ua/equipment/ В мирний час наша лаба відкрита щоденно (окрім неділі) до пізнього вечора, щоб студенти мали можливість реалізувати власні проекти на обладнанні лабораторії. Більше інформації про лабораторію Lampa можна знайти на сайті https://lampa.kpi.ua

В інших лабораторіях розміщене більш серйозне залізо: круті обчислювальні комплекси DE5-Net на базі FPGA за 7000$, багато інших FPGA плат (DE0-CV, DE1-SoC, DE10-Nano), DSP процесори від Texas Instruments для реалізації алгоритмів обробки відео / аудіо, комутатори / маршрутизатори CISCO і багато чого ще.

Студенти часто беруть участь зі своїми розробками на фестивалях науково-технічної творчості (https://bit.ly/2lKsqzj, https://bit.ly/2KwCHNJ, https://bit.ly/2yWCFKw).

В 2018 році отримали бронзову нагороду у Європейському фіналі престижного міжнародного конкурсу InnovateFPGA Contest з проектом апаратного прискорювача криптовалюти IOTA для Інтернету Речей: http://www.innovatefpga.com/cgi-bin/innovate/teams2018.pl?Id=EM080 У 2019 році студенти потрапили до фіналу Європейського конкурсу Digilent Design Contest з проектом High-Speed Real-Time Video Streaming Transmission: https://digilentdesigncontest.com/2019-europe/ Цього року наш студент потрапив у півфінал конкурсу InnovateFPGA Contest: http://tiny.cc/qngtuz

З 2018 року практикуємо на кафедрі змішане навчання, коли студенти переглядають відео лекції вдома, у зручний для себе час, а в аудиторіях обговорюють з викладачами незрозумілі моменти, вивчають теми підвищеної складності і пишуть контрольні роботи для перевірки знань. Вже на першому курсі для вивчення основ програмування застосовується всесвітньо відомий Гарвардський курс CS50 (https://goo.gl/MAasZW) і студенти отримують сертифікати про його успішне завершення. Існують відео записи онлайн курсів від викладачів кафедри по аналоговій (https://bit.ly/2tSkdwP) та цифровій (https://bit.ly/2Ksnzlm) схемотехніці. Так під час карантину та воєнного стану проводяться дистанційні лабораторні роботи, наприклад, з цифрової схемотехніки: https://www.youtube.com/watch?v=wGcVH_SQFfM

Іноді проводимо заняття такого плану для школярів: https://www.youtube.com/watch?v=rJwJCcIL2KY

А у цьому відео можна подивитися про перспективи роботи за спеціальністю: https://youtu.be/WWPGYqIfSJI

Практично всі наші випускники працюють за фахом. Це або класичне програмування в аутсорсінгових компаніях (на зразок Software Mac Kiev, Luxoft, Ciklum, тощо), або розробка мікросхем (Melexis, Samsung R&D, Avnet ASIC), або створення і програмування пристроїв на мікроконтроллерах та embedded Linux (Global Logic, Sirin Software, Waves Audio, Infozahyst, Mellanox, Squad, Ajax Systems). Працюють наші випускники і закордоном. Наприклад, Igor Shturma працював в Tesla: https://www.youtube.com/watch?v=RpTsHiBADng А Leonid Kulski розробляє безпілотні автомобілі в Intel. Rostyslav Bosenko заснував власну компанію AkuTechnologies (http://www.aku-tech.com), що розробляє складну електроніку для США.

Зазначені вище електроннні і програмерські компанії України щорічно працевлаштовують багато наших випускників, однак повністю задовольнити зростаючий попит на інженерів поки не можемо. Побажань порадити гарних спеціалістів зараз набагато більше ніж у нас є студентів. Саме тому компанії створюють на базі кафедри тренінг центри для підготовки фахівців не лише з наших студентів, а і з випускників інших кафедр. Такий тренінг центр від компанії GlobalLogic Ukraine вже запрацював на базі нашої кафедри: https://www.youtube.com/watch?v=Vpxx157lVdI Продовжується діяльність на кафедрі офіційного Центру навчання в Україні технологіям проектування компанії Intel (FPGAs & Programmable Devices) – IntelFPGA.

