Знаєте, коли я зробив минулий допис про наших крутих олімпіадників з математики, фізики, інформатики, лінгвістики, що попривозили Україні призові місця і золоті медалі, я відчував, що все це не завдяки державі.

Виявляється, все ще гірше.
Для України всі ці діти - іхтамнєти.
Україна їх "туда нє посилала".

Я щиро шокований прочитанням цього матеріалу від Оксани Онищенко.
Дякую їй, що так детально розкпала.

Звісно, тут можна було б прикріпити картинку мавпи і напис "Ну прі чьом тут Шкарлєт, коронавірус жє", але чітко видно, що міністерство як провалило підготовку шкіл до дистанційного навчання минулого року, так і спростило собі життя, скасувавши Всеукраїнські олімпіади.

Нащо напружуватись? Нащо розбиратись в нюансах освітньої та наукової підготовки та відгавкуватись на кабміні, якщо тебе просто посадили в міністерство, бо ти "нормальний парєнь"?

Ну, а далі прочитайте, які з цього наслідки для талановитих - по-справжньому талановитих - дітей.
Як насправді відбувається підготовка до міжнародних турнірів.
Звідки беруться вчителі та школи, що поки що здатні підготувати переможців (таки і тут я не помилився, це радше виключення).
В які університети потім вступають на навчання переможці.

До речі, прекрасна цитата: «Як вибрати школу для дитини? Та просто береш список переможців міської олімпіади й дивишся, де вони вчаться».

Прекрасний матеріал.

https://zn.ua/ukr/EDUCATION/z-medaljami-mizhnarodnikh-olimpiad-ale-bez-premiji-vid-prezidenta-chomu-ukrajina-prohraje-bitvu-za-mizki.html

Додам, що після його прочитання мене аж пересмикнуло.

Згадалися "прекрасні" 90-ті роки, коли вчителі ентузіасти так само на собі все тягнули і за власний рахунок безкоштовно займалися з дітьми, що прагнули знань, після уроків.

Щотижня я ходив у іншу школу до вчителя-хіміка, а потім до викладача правознавства педагогічного університету, бо їм було не все одно.
На таких людях все трималося.

Виходить, минуло 20 років, а ми в ті часи повернулися?
Прикольно, чо.

Майте гарний день.

Шановні, а Ви в курсі, який сьогодні день?
Сьогодні найкращий день.
Бо у мене починається довгоочікувана відпустка.
Тому, власне, з Вами дуже добре, але я таки візьму на руки Марка і ми підемо до небокраю шукати край веселки.

Однак, звісно, із Вами я залишаю досвідчених наукових популяризаторів, які регулярно постять якусь цікаву інформацію зі світу розкопок, білих халатів, високих енергій та космічних запусків.

Всі вони зібрані в один перелік тут https://site.ua/anton.senenko/7571/

Окремо зауважу, що Клятий раціоналіст запостив відео про появу новісіньких ютуб-каналів про науку українською.
https://www.youtube.com/watch?v=Ji_OHEq-CfU

Відео я ще не дивився і подивлюся вже після відпустки.
Але вже рекомендую, бо Артем Албул як з'явився в моєму житті 4 роки тому, так ніколи мене жодного разу не підводив.

Майте гарні дні.
Любіть Україну. Краще наяву.
Вмикайте поворотніки при перелаштуванні.
Носіть масочки.
Не хворійте.

Всіх міцно обіймаю.

Я тут у селові читаю настільки шикарну книгу про історію підкорення космосу, що якось обов'язково про неї розповім.
Але іншим разом.
Бо від неї та від споглядання державотворення у курятнику та в загоні з гусьми мене відволікла оця стаття.

http://false-science.ucoz.ua/news/analiz_na_plagiat_doktorskoji_disertaciji_rektora_khnu_im_karazina_tetjani_kaganovskoji/2021-08-02-120

Я вже писав про цю історію, що кандидатка у ректори ХНУ імені Каразіна Тетяна Кагановська підозрюється у плагіаті у власних наукових роботах.
Ліга про це навіть матеріал зробила https://life.liga.net/istoriyi/news/v-rabote-kandidata-na-doljnost-rektora-hnu-imkarazina-nashli-plagiat

З тих пір викладачі та науковці ХНУ обрали собі Кагановську ректоркою, а українські вчені-розслідувачі Василь Садовий та Андрій Головатюк провели більш детальний аналіз її докторської.

