Сідайте колом, покажу щось прекрасне
Обожнюю, коли людина, що має грунтовні знання з фізики і неабиякий педагогічний (не лептоннобожий) досвід отак бере і пише коротке простирадло про кварки-мюони-стандартну модель.
Пояснює, над чим фізики 50 років б'ються, до чого вони дійшли і як тепер все може раптом змінитися, що аж переверне наші уявлення про світ.
Такі тексти хороші тим, що починається все з простих речей - що таке ті лептони, глюони та кварки, що то за фундаментальні взаємодії, про які торочать фізики і з яких регочуть у "Теорії великого вибуху", куди там ліпиться гравітаційна взаємодія.
А завершується - непростими поясненнями сучасної проблематики фізики частинок, що виникає в лабораторіях з величезними прискорювачами.
І чим далі Ви продиратимеся крізь літери та слова, тим більш детальне уявлення матимете про цю карколомну фізику, в якій, здається, і математика може поламатися.
Павло Наказной, хороша робота.
Увіпхнути це все в один пост - це талант.
Так тримати.
Майте гарний вечір.
Допис Павла Наказного https://www.facebook.com/pavel.nakaznoy/posts/3348711468565005:
"Приблизно 50 років у фізиці елементарних частинок панує так звана Стандартна модель. Є дві фундаментальні взаємодії: сильна та електрослабка. У сильній (яка, як підкреслює назва, є найсильнішою взаємодією з якою можуть взаємодіяти дві елементарні частинки у Всесвіті) приймають участь кварки. Взаємодіють вони за допомогою глюонів – переносників взаємодії. З кварків складаються протони та нейтрони, які, в свою чергу, утворюють ядра атомів, з яких утворюються молекули, з яких врешті-решт утворений читач цих строк. Кварки можуть взаємодіяти також й електромагнітною взаємодією, однак сильніша сильна взаємодія (вибачте за тавтологію) нівелює відштовхування однойменно заряджених протонів в ядрі.
Лептони можуть взаємодіяти лише електрослабкою взаємодією. При енергіях набагато менших ніж енергія раннього Всесвіту електрослабка взаємодія за допомогою механізму Хіггса розпадається на електромагнітну та слабку. Завдяки електромагнітній взаємодії, що здійснюється безмасовим переносником – фотоном, електрони складають разом з ядрами атоми, атоми об’єднуються в молекули, а з молекул, знов таки, утворюється читач цих строк. Лептони складаються з електрону, мюону та таону, а також легких нейтрино трьох типів, які можуть приймати участь лише в слабкій взаємодії. Слабка взаємодія, яку переносять важкі калібрувальні бозони, керує термоядерним синтезом, що відбувається всередині Сонця та дарує можливість жити на цій планеті. Мюон та таон мають заряд електрона, однак набагато більші маси та є короткоживучими. Сильна та слабка взаємодії є короткосяжними, електромагнітна – далекосяжною.
Поза стандартною моделлю лишається гравітаційна взаємодія, якій підвладні всі частинки та деякі давно відомі явища, які, як вважається, не призведуть до радикальної перебудови Стандартної моделі. Окремим питанням лишаються результати астрофізичних та космологічних спостережень.
Однак останні результати безпосередньо у фізиці елементарних частинок, можливо, свідчать про існування фізики за рамками стандартної моделі. Останнім часом було декілька таких гучних заяв, однак особливе місце з низки причин займає повідомлення про вимір аномального магнітного моменту мюону.
Магнітний момент частинки визначає частоту її прецесії у магнітному полі. Класичний вираз для магнітного моменту, коли йдеться про елементарні частинки, замінюється спочатку на вираз, що отримується в рамках релятивістської квантової механіки, а згодом до нього обраховуються квантовопольові поправки, що враховують взаємодію з фізичним вакуумом та називаються аномальним магнітним моментом (АММ). Тому значення АММ є показником взаємодії частинки з усіма фізичними полями, а відхилення його експериментального значення від теоретичного може свідчити про існування нових, ще не відомих, взаємодій.
Обожнюю, коли людина, що має грунтовні знання з фізики і неабиякий педагогічний (не лептоннобожий) досвід отак бере і пише коротке простирадло про кварки-мюони-стандартну модель.
Пояснює, над чим фізики 50 років б'ються, до чого вони дійшли і як тепер все може раптом змінитися, що аж переверне наші уявлення про світ.
Такі тексти хороші тим, що починається все з простих речей - що таке ті лептони, глюони та кварки, що то за фундаментальні взаємодії, про які торочать фізики і з яких регочуть у "Теорії великого вибуху", куди там ліпиться гравітаційна взаємодія.
А завершується - непростими поясненнями сучасної проблематики фізики частинок, що виникає в лабораторіях з величезними прискорювачами.
І чим далі Ви продиратимеся крізь літери та слова, тим більш детальне уявлення матимете про цю карколомну фізику, в якій, здається, і математика може поламатися.
Павло Наказной, хороша робота.
Увіпхнути це все в один пост - це талант.
Так тримати.
Майте гарний вечір.
Допис Павла Наказного https://www.facebook.com/pavel.nakaznoy/posts/3348711468565005:
"Приблизно 50 років у фізиці елементарних частинок панує так звана Стандартна модель. Є дві фундаментальні взаємодії: сильна та електрослабка. У сильній (яка, як підкреслює назва, є найсильнішою взаємодією з якою можуть взаємодіяти дві елементарні частинки у Всесвіті) приймають участь кварки. Взаємодіють вони за допомогою глюонів – переносників взаємодії. З кварків складаються протони та нейтрони, які, в свою чергу, утворюють ядра атомів, з яких утворюються молекули, з яких врешті-решт утворений читач цих строк. Кварки можуть взаємодіяти також й електромагнітною взаємодією, однак сильніша сильна взаємодія (вибачте за тавтологію) нівелює відштовхування однойменно заряджених протонів в ядрі.
Лептони можуть взаємодіяти лише електрослабкою взаємодією. При енергіях набагато менших ніж енергія раннього Всесвіту електрослабка взаємодія за допомогою механізму Хіггса розпадається на електромагнітну та слабку. Завдяки електромагнітній взаємодії, що здійснюється безмасовим переносником – фотоном, електрони складають разом з ядрами атоми, атоми об’єднуються в молекули, а з молекул, знов таки, утворюється читач цих строк. Лептони складаються з електрону, мюону та таону, а також легких нейтрино трьох типів, які можуть приймати участь лише в слабкій взаємодії. Слабка взаємодія, яку переносять важкі калібрувальні бозони, керує термоядерним синтезом, що відбувається всередині Сонця та дарує можливість жити на цій планеті. Мюон та таон мають заряд електрона, однак набагато більші маси та є короткоживучими. Сильна та слабка взаємодії є короткосяжними, електромагнітна – далекосяжною.
Поза стандартною моделлю лишається гравітаційна взаємодія, якій підвладні всі частинки та деякі давно відомі явища, які, як вважається, не призведуть до радикальної перебудови Стандартної моделі. Окремим питанням лишаються результати астрофізичних та космологічних спостережень.
Однак останні результати безпосередньо у фізиці елементарних частинок, можливо, свідчать про існування фізики за рамками стандартної моделі. Останнім часом було декілька таких гучних заяв, однак особливе місце з низки причин займає повідомлення про вимір аномального магнітного моменту мюону.
Магнітний момент частинки визначає частоту її прецесії у магнітному полі. Класичний вираз для магнітного моменту, коли йдеться про елементарні частинки, замінюється спочатку на вираз, що отримується в рамках релятивістської квантової механіки, а згодом до нього обраховуються квантовопольові поправки, що враховують взаємодію з фізичним вакуумом та називаються аномальним магнітним моментом (АММ). Тому значення АММ є показником взаємодії частинки з усіма фізичними полями, а відхилення його експериментального значення від теоретичного може свідчити про існування нових, ще не відомих, взаємодій.
Обрахунок квантовопольових поправок достатньо складна задача навіть в квантовій електродинаміці де працює теорія збурень. В квантовій хромодинаміці задача ускладнюється тим що в цій теорії не працює теорія збурень та треба застосувати спеціальні (непертурбативні) методи. Як може здатись на перший погляд, для обрахунку АММ лептонів сильна взаємодія непотрібна, оскільки вони не приймають в ній участі. Але ніщо не забороняє народженню пари кварк-антикварк, які б могли провзаємодіяти між собою за допомогою віртуального фотону, який б при цьому провзаємодіяв з даним лептоном. Звісно, внесок таких ефектів відносно невеликий однак, у разі наявності необхідної точності вимірювань, теж має враховуватись, причому для частинок з більшою масою ймовірність провзаємодіяти з віртуальними масивними частинками буде більшою. Тому, якщо можна побачити відхилення у теоретичному та спостережуваному значеннях АММ, то, певно, для важких мюону та таону ніж для легкого електрону. Однак час життя у вільному стані обернено пропорційний масі, тому з таоном буде складніше та кандидатом для таких спостережень став мюон.
