Три дні на фронті - це вічність.

Раніше ми формували колону і виїжджали до хлопців з тоннами корисних вантажів та відремонтованими пікапами чи джипами наприкінці тижня.

Зараз все трохи змінилося.
Ми не арестовічі і бачимо складність ситуації на фронті.
І ми не німці, щоб відкладати постачання техніки, бо є якийсь план.
Тепер автівки виїжджають не в п’ятницю-суботу, а по готовності після технічного обслуговування.

Зараз ось вийшло на три дні раніше.
Бо ж три дні на фронті - це вічність.
Це врятовані життя, відмінусовані орки, підвезення бека та бійців.

О 5-й ранку сьогодні Опель виїхав у харківському напрямку.
Нині Фронтера вже на фронті.
Так, та сама фронтера, яку нам передали хороші люди (привіт Віталію Конончуку) з лісів Житомирщини, яка робила нам трохи нєрвів по стартєру і підвісці.
Та сама, яка проїжджала повз братські могили Бородянки, Бучі та Ірпеня.

Відігнав її Юра Орос за що йому окреме спасибі.
А вам, мої любі, всім вам, дякую за донати.
Машина встала на ноги завдяки вашим тисячам, сотням, п‘ятидесяткам і, навіть, двадцяткам гривень донатів.

Не вистачає на фронті коліс.
Не вистачає.
І тут би дати копняка державі, яка не забезпечила, не передбачила, не дала.

Але є три нюанси:
1. Я не певен, що існує така держава в світі, шо може вести настільки масштабну війну з росією без «білих плям» в забезпеченні військ. Добре, що держава опікується боєприпасами, кожен з яких вартує, як легкова машина, зброєю, авіацією і ППО. Я кажу це без долі сарказму.
2. Держава є тим, чим вона стала внаслідок рішень чи бездіяльності її громадян. Цим обгрунтовується готовність чи неготовність держави до війни. Тут ні на кого списувати. Якою держава ставатиме надалі - залежить тільки від нас.
3. У нас все одно немає вибору. Це народна вітчизняна війна за виживання. Наскільки б дехто не намагався вдавати, шо щось можна повернути на рівень 23 лютого і війни не помічати.

Ми мусимо стояти.
Ми мусимо встояти.
Ми мусимо перемогти.

До речі, Ви не тільки підняли на колеса фронтеру.
Ви прямо зараз допомагаєте відремонтувати оцей німецький спрінтер, який нашій колоні подарували польські друзі (Illya Gurin і Ко, дякую).
Сьогодні на ньому вже нова гума, а прямо зараз він заїхав на ремонт підвіски, гідропідсилювача керма, куліси, гальм тощо.

Колона більшатиме.
І ми робитимемо все, щоб нашим воїнам легше працювалося.

Бо як заповідав Роман Ратушний:
«Чим більше росіян ми вбʼємо зараз — тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям».
Світла пам'ять світлій людині.

Прямо зараз ми формуємо чергову колону на Схід.
Детальний звіт за попередньою поїздкою можна почитати у Vlad Samoylenko тут https://www.facebook.com/samoylenko.vlad1/posts/pfbid034thUae6wzypsWFAHHP8kctoPUwmSdoht4kXzyR6yEKpodKCGH3Fa8JMiykiH9geEl

На наступну поїздку нам треба:
-форма (піксель бажано), але передаємо і інших дружніх армій;
-генератор 1-2 кВт
-батареї до рацій моторол
-нічники
-автівки (кстаті, умовні ланоси в справному стані - теж годяться. Є конкретні потреби)
-дрони
-турнікети
-гідратори
-літні тактичні кроси
-маленький холодильник, фарбу, лопати, електроінтструменти

Ба більше, якщо у вас є якісь цікаві штуки, які ви готові передати на передок (от як сухпаї, які мені вчора відвантажила Mladena Kachurets) - пишіть, обговоримо. Особисто намагатимусь приїхати і забрати.

Донати можна надсилати Владу сюди 5375414104600365
Можна закидати мені на пейпал senenkoanton@gmail.com.

І ще.
Мені часто дякують за історії, які я пишу.
То це я дякую Вам. За то, що читаєте і підтримуєте.
Переможемо.

Є почвари, яких гуглиш [щоб детальніше розібратися, в чому почварність і за що ненавидіти] і знаходиш про них сторінку на Вікіпедії.
Яку вони самі чи їх проплачені посіпаки їм створили.
Там вони всі такі красіві: ранні роки, політична кар'єра, бізнес, родина, діти, нагороди, вибрані праці.
Така туга бере, що воші на волоссі вішаються.

