У школі я щиро не любив Історію України.

Не тільки через те, що тре було вчити нудні дати (розбудіть мене вночі і я назву рік Люблінської унії), постаті, битви, а й тому, що я багато чого не розумів і не бачив в тому логіки.
Будували-будували - оп, зрадник, зруйнували, усіх на панщину.
Воювали-перемагали - врешті всіх переможців знищили.
Співали-мріяли, розпустили армію - далі все всім відомо.

Але чи не найбільше я не розумів феномен просвітництва.
Оці Просвіти, гуртки людей, що словом і книгою добровільно та щиросердно зменшували концентрацію бовдурів та невігласів.
Праця Сізіфа мені здавалася більш сповненою сенсу, аніж прагення зупиняти перехожих і запитувати "Чи не хочете Ви навчитися читати та писати? А побачити п'єсу?"

Про просвіти мені навіть білет на іспиті випав.
Я блискуче все відповів, але як робот - були тоді-то, робили те-то, представники такі-то.

А нащо?
Такого питання в білеті не було.
І добре, бо я б не відповів.

Іронія долі в тому, що останні 6 років я роблю все, що можу, аби просвітництво в Україні було і розвивалося.
Радію і сприяю чи не кожному науковому популяризатору, науково-освітній ініціативі, лекції, просвітницькому ютьюб-каналу.

Бо переконався, що лише освіта та активне просвітництво здатні хоча б призупинити самовідтворення мороку в головах людей.
Інакше ми просто не маємо шансів і ходитимемо по колу історії, допоки рептилоїди, що живуть на нашій пласкій планеті, не вколють собі дозу вакцини з ртуттю, щоб святі лептони зіткнулися у великому андроїдному колайдері, утворивши чорну діру і поглинувши все назавжди.

І факт у тому, що серед просвітницьких організацій в мене є улюбленці.
Улюбленці до мурашок по шкірі.

Це платформа масових онлайн-курсів Prometheus.
Їхня ідея про доступ до якісної освіти українською мовою з будь-якого куточка України та світу - змушує мої очі палати.
Бо ця ідея - працює.

І неважливо про що мова - про курси з програмування чи підприємництва, сортування сміття чи відеомонтажу, клінічної фармакології чи фізкультури, агрономії чи англійської мови, підготовки до ЗНО чи кардіології... та можна нескінченно перераховувати їхні ДВІ СОТНІ онлайн-курсів.

Факт у тому, що 1,5 мільйона людей мають змогу щодня просвітлювати свої голови.
І кращого масового та більш ефективного шляху - я не знаю.

Прометеус давно став народним проєктом, тому що з року в рік влаштовує кампанії зі збору коштів на свій розвиток.

Нині вони збирають 1,5 мільйона гривень на нові онлайн-курси, переклад кращих закордонних курсів українською та технічний розвиток.

В принципі, 1,5 мільйона слухачів по 1 гривні - от і є потрібна сума.
Але ж ми знаємо, що так це, на жаль, не працює :)

Я закликаю підтримати Prometheus.
Бо вони того варті.
Бо ми варті їхніх зусилль.

Всі деталі - тут https://prometheus.org.ua/donate/

Переможемо.

"Дивно, як пташина тінь іноді змушує людину, що постійно дивиться вниз, подивитися вгору" (с)

Це однозначно найвеличніша подорож пташиним світом.
Ця книга є кориснішою для пізнання дітьми та дорослими світу природи, аніж всі книги із зоології разом узяті.
Це перша паперова книга, через яку у мене постійно розряджалася батарея смартфона.
Це талановито описана Гра престолів у гніздах та дуплах.
Врешті, ця книга про птахів розповідає про людей та їхні стосунки більше, аніж переважна кількість пересічних гомосапієнсів здатні розповісти самі про себе.

Мені здається, я давно не навішував стільки епітетів книзі, яка не має жодного стосунку ані до мого професійного профілю, ані до хобі.

На двохсотдев'яносто двох сторінках цупкого паперу висококласна орнітологиня Наталка Атамась примудрилася описати рівно один рік із життя купи видів птахів - від моменту залицянь, побудови гнізда, кладки яєць, появи пташенят до зимівлі в суворих умовах різних регіонів.