В 2006 році на вимірах в Брукхейвенській лабораторії (США) вимірювання АММ мюону показало шукану розбіжність зі статистичною точністю 3,7 сігма (стандартних відхилення). Для офіційної заяви про достовірний результат у фізиці прийнято вважати точність 5 сігма, тому у Фермілаб (США), де вміють створювати пучки мюонів високої густини, почали готуватись до повторних вимірювань на створеному для цього експерименті Muon g-2 (https://muon-g-2.fnal.gov), в якому приймала участь колаборація понад 200 вчених з 7 країн (США, Італія, Росія тощо), які провели понад 8 мільярдів вимірювань. В обох експериментах потік мюонів направлявся в кільце надпровідного магніту, що створювало стабільне велике магнітне поле (див. фото). Мюони як нестабільні частинки розпадались та за реєстрацією електронів, одного з продуктів їх розпаду, встановлювалась просторова орієнтація мюонів, що їх народили та врешті їх магнітний момент.
На прес-релізі 7 квітня колаборація за результатами обробки 6% експериментальних даних підтвердила результати 2006-ого року з покращенням статистичної точності до 4,2 сігма (https://news.fnal.gov/2021/04/first-results-from-fermilabs-muon-g-2-experiment-strengthen-evidence-of-new-physics/, https://journals.aps.org/prl/abstract/10.1103/PhysRevLett.126.141801 ). Це також менше умовної 5 сігма, але, якщо перерахувати за нормальним розподілом отримані результати, то ймовірність того що вони таки попадуть в рамки теоретичного значення, що отримане в рамках стандартної моделі, сягне приблизно 1/40000, тобто приголомшуюче малого значення, якщо порівнювати з результатами не таких прецизійних вимірювань.
Це означає що нові обрії у фундаментальній фізиці все ближче та нас, скоріш за все, скоро чекають приголомшуючі наукові новини та нові цікаві звершення фізиків."
В 2006 році на вимірах в Брукхейвенській лабораторії (США) вимірювання АММ мюону показало шукану розбіжність зі статистичною точністю 3,7 сігма (стандартних відхилення). Для офіційної заяви про достовірний результат у фізиці прийнято вважати точність 5 сігма, тому у Фермілаб (США), де вміють створювати пучки мюонів високої густини, почали готуватись до повторних вимірювань на створеному для цього експерименті Muon g-2 (https://muon-g-2.fnal.gov), в якому приймала участь колаборація понад 200 вчених з 7 країн (США, Італія, Росія тощо), які провели понад 8 мільярдів вимірювань. В обох експериментах потік мюонів направлявся в кільце надпровідного магніту, що створювало стабільне велике магнітне поле (див. фото). Мюони як нестабільні частинки розпадались та за реєстрацією електронів, одного з продуктів їх розпаду, встановлювалась просторова орієнтація мюонів, що їх народили та врешті їх магнітний момент.
На прес-релізі 7 квітня колаборація за результатами обробки 6% експериментальних даних підтвердила результати 2006-ого року з покращенням статистичної точності до 4,2 сігма (https://news.fnal.gov/2021/04/first-results-from-fermilabs-muon-g-2-experiment-strengthen-evidence-of-new-physics/, https://journals.aps.org/prl/abstract/10.1103/PhysRevLett.126.141801 ). Це також менше умовної 5 сігма, але, якщо перерахувати за нормальним розподілом отримані результати, то ймовірність того що вони таки попадуть в рамки теоретичного значення, що отримане в рамках стандартної моделі, сягне приблизно 1/40000, тобто приголомшуюче малого значення, якщо порівнювати з результатами не таких прецизійних вимірювань.
Це означає що нові обрії у фундаментальній фізиці все ближче та нас, скоріш за все, скоро чекають приголомшуючі наукові новини та нові цікаві звершення фізиків."
Коли науки про життя підкорюють Космос
Це виглядатиме трохи дивним, але в Міжнародний день авіації та космонавтики, я зроблю допис не про ракетні двигуни, спейсікс чи, прості лептонний боже, український супутник імені Зеленського.
А про біологів з генетиками.
Бо навіть Леонід Каденюк - перший астронавт незалежної України - на борту шатлу "Колумбія" не лазерними гарматами бавився і не скафандр новий випробовував.
Він возивсі з нудними ріпою, соєю та мохом.
Тому що якщо нудні ріпа, соя та мох не зможуть мандрувати у Космосі та мешкати в умовах дивної гравітації та радіації - про польоти на Марс важко мріяти.
Навіть з лазерною гарматою та в суперпупер скафандрі.
Те саме стосується чайного гриба, який наші науковці спільно з Європейським космічним агентством нудно відправляють на нудну Міжнародну космічну станцію та нудно роками вивчають нудний геном, аби потім сказати: ого, дивіться, ці нудні дріжджі з нудними бактеріями вижили!
Тут будь-який чиновник може обуритися і сказати: геть подуріли там плісняві пакетики грінфілду з хейлісом вивчати? Краще вам бюджети зрізати та спрямувати кошти в сейфи суддів!
На марки з конвертами!
Проте, почитайте, наскільки ці, на перший погляд, нудні дослідження, є важливими для космічного майбутнього наших нащадків.
Особисто для мене найбільш приємним є не те, що ця "бридка пліснява" здатна вижити на орбіті.
І не те, що вона може забезпечити астронавтів ліками чи паливними елементами.
А те, що у нас в країні є вчені, котрі займаються дослідженнями такого рівня.
З днем авіації і космонавтики усіх причетних.
Так, біологів з генетиками теж.
P.S. Кстаті, підпишіться на групу цього Інституту. Бачите, який в них класний ситуативний смм. Молодці.
Допис Інституту молекулярної біології та генетики НАН України
https://www.facebook.com/1405560653094837/posts/2903113466672874
«День космонавтики – трохи і наше свято. Група вчених ІМБГ бере участь в астробіологічних проєктах Європейського космічного агентства (ЄКА). Це науковці лабораторії мікробної екології ІМБГ – Ірина Орловська, Ольга Кухаренко, Ганна Зубова, Ольга Подоліч, Наталія Козировська (керівник).
Так, минулого року розпочато підготовку нового експерименту ЄКА - Biosign, мета якого - перевірка не/стабільності певного набору біомолекул під впливом космічних та марсоподібних умов. Суть українського сегменту проєкту полягає в дослідженні збереження функціональності наноструктур природного походження у контексті космогонічної гіпотези панспермії, тобто участі позаземних компонентів у виникненні життя на Землі.
Перед цим, протягом десяти років, 2010-2019 рр., вчені ІМБГ мали успішну співпрацю в експерименті Європейської космічної агенції - програмі BIOMEX, під час якого разом з партнерами з Німеччини, ПАР, Бразилії, Індії дослідили витривалість целюлози і виживаність гетерогенної мікробної культури комбучі, яка виробляє цей полімер, на Міжнародній космічній станції (МКС).
За результатами виконання BIOMEX стало відомо багато цікавого про перебування комбучі у позаземному просторі, в імітованих на МКС марсіанських умовах.
Перше і головне: мікроекосистема виживає в таких жорстких умовах протягом тривалого часу, вірогідно, завдяки екрануванню клітин целюлозним покриттям і потужній системі відновлення ДНК. Незважаючи на деякі неминучі зміни у фізіології мікроорганізмів, вони не набувають ознак токсичності для людей, а їхні постбіотики (метаболіти та наноструктури), вірогідно, відіграватимуть сурогатну роль самих клітин та «живих» наноліків під час довготривалих місій.
По-друге, завдяки високотехнологічному визначенню метагеному експонованих на МКС зразків комбучі тепер відомо, що склад природньої комбучі змінюється на користь бактерій, але не критично, дозволяючи стійкішим видам домінувати, а домінуючим у земних умовах - перейти у латентну форму, очікуючи на сприятливі умови. При цьому функції генів залишаються в основному незмінними, а це означає, що комбуча є екологічно витривалою.
Це виглядатиме трохи дивним, але в Міжнародний день авіації та космонавтики, я зроблю допис не про ракетні двигуни, спейсікс чи, прості лептонний боже, український супутник імені Зеленського.
А про біологів з генетиками.
Бо навіть Леонід Каденюк - перший астронавт незалежної України - на борту шатлу "Колумбія" не лазерними гарматами бавився і не скафандр новий випробовував.
Він возивсі з нудними ріпою, соєю та мохом.