Що в сухому залишку?

- взято російську дисертацію 1998 року (Кагановська захистилася в 2012-му) якогось Вострікова
- тупо передрано цілі абзаци
- там де є слова "федеральний" - воно прибране
- росію замінено на Україну або на слово "вітчизняні"
- викинуто згадки про Кабардино-Балкарську республіку та РАО «Газпром»
- недолуго перекладено слова "учет" на "облік" (замість "урахування"), "угрозы" на "погрози" (замість "загрози") і т.д.

Найголовніше, Кагановська не є першою людиною, що тупо плагіатить Вострікова.
До неї це ще робив в 2003-му році губернатор Тульської області нєкій Груздєв.
І там теж був скандал.

Нудить.
Натурально нудить.
Від того, що це - новообрана ректорка одного з найкращих вищів країни.
Сподіваюсь, викладачам та науковцям ХНУ цілком норм.

Раджу почитати публікацію детально.

Єдино що.
Цей Василь Садовий, що вже робить не перше розслідування подібного штибу, натурально заслуговує на якусь нагороду.
Коли замість шапіто у нас знову буде нормальна влада, простежу, щоб йому від міністерства освіти виписали грамоту яку, чи шо.

Заслужив.

Ну, все, я далі до курей і Космосу.

Майте гарний вечір.

Шановні, поки ніч і ніхто не бачить, скажу, що мені в руки потрапили два таємні документи.

Перший - детальна схема коли і де найкраще дивитись метеорний потік Персеїди.
Другий - астрономічний календар на 284 сторінки, де передбачено всі майбутні астрономічні події в 2021 році!!!

Якщо серйозно, тримайте прекрасну статтю, де розказано як і де побачити до 40 метеорів на годину, куди треба дивитися та звідки ті метеори потоку Персеїд беруться.

Там же в тексті надибаєте посилання на астрономічний календар, що видає щорічно Головна астрономічна обсерваторія НАН України.

І там же - приблизна схема для наочності, де показано, звідки летітимуть падаючі зірки.

Дякую Івану Крячку за чудову роботу.
І раджу на нього підписатися (https://www.facebook.com/astroosvita).
Він регулярно наповнює сайт Наше небо.
Там Ви можете почитати про надспалахи на червоних карликах, розплавлене ядро Марса, космічний телескоп для полювання за астероїдами та інші цікавинки зі космічних фронтів.

Підіймайте очі в небо і майте гарну ніч.

http://nashenebo.in.ua/ohliady-iavyshch/persejidi-2021-bez-yaskravogo-svitla-misyatsya

Шановні, маю чудові новини.

По-перше, я побачив в стрічці своє улюблене ошелешуюче прізвище відомого українського вченого - Хржонщевського.
Виявляється, він не просто Хржонщевський, а ще й Тржаска!
По-друге, українські науковці відроджують добру традицію просвітницького медичного (і не тільки) лекторію, який і було засновано паном Никанором Адамовичем ще в 19 сторіччі.

Звісно, все безкоштовно, відкрито і цікаво.
Вподобуйте, поширюйте, стежте за сторінкою Народні читання.
Перша лекція вже 26 серпня (реєстрація тут https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScq1VmZMcEdcQyy_2O1cZZNroRMhABVMdWvcm-sU6fSOcoKqw/viewform)
Осінь має бути цікавою.
Майте гарний вечір.

