Що ж, шановні, науковці НАН повідомили про початок нової коронавірусної хвилі в Україні.
https://www.pravda.com.ua/news/2022/01/12/7320101/

Я привертаю Вашу увагу до цього моменту не для того, щоб полякати.
Тут всі дорослі, кожен давно зробив свої висновки і виробив план дій.
(все ж жарт про мандрівника у часі, який прилетів у 2020-й рік і вигукнув "О, то десятирічний карантин тільки почався?" стає все милішим).

А для того, щоб:
- Ви не забули зробити бустерну дозу. Це реально 5 хвилин часу.
- Звернули особливу увагу на ось яку інформацію:

З коронавірусом і дорослими людьми все зрозуміло: або не хворів, або хворів, або хворів тяжко, або помер.

А от про коронавірус і дітей існує стійкий міф, що діти хворіють короною як легкою застудою і для них вона відносно безпечна.

7 січня 2022 року CDC опублікувало дослідження, згідно з яким ризик виникнення діабету у перший місяць після хвороби у дітей до 18 років - вищий в рази.
В рази.

Ось дослідження: https://www.cdc.gov/mmwr/volumes/71/wr/mm7102e2.htm
Вперше я цю інформацію побачив у Семена Єсилевського тут (https://news.1rj.ru/str/semen_yesylevskyy/648)

І от я поліз гуглити цю новину в укрмедіа з метою знайти якусь статтю.
Швидко знайшов лише два посилання:
- https://racurs.ua/ua/n165547-zv-yazok-mij-covid-19-u-ditey-ta-diabetom-vstanovyly-ucheni.html
- http://health-ua.com/news/68930-COVID19-povyazanij-z-pdvishenim-rizikom-tcukrovogo-dabetu-u-molodih-lyudej (це більш розгорнуте)
і жодного в топ-ресурсах (може погано шукав).

Ба більше, про цю проблему [діабет у дітей, що перехворіли короною] вже говорили львівські медики ще в березні минулого року
https://zaxid.net/sered_uskladnen_pislya_kovidu_u_ditey_lvivski_mediki_viyavlyayut_tsukroviy_diabet_n1516585

Я до чого - пильнуйте не тільки себе.
"Стріляйте" на звук, коли чуєте "краще перехворіти".

Ну, і майте гарний день.

Шановні, повідомляю вам цікаву новину: завтра о 17:00 розпочнеться пряма трансляція запуску українського супутника Січ 2-30 з мису Канаверал за допомогою ракетоносія Falcon 9 від Space X.

Я зізнаюся абсолютно щиро - окрім того, що написано про цей супутник на Вікіпедії, я мало що знаю.
Як надибаю розгорнутий огляд-статтю про цей апарат - обов'язково запощу.

Слід визнати, що іміджеві проєкти Зеленського, які безвідносно до його персони є корисними для країни - типу цього супутника чи купівлі криголама - йому вдаються.
(На відміну від продуктових талонів, держрегулювання цін, енергетичної кризи, економічного генію Гетьманцева чи міністрів-плагіаторів).

Менш із тим.
Я щиро вболіваю за цей запуск

Чому запуск супутника є корисним для держави?

Не тільки тому, що він наш, власний і якусь користь у вигляді зондування земної поверхні буде нести.

А тому, що він дозволяє підтримувати та розвивати вітчизняну систему високотехнологічних підприємств та конструкторських бюро.
Це набагато більш важливо.
За його створенням стоїть праця сотень інженерів, конструкторів та вчених, що здатні створювати таку техніку.
Принаймні, поки що.

Ось посилання на трансляцію, ставте нагадування.
https://www.youtube.com/watch?v=CNfsWcm_lrY

Майте гарний вечір.

апдт. Дякуючи Сергію Балабанову знайшов подробиці про супутник https://www.slovoidilo.ua/2022/01/10/infografika/suspilstvo/ukrayinskyj-suputnyk-sich-zapustyat-kosmos-pro-noho-vidomo

«Думати складно, обтяжливо і неприємно.»
«Перспективніше не позбуватися страху, а долати його.»

Шановні, вийшло одне з найкращих інтерв‘ю з науковцем, які я тільки бачив за останній час.

Еволюційний біолог Ігор Дзеверін - сам по собі приклад науковця, що, стоячи на плечах титанів науки, сам поступово перетворився на гіганта.

Але журналістка Олена Струк зроблила щось надзвичайне.

Завівши розмову про страх та його роль в нашій еволюції, вона збурила цілий вир питань:

- від того, як страх допоміг нам вижити і до того, чому виникли антивакцинатори
- від того, нащо мавпі стереоскопічний зір і чому корова фокусується за кількадесят метрів від себе до вродженого страху темряви і (не)вродженого павуків та змій.
- від ролі кажанів в пандемії коронавірусу до ролі авторитетів в прийнятті поганих рішень.

Загалом, текст можна розтягати на цитати.
Блиск.

https://www.pravda.com.ua/articles/2022/01/11/7319951/

Майте гарний день.

"...рослини – це насправді такі дрони уряду, які знищують вуглекислий газ та отруюють атмосферу киснем, щоб змушувати нас вакцинуватися" (жорстко вирвано з контексту)

Коли якась людина каже, що вона по-жізні ботанік, у пересічного громадянина зазвичай не виникає сумнівів, чим ця людина займається - висушує поміж сторінок книг гербарії.