Тому що якщо нудні ріпа, соя та мох не зможуть мандрувати у Космосі та мешкати в умовах дивної гравітації та радіації - про польоти на Марс важко мріяти.
Навіть з лазерною гарматою та в суперпупер скафандрі.
Те саме стосується чайного гриба, який наші науковці спільно з Європейським космічним агентством нудно відправляють на нудну Міжнародну космічну станцію та нудно роками вивчають нудний геном, аби потім сказати: ого, дивіться, ці нудні дріжджі з нудними бактеріями вижили!
Тут будь-який чиновник може обуритися і сказати: геть подуріли там плісняві пакетики грінфілду з хейлісом вивчати? Краще вам бюджети зрізати та спрямувати кошти в сейфи суддів!
На марки з конвертами!
Проте, почитайте, наскільки ці, на перший погляд, нудні дослідження, є важливими для космічного майбутнього наших нащадків.
Особисто для мене найбільш приємним є не те, що ця "бридка пліснява" здатна вижити на орбіті.
І не те, що вона може забезпечити астронавтів ліками чи паливними елементами.
А те, що у нас в країні є вчені, котрі займаються дослідженнями такого рівня.
З днем авіації і космонавтики усіх причетних.
Так, біологів з генетиками теж.
P.S. Кстаті, підпишіться на групу цього Інституту. Бачите, який в них класний ситуативний смм. Молодці.
Допис Інституту молекулярної біології та генетики НАН України
https://www.facebook.com/1405560653094837/posts/2903113466672874
«День космонавтики – трохи і наше свято. Група вчених ІМБГ бере участь в астробіологічних проєктах Європейського космічного агентства (ЄКА). Це науковці лабораторії мікробної екології ІМБГ – Ірина Орловська, Ольга Кухаренко, Ганна Зубова, Ольга Подоліч, Наталія Козировська (керівник).
Так, минулого року розпочато підготовку нового експерименту ЄКА - Biosign, мета якого - перевірка не/стабільності певного набору біомолекул під впливом космічних та марсоподібних умов. Суть українського сегменту проєкту полягає в дослідженні збереження функціональності наноструктур природного походження у контексті космогонічної гіпотези панспермії, тобто участі позаземних компонентів у виникненні життя на Землі.
Перед цим, протягом десяти років, 2010-2019 рр., вчені ІМБГ мали успішну співпрацю в експерименті Європейської космічної агенції - програмі BIOMEX, під час якого разом з партнерами з Німеччини, ПАР, Бразилії, Індії дослідили витривалість целюлози і виживаність гетерогенної мікробної культури комбучі, яка виробляє цей полімер, на Міжнародній космічній станції (МКС).
За результатами виконання BIOMEX стало відомо багато цікавого про перебування комбучі у позаземному просторі, в імітованих на МКС марсіанських умовах.
Перше і головне: мікроекосистема виживає в таких жорстких умовах протягом тривалого часу, вірогідно, завдяки екрануванню клітин целюлозним покриттям і потужній системі відновлення ДНК. Незважаючи на деякі неминучі зміни у фізіології мікроорганізмів, вони не набувають ознак токсичності для людей, а їхні постбіотики (метаболіти та наноструктури), вірогідно, відіграватимуть сурогатну роль самих клітин та «живих» наноліків під час довготривалих місій.
По-друге, завдяки високотехнологічному визначенню метагеному експонованих на МКС зразків комбучі тепер відомо, що склад природньої комбучі змінюється на користь бактерій, але не критично, дозволяючи стійкішим видам домінувати, а домінуючим у земних умовах - перейти у латентну форму, очікуючи на сприятливі умови. При цьому функції генів залишаються в основному незмінними, а це означає, що комбуча є екологічно витривалою.
Виявлення продуцентів целюлози, стійких до імітованої на МКС марсіанської гравітації, атмосфери та ультрафіолетового спектру, дає перспективу саме їхнього удосконалення генно-інженерним шляхом для майбутніх місій.
По-третє, в українському міні-проєкті в BIOMEX показано структурну цілісність бактерійної целюлози після космічної подорожі і відкрито перспективу для її використання поза межами Землі.
Вочевидь, під час майбутньої колонізації космосу землянами біологічні технології відіграватимуть ключову роль, завдяки цим технологіям вироблятимуть витратні матеріали для життєзабезпечення, які будуть дешевшими та ефективнішими, ніж ті, що виготовлені із застосуванням традиційних технологій.
Угруповання мікроорганізмів, організовані у стійкі до стресів мікроекосистеми, які людство використовує сотні років, потребують небагато ресурсів, що буде критично важливим під час космічних місій і навіть більше - у планетарних поселеннях. Мікроорганізми, зокрема, можуть бути використані для підтримання здоров'я астронавтів, виробництва товарів широкого вжитку, переробки відходів та видобування корисних копалин.
Вчені ІМБГ досліджували на МКС прадавню культуру - комбучу, відому ще як чайний гриб, яка не існує у довкіллі і супроводжує людство у його оселях (і тепер – лабораторіях) більше двох тисяч років, і є прикладом злагодженого угруповання бактерій і дріжджів. Вона досі зберігає чимало загадок у своєму метагеномі.
Так, вченим ІМБГ стало відомо, що ключові бактерії, які синтезують целюлозний «мегаполіс», мають багато неповних наборів генів, які раніше слугували, наприклад, для засвоєння молекулярного азоту або симбіозу з рослиною. Цікаво, що вони мають у своїх геномах гени, які «пам’ятають» свою спорідненість зі структурами вищих організмів і забезпечують себе коензимом Q10, стеролами, сфінголіпідами, рідкісними для бактерій, що слугувало приводом для утворення альянсу оцтових (так їх називають) бактерій з дріжджами. Скільки мільйонів років тому це відбулося – невідомо. Проте відомо, що ці та інші продукти життєдіяльності комбучі перспективні для профілактики здоров’я астронавтів та як джерело безцінної бактерійної целюлози.
Вчені лабораторії мікробної екології ІМБГ вважають, що похідні целюлози можуть мати широкий спектр можливих функцій у позаземних поселеннях людей, починаючи від замінників шкіри та закінчуючи інноваційними матеріалами, які можна використовувати, наприклад, для створення економних паливних елементів. Критично, що біовиробництво целюлози не створює відходів і може відбуватися у межах біорегенеративної системи життєзабезпечення поселенців.
На фото: Мікробіом комбучі, який складається з бактерій, дріжджів і вірусів; целюлоза, вироблена бактеріями комбучі; метагеном комбучі.»
По-третє, в українському міні-проєкті в BIOMEX показано структурну цілісність бактерійної целюлози після космічної подорожі і відкрито перспективу для її використання поза межами Землі.
Вочевидь, під час майбутньої колонізації космосу землянами біологічні технології відіграватимуть ключову роль, завдяки цим технологіям вироблятимуть витратні матеріали для життєзабезпечення, які будуть дешевшими та ефективнішими, ніж ті, що виготовлені із застосуванням традиційних технологій.
Угруповання мікроорганізмів, організовані у стійкі до стресів мікроекосистеми, які людство використовує сотні років, потребують небагато ресурсів, що буде критично важливим під час космічних місій і навіть більше - у планетарних поселеннях. Мікроорганізми, зокрема, можуть бути використані для підтримання здоров'я астронавтів, виробництва товарів широкого вжитку, переробки відходів та видобування корисних копалин.
Вчені ІМБГ досліджували на МКС прадавню культуру - комбучу, відому ще як чайний гриб, яка не існує у довкіллі і супроводжує людство у його оселях (і тепер – лабораторіях) більше двох тисяч років, і є прикладом злагодженого угруповання бактерій і дріжджів. Вона досі зберігає чимало загадок у своєму метагеномі.
Так, вченим ІМБГ стало відомо, що ключові бактерії, які синтезують целюлозний «мегаполіс», мають багато неповних наборів генів, які раніше слугували, наприклад, для засвоєння молекулярного азоту або симбіозу з рослиною. Цікаво, що вони мають у своїх геномах гени, які «пам’ятають» свою спорідненість зі структурами вищих організмів і забезпечують себе коензимом Q10, стеролами, сфінголіпідами, рідкісними для бактерій, що слугувало приводом для утворення альянсу оцтових (так їх називають) бактерій з дріжджами. Скільки мільйонів років тому це відбулося – невідомо. Проте відомо, що ці та інші продукти життєдіяльності комбучі перспективні для профілактики здоров’я астронавтів та як джерело безцінної бактерійної целюлози.
Вчені лабораторії мікробної екології ІМБГ вважають, що похідні целюлози можуть мати широкий спектр можливих функцій у позаземних поселеннях людей, починаючи від замінників шкіри та закінчуючи інноваційними матеріалами, які можна використовувати, наприклад, для створення економних паливних елементів. Критично, що біовиробництво целюлози не створює відходів і може відбуватися у межах біорегенеративної системи життєзабезпечення поселенців.
