Щойно прогриміла новина світового масштабу в царині науки: українка Марина В'язовська отримала одну з найпрестижніших нагород в сфері математики - медаль Філдса.
https://www.quantamagazine.org/ukrainian-mathematician-maryna-viazovska-wins-fields-medal-20220705/

Перш ніж Ви почнете радісно і беззастережно підкидати капелюхи у небо, я відразу фактологічно зауважу, що Марина давно працює в Німеччині (апдт. Вже в Швейцарії).
І слава Лептонному Богу, бо тут би вона просто мерзла в неопалюваних інститутах і сиділа на неповному робочому тижні всі останні 8 років.
Такою вже є увага наших влад до науки.

Тим не менш, ця історія важлива і цінна з двох аспектів.

По-перше, Марина дійсно блискуче розв'язала задачу пакування сфер у багатовимірних просторах, над якою билися найкращі світові розуми.

На секундочку, от Вам цитата про важливість цієї роботи ще зі статті від 2016 року від Ірина Єгорченко:

"Задачу оптимального (найбільш щільного) пакування сфер однакового радіусу у тривимірному просторі поставив відомий астроном Йоганн Кеплер у 1611 р. у зв'язку з пошуком найкращого способу транспортування гарматних ядер на кораблі. У двовимірному просторі (тобто на площині) розв'язок задачі оптимального пакування кіл досить очевидний - це конфігурація "бджолині стільники", хоча доведення цього зовсім неочевидне і було знайдене лише в 1940 р. Гіпотезу Кеплера для тривимірного простору довів Томас Хейлс (із допомогою комп'ютера) лише у 1998 р. Тоді такий метод отримання математичного результату сам собою був сенсацією. Формальне доведення (отримане також із допомогою комп'ютера) було опубліковане лише у 2015 р.

Доведення, запропоноване Мариною Вязовською, - це всього 21 сторінка формул та розрахунків. На основі її роботи 21 березня Генрі Кон, Абінав Кумар, Стівен Д. Міллер, Данило Радченко та Марина Вязовська опублікували аналогічний результат для 24-вимірного простору. Найбільш щільне пакування сфер у 8-вимірному просторі визначається кристалічною решіткою Е8, у 24-вимірному просторі - решіткою Ліча. Цю решітку було побудовано британським математиком Лічем у зв'язку з так званим кодом Голея (код з виправленням помилок), який використовувався для передачі космічним апаратом "Вояджер" фотографій із Юпітера та Сатурна."
https://zn.ua/ukr/science/yak-upakuvati-kuli-robota-ukrayinskogo-matematika-stala-svitovoyu-sensaciyeyu-_.html

Тобто, на секундочку, робота Марина "смачна" не тільки для високочолих науковців з крейдою у дошки, а й для перспективних технологій.

По-друге, тут таки слід віддати належне підготовці, яку вона отримала в Україні - спочатку мехмат університету Шевченка, а потім захист кандидатської дисертації в Інституті математики НАН України.

Добре, що цей "дорогоцінний камінь" потрапив у гідну оздобу.

Звідси слідує лише три висновки:
1. У нас повно талановитих людей і слід створювати умови для їх розвитку, а не плекати плагіат та імітацію наукової діяльності на державному рівні, як це відбувається зараз.
2. Без науки і технологій Україна приречена відправляти свої мізки на експорт без шансів на створення тут інноваційної економіки.
3. Слід допомагати Збройним Силам України. Бо без цього не буде попередніх двох пунктів.

Ось тут про новину українською https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukrainka-viazovska-matematyka-medal/31929818.html

Також вже маю інформацію, що скоро буде хороший розгорнутий матеріал про Марину і цю премію - опублікую.

Майте гарний день.

апдт. А ось класне відео про неї і її роботу https://www.youtube.com/watch?v=yAyuipqM5uQ

Коли волонтерські буси потрапляють на основні траси в напрямку Сходу і зливаються в єдиний потік, це нагадує ніби манюсінькі струмочки формують потужну річку, що долає пороги-блокпости, аби зрештою дістатися передка і допомагати крутити колесо перемоги.