Нюанси дієтології, архітектури домівок, поведінки, співів, рухів, конкуренції, стосунків всередині виду та із чужинцями, міграцій, зимівок.

І нехай у кожному абзаці є посилання на наукові джерела, на основі яких вона грунтує .кожне. своє твердження та факт, їй вдалося перетворити літери та слова не на нудний альманах "хвилинки вікіпедії", а на захопливий роман.

Вірність та зради, підступність та кровожерливість, альтруїзм та самопожертва, демократія і тиранія... подекуди починаєш підстрибувати на стільці, коли читаєш про механізм підкидання зозулею яйця в гніздо господаря або ж про те, як птаха вигодовує сиріт не свого виду, бо не може байдуже пролетіти повз галас голодних пташенят.

А відео...
Я не дарма сказав, що постійно доводилося заряджати телефон - всюди в книзі найцікавіші моменти позначені QR-кодом і ти миттю маєш змогу залипнути на ютьюбчику на прекрасний танок самців навколо самок, на побудову наметів та чудернацьких гнізд, врешті послухати спів різних видів.

Ну, і звісно, куди ж без неймовірних фактів про те, чому в одних птахів зраджують виключно самиці, а в інших - самці, чому так та чому саме так має бути; чому в інших птахів вони зберігають вірність все життя; чому останнє найменше пташеня певного виду - найшвидше та найвитриваліше; чому дика природа - це не завжди про просте виживання, а подекуди про співпрацю; чому у кожному яйці є повітряний мішечок; як "спілкуються" між собою яйця в гнізді, щоб пташенята вилупилися одночасно та нащо це потрібно; хто виховує дітей - самки чи самці; як і чому самки регулюють кількість яєць у кладці; нащо птахам гареми, шведські сім'ї та походеньки "наліво"; як зозуля підробляє забарвлення свого яйця під візерунок яєць господарів; що важливіше - навчання чи гени; як люди сприяють руйнації демократії та становленню диктатури у пташиному світі....

Та багато всього.
Ба більше, затямте, бджолоїдка - переважно їсть геть не бджіл.
Тому, панове пасічники, стиште коней.

Після опанування книги у людини точно зруйнується уявлення, що оці всі наші соціальні навички та пристрасті - це тіки наше, бо у нас, бач, великий мозок.
Хехехе.
Діставайте десь цю книгу і отетерівайте.

Вражений, щиро вражений і щасливий.

Дякую Наталці за те, що знайшла час і натхнення викласти свій 20-річний досвід в дикій природі та стоси прочитаних наукових публікацій - людською мовою в цікавому форматі з купою жартів та елементами мас-культури.

Книга зветься "Пташина історія. Скандали, інтриги і мистецтво виживання".
Видавництво Віхола.

Переможемо.

P.S. Так, це голуби нашої лабораторії. Вони нагадують, що їх час годувати. Подружила нас із ними Ярослава Лопатіна

Майже 10 років тому людство експортувало на Марс чималенький транспортний засіб.

Поки достеменно невідомо, чи воно досі на бляхах, чи місцеві його розмитнили і перевели на газ, але факт лишається фактом - надзвичайно складний і важкий марсохід Curiosity окрім ошелешуючих фото червоної планети надав нашому виду свідчення про давні повені та паводки.

Таким чином можна впевнено сказати, що 2,5 мільярди доларів американський платників податків було витрачено руцями НАСА недаремно.

На честь ювілею Alpha Centauri Ukraine запустила цикл україномовних відео про вражаючу місію.
Частину першу Ви можете бачити тут https://www.youtube.com/watch?v=d_mr2gSBL-A

З відео Ви дізнаєтесь все про історію місії та про робочі інструменти, що дозволили роверу шукати сліди води, вимірювати радіацію, випаровувати гірські породи, селфітись тощо.