На фото: Мікробіом комбучі, який складається з бактерій, дріжджів і вірусів; целюлоза, вироблена бактеріями комбучі; метагеном комбучі.»
Коли політики чи медіа говорять про "відтік мізків", я завжди уявляю оцю картинку.
Тут ми наочно бачимо, що про "відтік мізків" дійсно ТІЛЬКИ говорять (вже так років з десять), але фундаментальні причини цього відтоку так і не усуваються.
Віддати належне, дещо таки робилося.
Зокрема, в 2015-му році було прийнято новий Закон про наукову та науково-технічну діяльність, завдяки чому було створено необхідні (але не достатні) інституції типу Ідентифікаційного комітету, Національної ради з питань розвитку науки і технологій загалом та Наукового комітету зокрема, Національного фонду досліджень та купа супутніх змін по-менше.
Так, все робилося настільки довго та неквапом, що з часу початку реформ в науці діти вже навчилися ходити, ламати іграшки та збирати конструктори Лєго.
Так, Яценюк стукав долонькою по столу і волав абирвалг про стоси паперів.
Так, Гройсман замість засідання Нацради їздив відкривати дизель на Бориспіль, що зламався наступного дня.
Але чи-то через неуважність, чи-то якось ще - базис було закладено.
Як не дивно, до Уряду Гончарука в плані науки в мене претензій найменше.
Бо а) недовго був і не встиг нічого зламати
б) там були Новосад і Стадний, які і допомагали, і зламати б нічого не дозволили.
Але все ж, щось робилося.
Зокрема, з'явився Національний фонд досліджень з окремим напрямком підтримки досліджень молодих вчених на сотні мільйонів гривень.
(Щоправда, Уряд Шмигаля, що успадкував цю успішну реформу, цьогоріч, фактично, блокував його роботу 3 місяці поспіль, але, зрештою, увімкнув здоровий глузд. Чи йому увімкнули).
Проте молодь продовжує тікати.
Це при тому, що сама ж НАН України, про яку йдеться на картинці, в межах своїх повноважень для молодих робить, здається, все, що може: стипендії, гранти молодіжним лабораторіям, премії, тепер он є програма постдоків (чесно кажучи, ще не стикався з нею, тому детально не знаю, але її поява то є добре).
Однак молоді лишається все менше і скоро усіх молодих можна буде знати поіменно.
Така ж ситуація, до речі, всюди - в інших Національних академіях (у нас їх шість, якщо хто не знав) та університетах.
Просто тут у мене є наочні цифри (дякую Олександру Дуброві), а там - ні.
А чому?
Яких реформ не вистачає молодим?
Що змінити в законодавстві?
І з року в рік, коли серед молодих вчених проводять соцопитування, відповідь одна й та ж: бракне грошей.
Бо не в законодавстві справа (принаймні, не в усьому).
Закони - прекрасні.
От відкриваємо Закон про науку, а там:
"Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України." - ррраз.
"Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ (закладів вищої освіти), виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні не нижче одинадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 1 січня 2020 року." - двввва.
Чудово ж, еге?
Але ці норми Закону ... тупо не виконуються.
Бо всі ці роки по першому пункту замість 1,7% маємо 0,2%.
А по другому - .... його просто вже двічі відтерміновували і тепер мають запровадити з 2023 року.
З першого пункту витікають неповні робочі тижні на 3 чи 4-ри робочі дні, а з другого - жахлива тарифна сітка, де зарплатня молодого вченого мінімалкою зрівнюється з зарплатнею прибиральниці.
Думаю, десь є і графік відтоку прибиральниць у Польщу, але у мене є тільки цей, про молодих науковців.
А коли мені хтось у відповідь на це "ниття" скаже про бідну державу, я відразу згадую нові преміальні автівки депутатів, їхні неймовірні квартири, мільйонні компенсації суддям, мільярди на дивні дорожні тендери з ковідного фонду, сейфи посадовців, напхані готівкою та антикваріатом.
І так-так, коли держава коштами платників податків не доплачує суддям, вони [судді] подають до суду і отримують все, що мають отримати по закону.
Вчені такого не роблять.
Загалом же усім вигідно торочити мантру про "бідну країну" для власної науки, не помічаючи напхані кишені тих, хто нашу країну такою і робить.
Тут ми наочно бачимо, що про "відтік мізків" дійсно ТІЛЬКИ говорять (вже так років з десять), але фундаментальні причини цього відтоку так і не усуваються.
Віддати належне, дещо таки робилося.
Зокрема, в 2015-му році було прийнято новий Закон про наукову та науково-технічну діяльність, завдяки чому було створено необхідні (але не достатні) інституції типу Ідентифікаційного комітету, Національної ради з питань розвитку науки і технологій загалом та Наукового комітету зокрема, Національного фонду досліджень та купа супутніх змін по-менше.
Так, все робилося настільки довго та неквапом, що з часу початку реформ в науці діти вже навчилися ходити, ламати іграшки та збирати конструктори Лєго.
Так, Яценюк стукав долонькою по столу і волав абирвалг про стоси паперів.
Так, Гройсман замість засідання Нацради їздив відкривати дизель на Бориспіль, що зламався наступного дня.
Але чи-то через неуважність, чи-то якось ще - базис було закладено.
Як не дивно, до Уряду Гончарука в плані науки в мене претензій найменше.
Бо а) недовго був і не встиг нічого зламати
б) там були Новосад і Стадний, які і допомагали, і зламати б нічого не дозволили.
Але все ж, щось робилося.
Зокрема, з'явився Національний фонд досліджень з окремим напрямком підтримки досліджень молодих вчених на сотні мільйонів гривень.
(Щоправда, Уряд Шмигаля, що успадкував цю успішну реформу, цьогоріч, фактично, блокував його роботу 3 місяці поспіль, але, зрештою, увімкнув здоровий глузд. Чи йому увімкнули).
Проте молодь продовжує тікати.
Це при тому, що сама ж НАН України, про яку йдеться на картинці, в межах своїх повноважень для молодих робить, здається, все, що може: стипендії, гранти молодіжним лабораторіям, премії, тепер он є програма постдоків (чесно кажучи, ще не стикався з нею, тому детально не знаю, але її поява то є добре).
Однак молоді лишається все менше і скоро усіх молодих можна буде знати поіменно.
Така ж ситуація, до речі, всюди - в інших Національних академіях (у нас їх шість, якщо хто не знав) та університетах.
Просто тут у мене є наочні цифри (дякую Олександру Дуброві), а там - ні.
А чому?
Яких реформ не вистачає молодим?
Що змінити в законодавстві?
І з року в рік, коли серед молодих вчених проводять соцопитування, відповідь одна й та ж: бракне грошей.
Бо не в законодавстві справа (принаймні, не в усьому).
Закони - прекрасні.
От відкриваємо Закон про науку, а там:
"Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України." - ррраз.
"Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ (закладів вищої освіти), виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні не нижче одинадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 1 січня 2020 року." - двввва.
Чудово ж, еге?
Але ці норми Закону ... тупо не виконуються.
Бо всі ці роки по першому пункту замість 1,7% маємо 0,2%.
А по другому - .... його просто вже двічі відтерміновували і тепер мають запровадити з 2023 року.
З першого пункту витікають неповні робочі тижні на 3 чи 4-ри робочі дні, а з другого - жахлива тарифна сітка, де зарплатня молодого вченого мінімалкою зрівнюється з зарплатнею прибиральниці.
Думаю, десь є і графік відтоку прибиральниць у Польщу, але у мене є тільки цей, про молодих науковців.
А коли мені хтось у відповідь на це "ниття" скаже про бідну державу, я відразу згадую нові преміальні автівки депутатів, їхні неймовірні квартири, мільйонні компенсації суддям, мільярди на дивні дорожні тендери з ковідного фонду, сейфи посадовців, напхані готівкою та антикваріатом.
І так-так, коли держава коштами платників податків не доплачує суддям, вони [судді] подають до суду і отримують все, що мають отримати по закону.
Вчені такого не роблять.
Загалом же усім вигідно торочити мантру про "бідну країну" для власної науки, не помічаючи напхані кишені тих, хто нашу країну такою і робить.
Для науки - занадто бідна.
Для шалених маєтків, стомільярдного МВС і ремонту дверей в ОП за скажені гроші - дуже багата.
Держдачі і ремонти президентських літаків - туди ж.
А знаєте, чому так?
Бо кожна влада розуміє, що наслідки відтоку молоді з науки - розгрібати не їй.
Он навіть ця "успішно" без науки впоралася з пандемією коронавірусу.
Ну, так, купа трупів, і що?
Кого з більшості виборців це гребе?
