Чесно скажу, що розглядати фото вирви глибиною у кілька метрів, що лишилася від бомби, яка впала просто поруч з місцем, де ти кілька останніх рейсів розвантажував свого буса - ті ще емоції.
Оксана Бондарь на світлині стала поруч з діркою у землі для масштабу.
Так, ого.

Взагалі, поїздки на Схід - то ще ті нєрви.
Сонечко світить, тихо, співають пташки… але нас з Andrii Piven весь час не полишають згадки про наш останній день роботи в Ірпені, коли заходили ми під теплий весняний дощик на повен зріст, а виповзали під 120-міліметровими мінами, якими росіяни прикривали свій відхід.
І то є добре.
Добре, коли пам‘ять змушує тримати очі широко відкритими, а вуха нашорошеними.

А тепер уявіть, як там нашим бійцям.

Наша колона працює.
Бахмут, Покровськ, Краматорськ, Слов‘янськ.

Цього разу був особливий рейс - ми привезли 8 надзвичайно крутих і дорогезних ліжок з Нідерландів для поранених військових.
Там стільки кнопок і сервоприводів, що доводилося кожне ліжко переносити з бусів вчотирьох.

Особисто я маю сподівання, що ці дива інженерно-медичної думки значно полегшать процес одужання наших бійців, які поклали своє здоров‘я на вівтар підтримки мирного неба над нашими головами.

Тут слід подякувати компанії Medipoint з міста Zwijndrecht (Нідерланди) та фонду De Leeuw Kyiv.

Най служать добре.
Передали багато медицини, за яку дякуємо неурядовій організації Громадське здоров'я та Александр Шацкий.

Також передали дешо для 72 бригади на замовлення Domin Dmytro та запчастини на ЗіЛи і Камази для одного з важливих підрозіділів від Оксани Поліщук.

Я скажу коротко: дякую, що підтримуєте.
Кожні Ваші 20, 50, 100 і тисячі гривень не просто перетворюються на паливо, запчастини та корисні речі для бійців.

Вони роблять ці поїздки принципово можливими.
Від бійців усім Вам великий привіт.
Настане день, коли я викладу всі фото без заретушованих облич.
І Ви побачите, які вони світлі і усміхнені.
Всі усміхнені.

Бо переможемо.

Підтримати нас можна на картку Vlad Samoylenko 5375414104600365.
та мій PayPal senenkoanton@gmail.com.

Всіх обійняв.

Щойно прогриміла новина світового масштабу в царині науки: українка Марина В'язовська отримала одну з найпрестижніших нагород в сфері математики - медаль Філдса.
https://www.quantamagazine.org/ukrainian-mathematician-maryna-viazovska-wins-fields-medal-20220705/

Перш ніж Ви почнете радісно і беззастережно підкидати капелюхи у небо, я відразу фактологічно зауважу, що Марина давно працює в Німеччині (апдт. Вже в Швейцарії).
І слава Лептонному Богу, бо тут би вона просто мерзла в неопалюваних інститутах і сиділа на неповному робочому тижні всі останні 8 років.
Такою вже є увага наших влад до науки.

Тим не менш, ця історія важлива і цінна з двох аспектів.

По-перше, Марина дійсно блискуче розв'язала задачу пакування сфер у багатовимірних просторах, над якою билися найкращі світові розуми.

На секундочку, от Вам цитата про важливість цієї роботи ще зі статті від 2016 року від Ірина Єгорченко:

"Задачу оптимального (найбільш щільного) пакування сфер однакового радіусу у тривимірному просторі поставив відомий астроном Йоганн Кеплер у 1611 р. у зв'язку з пошуком найкращого способу транспортування гарматних ядер на кораблі. У двовимірному просторі (тобто на площині) розв'язок задачі оптимального пакування кіл досить очевидний - це конфігурація "бджолині стільники", хоча доведення цього зовсім неочевидне і було знайдене лише в 1940 р. Гіпотезу Кеплера для тривимірного простору довів Томас Хейлс (із допомогою комп'ютера) лише у 1998 р. Тоді такий метод отримання математичного результату сам собою був сенсацією. Формальне доведення (отримане також із допомогою комп'ютера) було опубліковане лише у 2015 р.

Доведення, запропоноване Мариною Вязовською, - це всього 21 сторінка формул та розрахунків. На основі її роботи 21 березня Генрі Кон, Абінав Кумар, Стівен Д. Міллер, Данило Радченко та Марина Вязовська опублікували аналогічний результат для 24-вимірного простору. Найбільш щільне пакування сфер у 8-вимірному просторі визначається кристалічною решіткою Е8, у 24-вимірному просторі - решіткою Ліча. Цю решітку було побудовано британським математиком Лічем у зв'язку з так званим кодом Голея (код з виправленням помилок), який використовувався для передачі космічним апаратом "Вояджер" фотографій із Юпітера та Сатурна."
https://zn.ua/ukr/science/yak-upakuvati-kuli-robota-ukrayinskogo-matematika-stala-svitovoyu-sensaciyeyu-_.html

Тобто, на секундочку, робота Марина "смачна" не тільки для високочолих науковців з крейдою у дошки, а й для перспективних технологій.

