Личинки паразита закріпляються в стінках кишечника і хоч як нелюба їм людина, під кущі вони ще менше хочуть [3].
По правді кажучи, проникнення в людину для анізакіди є крахом надій. Ці черви в дорослому віці живуть в шлунково-кишковому тракті китів і тюленів, туди ж направленні життєві орієнтири молодих паразитів. Кар'єра розпочинається з того, що яйця глиста виходять із китовими фекаліями у безмежну блакить моря. Там вилупляться молоді черви, які потрапляють до різної морської дрібноти, зокрема до дрібних ракоподібних (більш відомих як криль). Ймовірно на цій стадії вони для нас безпечні, принаймні не відомо, щоб людина коли небудь заражалась споживаючи м'ясо криля. Рачка має з'їсти кальмар або риба(згодиться дикий лосось, оселедець, сардина, анчоус, скумбрія, тріска, морський вугор – паразиту байдуже). Там глист дорослішає і починає претендувати на те, щоб потрапити до кишечника кита. Часом його амбіції не реалізуються – сиру рибу чи кальмара з'їдає людина, що буде тупиком [7]. Адже дорослі анізакіди плекали мрію, що колись їхні дітки також вирушать із китових фекалій до океану, а не пропадуть намарно у круговерті унітазу чи у вигрібній ямі. Попри те, що їхнє потомство приречене, дорослі анізакіди не збираються здаватись і проникають в стінки кишечника людини. Приблизно через 10-48 годин після невдалого смакування рибою проявляються перші симптоми [8] – гострий біль в животі, нудота, блювота, кровохаркання. Часом має місце алергічна реакція різної тяжкості – від кропив'янки на шкірі до анафілактичного шоку [9], який може призвести до смерті. В більшості інших випадків захворювання лікується, але важливо пам'ятати, що для вагітних зараження анізакідою становить небезпеку для життя як дитини так і жінки [5]. Єдина втіха – в наших краях малоймовірно натрапити на сиру рибу, заражену живими анізакідами. Для цього необхідно летіти на океанське узбережжя. Любіть Україну)

__
В даний час працюю над рукописом книги "Зоологічна екскурсія по супермаркету", яка буде видана в цьому році у видавництві Віхола
Поки триває робота над текстом, можна почитати мою попередню книгу "Слідуй за розбитим черепом. Історія еволюції скелета".
замовити паперову: https://bit.ly/3pmJ229
замовити електронну: https://bit.ly/3G6o8ua
_
Джерела натхнення:
1) Serracca L. & al. (2014). Food safety considerations in relation to Anisakis pegreffii in anchovies (Engraulis encrasicolus) and sardines (Sardina pilchardus) fished off the Ligurian Coast (Cinque Terre National Park, NW Mediterranean). International journal of food microbiology, 190C, p.80.
2) Karlsdóttir M. & al. (2018). Increased quality and stability of frozen herring products. Skýrsla Matís, Report no.19-18, Project no. 2283, p.1
3) Jay J.M. & al. (2005). Modern Food Microbiology, 7th Edition. Berlin, Springer, p. 704.
4) Furuya K. & al. (2014). Anisakiasis: The risks of seafood consumption. Nigerian Journal of Clinical Practice, 21(11), p. 1494
5) Villazanakretzer D.L. & al. (2016). Fish Parasites: A Growing Concern During Pregnancy. Obstetrical & Gynecological Survey, 71(4), p. 258.
6) Serrano-Moliner M. &al. (2018) Epidemiology and management of food borne nematodiasis in the European Union, systematic review 2000–2016. Pathogens and Global Health, 112(6), p. 5.
7) Aibinu I.E. & al. (2019). Anisakis Nematodes in Fish and Shellfish – from infection to allergies. IJP: Parasites and Wildlife, 9, p. 385.
8) Sohn W.-M. &al. (2015). Anisakiasis: Report of 15 Gastric Cases Caused by Anisakis Type I Larvae and a Brief Review of Korean Anisakiasis Cases. The Korean Journal of Parasitology, 53(4), p.468.
9) Villazanakretzer D.L. & al. (2016). Fish Parasites: A Growing Concern During Pregnancy. Obstetrical & Gynecological Survey, 71(4), p. 257.»

Шановні, як Ви вважаєте, про що була найнайнайперша стаття в україномовному розділі Вікіпедії?
Просто спробуйте вгадати.

Україна? Шевченко? Київ? Київська Русь?

Дзуськи.

Атом.
Спочатку був атом.
Мені здається це символічним.

Сталося це далекого 30 січня 2004 року.
А нині українська вікіпедія посідає … 17 місце серед 325 мовних розділів за кількістю статей.
Їх там понад 1 мільйон.

Звідки вони там беруться?
Цим не займається міністерство вікіпедії чи програма Велике вікіпідієвництво.
Все завдяки небайдужим українцям.

І значення вікіпедії для просування України та розуму в світі та … в Україні важко переоцінити.