Чергова маячлива обіцянка типу вже відпрацьованих 5-ти питань на референдум, запуску українського супутника, виробництва вітчизняної вакцини, дешевих кредитів, десятків мільйонів тестів на корону, показові, але безглузді санкції РНБО - і електоральні настрої знову гріють теплу ванну найвеличнішого лідера сучасності.
Навіть не знаю, як завершити цей пост.
Це, може, прозвучить несподівано, але хіба тим, що нам би справжню судову реформу і боротьбу з корупцією.
Тоді, гляди, і кишень напханих стало б менше, і гроші "зайві" на науку б знайшлися.
Бо без цього - це ходіння по замкненому колу.
Мабуть, в мене все.
Майте гарний вечір.
Для шалених маєтків, стомільярдного МВС і ремонту дверей в ОП за скажені гроші - дуже багата.
Держдачі і ремонти президентських літаків - туди ж.
А знаєте, чому так?
Бо кожна влада розуміє, що наслідки відтоку молоді з науки - розгрібати не їй.
Он навіть ця "успішно" без науки впоралася з пандемією коронавірусу.
Ну, так, купа трупів, і що?
Кого з більшості виборців це гребе?
Чергова маячлива обіцянка типу вже відпрацьованих 5-ти питань на референдум, запуску українського супутника, виробництва вітчизняної вакцини, дешевих кредитів, десятків мільйонів тестів на корону, показові, але безглузді санкції РНБО - і електоральні настрої знову гріють теплу ванну найвеличнішого лідера сучасності.
Навіть не знаю, як завершити цей пост.
Це, може, прозвучить несподівано, але хіба тим, що нам би справжню судову реформу і боротьбу з корупцією.
Тоді, гляди, і кишень напханих стало б менше, і гроші "зайві" на науку б знайшлися.
Бо без цього - це ходіння по замкненому колу.
Мабуть, в мене все.
Майте гарний вечір.
Нові зірки ютьюбу народилися!
Славімо їх!
Бо вони вчені!
Зазвичай, коли я Вам рекомендую підписатися на якийсь науково-популярний сайт чи відеоблог - я спершу сам їх прискіпливо вивчаю, спостерігаю, шукаю зашквари.
Ну, а вже потім пишу преможний пост типу "ой, гляньте, яка класна популяризація науки, мімімі".
Або ж нічого не пишу.
І от тут той єдиний випадок, коли на ютьюб-каналі немає ще жодного відео по суті, але я ВЖЕ раджу на нього підписатися, бо це буде міць і слава українського наукпопу.
Чому я так вважаю?
Бо всі ті класні популяризатори, на яких я радив підписатися, чиї книги я радив Вам читати, на події яких (Дні науки та Наукові пікніки в Україні / Science Picnics in Ukraine) я радив Вам ходити - об'єдналися у Вольтрона (закреслено) і почали масований наступ у відеоблогінг.
Коло питань, що підійматимуться популяризаторами, Ви можете оцінити з цього трейлера (хотів написати трилера, але най буде так), однак факти такі:
1. Справжні круті вчені і лікарі
2. Розповідатимуть про дослідження європейського рівня
3. Онлайн водитимуть в лабораторії і демонструватимуть роботу обладнання
4. Спростовуватимуть популярні міфи
5. Розповідатимуть дахозривальні речі, типу, чому у птахів взимку не мерзнуть лапи, або чи правда, що наш мозок не використовує весь потенціал, або чи можна спати 3 години на добу і нормально жити.
Отже,
оце ютьюб - https://youtube.com/channel/UCpCD9q38ND-RYpN4hnSsC3A
Оце інстаграм - https://instagram.com/naukuimo?igshid=ieqygh2we1vn
А оце Наукуїмо (https://www.facebook.com/Naukuimo/
) - група у фейсбуці.
Вподобайки, поширяйки, підписки.
Перше відео - вже завтра.
Славімо їх!
Бо вони вчені!
Зазвичай, коли я Вам рекомендую підписатися на якийсь науково-популярний сайт чи відеоблог - я спершу сам їх прискіпливо вивчаю, спостерігаю, шукаю зашквари.
Ну, а вже потім пишу преможний пост типу "ой, гляньте, яка класна популяризація науки, мімімі".
Або ж нічого не пишу.
І от тут той єдиний випадок, коли на ютьюб-каналі немає ще жодного відео по суті, але я ВЖЕ раджу на нього підписатися, бо це буде міць і слава українського наукпопу.
Чому я так вважаю?
Бо всі ті класні популяризатори, на яких я радив підписатися, чиї книги я радив Вам читати, на події яких (Дні науки та Наукові пікніки в Україні / Science Picnics in Ukraine) я радив Вам ходити - об'єдналися у Вольтрона (закреслено) і почали масований наступ у відеоблогінг.
Коло питань, що підійматимуться популяризаторами, Ви можете оцінити з цього трейлера (хотів написати трилера, але най буде так), однак факти такі:
1. Справжні круті вчені і лікарі
2. Розповідатимуть про дослідження європейського рівня
3. Онлайн водитимуть в лабораторії і демонструватимуть роботу обладнання
4. Спростовуватимуть популярні міфи
5. Розповідатимуть дахозривальні речі, типу, чому у птахів взимку не мерзнуть лапи, або чи правда, що наш мозок не використовує весь потенціал, або чи можна спати 3 години на добу і нормально жити.
Отже,
оце ютьюб - https://youtube.com/channel/UCpCD9q38ND-RYpN4hnSsC3A
Оце інстаграм - https://instagram.com/naukuimo?igshid=ieqygh2we1vn
А оце Наукуїмо (https://www.facebook.com/Naukuimo/
) - група у фейсбуці.
Вподобайки, поширяйки, підписки.
Перше відео - вже завтра.
3 хвилини виступу англійською і можна їхати в Берлін
Дивіться, яка хороша можливість.
Вже не вперше проводиться конкурс Falling Walls Lab Ukraine.
Учасник конкурсу може за 3 хвилини англійською мовою представити свій дослідницький проєкт, бізнес-план чи соціальну ініціативу, перемогти і поїхати у Берлін на міжнародну концеренцію Falling Walls.
Нереально за 3 хвилини щось розповісти?
Повірте, реально.
Я був в журі цього конкурсу і бачив все на власні очі.
Дедлайн подачі заявок - 2 травня.
Фінансує все Німецька служба академічних обмінів (DAAD).
Сам конкурс - 20 травня в онлайні.
Тож час ще є.
Думайте, зважуйтесь, перемагайте.
Додаткова інформація тут https://www.facebook.com/events/1152915748486911/.
Майте гарний вечір.
Дивіться, яка хороша можливість.
Вже не вперше проводиться конкурс Falling Walls Lab Ukraine.
Учасник конкурсу може за 3 хвилини англійською мовою представити свій дослідницький проєкт, бізнес-план чи соціальну ініціативу, перемогти і поїхати у Берлін на міжнародну концеренцію Falling Walls.
Нереально за 3 хвилини щось розповісти?
Повірте, реально.
Я був в журі цього конкурсу і бачив все на власні очі.
Дедлайн подачі заявок - 2 травня.
Фінансує все Німецька служба академічних обмінів (DAAD).
Сам конкурс - 20 травня в онлайні.
Тож час ще є.
Думайте, зважуйтесь, перемагайте.
Додаткова інформація тут https://www.facebook.com/events/1152915748486911/.
Майте гарний вечір.
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
Сьогодні вранці я запостив прохання до людей, що перехворіли на ковід, здати кров для порятунку хорошої людини.
Багато друзів відгукнулося, декілька (з тих, хто підійшов за параметрами) поїхали здавати кров.
Дяка їм всебічна.
А от Вам інтерв'ю Віктора Досенка по даній темі.
Питання переливання конвалесцентної плазми крові людей, котрі вже перехворіли, стоїть на порядку денному не перший місяць... і нічого для того МОЗ не робить.
Ще з цікавого: виявляється, сам по собі рівень антитіл не показує ані здатність організму легше/важче переносити ковід, ані є маркером для того, щоб вакцинуватися/не вакцинуватися.
Сюрприз?
Схоже на те, що величезну роль у боротьбі організму з коронавірусною інфекцією відіграє клітинний імунітет або Т-лімфоцити.
Про 2 нобелівські премії за вивчення імунітету, про українську вакцину від ковід, про антитіла, про тести на Т-клітини та від чого залежить їхня кількість, про те, чи впливає тяжкість перенесеної хвороби на майбутні перебіги, про те, в чому проблема Коронаваку та багато іншого.
https://zn.ua/ukr/HEALTH/patofizioloh-viktor-dosenko-dlja-zakhistu-vid-kovidu-antitila-ne-majut-znachennja.html
Майте гарний вечір.