Цей стереотип геть ламає науковець з Національного науково-природничого музею НАН України Олексій Коваленко.

По-перше, у нього непересічне почуття гумору.
По-друге, він дуже розумний та ерудований.

По-третє, таке враження, що він постійно під якимись гербарними речовинами, бо весь час намагається цим розумом та ерудицією поділитися з оточуючими.
Він влаштовує найкращі (я це підкреслюю) інтерактивні екскурсії у музеї, насичуючи голови відвідувачів, особливо дітей, близькими до летальних дозами цікавих фактів.

Ну, і також він ютуб-влогер, автор двох бестселлерів "Фрукти проти овочів" та "Рослини-прибульці: як амброзія та борщівник захоплюють Землю".

З якого боку на нього не подивися - дуже підозрілий тип.

Тому Куншт десь його зловив і поставив кілька питань про його дослідження, теорії змови в науці, улюблені книжки, Ігнобелівські премії та питання, що досі лишаються без відповіді вчених.
https://kunsht.com.ua/ye-bagato-kognitivnix-vikrivlen-pro-roslini-yaki-omolodzhuyut-likuyut-chi-roblyat-vas-raptovo-zdorovimi-9-zapitan-oleksiyu-kovalenku/

Під вечірню каву - саме воно.

Раджу.
Майте гарний день.

Шановні, тут виявляється є шикарнючі астрономічні підсумки 2021 року з топ-8 відкриттів та топ-6 космічних місій та апаратів.

Титанічну працю над цією підбіркою робив неперевершений популяризатор науки і вчений Головної астрономічної обсерваторії НАН України Іван Крячко.

Він не просто накидав коротенькі опуси про виявлення подвійних зірок, наднових, пояснення загадкових гамма-променів із порожніх ділянок неба та рентгенівського полярного сяйва Юпітера (я про таку чудасію і не чув).

За кожною новиною, якщо клікнути на назву, відкривається докладний україномовний матеріал з поясненнями, малюнками, схемами.

Ну, і, звісно, куди ж без телескопа Джеймс Вебб, бомбардування астероїда і дослідження залишків наднових та чорних дір.

Зверніть увагу, що окрім основного сайту, з якого я даю цю новину http://nashenebo.in.ua/nauka/viznachni-vidkrittya-novi-teleskopi-i-kosmichni-misiji-v-sviti-astronomiji-u-2021-rotsi

ви для себе відкриєте ще й Український астрономічний портал.
http://www.astrosvit.in.ua/.

Я про нього не чув, а він крутий.
По-перше, його наповнюють вчені ГАО НАН України.
По-друге, там регулярно свіжі новини та купа науково-популярних статей.

Просто можна туди залипнути на пару годин.

Приємного перегляду.
Майте гарний вечір.

P.S. Вдячний прес-службі НАН України за публікацію вищезазначеного матеріалу, бо я якось його сам не помітив.

Шановні, сталося.
Сьогодні відбулася презентація результатів голосування по щорічній премії "Академічна негідність року".

Наукова спільнота вигадала цю відзнаку у 2016 році для плагіаторів, псевдонауковців та їхніх посіпак у відповідь на відсутність реакції по кейсу Лептонівни - дружини тодішнього віце-прем'єра Кириленка, що сплагіатила шматки своєї дисертації, в тому числі про Лептонного Бога.

Номінації дуже прості:
«Плагіатор-2021»
«Фальсифікатор-2021»
«Псевдонауковець-2021»
«Токсичний ректор-2021»
«Скандал-2021»
«Мурзилка-2021»
«Спец(з)рада-2021»
«Посіпака-2021»

Приємно, що увагою не оминули як вчених-антиваксів, так і фальсифікації в дисертації гендиректорки музею Голодомору, як скандали навколо виборів ректорів кількох вишів, так і псевдолікарські мурзилки з порадами про здоров'я і довголіття.

Переможці для мене багато в чому виявились очікуваними, тому що я перебуваю в цьому середовищі і розумію, хто кому свиня та непотріб.

Але найбільше тішить, що вкотре перемогу в одній з номінацій здобув Шкарлєт.
Добре, що суспільство не забуває про цього світоча української освіти і науки.

Детально з номінантами та переможцями можете ознайомитися за посиланням https://zn.ua/ukr/science/toksichni-rektori-ta-murzilki-v-ukrajini-rozdali-narodnu-antipremiju-akademichna-nehidnist-roku.html

Принагідно дякую Світлані Вовк, Віктору Досенко, Олександру Габовичу, Ірині Єгорченко, Олексію Болдирєву, а також решті втаємниченої спільноти Дисергейт за розвиток ініціативи.

Запис трансляції оголошення переможців можете глянути тут https://www.facebook.com/IUA.TV/videos/455621416282588/

Майте гарний вечір.

Хазяйкє на замєтку

Ви, часом, не вечеряєте?
Ні? Тоді ось.

Чесно кажучи, давно я з таким захопленням не читав про паразитів в оселедцях.

Тим більше, що тут вчений - такий вчений 🙂 ставить експеримент на собі 🙂

Цікавий допис про оселедця з магазину, небезпечних та відносно безпечних хробаків, їх поширення у Світовому океані, способи їх нейтралізації.

Від себе додам, що давно такого не вживаю.
Лише термічно оброблені продукти.
І оселедця смаженого їв.
Нічо такий.