Допис на сторінці Народні читання https://www.facebook.com/narodnichytannia/posts/108535604823453
"Є така думка, що майбутні покоління вважатимуть Джорджа Орвелла не фантастом, а літописцем.
Ми перестали дивуватись, що історія циклічна, навіть не заглиблюючись в неї — достатньо поглянути на моду.
Історичні витки і події повторюються, питання залишаються актуальними, і тільки інколи змінюють оболонку.
ГО «Українська вища медична школа» і союзники не вперше звертаються до історії та її уроків.

Восени 2021 року вони відтворять просвітницьку місію українського лікаря і науковця 19 сторіччя Никанора Адамовича Тржаска-Хржонщевського.

Протягом 1886-1900 він проводив в Києві освітні лекції, по більшості на медичну тематику. На зібрані від благодійності гроші публікували науково-популярні брошури. Теми стосувалися актуальних медичних проблем: інфекційних хвороб, гігієни, зловживання алкоголем і тютюном.
Принагідно, що проблема неосвідченості не була виключно питанням робітничого класу — освіти і розуміння не вистачало всім.
Девізом Народних читань стала фраза «Освіта, добробут і свобода — єдині гарантії міцного здоров’я».

Лекції проходили щонеділі, мали величезний успіх у населення, але викликали сильне невдоволення влади.
У просвітників опускались руки від імперської бюрократії, цензури та недовіри до власних науковців, але вони до останнього мріяли перетворити Народні читання в Народний Університет, де освіта була б доступна кожному.

Отже, ми розпочинаємо!
Протягом літа і осені 2021 ми будемо знайомити вас з історичними фактами про цей важливий рух, розмірковувати про його актуальність в сьогоденні, знайомити з викликами реальності і шляхами вирішення нагальних медичних (і не дуже) питань.
Освіта, добробут і свобода — все ще важливі гарантії міцного здоров’я."

Сенсація.

Вчені встановили дві речі:
1. Літо добігає кінця
2. Тому можна не тільки не соромитися своїх жирів, а й накопичувати нові запаси, аби успішно пережити період здорожчання енергоносіїв.

У зв'язку з цим вони - вчені - радять накопичувати виключно здорові органічні жири, і ні в якому разі не намагатися запасати трансгенні жири.
Про те, як відрізнити нормальні жири від трансгенних - читайте у статті Ксенії Гулак.

З неї Ви, зокрема, дізнаєтеся, що все, що я написав вище - є нісенітницею.
І всі, хто пишуть про трансгенні жири - верзуть маячню.

Ксенія компетентно зрозумілою мовою пояснює:
- що таке транжири і чому вони не мають жодного стосунку до трансгенів
- що таке трансгени
- що таке холестерин і холестерол
- що таке транс- і цис-ізомери і чому це важливо
- до чого тут маргарин.

Надзвичайно цікаво.

https://my.science.ua/fraza-transgenni-zhyry-nisenitnytsya-os-chomu/

Читайте періодично сайт Моя наука і майте щастя перед сном.

Нарешті це сталося.

Жодним чином не коментував процедуру покупки Україною британського криголама James Clark Ross, бо минулого разу, коли була надія його придбати - нічого не відбулося.
Як завжди.

Тепер є сподівання, що українські дослідники з антарктичної станції Академік Вернадський вже не будуть бідними родичами, коли намагаються через півсвіту дістатися до місця своєї роботи, а матимуть свій потужний і, скажемо чесно, дуже красивий транспорт.
Плюс наші розумники можуть суттєво розширити свої наукові спроможності - у відкритому морі-океані, на глибині, на шельфі... чи як воно там зветься.

James Clark Ross - британське дослідницьке судно зі славною історією.
Прекрасну статтю про це та деякі деталі угоди написано тут
https://www.bbc.com/ukrainian/news-58266290

І в цьому плані Велика Британія тягло підтримує українські антарктичні дослідження.
Бо саме вона фактично передала нам у 1996 році станцію Академік Вернадський, що до того звалася Faraday Station.