Багато друзів відгукнулося, декілька (з тих, хто підійшов за параметрами) поїхали здавати кров.
Дяка їм всебічна.
А от Вам інтерв'ю Віктора Досенка по даній темі.
Питання переливання конвалесцентної плазми крові людей, котрі вже перехворіли, стоїть на порядку денному не перший місяць... і нічого для того МОЗ не робить.
Ще з цікавого: виявляється, сам по собі рівень антитіл не показує ані здатність організму легше/важче переносити ковід, ані є маркером для того, щоб вакцинуватися/не вакцинуватися.
Сюрприз?
Схоже на те, що величезну роль у боротьбі організму з коронавірусною інфекцією відіграє клітинний імунітет або Т-лімфоцити.
Про 2 нобелівські премії за вивчення імунітету, про українську вакцину від ковід, про антитіла, про тести на Т-клітини та від чого залежить їхня кількість, про те, чи впливає тяжкість перенесеної хвороби на майбутні перебіги, про те, в чому проблема Коронаваку та багато іншого.
https://zn.ua/ukr/HEALTH/patofizioloh-viktor-dosenko-dlja-zakhistu-vid-kovidu-antitila-ne-majut-znachennja.html
Майте гарний вечір.
Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly
Патофізіолог Віктор Досенко: «Для захисту від ковіду антитіла не мають значення»
Що насправді захищає нас від вірусу?
Мені здається, що недільний ранок - це прекрасний час, щоб серйозно поговорити про іонні канали.
Пам'ятаєте, фільм "Матриця"?
Там стверджувалося, що кожна людина - це батарейка, тому машини повстали і використовують тіла людей, як елементи живлення.
Фантастика?
Ось, що кажуть вчені:
"Чому іонні канали надзвичайно важливі?
Тому що кожна клітина нашого організму – це ніби малесенька електрична батарейка: всередині клітини електричний потенціал на 40-80 мілівольт (залежно від типу клітин) більш негативний, ніж назовні."
Чули?
Множимо на кількість клітин у нашому організмі (їх трильярди!!!) і отримуємо мегавати і кіловольти високоякісної електроенергії.
Не кажіть Ахмєтову, бо встромить у Вас дроти і зарегулює Ваше життя постановами НКРЕКП!
Звісно, я вирвав фразу з контексту і все геть не так, а правда полягає в тому, що в реальності - все ще цікавіше.
Інститут фізіології ім.Богомольця - це установа, де було відкрито, наприклад, два з трьох найбільш важливих первинних механізмів сприйняття болю і в пустопорожні балачки там ніколи не бавилися.
От і зараз фізіолог Ярослав Шуба не тільки зрозуміло, як на шкільному уроці біології, пояснює, що таке ті йонні канали та чому їх вивчення є вкрай важливим з фундаментальної точки зору, але й акцентує увагу на хворобах, до яких призводять каналопатії - тобто дисфункції у роботі цих йонних каналів.
На секундочку, до таких хвороб відносять серцеві аритмії, епілепсію, муковісцидоз.
І шо з тим роблять?
А він розповіда.
Загалом, дуже цікаво і пізнавально.
Сьорбайте свою каву чи чай і насолоджуйтесь.
Майте гарну неділю.
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7722
Пам'ятаєте, фільм "Матриця"?
Там стверджувалося, що кожна людина - це батарейка, тому машини повстали і використовують тіла людей, як елементи живлення.
Фантастика?
Ось, що кажуть вчені:
"Чому іонні канали надзвичайно важливі?
Тому що кожна клітина нашого організму – це ніби малесенька електрична батарейка: всередині клітини електричний потенціал на 40-80 мілівольт (залежно від типу клітин) більш негативний, ніж назовні."
Чули?
Множимо на кількість клітин у нашому організмі (їх трильярди!!!) і отримуємо мегавати і кіловольти високоякісної електроенергії.
Не кажіть Ахмєтову, бо встромить у Вас дроти і зарегулює Ваше життя постановами НКРЕКП!
Звісно, я вирвав фразу з контексту і все геть не так, а правда полягає в тому, що в реальності - все ще цікавіше.
Інститут фізіології ім.Богомольця - це установа, де було відкрито, наприклад, два з трьох найбільш важливих первинних механізмів сприйняття болю і в пустопорожні балачки там ніколи не бавилися.
От і зараз фізіолог Ярослав Шуба не тільки зрозуміло, як на шкільному уроці біології, пояснює, що таке ті йонні канали та чому їх вивчення є вкрай важливим з фундаментальної точки зору, але й акцентує увагу на хворобах, до яких призводять каналопатії - тобто дисфункції у роботі цих йонних каналів.
На секундочку, до таких хвороб відносять серцеві аритмії, епілепсію, муковісцидоз.
І шо з тим роблять?
А він розповіда.
Загалом, дуже цікаво і пізнавально.
Сьорбайте свою каву чи чай і насолоджуйтесь.
Майте гарну неділю.
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7722
www.nas.gov.ua
«Фундаментальні дослідження постачають знання для майбутніх прикладних робіт»
Інтерв’ю члена-кореспондента НАН України Ярослава Шуби (Інститут фізіології імені О.О. Богомольця НАН України)
Вже за годину вперше в історії на планеті, що повністю заселена роботами, відбудеться дещо незвичайне.
Раніше на Марс висадився ровер Perseverance, трохи покатався, а потім з нього вивалився маленький гелікоптер Ingenuity.
І сьогодні о 13.15 за Києвом він має здійнятися в повітря.
На цілих 90 секунд.
Пряма трансляція НАСА тут https://www.youtube.com/watch?v=p1KolyCqICI
Трансляція Альфацентаври з перекладом тут https://www.youtube.com/watch?v=Y41Ls7eNG1k
Але це ще не всі цікаві новини.
Одним з розробників марсіанського гелікоптера був вихідець з України.
У цьому матеріалі Голосу Америки розповідається не тільки про його доробок в амбітному проєкті, але й наводяться технічні нюанси конструкції.
https://ukrainian.voanews.com/a/mars-ingeniuty-igor-panchenko/5853297.html
Дуже цікаво.
Дякую за посилання Тетяна Геращенко.
Дивіться трансляцію і майте гарний день.
Раніше на Марс висадився ровер Perseverance, трохи покатався, а потім з нього вивалився маленький гелікоптер Ingenuity.
І сьогодні о 13.15 за Києвом він має здійнятися в повітря.
На цілих 90 секунд.
Пряма трансляція НАСА тут https://www.youtube.com/watch?v=p1KolyCqICI
Трансляція Альфацентаври з перекладом тут https://www.youtube.com/watch?v=Y41Ls7eNG1k
Але це ще не всі цікаві новини.
Одним з розробників марсіанського гелікоптера був вихідець з України.
У цьому матеріалі Голосу Америки розповідається не тільки про його доробок в амбітному проєкті, але й наводяться технічні нюанси конструкції.
https://ukrainian.voanews.com/a/mars-ingeniuty-igor-panchenko/5853297.html
Дуже цікаво.
Дякую за посилання Тетяна Геращенко.
Дивіться трансляцію і майте гарний день.
YouTube
First Flight of the Ingenuity Mars Helicopter: Live from Mission Control
Up, up, and away! The Ingenuity #MarsHelicopter is set to make history. It will make the first attempt at powered flight on another planet on Monday, April 19. Don’t miss your chance to watch live with helicopter team in mission control beginning at 6:15…
Ірина Єгорченко зробила прекрасний огляд того, шо там із наукою в США, Європі та в Україні.
Аж наче полуницю зі сметаною їм, коли читаю, що США прекрасно усвідомлюють, що "економічна і національна безпека країни залежить від лідерства в науці та технологіях".
І тому запроваджують Національний науковий фонд дял майбутнього.
А шо у нас?
Чесно кажучи, читав і дивувався, наскільки ж усе стабільно у нашому болоті.
І мова не тільки про просування чиновників/депутатів в "науковці", а імітаторів науки - в чиновники/міністри.
Не тільки про системні спроби штампувати тупих випускників шкіл, бо, бач, математика важка.
Мова про системне нищення того живого, що лишилося.
Ірина прекрасно в кількох абзацах систематизувала і описала ситуацію.
Особливо зрезонувала мені її оця думка (вона не головна, просто дуже зайшла):
"Посадові особи в Україні... стабільно демонструють некомпетентність навіть у тому, що таке наука, чомусь ототожнюючи її виключно з винахідництвом і розробкою технологічних процесів, вимагаючи доходу від наукових результатів прямо завтра. "
Ох, як же я цього лайна з високих трибун та розмов за кавою наївся.
Це, певно, такий дух нашого часу: коли не розумієш, що таке наука і що вона робить - вимагай від науковців стартапів, інновацій та комерціалізації.