Смачного 🙂

P.S. І так, підпишіться на Стромату. Там часто бувають дахозривні дописи.

https://www.facebook.com/128212724312608/posts/1354016898398845/?d=n

«Час від часу інтернет-видання намагаються привабити читачів темою паразитів в оселедцях, сьогодні я також спробую.
Без фотографій не гарно, тож спершу пішов на пошуки заражених оселедців. Зайшов у найближчий супермаркет, взяв оселедця навмання, вдома розрізав і сфотографував паразитів. Як бачите, шукати паразитів просто! Це не птахів по мочарах вистежувати.
Спершу про "отаке, знаєте, довге, біле". Це не паразити. Зазвичай то або смужки жиру або пілоричні вирости кишечника (на фото). Типові паразити оселедців виглядають як маленькі хробачки 5-10 мм завдовжки, часто згорнуті калачиком. То або анізакіда (по простому Anisakis simplex) або її близький родич Pseudoterranova decipiens. Щось із них потрапило мені на стіл в першому-ліпшому оселедці.
Згадані черви широко розповсюджені в Світовому океані, щоправда зустрічаються мозаїчно. Наприклад в одних регіонах Середземномор'я червами заражено 0,8% анчоусів, в інших 22%, 38%, 57%, або, навіть, 100% [1]. Мені пощастило потрапити на потрібну партію з першого разу. Бінго!
Сфотографував, а далі став спостерігати за глистами. Не ворушяться. Виклав на листок паперу, зафіксував олівцем положення, залишив – не ворушяться. З іншого боку – чого б їм ворушитись, коли вони давно здохли?
Оселедців, яких постачають до наших магазинів (та більшості в ЄС) заморожують ще в морі на риболовецькому судні [2]. При заморожуванні риби до -20ºС анізакіди гинуть за 60 годин. Щоправда за 60 годин, 54 години ще витримують [3]. В одному нігерійському журналі надибав публікацію японців про замороження лосося на 48 годин для знищення анізакіди [4]. Та якщо вірити всьому, що пишуть у Нігерії, то я вже разів сто успадкував по мільярду доларів. Краще заморожувати на 60 годин. Ще менш варто дослуховуватись до порад в інтернеті – "перед споживанням заморозте оселедця, це знищить паразитів!". Не знищить, вони вже померли від заморозки на судні, глистів-зомбі поки що не спостерігали. А страву спаскудить, так то будьте певні.
Варто зауважити, що замочування в розсолі вбиває анізакіду за 4 тижні [3], копчення НЕ знищує паразитів [5]. Про вплив алкоголю не знайшов, але то і не важливо. В оселедцях черви все рівно дохлі, тож якщо хочете ним закусити – закушуйте. Тільки не пояснюйте своє особисте бажання випити словами: "Щоб паразитів не було!".
Що робити якщо знайшли в оселедці невеликих червів? Можете зробити теж саме що і я – дочистити і з'їсти рибу. Станом на 24.01.22 живий, пульс нормальний.
А може, ну їх тих оселедців, краще купити… В інтернеті є переліки риби в яких виявляли анізакіду, але вони беззмістовні. Цей глист дотримується широких поглядів, йому байдуже в якій рибі паразитувати [5]. Хоч дешевий оселедець, хоч дорогий дикий лосось в суші – анізакіда може бути в обох. Та є нюанс – рибу для суші преміум класу не заморожують, підхопити глистів у дорогому японському ресторані цілком реально. Так в країнах ЄС з 2000 по 2016 зареєстровано 236 випадків анізакідозу [6]. Що ж буде?
Ефект залежить від того, хто саме дістанеться – Anisakis чи Pseudoterranova? Відмінність полягає в тому, що личинки Pseudoterranova не закріпляються в стінках кишечника, і коли хворого здоліває блювота та діарея, паразитам ще гірше – їх викидає на зустріч погибелі у ворожий світ під кущики чи до каналізації. Для людини пригода завершується переляком та острахом перед сирою рибою. Якщо ж підхопити анізакіду, то бігункою не відкупитись.

Личинки паразита закріпляються в стінках кишечника і хоч як нелюба їм людина, під кущі вони ще менше хочуть [3].
По правді кажучи, проникнення в людину для анізакіди є крахом надій. Ці черви в дорослому віці живуть в шлунково-кишковому тракті китів і тюленів, туди ж направленні життєві орієнтири молодих паразитів. Кар'єра розпочинається з того, що яйця глиста виходять із китовими фекаліями у безмежну блакить моря. Там вилупляться молоді черви, які потрапляють до різної морської дрібноти, зокрема до дрібних ракоподібних (більш відомих як криль). Ймовірно на цій стадії вони для нас безпечні, принаймні не відомо, щоб людина коли небудь заражалась споживаючи м'ясо криля. Рачка має з'їсти кальмар або риба(згодиться дикий лосось, оселедець, сардина, анчоус, скумбрія, тріска, морський вугор – паразиту байдуже). Там глист дорослішає і починає претендувати на те, щоб потрапити до кишечника кита. Часом його амбіції не реалізуються – сиру рибу чи кальмара з'їдає людина, що буде тупиком [7]. Адже дорослі анізакіди плекали мрію, що колись їхні дітки також вирушать із китових фекалій до океану, а не пропадуть намарно у круговерті унітазу чи у вигрібній ямі. Попри те, що їхнє потомство приречене, дорослі анізакіди не збираються здаватись і проникають в стінки кишечника людини. Приблизно через 10-48 годин після невдалого смакування рибою проявляються перші симптоми [8] – гострий біль в животі, нудота, блювота, кровохаркання. Часом має місце алергічна реакція різної тяжкості – від кропив'янки на шкірі до анафілактичного шоку [9], який може призвести до смерті. В більшості інших випадків захворювання лікується, але важливо пам'ятати, що для вагітних зараження анізакідою становить небезпеку для життя як дитини так і жінки [5]. Єдина втіха – в наших краях малоймовірно натрапити на сиру рибу, заражену живими анізакідами. Для цього необхідно летіти на океанське узбережжя. Любіть Україну)

