Археологічне

Давно я не писав про цікаві знахідки наших науковців в родючому українському чорноземі.
Слід виправлятися.
До Вашої уваги топ-5 того, що мені сподобалось:

1. Черкаси чинитимуть опір

Соромно зізнатися, але я ніколи не був у Черкасах.
Навіть уявлення не маю, що воно за місто, однак, судячи зі знахідок наших вчених, там все просякнуте давньою історією.
Виявляється, окрім красивих назв типу Дзеленьгора, там був й Черкаський замок - як форпост Великого князівства Литовського.
Гончарний горн, керамічний посуд, прикраси, монети, залізні знаряддя, пічні кахлі і навіть бронзова медаль за спортивні досягнення з 1913-го року!
Ви здивуєтеся, але всупереч поширеній традиції докрутити українським містам років для солідності віку, тут у археологів геть інша думка.
Про все це читайте тут https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7590

2. Велике будівництво на службі у лінійно-стрічкової культури VI тис. до н.е.

Приємно потішило, що хоч десь хоч хтось дотримується українського законодавства і катки не загорнули в асфальт археологічні об'єкти доби пізньої бронзи та раннього заліза і римського часу.
Так-так, 7-кілометровий обхід міста Дунаївці став причиною початку рятівних досліджень.
Неймовірно.
В програмі знахідок - горщики, ножі, срібні хрестики, персні, римські монети і таке всяке.
Насолоджуйтесь.
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7538

3. Споруди, зведені за римськими технологіями, на варварських землях

Це лише припущення.
Науковці ще мають це підтвердити своїми дослідженнями цього року, але Комарівська археологічна експедиція Інституту археології НАН України під час розкопок наштовхнулася не тільки на стандартні для культурних шарів знахідки, а на дуже цікаві будівельні рештки.
Цегла, цвяхи та свинцеві платівки - такі прості речі можуть стати основою для появи першої пам’ятки зі спорудами, зведеними за римськими технологіями на варварських землях.
Круто.
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7531

4. Турецькі казарми

В Аккерманській фортеці я теж не був. До речі, після позаторішнього неймовірного автомобільного вояжу Карпатами, саме південь України ми розглядали із дружиною, як наступну ціль.

Між тим, археологи продовжують длубати околиці вже ніби відомих старезних фортець, сподіваючись віднайти щось цікаве.
І недаремно.
Розкоп площею 100 метрів квадратних (я, чесно кажучи, гадки не маю, це багато чи мало за археологічними мірками) окрім монет та амулетів збагатив нас турецькими казармами 18 ст., турецьким приміщенням 17 ст., фрагментом вулиці аж римського часу та фрагментом, імовірно, античної оборонної стіни.
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7612

5. Біле золото Полтавщини

Власне, так називається оригінальна стаття і я, коли її відкривав, думав, що мова піде про якийсь дорогоцінний метал, скіфські прикраси абощо.
Насправді, те саме Велике будівництво (може на півставки рекламістом до них піти?) спонукало перед реконструкцією автодороги Дніпро-Решетилівка дослідити селітроварний комплекс.
Угу, біле золото - то селітра, цінна для виробництва пороху.
Зрештою, і в минулому, і в майбутньому лише дві речі мають значення - консерви і набої, бггг.

https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7596

Єдине, що мені не сподобалося в цій новині - посилання у статті на більш детальний опис розкопок не працює.
Дуже хочеться дочитати.
Сподіваюсь пофіксять.

І останнє, цінне для студентів, що мріють стати археологами.
Певно Ви знаєте, але - з 19 по 28 липня 2021 року працюватиме 7-ма літня польова археологічна школа.
Працюватиме в Більському городищі.
Заявки приймаються до 1 липня 2021 року.
Тому зверніть увагу.
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7627

В мене все.
Майте гарний день.