Власне, з розуміння все починається.
Тому США сьогодні запустили гелікоптер на Марсі, а у нас - колю-велюра в готель фейрнмонт відсвяткувати день народження когось.
Загалом, раджу.
https://zn.ua/ukr/science/novi-vikliki-dlja-svitovoji-i-ukrajinskoji-nauki.html
Але нічого.
Нічого.
Нічого хорошого.
Майте гарний вечір.
Аж наче полуницю зі сметаною їм, коли читаю, що США прекрасно усвідомлюють, що "економічна і національна безпека країни залежить від лідерства в науці та технологіях".
І тому запроваджують Національний науковий фонд дял майбутнього.
А шо у нас?
Чесно кажучи, читав і дивувався, наскільки ж усе стабільно у нашому болоті.
І мова не тільки про просування чиновників/депутатів в "науковці", а імітаторів науки - в чиновники/міністри.
Не тільки про системні спроби штампувати тупих випускників шкіл, бо, бач, математика важка.
Мова про системне нищення того живого, що лишилося.
Ірина прекрасно в кількох абзацах систематизувала і описала ситуацію.
Особливо зрезонувала мені її оця думка (вона не головна, просто дуже зайшла):
"Посадові особи в Україні... стабільно демонструють некомпетентність навіть у тому, що таке наука, чомусь ототожнюючи її виключно з винахідництвом і розробкою технологічних процесів, вимагаючи доходу від наукових результатів прямо завтра. "
Ох, як же я цього лайна з високих трибун та розмов за кавою наївся.
Це, певно, такий дух нашого часу: коли не розумієш, що таке наука і що вона робить - вимагай від науковців стартапів, інновацій та комерціалізації.
Власне, з розуміння все починається.
Тому США сьогодні запустили гелікоптер на Марсі, а у нас - колю-велюра в готель фейрнмонт відсвяткувати день народження когось.
Загалом, раджу.
https://zn.ua/ukr/science/novi-vikliki-dlja-svitovoji-i-ukrajinskoji-nauki.html
Але нічого.
Нічого.
Нічого хорошого.
Майте гарний вечір.
Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly
Нові виклики для світової і української науки
Чому науку треба підтримувати, а не кошмарити
Шановне панство.
Віднині, якщо хтось побачить Вас ввечері з келихом вина і дорікне, що Ви зловживаєте алкоголем, можете вчинити так: задумливо дивитеся на співрозмовника, опускаєте очі на келих, злегка збовтуєте вино, а потім спокійно (але з тінню зверхності) кажете:
- Я не зловживаю. Я шукаю аналітичний розв'язок рівняння Крейка-Лейбовича і вивчаю масоперенос Прандтля в келиху, спостерігаючи за рухом кругової хвилі. Цим питанням займався ще сам Лаплас. Серйозна задача, знаєте...
Жарти-жартами, але ця блискуча наукова робота, зроблена українськими вченими спільно з їх норвезькими колегами, проливає світло на багаторічну проблему виникнення кругових хвиль у різних судинах.
В статті прекрасно розказано про важливість цього питання з практичної точки зору і вже тут келих з вином чи аерація вина відступають на другий план після паливних баків ракет та електричних акумуляторів.
Дуже цікаво.
Почитайте.
Хоча, звісно, кінцівка для непосвячених буде заскладною.
Але.
Зверніть увагу на відео.
Бачите, за різних параметрів кругових рухів келиха - кругові хвилі геть різняться за своїми формами.
Спробуйте відтворити це самі або ж кличте дітлахів, розливайте в келихи молоко і вперед.
Мені здається, це дуже цікавий експеримент.
Найприємніше, що ця проривна робота профінансована Національний фонд досліджень України.
Дякую усім причетним до його створення та платникам податків за його фінансування.
Майте гарний вечір.
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7739
Віднині, якщо хтось побачить Вас ввечері з келихом вина і дорікне, що Ви зловживаєте алкоголем, можете вчинити так: задумливо дивитеся на співрозмовника, опускаєте очі на келих, злегка збовтуєте вино, а потім спокійно (але з тінню зверхності) кажете:
- Я не зловживаю. Я шукаю аналітичний розв'язок рівняння Крейка-Лейбовича і вивчаю масоперенос Прандтля в келиху, спостерігаючи за рухом кругової хвилі. Цим питанням займався ще сам Лаплас. Серйозна задача, знаєте...
Жарти-жартами, але ця блискуча наукова робота, зроблена українськими вченими спільно з їх норвезькими колегами, проливає світло на багаторічну проблему виникнення кругових хвиль у різних судинах.
В статті прекрасно розказано про важливість цього питання з практичної точки зору і вже тут келих з вином чи аерація вина відступають на другий план після паливних баків ракет та електричних акумуляторів.
Дуже цікаво.
Почитайте.
Хоча, звісно, кінцівка для непосвячених буде заскладною.
Але.
Зверніть увагу на відео.
Бачите, за різних параметрів кругових рухів келиха - кругові хвилі геть різняться за своїми формами.
Спробуйте відтворити це самі або ж кличте дітлахів, розливайте в келихи молоко і вперед.
Мені здається, це дуже цікавий експеримент.
Найприємніше, що ця проривна робота профінансована Національний фонд досліджень України.
Дякую усім причетним до його створення та платникам податків за його фінансування.
Майте гарний вечір.
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7739
www.nas.gov.ua
Учені Академії спільно з норвезькими колегами здійснили «математичне відкриття» кругової хвилі
Про досягнення науковців Інституту математики НАН України
Шановні бакалаври, магістри та молоді вчені (а також ті, у кого є означені знайомі/діти/родичі).
Тут Вам підвезли пропозицію постажуватися півроку як магістр чи постдок в одному з крутих наукових інститутів Німеччини та отримувати 940 (або 2500 для постдока) євро на місяць.
Пару років тому я відвідав Дрезденський Leibniz Institute for Solid State and Materials Research і був в захваті від їхньої наукової діяльності.
Але був я там не просто так, а на семінарі, що тривав в рамках німецько-української програми UKRATOP, коли німецький уряд фінансує стажування наших хороших науковців у тамтешніх лабораторіях, де вони пліч-о-пліч з класними вченими на сучасному обладнанні можуть набути неоціненого досвіду та зав'язати прекрасні контакти для майбутньої наукової кар'єри.
З українського боку до цієї програми долучений Київський академічний університет, головний принцип якого: парта студента - це наукова лабораторія. Все. Крапка.
Детально почитати про програму та подивитися фото з Дрезденських лабораторій, де Ви теж можете працювати, варто тут https://site.ua/anton.senenko/19978-kiyivskiy-akademichniy-universitet-koli-e-privid-pishatisya-ukrayinskoyu-osvitoyu/
Але на чому я наголошую:
дедлайн подачі заявок - 29 квітня 2021 року.
Стажування починається 1 жовтня 2021 року.
Деталі участі - тут https://www.facebook.com/academuniver/posts/1111187039383789
"Людською мовою" про UKRATOP - на сторінці очільника Kyiv Academic University Alexander Kordyuk https://www.facebook.com/alexander.kordyuk/posts/4113347598734095
Якщо маєте запитання - можете ставити їх безпосередньо йому +38 095 0104594, kordyuk@gmail.com.
Успіху у конкурсі!
Майте гарний день.
Тут Вам підвезли пропозицію постажуватися півроку як магістр чи постдок в одному з крутих наукових інститутів Німеччини та отримувати 940 (або 2500 для постдока) євро на місяць.
Пару років тому я відвідав Дрезденський Leibniz Institute for Solid State and Materials Research і був в захваті від їхньої наукової діяльності.
Але був я там не просто так, а на семінарі, що тривав в рамках німецько-української програми UKRATOP, коли німецький уряд фінансує стажування наших хороших науковців у тамтешніх лабораторіях, де вони пліч-о-пліч з класними вченими на сучасному обладнанні можуть набути неоціненого досвіду та зав'язати прекрасні контакти для майбутньої наукової кар'єри.
З українського боку до цієї програми долучений Київський академічний університет, головний принцип якого: парта студента - це наукова лабораторія. Все. Крапка.
Детально почитати про програму та подивитися фото з Дрезденських лабораторій, де Ви теж можете працювати, варто тут https://site.ua/anton.senenko/19978-kiyivskiy-akademichniy-universitet-koli-e-privid-pishatisya-ukrayinskoyu-osvitoyu/
Але на чому я наголошую:
дедлайн подачі заявок - 29 квітня 2021 року.
Стажування починається 1 жовтня 2021 року.
Деталі участі - тут https://www.facebook.com/academuniver/posts/1111187039383789
"Людською мовою" про UKRATOP - на сторінці очільника Kyiv Academic University Alexander Kordyuk https://www.facebook.com/alexander.kordyuk/posts/4113347598734095
Якщо маєте запитання - можете ставити їх безпосередньо йому +38 095 0104594, kordyuk@gmail.com.