__
В даний час працюю над рукописом книги "Зоологічна екскурсія по супермаркету", яка буде видана в цьому році у видавництві Віхола
Поки триває робота над текстом, можна почитати мою попередню книгу "Слідуй за розбитим черепом. Історія еволюції скелета".
замовити паперову: https://bit.ly/3pmJ229
замовити електронну: https://bit.ly/3G6o8ua
_
Джерела натхнення:
1) Serracca L. & al. (2014). Food safety considerations in relation to Anisakis pegreffii in anchovies (Engraulis encrasicolus) and sardines (Sardina pilchardus) fished off the Ligurian Coast (Cinque Terre National Park, NW Mediterranean). International journal of food microbiology, 190C, p.80.
2) Karlsdóttir M. & al. (2018). Increased quality and stability of frozen herring products. Skýrsla Matís, Report no.19-18, Project no. 2283, p.1
3) Jay J.M. & al. (2005). Modern Food Microbiology, 7th Edition. Berlin, Springer, p. 704.
4) Furuya K. & al. (2014). Anisakiasis: The risks of seafood consumption. Nigerian Journal of Clinical Practice, 21(11), p. 1494
5) Villazanakretzer D.L. & al. (2016). Fish Parasites: A Growing Concern During Pregnancy. Obstetrical & Gynecological Survey, 71(4), p. 258.
6) Serrano-Moliner M. &al. (2018) Epidemiology and management of food borne nematodiasis in the European Union, systematic review 2000–2016. Pathogens and Global Health, 112(6), p. 5.
7) Aibinu I.E. & al. (2019). Anisakis Nematodes in Fish and Shellfish – from infection to allergies. IJP: Parasites and Wildlife, 9, p. 385.
8) Sohn W.-M. &al. (2015). Anisakiasis: Report of 15 Gastric Cases Caused by Anisakis Type I Larvae and a Brief Review of Korean Anisakiasis Cases. The Korean Journal of Parasitology, 53(4), p.468.
9) Villazanakretzer D.L. & al. (2016). Fish Parasites: A Growing Concern During Pregnancy. Obstetrical & Gynecological Survey, 71(4), p. 257.»

Шановні, як Ви вважаєте, про що була найнайнайперша стаття в україномовному розділі Вікіпедії?
Просто спробуйте вгадати.

Україна? Шевченко? Київ? Київська Русь?

Дзуськи.

Атом.
Спочатку був атом.
Мені здається це символічним.

Сталося це далекого 30 січня 2004 року.
А нині українська вікіпедія посідає … 17 місце серед 325 мовних розділів за кількістю статей.
Їх там понад 1 мільйон.

Звідки вони там беруться?
Цим не займається міністерство вікіпедії чи програма Велике вікіпідієвництво.
Все завдяки небайдужим українцям.

І значення вікіпедії для просування України та розуму в світі та … в Україні важко переоцінити.

Маю приємність повідомити вам, що 27 січня розпочнеться черговий Вікімарафон, під час якого КОЖЕН охочий може не тільки написати якусь нову і корисну статтю, а й отримати сувеніри з символікою вікіпедії.

Ось посилання на подію.

https://facebook.com/events/s/%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%BE%D0%BD-%D0%B4%D0%BE-%D0%B4%D0%BD%D1%8F-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-/342659317715324/

Долучайтеся.
Нащадки будуть нам вдячні.

Зверніть увагу, що також відбудеться серія вебінарів, де детально пояснять, як та що треба робити.

Майте гарний вечір.

Шановні, не так давно (в листопаді) мене запросили увійти до складу Ради громадського нагляду виконання Річної Національної програми під егідою Комісії Україна-НАТО.

З тих пір експерти та небайдужа громадськість встигли зазирнути у той величезний документ, підписаний президентом Зеленським (https://www.president.gov.ua/documents/1892021-38845) і знайшли у ньому купу фундаментальних хиб.

Зокрема, склалося враження, що РНП писалося міністерствами-відомствами під себе і вносилося туди саме те, що вони можуть-хочуть зробити, і що до самої інтеграції в НАТО подекуди не має жодного стосунку.

Тобто, в заголовку ми ніби і прагнемо в клуб розвинених країн, а в сутнісному наповненні - все як завжди.

Так, зазвичай, виглядає імітація.

Що тепер?

Громадськість та провідні експерти шляхом консультацій та публічного обговорення визначили шість пріоритетних кроків, необхідних для рішучого просування по євроатлантичному шляху:

1. Судова реформа
2. Розблокування роботи антикорупційних органів
3. Реформа СБУ
4. Реформа оборонних закупівель та припинення розкрадання армії
5. Забезпечити справжню енергетичну незалежність
6. Розпочати справжню боротьбу з олігархами, розпочавши реформу антимонопольного законодавства.

