яскравим чином демонструє тотальне ігнорування будь-якою владою науки - нинішня система її "тримає" на кошти платників податків радше для призначення потрібних людей "учьонимі" і практично геть нічого не робить для того, аби наукові розробки дифундували у реальний сектор економіки.
Про фундаментальну науку геть змовчу.
Якщо взяти цю думку за аксіому, стає зрозумілим, чому будь-яка влада настільки боїться боротьби з плагіатом та псевдонаукою.
Чому системно нищіться і блокується робота НАЗЯВО (є така страшна абревіатура, гугл в помч).
Бо потрібні люди - зазвичай або дуже заклопотані для справжньої науки, або кретини у термінальній стадії, що не здатні елементарно організувати собі написання якісної дисертації та наукових статей.
(Хоча тут слід відзначити, що це не цілком їхня провина: система фальсифікації кваліфікаційних робіт на здобуття наукових ступенів теж "інституційно" деградувала, як і все в країні. Навіть якщо заплатиш гроші - в якості впевненим бути не можна. Жах. А імпортувати таке з Європи чи Америки не вийде).
Будь-яке створення дієвої системи протидії академічній недоброчесності сильно ускладнить набуття невігласами омріяних дипломів, щоб на власних гербованих візитівках писати доктор якихось там наук.
Зазвичай, коли я коментую будь-яку маячню у виконанні Володимира Олександровича, в коментарі завжди заходять люди, які стверджують, що:
а) винен у всьому Порошенко
б) при Порошенкові було гірше.
Так от тут я Вам продемонструю яскравий приклад, як дійсно "підкладену свиню" президентом Порошенком президенту Зеленському, останній залюбки бере на утримання.
У країні "кадровий голод" (тм), тому у Зеленського немає іншого варіанту, окрім як призначити ректора-плагіатора на посаду Міністра освіти і науки
(альтернатива ще гірша, бо там взагалі колишній заступник одіозного Табачника, замішаний в дивних оборудках 2014-го року, що легко гугляться. Не суть).
Про історію плагіаріади я писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/2436
Так знаєте, коли цей геній сучасності почав свій "злет"?
Ще у 2012 році від Януковича він отримав звання "Заслужений діяч науки і техніки".
Але далі цікавіше.
"...у 2016 р. Указом Президента Порошенка був нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня "за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю".
Пізніше, у 2017-му році, за Указом того ж таки президента Порошенка Шкарлета нагородили Державною премією України в галузі освіти 2017 року у номінації "Вища освіта". "
https://dt.ua/UKRAINE/kandidat-u-ministri-osviti-sergiy-shkarlet-yakogo-zvinuvachuyut-u-plagiati-zaymayetsya-u-mon-ekspertizoyu-disertaciy-i-maye-orden-ta-premiyu-vid-poroshenka-350239_.html
Ясно, що не сам Порошенко ті списки складав.
Як і не сам Янукович.
А робили це якісь дебіли-номенклатурники з оточення.
В принципі, те ж саме сталося нещодавно, коли на день науки вкупі з безумовно достойними людьми понагороджували невідомо кого.
За підписом Зеленського.
Але.
У провину Петру Олексійовичу цілком обґрунтовано можна ставити цього персонажа (нагадаю, що він ще й балотувався від БПП, а за моїм оціночним судженням найбільші чорти на місцях балотувалися саме від цієї партії).
Викохав. Виплекав. Зростив. Своїм іменем. (і от щоб що?)
Однак і тут виникає смішна ситуація.
Публічно нинішній очільник держави намагається всіляко імітувати оновлення країни та врятувати її від наслідків рішень попередника.
З іншого - продовжує підтримувати ненайкращі традиції: возвеличувати нікчем та надавати роботу злочинцям.
Кстаті, отут варто сказати, що на відміну від попередника, Зеленський, нмд, не запровадив поки що жодної доброї традиції.
Що у підсумку?
Це, насправді, яскравим чином демонструє тотальне ігнорування будь-якою владою науки - нинішня система її "тримає" на кошти платників податків радше для призначення потрібних людей "учьонимі" і практично геть нічого не робить для того, аби наукові розробки дифундували у реальний сектор економіки.
Про фундаментальну науку геть змовчу.
Якщо взяти цю думку за аксіому, стає зрозумілим, чому будь-яка влада настільки боїться боротьби з плагіатом та псевдонаукою.
Чому системно нищіться і блокується робота НАЗЯВО (є така страшна абревіатура, гугл в помч).
Бо потрібні люди - зазвичай або дуже заклопотані для справжньої науки, або кретини у термінальній стадії, що не здатні елементарно організувати собі написання якісної дисертації та наукових статей.