апдт. Про Біле золото Полтавщини можна дочитати тут http://project1871926.tilda.ws/bilezolotopoltavshchyny

Сідайте колом, покажу щось прекрасне

Обожнюю, коли людина, що має грунтовні знання з фізики і неабиякий педагогічний (не лептоннобожий) досвід отак бере і пише коротке простирадло про кварки-мюони-стандартну модель.
Пояснює, над чим фізики 50 років б'ються, до чого вони дійшли і як тепер все може раптом змінитися, що аж переверне наші уявлення про світ.

Такі тексти хороші тим, що починається все з простих речей - що таке ті лептони, глюони та кварки, що то за фундаментальні взаємодії, про які торочать фізики і з яких регочуть у "Теорії великого вибуху", куди там ліпиться гравітаційна взаємодія.

А завершується - непростими поясненнями сучасної проблематики фізики частинок, що виникає в лабораторіях з величезними прискорювачами.

І чим далі Ви продиратимеся крізь літери та слова, тим більш детальне уявлення матимете про цю карколомну фізику, в якій, здається, і математика може поламатися.

Павло Наказной, хороша робота.
Увіпхнути це все в один пост - це талант.
Так тримати.

Майте гарний вечір.

Допис Павла Наказного https://www.facebook.com/pavel.nakaznoy/posts/3348711468565005:

"Приблизно 50 років у фізиці елементарних частинок панує так звана Стандартна модель. Є дві фундаментальні взаємодії: сильна та електрослабка. У сильній (яка, як підкреслює назва, є найсильнішою взаємодією з якою можуть взаємодіяти дві елементарні частинки у Всесвіті) приймають участь кварки. Взаємодіють вони за допомогою глюонів – переносників взаємодії. З кварків складаються протони та нейтрони, які, в свою чергу, утворюють ядра атомів, з яких утворюються молекули, з яких врешті-решт утворений читач цих строк. Кварки можуть взаємодіяти також й електромагнітною взаємодією, однак сильніша сильна взаємодія (вибачте за тавтологію) нівелює відштовхування однойменно заряджених протонів в ядрі.

Лептони можуть взаємодіяти лише електрослабкою взаємодією. При енергіях набагато менших ніж енергія раннього Всесвіту електрослабка взаємодія за допомогою механізму Хіггса розпадається на електромагнітну та слабку. Завдяки електромагнітній взаємодії, що здійснюється безмасовим переносником – фотоном, електрони складають разом з ядрами атоми, атоми об’єднуються в молекули, а з молекул, знов таки, утворюється читач цих строк. Лептони складаються з електрону, мюону та таону, а також легких нейтрино трьох типів, які можуть приймати участь лише в слабкій взаємодії. Слабка взаємодія, яку переносять важкі калібрувальні бозони, керує термоядерним синтезом, що відбувається всередині Сонця та дарує можливість жити на цій планеті. Мюон та таон мають заряд електрона, однак набагато більші маси та є короткоживучими. Сильна та слабка взаємодії є короткосяжними, електромагнітна – далекосяжною.

Поза стандартною моделлю лишається гравітаційна взаємодія, якій підвладні всі частинки та деякі давно відомі явища, які, як вважається, не призведуть до радикальної перебудови Стандартної моделі. Окремим питанням лишаються результати астрофізичних та космологічних спостережень.

Однак останні результати безпосередньо у фізиці елементарних частинок, можливо, свідчать про існування фізики за рамками стандартної моделі. Останнім часом було декілька таких гучних заяв, однак особливе місце з низки причин займає повідомлення про вимір аномального магнітного моменту мюону.

Магнітний момент частинки визначає частоту її прецесії у магнітному полі. Класичний вираз для магнітного моменту, коли йдеться про елементарні частинки, замінюється спочатку на вираз, що отримується в рамках релятивістської квантової механіки, а згодом до нього обраховуються квантовопольові поправки, що враховують взаємодію з фізичним вакуумом та називаються аномальним магнітним моментом (АММ). Тому значення АММ є показником взаємодії частинки з усіма фізичними полями, а відхилення його експериментального значення від теоретичного може свідчити про існування нових, ще не відомих, взаємодій.