Кожен бус - то час та ресурси купи окремих людей, які по краплині збирають потрібне, ніжно загортають у фоль… у картонні коробки та перемотують те все скотчем.
Так, щоб аж рипіло.
Краплина до краплини - от і річка тече.

Але знаєте, що я в цьому люблю найбільше?

Не момент, коли ми - з різних міст, на різного ступеню потяганості бусах, на стареньких спрінтерах-мільйонниках, новеньких мастерах, ідентично-схожих траффіках та віваро, високих турбодейлі - сунемо бетонованою трасою і піднімаємо в вітальному жесті одне одному долоні.

Не момент, коли ми ковтаємо пилюку одне одного, бо Донбас - це пил.

Не момент, коли ми перевантажуємо в точці рандеву відразу 1,5 тонни у зелені ель-двісті, постріляні паджеро, обгорілі ленд-ровери та ушатані течики.

А мить, коли річка доносить краплину до конкретного бійця.
Коли замовлена ним амуніція, гігієна чи небачена в цивільному житті штука потрапляє конкретно в його руки.
Мить, коли він полегшено притуляє карбюратор на місце.
Коли ставить окроп для кави на газову горілку.
Коли ладнає собі коліматор.
Коли пристібає до дупці піджопник.
Коли… коли… коли…

І інколи вони шлють фото.
Осьо легендарна 72-йка надіслала.
Наче мєлочь… але ні, дрібниць тут не буває.
Дрібниці важать.

Дякую, що підтримуєте нас в купівлі всього - від газових горілок до машин для ЗСУ.
Ви неймовірні.

Скоро по машинам, до речі, будуть новини.
Вже загнали на СТО.

Всіх обійняв.

P.S. Domin Dmytro, по ходу ваша горілка теж доїхала :)

Вчора всі раділи, що Марина Вязовська отримала Медаль Філдса, і я просив не підкидати високо капелюхи, адже попри освіту, здобуту в Україні, наша держава не зробила практично нічого, щоб ця медаль була заслужено наша, українська.
На відміну від Німеччини та Швейцарії.

А знаєте, що у нас з освітою і наукою?
Профільний міністр - плагіатор.
Це не я навіть сказав, а НАЗЯВО.
Він, мабуть, вважає, що Президент видав йому індульгенцію, а фотка з автоматом - подорожнік і всі все забули, але я таки про це нагадаю.
Північ пам‘ятає (с)

А ще 22 лютого я написав пост, де звертав увагу на волання фахових істориків про фальсифікацію теми Голодомору в Україні (штучне завищення кількості жертв до 10 мільйонів, що автоматично ставить під сумнів усі розмови про геноцид українців при першій ліпшій перевірці) і кричущий захист дисертації директорки нацмузею Голодомору пані Стасюк.

https://www.facebook.com/100001274730611/posts/5128672850518489/

В тій дисертації було повно плагіату та некомпетентності.
Науковці почали писати офіційні звернення в різні органи, де детально продемонстрували всю люту дичину в тій писанині.

І знаєте, що відповіли з міністерства освіти?
Нічого.
Вай?
Бікоз фак ю, зетс вай (с).

А далі просто мовчки затвердили дисертацію і присудили ступінь доктора історичних наук пані Стасюк.

Отут деталі https://likbez.org.ua/ua/ukrayinska-vidkritij-list-fahovih-istorikiv-shhodo-prisudzhennya-naukovogo-stupenya-doktora-istorichnih-nauk-stasyuk-o-o.html

Дичина? Відбірна.

Дякую Геннадію Єфіменку за позицію та увагу до теми.

То про які медалі філдса говоримо?
Про які нобелівки?
Ви що?

План відновлення країни на 750 млрд доларів, презентований в Лугано, передбачає відновлення та модернізацію наукової інфраструктури…до сучасних стандартів світової науки.

