"Ви цей... перекажіть там, в Києві... хай радіють життю. Хай танцюють, п'ють, тр...хаються, знову п'ють, гуляють. Хай від життя беруть все. Ми за це тут воюємо. За це тут стоїмо. Щоб решта України жила повноцінним життям".

Він промовляв ці слова абсолютно щиро і серйозно.
Настільки щиро, наскільки це могла говорити людина з невимовним сумом в очах.
Бо ж секунду тому цей боєць у пікселі ЗСУ розповідав, наскільки швидко інколи йдуть у засвіти побратими:

"Стояли от тільки, шини обговорювали. Він так і каже: ті шини гамно. А після обіду його вже не стало. Веселий такий був, всіх завжди мотивував".

Одні йдуть, щоб інші жили далі...

Я полюбив цю бригаду.
Не знаю, чи тому, що сюди постійно тягаємо авта від Мартін Бреста (до речі, на задньому плані синій Форд - то ж від двох анонімних київських родин, пам'ятаєте?), чи тому, що саме на цьому напрямку зараз не просто гаряче, а очікується справжній армагеддон для росіян.
Чи-то просто люди якісь такі... в душу мені залізли і тримають за саме серце.
Кремезні, серйозні дядьки і молоді хлопці.
Їм би онуків пестити або у м'яча ганяти, а вони російські сушки і гелікоптери у поля як картоплю саджають.
Танки палять, як ватри.

Загалом, привезли ми у 65-ту бригаду сьогодні ще одне авто від Мартіна.
Ми швидко возимо, так.
Вчора пізно ввечері машина зійшла з підйомника на СТО, а нині оце з Андрієм Півнем о 4-й ранку вже прокинулися і в обід машину приймали бійці.

А чому так?
А тому що кожна доба зараз на вагу золота.
Вже сьогодні цей повнопривідний "Капрал Шепард" повезе на позиції бека і припаси.
Щоб робити окупантам ейсідісі і відправляти їх у слід російському кораблю.

Також їм передали груші, огірки і варення від Надії Чорноморець, консерви, згущенку, какао, олію від Вас і енергетичні батончики та рисунки-ляльки мотанки-янголят-браслети від евакуйованих українських дітей у Молдові (через Світлану Мельничук).

Воїни тримають небо.
І, власне, як вони і кажуть: ідіть-но гуляйте, відпочивайте і оте усе, що по їхньому списку.

Майте гарний вечір.

При тому, що через особисті мотиви моїм улюбленим родом військ в ЗСУ є Морська Піхота України, величезну повагу у мене викликає наша рідна Тероборона.

Люди інколи про Тероборону жартують - доречно і не дуже. Влучно і геть не за адресою.
Інколи відділяють її від ЗСУ.
Інколи не розуміють, що саме ТРО робить.

Але я скажу лише три речі:

Перше.
Тероборона - це окремий рід сил в складі ЗСУ.
По суті, легка піхота.
З усіма складнощами життя піхоти і з усією її звитягою та героїзмом.

Ні в якому разі не можна казати, що арта, ППО або ВПС кращі за піхоту чи навпаки в будь-яких пропорціях.
Всі роди і види військ однаково важливі.
Але аксіома така - допоки лопата піхотинця не встромилася в шмат нашої землі, звільненою її вважати не можна.
Хай вибачать професіонали мене за мій простенький погляд на речі.

Друге.
При тому, що ТРО офіційно виникло тільки на початку цього року, вони були гірше озброєні і менш навчені за кадрові підрозділи ЗСУ, тероборонівці давали епічних люлєй росіянам в Київській, Чернігівські, Сумській, Харківській і решті областей, а нині повноцінно тягнуть свій хрест на всіх фронтах і напрямках.
За моїм глибоким переконанням - слабкі місця ТРО є результатом абсолютно пофігістичної політики держави в цьому питанні останні 8 років.
З усіма витякаючими - забезпеченням, озброєнням, знаннями, уміннями, навичками.