Успіху у конкурсі!
Майте гарний день.
Facebook
Log in to Facebook
Log in to Facebook to start sharing and connecting with your friends, family and people you know.
Так, зараз дуже уважно.
Вдумайтесь: науковець 20 років спостерігав за двома (лише ДВОМА) видами птахів - трав'янкою лучною та трав'янкою чорноголовою.
Знайшов цікаві факти, закономірності, писав статті, перевіряв, їздив в ... як це називається - експедиції? польові виїзди? Ночував в палатці та годував комарів.
За 20 років дізнався про цих птахів більше, ніж європейські політики про росію.
Написав дисертацію і захистив її.
Якби він був не нормальним чесним науковцем, а таким, яких поважає нинішній політичний сраний велюровий істеблішмент, то:
Взяв би російський підручник з орнітології, загнав би в гугл-транслейт, виправив всюди слова "росія" на "Україна", опублікував шматки цього опусу в сраних мурзілках, сшив все степлєром і захистився б.
Далі так само зробив би докторську, а потім - всі шляхи для нього відкриті: отримав би професорство, школу плагіатних аспірантів, власну спецраду із захисту дисертацій з бек-джеком і хабарями, може навіть ректорство, купив би джіпа за державні гроші, а потім і очолив би ціле міністерство освіти і науки.
Шо Ви на мене дивитесь?
Є чудовий наочний приклад, що ця описана мною система працює.
А так...
Його нинішня зарплатня з надбавкою за ступінь буде в рази менша за зарплатню та доходи з жомової ями майбутньго науковця Іллі Ківи.
Якщо серйозно ж і відкинути сарказм в бік - просто почитайте про ці дослідження, які коротко виклала Наталка.
Вражає.
Захоплює.
Надихає.
Це і є справжня наука, основним продуктом якої є знання.
Не айфони.
Не масло на хліб.
А знання.
Бо саме завдяки знанням виникає і все решта.
Без знань же виходить лише шкарлетіада.
Вітаю Михайла Баніка із захистом.
Нових ідей та звершень!
Майте гарний день.
Допис Наталки Атамась:
https://www.facebook.com/100007834666677/posts/2914995605438233/?
«Нарешті сталася подія, яку орнітологічна спільнота України чекала дуже довго. Позавчора у Інституті зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України Михайло Банік блискуче захистив кандидатську дисертацію на тему «ТРАВ’ЯНКИ (AVES: SAXICOLA) ПІВНІЧНОГО СХОДУ УКРАЇНИ: ПОШИРЕННЯ, БІОЛОГІЯ, ПОВЕДІНКА». На мою думку, це одна з найкращих українських кандидатських орнітологічних робіт з тих, які я взагалі коли-небудь бачила або читала.
Дослідження тривали майже 20 років і були присвячені гніздовій біології та поведінці двох близькоспоріднених видів трав’янок, з’ясуванню того, що дозволяє їм мешкати на одній і тій самій території, уникаючи конкуренції, і виявленню причин експансії трав’нки чорноголової на схід.
Ключовою відмінністю у двох цих видів є те, що трав’янка лучна – дальній мігрант, а чорноголова – ближній, і ця обставина визначає різницю у їх циклах розмноження. Трав’янка лучна у нормі має один виводок за сезон, у той час як трав’янка чорноголова – два, а іноді навіть три. Це дозволяє двом видам рознести у часі основні фази життєвого циклу і уникнути конкуренції в одних і тих самих біотопах. Відрізняється у них і розмір гніздових територій, а відтак – і просторова структура популяцій. Території трав’янки чорноголової великі, багато з них містять у собі декілька територій трав’янки лучної, і до того ж у останьої гніздові території впродовж розмноження нестабільні та змінюються при втраті першої кладки та другої спроби загніздитися. Розрізняються у двох видів також і відстані від присад до гнізда, у трав’янки чорноголової вони значно більші.
Найцікавішим моментом для мене стали дослідження післягніздової поведінки виводків у трав’янок – методологічно складні та загалом дуже цінні. Пташенята трав’янки лучної сидять у гніздах на один день менше за пташенят чорноголової, і в них відбувається таке явище як розділення виводку – коли після виходу з гнізда самка опікується однією групкою пташенят, а самець бере на себе турботу про іншу половину. У трав’янки чорноголової розділення виводку зазвичай не відбувається, пташенята виходять з гнізда разом і достовірно довше вчаться основним методам кормоздобування на гніздовій території.
Вдумайтесь: науковець 20 років спостерігав за двома (лише ДВОМА) видами птахів - трав'янкою лучною та трав'янкою чорноголовою.
Знайшов цікаві факти, закономірності, писав статті, перевіряв, їздив в ... як це називається - експедиції? польові виїзди? Ночував в палатці та годував комарів.
За 20 років дізнався про цих птахів більше, ніж європейські політики про росію.
Написав дисертацію і захистив її.
Якби він був не нормальним чесним науковцем, а таким, яких поважає нинішній політичний сраний велюровий істеблішмент, то:
Взяв би російський підручник з орнітології, загнав би в гугл-транслейт, виправив всюди слова "росія" на "Україна", опублікував шматки цього опусу в сраних мурзілках, сшив все степлєром і захистився б.
Далі так само зробив би докторську, а потім - всі шляхи для нього відкриті: отримав би професорство, школу плагіатних аспірантів, власну спецраду із захисту дисертацій з бек-джеком і хабарями, може навіть ректорство, купив би джіпа за державні гроші, а потім і очолив би ціле міністерство освіти і науки.
Шо Ви на мене дивитесь?
Є чудовий наочний приклад, що ця описана мною система працює.
А так...
Його нинішня зарплатня з надбавкою за ступінь буде в рази менша за зарплатню та доходи з жомової ями майбутньго науковця Іллі Ківи.
Якщо серйозно ж і відкинути сарказм в бік - просто почитайте про ці дослідження, які коротко виклала Наталка.
Вражає.
Захоплює.
Надихає.
Це і є справжня наука, основним продуктом якої є знання.
Не айфони.
Не масло на хліб.
А знання.
Бо саме завдяки знанням виникає і все решта.
Без знань же виходить лише шкарлетіада.
Вітаю Михайла Баніка із захистом.
Нових ідей та звершень!
Майте гарний день.
Допис Наталки Атамась:
https://www.facebook.com/100007834666677/posts/2914995605438233/?
«Нарешті сталася подія, яку орнітологічна спільнота України чекала дуже довго. Позавчора у Інституті зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України Михайло Банік блискуче захистив кандидатську дисертацію на тему «ТРАВ’ЯНКИ (AVES: SAXICOLA) ПІВНІЧНОГО СХОДУ УКРАЇНИ: ПОШИРЕННЯ, БІОЛОГІЯ, ПОВЕДІНКА». На мою думку, це одна з найкращих українських кандидатських орнітологічних робіт з тих, які я взагалі коли-небудь бачила або читала.
Дослідження тривали майже 20 років і були присвячені гніздовій біології та поведінці двох близькоспоріднених видів трав’янок, з’ясуванню того, що дозволяє їм мешкати на одній і тій самій території, уникаючи конкуренції, і виявленню причин експансії трав’нки чорноголової на схід.
Ключовою відмінністю у двох цих видів є те, що трав’янка лучна – дальній мігрант, а чорноголова – ближній, і ця обставина визначає різницю у їх циклах розмноження. Трав’янка лучна у нормі має один виводок за сезон, у той час як трав’янка чорноголова – два, а іноді навіть три. Це дозволяє двом видам рознести у часі основні фази життєвого циклу і уникнути конкуренції в одних і тих самих біотопах. Відрізняється у них і розмір гніздових територій, а відтак – і просторова структура популяцій. Території трав’янки чорноголової великі, багато з них містять у собі декілька територій трав’янки лучної, і до того ж у останьої гніздові території впродовж розмноження нестабільні та змінюються при втраті першої кладки та другої спроби загніздитися. Розрізняються у двох видів також і відстані від присад до гнізда, у трав’янки чорноголової вони значно більші.
Найцікавішим моментом для мене стали дослідження післягніздової поведінки виводків у трав’янок – методологічно складні та загалом дуже цінні. Пташенята трав’янки лучної сидять у гніздах на один день менше за пташенят чорноголової, і в них відбувається таке явище як розділення виводку – коли після виходу з гнізда самка опікується однією групкою пташенят, а самець бере на себе турботу про іншу половину. У трав’янки чорноголової розділення виводку зазвичай не відбувається, пташенята виходять з гнізда разом і достовірно довше вчаться основним методам кормоздобування на гніздовій території.