Обрахунок квантовопольових поправок достатньо складна задача навіть в квантовій електродинаміці де працює теорія збурень. В квантовій хромодинаміці задача ускладнюється тим що в цій теорії не працює теорія збурень та треба застосувати спеціальні (непертурбативні) методи. Як може здатись на перший погляд, для обрахунку АММ лептонів сильна взаємодія непотрібна, оскільки вони не приймають в ній участі. Але ніщо не забороняє народженню пари кварк-антикварк, які б могли провзаємодіяти між собою за допомогою віртуального фотону, який б при цьому провзаємодіяв з даним лептоном. Звісно, внесок таких ефектів відносно невеликий однак, у разі наявності необхідної точності вимірювань, теж має враховуватись, причому для частинок з більшою масою ймовірність провзаємодіяти з віртуальними масивними частинками буде більшою. Тому, якщо можна побачити відхилення у теоретичному та спостережуваному значеннях АММ, то, певно, для важких мюону та таону ніж для легкого електрону. Однак час життя у вільному стані обернено пропорційний масі, тому з таоном буде складніше та кандидатом для таких спостережень став мюон.

В 2006 році на вимірах в Брукхейвенській лабораторії (США) вимірювання АММ мюону показало шукану розбіжність зі статистичною точністю 3,7 сігма (стандартних відхилення). Для офіційної заяви про достовірний результат у фізиці прийнято вважати точність 5 сігма, тому у Фермілаб (США), де вміють створювати пучки мюонів високої густини, почали готуватись до повторних вимірювань на створеному для цього експерименті Muon g-2 (https://muon-g-2.fnal.gov), в якому приймала участь колаборація понад 200 вчених з 7 країн (США, Італія, Росія тощо), які провели понад 8 мільярдів вимірювань. В обох експериментах потік мюонів направлявся в кільце надпровідного магніту, що створювало стабільне велике магнітне поле (див. фото). Мюони як нестабільні частинки розпадались та за реєстрацією електронів, одного з продуктів їх розпаду, встановлювалась просторова орієнтація мюонів, що їх народили та врешті їх магнітний момент.

На прес-релізі 7 квітня колаборація за результатами обробки 6% експериментальних даних підтвердила результати 2006-ого року з покращенням статистичної точності до 4,2 сігма (https://news.fnal.gov/2021/04/first-results-from-fermilabs-muon-g-2-experiment-strengthen-evidence-of-new-physics/, https://journals.aps.org/prl/abstract/10.1103/PhysRevLett.126.141801 ). Це також менше умовної 5 сігма, але, якщо перерахувати за нормальним розподілом отримані результати, то ймовірність того що вони таки попадуть в рамки теоретичного значення, що отримане в рамках стандартної моделі, сягне приблизно 1/40000, тобто приголомшуюче малого значення, якщо порівнювати з результатами не таких прецизійних вимірювань.

Це означає що нові обрії у фундаментальній фізиці все ближче та нас, скоріш за все, скоро чекають приголомшуючі наукові новини та нові цікаві звершення фізиків."

Коли науки про життя підкорюють Космос

Це виглядатиме трохи дивним, але в Міжнародний день авіації та космонавтики, я зроблю допис не про ракетні двигуни, спейсікс чи, прості лептонний боже, український супутник імені Зеленського.

А про біологів з генетиками.
Бо навіть Леонід Каденюк - перший астронавт незалежної України - на борту шатлу "Колумбія" не лазерними гарматами бавився і не скафандр новий випробовував.
Він возивсі з нудними ріпою, соєю та мохом.

Тому що якщо нудні ріпа, соя та мох не зможуть мандрувати у Космосі та мешкати в умовах дивної гравітації та радіації - про польоти на Марс важко мріяти.
Навіть з лазерною гарматою та в суперпупер скафандрі.