Також принагідно зверну Вашу увагу на відео, що також присутні на даному каналі і що присвячені іншим місіям:

Perseverance - https://www.youtube.com/watch?v=arvPg88j498 (це та, що остання)

Spirit та Opportunity - https://www.youtube.com/watch?v=TzaVu0fwdkw (це про перші спроби покататися Марсом)

Тому, якщо не бачили, дуже раджу переглянути.

Шикарно.
Просто шикарно.

Майте гарний вечір.

Біла акація - це не взагалі не акація

Одного разу в дитинстві я почув просто ошелешуючу історію про нашого родича.
Вдосвіта в селі він пішов босоніж косити траву.
Гарно попрацював і коли сонце було вже достатньо високо - пішов додому.
Вдома його ноги вкрилися страшними пухирями, потім шкіра злізла і кілька місяців він був на лікарняному, тому що болючі виразки довго не гоїлися.

Мені ця історія запам'яталася і жахала не тому, що я був дитиною.
А тому, що це були не розповіді сусіда про троюрідного брата двоюрідної сестри.
Це була правда.

Вже подорослішавши і дізнавшись про існування гугла (ага, були такі часи, коли його не існувало) я й дізнався про борщівники і небезпеку, що вони несуть для людини та усього, що ворушиться.

Щиро вважав, що ця потворна рослина винищується всюди, де тільки з'являється.
Аж 2 роки тому, коли ми з дружиною мандрували Карпатами, я побачив не один кущік борщівника.
І не два.
А цілі величезні поля, до яких нікому не було діла.
Приблизно те саме відбувається з амброзією в наших околицях.

А от Вам прекрасний матеріал про інші чужинські рослини, що було завезено в Україну з благими намірами, але все вийшло як завжди.
https://www.bbc.com/ukrainian/features-57862394
Писав текст неперевершений Олексій Коваленко.

Читайте, дивуйтесь.

І, так, біла акація - це не акація.
Живіть тепер з цим.

Характерною ознакою нашого часу є те, що всі слова, перед якими йде "Велике" чи "Велика" - викликають скептичну посмішку.
А якщо після слова черед крапку йде "Сіті", то окрім посмішки починається гомеричний регіт.

Але є історія, в яку мені дуже хочеться вірити і яка в задумі виникла задовго до появи нинішньої владної вертикалі та сумної гри в слова.

Це створення наукового технопарку, наймення якому Академ.Сіті.

В цій статті є трохи подробиць
https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/3283863-u-stolici-stvorat-naukovij-tehnopark-akademsiti.html
А тут ще трохи
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=8035
Дуже хочу, щоб все вдалося.

А знаєте, чому я в цю штуку вірю?

Бо від самого початку нею опікується в тому числі Олександра Антонюк.
Та сама, яка спокійно могла стати міністеркою освіти і науки, але, на жаль чи на щастя, не мала у власних роботах академічного плагіату.

Будемо стежити дуже пильно.

Майте гарний день.

Є для Вас у мене дуже хороші новини.
Окрім тієї, звісно, що Дар'я Білодід виборола на Олімпіаді бронзу.

1. Українська команда з математики виборола на Міжнародній олімпіаді з математики 6-те місце.

Наче не круто, так?
Поки не дізнаєшся, що поступилася вона тільки командам з КНР, Московії, Південної Кореї, США та Канади.
Країнам, де є як увага до природничих дисциплін, так і традиційно сильні школи.
Ще раз.
Країна, що має ВВП десь там на 60-му місці в світі, поки може підготувати школярів, що входять в топ-10 країн по математиці.

Деталі та цікаві дискусії під постом у Ірини Єгорченко тут
https://www.facebook.com/irynayegorchenko/posts/3069938829950059

2. Українська команда з фізики виборола на Міжнародній олімпіаді, власне, з фізики золото, срібло і три бронзи.

Деталі розписав Олега Орлянського тут https://www.facebook.com/oleg.orlyansky/posts/4026818194101851, самі ж турнірні таблиці тут https://www.ipho2021.lt/en/results/, я ж зверну увагу лише на один момент: серед медалістів є представники та представниці Маріуполя, Львова і Харкова.

Дуже хочеться, аби за років 3-5 ці діти не полишили Україну назавжди, бо, якщо чесно, прикласти тут знання з фізики та математики якщо і є де, то прогодуватися цим вкрай важко.