Отут можна почитати повний текст звернення до Зеленського, аби дані пропозиції увійшли в РНП-2022 і ми справді почали рух в НАТО.
https://nato.in.ua/2022/01/27/zvernennia-predstavnykiv-hromadianskoho-suspilstva-do-prezydenta-ukrainy/

Там, до речі, є і розділ про науку (в додатку 1), хоча, зважаючи на першочерговість шести означених вище позицій, багато важливих речей (наприклад, істотних деталей щодо інтеграції в Європейський дослідницький простір) не було внесено у звернення до Президента.
Поки що.
Це є поле для майбутньої роботи.

Читайте, вивчайте, поширюйте.
Бо, взаправду, якщо РНП піде в світ в тому вигляді, в якому її підсовують Зеленському - нам гайки.

Слід розуміти одну просту річ: саботаж реформ - це допомога агресору.

Від себе я хочу щиро подякувати Андрію Шевченку та Павлу Гольдіну за надані слушні пропозиції і я стежитиму, щоб вони увійшли до наступної ітерації.

Майте гарний вечір.

Вчені встановили, що всередині нейтронних зір - ядерні макарони.

Шо ви на мене дивитисі? Я не написав нічого кумедного :)

На Цікавій науці вийшло прекрасне відео, з якого одразу можна дізнатися про три цікавезні космічні об'єкти:

- Наднові, як вони докочуються до такого життя та що по собі лишають
- Нейтронні зорі і їхню внутрішню структуру з кварк-глюонною плазмою та шарами макарон :)
- Пульсари - прекрасні маяки для самостійного орієнтування супутників.

Просто, доступно, зрозуміло.

https://www.youtube.com/watch?v=XQ5FkqR1lH8
Раджу. Щиро.

Майте гарний день.

Шановні, це абсолютно прекрасний текст про історію розробки препарату від коронавірусу.
Так, не вакцини, а ліків.

4 дні тому Європейське агентство з лікарських засобів опублікувало новину, що Паксловід (так називається препарат) отримав умовне схвалення (рішення прийнято на основі меншої кількості даних, ніж зазвичай, але користь від препарату переважає ризики) і рекомендований до застосування в ЄС.
https://www.ema.europa.eu/en/news/covid-19-ema-recommends-conditional-marketing-authorisation-paxlovid

Текст цікавий не стільки технічними подробицями, що будуть актуальні для спеціалістів, а саме історичним підгрунтям питання та загальним описом проблем, з якими зіткнулася команда науковців.

Мені здається, це чудова нагода ще раз підкреслити - скільки років треба вчитися і працювати, яке обладнання мати, яким базисом знань та досвідом володіти, аби бути на фронтирі боротьби з пандемією, що сіпає те людство уздовж і впоперек.

Це ж не на унітазі сидіти в антиваксерських чи саєнтологічних спільнотах, розбираючись, чим чіпи 5G відрізняються від хімтрейлів.
Це не тексти плагіатити і потім очолювати міністерства.
Це не лептонних богів вигадувати.

Загалом, дуже раджу до прочитання.

Майте гарний день.

Допис Олега Девіняка https://www.facebook.com/groups/314070194112/permalink/10160550718004113/

«У п’ятницю, 13 березня 2020 року науковець на ймення Давіт Оуен прийшов додому раніше звичайного, і виглядав дуже схвильованим. Додому його відправило начальство. Такого раніше не було. З того дня світ став іншим для багатьох людей. І для нашого героя - теж.

Справа в тому, що в США якраз почав поширюватись новий небезпечний вірус на ймення SARS-CoV-2. Багато роботодавців у США почали закривати свої офіси, переводячи людей на дистанційну роботу або й зупиняючи контракти. Керівництво його компанії теж вирішило перевести усі некритичні процедури на дистанційну роботу. Він працював на компанію, яка займалась розробкою нових ліків. Відправляючи його додому, шеф сказав подумати, які ресурси, працівники, обладнання будуть потрібні Давіту, щоб запустити програму розробки перорального препарату для протидії новій пандемії, яка почала накривати весь світ як цунамі. Взагалі-то, ця розмова застала нашого героя зненацька і залишила його трохи розгубленим. Він раніше ніколи не працював над речовинами з противірусною дією, та й ще в жодному з проектів він не бував керівником. Раніше він долучався до різних програм як учасник команди, і відповідав за підбір біомішеней для розробки нових ліків. Це початковий етап у тривалому процесі розробки нових препаратів, і він встиг вже попрацювати під час запуску програм розробки нового протипухлинного препарату, нового аналгетика та нового серцево-судинного засобу. Він знав, що вдалий вибір ідеї на старті є критично важливим, і радий би був запускати щось із власною ідеєю. Тож він хотів стати керівником якоїсь програми розробки ліків, однак в даному разі це щастя звалилось на нього несподівано. А ще, в нього не було часу. Ні в кого тоді не було часу: кількість заражень у світі зростала щоденно. У новинах щодня повідомляли про виявлення випадків коронавірусної пневмонії у нових і нових країнах. Він знав, що його очікує не стандартний дослідницький проект – його очікує гонка на межі можливостей. Свої вихідні він провів в екрані монітора, невтомно засвоюючи і переварюючи наукові статті з хімії противірусних препаратів. В цьому проекті нічого було сильно роздумувати над біомішенню для препарату – всі колеги з його компанії були одностайні в тому, що це має бути головна протеаза коронавірусу Mpro. Справа в тому, що вірус використовує нашу внутрішню рибосомну машинерію для того, щоб продукувати свої копії. Тому на цьому етапі ми вкрай обмежені у можливостях з ним боротись – бо зупинка процесів трансляції та реплікації РНК призведе до загибелі в першу чергу наших власних клітин. Однак вірусні білки синтезуються нашими рибосомами у зчепленій один з одним докупи формі. І далі їх має роз’єднати вірусна протеаза, яка доволі відрізняється за будовою від наших, людських протеаз.