(Хоча тут слід відзначити, що це не цілком їхня провина: система фальсифікації кваліфікаційних робіт на здобуття наукових ступенів теж "інституційно" деградувала, як і все в країні. Навіть якщо заплатиш гроші - в якості впевненим бути не можна. Жах. А імпортувати таке з Європи чи Америки не вийде).
Будь-яке створення дієвої системи протидії академічній недоброчесності сильно ускладнить набуття невігласами омріяних дипломів, щоб на власних гербованих візитівках писати доктор якихось там наук.
Загалом, зараз Зеленський збирається на оглядини в Чернігів, аби прийняти якесь рішення, може дорогою пару стрічок помпезно переріже, вже цілком законно завітає в кав'ярню.
Однак навіть у випадку ігнорування кандидатури плагіатора, особа колишнього заступника Табачника мене теж не тішить.
Піду поїм полуниці.
Однак навіть у випадку ігнорування кандидатури плагіатора, особа колишнього заступника Табачника мене теж не тішить.
Піду поїм полуниці.
Я дуже пишаюсь цими дописами.
По-перше, вони позитивно характеризують тяглу багаторічну еволюцію Міністерства, яке почало повертатися прохідною до наукової популяризації.
Адже вона залучає до лав науки нових ковалів загальнолюдського щастя, щоб ніхто не пішов ображеним, та протидіє псевдовченим, які, користуючись складністю справжньої науки, пропонують швидкі та прості рішення суспільству.
По-друге, у цьому переліку я особливо радий бачити Клуб аматорів астрономії Астрополіс та Державний природознавчий музей НАН України (Львів)
Всі класні, однак у Львівському музеї я дуже мрію побувати, бо всюди в інших вже був, а за неймовірними вечорами під зоряним небом і телескопами Астрополіса - просто сумую.
Ну, а тепер, вперед, досліджуйте!
P.S. Я ж нагадаю, що кому і цього мало - завжди є розгорнутий перелік тут https://site.ua/anton.senenko/7571/
Допис Міністерства освіти і науки України https://www.facebook.com/589347414425174/posts/3596211630405389/
"Як і обіцяли, продовжуємо розповідати про український наукпоп — де можна дізнаватися цікаву інформацію про науку.
Цього разу підготували добірку:
▪️ фейсбук-сторінок музеїв, на які варто підписатися;
▪️ організацій, що проводять круті заходи;
▪️ програм, які можна послухати на радіо.
Перша частина інфографіки тут: bit.ly/3dI2DB4
Знаєте також щось цікаве? Залишайте нам у коментарях!
Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова Музей популярної науки і техніки «Експериментаніум» Національний науково-природничий музей НАН України Nobilitet INSCIENCE Клуб аматорів астрономії Астрополіс / Astropolis Amateur Astronomers' Club
#НаукаВажлива"
По-перше, вони позитивно характеризують тяглу багаторічну еволюцію Міністерства, яке почало повертатися прохідною до наукової популяризації.
Адже вона залучає до лав науки нових ковалів загальнолюдського щастя, щоб ніхто не пішов ображеним, та протидіє псевдовченим, які, користуючись складністю справжньої науки, пропонують швидкі та прості рішення суспільству.
По-друге, у цьому переліку я особливо радий бачити Клуб аматорів астрономії Астрополіс та Державний природознавчий музей НАН України (Львів)
Всі класні, однак у Львівському музеї я дуже мрію побувати, бо всюди в інших вже був, а за неймовірними вечорами під зоряним небом і телескопами Астрополіса - просто сумую.
Ну, а тепер, вперед, досліджуйте!
P.S. Я ж нагадаю, що кому і цього мало - завжди є розгорнутий перелік тут https://site.ua/anton.senenko/7571/
Допис Міністерства освіти і науки України https://www.facebook.com/589347414425174/posts/3596211630405389/
"Як і обіцяли, продовжуємо розповідати про український наукпоп — де можна дізнаватися цікаву інформацію про науку.
Цього разу підготували добірку:
▪️ фейсбук-сторінок музеїв, на які варто підписатися;
▪️ організацій, що проводять круті заходи;
▪️ програм, які можна послухати на радіо.
Перша частина інфографіки тут: bit.ly/3dI2DB4
Знаєте також щось цікаве? Залишайте нам у коментарях!
Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова Музей популярної науки і техніки «Експериментаніум» Національний науково-природничий музей НАН України Nobilitet INSCIENCE Клуб аматорів астрономії Астрополіс / Astropolis Amateur Astronomers' Club
#НаукаВажлива"