По-друге, тут таки слід віддати належне підготовці, яку вона отримала в Україні - спочатку мехмат університету Шевченка, а потім захист кандидатської дисертації в Інституті математики НАН України.

Добре, що цей "дорогоцінний камінь" потрапив у гідну оздобу.

Звідси слідує лише три висновки:
1. У нас повно талановитих людей і слід створювати умови для їх розвитку, а не плекати плагіат та імітацію наукової діяльності на державному рівні, як це відбувається зараз.
2. Без науки і технологій Україна приречена відправляти свої мізки на експорт без шансів на створення тут інноваційної економіки.
3. Слід допомагати Збройним Силам України. Бо без цього не буде попередніх двох пунктів.

Ось тут про новину українською https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukrainka-viazovska-matematyka-medal/31929818.html

Також вже маю інформацію, що скоро буде хороший розгорнутий матеріал про Марину і цю премію - опублікую.

Майте гарний день.

апдт. А ось класне відео про неї і її роботу https://www.youtube.com/watch?v=yAyuipqM5uQ

Коли волонтерські буси потрапляють на основні траси в напрямку Сходу і зливаються в єдиний потік, це нагадує ніби манюсінькі струмочки формують потужну річку, що долає пороги-блокпости, аби зрештою дістатися передка і допомагати крутити колесо перемоги.

Кожен бус - то час та ресурси купи окремих людей, які по краплині збирають потрібне, ніжно загортають у фоль… у картонні коробки та перемотують те все скотчем.
Так, щоб аж рипіло.
Краплина до краплини - от і річка тече.

Але знаєте, що я в цьому люблю найбільше?

Не момент, коли ми - з різних міст, на різного ступеню потяганості бусах, на стареньких спрінтерах-мільйонниках, новеньких мастерах, ідентично-схожих траффіках та віваро, високих турбодейлі - сунемо бетонованою трасою і піднімаємо в вітальному жесті одне одному долоні.

Не момент, коли ми ковтаємо пилюку одне одного, бо Донбас - це пил.

Не момент, коли ми перевантажуємо в точці рандеву відразу 1,5 тонни у зелені ель-двісті, постріляні паджеро, обгорілі ленд-ровери та ушатані течики.

А мить, коли річка доносить краплину до конкретного бійця.
Коли замовлена ним амуніція, гігієна чи небачена в цивільному житті штука потрапляє конкретно в його руки.
Мить, коли він полегшено притуляє карбюратор на місце.
Коли ставить окроп для кави на газову горілку.
Коли ладнає собі коліматор.
Коли пристібає до дупці піджопник.
Коли… коли… коли…

І інколи вони шлють фото.
Осьо легендарна 72-йка надіслала.
Наче мєлочь… але ні, дрібниць тут не буває.
Дрібниці важать.

Дякую, що підтримуєте нас в купівлі всього - від газових горілок до машин для ЗСУ.
Ви неймовірні.

Скоро по машинам, до речі, будуть новини.
Вже загнали на СТО.

Всіх обійняв.

P.S. Domin Dmytro, по ходу ваша горілка теж доїхала :)

Вчора всі раділи, що Марина Вязовська отримала Медаль Філдса, і я просив не підкидати високо капелюхи, адже попри освіту, здобуту в Україні, наша держава не зробила практично нічого, щоб ця медаль була заслужено наша, українська.
На відміну від Німеччини та Швейцарії.

А знаєте, що у нас з освітою і наукою?
Профільний міністр - плагіатор.
Це не я навіть сказав, а НАЗЯВО.
Він, мабуть, вважає, що Президент видав йому індульгенцію, а фотка з автоматом - подорожнік і всі все забули, але я таки про це нагадаю.
Північ пам‘ятає (с)

А ще 22 лютого я написав пост, де звертав увагу на волання фахових істориків про фальсифікацію теми Голодомору в Україні (штучне завищення кількості жертв до 10 мільйонів, що автоматично ставить під сумнів усі розмови про геноцид українців при першій ліпшій перевірці) і кричущий захист дисертації директорки нацмузею Голодомору пані Стасюк.

https://www.facebook.com/100001274730611/posts/5128672850518489/

В тій дисертації було повно плагіату та некомпетентності.
Науковці почали писати офіційні звернення в різні органи, де детально продемонстрували всю люту дичину в тій писанині.