Вибачте, які світові стандарти в міністерстві, де спокійно затверджують плагіат та видають докторський ступінь?
Ви серйозно хочете віддати ті гроші туди?
В Європі ідіотів немає.

Воно з одного боку і критикувати це лайно не на часі, і проблем повно, але вибачте.
Поки купа хороших людей воюють і волонтерять, відверті негідники спокійно під тим само небом, що його нам тримають ЗСУ, незаконно зносять старі садиби для будівництва свічок, крутять схеми по виїзду за кордон (тут же не залишилось сонечок, що не в курсі таких послуг?), сідають на потоки гуманітарки, ну і от - продовжують роздавати дипломи науковців людям, які науки в очі не бачили.
І нікому то зупинити.
Нікому.
Всі на різних фронтах.

Війна.нічого.не.виправила.
І не виправить, допоки це не почнемо робити ми.
Всі хочуть хороших лікарів, але скасовують прохідний поріг у 150 балів.
Всі хочуть вітчизняні тесли і айфони, але системно направляють гроші з бюджету імітаторам науки, тримаючи нормальних вчених на мізерних ставках.

Якщо хтось уявляє, що в День перемоги всі підуть радісно їсти морозиво - вимушений розчарувати.
Доведеться системно і тяжко починати чи не з нуля відновлення купи сфер, куди докотилася когорта некомпетентних чиновників.

І мені геть не соромно оце вдаритися в зрадофілію.
Бо її рівень на порядки менший за ступінь мразотності тих, хто нищить країну зсередини задля власних інтересів.

Але нічого.
Головне зараз бити росіян.
І записувати все в блокнотік, аби нічого не забути.

Переможемо. І там, і тут.

А тепер дивіться сюди.

Про оці гідробинти я писав ще в 2016 році.
Вони - мімімішне чудо.
Зараз військові медики просять у нас ці бинти сотнями штук (Лера- Валерия, Maria Horai та Oksana Stetsiv-Skapa не дадуть збрехати).
Коли їх немає, бо ж виробничі волонтерські потужності обмежені - доводиться шукати недешеві закордонні аналоги.

Але масове виробництво в країні гідробинтів не налагоджено досі.

Науковцям кажуть - де Ваші розробки, що так потрібні країні?
Де розробки для оборони?
Де комерціалізація?
А-я-я-й, нічого немає.
Так ось же, нє?

Шановні, я не знаю, кого тегати.
Дарницю, Борщагівську фабрику, інвесторів, що здатні запускати лінію з нуля.
Я не знаю, як пробити бюрократичну перепону, що чиновникам то наче і не треба, але військові просять і надсилають подяки.

Але просто знайте, що конкретно мій Інститут фізики це розробив, довів до розуму і масовано (наскільки це можливо) поставляє у війська.

Якщо зможете чимось зарадити, аби воно стало на потік - контактуйте з Радітехом.

Майте гарний вечір.

https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=9246

Коли ми вивозили десятки котів в багажнику авто з Ірпеня і десятки собак в кузові буса, навіть уявити не могли, що чотирилапі друзі ще зіграють свою роль у нашій діяльності.

Добрі знайомі Андрія Півня закрили нам чек на ремонт буса.
Великий чек, важкий такий, солідний.
Коли я спитав Андрія, кому ж дякувати у пості-подяці, він мене трохи ошелешив:

- Я спитав. Сказали, що дякувати треба Алісі.
- Вона в фейсбуці є? Скинь профіль.
- Аліса - це коргі. Королівський коргі.

Власне, шановна Алісо.
Дякую!
Мені надіслали купу Ваших фото і мені здається, що я обрав найкращі.
Най м'ячики стрибають високо, блохи на кусають і ані грім, ані артилерійські канонади Вас не лякають.
Бо ж ЗСУ нас береже.

Чухаю по пузі.

Коли я чую, що людина 2000-го року народження, то перше бажання - купити їй іграшку.
Трохи згодом розумію, що це я вже став дуже дорослим, а діти нульових - це сучасна молодь.