Інгібування вірусних протеаз вже раніше виявилось виграшною стратегією для боротьби з вірусами ВІЛ та гепатиту С. І хоч ці віруси добряче відмінні від SARS-CoV-2, Давіт вважав, що ця ж стратегія має спрацювати і в цьому випадку.

У Давіта на старті вже була перевага над дослідниками інший фармацевтичних компаній, які теж почали полювання за препаратом від коронавірусу. У 2002 році стався спалах коронавірусу під назвою SARS, і його компанія тоді вже зробила спробу знайти проти нього ефективний засіб. Вони тоді теж націлились на головну протеазу, і розробили засіб під кодовою назвою PF-00835231, який непогано діяв в лабораторних умовах. Компанія вже була в 2003 році готова переходити до випробувань на пацієнтах, та от тільки пацієнти закінчились – SARS пішов геть так же раптово, як і з’явився, забравши з собою за короткий час немало жертв. PF-00835231 за своєю структурою імітував пептидний фрагмент, який розщепляє вірусна протеаза. Та частина головної протеази у нового вірусу SARS-CoV-2 складалася з такої ж послідовності амінокислот, як і в SARS, тому була надія, що PF-00835231 спрацює і на цей раз. Вони дослідили зв’язування PF-00835231 із протеазою SARS-CoV-2 у перші ж дні – і все получилось! Але це була тільки маленька перемога. PF-00835231 був аж занадто схожий на білок. У нього було повно донорів водневого зв’язку у структурі – аж п’ять. Донори водневого зв’язку – це атомні групи з гідрогеном, в яких той зв’язаний із оксигеном, нітрогеном чи сульфуром. Ті оксиген, нітроген чи сульфур - голодні на чужі електрони, і добряче відтягують єдиний електрон гідрогена на себе. Через це такий електронодефіцитний атом гідрогену взагалі-то якраз і може чіплятись до білків. Зв’язування більшості лікарських засобів із їх біомішенями якраз і відбувається через водневі зв’язки. Але якщо у молекулі таких донорів буде забагато – то вона буде чіплятись в організмі до усіх білків підряд, не проявляючи потрібної селективності, а ще дуже погано буде всмоктуватись, залишаючись надовго і безнадійно у шлунково-кишковому тракті. Трохи проблем зніметься, якщо вводити його внутрішньовенно – але внутрішньовенно пацієнту введуть щось лиш коли той вже у лікарню потрапить. А науковці полювали за препаратом, який би люди могли застосовувати при перших ознаках інфекції, задовго до потрапляння у лікарню. Задача була достатньо ясна: треба переробити той PF-00835231, щоб можна було його запакувати в таблетку, яку треба просто ковтати. Це задача – лиш для справжніх хіміків. А Давіт з колегами таки були справжніми.

Спочатку треба було розібратись із тими донорами водневого зв’язку, які шкодять всмоктуванню в шлунково-кишковому тракті. Усі п’ять донорів водневого зв’язку були під загрозою ліквідації колективом відважних хіміків: лише критична роль донора для прояву противірусної активності могла його врятувати від видалення. Першою жертвою став фрагмент α-гідроксиметилкетону. Цей фрагмент при взаємодії з коронавірусною протеазою ковалентно зв’язувався до амінокислоти цистеїну. Але для того щоб це зробити - не обов’язково бути донором водневого зв’язку. І вже тут науковців чекало непросте роздоріжжя: з одного боку непоганим ходом була заміна гідроксиметилу на щось об’ємне, гідрофобне, але при цьому реакційноздатне. Тут добре підійшов фрагмент бензотіазолу - він чудово вписувався у гідрофобну кишеню на поверхні вірусної протеази. З другого боку, можна було піти шляхом зменшення структурного об’єму у цьому місці, замінивши увесь кетон малесенькою нітрильною групою. Науковці по всіх наступних стадіях пропрацювали структури, утворені обидвома шляхами, і лише в самому кінці змогли вибрати краще рішення.

Наступною жертвою команди Давіта став лейциновий фрагмент у структурі. Але тут слід було діяти обережно: протеаза чекала на цьому місці саме амінокислоту лейцин. В разі невдалого кроку – вона «розпізнає» що то до неї самозванець прийшов, і відторгне його геть від себе. Наші герої тут вчинили хитро: вони узяли, і зациклили амінокислоту, позбавившись таким чином N-H – одного з донорів водневого зв’язку.

«Робити у молекулі-лідері новий цикл – це прийом із класу пан-або-пропав. Вийде або дуже класно, або взагалі провал» - так коментував це Давіт. Діло в тому, що так ви позбавляєте молекулу гнучкості, і заганяєте її в єдину позу (конформацію). Моліться, щоб та поза якраз підійшла – інакше ви опинитесь із непрацюючим хламом.