Але третє... третє є найбільш для мене важливим.
Це епічна звитяга і мотивація.
Вони полягають не тільки в тому, що ці люди в абсолютній більшості прийшли до лав ТРО 24 лютого з цивільного життя, повністю його змінивши на піксель.
Не тільки в тому, що фактично займалися самозабезпеченням формою, їжею та спорядженням через волонтерів, благодійні фонди чи за власний кошт (а інколи і озброєння самі діставали).
Не тільки в тому, що змушені були сумлінно тренуватися не на полігонах, а де прийдеться, де буде час і з ким домовляться.

Головне, що ці люди - нагадую, з цивільного життя - погодилися прийняти будь-яку свою долю, виконуючи бойове розпорядження.
Нагадую, ТРО формувалася в найлютіші місяці в історії сучасної України, коли нічого не було зрозуміло, але було дуже "цікаво".
І вчора ти кодив на клавіатурі, а вже сьогодні - ловив прильоти від російської арти в кюветі, бо окопи не було часу копати.

А прямо зараз, ці - в цілому досі цивільні - люди, отримуючи Бойове Розпорядження, гадки не мають, чи їх поставлять охороняти блок-пост на трасі Київ-Харків, чи доручать забезпечувати охорону позицій ППО десь в центральній Україні, а може висадять на трасі Бахмут-Лисичанськ в період, коли там точилися найзапекліші бої та тривали артобстріли, які в народі нарекли "вогняним валом".
А таке було.

Абсолютна невідомість і готовність до неї.

Я ні в якому разі не применшую подібну готовність у кадрової Армії, але вкотре наголошую - цивільні люди в цивільному житті зазвичай уникають невідомого, якщо тільки це не лотереї чи двотижневі котлети з холодильника а-ля "та шо їм буде".

Тому коли наступного разу побачите "біля бочки" на блокпості дядьків з автоматами, майте на увазі, що вже завтра вони можуть бути під Харковом.
Лопатою вкопуючись у звільнену землю, втрачаючи побратимів і отримуючи пожиттєві каліцтва.
Таке теж було. І триває прямо зараз.

ТРО - це характер.
І в певній мірі шлях.

Тому, ТРО - це ван лав.
Після Морської піхоти, звісно)))

Сьогодні ми передали придбану Вами, Mary Golota та Danylo Golota автівку Кіа Соренто в один з підрозділів Голосіївської ТРО.

Яке вигрібало на Сході від російської артилерії, але тримало позиції з честю і гідністю.
Є загиблі, на жаль.
Багато хлопців отримали поранення і контузії, нині проходять лікування в госпіталях по всій Україні.
Боєздатні підрозділи продовжують виконувати завдання на найгарячіших напрямках.

Машину передавали в руки особисто Olexandr Martynuk - людині, яку я особисто дуже поважаю.
Яка отримала численні поранення, але вперто видужує і чистить свій автомат.

Я до чого це.
Спасибі всім Вам.
Надонатили.
Майте гарний вечір.
І, так, завтра теж будуть гарні новини.

Картка Влада Самойленка - 5375414104600365
Мій пейпал - senenkoanton@gmail.com

Я не знаю, чому так трапилося.
Не знаю, чому саме ці люди.

Чому саме Кості - екперту з Епіцентра - я позичив свої пасатижі, щоб він нарешті відкрив заклинений капот свого Форда, аби ми швидше виїхали в Ірпінь, обрій над яким вже був у плямах кіптяви та пожеж.
Чому довгі роки в фейсбуці спілкувався з Дашею - юристкою - а потім зустрів її в нашій колоні на шляху в Стоянку.
Чому саме з Оксаною - проєктувальницею басейнів і чогось там ще - ми опинилися під мінами в одному сховку, чому саме в наші машини прилетіли бомби, і чому саме за її бусом ми проривалися з оточення вслід за морпіхами.
Чому саме Влад - урбаніст і хтось там в мінінфраструктури - почав нас координувати і очолювати.
Чому саме Валерія - біотехнолог з Рошену - намагалася у мене на очах відчайдушно заїхати в обстрілюваний Чернігів, тоді як пакети смерчів лягали на шляху волонтерських колон.
Чому саме Маша, Оксана, Юра, Толік, Настя, Оля, Богдан та багато інших опинялися на волонтерських складах, в рейсах, СТО, просто на зв'язку.

