Коли я був малим і мріяв, що у мене буде своя машина, то уявляв, як їду за обрій по прямій дорозі довго-довго, слухаю улюблену музику і... мрію.
Нині, коли за день проїжджаєш по 1000 кілометрів, тричі переслухав улюблений концерт лінкін парк, весь плейліст ютьюбу до самого кінця, а вечірній ефір Тузова "потонув" у радіоперешкодах, переді мною постало неілюзорне питання: чим же себе звеселяти, вдивляючись стомленими очима в дорожню розмітку?
Якщо у Вас виникає така само проблема, як і у мене, то маю пораду.
Історія Без Міфів та їх однойменний ютьюб-канал https://www.youtube.com/c/%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%D0%91%D0%B5%D0%B7%D0%9C%D1%96%D1%84%D1%96%D0%B2
В їхніх відео прикольний пан Владлен Мараєв доступно, але без викривлень, коротко, але детально розповідає про дуже цікаві історичні теми, які, як водиться, через ідіотичну структуру шкільного курсу з історії, я просто пропустив.
Війна в Косово. Моссад. Річ Посполита. Абвер. Харківський розгром. Республіка Ічкерія. Придністров'я. І т.д.
Не можу припинити їх слухати, інколи обираючи ролики просто навмання.
Єдиний недолік - за кермом взагалі не дивлюся в екран, тому коли мова ведеться про якусь диспозицію сил на полі бою - намагаюся це уявляти, бо ж мапу не бачу.
Загалом раджу.
І ще.
Все ж, коли виходить щось нове якісне музичне українське, таке, що до мурашок, щемливе до сліз - теж слухаю на повторі.
Так було з Рікою Жадана.
Так було з Стефанією Калуша.
І так тепер є з KOZAK SYSTEM - Як відгримить війна.
Тим більше, що я мав честь трохи їздити на авто, що зняте в кліпі.
Тепер воно воює на фронті.
https://www.youtube.com/watch?v=L8l_DGAPfGo
Насолоджуйтесь.
І майте гарний вечір.
Нині, коли за день проїжджаєш по 1000 кілометрів, тричі переслухав улюблений концерт лінкін парк, весь плейліст ютьюбу до самого кінця, а вечірній ефір Тузова "потонув" у радіоперешкодах, переді мною постало неілюзорне питання: чим же себе звеселяти, вдивляючись стомленими очима в дорожню розмітку?
Якщо у Вас виникає така само проблема, як і у мене, то маю пораду.
Історія Без Міфів та їх однойменний ютьюб-канал https://www.youtube.com/c/%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%D0%91%D0%B5%D0%B7%D0%9C%D1%96%D1%84%D1%96%D0%B2
В їхніх відео прикольний пан Владлен Мараєв доступно, але без викривлень, коротко, але детально розповідає про дуже цікаві історичні теми, які, як водиться, через ідіотичну структуру шкільного курсу з історії, я просто пропустив.
Війна в Косово. Моссад. Річ Посполита. Абвер. Харківський розгром. Республіка Ічкерія. Придністров'я. І т.д.
Не можу припинити їх слухати, інколи обираючи ролики просто навмання.
Єдиний недолік - за кермом взагалі не дивлюся в екран, тому коли мова ведеться про якусь диспозицію сил на полі бою - намагаюся це уявляти, бо ж мапу не бачу.
Загалом раджу.
І ще.
Все ж, коли виходить щось нове якісне музичне українське, таке, що до мурашок, щемливе до сліз - теж слухаю на повторі.
Так було з Рікою Жадана.
Так було з Стефанією Калуша.
І так тепер є з KOZAK SYSTEM - Як відгримить війна.
Тим більше, що я мав честь трохи їздити на авто, що зняте в кліпі.
Тепер воно воює на фронті.
https://www.youtube.com/watch?v=L8l_DGAPfGo
Насолоджуйтесь.
І майте гарний вечір.
YouTube
KOZAK SYSTEM - Як відгримить війна (official video)
Слова: Микола Бровченко
Музика: KOZAK SYSTEM
Зведення/майстеринг: Ігор Громадський
Режисер відео: Вікторія Квітка
Оператор/монтаж: Євген Білінський
Стиль/дизайн: Гліб Широчкін
Лінійний продюсер: Катерина Фогілєва
Промо: Юлія Парамонова
Саунд дизайн: Станіслав…
Музика: KOZAK SYSTEM
Зведення/майстеринг: Ігор Громадський
Режисер відео: Вікторія Квітка
Оператор/монтаж: Євген Білінський
Стиль/дизайн: Гліб Широчкін
Лінійний продюсер: Катерина Фогілєва
Промо: Юлія Парамонова
Саунд дизайн: Станіслав…
❤185👍20
Важко сказати, що більш красивим є на Донбасі.