Маю приємність повідомити вам, що 27 січня розпочнеться черговий Вікімарафон, під час якого КОЖЕН охочий може не тільки написати якусь нову і корисну статтю, а й отримати сувеніри з символікою вікіпедії.

Ось посилання на подію.

https://facebook.com/events/s/%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%BE%D0%BD-%D0%B4%D0%BE-%D0%B4%D0%BD%D1%8F-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-/342659317715324/

Долучайтеся.
Нащадки будуть нам вдячні.

Зверніть увагу, що також відбудеться серія вебінарів, де детально пояснять, як та що треба робити.

Майте гарний вечір.

Шановні, не так давно (в листопаді) мене запросили увійти до складу Ради громадського нагляду виконання Річної Національної програми під егідою Комісії Україна-НАТО.

З тих пір експерти та небайдужа громадськість встигли зазирнути у той величезний документ, підписаний президентом Зеленським (https://www.president.gov.ua/documents/1892021-38845) і знайшли у ньому купу фундаментальних хиб.

Зокрема, склалося враження, що РНП писалося міністерствами-відомствами під себе і вносилося туди саме те, що вони можуть-хочуть зробити, і що до самої інтеграції в НАТО подекуди не має жодного стосунку.

Тобто, в заголовку ми ніби і прагнемо в клуб розвинених країн, а в сутнісному наповненні - все як завжди.

Так, зазвичай, виглядає імітація.

Що тепер?

Громадськість та провідні експерти шляхом консультацій та публічного обговорення визначили шість пріоритетних кроків, необхідних для рішучого просування по євроатлантичному шляху:

1. Судова реформа
2. Розблокування роботи антикорупційних органів
3. Реформа СБУ
4. Реформа оборонних закупівель та припинення розкрадання армії
5. Забезпечити справжню енергетичну незалежність
6. Розпочати справжню боротьбу з олігархами, розпочавши реформу антимонопольного законодавства.

Отут можна почитати повний текст звернення до Зеленського, аби дані пропозиції увійшли в РНП-2022 і ми справді почали рух в НАТО.
https://nato.in.ua/2022/01/27/zvernennia-predstavnykiv-hromadianskoho-suspilstva-do-prezydenta-ukrainy/

Там, до речі, є і розділ про науку (в додатку 1), хоча, зважаючи на першочерговість шести означених вище позицій, багато важливих речей (наприклад, істотних деталей щодо інтеграції в Європейський дослідницький простір) не було внесено у звернення до Президента.
Поки що.
Це є поле для майбутньої роботи.

Читайте, вивчайте, поширюйте.
Бо, взаправду, якщо РНП піде в світ в тому вигляді, в якому її підсовують Зеленському - нам гайки.

Слід розуміти одну просту річ: саботаж реформ - це допомога агресору.

Від себе я хочу щиро подякувати Андрію Шевченку та Павлу Гольдіну за надані слушні пропозиції і я стежитиму, щоб вони увійшли до наступної ітерації.

Майте гарний вечір.

Вчені встановили, що всередині нейтронних зір - ядерні макарони.

Шо ви на мене дивитисі? Я не написав нічого кумедного :)

На Цікавій науці вийшло прекрасне відео, з якого одразу можна дізнатися про три цікавезні космічні об'єкти:

- Наднові, як вони докочуються до такого життя та що по собі лишають
- Нейтронні зорі і їхню внутрішню структуру з кварк-глюонною плазмою та шарами макарон :)
- Пульсари - прекрасні маяки для самостійного орієнтування супутників.

Просто, доступно, зрозуміло.

https://www.youtube.com/watch?v=XQ5FkqR1lH8
Раджу. Щиро.

Майте гарний день.

Шановні, це абсолютно прекрасний текст про історію розробки препарату від коронавірусу.
Так, не вакцини, а ліків.

4 дні тому Європейське агентство з лікарських засобів опублікувало новину, що Паксловід (так називається препарат) отримав умовне схвалення (рішення прийнято на основі меншої кількості даних, ніж зазвичай, але користь від препарату переважає ризики) і рекомендований до застосування в ЄС.
https://www.ema.europa.eu/en/news/covid-19-ema-recommends-conditional-marketing-authorisation-paxlovid

Текст цікавий не стільки технічними подробицями, що будуть актуальні для спеціалістів, а саме історичним підгрунтям питання та загальним описом проблем, з якими зіткнулася команда науковців.

Мені здається, це чудова нагода ще раз підкреслити - скільки років треба вчитися і працювати, яке обладнання мати, яким базисом знань та досвідом володіти, аби бути на фронтирі боротьби з пандемією, що сіпає те людство уздовж і впоперек.

Це ж не на унітазі сидіти в антиваксерських чи саєнтологічних спільнотах, розбираючись, чим чіпи 5G відрізняються від хімтрейлів.
Це не тексти плагіатити і потім очолювати міністерства.
Це не лептонних богів вигадувати.

Загалом, дуже раджу до прочитання.

Майте гарний день.