Опинялися тоді, коли треба.
Знаходили те, що треба.
І допомагали відвозити туди, де цього потребувала Армія, медики чи біженці.
Чому саме вони сприяли усім евакуаційним місіям - чи-то з Ірпеня, чи-то з Бучі, чи-то з Чернігова, чи-то з незліченних міст та селищ прифронтових територій.

Якісь абсолютно випадкові люди, спечені в горнилі війни в одну команду.

Нас часто запитували - хто ми є?

Я не знаю, ким ми були.
Мій Андрій з цього приводу колись сказав чудову фразу:
"Ми ж працюємо не заради організацій чи фондів.
А заради перемоги".
Мені то дуже сподобалося.

І так тривало і триває всі ці довгі місяці.
Ми просто працювали РАЗОМ заради перемоги і, мабуть,
це допомогло нам здобути певну репутацію.

Бо ми намагаємось не обіцяти те, чого не привеземо.
Але інколи привозимо і те, що не обіцяли.
Намагаємось не їздити туди, куди не просять.
Але інколи вивозимо звідти вцілілих або поранених.
Тварин, до речі, теж.
Ми можемо сумно жартувати про свої пригоди "Що могло піти не так?", але ніколи "Ну, це ж краще, ніж нічого".
Бо на війні краще нічого, аніж щось.

Тож поки було нічого, я не знаю, ким ми були.
Тепер ми офіційно стали Благодійним фондом Гуркіт.

Фонд не заради фонду.
А щоб нам було легше функціонувати.
Щоб Ви нас швидше ідентифікували.
Щоб оті папірці, банківські рахунки для закордоння, звітність, листи-запити, мокрі печатки для митниць та військових частин.

Від цього нам стане легше і простіше робити те, шо ми робимо.
А Ви знатимете, хто саме гуркотить у бік лінії фронту.

В мене ж так і лишається моє кермо, каністра соляри, а поруч незмінний напарник Андрій.
У нас є наша дорога і наша репутація.

Ми працюємо далі.
І я вкотре дякую, що Ви нас підтримуєте.
Ви неймовірні.

P.S. Сторінка фонду у фейсбуці https://www.facebook.com/hurkit.bf/
Твіттер - https://twitter.com/HurkitCO

За 10 хвилин з проєктом Ukrainian Witness та Сергій Мельничук у вишиванках наживо поговоримо про… та я гадки не маю, про що.
Тому, думаю, буде цікаво.
Доєднуйтесь.

https://www.youtube.com/watch?v=uDPQ8n_lqDQ

До широкомасштабного вторгнення я системно популяризував науку і нормальну освіту.
Щодня намагався робити допис з порадою щось почитати, репост чогось цікавого чи важливого, особливо для малечі.

Чому я це робив?
Міг би зараз відповісти, що це ж дуже відповідально - сприяти просвітництву в Україні.
Але це лише частина правди.
Те, що ближче мені до душі - я люблю, коли люди з сяючими очима мені потім пишуть-розповідають, як їм сподобалось-було корисним-допомогло в житті те чи інше знання, яке я порадив десь взяти.

Науково-популярні статті, екскурсії в природничі музеї, дитячі журнали, книги про науку, прикольні групи з науковими мемами.
Весь цей двіж просякнутий лише однією ідеєю: навчатися - це кльово.
Хай то будуть косінуси, альдегіди чи ем-ве-квадрат навпіл, а може універсали центральної ради - це все цікаво і корисно, просто тре вміти те викладати.

І от нещодавно я написав про те, що науковиця Інна Дьоміна запускає безкоштовний онлайн-курс "Наука на літо".
Про науку мілкшейків, джему, меду та цукерковаріння.
Чесно кажучи, набір на курс перевершив всі сподівання - понад 650 заявок і Інні довелося проводити кілька "сесій", щоб всі бажаючі потрапили на це веселе навчання.