Та зауважу ще одне: здобутки на олімпіадах з фізики та математики ніяк не суперечать загальному ганебному рівню підготовки до цих дисциплін загалом по країні.
Ці перемоги відбуваються завдяки залишкам небайдужих хороших педагогів та притомним батькам.

Загалом, порадіймо за наших переможців.

Майте гарний вечір.

апдт. Вже після написання посту дізнався, що на Міжнародній олімпіаді з Лінгвістики наша команда виборола золото і три відзнаки https://ling.org.ua/
Дякую Антону Пьянкову за інформацію.

апдт2. Отетеріти. Міжнародна олімпіада з інформатики - золото і 2 срібла.
Дякую Ганні Семенченко за інформацію.
https://stats.ioinformatics.org/results/UKR

Знаєте, коли я зробив минулий допис про наших крутих олімпіадників з математики, фізики, інформатики, лінгвістики, що попривозили Україні призові місця і золоті медалі, я відчував, що все це не завдяки державі.

Виявляється, все ще гірше.
Для України всі ці діти - іхтамнєти.
Україна їх "туда нє посилала".

Я щиро шокований прочитанням цього матеріалу від Оксани Онищенко.
Дякую їй, що так детально розкпала.

Звісно, тут можна було б прикріпити картинку мавпи і напис "Ну прі чьом тут Шкарлєт, коронавірус жє", але чітко видно, що міністерство як провалило підготовку шкіл до дистанційного навчання минулого року, так і спростило собі життя, скасувавши Всеукраїнські олімпіади.

Нащо напружуватись? Нащо розбиратись в нюансах освітньої та наукової підготовки та відгавкуватись на кабміні, якщо тебе просто посадили в міністерство, бо ти "нормальний парєнь"?

Ну, а далі прочитайте, які з цього наслідки для талановитих - по-справжньому талановитих - дітей.
Як насправді відбувається підготовка до міжнародних турнірів.
Звідки беруться вчителі та школи, що поки що здатні підготувати переможців (таки і тут я не помилився, це радше виключення).
В які університети потім вступають на навчання переможці.

До речі, прекрасна цитата: «Як вибрати школу для дитини? Та просто береш список переможців міської олімпіади й дивишся, де вони вчаться».

Прекрасний матеріал.

https://zn.ua/ukr/EDUCATION/z-medaljami-mizhnarodnikh-olimpiad-ale-bez-premiji-vid-prezidenta-chomu-ukrajina-prohraje-bitvu-za-mizki.html

Додам, що після його прочитання мене аж пересмикнуло.

Згадалися "прекрасні" 90-ті роки, коли вчителі ентузіасти так само на собі все тягнули і за власний рахунок безкоштовно займалися з дітьми, що прагнули знань, після уроків.

Щотижня я ходив у іншу школу до вчителя-хіміка, а потім до викладача правознавства педагогічного університету, бо їм було не все одно.
На таких людях все трималося.

Виходить, минуло 20 років, а ми в ті часи повернулися?
Прикольно, чо.

Майте гарний день.

Шановні, а Ви в курсі, який сьогодні день?
Сьогодні найкращий день.
Бо у мене починається довгоочікувана відпустка.
Тому, власне, з Вами дуже добре, але я таки візьму на руки Марка і ми підемо до небокраю шукати край веселки.

Однак, звісно, із Вами я залишаю досвідчених наукових популяризаторів, які регулярно постять якусь цікаву інформацію зі світу розкопок, білих халатів, високих енергій та космічних запусків.

Всі вони зібрані в один перелік тут https://site.ua/anton.senenko/7571/

Окремо зауважу, що Клятий раціоналіст запостив відео про появу новісіньких ютуб-каналів про науку українською.
https://www.youtube.com/watch?v=Ji_OHEq-CfU

Відео я ще не дивився і подивлюся вже після відпустки.
Але вже рекомендую, бо Артем Албул як з'явився в моєму житті 4 роки тому, так ніколи мене жодного разу не підводив.