А буває, гуглиш людину хорошу, бачиш її на Вікі і дивуєшся - а чо так мало написано?

Є в мене історик... мабуть це буде правильно так сказати - "є в мене історик", бо ми так часто один з одного кепкуємо в фейсбуці з приводу срачів "фізики проти ліриків", що я - його фізик, а він - мій історик.
Так от, є в мене історик, книгу якого я мріяв почитати до нинішнього етапу війни.
Бо про Крим і Скоропадського.
Бо він класно пише.
Бо він фахівець своєї справи.
І бо про нього навіть в Вікіпедії написано. Хоч і мало.

Взагалі, люди, які мене погано знають, думають, що я постійно стібуся з гуманітаріїв.
Люди, які знають мене добре, розуміють, що гуманітарні науки я вважаю чи не важливішими за ядрьоні бомби і надтонкі органічні плівки.
Історія - один зі стовпів розбудови Держави.
Орвелл не дарма писав, що "Людина, яка вміє керувати минулим, керує і майбутнім. Той, хто контролює теперішнє, контролює і минуле."

Саме тому росіяни, відразу після того як крадуть унітази - починають переписувати нам нашу історію.
Бо це працює.
Бо це народжує покоління тих, хто вважає себе рускім, шо завжди так було і адін на рот, що відсутність туалетного паперу це нормально і раніше люди були здоровішими, бо лагєря і свіже повітря.

То я до чого.
Цей історик вкупі з іншими авторами написали дуже цікаву роботу про те, як треба сприймати історію України по-новому.
Всі торочать про те, що наша держава - то сталий буфер між Заходом та Сходом, між цивілізацією та орками, між світлом та темрявою.

Але це лише слова.

А отут:
https://localhistory.org.ua/texts/statti/multifrontir-nova-skhema-ukrayinskoyi-istoriyi
автори детально розписують, чому це, по суті, правда; як так склалося історично; як так складається історично; що з усім цим робити.

В тексті плавно зачіпаються епохи кроманьонців і неандертальців, неолітів та енеолітів, доба бронзи та Русі, монгольський час і козацтво.
І так далі до наших днів.

Щиро раджу.
Інтригує.

А, історика звуть Сергій Громенко.
Підписуйтесь, щоб не пропустити цікаве по історії, озвучене його ротом.
Плюс, зауважте, що він один з учасників проєкту Likбез. Історичний Фронт.
Там у них усіх роти дуже цікаві.

Майте гарний вечір.

Сьогодні дізнався, що одна з автівок, яку ми передали військовим, а саме Мітсубіші Паджеро, підірвалась на міні.
Попередньо - це була протипіхотна міна-пелюсток, машина отримала ушкодження, але, головне, люди - живі і цілі.
Залізо полагодимо, не проблема.
А Вам я ще раз принагідно дякую за то, шо допомогли нам забезпечити хлопців надійними колесами, що взяли на себе удар.

Тим часом наступні 4 дні в Києві триватиме кампанія з дерусифікації вулиць, площ, провулків тощо.

Портал Моя наука / my.science.ua підняв слушну проблему, що в Києві - науковому центрі країни - з 2700 назв вулиць, провулків і площ 125 названі іменами науковців.
З них 34 дослідники не мають до Києва стосунку, решта ж в більшості своїй - росіяни.
Ще й політично заангажовані.
То міфологізовані винахідники радіо, то лисенківці.

Вчені пропонують перейменувати кілька вулиць іменами справді видатних українських науковців.

Тут і імена легендарного Георгія Вороного (діаграми Вороного), і Бориса Балінського (написав всесвітньо відомий підручник з ембріології), а також Хржонщевського, Шмальгаузена, багатьох інших і, звісно, Клима Чурюмова, іменем якого названо комету.

Ба більше, є тут ім'я і математикині Юлії Здановської, що загинула у Харкові від обстрілу росіянами 8 березня 2022 року.