Так от, з цього курсу особисто я отримав дві речі:

- В мене повідомлення ломляться від простих коротеньких подяк в стилі "спасибі, що розповіли про цей курс". Отак просто, але дуже змістовно.
І знаєте, за що мені перед Вами стає соромно? Що я не встигаю системно, як і раніше, висвітлювати всі подібні речі.
Такий час. І після перемоги я надолужу, обіцяю.

- Друга річ - Інна під час анонсу курсу, який, нагадую, був безкоштовним, просила: якщо навчання сподобається, вона буде вдячна, якщо слухачі донатитимуть гроші мені або Владу Самойленку на нашу волонтерську діяльність. Тобто, фактично, на діяльність нашого новоствореного благодійного фонду Гуркіт.

І шо Ви думаєте?
Нам важко оцінити точно, скільки донатів нам впало саме від слухачів курсу, але ми бачили аномальні сплески, що співпадали з днями, коли Інна викладала свою науку.

Дякуємо Інні.
Дякуємо усім слухачам.
Дякуємо усім донаторам.

Але до чого я це все пишу.
Просто повідомити, що Інна запускає свою школу Dominion.School.
Бо напевне це для когось так само важливо, як і поширена мною інформація про "Науку на літо".
Це школа про доказову освіту.
Про STEM, соціально-гуманітарні науки, іноземну мову і комп'ютери.
Старт буде в онлайн-форматі.

Всі деталі в цьому пості https://www.facebook.com/domina.inna/posts/pfbid02A8EbCk38LLvXw5E9KNHEmjqZR5UmTcnRY8mpj9FTGDaq6MyTUVQqPF2tgucGkerHl або у них на сайті www.Dominion.school

Просто знайте, якщо кому треба.

Ще раз всім спасибі за підтримку.

Переможемо.

Він просто написав: маю можливість заправляти Ваші авто перед відправкою на фронт.
І почав це робити.

Я вже звикаю не дивуватися дивовижним дивовижам на цій війні.
Люди неймовірні.

Штош…
Усім нашим фондом Гуркіт відправляли сьогодні Оксану Бондарь на білому Мастері на фронт, під Торецьк.
З повним кузовом корисних для бійців речей.
Ми підїхали перед рейсом із нею на заправку і Лисенко Віталій дійсно оплатив повен бак.

І тепер робитиме це регулярно.
Чи-то будуть буси.
Чи-то пікапи, що женемо бійцям.

Люди, Ви неймовірні.
І дякуємо Віталію.
Тепер вивільнені із заправок Ваші надоначені кошти перенаправлятимем на автівки для ЗСУ.

Переможемо.

Здається, що на восьмий день широкомасштабного вторгнення Андрій Півень сказав, що було б круто нам із ним займатися регулярними фізичними вправами.
Бо вони, мовляв, непогано допомагають долати стрес.

Ми почали з 8 присідань і 8 відтискань.
Коли кількість повторень сягнула 20-25 в бронежилеті, я відчув, наскільки мені в Ірпені вже було легше між мінометними обстрілами підриватися і перебігати з укриття в укриття.

Звісно, зараз ані він, ані я не робимо щодня по 185 відтискань.
Але особисто я можу 35 разів відтиснутись на пальцях, а решту ще в два підходи неспіхом дотиснути до 100 разів.
Ну, і 100 присідань.

Я не вихваляюся.
Але стверджую, що фізичні прави спрацювали, спрацьовують і почуваю я себе чудово.

А тепер трохи розумних цитат:

"Під час війни неможливо усунути джерело стресу, але можна спробувати ним керувати...
Фізичні вправи вважаються одним із немедикаментозних методів самозаспокоєння...

Дослідження показують, що спорт ефективно знижує втомлюваність, допомагає підвищити пильність та концентрацію, а також покращити когнітивну функцію. Це особливо корисно під час хронічного стресу, викликаного війною, адже він виснажує та знижує здатність зосередитися...
Регулярні заняття зменшують рівень напруги, покращують та стабілізують настрій, покращують сон і підвищують самооцінку."