Майте гарні дні.
Любіть Україну. Краще наяву.
Вмикайте поворотніки при перелаштуванні.
Носіть масочки.
Не хворійте.

Всіх міцно обіймаю.

Я тут у селові читаю настільки шикарну книгу про історію підкорення космосу, що якось обов'язково про неї розповім.
Але іншим разом.
Бо від неї та від споглядання державотворення у курятнику та в загоні з гусьми мене відволікла оця стаття.

http://false-science.ucoz.ua/news/analiz_na_plagiat_doktorskoji_disertaciji_rektora_khnu_im_karazina_tetjani_kaganovskoji/2021-08-02-120

Я вже писав про цю історію, що кандидатка у ректори ХНУ імені Каразіна Тетяна Кагановська підозрюється у плагіаті у власних наукових роботах.
Ліга про це навіть матеріал зробила https://life.liga.net/istoriyi/news/v-rabote-kandidata-na-doljnost-rektora-hnu-imkarazina-nashli-plagiat

З тих пір викладачі та науковці ХНУ обрали собі Кагановську ректоркою, а українські вчені-розслідувачі Василь Садовий та Андрій Головатюк провели більш детальний аналіз її докторської.

Що в сухому залишку?

- взято російську дисертацію 1998 року (Кагановська захистилася в 2012-му) якогось Вострікова
- тупо передрано цілі абзаци
- там де є слова "федеральний" - воно прибране
- росію замінено на Україну або на слово "вітчизняні"
- викинуто згадки про Кабардино-Балкарську республіку та РАО «Газпром»
- недолуго перекладено слова "учет" на "облік" (замість "урахування"), "угрозы" на "погрози" (замість "загрози") і т.д.

Найголовніше, Кагановська не є першою людиною, що тупо плагіатить Вострікова.
До неї це ще робив в 2003-му році губернатор Тульської області нєкій Груздєв.
І там теж був скандал.

Нудить.
Натурально нудить.
Від того, що це - новообрана ректорка одного з найкращих вищів країни.
Сподіваюсь, викладачам та науковцям ХНУ цілком норм.

Раджу почитати публікацію детально.

Єдино що.
Цей Василь Садовий, що вже робить не перше розслідування подібного штибу, натурально заслуговує на якусь нагороду.
Коли замість шапіто у нас знову буде нормальна влада, простежу, щоб йому від міністерства освіти виписали грамоту яку, чи шо.

Заслужив.

Ну, все, я далі до курей і Космосу.

Майте гарний вечір.

Шановні, поки ніч і ніхто не бачить, скажу, що мені в руки потрапили два таємні документи.

Перший - детальна схема коли і де найкраще дивитись метеорний потік Персеїди.
Другий - астрономічний календар на 284 сторінки, де передбачено всі майбутні астрономічні події в 2021 році!!!

Якщо серйозно, тримайте прекрасну статтю, де розказано як і де побачити до 40 метеорів на годину, куди треба дивитися та звідки ті метеори потоку Персеїд беруться.

Там же в тексті надибаєте посилання на астрономічний календар, що видає щорічно Головна астрономічна обсерваторія НАН України.

І там же - приблизна схема для наочності, де показано, звідки летітимуть падаючі зірки.

Дякую Івану Крячку за чудову роботу.
І раджу на нього підписатися (https://www.facebook.com/astroosvita).
Він регулярно наповнює сайт Наше небо.
Там Ви можете почитати про надспалахи на червоних карликах, розплавлене ядро Марса, космічний телескоп для полювання за астероїдами та інші цікавинки зі космічних фронтів.

Підіймайте очі в небо і майте гарну ніч.

http://nashenebo.in.ua/ohliady-iavyshch/persejidi-2021-bez-yaskravogo-svitla-misyatsya

Шановні, маю чудові новини.

По-перше, я побачив в стрічці своє улюблене ошелешуюче прізвище відомого українського вченого - Хржонщевського.
Виявляється, він не просто Хржонщевський, а ще й Тржаска!
По-друге, українські науковці відроджують добру традицію просвітницького медичного (і не тільки) лекторію, який і було засновано паном Никанором Адамовичем ще в 19 сторіччі.