Допис Олега Девіняка https://www.facebook.com/groups/314070194112/permalink/10160550718004113/

«У п’ятницю, 13 березня 2020 року науковець на ймення Давіт Оуен прийшов додому раніше звичайного, і виглядав дуже схвильованим. Додому його відправило начальство. Такого раніше не було. З того дня світ став іншим для багатьох людей. І для нашого героя - теж.

Справа в тому, що в США якраз почав поширюватись новий небезпечний вірус на ймення SARS-CoV-2. Багато роботодавців у США почали закривати свої офіси, переводячи людей на дистанційну роботу або й зупиняючи контракти. Керівництво його компанії теж вирішило перевести усі некритичні процедури на дистанційну роботу. Він працював на компанію, яка займалась розробкою нових ліків. Відправляючи його додому, шеф сказав подумати, які ресурси, працівники, обладнання будуть потрібні Давіту, щоб запустити програму розробки перорального препарату для протидії новій пандемії, яка почала накривати весь світ як цунамі. Взагалі-то, ця розмова застала нашого героя зненацька і залишила його трохи розгубленим. Він раніше ніколи не працював над речовинами з противірусною дією, та й ще в жодному з проектів він не бував керівником. Раніше він долучався до різних програм як учасник команди, і відповідав за підбір біомішеней для розробки нових ліків. Це початковий етап у тривалому процесі розробки нових препаратів, і він встиг вже попрацювати під час запуску програм розробки нового протипухлинного препарату, нового аналгетика та нового серцево-судинного засобу. Він знав, що вдалий вибір ідеї на старті є критично важливим, і радий би був запускати щось із власною ідеєю. Тож він хотів стати керівником якоїсь програми розробки ліків, однак в даному разі це щастя звалилось на нього несподівано. А ще, в нього не було часу. Ні в кого тоді не було часу: кількість заражень у світі зростала щоденно. У новинах щодня повідомляли про виявлення випадків коронавірусної пневмонії у нових і нових країнах. Він знав, що його очікує не стандартний дослідницький проект – його очікує гонка на межі можливостей. Свої вихідні він провів в екрані монітора, невтомно засвоюючи і переварюючи наукові статті з хімії противірусних препаратів. В цьому проекті нічого було сильно роздумувати над біомішенню для препарату – всі колеги з його компанії були одностайні в тому, що це має бути головна протеаза коронавірусу Mpro. Справа в тому, що вірус використовує нашу внутрішню рибосомну машинерію для того, щоб продукувати свої копії. Тому на цьому етапі ми вкрай обмежені у можливостях з ним боротись – бо зупинка процесів трансляції та реплікації РНК призведе до загибелі в першу чергу наших власних клітин. Однак вірусні білки синтезуються нашими рибосомами у зчепленій один з одним докупи формі. І далі їх має роз’єднати вірусна протеаза, яка доволі відрізняється за будовою від наших, людських протеаз.

Інгібування вірусних протеаз вже раніше виявилось виграшною стратегією для боротьби з вірусами ВІЛ та гепатиту С. І хоч ці віруси добряче відмінні від SARS-CoV-2, Давіт вважав, що ця ж стратегія має спрацювати і в цьому випадку.

У Давіта на старті вже була перевага над дослідниками інший фармацевтичних компаній, які теж почали полювання за препаратом від коронавірусу. У 2002 році стався спалах коронавірусу під назвою SARS, і його компанія тоді вже зробила спробу знайти проти нього ефективний засіб. Вони тоді теж націлились на головну протеазу, і розробили засіб під кодовою назвою PF-00835231, який непогано діяв в лабораторних умовах. Компанія вже була в 2003 році готова переходити до випробувань на пацієнтах, та от тільки пацієнти закінчились – SARS пішов геть так же раптово, як і з’явився, забравши з собою за короткий час немало жертв. PF-00835231 за своєю структурою імітував пептидний фрагмент, який розщепляє вірусна протеаза. Та частина головної протеази у нового вірусу SARS-CoV-2 складалася з такої ж послідовності амінокислот, як і в SARS, тому була надія, що PF-00835231 спрацює і на цей раз. Вони дослідили зв’язування PF-00835231 із протеазою SARS-CoV-2 у перші ж дні – і все получилось! Але це була тільки маленька перемога. PF-00835231 був аж занадто схожий на білок. У нього було повно донорів водневого зв’язку у структурі – аж п’ять. Донори водневого зв’язку – це атомні групи з гідрогеном, в яких той зв’язаний із оксигеном, нітрогеном чи сульфуром. Ті оксиген, нітроген чи сульфур - голодні на чужі електрони, і добряче відтягують єдиний електрон гідрогена на себе. Через це такий електронодефіцитний атом гідрогену взагалі-то якраз і може чіплятись до білків. Зв’язування більшості лікарських засобів із їх біомішенями якраз і відбувається через водневі зв’язки. Але якщо у молекулі таких донорів буде забагато – то вона буде чіплятись в організмі до усіх білків підряд, не проявляючи потрібної селективності, а ще дуже погано буде всмоктуватись, залишаючись надовго і безнадійно у шлунково-кишковому тракті. Трохи проблем зніметься, якщо вводити його внутрішньовенно – але внутрішньовенно пацієнту введуть щось лиш коли той вже у лікарню потрапить. А науковці полювали за препаратом, який би люди могли застосовувати при перших ознаках інфекції, задовго до потрапляння у лікарню. Задача була достатньо ясна: треба переробити той PF-00835231, щоб можна було його запакувати в таблетку, яку треба просто ковтати. Це задача – лиш для справжніх хіміків. А Давіт з колегами таки були справжніми.