Щиро радію за наших полярників.

7 футів їм під кілем і завжди попутного вітру.
Хоча... біс їх знає.
Може їм навпаки для наукових досліджень треба якомога ближче до дна і проти вітру, ще й в дощ та крізь лід...
Вчені подекуди дуже нестандартно мислять.
На те вони й вчені.

Загалом, успіхів.

Сподіваюсь, колись побачу цього красеня на власні очі.
Цікаво, до речі, чи його переназвуть і якщо так, то як.

Майте гарний вечір.

апдт. До речі, зверніть увагу на повну ціну купівлі. Наші олігархи могли б запросто увійти в історію, проспонсорувавши цю покупку. Але ж ні. Масштаб мислення геть не той.

На початку літа цього року декілька видань написали про те, що в Україні археологи віднайшли український стоунхендж - величезні кам‘яні брили вагою у тонну, встановлені колом.
Вік пам‘ятки - понад 5 тисяч років.

Знахідка дійсно унікальна.
І я хочу, аби Ви про неї дізналися з унікального джерела.

По-перше, україномовний ютьюб-канал від історика про історію та ще й з Дніпра - це вже щось.

По-друге, Юра Фанигін - це найліпший екскурсовод, що траплявся зі мною в рамках моїх відвідин Дніпра та його околиць.

По, третє, Юрій дуже старанний.
Він розповість Вам про те, що ж таке Новоолександрівський або Сурський кромлех (ага, це така справжня назва того стоунхенджа), з якою метою та коли його побудували.

Та головне - як: таки вручну давні люди чи іншопланетяни з використанням кранів лібхєр та кет.

Плюс є оглядове відео цієї диво-споруди цілком.

Приємного перегляду, підписуйтесь на канал FanHistoryDnipro, там ще багато цікавого про інші розкопки.

https://youtu.be/m348I52ixN4

Майте гарний день.

Так, шановні.
Нещодавно я писав, що Україна нарешті придбала своїм вченим-антарктологам… антарктоведам… антарктознавцям власний криголам.

Він британський і, відповідно, має британську назву.
В пості я зауважив, що цікаво, чи його переназвуть.

І от - полярники шукають нову назву, запитуючи думку співгромадян.
Дедлайн ідей - 29 серпня.

Я прочитав купу коментарів під оригінальним постом і дійсно погоджуюсь, що наректи криголам іменем Роланда Франко (завдяки йому в тому числі Україна отримала свою антарктичну станцію) чи Івана Завадовського (чи не першого дослідника Антарктиди українського походження), дослідника Петра Гожика тощо - це правильно і круто.

Але і варіанти Данила Дідика чи Василя Сліпака - це дуже достойно.

Тому, не баріться.
Пропонуйте свої ідеї чи підтримуйте запропоновані.

Оригінальний пост Національний антарктичний науковий центр тут

https://www.facebook.com/300334710176413/posts/1721527854723751/

Одне я бачу точно.
У нас стільки класних імен кораблям, що тре цілий флот.

Майте гарний вечір.

П.с. Фото взяте з оригінального посту

Аполлон 8.
Історія першого польоту до Місяця.

Я обіцяв Вам розповісти про книгу, яку читаю.
Яка про Космос.
І яка мене дуже вразила.
І, знаєте, я готовий.

В моєму житті видатними книгами стали не ті, що я гортаю по роботі.
І не ті, що беру з полиці усвідомлено, бо знаю, що їх написали мої колеги чи інші круті автори, і що вони точно цікаві, корисні та не витратять мого часу даремно.

Всі видатні книги мого життя були випадковими.
Першою такою свого часу стала "Собор Паризької Богоматері" Віктора Гюго.
Я просто взяв її з полиці, не розуміючи, що це таке, і не зміг відірватися.
Саме ця книга навчила мене читати із задоволенням і чи не в летальних дозах.
Завдяки їй я слідом миттю проковтнув Цвейга, майже усього Ремарка, Шеленберга, потім пішов Бредбері, Азімов і т.п.