Повний перелік імен з детальними посиланнями, що то за вчені і чим вони славетні - ось тут https://my.science.ua/naukovi-toponimy-dlya-kyyeva

Але коротко я винесу ось так:

- Ломоносова на Юлії Здановської – математикиня, волонтерка, вчителька, медалістка Всесвітньої олімпіади з математики, загинула у Харкові від рашистського обстрілу 2022 року
- Каблукова на Георгія Вороного – видатний математик, який вплинув на розвиток математики в Києві й світі
- Костичева на Бориса Балінського – відомий у світі біолог розвитку
- Карпинського на Феодосія Добржанського – світовий класик еволюційної біології навчався й починав наукові дослідження в Києві
- Тимірязєвська на Валентини Радзимовської – видатна біологиня, дослідниця біохімії та фізіології, громадська діячка, голова Української ради Києва в 1918 році
- Боткіна на Академіка Костюка – всесвітньо відомий нейрофізіолог
- Маміна-Сибіряка на Григорія Левитського – видатний ботанік і генетик, репресований радянською владою
- Кулібіна на Лева Делоне – біолог і селекціонер, піонер досліджень впливу радіації на рослини
- Некрасівська на Родини Шелюжків – сім’я видатних акваріумістів і меценатів, які розвивали природознавство в Києві
- Славгородська на Академіка Воронцова – нейробіолог, засновник сучасної київської нейрофізіологічної школи
- Чаплигіна на Академіка Івахненка – всесвітньо відомий математик
- Запорожця на Професора Хржонщевського – лікар, науковець і просвітник
- Смоленська на Академіка Денисенка – ректор КПІ
- Лобачевського на Академіка Шмальгаузена – дослідник росту й розвитку тварин, засновник школи біології розвитку та еволюційної біології
- Волгоградська на Марії та Олексія Кронтовських – видатні вчені в галузі клітинних культур, боротьби з тифом і раком, працювали неподалік
- Бутлерова на Професора Реформатського – видатний хімік-органік
- Яснополянська на Клима Чурюмова – астроном, відкривач комети Чурюмова-Герасименко.

Коли, як не зараз?
Будемо вдячні за допомогу, вподобайку і поширення цієї інформації.
Голосування проходить у застосунку “Київ Цифровий” в розділі “Дерусифікація”
Кстаті, підпишіться на Мою науку - класний портал дуже.
https://news.1rj.ru/str/my_science_ua

Всіх обійняв.
Переможемо.

P.S. Олексій Болдирєв, Ви молодці.
апдт. Особисто я голосую Волгоградську перейменувати на Романа Ратушного.

Працівник СТО на ім‘я Роман, озвучив мені суму і терміни ремонту турбіни на бусі.
Нас не влаштувало.

Згадали, що у нас же є чудовий турбініст Руслан.
Зателефонували Руслану.

Руслан переадресував на свого брата Романа, бо сам він зараз на передку.

Роман з радістю погодився і підказав номер дружнього СТО, яке зніме турбіну.
Власника СТО звали… Руслан.

Руслан підказав номер евакуаторника, який перевезе буса з одного СТО, там де Роман, на інше, там де Руслан.
Евакуаторника звуть… Руслан.

Це все різні Руслани і Романи.
Ні, це все не жарт.
Хто б розказав - не повірив би, що так буває.

Виникла реальна проблема, як їх всіх в телефонній книзі підписувать.

Кстаті, евакуаторник Руслан сказав, що саме на евакуаторі приїде може не він, а його напарник.
Інтрига в тому, як його зватимуть - Руслан чи Роман.

В понеділок розкажу.

Ой, згадав ще.
Механіка на СТО Андрія (отут нєувязка), що лагодить нам всі тачки на передок, звати теж Руслан.

Мені навіть трохи не зручно стало, що я якийсь Антон.

Майте гарний вечір.

Коли нас з Андрієм запитують, з ким в першу чергу з нашої колони ми готові їхати хоч до Пекла і назад, ми кажемо: з Оксаною.
Насправді, у нас повно хороших водіїв, які завжди допоможуть і не підведуть.
Але якщо до самого краю чи навіть за нього, коли їдемо туди, куди насправді не слід - тільки за бусом Оксанки.

І тут справа не в тому, що вона обережна, досвідчена, вміє в баланс "ризик/необхідність".
Просто ми були з нею разом в одному сховку, коли сиділи в оточенні в Ірпені.
І поки росіяни займали сусідні вулиці і гатили мінометами по двору нашої будівлі, ми бачили як Оксана себе гідно і спокійно поводила.
Колись я про це напишу більш докладно.

І довіра до цієї водійки виникла саме в той момент, коли вона на постріляному і розірваному мінами бусі йшла другою в колоні за машиною морських піхотинців, що наїжачились крізь відкриті двері та вікна в усі боки стволами автоматів та кулеметів.
Ми мчали точно за нею, на відстані кількох метрів на швидкості під 100 кілометрів на годину.
І таки виїхали.