Те саме стосується чайного гриба, який наші науковці спільно з Європейським космічним агентством нудно відправляють на нудну Міжнародну космічну станцію та нудно роками вивчають нудний геном, аби потім сказати: ого, дивіться, ці нудні дріжджі з нудними бактеріями вижили!

Тут будь-який чиновник може обуритися і сказати: геть подуріли там плісняві пакетики грінфілду з хейлісом вивчати? Краще вам бюджети зрізати та спрямувати кошти в сейфи суддів!
На марки з конвертами!

Проте, почитайте, наскільки ці, на перший погляд, нудні дослідження, є важливими для космічного майбутнього наших нащадків.

Особисто для мене найбільш приємним є не те, що ця "бридка пліснява" здатна вижити на орбіті.
І не те, що вона може забезпечити астронавтів ліками чи паливними елементами.
А те, що у нас в країні є вчені, котрі займаються дослідженнями такого рівня.

З днем авіації і космонавтики усіх причетних.
Так, біологів з генетиками теж.

P.S. Кстаті, підпишіться на групу цього Інституту. Бачите, який в них класний ситуативний смм. Молодці.

Допис Інституту молекулярної біології та генетики НАН України

https://www.facebook.com/1405560653094837/posts/2903113466672874

«День космонавтики – трохи і наше свято. Група вчених ІМБГ бере участь в астробіологічних проєктах Європейського космічного агентства (ЄКА). Це науковці лабораторії мікробної екології ІМБГ – Ірина Орловська, Ольга Кухаренко, Ганна Зубова, Ольга Подоліч, Наталія Козировська (керівник).

Так, минулого року розпочато підготовку нового експерименту ЄКА - Biosign, мета якого - перевірка не/стабільності певного набору біомолекул під впливом космічних та марсоподібних умов. Суть українського сегменту проєкту полягає в дослідженні збереження функціональності наноструктур природного походження у контексті космогонічної гіпотези панспермії, тобто участі позаземних компонентів у виникненні життя на Землі.

Перед цим, протягом десяти років, 2010-2019 рр., вчені ІМБГ мали успішну співпрацю в експерименті Європейської космічної агенції - програмі BIOMEX, під час якого разом з партнерами з Німеччини, ПАР, Бразилії, Індії дослідили витривалість целюлози і виживаність гетерогенної мікробної культури комбучі, яка виробляє цей полімер, на Міжнародній космічній станції (МКС).

За результатами виконання BIOMEX стало відомо багато цікавого про перебування комбучі у позаземному просторі, в імітованих на МКС марсіанських умовах.

Перше і головне: мікроекосистема виживає в таких жорстких умовах протягом тривалого часу, вірогідно, завдяки екрануванню клітин целюлозним покриттям і потужній системі відновлення ДНК. Незважаючи на деякі неминучі зміни у фізіології мікроорганізмів, вони не набувають ознак токсичності для людей, а їхні постбіотики (метаболіти та наноструктури), вірогідно, відіграватимуть сурогатну роль самих клітин та «живих» наноліків під час довготривалих місій.

По-друге, завдяки високотехнологічному визначенню метагеному експонованих на МКС зразків комбучі тепер відомо, що склад природньої комбучі змінюється на користь бактерій, але не критично, дозволяючи стійкішим видам домінувати, а домінуючим у земних умовах - перейти у латентну форму, очікуючи на сприятливі умови. При цьому функції генів залишаються в основному незмінними, а це означає, що комбуча є екологічно витривалою.

Виявлення продуцентів целюлози, стійких до імітованої на МКС марсіанської гравітації, атмосфери та ультрафіолетового спектру, дає перспективу саме їхнього удосконалення генно-інженерним шляхом для майбутніх місій.

По-третє, в українському міні-проєкті в BIOMEX показано структурну цілісність бактерійної целюлози після космічної подорожі і відкрито перспективу для її використання поза межами Землі.