З Аполлоном-8, схоже, трапилася та сама історія.
Я просто взяв її з полиці, щиро не пам'ятаючи, хто і з якої нагоди мені її подарував.
Взяв, аби про всяк випадок погортати, якщо буде вільна хвилина у відпустці.

І, так трапилось, що коли Марк засинав, кожну власну вільну мить під шепіт хвиль Чорного моря я витратив на мандрівку сторінками, що розповідають про цю величну місію.

Чому величну?
Адже Ви знаєте, що справді величною місією був Аполлон-11 з його Нілом Армстронгом та слідом черевика на Місяці.
Навіть кіно зняли "Перша людина" з Раяном Гослінгом в головні ролі.
Звісно, Ви також в курсі про драматичну подорож Аполлона-13 завдяки однойменній стрічці з Томом Хенксом в головні ролі.

Тож Аполлон-8, серйозно?

По-перше, я був трохи шокований, але лише з двох останніх сторінок втямив, що автор цього, не побоюсь епітету, шедевру - Джеффрі Клюгер - і є автором книги Аполлон-13, за якою Голлівуд зняв фільм.
Тобто в якості книги можете за замовчуванням не сумніватися.
(І добре, що я не знав, хто автор, тож читав книгу абсолютно "всліпу").

По-друге... і от тут найцікавіше.
Передмова до Аполлону-8 готує Вас до того, що Ви читатимете виключно про 1968 рік і одну-однісіньку місію, що дозволила Людству вперше зробити оберт навколо Місяця, досхочу його нафотографувати і стати потужним фундаментом для польотів наступних Аполлонів.

Так от, це не вся правда.
(І знову добре, що я повівся на цю сухеньку передмову, не очікуючи справжнього сяйва).

На всіх 400-х сторінках Ви читатимете Оду всій пілотованій космічній програмі США - від польотів апаратів Меркурій, в яких сидів 1 астронавт, крізь польоти Джеміні, де їх було вже двоє, до тріо Аполлонів.
З купою технічних деталей, пояснень, тлумачень.
Але необтяжливо і не нудно.

Ця книга, ніби випадково, фундаментально обгрунтовує вислів, що всі великі звершення здійснюються стоячи на плечах гігантів.
Людина.ступила.на.Місяць завдяки рокам наполегливої праці сотень тисяч людей - інженерів, спеціалістів, науковців, працівників заводів - та десяткам мільярдлів долларів платників податків.
І Джеффрі Клюгер примудрився про це талановито розповісти в одній книзі - від моменту збирання ракети на "конвеєрі" до успішного приземлення екіпажу на борт авіаносця.

Ви дізнаєтесь, чому і як загинув Аполлон-1 зі своїм екіпажем, чому астронавти Аполлону-7 більше ніколи не полетіли у Космос, якою була роль Вернера фон Брауна у побудові найпотужнішої на той час ракети Сатурн-V, хто такий був Джеймс Вебб, що його іменем назвали новітній орбітальний телескоп, чому космічний центр у Г'юстоні носить ім'я Ліндона Джонсона, чому астронавти, прямуючи до Місяця, набрали не другу космічну швидкість, а трохи меншу, як сприйняли політ американців до Місяця у Москві.

Автор не уникає навіть найделікатніших подробиць типу сечовипускання на орбіті чи блювоти у невагомості.

Завдяки саме цій книзі я дізнався, що найвідоміше фото нашої планети "Схід Землі" зроблене теж екіпажем Аполлону-8.

Якщо б я хотів прищеплювати дітям любов до Космосу, точних наук, відповідальності, наполегливості, якщо б я хотів, аби діти вчилися мріяти і вірити у свої сили, я б напевне їм дав цю книгу.

Чесно, мені більше нічого додати.
Єдино що - дуже не хочеться, щоб за цією книгою зняли кіно.
Бо я точно не зможу його не подивитись і точно буду розчарований.