Можливо, схід Сонця над териконами, коли вранішній туман ще вкриває усі усюди і пейзаж стає якимось абсолютно фантастичним.
Чи все ж видовище, як наш МіГ-29 стрімко здіймається вгору, навалює по росіянам ракетами, закручує віраж, робить бочку і пірнає у долину, щоб сховатися від можливого вогню у відповідь.
Чи двійко поважних навантажених бомбами і НУРСами Су-25, які діловито летять за обрій, а вже за 2 хвилини вертаються порожніми і щасливими, що лишились цілі.
Чи нескінченні колони тралів з Панцергаубіцами та Крабами, а також колони М113, на яких сидять наші піхотинці і з посмішкою на обличчі жестами показують тобі, чи можна їх вже обганяти, чи таки там десь пре зустрічка.
Чи, вибачте за банальність, красивою є вигляд прифронтового СТО, де половина автівок з простреленими стеклами, інша половина - порвані в різних місцях скалками від мін, а ще кілька - просто з відірваними колесами.
І навколо кожного - мурашник з людей, що крутять, смикають і грюкають.
Не знаю.
Кожне з цих видовищ змушує мене залипати на кілька хвилин, а у випадку, коли працює наша авіація - навіть зупинятися на аварійці і дивитися туди, в той бік, де обрій палає.
Минулого тижня завдяки Вам ми знову їздили до того обрію, і тисли руки тим, хто тримає небо.
По-перше, бійці передавали усім Вам вітання.
Серйозно.
Так і сказали: "перекажіть дякуємо, що про нас не забуваєте".
По-друге, передали причіп із сонячними панелями, організований біговою спільнотою RUN21 та Mary Golota.
Цілу історію про це прекрасно розписав Vlad Samoylenko тут https://www.facebook.com/samoylenko.vlad1/posts/pfbid02UnjqV7STCWK33ELA8mVFstBZiPWPihrPTdWrGbAp7rRL5wkR8bKo5aWWppJ59mgvl
По-третє, традиційно передали тепловізори, приціли, розгрузки, старлінк, харчі і смаколики, рюкзаки, пауербенки, буржуйки тощо (дяка Мартин Брест, Оксана Скапа, Хочу допомогти, Oksana Podlyachuk, Зоя Ярош, Karina Agakhanova, Вячеслав Редько, Костянтин Бакуемський)
І цілий Меседес Віто для волонтерів, що працюють по Соледару (на секундочку!) від Ma Li
Деталі тут https://www.facebook.com/samoylenko.vlad1/posts/pfbid032tE4ppY56appgENT7itN233zSaUUt8utK4rPVBngZQN2VqYvsmRVTkHrzvwk9byjl
Цього тижня ще будуть хороші новини, але вже вкотре кажу:
Дякуємо, що підтримуєте.
Ви неймовірні.
Зима близенько і наша команда почала проводити закупівлю і доставку теплих речей, амуніції, буржуйок і такого всякого, щоб нашим бійцям було на передовій... важко назвати це "комфортними умовами", але принаймні покращити їхнє життя там до максимально можливих кондицій.
Без Вас ніяк.
Якщо маєте бажання нас підтримувати і надалі - до Ваших послуг рахунки для юридичних осіб, картки для фізичних і пейпал команди нашого благодійного фонду.
Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678
рахунок в USD: UA163052990000026007046816146
рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699
ЄДРПОУ: 44823498
для фізичних осіб:
Монобанк (Самойленко Владислав) - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк (Самойленко Владислав) - 5169 3351 0084 3610
PayPal (Сененко Антон) - senenkoanton@gmail.com.
Збір на наступне авто для ЗСУ https://send.monobank.ua/jar/2sbFk8HAL9
Переможемо.
Можливо, схід Сонця над териконами, коли вранішній туман ще вкриває усі усюди і пейзаж стає якимось абсолютно фантастичним.
Чи все ж видовище, як наш МіГ-29 стрімко здіймається вгору, навалює по росіянам ракетами, закручує віраж, робить бочку і пірнає у долину, щоб сховатися від можливого вогню у відповідь.
Чи двійко поважних навантажених бомбами і НУРСами Су-25, які діловито летять за обрій, а вже за 2 хвилини вертаються порожніми і щасливими, що лишились цілі.
Чи нескінченні колони тралів з Панцергаубіцами та Крабами, а також колони М113, на яких сидять наші піхотинці і з посмішкою на обличчі жестами показують тобі, чи можна їх вже обганяти, чи таки там десь пре зустрічка.
Чи, вибачте за банальність, красивою є вигляд прифронтового СТО, де половина автівок з простреленими стеклами, інша половина - порвані в різних місцях скалками від мін, а ще кілька - просто з відірваними колесами.