Це тези зі статті в науково-популярному виданні Куншт про те, як фізичні вправи допомагають боротися зі стресом під час війни -
https://kunsht.com.ua/do-somogo-potu-yak-fizichni-vpravi-dopomagayut-borotisya-zi-stresom-pid-chas-vijni/

А тепер увага.
У Вас є унікальний шанс взяти участь в аукціоні по збору коштів на автівку для ЗСУ і виграти суперлот -
«1 місяць фітнес-терапії з дипломованим тренером»

Так, з самим Андрієм.

Для переможця все почнеться з першої (онлайн/офлайн) сесії-знайомством. Протягом 30-60 хвилин ви обговорите і зафіксуєте: цілі, стан здоров'я, досвід тренувань, наявність/доступність інвентаря, режим дня, харчування.

Андрій, отримавши всю необхідну йому, як тренеру, інформацію, створює індивідуальний план дій на наступний місяць.
Детально розписані, але посильні для виконання, Тренування та/або Завдання будуть доступні в створеному персонально для Вас акаунті (профілі).
В цьому ж фітнес додатку дуже зручно відслідковувати прогрес і, за необхідності, корегувати план дій.
Тренер завжди буде готовий вислухати, підказати, допомогти.

Хто такий Андрій?

Якщо коротко - мій побратим, напарник і найкращий фітнес-тренер, якого я знаю.

Якщо розлого: досвід роботи з 2005 року, магістр у сфері Оздоровчого фітнесу і масового спорту (диплом з відзнакою); сертифікований спеціаліст провідними навчальним центрами Німеччини, США, Канади.
Вільно (в сфері фітнесу) володіє англійською.

Ставка на лот - 450 грн.

Принцип аукціону традиційний:

1. За мінімальну ставку в 450 гривень Ви отримуєте право взяти участь у розіграші 1 місяця фінтес-терапії. Ставка не повертається. Це як донат на авто для ЗСУ.

2.Щоб збільшити шанси на виграш - Ви можете ставити необмежену кількість разів.

3. Кратні внески ми розбиваємо на кілька ставок. Наприклад, 900 гривень ми зарахуємо, як дві ставки.

4. Механізм для аукціону - рандомна система. Що це? Після перерахунку всіх однакових внесків в цю баночку https://send.monobank.ua/jar/2sbFk8HAL9 кожній ставці буде присвоєно номер в коментарях до такого ж посту на моїй стіні у фейсбуці.

Контролює процес - бог логістики і очільник нашого благодійного фонду Гуркіт Владислав Самойленко.

5.Аукціон триватиме від цього моменту до 21.30 Середи, 31 Серпня. Ми із Владом та Андрієм розпочнемо стрім на фейсбуці, на якому рандомайзер обере ВИПАДКОВОГО переможця.

Сума виручених коштів буде оприлюднена до останньої копійки.
Усі виручені кошти за проведений аукціон будуть направлені на купівлю авто для Збройних сил України.

Окреме прохання - коли Ви донатите, то підписуйтесь.
Або прізвищем-іменем, або нікнеймом, за яким Вас можна буде однозначно ідентифікувати під час розіграшу.

Гра почалась.

P.S. За відеосесію для лоту дякуємо Оксані Стеців. Я і Влад на відео - робочий реквізит. Ми не розігруємося.

Поки що, принаймні. Звуки на фоні до нас стосунку не мають.

Поки писав цей пост, побачив, що на Півдні країни розпочинаються цікаві події.
Мені здається символічним, що прямо зараз наша Армія суне морок за порєбрік, а тим часом в світі стартує нова місія на Місяць.

Так-так.

Сьогодні історія космічних подорожей людства розпочне новий величезний розділ.
Вже за пару годин з мису Канаверал (США) стартує космічна програма NASA Артеміда.
По висадці першої жінки та чергового чоловіка на природній супутник Землі.

Конкретно сьогодні найпотужніша в світі ракета SLS понесе до Місяця манекени та купу дослідницького обладнання у космічному кораблі Оріон.

Мета місії Артеміда-1 - переконатися, що все працює, екіпаж майбутніх польотів буде надійно захищений від радіації і тому в 2024 році можна відправити на навколомісячну орбіту живих людей.
Щоб, власне, за рік висадитися на супутник Землі, почати будувати там базу, орбітальну станцію та… готуватися до польотів на Марс.