Аполлон 8. Історія першого польоту до Місяця.
Видавництво книголав.

Майте гарну ніч.

P.S. Хто б і ким би ти не був, дякую, що подарував/ла мені цю книгу.
P.S.2. Фото Землі належать NASA

Відомо, що в посадовій інструкції обхідників колії в тунелях метрополітену не так просто написано, що ні в якому разі не можна йти в тунель самому і без монтіровкі.

Також відомо, що за статистикою найбільша кількість зниклих безвісти людей - серед пасажирів метрополітену, що сідають у останні двері останнього вагону. Ті, що ближче до чорного отвору тунелю.

Причина цього також давно відома - тунельні щурі.
Інколи їх можна побачити в світлі фар поїзда, що наближається до станції.

До речі, з цієї причини машиністи підписують папірець про нерозголошення, а стінка за їхніми спинами - глуха, без вікон, щоб пасажири першого вагону не могли бачити цих істот.

Але медіа Вам про все це не розкажуть.
Бо все літо вони були зайняті тим, що розповідали про аргіопу - надзвичайно отруйного павука-канібала, що встромив хлопчику жало в ногу і затягнув в болото до водяного скорпіона.

Якось так склалося, що ці медіа-страсті геть мене оминули.
І коли вчора у фейсбуці я повідомив, що ми з Марком в степах Причорномор‘я наштовхнулися на величезного смугастого павука - в коментарях спеціалісти відразу розповіли, що це і що боятися його не слід.

А вже сьогодні о 8-й ранку Дмитро Сімонов випустив шикарне інтерв‘ю з вченим Інституту зоології НАН України Григорієм Поповим, де він докладно розповів, хто такі ці аргіопи, чому смугасті, для кого отруйні і… чому їх варто торкатися пальцем.

Також він розтлумачив, чи може на території України Вам у ногу щось встромити своє жало так, щоб Ви осліпли і ніколи більше не читали українські ЗМІ.
Відповідь - може.

Що саме - читайте 🙂

Майте гарний день.

https://hromadske.ua/posts/anatomiya-monstriv-yak-odna-tvarinka-stala-zirkoyu-socmerezh-i-chi-buvayut-v-ukrayini-otrujni-pavuki

P.S. Звісно, все що написано про тунельних щурів - маячня і вигадка. Бо після зустрічі з ними ніхто не вижив. Тож нікому було розповісти.

Не криголамом єдиним.

Дуже часто так трапляється, що українським вченим-військовим-лікарям (потрібне підкреслити) перепадає щось від європейських колег.
Але одна справа - отримати, наприклад, цінне обладнання, а інше - забезпечити інституційну спроможність його функціонування.

В Україні із цим системні проблеми.
У нас гроші тринькаються (чи збираються тринькати) на проєкти повітряного гопака, на падаючі флагштоки, на мільярд дерев (шо там, кстаті, посадили?), ремонт бориспільського шосе, але не на діло.

А діло от яке.

В Україні системно працюють люди, які відстежують стан та переміщення дельфінів.

От Ви просто вночі можете зателефонувати науковцю Павлу Гольдіну і повідомити, що отамто дельфін втрапив в халепу (або ж, що ще гірше, але трапляється - побачили мертвого дельфіна).
І він точно знатиме, що робити, а за інформацію буде вдячний.

І от ця спільнота доросла вже з методу "зателефонували-відреагували" до встановлення підводних дельфінячих диктофонів, котрі пишуть розмови наших розумних мешканців моря.

Але от халепа: британці обладнання подарували.
На його ж обслуговування тре 105 тисяч гривень на рік.

Це якраз той випадок, коли мене питали: скажи, яким вченим можна закраудфандити гроші на їхні дослідження.

Штош, ось.
На них.

Сума смішна.
Тут і десятої частини немає від того, скільки пішло на відмивання дверей офісу президента.
Але окрім як у людей - її взяти ніде.