Вочевидь, під час майбутньої колонізації космосу землянами біологічні технології відіграватимуть ключову роль, завдяки цим технологіям вироблятимуть витратні матеріали для життєзабезпечення, які будуть дешевшими та ефективнішими, ніж ті, що виготовлені із застосуванням традиційних технологій.

Угруповання мікроорганізмів, організовані у стійкі до стресів мікроекосистеми, які людство використовує сотні років, потребують небагато ресурсів, що буде критично важливим під час космічних місій і навіть більше - у планетарних поселеннях. Мікроорганізми, зокрема, можуть бути використані для підтримання здоров'я астронавтів, виробництва товарів широкого вжитку, переробки відходів та видобування корисних копалин.

Вчені ІМБГ досліджували на МКС прадавню культуру - комбучу, відому ще як чайний гриб, яка не існує у довкіллі і супроводжує людство у його оселях (і тепер – лабораторіях) більше двох тисяч років, і є прикладом злагодженого угруповання бактерій і дріжджів. Вона досі зберігає чимало загадок у своєму метагеномі.
Так, вченим ІМБГ стало відомо, що ключові бактерії, які синтезують целюлозний «мегаполіс», мають багато неповних наборів генів, які раніше слугували, наприклад, для засвоєння молекулярного азоту або симбіозу з рослиною. Цікаво, що вони мають у своїх геномах гени, які «пам’ятають» свою спорідненість зі структурами вищих організмів і забезпечують себе коензимом Q10, стеролами, сфінголіпідами, рідкісними для бактерій, що слугувало приводом для утворення альянсу оцтових (так їх називають) бактерій з дріжджами. Скільки мільйонів років тому це відбулося – невідомо. Проте відомо, що ці та інші продукти життєдіяльності комбучі перспективні для профілактики здоров’я астронавтів та як джерело безцінної бактерійної целюлози.

Вчені лабораторії мікробної екології ІМБГ вважають, що похідні целюлози можуть мати широкий спектр можливих функцій у позаземних поселеннях людей, починаючи від замінників шкіри та закінчуючи інноваційними матеріалами, які можна використовувати, наприклад, для створення економних паливних елементів. Критично, що біовиробництво целюлози не створює відходів і може відбуватися у межах біорегенеративної системи життєзабезпечення поселенців.

На фото: Мікробіом комбучі, який складається з бактерій, дріжджів і вірусів; целюлоза, вироблена бактеріями комбучі; метагеном комбучі.»

Коли політики чи медіа говорять про "відтік мізків", я завжди уявляю оцю картинку.

Тут ми наочно бачимо, що про "відтік мізків" дійсно ТІЛЬКИ говорять (вже так років з десять), але фундаментальні причини цього відтоку так і не усуваються.

Віддати належне, дещо таки робилося.

Зокрема, в 2015-му році було прийнято новий Закон про наукову та науково-технічну діяльність, завдяки чому було створено необхідні (але не достатні) інституції типу Ідентифікаційного комітету, Національної ради з питань розвитку науки і технологій загалом та Наукового комітету зокрема, Національного фонду досліджень та купа супутніх змін по-менше.

Так, все робилося настільки довго та неквапом, що з часу початку реформ в науці діти вже навчилися ходити, ламати іграшки та збирати конструктори Лєго.
Так, Яценюк стукав долонькою по столу і волав абирвалг про стоси паперів.
Так, Гройсман замість засідання Нацради їздив відкривати дизель на Бориспіль, що зламався наступного дня.
Але чи-то через неуважність, чи-то якось ще - базис було закладено.
Як не дивно, до Уряду Гончарука в плані науки в мене претензій найменше.
Бо а) недовго був і не встиг нічого зламати
б) там були Новосад і Стадний, які і допомагали, і зламати б нічого не дозволили.

Але все ж, щось робилося.
Зокрема, з'явився Національний фонд досліджень з окремим напрямком підтримки досліджень молодих вчених на сотні мільйонів гривень.
(Щоправда, Уряд Шмигаля, що успадкував цю успішну реформу, цьогоріч, фактично, блокував його роботу 3 місяці поспіль, але, зрештою, увімкнув здоровий глузд. Чи йому увімкнули).