Спочатку треба було розібратись із тими донорами водневого зв’язку, які шкодять всмоктуванню в шлунково-кишковому тракті. Усі п’ять донорів водневого зв’язку були під загрозою ліквідації колективом відважних хіміків: лише критична роль донора для прояву противірусної активності могла його врятувати від видалення. Першою жертвою став фрагмент α-гідроксиметилкетону. Цей фрагмент при взаємодії з коронавірусною протеазою ковалентно зв’язувався до амінокислоти цистеїну. Але для того щоб це зробити - не обов’язково бути донором водневого зв’язку. І вже тут науковців чекало непросте роздоріжжя: з одного боку непоганим ходом була заміна гідроксиметилу на щось об’ємне, гідрофобне, але при цьому реакційноздатне. Тут добре підійшов фрагмент бензотіазолу - він чудово вписувався у гідрофобну кишеню на поверхні вірусної протеази. З другого боку, можна було піти шляхом зменшення структурного об’єму у цьому місці, замінивши увесь кетон малесенькою нітрильною групою. Науковці по всіх наступних стадіях пропрацювали структури, утворені обидвома шляхами, і лише в самому кінці змогли вибрати краще рішення.

Наступною жертвою команди Давіта став лейциновий фрагмент у структурі. Але тут слід було діяти обережно: протеаза чекала на цьому місці саме амінокислоту лейцин. В разі невдалого кроку – вона «розпізнає» що то до неї самозванець прийшов, і відторгне його геть від себе. Наші герої тут вчинили хитро: вони узяли, і зациклили амінокислоту, позбавившись таким чином N-H – одного з донорів водневого зв’язку.

«Робити у молекулі-лідері новий цикл – це прийом із класу пан-або-пропав. Вийде або дуже класно, або взагалі провал» - так коментував це Давіт. Діло в тому, що так ви позбавляєте молекулу гнучкості, і заганяєте її в єдину позу (конформацію). Моліться, щоб та поза якраз підійшла – інакше ви опинитесь із непрацюючим хламом.

Ну… поза трохи не підійшла. Просте зациклення змінило просторовий вигляд фрагменту і порушило зв’язування. Але наші герої не здалися. Якщо у людини криві зуби, то їх можна вирівняти силою, носячи для цього на зубах брекети. З молекулами теж так можна. Коли хіміки з Шерінг-Плау розробляли препарат боцепревір від вірусу гепатиту С – в них була така ж проблема, і вони тоді її вирішили додатковою конденсацією циклопропілу з двома метилами по боках впритул до циклічної амінокислоти. Команда Давіта на комп’ютері змоделювала такий же хід для своєї розробки – і виявилось дуже навіть схоже. Цим способом вони підрівняли свою сполуку, хоча й не повністю. Вона втратила трохи колишньої здатності зв’язуватись із протеазою, але доктор Оуен вірив що то не критично.
І тут вилізла чергова проблемка. Через такі маніпуляції над структурою втратився важливий контакт досліджуваної молекули з амінокислотою гліцин в зв’язуючому місці протеази. Дослідники кинулись виправляти цю хибу. Для цього довелось міняти індольну групу – і структурно підходили три різні варіанти заміни: метилсульфонамід, ацетамід, або ж трифлуорацетамід. По ідеї, всі три досить схожі і мали би поводитись подібно. «Якщо чесно, маючи нормальні альтернативи - на трифлуорацетамід ніхто з фахівців навіть би і не дивився» - признавався Джеремі Грін, відомий ветеран розробки противірусних препаратів. Але вони вирішили його спробувати – і сталось ніби чудо – така сполука нарешті почала всмоктуватись через епіталій кишечника. «Це значно розв’язало нам руки» - згадує тепер Давіт, - «адже тепер ми могли експериментувати з іншими змінами у структурі, не переживаючи за властивість кишкового всмоктування. Завдяки трифлуорацетаміду всмоктування, як то кажуть, вже було в нас у кишені».

Наприкінці, довелось вибирати між нітрилом та бензотіазол-2-ілкетоном. На протеазу вони діяли практично однаково. Але нітрил мав три переваги: 1) він був більш розчинним – тому з ним легше було би проводити доклінічні дослідження в різних дозах на мишах; 2) там поруч у структурі був хіральний гідроген, який міг епімеризуватись (змінити просторове положення і втратити через це активність), і бензотіазол-2-ілкетон був більш схильний до такого; і 3) структуру з нітрилом легше синтезувати, ніж з бензотіазол-2-ілкетоном. Для працьовитих хіміків у лабораторії останній пункт - не проблема, але в масштабах потенційного промислового синтезу великої кількості речовини – ця відмінність істотно відбиватиметься на швидкості виробництва і вартості продукту.