Звісно, все безкоштовно, відкрито і цікаво.
Вподобуйте, поширюйте, стежте за сторінкою Народні читання.
Перша лекція вже 26 серпня (реєстрація тут https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScq1VmZMcEdcQyy_2O1cZZNroRMhABVMdWvcm-sU6fSOcoKqw/viewform)
Осінь має бути цікавою.
Майте гарний вечір.

Допис на сторінці Народні читання https://www.facebook.com/narodnichytannia/posts/108535604823453
"Є така думка, що майбутні покоління вважатимуть Джорджа Орвелла не фантастом, а літописцем.
Ми перестали дивуватись, що історія циклічна, навіть не заглиблюючись в неї — достатньо поглянути на моду.
Історичні витки і події повторюються, питання залишаються актуальними, і тільки інколи змінюють оболонку.
ГО «Українська вища медична школа» і союзники не вперше звертаються до історії та її уроків.

Восени 2021 року вони відтворять просвітницьку місію українського лікаря і науковця 19 сторіччя Никанора Адамовича Тржаска-Хржонщевського.

Протягом 1886-1900 він проводив в Києві освітні лекції, по більшості на медичну тематику. На зібрані від благодійності гроші публікували науково-популярні брошури. Теми стосувалися актуальних медичних проблем: інфекційних хвороб, гігієни, зловживання алкоголем і тютюном.
Принагідно, що проблема неосвідченості не була виключно питанням робітничого класу — освіти і розуміння не вистачало всім.
Девізом Народних читань стала фраза «Освіта, добробут і свобода — єдині гарантії міцного здоров’я».

Лекції проходили щонеділі, мали величезний успіх у населення, але викликали сильне невдоволення влади.
У просвітників опускались руки від імперської бюрократії, цензури та недовіри до власних науковців, але вони до останнього мріяли перетворити Народні читання в Народний Університет, де освіта була б доступна кожному.

Отже, ми розпочинаємо!
Протягом літа і осені 2021 ми будемо знайомити вас з історичними фактами про цей важливий рух, розмірковувати про його актуальність в сьогоденні, знайомити з викликами реальності і шляхами вирішення нагальних медичних (і не дуже) питань.
Освіта, добробут і свобода — все ще важливі гарантії міцного здоров’я."

Сенсація.

Вчені встановили дві речі:
1. Літо добігає кінця
2. Тому можна не тільки не соромитися своїх жирів, а й накопичувати нові запаси, аби успішно пережити період здорожчання енергоносіїв.

У зв'язку з цим вони - вчені - радять накопичувати виключно здорові органічні жири, і ні в якому разі не намагатися запасати трансгенні жири.
Про те, як відрізнити нормальні жири від трансгенних - читайте у статті Ксенії Гулак.

З неї Ви, зокрема, дізнаєтеся, що все, що я написав вище - є нісенітницею.
І всі, хто пишуть про трансгенні жири - верзуть маячню.

Ксенія компетентно зрозумілою мовою пояснює:
- що таке транжири і чому вони не мають жодного стосунку до трансгенів
- що таке трансгени
- що таке холестерин і холестерол
- що таке транс- і цис-ізомери і чому це важливо
- до чого тут маргарин.

Надзвичайно цікаво.

https://my.science.ua/fraza-transgenni-zhyry-nisenitnytsya-os-chomu/

Читайте періодично сайт Моя наука і майте щастя перед сном.

Нарешті це сталося.

Жодним чином не коментував процедуру покупки Україною британського криголама James Clark Ross, бо минулого разу, коли була надія його придбати - нічого не відбулося.
Як завжди.

Тепер є сподівання, що українські дослідники з антарктичної станції Академік Вернадський вже не будуть бідними родичами, коли намагаються через півсвіту дістатися до місця своєї роботи, а матимуть свій потужний і, скажемо чесно, дуже красивий транспорт.
Плюс наші розумники можуть суттєво розширити свої наукові спроможності - у відкритому морі-океані, на глибині, на шельфі... чи як воно там зветься.