І знаєте, що відповіли з міністерства освіти?
Нічого.
Вай?
Бікоз фак ю, зетс вай (с).

А далі просто мовчки затвердили дисертацію і присудили ступінь доктора історичних наук пані Стасюк.

Отут деталі https://likbez.org.ua/ua/ukrayinska-vidkritij-list-fahovih-istorikiv-shhodo-prisudzhennya-naukovogo-stupenya-doktora-istorichnih-nauk-stasyuk-o-o.html

Дичина? Відбірна.

Дякую Геннадію Єфіменку за позицію та увагу до теми.

То про які медалі філдса говоримо?
Про які нобелівки?
Ви що?

План відновлення країни на 750 млрд доларів, презентований в Лугано, передбачає відновлення та модернізацію наукової інфраструктури…до сучасних стандартів світової науки.

Вибачте, які світові стандарти в міністерстві, де спокійно затверджують плагіат та видають докторський ступінь?
Ви серйозно хочете віддати ті гроші туди?
В Європі ідіотів немає.

Воно з одного боку і критикувати це лайно не на часі, і проблем повно, але вибачте.
Поки купа хороших людей воюють і волонтерять, відверті негідники спокійно під тим само небом, що його нам тримають ЗСУ, незаконно зносять старі садиби для будівництва свічок, крутять схеми по виїзду за кордон (тут же не залишилось сонечок, що не в курсі таких послуг?), сідають на потоки гуманітарки, ну і от - продовжують роздавати дипломи науковців людям, які науки в очі не бачили.
І нікому то зупинити.
Нікому.
Всі на різних фронтах.

Війна.нічого.не.виправила.
І не виправить, допоки це не почнемо робити ми.
Всі хочуть хороших лікарів, але скасовують прохідний поріг у 150 балів.
Всі хочуть вітчизняні тесли і айфони, але системно направляють гроші з бюджету імітаторам науки, тримаючи нормальних вчених на мізерних ставках.

Якщо хтось уявляє, що в День перемоги всі підуть радісно їсти морозиво - вимушений розчарувати.
Доведеться системно і тяжко починати чи не з нуля відновлення купи сфер, куди докотилася когорта некомпетентних чиновників.

І мені геть не соромно оце вдаритися в зрадофілію.
Бо її рівень на порядки менший за ступінь мразотності тих, хто нищить країну зсередини задля власних інтересів.

Але нічого.
Головне зараз бити росіян.
І записувати все в блокнотік, аби нічого не забути.

Переможемо. І там, і тут.

А тепер дивіться сюди.

Про оці гідробинти я писав ще в 2016 році.
Вони - мімімішне чудо.
Зараз військові медики просять у нас ці бинти сотнями штук (Лера- Валерия, Maria Horai та Oksana Stetsiv-Skapa не дадуть збрехати).
Коли їх немає, бо ж виробничі волонтерські потужності обмежені - доводиться шукати недешеві закордонні аналоги.

Але масове виробництво в країні гідробинтів не налагоджено досі.

Науковцям кажуть - де Ваші розробки, що так потрібні країні?
Де розробки для оборони?
Де комерціалізація?
А-я-я-й, нічого немає.
Так ось же, нє?

Шановні, я не знаю, кого тегати.
Дарницю, Борщагівську фабрику, інвесторів, що здатні запускати лінію з нуля.
Я не знаю, як пробити бюрократичну перепону, що чиновникам то наче і не треба, але військові просять і надсилають подяки.

Але просто знайте, що конкретно мій Інститут фізики це розробив, довів до розуму і масовано (наскільки це можливо) поставляє у війська.

Якщо зможете чимось зарадити, аби воно стало на потік - контактуйте з Радітехом.

Майте гарний вечір.

https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=9246

Коли ми вивозили десятки котів в багажнику авто з Ірпеня і десятки собак в кузові буса, навіть уявити не могли, що чотирилапі друзі ще зіграють свою роль у нашій діяльності.

Добрі знайомі Андрія Півня закрили нам чек на ремонт буса.
Великий чек, важкий такий, солідний.
Коли я спитав Андрія, кому ж дякувати у пості-подяці, він мене трохи ошелешив:

- Я спитав. Сказали, що дякувати треба Алісі.
- Вона в фейсбуці є? Скинь профіль.
- Аліса - це коргі. Королівський коргі.

Власне, шановна Алісо.
Дякую!
Мені надіслали купу Ваших фото і мені здається, що я обрав найкращі.
Най м'ячики стрибають високо, блохи на кусають і ані грім, ані артилерійські канонади Вас не лякають.
Бо ж ЗСУ нас береже.

Чухаю по пузі.