22 липня 2020 року була вперше синтезована речовина PF-07321332, яку пізніше назвуть нірматрелвіром. «Ми за той тиждень двадцять подібних речовин насинтезували» - згадує Оуен, - «і навіть тоді не здогадувались, що серед них в нас нарешті получилася лікарська речовина». 1 вересня прийшли результати випробувань фармакокінетики на лабораторних щурах – сполука гарно всмоктувалась. Через кілька тижнів ефективність речовини була випробувана на заражених коронавірусом щурах. Нірматрелвір успішно пригнічував реплікацію вірусу. Науковці прийнялись до синтезу достатніх кількостей нової речовини для проведення повного циклу токсикологічних досліджень – і на початок листопада наробили вже 1,4 кілограми. Але немає межі досконалості – і поки проходили доклінічні дослідження, наші герої продовжували мізкувати над захистом речовини від печінки. Так-так, звичайні люди знають лиш турбуватися за печінку, щоб їй ненароком ліки не зашкодили, а про те, що печінка в свою чергу лікам шкодить – то турбуються лиш спеціалісти з хімії лікарських засобів. Так от, все що ми з’їли, всмоктується у шлунку і кишечнику і звідти, нікуди не звертаючи, прямим ходом надходить до печінки, яка розбирається що можна далі пускати в кровообіг, а що підлягає негайному знищенню.

Нірматрелвір наш проходив пильний контроль печінки із значними втратами. Один з ферментів печінки під назвою CYP3A4 його руйнував, і залишалась лиш та кількість, яку не встиг знищити той фермент. Через це доводилось застосовувати вищу дозу речовини, щоб і печінці її жертву віддати, і на війну з коронавірусом щоб досить залишилось. Однак навіть так, вміст нірмалтревіру у крові знижувався дуже швидко. І тут науковці придумали неординарний рецепт. Новий препарат від коронавірусу – Паксловід – це тепер вже не одна речовина. У ньому є 150 мг нірмалтревіру, і 100 мг ритонавіру. Ритонавір, взагалі-то, це добре відомий препарат проти СНІДу, і ніяким боком на коронавірус не впливає. Але що він уміє чудово – так це займати ділом той агресивний печінковий ферментCYP3A4, щоб він залишив у спокої і не чіпав нірмалтревір.
В лютому 2021 доклінічні дослідження нового препарату були завершені, і розпочато першу фазу клінічних випробувань на добровольцях. Шлях від ідеї і до перших клінічних випробувань зайняв менше 12 місяців – і це надзвичайно швидкий темп, якого вдалось досягти завдяки напруженій роботі злагодженої команди багатьох науковців. У вересні 2021 розпочались дослідження ІІ/ІІІ фази. 14 грудня 2021 було оприлюднено результати клінічних випробувань, згідно з якими ранній прийом препарату (в межах 5 днів від початку симптомів) знижував ризик госпіталізації чи смерті на 88%. 31 грудня 2021 препарат отримав дозвіл для екстреного застосування у Великобританії, а зовсім нещодавно, 28 січня, він отримав умовне схвалення Європейським агентством з лікарських засобів (EMA) і рекомендований до застосування у всіх країнах Євросоюзу.
Тисячі науковців долучились до розробки паксловіду. Саме так наука дає світові надію.

Оповідь створена на основі статті B. Halford “How Pfizer scientists transformed an old drug lead into a COVID-19 antiviral”, Chemical & Engineering News, 2022, Vol. 100 (3), [https://cen.acs.org/pharmaceuticals/drug-discovery/How-Pfizer-scientists-transformed-an-old-drug-lead-into-a-COVID-19-antiviral/100/i3](https://cen.acs.org/pharmaceuticals/drug-discovery/How-Pfizer-scientists-transformed-an-old-drug-lead-into-a-COVID-19-antiviral/100/i3)»

Читаю новину: "Збільшення армії та вища зарплата військовим: Зеленський підписав указ"

"Цим указом передбачено збільшення грошового забезпечення усіх військових до рівня не нижче 3-х мінімальних заробітних плат"

Чомусь одразу згадалася стаття 36 Закону про наукову та науково-технічну діяльність:

"2. Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ (закладів вищої освіти), виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні не нижче одинадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 1 січня 2020 року."

Її вже кілька разів відтерміновували, бо грошей бракне.
Тепер там є така приписка "...вводиться в дію з 01.01.2023..."

Бо є закони, укази, підписи папірців на камеру і прес-конференції з розгоном по соцмережам позитивними блогерами, а є святий бюджет, святий бюджетний кодекс та решта інших святих речей, для яких всі ці переможні реляції з трибун - на кшталт белькотіння малюків про те, як вони мріють стати дорослими і щодня їсти морозиво.