І навколо кожного - мурашник з людей, що крутять, смикають і грюкають.
Не знаю.
Кожне з цих видовищ змушує мене залипати на кілька хвилин, а у випадку, коли працює наша авіація - навіть зупинятися на аварійці і дивитися туди, в той бік, де обрій палає.
Минулого тижня завдяки Вам ми знову їздили до того обрію, і тисли руки тим, хто тримає небо.
По-перше, бійці передавали усім Вам вітання.
Серйозно.
Так і сказали: "перекажіть дякуємо, що про нас не забуваєте".
По-друге, передали причіп із сонячними панелями, організований біговою спільнотою RUN21 та Mary Golota.
Цілу історію про це прекрасно розписав Vlad Samoylenko тут https://www.facebook.com/samoylenko.vlad1/posts/pfbid02UnjqV7STCWK33ELA8mVFstBZiPWPihrPTdWrGbAp7rRL5wkR8bKo5aWWppJ59mgvl
По-третє, традиційно передали тепловізори, приціли, розгрузки, старлінк, харчі і смаколики, рюкзаки, пауербенки, буржуйки тощо (дяка Мартин Брест, Оксана Скапа, Хочу допомогти, Oksana Podlyachuk, Зоя Ярош, Karina Agakhanova, Вячеслав Редько, Костянтин Бакуемський)
І цілий Меседес Віто для волонтерів, що працюють по Соледару (на секундочку!) від Ma Li
Деталі тут https://www.facebook.com/samoylenko.vlad1/posts/pfbid032tE4ppY56appgENT7itN233zSaUUt8utK4rPVBngZQN2VqYvsmRVTkHrzvwk9byjl
Цього тижня ще будуть хороші новини, але вже вкотре кажу:
Дякуємо, що підтримуєте.
Ви неймовірні.
Зима близенько і наша команда почала проводити закупівлю і доставку теплих речей, амуніції, буржуйок і такого всякого, щоб нашим бійцям було на передовій... важко назвати це "комфортними умовами", але принаймні покращити їхнє життя там до максимально можливих кондицій.
Без Вас ніяк.
Якщо маєте бажання нас підтримувати і надалі - до Ваших послуг рахунки для юридичних осіб, картки для фізичних і пейпал команди нашого благодійного фонду.
Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678
рахунок в USD: UA163052990000026007046816146
рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699
ЄДРПОУ: 44823498
для фізичних осіб:
Монобанк (Самойленко Владислав) - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк (Самойленко Владислав) - 5169 3351 0084 3610
PayPal (Сененко Антон) - senenkoanton@gmail.com.
Збір на наступне авто для ЗСУ https://send.monobank.ua/jar/2sbFk8HAL9
Переможемо.
❤112👍15❤🔥3
Шо буде, як Путін мобілізірує своїх абізян?
По-перше, він ще має спробувати їх спіймати. Абізяни, яким загрожує небезпека, та ще й в замкненому просторі - то ж як чєрті з табакєркі - носяться, кидаються лайном, кусаються та візжать, шо ті свині.
По-друге, давать абізянам зброю... ну, тут відомий жарт про гранату, тобто краще б у абізяни було лайно.
По-третє... по-четверте... буде мобілізація, не буде мобілізації...
Я не маю про це жодного уявлення.
Скажу лишень, що після 24 лютого мене не здивує ніщо - ані людські хвилі з загороджувальними загонами, що кидатимуться на кулемети наших бійців, ані ядерний удар, ані Лебедине озеро по російським каналам.
Це все пусте і не варте уваги.
Головне - я знаю, що робитиму завтра.
І серед того ЩО в обов'язковому порядку - завершення підготовки двох тачок на фронт, що Ви їх купили і передаєте, перекидання на склад енергетичних батончиків, кави і шкарпеток, які сьогодні мені вручили добрі люди, про яких я напишу трохи згодом, і наведення ладу у себе в холодильнику - наче нічого в ньому майже немає, але це нічого страшенно смердить, ніби хороший росіянин в лісосмузі Чернігівщини в квітні 2022 року.
Що можете зробити Ви?
Вірити в ЗСУ, донатити на ЗСУ, на волонтерські спільноти (типу нашого Гуркіт), і я щиро раджу звернути свою увагу ще ось куди.
На Солом'янські котики.
Я про них вже писав і їхню роль в обороні Києва та підтримці цивільних в найстрашніші періоди - важко переоцінити.
Вони системно впахували з ранку і до ранку без перестанку.
Потім вони зайнялися тренінгами з тактичної медицини для військових.
А тепер... а тепер вони збираються навчати ще й стрільців-санітарів, які надають домедичну допомогу безпосередньо на полі бою.