І останнє, але не менш важливе. Маємо угоди і плідну співпрацю з трьома топовими компаніями, що забезпечують обороноздатність України. Це КБ ЛУЧ, Радіонікс та Інфозахист. Підготували для компаній багато талановитих працівників. Тому якщо вас цікавить розробка високотехнологічних приладів для підвищення обороноздатності держави, вам також до нас.

До чого ми це пишемо? Все дуже просто.

Нам потрібні не випадкові люди, з порожніми очима, а студенти, які горять електронікою і отримують задоволення від її вивчення. З такими людьми набагато цікавіше працювати і можна досягти видатних результатів. З нашого боку зобов'язуємося зробити все, щоб процес навчання був ефективним і цікавим!

Тому якщо хочете отримати круту освіту в галузі електроніки та цікаву гарно оплачувану роботу, велкам до нас! :)

Будемо дуже вдячні за лайк, репост і розповсюдження інформації серед знайомих, які хочуть вивчати електроніку.

Нижче можна переглянути фото наших навчальних аудиторій і студентських проектів.

Прохідні бали за минулі роки можна глянути тут: https://vstup.osvita.ua/y2021/r27/174/847572/. Для підвищення шансів подавайте заявку першим пріоритетом!”

https://www.facebook.com/1579493785642837/posts/pfbid02d9pHezJRoxzxgPbift8qWcL333zt1kp3BrWMPcYZcDmzX3bNzddEbAuboAGwrVuYl/?d=n

Коли ми з Андрієм Півнем та Оксаною Бондар втрапили в оточення і ситуація стрімко перетворилася з незрозумілої на безнадійну, на залишках мобільного зв’язку я зробив чотири дзвінки.
Дружині.
Мамі.
Другу, якого попросив піклуватися про дружину і Маркусю, якщо раптом з Ірпеня ми не вийдемо.
І також я зробив дзвінок Дані Яровій.

Ні, вона не була службою надзвичаних ситуацій чи супер-жінкою з коміксу.
Але у нас давня історія стосунків і зараз я знав про неї три важливі речі:

По-перше, вона місцева і знає навколо Бучі та Ірпеня всі стежки.
По-друге, вона докладе усіх можливих зусилль, щоб нас вивести.
По-третє, вона абсолютно безбашенна.
Якщо буде треба навести американські супутники на нашу локацію і підняти на вуха генеральний штаб - вона це зробить.

Ні, вона не встигла нас врятувати, бо це зробила Морська Піхота України.
Але після розмови з Даною там, в оточенні, я пішов поїсти йогурт з булкою.
Настільки спокійно ми з нею проговорили варіанти і настільки впевнено я став себе почувати.

Решту днів роботи по Ірпеню ми були з нею на зв‘язку щодня.
Оперативна ситуація, чутки, розташування сторін.
І це нам дуже допомагало.
Щодня ми говорили чи списувалися вранці і ввечері.
Допоки її батьки не вийшли з Бучі живими та неушкодженими і ситуація загалом не почала покращуватися.

Я не знаю, звідки в цій жінці стільки сили - бути бізнесвумен, мамою, дружиною, волонтеркою, але таки так - вона схожа на відьму.
Добру відьму.
Куди тій супер-жінці.

І зараз вона, як авторка, разом з іншими 11-ма волонтерками зробила бомбезний календар за мотивами віршу Людмили Горової «Буде тобі враже так, як відьма скаже».

Перші 12 екземплярів з особистими підписами дівчат можна отримати в розіграші, що проводиться тут https://shop.spgr.org.ua/blagodiyniy-rozigrash-3.0.-kalendar-tak-yak-vidma-skazhe/, задонативши з сьогоднішнього дня по 16.00 27.07.2022 року 100 гривень.
А потім з 28.07 на сторінці Дани https://www.facebook.com/dana.yarovaya розпочнеться розіграш календарів.

Гроші підуть на ЗСУ.
Куди ж ще.

Випробуйте свою удачу.
Мо пощастить.
Чи відьма начаклує.

Майте гарну ніч.

Я два роки працював стюардом на Олімпійському.
66-68 сектори, всі матчі Євро-2012 та потім національний чемпіонат.
800 душ під наглядом - іноземці з різних країн на Євро і фанати Динамо всю решту матчів.
Ті фанати, шо з абонементами.
Ті, шо з Динамо від початку часів і до сивих скронь.