Коли я чую, що якась студентка розривала найсильніші команди на світових математичних олімпіадах - я захоплююсь.
Бо вона є наочним підтвердженням, що математика не просто доступна всім.
Приклад Юлі Здановської показує, що дівчата рулять.

Коли я чую, що про 22-річну школярку є сторінка в Вікіпедії - я по-доброму комплексую.
Бо це справжня сторінка справжньої людини, яка в житті досягла вагомих результатів.
На відміну від легіонів всратих клоунів, що створюють про себе коханих сторінки на замовлення за гроші.

Коли я чую, що ця світла дівчина-математик з перших днів війни помчала волонтерити в Харків - я тішуся.
Бо в України тоді прекрасне майбутнє.

Коли я чую, що Юлія Здановська загинула 8 березня 2022 року від удару російської ракети (ага, прильот по Харківській ОДА), я усвідомлюю, що частина майбутнього нашої держави назавжди зникла.

Коли я чую, що вулицю Ломоносова хочуть перейменувати на Наукову замість Здановської - я вірю, що люди просто не знали, хто така Юля.

Коли ми перейменовуємо вулиці з імперських назв на безликі - Наукову, Садову, Блакитну, Веселу тощо - ми продовжуємо грати у імперську ж гру про запорошення власної ідентичності.

Не треба так.

Я розумію, що більшість в країні за науку (правда по асигнуванням держбюджету цього ніколи не було помітно) і тому віддали голоси за вулицю наукову.
Але повірте, віддати шану Здановській - це якраз віддати шану науці.
А не відмахнутися від неї.

Майте гарний вечір.

Пост Ксенії Семенової:

«Марина В‘язовська отримала медаль Філдса за розв’язок задачі з пакування куль у восьмивимірному просторі.

Це велика робота, яка обов‘язково знайде своє застосування у світі. І В‘язовська українська вчена, не зважаючи на те, що викладає зараз не тут. Тільки гляньте, як ніжно у своїй промові вона розповідає про Київ.

Вона друга в історії жінка, яка отримала цю премію.

Під час промови Марина згадала Юлію Здановську. Ось про це мій допис.

Вчора у мене була дуже неприємна дискусія з цілком приємною людиною. Людина виступала агресивно проти перейменування вулиці Ломоносова в вулицю імені Здановської, як рекомендувала експертна комісія. Бо за вулицю наукову дали більше голосів в опитуванні і бо це звучить милозвучніше, і бо якась дівчинка з Харкова, яка виграла якусь олімпіаду явно на таке не заслуговує. Бо не можна називати вулицю на честь Здановської, бо так типу ректорат КНУ хоче.

Можна було би забити. Але я думала весь день. І я поясню.

Ми зараз творимо новий український міф. З усім пантеоном героїв нашої великої держави.

Здановська – світла, неймовірна, талановита. Її талант визнала геніальна українська науковиця. Визнала на увесь світ і розповіла її історію. Про те, як Юлія з її здібностями хотіла навчати українських дітей математики, але загинула.

Марина каже, що коли помирають такі, як Юля, це наче майбутнє помирає.

Росія не дала Здановській продовжити цей ланцюжок і стати наступною В‘язовською.

Ми не можемо знати, чи Юля стала би геніальною вченою, як Марина. Але Здановська заслуговує на місце в пантеоні українських героїв і героїнь. Талановита дівчина, яка могла би прославити Україну на весь світ не раз, якби не росія. Це символ таких самих талановитих світлих українців і українок, яких вбили.

І так, я переконана, що вулицю Ломоносова треба перейменувати саме на честь Здановської.

І до слова, це дуже дзвінке і милозвучне прізвище.»

https://www.facebook.com/1439411195/posts/pfbid07Eni7RrNxjvtaHa3ZFGq7FzeqGjXMZiWr1J2w6rJr82BSSy9R9T3i5mchWwYSAcYl/

Коли ми завантажили в бус до Костянтин Бакуемський черговий старлінк, що найближчими днями дістанеться наших бійців на Сході, я відчув, шо в світі стало більше любові і щастя.