Для цього їм потрібно створити мобільний навчальний центр - це таке спецавто з купою обладнання по такмеду.
Їм на проєкт вистачило б усього кілька хабарів від депутата, що тихонєчко ходив у ліс, але, на жаль, той нині сильно зайнятий в судах, тому донатити не буде.
Тому вся надія на Вас.
Отута-во посиланнячко https://biggggidea.com/project/mobilnij-treningovij-tsentr-taktichni-kotiki/
Впевнений у їх спроможності реалізувати проєкт.
Дякую всім Вам.
Переможемо.
По-перше, він ще має спробувати їх спіймати. Абізяни, яким загрожує небезпека, та ще й в замкненому просторі - то ж як чєрті з табакєркі - носяться, кидаються лайном, кусаються та візжать, шо ті свині.
По-друге, давать абізянам зброю... ну, тут відомий жарт про гранату, тобто краще б у абізяни було лайно.
По-третє... по-четверте... буде мобілізація, не буде мобілізації...
Я не маю про це жодного уявлення.
Скажу лишень, що після 24 лютого мене не здивує ніщо - ані людські хвилі з загороджувальними загонами, що кидатимуться на кулемети наших бійців, ані ядерний удар, ані Лебедине озеро по російським каналам.
Це все пусте і не варте уваги.
Головне - я знаю, що робитиму завтра.
І серед того ЩО в обов'язковому порядку - завершення підготовки двох тачок на фронт, що Ви їх купили і передаєте, перекидання на склад енергетичних батончиків, кави і шкарпеток, які сьогодні мені вручили добрі люди, про яких я напишу трохи згодом, і наведення ладу у себе в холодильнику - наче нічого в ньому майже немає, але це нічого страшенно смердить, ніби хороший росіянин в лісосмузі Чернігівщини в квітні 2022 року.
Що можете зробити Ви?
Вірити в ЗСУ, донатити на ЗСУ, на волонтерські спільноти (типу нашого Гуркіт), і я щиро раджу звернути свою увагу ще ось куди.
На Солом'янські котики.
Я про них вже писав і їхню роль в обороні Києва та підтримці цивільних в найстрашніші періоди - важко переоцінити.
Вони системно впахували з ранку і до ранку без перестанку.
Потім вони зайнялися тренінгами з тактичної медицини для військових.
А тепер... а тепер вони збираються навчати ще й стрільців-санітарів, які надають домедичну допомогу безпосередньо на полі бою.
Для цього їм потрібно створити мобільний навчальний центр - це таке спецавто з купою обладнання по такмеду.
Їм на проєкт вистачило б усього кілька хабарів від депутата, що тихонєчко ходив у ліс, але, на жаль, той нині сильно зайнятий в судах, тому донатити не буде.
Тому вся надія на Вас.
Отута-во посиланнячко https://biggggidea.com/project/mobilnij-treningovij-tsentr-taktichni-kotiki/
Впевнений у їх спроможності реалізувати проєкт.
Дякую всім Вам.
Переможемо.
BiggggIdea
Мобільний навчальний центр "Тактичні котики" / Спільнокошт
Солом'янські котики створюють мобільний навчальний центр.
Тактична медицина, аеророзвідка та інші навички для перемоги.
Тактична медицина, аеророзвідка та інші навички для перемоги.
👍183❤47
Вони стояли в Ірпені вже кілька тижнів і билися об романківський міст та Стоянку, наче головою в бетонну стіну.
Періодично, головою в стіну їх била українська артилерія.
Рідко, але точно і системно.
Солдати з аквафрешем на рукаві зникали щоночі від дій українських ССО, щодня - від зіткнень з ЗСУ та Теробороною, вантажівки з паливом та харчами постійно спалахували десь далеко на півночі, місцеві їх відверто ненавиділи і з квітами не зустрічали.
Було холодно, сухпаї були прострочені, туга за болотами з кожним днем все більше оволодівала особовим складом.
Від обмірковування цього всього мєхвод підсвідомо дістав папіросу та сірники, на секунду замислився і відчинив люк, аби було чим дихати.
Неспішно підніс вогник до цигарки, закрив очі і затягнувся.
Потім підняв обличчя до відчиненого люка, видихнув синій дим у сіре свинцеве небо та... узрів український дрон з підвішеною міною.
Часу вже не лишалось.
Міна пішла в БМД-3, як діти в школу.
Люк мєхвода відлетів від підриву далеко в бік.
Куріння - убиває, ага.
За якийсь час люк дбайливо підібрала і вивезла з Ірпеня наша Оксана Бондарь, щоб ми його розіграли на аукціоні і на виручені гроші придбали авто для ЗСУ.
Росіяни несуть нам смерть, але ми перетворюємо її на квіти.