А є ще Даша.
Даша, яку я знав з фейсбуку. Яка щось там писала і коментувала.
А 4 березня я з подивом виявив її в колоні з гуманітаркою на шляху в Ірпінь.
І 5 березня, коли нашу колону розбили, вона теж була в ній і дивом врятувалася.
Більшість людей після такого б сіла в куточку, підтягнула б колінки і рюмсала, але Даша продовжила виконувати гуманітарні місії спочатку в Ірпені, а тепер на Донбасі.

Тримайте відео від Ukrainian Witness про Оксану Бондар та Дар'ю Писаренко.

В них обох титанові, я Вам кажу.
Нє, я не перевіряв, але дзвін чую постійно.
Жінки на війні - це вогонь.

І так, я нечувано радий, що ще одна безстрашна жінка - Тайра - визволена з полону.

Майте якомога спокійніший вечір.
https://www.youtube.com/watch?v=qzo83W-awqE

У це важко повірити, але це наше перше спільне селфі з очільницею Благодійного фонду Криївка Вільних Оксаною Волошиною, з яким ми плідно співпрацюємо ще з перших чисел березня!

Тоді, коли нічо не було зрозуміло, всі кудись бігли, мало спали і похапцем їли, коли канонада прильотів і виходів була звичним саундтреком щоденної діяльності в Києві, нам просто було ніколи думати про фотографування.

Потім - елементарно важко було зібратися разом.
Хтось помчав на Чернігів, хтось на Харків, той - на західний кордон за джіпом з гуманітаркою, а цей - вже під Краматорськом.

Аж ось, нарешті, об'єктив камери знайшов фокус.

Але я це до чого.
Шановні, дякую Вам.
Я просив Вас підтримувати Криївку, донатити на купівлю бусів, якими гуманітарка розтікається в постраждалі від війни райони і Ви дотримали слова.
Криївка - працює.

На їхній сторінці https://news.1rj.ru/str/libertyhut є регулярні оновлення і зараз, зокрема, вони розвантажують цілу фуру медицини з Франції.

Зауважте ще такий момент.
Криївці (криївчани?) організували плетіння маскувальних сіток.
Якщо у Вас є час і вільні руки, думаю, вони не відмовляться від допомоги.

Стоїмо.
І разом сунемо до перемоги.

Майте гарний вечір.

Кажуть, що діти до 3-х років нічого не можуть потім пригадати.

Це було б непогано, аби ти не згадав про мою відсутність поруч.
Хай і таку коротку, у 4 місяці довжиною.
Хоча, зважаючи на твій вік, для тебе це - вічність.

Так, класно було б, аби ти не згадав похмурого ранку 24 лютого, в який ми підняли тебе о 5.30, всадили в крісло і без упину везли 22 години поспіль.
Щоб не згадав, як ми з мамою силували себе тобі усміхатися, об'їжджаючи палаючий Васильків і розповідаючи веселим голосом, що це така цікава мандрівка.
Усвідомлюючи, що їдемо в нікуди, а позаду, можливо, не лишилося нічого.
Щоб не згадав, як я зупинився з боку сонця, що сходить, і безпорадно спостерігав, як ви з мамою їдете у місце його - сонця - ночівлі.

Але, з іншого боку, ти ж тоді забудеш, хто тобі минулого літа з моря ловив величезних медуз.
Як ми їх разом торкалися і відпускали назад.
Ти забудеш, хто на ніч по пам'яті розповідав тобі вірші про старий паротяг і бадяку-маняку від абабагаламаги.
Ти не пригадаєш, як ми нишком від мами бігали по калюжах, копирсалися в опалому листі і ганяли жука.
Хто тобі зробив твій перший будинок з величезної коробки з Ікеа.
Хто піднімав тебе до люстри, аби ти її торкався.
І хто ловив тебе щоразу.
Щоразу після того, як підкинув до самісіньких хмар, щоби ти сміявся.

Так, ти тоді назавжди запам'ятаєш, що вже не тато першим тебе всадив перед собою на раму ровера і промчав, як вітер, до обрію.
Вже не тато навчив тебе плавати і пірнати.
Вже не тато розбирав з тобою найцікавіші іграшки.
Вже не тато вперше плавав з тобою на справжньому величезному кораблі.

Цього не виправити.

Але ти маєш знати, що це не страшно.