James Clark Ross - британське дослідницьке судно зі славною історією.
Прекрасну статтю про це та деякі деталі угоди написано тут
https://www.bbc.com/ukrainian/news-58266290

І в цьому плані Велика Британія тягло підтримує українські антарктичні дослідження.
Бо саме вона фактично передала нам у 1996 році станцію Академік Вернадський, що до того звалася Faraday Station.

Щиро радію за наших полярників.

7 футів їм під кілем і завжди попутного вітру.
Хоча... біс їх знає.
Може їм навпаки для наукових досліджень треба якомога ближче до дна і проти вітру, ще й в дощ та крізь лід...
Вчені подекуди дуже нестандартно мислять.
На те вони й вчені.

Загалом, успіхів.

Сподіваюсь, колись побачу цього красеня на власні очі.
Цікаво, до речі, чи його переназвуть і якщо так, то як.

Майте гарний вечір.

апдт. До речі, зверніть увагу на повну ціну купівлі. Наші олігархи могли б запросто увійти в історію, проспонсорувавши цю покупку. Але ж ні. Масштаб мислення геть не той.

На початку літа цього року декілька видань написали про те, що в Україні археологи віднайшли український стоунхендж - величезні кам‘яні брили вагою у тонну, встановлені колом.
Вік пам‘ятки - понад 5 тисяч років.

Знахідка дійсно унікальна.
І я хочу, аби Ви про неї дізналися з унікального джерела.

По-перше, україномовний ютьюб-канал від історика про історію та ще й з Дніпра - це вже щось.

По-друге, Юра Фанигін - це найліпший екскурсовод, що траплявся зі мною в рамках моїх відвідин Дніпра та його околиць.

По, третє, Юрій дуже старанний.
Він розповість Вам про те, що ж таке Новоолександрівський або Сурський кромлех (ага, це така справжня назва того стоунхенджа), з якою метою та коли його побудували.

Та головне - як: таки вручну давні люди чи іншопланетяни з використанням кранів лібхєр та кет.

Плюс є оглядове відео цієї диво-споруди цілком.

Приємного перегляду, підписуйтесь на канал FanHistoryDnipro, там ще багато цікавого про інші розкопки.

https://youtu.be/m348I52ixN4

Майте гарний день.

Так, шановні.
Нещодавно я писав, що Україна нарешті придбала своїм вченим-антарктологам… антарктоведам… антарктознавцям власний криголам.

Він британський і, відповідно, має британську назву.
В пості я зауважив, що цікаво, чи його переназвуть.

І от - полярники шукають нову назву, запитуючи думку співгромадян.
Дедлайн ідей - 29 серпня.

Я прочитав купу коментарів під оригінальним постом і дійсно погоджуюсь, що наректи криголам іменем Роланда Франко (завдяки йому в тому числі Україна отримала свою антарктичну станцію) чи Івана Завадовського (чи не першого дослідника Антарктиди українського походження), дослідника Петра Гожика тощо - це правильно і круто.

Але і варіанти Данила Дідика чи Василя Сліпака - це дуже достойно.

Тому, не баріться.
Пропонуйте свої ідеї чи підтримуйте запропоновані.

Оригінальний пост Національний антарктичний науковий центр тут

https://www.facebook.com/300334710176413/posts/1721527854723751/

Одне я бачу точно.
У нас стільки класних імен кораблям, що тре цілий флот.

Майте гарний вечір.

П.с. Фото взяте з оригінального посту

Аполлон 8.
Історія першого польоту до Місяця.

Я обіцяв Вам розповісти про книгу, яку читаю.
Яка про Космос.
І яка мене дуже вразила.
І, знаєте, я готовий.

В моєму житті видатними книгами стали не ті, що я гортаю по роботі.
І не ті, що беру з полиці усвідомлено, бо знаю, що їх написали мої колеги чи інші круті автори, і що вони точно цікаві, корисні та не витратять мого часу даремно.

Всі видатні книги мого життя були випадковими.
Першою такою свого часу стала "Собор Паризької Богоматері" Віктора Гюго.
Я просто взяв її з полиці, не розуміючи, що це таке, і не зміг відірватися.
Саме ця книга навчила мене читати із задоволенням і чи не в летальних дозах.
Завдяки їй я слідом миттю проковтнув Цвейга, майже усього Ремарка, Шеленберга, потім пішов Бредбері, Азімов і т.п.