Або ж на джіп чи пікап з повним приводом.
Штош, ми розпочинаємо.
Принцип традиційний.
Ставка на лот - 400 грн.
1. За мінімальну ставку в 400 гривень Ви отримуєте право взяти участь у розіграші люка від БМД-3 з літерою V.
Ставка не повертається. Це як донат на авто для ЗСУ.
2.Щоб збільшити шанси на виграш - Ви можете ставити необмежену кількість разів.
3. Кратні внески ми розбиваємо на кілька ставок.
Наприклад, 800 гривень ми зарахуємо, як дві ставки.
4. Механізм для аукціону - рандомна система.
Що це? Після перерахунку всіх однакових внесків в цю баночку https://send.monobank.ua/jar/2sbFk8HAL9 кожній ставці буде присвоєно номер в коментарях до аналогічного посту у фейсбуці.
Контролює процес - бог логістики і очільник нашого благодійного фонду Гуркіт Влад Самойленко.
5. Аукціон триватиме від цього моменту до 21.30 Неділі, 25 Вересня. Ми із Владом розпочнемо стрім, на якому рандомайзер обере ВИПАДКОВОГО переможця.
Сума виручених коштів буде оприлюднена до останньої копійки.
Усі виручені кошти за проведений аукціон будуть направлені на купівлю авто для Збройних сил України.
Окреме прохання - коли Ви донатите, то підписуйтесь.
Або прізвищем-іменем, або нікнеймом, за яким Вас можна буде однозначно ідентифікувати під час розіграшу.
Гра почалась.
Дякуємо Збройним силам України та усім силам опору за чудовий трофей.
Ми скоро віддячимо Вам потужними колесами.
Переможемо.
Періодично, головою в стіну їх била українська артилерія.
Рідко, але точно і системно.
Солдати з аквафрешем на рукаві зникали щоночі від дій українських ССО, щодня - від зіткнень з ЗСУ та Теробороною, вантажівки з паливом та харчами постійно спалахували десь далеко на півночі, місцеві їх відверто ненавиділи і з квітами не зустрічали.
Було холодно, сухпаї були прострочені, туга за болотами з кожним днем все більше оволодівала особовим складом.
Від обмірковування цього всього мєхвод підсвідомо дістав папіросу та сірники, на секунду замислився і відчинив люк, аби було чим дихати.
Неспішно підніс вогник до цигарки, закрив очі і затягнувся.
Потім підняв обличчя до відчиненого люка, видихнув синій дим у сіре свинцеве небо та... узрів український дрон з підвішеною міною.
Часу вже не лишалось.
Міна пішла в БМД-3, як діти в школу.
Люк мєхвода відлетів від підриву далеко в бік.
Куріння - убиває, ага.
За якийсь час люк дбайливо підібрала і вивезла з Ірпеня наша Оксана Бондарь, щоб ми його розіграли на аукціоні і на виручені гроші придбали авто для ЗСУ.
Росіяни несуть нам смерть, але ми перетворюємо її на квіти.
Або ж на джіп чи пікап з повним приводом.
Штош, ми розпочинаємо.
Принцип традиційний.
Ставка на лот - 400 грн.
1. За мінімальну ставку в 400 гривень Ви отримуєте право взяти участь у розіграші люка від БМД-3 з літерою V.
Ставка не повертається. Це як донат на авто для ЗСУ.
2.Щоб збільшити шанси на виграш - Ви можете ставити необмежену кількість разів.
3. Кратні внески ми розбиваємо на кілька ставок.
Наприклад, 800 гривень ми зарахуємо, як дві ставки.
4. Механізм для аукціону - рандомна система.
Що це? Після перерахунку всіх однакових внесків в цю баночку https://send.monobank.ua/jar/2sbFk8HAL9 кожній ставці буде присвоєно номер в коментарях до аналогічного посту у фейсбуці.
Контролює процес - бог логістики і очільник нашого благодійного фонду Гуркіт Влад Самойленко.
5. Аукціон триватиме від цього моменту до 21.30 Неділі, 25 Вересня. Ми із Владом розпочнемо стрім, на якому рандомайзер обере ВИПАДКОВОГО переможця.
Сума виручених коштів буде оприлюднена до останньої копійки.
Усі виручені кошти за проведений аукціон будуть направлені на купівлю авто для Збройних сил України.
Окреме прохання - коли Ви донатите, то підписуйтесь.
Або прізвищем-іменем, або нікнеймом, за яким Вас можна буде однозначно ідентифікувати під час розіграшу.
Гра почалась.
Дякуємо Збройним силам України та усім силам опору за чудовий трофей.
Ми скоро віддячимо Вам потужними колесами.
Переможемо.
👍110❤3👏1
У це важко повірити і я зрозумію, якщо Ви мені в напишете, що я фантазую.