Ні, я щиро бажаю, аби армійці нарешті отримували достойне фінансове утримання.
Але я занадто багато бачив і чув, аби вірити, що цей піар перетвориться на щось справжнє.

Майте гарний день.

Альо, учоні єсть?
Хтось хоче поумнічать? Публічно.
Є варіанти.

Шановні, це прекрасна новина, що ліга-лайф шукає науковців, готових писати про свої теми.
І ще краще, що за це мають бути гонорари.

Бо дуже часто до науковців ставлення в стилі «по жізні винен».

Я, щоправда, не знаю, які саме теми будуть актуальними для ліги - новітні композитні конструкції для зварних швів оптоелектроніки чи правові аспекти історичного дискурсу центрально-фламандської юридичної концепції.

Може щось простіше - типу пересадка ГМО-органів тварин людям, пошук екзопланет Джеймсом Веббом чи здобутки українських вчених на Великому адронному колайдері.

А як показує практика, людям інколи цікаво і про рослин-прибульців читати, і про палеонтологію.

В будь-якому випадку, пишіть Ірині.
Її порядність я гарантую.

Майте гарний день.

Пост Ірини Андрейців

https://www.facebook.com/100005039708169/posts/2041392212705416/

«Друзі, а порадьте / передайте інфу, будь ласка: ми на LIGA.Life оголошуємо пошук авторів-фрілансерів науковців, які б писали цікаво/зрозуміло про свої галузі.
З редактурою, темами допоможу, гонорар з теж теж.
З науковців - бажання та експертиза.
❤️❤️❤️»

Не зовсім про класичну науку, а радше про науку уникнення проблем та негараздів.

Шановні, тут фантастичні люди підготували міні-посібник для всієї родини на випадок кризової ситуації.

Так-так, тут і про те, як правильно зібрати той тривожний рюкзак, і що має бути у аптечці, і як правильно скоординуватися з рідними за відсутності зв'язку, звідки брати актуальну інформацію і як не вестись на фейки, як поводитись при обстрілах тощо.

Як на мене, це мегацінний матеріал.
Особливо зверніть увагу, що в цій методичці є окремий лінк на поради про те, як підготувати дітей до можливих кризових явищ.

Загалом, розділи такі:

1. Яка стратегія ваших дій у випадку надзвичайної ситуації
2. Які запаси треба зробити вдома
3. Як підготувати транспортні засоби
4. Які медикаменти та засоби першої допомоги потрібно мати
5. Як підготувати рюкзак безпеки
6. Як підготуватися до відсутності газу та електрики
7. Де шукати правдиву інформацію
8. Як підготувати дітей
9. Як подбати про домашніх тварин (собаки, коти)
10. Що робити, якщо ви дізналися про наближення військових дій
11. Що робити, почувши сирену
12. Що робити у випадку артобстрілу чи бомбардування
13. Що робити у випадку появи чужих військових та пострілів зі стрілецької зброї

Зберігайте, поширюйте.

https://drive.google.com/file/d/19ZmPaV9nkM2g-Xuy-_ZbIXaZgGPhGY2t/view

Вельми дякую титанічній роботі Валерію Пекару, Светлані Ройз, Дмитру Золотухіну та ін.

Майте гарний вечір.

Шановні, просто лишу тут для хронік трешу цю показову картінку.

1. Сьогодні шкарлєт - той що визнаний НАЗЯВО плагіатором - не визнав вибори ректора в Києво-Могилянській академії.
Там переміг Сергій Квіт і Шкарлєт тепер стверджує, що на виборах були порушення.
Порушення одне - МОН не має таких повноважень.
Але коли перемагає очільник НАЗЯВО, яке нарекло тебе плагіатором, то можна і проти закону поперти.
https://life.liga.net/poyasnennya/news/shkarlet-govorit-chto-mon-ne-priznaet-kvita-prezidentom-mogilyanki-chto-proizoshlo-na-vyborah

2. При цьому за аналогічних звинувачень у фальсифікаціях з боку інших кандидатів Шкарлєт миттю перед новим роком затвердив ректором Біотехнологічного університету депутата від слуг народу.
Бо це ж слуга.
Картінка чесно поцуплена у Наталії Піпи.

3. При цьому нагадаю скандал з виборами ректора в НАУ, https://babel.ua/texts/58772-novim-rektorom-nau-mozhe-stati-eksregional-maksim-luckiy-yogo-poperednik-volodimir-isayenko-ponovivsya-na-posadi-cherez-sud-hto-teper-spravzhniy-rektor-universitetu-rozpovidayemo-istoriyu-bagatorichno, після якого з університету через нібито бійку з охоронцем звільнили шанованого викладача Евгений Гаев, а потім відрахували голову студради https://kyiv.media/news/kerivnycztvo-nau-zvilnylo-golovu-studrady-yakyj-vystupyv-proty-zabudovy-terytoriyi

Власне, це тільки верхівка айсберга, який зветься "Наслідки голосування по пріколу в 2019-му році".