Тож в добру путь.
А за певний час я Вам розповім ще одну приголомшливу новину зі світу української науки.

Майте гарний вечір.

Допис Олександра Заклецького https://www.facebook.com/alex.zakletsky/posts/10227575519596114

"Привіт! Мене звати Алекс і я той самий хлопець, що керував та знімав порятунок дельфінятка на Кінбурнській косі, ви ж пам’ятаєте? Ще й перепостили 🙂
Кожному з вас, мабуть, хотілося взяти участь в порятунку дельфінів, чи не так?
Так от зараз в вас є така можливість.
Я з друзями з громадської ініціативи “БіоЕкоЛінкс” вже багато років вивчаємо дельфінів Чорного та Азовського морей. Ось наша сторінка на Фейсбук https://www.facebook.com/ABDolphins
Минулого року нам пощастило отримати від британських колег спеціальні “дельфінячі диктофони” - підводні пристрої, що вмикаються коли чують поруч голоси дельфінів та пишуть їх ультразвукові розмови та ехолокаційні сигнали. Це допомагає дізнатися, куди припливають дельфіни в той час, коли ми їх не бачимо - наприклад, вночі або під час шторма, або взимку, та чи є дельфіни в тих місцях, де вони рідкісні, та їх не бачать люди. Завдяки цьому ми визнаємо, на яких саме ділянках моря дельфіни потребують охорони і в який час їм потрібна допомога. Наразі ці прилади встановлені на морському дні. Раз на чотири місяці їх треба перевіряти - знімати інформацію, змінювати батарейки. Для цього треба діставатись човном кожного з них та пірнати за ними на дно. На жаль цього року в державі так і не знайшлося фінансування для моніторингу дельфінів, а отже і для обслуговування “дельфінячих диктофонів”. Останню перевірку було зроблено у травні. Сума начебто і невелика - 105 000 грн на цілий рік, але взяти її ніде нема - отже, човен не вийде в море, диктофони залишаться на морському дні і ніхто не дізнається, про що говорять дельфіни.
Тому я вирішив звернутися до вас, друзі дельфінів! Якщо набереться тисяча людей, що готові пожертвувати 105 гривень, ми зможемо на рік продовжити наші дослідження з вивчення та порятунку дельфінів.
IBAN ГО БіоЕкоЛінкс UA043206490000026001052713370
ЄДРПОУ 42910693
ОБВ'ЯЗКОВО ВКАЖІТЬ ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ, БО ІНАКШЕ МИ НЕ ЗМОЖЕМО ПРИЙНЯТИ ВАШ ПЛАТІЖ: Благодійний внесок
Цього номеру достатньо щоб створити пожертву в фонд організації що займається вивченням дельфінів. Навіть 50 гривень вашої пожертви може змінити ситуацію.
І - увага! Якщо ви бачите дельфіна, що може потребувати допомоги, або мертвого дельфіна на березі - ось телефони дельфінологів для екстренних консультацій:
Каріна Вишнякова (Одеса) +380955486553
Юлія Іванчикова (Київ) +380950225033
Павло Гольдін (Чернівці) +380673900118
P.S. Також буду вдячний за поширення та вподобайки до цього посту."

Приголомшлива новина або Не криголамом єдиним-2.

Українські вчені отримали від німецьких колег унікальне наукове обладнання.

Ви, мабуть, в курсі, як я люблю Київський академічний університет.
Люблю з двох причин:
1) Мені імпонує ідея університету, де партою студента є наукова лабораторія (в широкому сенсі слова)
2) Рівень співпраці КАУ з іноземними крутими установами, зокрема, з німецькими, такий, що його студенти публікують статті в найкрутішому фізичному журналі Physical Review Letters.

Тепер у мене з'явилася і третя причина.

Ще в травні 2019 року я описав свої враження від відвідин Інституту фізики твердого тіла та матеріалів Асоціації Ляйбніца та Технічного університету Дрездена, де за програмою UKRATOP стажуються студенти КАУ.