Про мене ходили теплі жарти, що я один з найвідповідальніших стюардів на стадіоні.
Бо я не люблю футбол. Серйозно.
Я навіть не до кінця знаю всі правила.

Стюарди ж стоять спиною до поля і мені зажди було трохи фіолетово, що там відбувається (чого не скажеш про концертні виступи і отам було дуже важко не відволікатися від роботи).

Я пильно вдивлявся в свій сектор і байдуже ставився не тільки до гри, а й до футбольної атрибутики, яка мені, бувало, перепадала.
Так, фанати інколи дарували щось від своїх збірних чи команд - капелюхи, шарфи, футболки, якісь значки.
Я завжди те відразу легко віддавав колегам по цеху, яким то було важливо.

Схоже, настав момент в моєму житті, коли цінний футбольний трофей з моїх загребущих лап просто так нікуди не дінеться.

М‘яч з підписом Андрія Шевченка.

Він не мій, а переданий Владом Самойленком, а йому м‘яч спеціально для нас люб’язно передали Тетяна Горобченко та Марина Нежигай.
Спасибі їм.

Так, ми продовжуємо серію аукціонів із збором коштів на авто для ЗСУ.
Ми пропонуємо всім бажаючим випробувати долю і долучитися до розіграшу м‘яча з підписом Андрія Шевченка.

Принцип традиційний:
1. За мінімальну ставку в 400 гривень Ви отримуєте право взяти участь у розіграші м‘яча. Ставка не повертається. По суті, це донат на авто для ЗСУ.
2. Щоб збільшити шанси на виграш - Ви можете ставити необмежену кількість разів.
3. Механізм для аукціону - рандомна система. Що це? Після перерахунку всіх однакових внесків в цю баночку https://send.monobank.ua/jar/9cfZaijV76 кожній ставці буде присвоєно номер в коментарях до цього посту.
Контролює процес - бог логістики Влад Самойленко.

4. Аукціон триватиме від цього моменту до 21.30 Понеділка, 25 липня. Ми із Владом розпочнемо стрім на моїй сторінці у фейсбуці, на якому рандомайзер обере ВИПАДКОВОГО переможця.

Сума виручених коштів буде оприлюднена до останньої копійки.
Усі виручені кошти за проведений аукціон будуть направлені на купівлю наступного авто для ЗСУ.

Окреме прохання - коли Ви донатите, то підписуйтесь.
Або прізвищем-іменем, або нікнеймом, за яким Вас можна буде однозначно ідентифікувати під час розіграшу.

Гра почалась.

P.S. Так, на відео лапами цокотить собака 🙂 Заради цього додаю останнє фото :)

Нагадую, що хвилин за 20 на моїй сторінці у фейсбуці ми почнемо стрім із розіграшем футбольного м‘яча з підписом Андрія Шевченка 🙂
Збираємо гроші на машину для ЗСУ!

В дитинстві я мріяв бути дорослим.
Та хто з нас того не хотів?..
Безлімітні іграшки, ігри на комп‘ютері, снікерси за бажанням і щоденні відвідини макдональдса, де б він не був.

Проблема дорослого життя виявилася не в тому, що снікерсів геть не хочеться, а після 5 місяців широкомасштабного вторгнення і їхнього постійного вживання за кермом від них відверто нудить.

Не в тому, що перед маком перевагу віддаєш супчику, пюрешці з салатом та відбивній… хоча, буду чесним, зараз не вистачає інколи раз на місяць втрамбувати чізбургера з картоплею фрі.

Не в тому, що на ігри немає часу, а дорослі іграшки постійно потребують коштів, запасних частин, набоїв і ще раз коштів.

Не в тому, що у відділ іграшок не можеш зайти, бо згадуєш про сина, якого не бачив 5 місяців.

Проблема в тому, що доросле життя - це потреба постійно робити вибір.

Ти не маєш, трясця, вибору не робити вибір.
Немає такої опцї.
Навіть коли робиш вибір не робити вибір - це теж вибір.
Інколи страшніший за вибір неправильний.