Що буде далі - не знаю.
Але най це все побуде тут.
Ми перевалили за "екватор", перші щурі вже побігли, вчора і сьогодні ми побачили, як одні почвари терміново почали топити інших почвар.

Аби ж тільки не росія сусідом - був би прикольний серіал, де сценаристи вигадують кожну наступну серію залежно від того, як герої пережили попередню: той наркоман і в отключкє, цей просто кретин по жізні, оцей так звик красти, що покрав навіть камери і кіноплівку, а отой - нєдурачьок з генератором випадкових рішень в голові, не здатний завчити зв'язно жодної тези.

Все менше сміюсь з приколу, вигаданого Валерієм Шергіним:

"У листопаді з‘явилися білборди «Президент — слуга народу».
У січні вони трансформувалися в «Слуга народу — президент».
Логіка підказує, що насправді автори білбордів мають на увазі «Слуга президента — народ». І готові невдовзі написати це."

Схоже, дожили.

Але нічого.

Переможемо.
Майте гарний вечір.

Шановні, сьогодні свій день народження святкує один з найбільш шанованих мною популяризаторів науки в Україні Олексій Болдирєв.

Людина-імпульс.

Тихий, ввічливий, а потім ррраз - і з'являєтсья портал Моя наука / my.science.ua, дддддва - Дні науки, тттттри - то штурхає конкурс наукової фотографії від вікіпедії, то якусь акцію протесту на підтримку реформи науки, то робить виступ на локальному TEDx, який стає класикою для наукових популяризаторів.

А інколи він випускає отакі фундаментальні речі, як оця: історичний нарис по друкованій науково-популярній пресі України.
https://chytomo.com/ekzempliary-xx/xxi/ukrainski-naukovo-populiarni-zhurnaly-shliakhom-sprob-i-pomylok/

Чесно зізнатися, про більшість наведених тут журналів я ніколи і не чув.
А він не тільки в курсі про концепції головних редакторів, а й про дизайнерські ходи, тиражі, причини занепадів чи злетів.

Смачний, цікавий і надихаючий текст.

Дуже раджу.

І, так, Олексію, з Днем народження.
Будь.
І щоб навколо тебе всі хороші теж були.

Майте гарний день.

П.с. А, у Олексія є свій шикарнючий телеграм-канал Редактор РНК https://news.1rj.ru/str/RNAeditor
Зайдіть, гляньте, зацініть. Прикольні історії пише.

Не став Вас вже вчора турбувати, бо було пізно, але.

Виявляється, у шкарлєта є задня передача!
https://www.pravda.com.ua/news/2022/02/3/7322773/
Тепер би він так задкував, аж поки б не пішов тихенечко в ліс.

"...коріння російської агресії потрібно шукати в імперській хворобі. Логіка у них така: або дружіть з нами на наших умовах, або примусимо дружити силою."

Шановні, дуже рідко трапляються на очі інтерв'ю, які хочеться розтягати на цитати.
Це одне з них.
https://day.kyiv.ua/ru/article/podrobnosti/imperska-hvoroba-likuietsya

Відомий вчений з Інституту соціології НАН України Євген Головаха розкладає по поличках все про російську агресію, ставлення росіян до неї, ставлення українців до потенційного широкомасштабного вторгнення, імперську хворобу у лаптєногіх і перспективи лікування сусідів від кретинізму головного мозку.

От зацініть:

"Буде складно [лікувати росіян - моя прим.], тому що це вже увійшло в їхню історичну пам’ять. Але вилікувати населення можна. Навіть генетичні хвороби в сучасному світі лікуються. Імперська хвороба лікується завдяки досягненням суспільних наук. Відомий приклад — денацифікація Німеччини."

Або от оптимістичне:

"Якщо взяти, наприклад, показники орієнтації українців на союз з Росією та Білоруссю, то десять років тому така орієнтація становила майже 60%, а зараз — 18%. Для порівняння — на Євросоюз чітко орієнтуються 57%. "

Також він прекрасно розповів про непростий рейтинговий шлях президента Зеленського, кланово-олігархічну систему та "становість", головну реформу, що має таки відбутися в країні та багато інших цікавинок.

Дуже розумний дядько.
Раджу.

Майте гарний вечір.

Нарешті в мене дійшли руки і очі прочитати інтерв'ю очільника Національної академії наук Анатолія Загороднього з промовистою назвою "Підсумки року".
Себто про те, що вчені Академії робили у 2021 році.

Все, як я люблю (окрім пдф-формату).
Про нові сплави для лопатей турбін авіадвигунів, які роблять Мотор-Січ та Івченко-Прогрес, і які досі не можуть налагодити у виробництві наші запоребрікові "брати".
Про відновлення елементів артилерійських снарядів.
Про співпрацю з Турбоатомом і будівництво 3-ї черги Дністровської ГАЕС.
Про ультрависокотемпературну кераміку, що працюватиме за 2 тисячах градусів за Цельсієм в продукції КБ Південне.