Але ще я зрозумів, що всі носяться з тим старлінком, як курка з писаною торбою: більшість розуміє, що то інтернет через супутник.
Ще якась частина усвідомлює, що оті масовані запуски Ілоном Маском космічних апаратів, шо в небі виглядали як намистини, і оці круглі тарілки в полях - якось пов‘язані.
Але, думаю, більшості було б цікаво почитати коротку науково-популярну статтю в хорошому виданні про те, що таке той старлінк і як він насправді працює.

Добре, що є Куншт, Мар‘яна Яцишин і її свіжесенький матеріал, який до того ж озвучений у вигляді подкасту Клятим раціоналістом всєя України в особі Артема Албула.

https://kunsht.com.ua/ye-zvyazok-yak-pracyuye-starlink-v-ukra%D1%97ni/

Але якщо ця стаття буде корисна і військовим, і цивільним, то статтю, що нижче, військові, що користують вай-фай і старлінк - просто мусять прочитати.

Справа у тому, що росіяни не ідіоти.
І вміють працювати і в радіоелектронну боротьбу та вираховувати позиції наших бійців по електронному «сліду», що вони лишають.
Тому тримайте статтю з правилами поводження вайфаєм і старлінком на передку.
Просто, доступно і, головне, там пояснено, чому ракета прилітає туди, де у когось смарт-годинник чи тарілка старлінка.

https://dev.ua/news/chym-nebezpechnyi-wi-fi-peredovii-ta-chomu-inkoly-prylitaie-po-starlink-poiasniuie-aitishnyk-1656419615

Хоча б збережіть собі, потім почитаєте.
Поділіться з побратимами.

Майте гарний вечір.
За фото дякую Дар'ї Писаренко та Владу Самойленку.

Мене запрошували в робочу групу, що мала б писати шматки про освіту і науку в Плані відновлення України.

Я ігнорував ці заклики, бо
а) не маю часу писати плани відновлення, поки над збудованими новісінькими дорогами прилітають ракети в корпуси університетів та інститутів
б) мав об‘єктивні сумніви в адекватності експертного середовища, що писатиме той план.
Бо коли в країні на посаді міністра освіти сидить плагіатор, а останні 3 роки в плані реформ освіти і науки - просто викинуті на звалище історії (практично все хороше, що робилося - це намагання адекватних людей відстояти те добре, що вдалося втілити до 2019 року), я не маю ілюзій, що своєю персоною лише легалізуватиму цю імітацію бурхливої діяльності.

Потім зі мною зв‘язалася одна з адекватних експерток, долучених до розробки плану, «заспокоїла» мене тим, що «всьо плохо», але подробиць мені не розповіла, шоб мене не демотивувати.
Так і сказала.

750 мільярдів доларів на відновлення країни.
Про цей план вже ходять відгуки, що «гасла хороші, начиння немає».
Добре, що тепер і про науку та освіту є відгук.
Прочитав.

https://zn.ua/ukr/EDUCATION/plan-vidnovlennja-ukrajini-shcho-v-nomu-ne-tak-iz-vishchoju-osvitoju-ta-naukoju.html

Таки дійсно все погано.
Але нічого поганого, насправді, в цьому немає, бо нічого хорошого від нинішнього складу освітньо-наукової вертикалі я і не очікував.
Імітація в управлінні сферою продовжується.

Що вже казати про конкурс САП, судову реформу чи податкову політику…

Я міг би і змовчати, але таки скажу:
коли ти - некомпетентний, ти оточуєш себе теж некомпетеними людьми.
І навіть не розумієш, наскільки вони тупі.
Все, що вони можуть - це піар і презентації, де ти - супермен, що виглядає максимально жалюгідно.

Ти міг би зростати і історія подарувала тобі для цього унікальний шанс.
Шанс, рясно скроплений кров’ю жертв росії і зайвих жертв від некомпетентно прийнятих чи некомпетентно неприйнятих рішень.
Але ти продовжуєш тримати клоунів та злочинців у найближчому оточенні.