Ну… поза трохи не підійшла. Просте зациклення змінило просторовий вигляд фрагменту і порушило зв’язування. Але наші герої не здалися. Якщо у людини криві зуби, то їх можна вирівняти силою, носячи для цього на зубах брекети. З молекулами теж так можна. Коли хіміки з Шерінг-Плау розробляли препарат боцепревір від вірусу гепатиту С – в них була така ж проблема, і вони тоді її вирішили додатковою конденсацією циклопропілу з двома метилами по боках впритул до циклічної амінокислоти. Команда Давіта на комп’ютері змоделювала такий же хід для своєї розробки – і виявилось дуже навіть схоже. Цим способом вони підрівняли свою сполуку, хоча й не повністю. Вона втратила трохи колишньої здатності зв’язуватись із протеазою, але доктор Оуен вірив що то не критично.
І тут вилізла чергова проблемка. Через такі маніпуляції над структурою втратився важливий контакт досліджуваної молекули з амінокислотою гліцин в зв’язуючому місці протеази. Дослідники кинулись виправляти цю хибу. Для цього довелось міняти індольну групу – і структурно підходили три різні варіанти заміни: метилсульфонамід, ацетамід, або ж трифлуорацетамід. По ідеї, всі три досить схожі і мали би поводитись подібно. «Якщо чесно, маючи нормальні альтернативи - на трифлуорацетамід ніхто з фахівців навіть би і не дивився» - признавався Джеремі Грін, відомий ветеран розробки противірусних препаратів. Але вони вирішили його спробувати – і сталось ніби чудо – така сполука нарешті почала всмоктуватись через епіталій кишечника. «Це значно розв’язало нам руки» - згадує тепер Давіт, - «адже тепер ми могли експериментувати з іншими змінами у структурі, не переживаючи за властивість кишкового всмоктування. Завдяки трифлуорацетаміду всмоктування, як то кажуть, вже було в нас у кишені».

Наприкінці, довелось вибирати між нітрилом та бензотіазол-2-ілкетоном. На протеазу вони діяли практично однаково. Але нітрил мав три переваги: 1) він був більш розчинним – тому з ним легше було би проводити доклінічні дослідження в різних дозах на мишах; 2) там поруч у структурі був хіральний гідроген, який міг епімеризуватись (змінити просторове положення і втратити через це активність), і бензотіазол-2-ілкетон був більш схильний до такого; і 3) структуру з нітрилом легше синтезувати, ніж з бензотіазол-2-ілкетоном. Для працьовитих хіміків у лабораторії останній пункт - не проблема, але в масштабах потенційного промислового синтезу великої кількості речовини – ця відмінність істотно відбиватиметься на швидкості виробництва і вартості продукту.

22 липня 2020 року була вперше синтезована речовина PF-07321332, яку пізніше назвуть нірматрелвіром. «Ми за той тиждень двадцять подібних речовин насинтезували» - згадує Оуен, - «і навіть тоді не здогадувались, що серед них в нас нарешті получилася лікарська речовина». 1 вересня прийшли результати випробувань фармакокінетики на лабораторних щурах – сполука гарно всмоктувалась. Через кілька тижнів ефективність речовини була випробувана на заражених коронавірусом щурах. Нірматрелвір успішно пригнічував реплікацію вірусу. Науковці прийнялись до синтезу достатніх кількостей нової речовини для проведення повного циклу токсикологічних досліджень – і на початок листопада наробили вже 1,4 кілограми. Але немає межі досконалості – і поки проходили доклінічні дослідження, наші герої продовжували мізкувати над захистом речовини від печінки. Так-так, звичайні люди знають лиш турбуватися за печінку, щоб їй ненароком ліки не зашкодили, а про те, що печінка в свою чергу лікам шкодить – то турбуються лиш спеціалісти з хімії лікарських засобів. Так от, все що ми з’їли, всмоктується у шлунку і кишечнику і звідти, нікуди не звертаючи, прямим ходом надходить до печінки, яка розбирається що можна далі пускати в кровообіг, а що підлягає негайному знищенню.

Нірматрелвір наш проходив пильний контроль печінки із значними втратами. Один з ферментів печінки під назвою CYP3A4 його руйнував, і залишалась лиш та кількість, яку не встиг знищити той фермент. Через це доводилось застосовувати вищу дозу речовини, щоб і печінці її жертву віддати, і на війну з коронавірусом щоб досить залишилось. Однак навіть так, вміст нірмалтревіру у крові знижувався дуже швидко. І тут науковці придумали неординарний рецепт. Новий препарат від коронавірусу – Паксловід – це тепер вже не одна речовина. У ньому є 150 мг нірмалтревіру, і 100 мг ритонавіру. Ритонавір, взагалі-то, це добре відомий препарат проти СНІДу, і ніяким боком на коронавірус не впливає. Але що він уміє чудово – так це займати ділом той агресивний печінковий ферментCYP3A4, щоб він залишив у спокої і не чіпав нірмалтревір.
В лютому 2021 доклінічні дослідження нового препарату були завершені, і розпочато першу фазу клінічних випробувань на добровольцях. Шлях від ідеї і до перших клінічних випробувань зайняв менше 12 місяців – і це надзвичайно швидкий темп, якого вдалось досягти завдяки напруженій роботі злагодженої команди багатьох науковців. У вересні 2021 розпочались дослідження ІІ/ІІІ фази. 14 грудня 2021 було оприлюднено результати клінічних випробувань, згідно з якими ранній прийом препарату (в межах 5 днів від початку симптомів) знижував ризик госпіталізації чи смерті на 88%. 31 грудня 2021 препарат отримав дозвіл для екстреного застосування у Великобританії, а зовсім нещодавно, 28 січня, він отримав умовне схвалення Європейським агентством з лікарських засобів (EMA) і рекомендований до застосування у всіх країнах Євросоюзу.
Тисячі науковців долучились до розробки паксловіду. Саме так наука дає світові надію.