Заворожує, чи не правда?
Поки росіяни нас тут вбивають і намагаються долучити до свого світу скрєп та обожнювання свого лідера, цивілізація продовжує рухатись далі.
Саме тому війна з росією - це війна за те, яким буде майбутнє наших дітей: в черзі за туалетним папером чи в черзі в скафандр астронавта.

Традиційно, що я раджу почитати-подивитись про програму Артеміда, конкретно цю місію та майбутні плани:

1. Найраще, що я бачив по темі - відео від каналу Всесвіт UA: про космічний корабель, ракетоносій, місячний модуль, місячні ровери, скафандри, історію питання та вартість програми тощо.
Браво.
Просто браво.
https://youtu.be/VjjKzXdmri0

2. Для тих, кому ніколи поки що дивитись відео, у Доржа Бату можна почитати технічні деталі - про місію, космічний корабель Orion, а також про унікальні скафандри, що є не тільки витвором високих технологій, але й є зручними.
https://www.facebook.com/100000243415384/posts/pfbid02u9gsTsvrmxJF7JAwzXAwvAxdANEnTq229Dvpx9i4nuQ7RKf1jQYjDXziFr8JYB5kl/?d=n

3. Ну, і, власне, трансляцію запуску наживо можна дивитися як на каналі NASA - National Aeronautics and Space Administration

https://youtu.be/CMLD0Lp0JBg

так і на Alpha Centauri

https://youtu.be/1o_4FabS3AA

Майте гарний день та вірте в ЗСУ.

P.S. Картинку поцупив у NASA.

Апдт. Запуск перенесли

Побачив сьогодні у стрічці, як дуже розумні діти з українського фізико-математичного ліцею під час повітряної тривоги продовжують гризти граніт науки в бомбосховищі.

Як же швидко ми звикли...
Людина є унікальним видом в світі тварин.
Вона пристосовується до практично будь-яких умов.

Ми навчилися постійно вчитися жити нормальним життям, очікуючи на найгірший розвиток подій.
Наші дискусії щодо якості навчання у школах змістилися з просто підручників і програм до наявності укриттів і бомбосховищ.
Наші діти вміють у тривожні валізки, багацько з них змушені були опанувати рефлекторне падіння на землю, коли у небі щось свистить, а сотні тисяч вже усвідомили, що паралельно з рідною мовою, їм доведеться опановувати польську, німецьку, чеську та інші, про які ще півроку тому було й годі мріяти.

Так, трапляється, що від регулярних повітряних тривог посеред денного сну і перебігання в укриття з вихователями малеча почала пісятися, а дехто навіть заїкатися.
Так, паралельно з виникненням цікавих ігор у блок-пости і війну з росіянами діти вчаться розуміти, що у все більшої кількості друзів на ігровому майданчику немає тата або мами, які загинули на фронті чи в спробі між обстрілами приготувати вечерю на вогнищі у дворі.

Але от що я скажу.
Людина унікальна в світі тварин не тільки своєю здатністю пристосовуватися.
Вона цінна тим, що здатна пам'ятати, хто чинить зло.
Робити з цього висновки.
І не пробачати.

Росіянам ніколи не буде втямки, за що ми їх ненавидимо.
Та нам має бути байдуже.
Як їм зараз байдуже до наших дітей, що пісяються, заїкаються або вчать фізику-математику в бомбосховищах.

Ярослав Держипольський, хай навчання буде легким.

Допис його чудової мами Людмили https://www.facebook.com/luidmyla.derzhypolska/posts/pfbid04sKoMzqLUJZRqcB7BaV9TfrTx1toKHgLD9LMJ9ic5UqJ7sfWE6eiDhRBzWJWG9zgl:

"Оффлайн навчання в Українському фізико-математмчному ліцеї починається із повітряної тривоги в Києві і ознайомлення з укриттям 🙁 . Чекаємо "подарунків" від одичавілої рсні. Наша ненависть до них кріпне і кристалізується з кожною запущеною ракетою, з кожним вистрілом, з кожним прильотом, з кожною хвилиною перебування дітей в укритті 🙁 Віками цього не зітруть з нашої пам'яті..."