Проте, врахуй, в Європі і США не ідіоти.
На туфту грошей ніхто не дасть.
Виграти нам допоможуть, але розікрасти кошти - ні.
І або ти стрімко починаєш саджати за грати любих друзів і прибирати тупих кар‘єристів з вертикалі влади, вибудовуючи щось схоже на сучасне прекрасне міноборони та генштаб, або
а) всі адекватні вчені та освітяни таки звалять з країни або ж вже ніколи не повернуться
б) гасла на бігборди перед наступними виборами в принципі ні перед ким буде вішати.

Ми безумовно переможемо у цій війні завдяки ЗСУ та всьому українському народові, але як би це не виявилась піррова перемога:
коли ти, як в серіалі (чи кіно?) їдеш Києвом, а довкола нікого немає.
Всі поїхали.
І вимкнули в Борисполі (чи Шегинях) світло.

Закінчуй з цим лайном.
Дістало, правда.
Війна не спише нічого, але ще є шанс почати все виправляти.
В Україні ідіотів теж немає.
Обмануті - є.
Ідіотів - ні.

Сорі, якщо когось демотивував, але сумувати не потрібно.
Ми будемо боротися з цією імітацією після перемоги.
Шкода втраченого часу, але нині ціннішими є втрачені життя.

Не вішайте носа.
Вішайте нові штори.
Щільні.
І майте гарний вечір.

Кожен в цьому фото побачить щось своє.
Для мене ж головне, щоб було видно марку, яка знаходиться в моїй руці - Рускій корабль Всьо.

Ми оголошуємо черговий аукціон на збір коштів для купівлі авт для ЗСУ.
Минулі два рази, коли ми розіграли шеврон, сухпай та агітлистівку хороших росіян, нам вдалося вкупі з Младеною Качурець зібрати достатньо коштів, аби придбати баггі для одного з підрозділів.
Деталі вже доїхали, ідуть токарні роботи та збірка каркасу, невдовзі побачите результат.

Ба більше, Ви накидали стільки грошей (не тільки в рамках аукціонів, а й просто на картку Влада Самойленка та мій пейпал), шо вже практично готові до передачі на фронт ще дві куплені за Ваші кошти машини - сорентич і рейнджер (оно, на фото, а Влад писав про них тут https://www.facebook.com/100001535927538/posts/pfbid0PnxzuTgQPCBBGxfg34MjzUqray3SJXHHXspTPW9gEEBbsmh3GH7qzxFYweMKsEkCl/).
Хоча, насправді, з рейнджером вийшла взагалі унікальна ситуація і історія його появи в Украіні і купівлі - неймовірна до мурашок по шкірі.
На днях розпишу окремо.

Тим часом, ми пропонуємо всім бажаючим випробувати долю і долучитися до розіграшу поштової марки.

Принцип традиційний:
1. За мінімальну ставку в 350 гривень Ви отримуєте право взяти участь у розіграші поштовоі марки. Ставка не повертається. По суті, це донат на авто для ЗСУ.

2. Механізм для аукціону - рандомна система.
Що це? Після перерахунку всіх однакових внесків в цю баночку https://send.monobank.ua/jar/9cfZaijV76 кожній ставці буде присвоєно номер в коментарях до цього посту.
Контролює процес - бог логістики Влад Самойленко.

3. Аукціон триватиме від цього моменту до 21.30 Середи, 13 липня. Ми із Владом у мене на фейсбуці розпочнемо вечірній стрім із собакою, на якому рандомайзер обере ВИПАДКОВОГО переможця.

Сума виручених коштів буде оприлюднена до останньої копійки.
Усі виручені кошти за проведений аукціон будуть направлені на купівлю наступного авто для ЗСУ.

Окреме прохання - коли Ви донатите, то підписуйтесь.
Або прізвищем-іменем, або нікнеймом, за яким Вас можна буде однозначно ідентифікувати під час розіграшу.

Власне, гра почалася.

І як же не терпиться розповісти Вам історію про рейнджера… але всьому свій час.

Майте гарну ніч.