Проте молодь продовжує тікати.
Це при тому, що сама ж НАН України, про яку йдеться на картинці, в межах своїх повноважень для молодих робить, здається, все, що може: стипендії, гранти молодіжним лабораторіям, премії, тепер он є програма постдоків (чесно кажучи, ще не стикався з нею, тому детально не знаю, але її поява то є добре).
Однак молоді лишається все менше і скоро усіх молодих можна буде знати поіменно.

Така ж ситуація, до речі, всюди - в інших Національних академіях (у нас їх шість, якщо хто не знав) та університетах.
Просто тут у мене є наочні цифри (дякую Олександру Дуброві), а там - ні.

А чому?
Яких реформ не вистачає молодим?
Що змінити в законодавстві?
І з року в рік, коли серед молодих вчених проводять соцопитування, відповідь одна й та ж: бракне грошей.

Бо не в законодавстві справа (принаймні, не в усьому).
Закони - прекрасні.

От відкриваємо Закон про науку, а там:
"Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України." - ррраз.

"Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ (закладів вищої освіти), виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні не нижче одинадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 1 січня 2020 року." - двввва.

Чудово ж, еге?
Але ці норми Закону ... тупо не виконуються.

Бо всі ці роки по першому пункту замість 1,7% маємо 0,2%.
А по другому - .... його просто вже двічі відтерміновували і тепер мають запровадити з 2023 року.

З першого пункту витікають неповні робочі тижні на 3 чи 4-ри робочі дні, а з другого - жахлива тарифна сітка, де зарплатня молодого вченого мінімалкою зрівнюється з зарплатнею прибиральниці.

Думаю, десь є і графік відтоку прибиральниць у Польщу, але у мене є тільки цей, про молодих науковців.

А коли мені хтось у відповідь на це "ниття" скаже про бідну державу, я відразу згадую нові преміальні автівки депутатів, їхні неймовірні квартири, мільйонні компенсації суддям, мільярди на дивні дорожні тендери з ковідного фонду, сейфи посадовців, напхані готівкою та антикваріатом.
І так-так, коли держава коштами платників податків не доплачує суддям, вони [судді] подають до суду і отримують все, що мають отримати по закону.
Вчені такого не роблять.

Загалом же усім вигідно торочити мантру про "бідну країну" для власної науки, не помічаючи напхані кишені тих, хто нашу країну такою і робить.

Для науки - занадто бідна.
Для шалених маєтків, стомільярдного МВС і ремонту дверей в ОП за скажені гроші - дуже багата.
Держдачі і ремонти президентських літаків - туди ж.

А знаєте, чому так?
Бо кожна влада розуміє, що наслідки відтоку молоді з науки - розгрібати не їй.
Он навіть ця "успішно" без науки впоралася з пандемією коронавірусу.
Ну, так, купа трупів, і що?
Кого з більшості виборців це гребе?
Чергова маячлива обіцянка типу вже відпрацьованих 5-ти питань на референдум, запуску українського супутника, виробництва вітчизняної вакцини, дешевих кредитів, десятків мільйонів тестів на корону, показові, але безглузді санкції РНБО - і електоральні настрої знову гріють теплу ванну найвеличнішого лідера сучасності.

Навіть не знаю, як завершити цей пост.
Це, може, прозвучить несподівано, але хіба тим, що нам би справжню судову реформу і боротьбу з корупцією.
Тоді, гляди, і кишень напханих стало б менше, і гроші "зайві" на науку б знайшлися.
Бо без цього - це ходіння по замкненому колу.

Мабуть, в мене все.
Майте гарний вечір.

Нові зірки ютьюбу народилися!
Славімо їх!
Бо вони вчені!