Оповідь створена на основі статті B. Halford “How Pfizer scientists transformed an old drug lead into a COVID-19 antiviral”, Chemical & Engineering News, 2022, Vol. 100 (3), [https://cen.acs.org/pharmaceuticals/drug-discovery/How-Pfizer-scientists-transformed-an-old-drug-lead-into-a-COVID-19-antiviral/100/i3](https://cen.acs.org/pharmaceuticals/drug-discovery/How-Pfizer-scientists-transformed-an-old-drug-lead-into-a-COVID-19-antiviral/100/i3)»

Читаю новину: "Збільшення армії та вища зарплата військовим: Зеленський підписав указ"

"Цим указом передбачено збільшення грошового забезпечення усіх військових до рівня не нижче 3-х мінімальних заробітних плат"

Чомусь одразу згадалася стаття 36 Закону про наукову та науково-технічну діяльність:

"2. Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ (закладів вищої освіти), виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні не нижче одинадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 1 січня 2020 року."

Її вже кілька разів відтерміновували, бо грошей бракне.
Тепер там є така приписка "...вводиться в дію з 01.01.2023..."

Бо є закони, укази, підписи папірців на камеру і прес-конференції з розгоном по соцмережам позитивними блогерами, а є святий бюджет, святий бюджетний кодекс та решта інших святих речей, для яких всі ці переможні реляції з трибун - на кшталт белькотіння малюків про те, як вони мріють стати дорослими і щодня їсти морозиво.

Ні, я щиро бажаю, аби армійці нарешті отримували достойне фінансове утримання.
Але я занадто багато бачив і чув, аби вірити, що цей піар перетвориться на щось справжнє.

Майте гарний день.

Альо, учоні єсть?
Хтось хоче поумнічать? Публічно.
Є варіанти.

Шановні, це прекрасна новина, що ліга-лайф шукає науковців, готових писати про свої теми.
І ще краще, що за це мають бути гонорари.

Бо дуже часто до науковців ставлення в стилі «по жізні винен».

Я, щоправда, не знаю, які саме теми будуть актуальними для ліги - новітні композитні конструкції для зварних швів оптоелектроніки чи правові аспекти історичного дискурсу центрально-фламандської юридичної концепції.

Може щось простіше - типу пересадка ГМО-органів тварин людям, пошук екзопланет Джеймсом Веббом чи здобутки українських вчених на Великому адронному колайдері.

А як показує практика, людям інколи цікаво і про рослин-прибульців читати, і про палеонтологію.

В будь-якому випадку, пишіть Ірині.
Її порядність я гарантую.

Майте гарний день.

Пост Ірини Андрейців

https://www.facebook.com/100005039708169/posts/2041392212705416/

«Друзі, а порадьте / передайте інфу, будь ласка: ми на LIGA.Life оголошуємо пошук авторів-фрілансерів науковців, які б писали цікаво/зрозуміло про свої галузі.
З редактурою, темами допоможу, гонорар з теж теж.
З науковців - бажання та експертиза.
❤️❤️❤️»

Не зовсім про класичну науку, а радше про науку уникнення проблем та негараздів.

Шановні, тут фантастичні люди підготували міні-посібник для всієї родини на випадок кризової ситуації.

Так-так, тут і про те, як правильно зібрати той тривожний рюкзак, і що має бути у аптечці, і як правильно скоординуватися з рідними за відсутності зв'язку, звідки брати актуальну інформацію і як не вестись на фейки, як поводитись при обстрілах тощо.

Як на мене, це мегацінний матеріал.
Особливо зверніть увагу, що в цій методичці є окремий лінк на поради про те, як підготувати дітей до можливих кризових явищ.

Загалом, розділи такі:

1. Яка стратегія ваших дій у випадку надзвичайної ситуації
2. Які запаси треба зробити вдома
3. Як підготувати транспортні засоби
4. Які медикаменти та засоби першої допомоги потрібно мати
5. Як підготувати рюкзак безпеки
6. Як підготуватися до відсутності газу та електрики
7. Де шукати правдиву інформацію
8. Як підготувати дітей
9. Як подбати про домашніх тварин (собаки, коти)
10. Що робити, якщо ви дізналися про наближення військових дій
11. Що робити, почувши сирену
12. Що робити у випадку артобстрілу чи бомбардування
13. Що робити у випадку появи чужих військових та пострілів зі стрілецької зброї

Зберігайте, поширюйте.

https://drive.google.com/file/d/19ZmPaV9nkM2g-Xuy-_ZbIXaZgGPhGY2t/view

Вельми дякую титанічній роботі Валерію Пекару, Светлані Ройз, Дмитру Золотухіну та ін.

Майте гарний вечір.