Що занадто довго сидів за кермом і час трохи відпочити.
Я сам не йняв віри і перепитав у Влада Самойленка двічі, уважно вдивляючись в його очі, чи, бува, не кепкує з мене він.
11 липня 2022 року книгарня Сяйво книги (всі посилання лишу в кінці посту) повідомила, що системно збиратиме російськомовні книги, які відправить на переробку, а виручені кошти спрямує на підтримку Збройних сил України.
Логіка в цьому була, бо море людей після 24 лютого в своїх бібліотеках більше не бачать місця для вєлікого і могучєго.
Ба більше, тим, хто ці книжки приносив, надавали ще й знижку у 10% на купівлю нових.
З того моменту станом на минулі вихідні зібрали 35 тонн макулатури.
То що дивного чи фантастичного?
Диво в тому, що КП "Міський магазин" (він же "Сяйво книги") передає всі виручені кошти нашому Благодійному фонду Гуркіт.
На купівлю автівки для Збройних сил України.
Ще раз.
Чудові люди, до яких ми жодного разу навіть не наближалися, бо більшість часу проводили у далеких усюдах Сходу та Півдня, просто вирішили, що ми варті довіри і результатів їхньої праці.
Я навіть не знаю, що тут ще додати.
Окрім величезної подяки усьому колективу "Сяйва" від усіх наших гуркотенят.
Але я пишу цей пост не тільки для того, щоб повідомити Вам цю чудову новину.
Якщо Ви найближчим часом донесете у "Сяйво" свої російськомовні книжки (інструкція про те, як це зробити - теж буде наприкінці посту), ми зможемо отримати більше грошей, тобто придбати кращу автівку.
Ага, збір триває і копієчка до копієчки дозволить придбати хороший Сяйвомобіль.
Будемо вдячні Вам, якщо почистите свої бібліотеки.
Допис про старт акції з інструкціями, як правильно привезти книги - https://www.facebook.com/magazinkp/posts/pfbid02Bz9gWgPBdHcvzySGtg15kVdDPNmepF7SZQ2XnAKNWGC9j7vUWaXEnj7q5vEQFt6kl
І ще один допис на тему - https://www.facebook.com/magazinkp/posts/pfbid02BDp16PxghxRF98WFPn5cdp3CVZ3wj5JHa7Jqe7f92iau7wT464KMiWc6XpUKepfdl
Відео, скільки книжок зібрали - https://www.facebook.com/watch/?v=1533945083722395
А ми... а ми шо... а ми на складі.
Скоро в дорогу.
Переможемо.
Що занадто довго сидів за кермом і час трохи відпочити.
Я сам не йняв віри і перепитав у Влада Самойленка двічі, уважно вдивляючись в його очі, чи, бува, не кепкує з мене він.
11 липня 2022 року книгарня Сяйво книги (всі посилання лишу в кінці посту) повідомила, що системно збиратиме російськомовні книги, які відправить на переробку, а виручені кошти спрямує на підтримку Збройних сил України.
Логіка в цьому була, бо море людей після 24 лютого в своїх бібліотеках більше не бачать місця для вєлікого і могучєго.
Ба більше, тим, хто ці книжки приносив, надавали ще й знижку у 10% на купівлю нових.
З того моменту станом на минулі вихідні зібрали 35 тонн макулатури.
То що дивного чи фантастичного?
Диво в тому, що КП "Міський магазин" (він же "Сяйво книги") передає всі виручені кошти нашому Благодійному фонду Гуркіт.
На купівлю автівки для Збройних сил України.
Ще раз.
Чудові люди, до яких ми жодного разу навіть не наближалися, бо більшість часу проводили у далеких усюдах Сходу та Півдня, просто вирішили, що ми варті довіри і результатів їхньої праці.
Я навіть не знаю, що тут ще додати.
Окрім величезної подяки усьому колективу "Сяйва" від усіх наших гуркотенят.
Але я пишу цей пост не тільки для того, щоб повідомити Вам цю чудову новину.
Якщо Ви найближчим часом донесете у "Сяйво" свої російськомовні книжки (інструкція про те, як це зробити - теж буде наприкінці посту), ми зможемо отримати більше грошей, тобто придбати кращу автівку.
Ага, збір триває і копієчка до копієчки дозволить придбати хороший Сяйвомобіль.
Будемо вдячні Вам, якщо почистите свої бібліотеки.