Тато радий, що ти отримуєш цей досвід з абсолютно неймовірними людьми, яким я вас із мамою зміг довірити.
Бо, знаєш, твій тато робив чи робить в житті щось правильне, якщо знайшлися на цьому світі люди, що прийняли вас без вагань, зайвих запитань та відмовок.

Знаєш, друже, мені навіть пощастило в тому, що мене оточують такі само батьки, дочки і сини яких зараз не з ними поруч.
І у них на екранах в телефоні світлини мам із дітьми.
А хвилини розмови з родиною відеозв'язком є святішими за момент сходження благодатного вогню чи миті відпочинку в тиші і спокої.

Мені пощастило бути тут, зараз і знати, що ви там, в безпеці.
Хай і такою ціною для нашого із тобою спілкування.
Бо я вже бачив ціни значно більші. Страшніші.
І непоправніші.
Тому спокійно готовий платити свою.

Ніколи не водися з росіянами.
Чуєш, ніколи.
Добре їж.
І не роби мамі нєрви.
Хоча я і так знаю, що ти молодець.

З днем батька мене.
З днем батька усіх, хто не бачить власних дітей.
З днем батька усіх, хто поруч з малечею.
Пригорніть її.

Майте гарний вечір.

P.S. Це ми 10 лютого. Рівно за 2 тижні до широкомасштабного вторгнення росіян.

Я вмію в історії, але не вмію в звіти.
Люблю бачити реакцію людей, яким ми привезли щось корисне, але не можу запам'ятати, яка бригада, лікарня, точка на мапі.

Мені відверто подобається возити на передок старлінки, теплаки, далекоміри, броню, ганяти авта і уявляти, як все це сприяє нашій перемозі.
Попри ночівлі на підлозі в спальнику, відсутність душу, поламки в дорозі і хронічну нестачу сну.

Але особливо полюбляю, коли у бусі за нашими з Андрієм спинами у віддалені шпиталі та підрозділи їде медицина.
Я в ній не розумію нічого, окрім того, що подекуди мені треба пластир паперовий, а не на тканинній основі.
Ще дезінфектор для рук хороша тема.
Все решта - антибіотики, серцеві, шлунково-кишкові, хірургічне приладдя, штуки для лікування від'ємним тиском, протиопікові пов'язки, голки різних розмірів, милиці тощо - це просто пшикалки, блістери і коробки, які слід особливо обережно транспортувати.

Бо воно рятує життя.

І добре, що є люди, які
а) в медицині розбираються, сортують її на складі, збирають запити з підрозділів і прифронтових лікарень
б) знають, де все те взяти
в) розписують зрозумілим почерком на коробках, куди шо везти і кому вивантажувать.
г) здатні потім це все закумулювать в короткий пост подяки з переліком номерів і назв.

Дякую їм.
Я з Андрієм навіть на фото потрапив :)

А Вам дякую за підтримку нашої колони.
Реквізити - senenkoanton@gmail.com

5375414104600365

Всіх обійняв.

Допис Оксани Стеців-Шкапи:

«Пост подяки всім, хто за останній час долучався до допомоги по медичному напрямку: лікарські засоби, необхідні для забезпечення першочергових потреб медичної допомоги населенню в закладах охорони здоров'я для лікування бійців та цивільних, лікарські засоби для медиків та парамедиків бригад, медичні витратні матеріали, хірургічні інструменти. Дякую Bogdan Khimich, Tatyana Boiko, Anna Petrukova, Zoriana Verbovecka, Natalia Fediv, Oleksii Parniakov
Напрямки: Дніпровський військовий госпіталь, 3й полк ссо, Краматорськ, медичний батальйон при КМЛ#3, 81 бригада, 11-й прикордонний загін, КМЛ#3, Соледарська амбулаторія, 25 бригада (Калинове).
Та звичайно подяка за логістику, транспорт, сортування та взагалі щоденний труд неймовірних волонтерів без яких це все було б не можливо. Якщо ви ще незнаєте чим вони займаються підписуйтесь та скидайте донати: Vlad SamoylenkoЛера- Валерия Maria Horai Anton Senenko Оксана БондарьДар'я ПисаренкоAndrii Piven Владислав Демченко Юра Орос
Всіх хто бажають допомогти - приєднуйтесь. Ми будемо раді!!!!»

https://www.facebook.com/100001726086917/posts/pfbid02UpDbVsfevcz1xdo2M42raBvazgmEkrWABqUnUWSLmFzoz1w64rULGhD4gAcQUHqel