Зазвичай, коли я Вам рекомендую підписатися на якийсь науково-популярний сайт чи відеоблог - я спершу сам їх прискіпливо вивчаю, спостерігаю, шукаю зашквари.
Ну, а вже потім пишу преможний пост типу "ой, гляньте, яка класна популяризація науки, мімімі".
Або ж нічого не пишу.

І от тут той єдиний випадок, коли на ютьюб-каналі немає ще жодного відео по суті, але я ВЖЕ раджу на нього підписатися, бо це буде міць і слава українського наукпопу.
Чому я так вважаю?

Бо всі ті класні популяризатори, на яких я радив підписатися, чиї книги я радив Вам читати, на події яких (Дні науки та Наукові пікніки в Україні / Science Picnics in Ukraine) я радив Вам ходити - об'єдналися у Вольтрона (закреслено) і почали масований наступ у відеоблогінг.

Коло питань, що підійматимуться популяризаторами, Ви можете оцінити з цього трейлера (хотів написати трилера, але най буде так), однак факти такі:

1. Справжні круті вчені і лікарі
2. Розповідатимуть про дослідження європейського рівня
3. Онлайн водитимуть в лабораторії і демонструватимуть роботу обладнання
4. Спростовуватимуть популярні міфи
5. Розповідатимуть дахозривальні речі, типу, чому у птахів взимку не мерзнуть лапи, або чи правда, що наш мозок не використовує весь потенціал, або чи можна спати 3 години на добу і нормально жити.

Отже,
оце ютьюб - https://youtube.com/channel/UCpCD9q38ND-RYpN4hnSsC3A

Оце інстаграм - https://instagram.com/naukuimo?igshid=ieqygh2we1vn

А оце Наукуїмо (https://www.facebook.com/Naukuimo/
) - група у фейсбуці.

Вподобайки, поширяйки, підписки.

Перше відео - вже завтра.

3 хвилини виступу англійською і можна їхати в Берлін

Дивіться, яка хороша можливість.
Вже не вперше проводиться конкурс Falling Walls Lab Ukraine.
Учасник конкурсу може за 3 хвилини англійською мовою представити свій дослідницький проєкт, бізнес-план чи соціальну ініціативу, перемогти і поїхати у Берлін на міжнародну концеренцію Falling Walls.

Нереально за 3 хвилини щось розповісти?
Повірте, реально.
Я був в журі цього конкурсу і бачив все на власні очі.

Дедлайн подачі заявок - 2 травня.
Фінансує все Німецька служба академічних обмінів (DAAD).
Сам конкурс - 20 травня в онлайні.

Тож час ще є.
Думайте, зважуйтесь, перемагайте.
Додаткова інформація тут https://www.facebook.com/events/1152915748486911/.

Майте гарний вечір.

Сьогодні вранці я запостив прохання до людей, що перехворіли на ковід, здати кров для порятунку хорошої людини.
Багато друзів відгукнулося, декілька (з тих, хто підійшов за параметрами) поїхали здавати кров.
Дяка їм всебічна.

А от Вам інтерв'ю Віктора Досенка по даній темі.
Питання переливання конвалесцентної плазми крові людей, котрі вже перехворіли, стоїть на порядку денному не перший місяць... і нічого для того МОЗ не робить.

Ще з цікавого: виявляється, сам по собі рівень антитіл не показує ані здатність організму легше/важче переносити ковід, ані є маркером для того, щоб вакцинуватися/не вакцинуватися.

Сюрприз?

Схоже на те, що величезну роль у боротьбі організму з коронавірусною інфекцією відіграє клітинний імунітет або Т-лімфоцити.

Про 2 нобелівські премії за вивчення імунітету, про українську вакцину від ковід, про антитіла, про тести на Т-клітини та від чого залежить їхня кількість, про те, чи впливає тяжкість перенесеної хвороби на майбутні перебіги, про те, в чому проблема Коронаваку та багато іншого.

https://zn.ua/ukr/HEALTH/patofizioloh-viktor-dosenko-dlja-zakhistu-vid-kovidu-antitila-ne-majut-znachennja.html

Майте гарний вечір.