Допис про старт акції з інструкціями, як правильно привезти книги - https://www.facebook.com/magazinkp/posts/pfbid02Bz9gWgPBdHcvzySGtg15kVdDPNmepF7SZQ2XnAKNWGC9j7vUWaXEnj7q5vEQFt6kl
І ще один допис на тему - https://www.facebook.com/magazinkp/posts/pfbid02BDp16PxghxRF98WFPn5cdp3CVZ3wj5JHa7Jqe7f92iau7wT464KMiWc6XpUKepfdl
Відео, скільки книжок зібрали - https://www.facebook.com/watch/?v=1533945083722395
А ми... а ми шо... а ми на складі.
Скоро в дорогу.
Переможемо.
👍119❤55🔥10
В порту щось дуже гучно гепнуло і я нашорошив вуха.
"- Мабуть, упала якась залізяка. У трюм балкера. Здоровезна така залізяка у трюм величезного такого балкера. З висоти портового крану. Трос обірвався, воно і загриміло" - подумалося мені і я глянув на Оксану.
Ми спускалися до моря і вона також дивилася у бік, звідки пролунав звук.
Далі почали лунати постріли.
В основному одиночні.
Таке враження, що хтось щось вицілював.
"- Та зброю пристрілюють. Шо не ясно. У нас в Голосієві то регулярно, а тут ціла Одеса."...
Ще постріли.
"- Ну, просто ми приїхали в момент, коли пристрілюють зброю. Буває".
Все ж людська свідомість - цікава штука.
Навіть коли ти вже знаєш, що ти почув і ти впевнений у тому, бо чув таке неодноразово, коли пазл вже склався і ланцюжок подій став зрозумілим, мозок все одно намагається шукати мільйон і одне пояснення, чому саме тут і саме зараз все нормально, під контролем.
Не зрозуміло, під чиїм, але контролем.
І що все точно буде добре.
Та і оточення до того спонукало.
З приміщення місцевого дельфінарію лунала музика і голос ведучої, очевидно, дельфінарного шоу. Ненавиджу, до речі, їх.
Рибалки, що обліпили увесь берег, ліниво закидали вудки.
Біля басейну люди підставляли обличчя осінньому сонечку.
По пірсу туди-сюди сновигали закохані пари.
Ми з Оксаною підійшли до води, зробили фото на згадку, що, мовляв, і до Одеси ми доїхали, подивились на військові катери, що потужно виходили у море, перетворюючи синю блакить на білу піну, та поспішили назад до буса.
Ми сюди привезли гору реабілітаційного обладнання і передали Мітсубіші Л200, придбаний Тарасом і Сонею (родиною з Ірпеня, посилання на історію лишу в кінці) одному з підрозділів, що у кількох кілометрах від Херсона робить росіянам бо-бо.
Але назад дорога була не легшою, бо мали вивезти цінне обладнання, що виробляється на місцевому підприємстві, а у полях під Уманню з одного з численних гуманітарних складів забрати під тонну зимових речей, гігієни і харчів для військових.
- Мо у дорогу каву візьмемо?
- Давай.
Я замовив і в очікуванні запашного напою озирнувся.
Подивився на море, порожні пляжі, відсутність цивільних суден на горизонті...
Все було якимось несправжнім.
Навіть веселі голоси з дельфінарію здавалися театральними і фальшивими, як картонні декорації на сцені театру.
- Знаєш, а ми в кількох кілометрах звідси минулого року вперше Маркусика на море привезли. Чарівно було... Які ж вони сволоти... Просто взяли і зруйнували мільйонам людей життя. Просто так.
Знову пролунали постріли.
- Поїхали. У нас графік, - відрізала Оксана. - До комендантської маємо все встигнути.
-----------------------
Завдяки Вашій підтримці ми за день проїхали 1000 кілометрів.
Завезли цінне реабілітаційне обладнання і гору гуманітарки (дяка Оксана Скапа) та, головне, привезли пікап, про історію купівлі якого я писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4188
Зробили, до речі, нарешті пам'ятне фото. Обличчя родини я зафарбував, бо вони не воліють себе розкривати.
Ви ж оплатили ремонт і пальне.
Наступного тижня повеземо передавати в підрозділи ще від 1 до 3-х авто (розтин на СТО покаже).
Ще раз дякуємо, що підтримуєте Гуркіт.
Якщо маєте бажання нас підтримувати далі - до Ваших послуг рахунки для юридичних осіб, картки для фізичних і пейпал команди нашого благодійного фонду.
Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678
рахунок в USD: UA163052990000026007046816146
рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699
ЄДРПОУ: 44823498
для фізичних осіб:
Монобанк (Самойленко Владислав) - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк (Самойленко Владислав) - 5169 3351 0084 3610
PayPal (Сененко Антон) - senenkoanton@gmail.com.
Збір на наступне авто для ЗСУ (там, до речі, аукціон з розіграшем танкового люка, деталі тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4274)
https://send.monobank.ua/jar/2sbFk8HAL9
Координатор всього двіжа - Влад Самойленко
Переможемо.