Бо за кожне своє рішення ти нестимеш відповідальність - перед суспільством, дружиною, сином.
Перед побратимом.
І навіть коли ніхто не бачить і не дізнається - перед собою.
Самим.
Коли лишаєшся сам удома в цей клятий 151 самотній вечір.

Війна яскраво показує, що вибір, який ти здійснював у житті до цього етапу війни - то якесь пап‘ємаше.
Навіть згадувати соромно.
Тут же щодня треба обгрунтувати в першу чергу для себе, чому допомога піде такому-то підрозділу, і лише потім - іншому.
Чому оця машина їде на південь, а оця - після СТО - на схід і тижнем пізніше.
Чому саме на це місто слід звернути увагу, хоча прильоти - в багатьох його сусідів.

Не завжди вибір є оптимальним.
Але війна така штука, де неоптимальний і швидкий вибір є кращим за зважений і запізнілий.

І щовечора доводиться самому собі обгрунтовувати, чому інакше не можна було.
Чому вийшло норм і встигнеш допомогти усім, хоча пам‘ятаєш заповідь Тайри, що «всіх не врятувати».

Єдине, за що вдячний долі зараз, що вже 4-й місяць поспіль не доводиться робити вибір «хто з цих тридцяти людей в першу чергу сяде на 3 місця, щоб виїхати з-під мінометного обстрілу».
Але флешбеки весь час наздоганяють.

Минулого тижня ми завдяки Вам і донаторам з-за кордону передали в один з підрозділів ЗСУ Кіа Соренто.
Найжахливіше в технічному плані авто на моїй пам’яті, але механіками було доведено чи не до ідеального стану.
Куди авто пішло - почитайте в пості Влада Самойленка https://www.facebook.com/100001535927538/posts/pfbid0b5oFU8DyqbMsyc3La8Ez39xMCiKFKDrxu7PExu34JTuNx663VpcfZL3kqmqHsAo5l/

Цього тижня передамо на підрозділи ЗСУ ще Ніссан Ікстрейл і, ймовірно, Форд Рейнджер.
Про це напишу окремо.
В доробці баггі під пильним наглядом Младени Качурець.

Я дякую Вам.
Дякую за то, шо щоразу, як донатите нам, Ви робите вибір.
Чому нам, а не комусь іще.
Дякую двічі тим, хто донатить на нас і на ще когось.
Бо на всіх нас не вистачить.
Але на своєму напрямку ми стараємось по-максимуму.

Картка Моно Влада Самойленка для донатів 5375414104600365
Мій пейпал senenkoanton@gmail.com

Майте гарну ніч.
Переможемо.

P.S. Окремо, Харкову. Тримайся, милий. Я в тебе гостював трохи. Все чув. Бачив. Так, я бачу, що нізвідки, раптово, дуже гучно і боляче. Але тримайся. Твої мешканці неймовірні. Твої рятувальники безстрашні. Твої воїни - сильні. І скоро вони вб‘ють всіх росіян, що так підступно тебе нищать.
Я з ними говорив.
Вони запевнили.
Будь.

Люди - золото.
Можна мати мільярди доларів підтримки всього світу, сотні гаубиць, десятки літаків і гелікоптерів, тисячі карабінів і мільйони набоїв.
Але, як показує практика, все це нічого не варте без вмотивованих людей.
Не тільки в Армії.
В волонтерстві теж.

Коли я писав, що окрім донатів ми радо приймаємо будь-яку посильну допомогу, уявити не міг, що нас завалюватимуть відправленнями Нової пошти та зустрічами в місті в намаганні завантажити нас оптикою, кровоспасом, медициною, консервами, поштовими марками для аукціонів тощо.

Це надихає.
А ще надихає, коли бійцям передаєш ті всі штуки і кажеш: ми не купували, бо то люди самі назбирали і передали Вам.
Бачили б Ви очі бійців…

Так Армія і стає народною, бо відчуває підтримку маленьких крапель у великому Океані.
Океані, потужні хвилі якого повільно, але тягло та невідворотно розмивають основу російської імперії.

Дякую.
Дякуємо.
Всім, хто збирає, надсилає, пакує, передає.
Зібрав тут трохи світлин, коли встигаю фотографувати.

Колись, після перемоги, збиратимемось на каву.

Майте гарний вечір.