Ну, і, звісно, про речі не настільки тривіальні.
Рівняння Клейна-Гордона, стрічкові матриці, швидкоосцилювальні функції, теорему Неймана, розв'язки рівняння Дірака, міжзоряні середовища з холодною плазмою, нанопокриття з триоксиду вольфраму на нержавіючій сталі та інші карколомні речі, які я особисто не розумію.

Ну, і куди ж без соціогуманітарних наук.
Тут і тритомник "Україна. Нариси історії", і Енциклопедія сучасної України, і "Церковне мистецтво України", і "Історія української літератури" і т.і.

Ну, і трохи про реформування Академії, ліквідацію інститутів та передачу на приватизацію організацій.

Багато літер та інформації.
https://nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=8657

Єдине, чого б хотілося, аби подібні Підсумки зрештою викладалися в читабельному форматі на сайті.
Та з ілюстраціями.
Колосальна робота зроблена, але не кожен зможе осягнути.

Анатолій Загородній, дякую за інтерв'ю.

Майте гарний вечір.

Шановні, сьогодні Міжнародний день жінок і дівчат в науці.

І я хочу запостити шикарний матеріал з DOU про видатну вчену, яка винайшла Адресну мову програмування.
І це той випадок, коли здається, що її шанують і знають на Заході більше, ніж у нас.

Катерина Ющенко - людина непростої долі, яку зачепила «ворогонародість» в 30-х, злидні в 40-50-х, але яка примудрилася очолити розробку купи радянських обчислювальних машин, мов, стала першою докторкою наук, що захистилася по програмуванню, навчила комп‘ютер розпізнавати Образи і т.п.

Захоплива розповідь від її сина.

Зверніть увагу на частину, де розвиток адресної мови заборонили директивно.
Це і є той випадок, коли в науку лізуть чиновники-політики.

Майте гарний вечір.

https://dou.ua/lenta/interviews/about-kateryna-yushchenko/

Шановні, маю дві хороші новини.
Одна з них (друга, за класикою жанру, щоб дочитали до кінця) - для мене особисто ошелешуюча.

Новина перша.
Оці кілька світлин, що я їх насмикав собі в допис - це лише деякі переможці конкурсу наукових зображень, що його проводила Вікімедіа в Україні.
72 учасники (!) завантажили 523 наукових фотографії і от вчора відбулася церемонія нагородження найкращих.

Як член журі, скажу чесно - це не рекордна кількість фото, що довелося оцінювати, а в деяких категоріях сильних робіт стало значно менше (категорії, до речі, такі - Мікроскопія, Нефотографічні зображення, Люди в науці, Живі організми, Загальна категорія).

Але.
Давно в переможцях не було настільки рідкісних та потрібних для Вікіпедії зображень.
Для всієї Вікіпедії, а не тільки української, якщо що.

Якщо прагнете дізнатися деталі та подивитися решту переможців - Вам сюди https://blog.wikimedia.org.ua/2022/02/11/science-competition-results/

Новина друга.
Той момент, коли я навіть не знаю, як так сталося, але потрапив мені на очі пост в одній з невідомих мені досі фейсбучних груп про приховану камеру в гнізді синіці в Лондоні, навесні 2021 року - від порожнього гнізда до першого польоту пташенят.
Відео настільки класне, що всі 5 хвилин я просидів, мов зачарований.
(https://www.facebook.com/100059602631906/videos/1305056086656783/ - гляньте, тільки візьміть дітей до екранів).

Потім мені на очі потрапив пост з тієї ж невідомої групи про те, чому Арктика називається Арктикою, а Антарктида - Антарктидою.
Клянуся, я в житті ніколи не замислювався, чого воно так, а воно цікаво.

А потім помітив, що у цій групі - Природничо-географічне товариство на 76,5 тисяч людей (!!!)- щодня дуже цікаві пости природничої тематики.
А потім з ошелешенням нагуглив, що це товариство не з якогось університету чи науково-дослідного інституту.

Це товариство Витачівської гімназії, що в Київській області.
Отут про них http://vytachiv-school.edukit.kiev.ua/shkiljne_prirodnicho-geografichne_tovaristvo_imeni_v_vernadsjkogo/

А адмінить групу звичайний вчитель біології та географії цієї гімназії - Костянтин Хіміченко

Загалом, я приємно вражений.
Дуже приємно.
Підписуйтесь, чи шо.
https://www.facebook.com/groups/1507432896219284

І майте гарний вечір.

P.S. 1. Звісно, я додаю Природничо-географічне товариство в свій Преелік науково-популярних ресурсів України https://site.ua/anton.senenko/naukovo-populyarni-resursi-ukrayini-shho-citati-sluxati-divitisya-i7nzv17#_=_

P.S. 2 ЗСУ запалять сонце, на якому згинуть наші воріженьки. Вірте в ЗСУ.