Я був вражений.
Оснащенням лабораторій, доповідями молоді, рівнем співпраці та підготовки.
Ось тут короткий нарис https://site.ua/anton.senenko/kiyivskii-akademicnii-universitet-koli-je-privid-pisatisya-ukrayinskoyu-osvitoyu-iyqmwkw

І ще тоді в німецькій лабораторії я чув, що німці готові передати в Україну оптичну піч для вирощування монокристалів.
Я її бачив і мацав своїми пучками (для непосвячених в український академічний словник, пучка - це кінчик пальця).

Це надзвичайно цінна штука.
Якщо от теоретики вигадали новий матеріал з новими опупезними властивостями, то в цій печі можна виростити монокристал цього матеріалу і в реальних умовах перевірити його властивості.

Тож це сталося.
Піч вже змонтована і готова до роботи в рамках Спільної українсько-німецької лабораторії з дослідження квантових матеріалів.

Ба більше, передали не лише піч, а й гелієвий кріостат із надпровідним магнітом з полем на 16 тесла.
Щоб Ви розуміли, наскільки це багато - ось взяв з вікіпедії:

"Сувенірний магніт для холодильника створює поле близько 5 мТл.
Відхильні дипольні магніти ВАК — від 0.54 до 8.3 Тл.
У сонячних плямах — 10 Тл."

А от у неодимових магнітів - тих, що Ви пальцями розліпити не можете, наче шось там порядку 1 Тл.

І установок з такими показниками в Україні більше немає.

Тому раджу до прочитання оце прекрасне інтерв'ю з директором Kyiv Academic University Олександра Кордюка
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=8124

Там не тільки про установки, а й про КАУ та програму стажувань.
Цікаво.

Окремо зазначу абзац, де пояснюються причини, чому Україна аж 3 роки чекала на ці установки:

"Оптичну піч колеги з IFW Dresden збиралися передати нам іще 2018 року, але ми спочатку відмовлялися, бо, по-перше, тут бракує фахівців, які могли б на ній працювати, а по-друге, вона потребує доволі коштовних для нас витратних матеріалів, зокрема ламп і кварцових трубок. Другу проблему вже вирішено – витратні матеріали німецькі колеги теж нам подарували."

Це окремий український сором.
Вчені працюють на світовому рівні, але змушені пояснювати колегам, що не вистачає на витратні матеріали.
А спеціалістів немає, бо хто піде в науку, де вчені працюють неповні робочі тижні, бо грошей немає?

Але не будемо про погане.
Тіштеся.

Майте гарну ніч.

Пам‘ятаєте, як призначали нинішнього міністра освіти Шкарлєта?

Нагадаю, що завдяки 226 голосам двадцятибаксових депутатів плагіатор, що підтверджено НАЗЯВО, обійняв найвищу освітянсько-наукову посаду.

Так от, тоді депутати Голосу заявили, що в залі голосувань кнопкодавили.

46 нардепів зробили подання до Конституційного суду щодо неконституційності такого стану речей.

Я тоді писав, що не вірю, що КСУ щось зробить.
Ну, ось.

Вай?
Бікоз фак ю, зетс вай.

Друзі, цей дощ надовго.

Шо там той Шкарлєт, якщо можна взагалі всіляким трухіним врізатися в кого завгодно і цим слугам нічого не стається.
Якщо можна списувати мільярди фірташу.
Пиляти бабло серед друзів на великому будівництві.
Виводити закупівлі з-під прозорро, бо треба.

Нині в силі будь-яка діч.
І ця наша освітньо-наукова - не найяскравіша.

Але «пташку» ми поставимо.

Колись це лайно настане час розгрібати і винні мають бути покарані.
Майте гарну ніч.

https://m.day.kyiv.ua/uk/news/310821-konstytuciynyy-sud-ksu-vidmovyvsya-vidkryty-provadzhennya-pro-pryznachennya-shkarleta