P.S. До речі, це був останній вояж нашого легендарного чорного Рено Мастер в складі нашої колони. Звозили "малого" до моря. Що з ним буде далі - невдовзі розкажемо :) Не перемикайтесь.
"- Мабуть, упала якась залізяка. У трюм балкера. Здоровезна така залізяка у трюм величезного такого балкера. З висоти портового крану. Трос обірвався, воно і загриміло" - подумалося мені і я глянув на Оксану.
Ми спускалися до моря і вона також дивилася у бік, звідки пролунав звук.
Далі почали лунати постріли.
В основному одиночні.
Таке враження, що хтось щось вицілював.
"- Та зброю пристрілюють. Шо не ясно. У нас в Голосієві то регулярно, а тут ціла Одеса."...
Ще постріли.
"- Ну, просто ми приїхали в момент, коли пристрілюють зброю. Буває".
Все ж людська свідомість - цікава штука.
Навіть коли ти вже знаєш, що ти почув і ти впевнений у тому, бо чув таке неодноразово, коли пазл вже склався і ланцюжок подій став зрозумілим, мозок все одно намагається шукати мільйон і одне пояснення, чому саме тут і саме зараз все нормально, під контролем.
Не зрозуміло, під чиїм, але контролем.
І що все точно буде добре.
Та і оточення до того спонукало.
З приміщення місцевого дельфінарію лунала музика і голос ведучої, очевидно, дельфінарного шоу. Ненавиджу, до речі, їх.
Рибалки, що обліпили увесь берег, ліниво закидали вудки.
Біля басейну люди підставляли обличчя осінньому сонечку.
По пірсу туди-сюди сновигали закохані пари.
Ми з Оксаною підійшли до води, зробили фото на згадку, що, мовляв, і до Одеси ми доїхали, подивились на військові катери, що потужно виходили у море, перетворюючи синю блакить на білу піну, та поспішили назад до буса.
Ми сюди привезли гору реабілітаційного обладнання і передали Мітсубіші Л200, придбаний Тарасом і Сонею (родиною з Ірпеня, посилання на історію лишу в кінці) одному з підрозділів, що у кількох кілометрах від Херсона робить росіянам бо-бо.
Але назад дорога була не легшою, бо мали вивезти цінне обладнання, що виробляється на місцевому підприємстві, а у полях під Уманню з одного з численних гуманітарних складів забрати під тонну зимових речей, гігієни і харчів для військових.
- Мо у дорогу каву візьмемо?
- Давай.
Я замовив і в очікуванні запашного напою озирнувся.
Подивився на море, порожні пляжі, відсутність цивільних суден на горизонті...
Все було якимось несправжнім.
Навіть веселі голоси з дельфінарію здавалися театральними і фальшивими, як картонні декорації на сцені театру.
- Знаєш, а ми в кількох кілометрах звідси минулого року вперше Маркусика на море привезли. Чарівно було... Які ж вони сволоти... Просто взяли і зруйнували мільйонам людей життя. Просто так.
Знову пролунали постріли.
- Поїхали. У нас графік, - відрізала Оксана. - До комендантської маємо все встигнути.
-----------------------
Завдяки Вашій підтримці ми за день проїхали 1000 кілометрів.
Завезли цінне реабілітаційне обладнання і гору гуманітарки (дяка Оксана Скапа) та, головне, привезли пікап, про історію купівлі якого я писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4188
Зробили, до речі, нарешті пам'ятне фото. Обличчя родини я зафарбував, бо вони не воліють себе розкривати.
Ви ж оплатили ремонт і пальне.
Наступного тижня повеземо передавати в підрозділи ще від 1 до 3-х авто (розтин на СТО покаже).
Ще раз дякуємо, що підтримуєте Гуркіт.
Якщо маєте бажання нас підтримувати далі - до Ваших послуг рахунки для юридичних осіб, картки для фізичних і пейпал команди нашого благодійного фонду.
Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678
рахунок в USD: UA163052990000026007046816146
рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699
ЄДРПОУ: 44823498
для фізичних осіб:
Монобанк (Самойленко Владислав) - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк (Самойленко Владислав) - 5169 3351 0084 3610
PayPal (Сененко Антон) - senenkoanton@gmail.com.
Збір на наступне авто для ЗСУ (там, до речі, аукціон з розіграшем танкового люка, деталі тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4274)
https://send.monobank.ua/jar/2sbFk8HAL9
Координатор всього двіжа - Влад Самойленко
Переможемо.
P.S. До речі, це був останній вояж нашого легендарного чорного Рено Мастер в складі нашої колони. Звозили "малого" до моря. Що з ним буде далі - невдовзі розкажемо :) Не перемикайтесь.
👍81❤30💔1