З Аполлоном-8, схоже, трапилася та сама історія.
Я просто взяв її з полиці, щиро не пам'ятаючи, хто і з якої нагоди мені її подарував.
Взяв, аби про всяк випадок погортати, якщо буде вільна хвилина у відпустці.

І, так трапилось, що коли Марк засинав, кожну власну вільну мить під шепіт хвиль Чорного моря я витратив на мандрівку сторінками, що розповідають про цю величну місію.

Чому величну?
Адже Ви знаєте, що справді величною місією був Аполлон-11 з його Нілом Армстронгом та слідом черевика на Місяці.
Навіть кіно зняли "Перша людина" з Раяном Гослінгом в головні ролі.
Звісно, Ви також в курсі про драматичну подорож Аполлона-13 завдяки однойменній стрічці з Томом Хенксом в головні ролі.

Тож Аполлон-8, серйозно?

По-перше, я був трохи шокований, але лише з двох останніх сторінок втямив, що автор цього, не побоюсь епітету, шедевру - Джеффрі Клюгер - і є автором книги Аполлон-13, за якою Голлівуд зняв фільм.
Тобто в якості книги можете за замовчуванням не сумніватися.
(І добре, що я не знав, хто автор, тож читав книгу абсолютно "всліпу").

По-друге... і от тут найцікавіше.
Передмова до Аполлону-8 готує Вас до того, що Ви читатимете виключно про 1968 рік і одну-однісіньку місію, що дозволила Людству вперше зробити оберт навколо Місяця, досхочу його нафотографувати і стати потужним фундаментом для польотів наступних Аполлонів.

Так от, це не вся правда.
(І знову добре, що я повівся на цю сухеньку передмову, не очікуючи справжнього сяйва).

На всіх 400-х сторінках Ви читатимете Оду всій пілотованій космічній програмі США - від польотів апаратів Меркурій, в яких сидів 1 астронавт, крізь польоти Джеміні, де їх було вже двоє, до тріо Аполлонів.
З купою технічних деталей, пояснень, тлумачень.
Але необтяжливо і не нудно.

Ця книга, ніби випадково, фундаментально обгрунтовує вислів, що всі великі звершення здійснюються стоячи на плечах гігантів.
Людина.ступила.на.Місяць завдяки рокам наполегливої праці сотень тисяч людей - інженерів, спеціалістів, науковців, працівників заводів - та десяткам мільярдлів долларів платників податків.
І Джеффрі Клюгер примудрився про це талановито розповісти в одній книзі - від моменту збирання ракети на "конвеєрі" до успішного приземлення екіпажу на борт авіаносця.

Ви дізнаєтесь, чому і як загинув Аполлон-1 зі своїм екіпажем, чому астронавти Аполлону-7 більше ніколи не полетіли у Космос, якою була роль Вернера фон Брауна у побудові найпотужнішої на той час ракети Сатурн-V, хто такий був Джеймс Вебб, що його іменем назвали новітній орбітальний телескоп, чому космічний центр у Г'юстоні носить ім'я Ліндона Джонсона, чому астронавти, прямуючи до Місяця, набрали не другу космічну швидкість, а трохи меншу, як сприйняли політ американців до Місяця у Москві.

Автор не уникає навіть найделікатніших подробиць типу сечовипускання на орбіті чи блювоти у невагомості.

Завдяки саме цій книзі я дізнався, що найвідоміше фото нашої планети "Схід Землі" зроблене теж екіпажем Аполлону-8.

Якщо б я хотів прищеплювати дітям любов до Космосу, точних наук, відповідальності, наполегливості, якщо б я хотів, аби діти вчилися мріяти і вірити у свої сили, я б напевне їм дав цю книгу.

Чесно, мені більше нічого додати.
Єдино що - дуже не хочеться, щоб за цією книгою зняли кіно.
Бо я точно не зможу його не подивитись і точно буду розчарований.