Він - не знає, хто вона. Бо вона побажала лишитися невідомою.
Вона - не знає, хто він. Бо ми не маємо права цього розголошувати.
Якби це була вигадана історія, її б не зміг нафантазувати ані сценарист, ані письменник.
Таке буває тільки в українській реальності.

Їхні повідомлення зустрілися у мене в папці Спам.
Її починалося так: "Антоне, вітаю. Хочу передати Вам двісті тисяч гривень на авто для захисників...". Написане 16 серпня.

Його так: "Доброго дня.
Шановний пане Антон! Звертаюся до Вас з проханням.
[номер] реактивна батарея
[номер] танкової бригади виконує бойові завдання з [дата]2022 в районі [назва населеного пункту] та з [дата]2022 по теперішній час в районі
м. [назва населених пунктів зі щоденного зведення новин].
Автомобіль, ЗІЛ 1974 року виробництва, на якому зараз ми працюємо, не придатний для виконання бойових завдань. Особовий склад кожного дня ризикує своїм життям, практично завжди даний автомобіль тягнемо з вогневої позиції на тросі.
При обстрілах противника, ми не можемо швидко змінити вогневу позицію.
З метою збереження життя особового складу та якісного виконання бойових завдань нам дуже необхідно автомобіль-позашляховик, (jeep cherokee, mitsubishi l 200), або бус volkswagen t 4 повнопривідний;
...
Просимо Вас допомогти нам у вирішенні даного питання!
Завчасно дякуємо! Перемога за нами!
Слава Україні!!!"
Написане 11 серпня.

Вчора, 1 жовтня, їхні бажання були виконані.
Їх обох.
Завдяки Вам.

Вони не знайомі.
Але колись, після війни я обов'язково їх познайомлю, щоб вони разом випили запашної старбаксівської кави.
Тієї кави, філіжанку з якою вона поставила переді нами з Владом за мить до того, як я спитав:

- Що спонукало Вас пожертвувати таку значну суму на авто для Збройних Сил України?

Вона ні миті не розмірковувала. Просто подивилася через моє плече на двійко дітей, що грали у сусідній кімнаті, і сказала:
- Це земля моїх дітей. І я робитиму все, щоб її звільнили якомога швидше.

Коротка, але, погодьтеся, дуже змістовна відповідь.
Більше я нічого не запитував.
-------------------------------------

Він із побратимом приїхав на точку на пошарпаному зеленому Опель Астра, у якого з труби валив білий дим.
Вони обидвоє зніяковіло вийшли з авта, втупилися поглядами на сріблясту потужну Навару і почали обережно обходити її з боків, наче це якийсь небачений звір у тутешніх джунглях териконового Донбасу.

"Досі не вірять, чи шо?.." - подумалося мені. - "Хоча де б я повірив, якби комусь незнайомому написав на фейсбуці, попросив машину, а вона дійсно з'явилася".

- Так, це Вам. Ось ключі. Давайте розповім про машину...

При всій урочистості моменту я ненавиджу такі хвилини.
Бо я не знаю, що і як правильно казати, з якою інтонацією, тому швиденько перехожу до технічних деталей, підписів актів приймання-передачі і звітного фото.

- Це - нам?

Так... вони досі не могли повірити.

- Так. Вона Ваша. Беріть ключі, ну-мо, приймайте авто.
- Дякуємо... Ми Вам дуже дякуємо. Ви навіть не можете уявити, як вчасно... Дякуємо.
- Дякуйте не нам, а народу України. Це вони про Вас піклуються. Якщо бути більш точним, конкретно цю машину для Вас придбала мама Данила і Марійки. Вони, до речі, сплели для Вас ляльки-мотанки, он в салоні підвішена одна. А за ремонт сплатила купа інших хороших людей, які донатять на наш фонд.
- Дякуємо. Дякуємо. Як же ми можемо віддячити?
- Просто паліть росіян, хлопці. Просто паліть.

Ми потисли руки і вони поїхали назад.
Туди, де небо гримить і палає.
------------------------------------------
Так, я дійсно їх колись познайомлю - двох випадкових людей з папки Спам в моєму фейсбуці.
Одну - маму дітей, яким належить земля. Одного - який ту землю захищає реактивними струменями, що стрімголов мчать в українське синє небо.
Аби хлопці лишилися живі і цілі.
Лишаться.
Машина вивезе.
--------------------------------------
Спасибі, що підтримуєте Гуркіт.
Цю історію зробили можливою Ви.
І це не остання.
Все ж, ми наїздили 2000 кілометрів і завтра буде продовження.

Якщо маєте бажання нас підтримувати далі - до Ваших послуг рахунки для юридичних осіб, картки для фізичних і пейпал команди нашого благодійного фонду.
Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678
рахунок в USD: UA163052990000026007046816146
рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699
ЄДРПОУ: 44823498
для фізичних осіб:
Монобанк (Самойленко Владислав) - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк (Самойленко Владислав) - 5169 3351 0084 3610
PayPal (Сененко Антон) - senenkoanton@gmail.com.
Збір на наступне авто для ЗСУ
https://send.monobank.ua/jar/2sbFk8HAL9

Координатор всього двіжа - Влад Самойленко.

Переможемо.

- Антоне, вітаю. Це Володя, з СТО Автокомп. Хочу спитати, чи це Ваша Ніссан Навара стоїть у нас на ремонті?.. Треба узгодити роботи...

Чесно кажучи, я вперше від цього питання розгубився і після досить тривалого мовчання сказав щиру правду:

- Володя... Я сьогодні вночі тільки повернувся зі Сходу і Півдня. Я просто неймовірно стомився. Я реально не можу згадати, чия це машина. Авто може виявитися Мартіна. Я зараз їду за ним, за 30 хвилин будемо у Вас і все з'ясуємо.

Півроку тому такий діалог мені б здався дуже дивним.
В сенсі, я не можу згадати, чи відповідаю я за машину вартістю в понад 200 тисяч гривень?
Але нині така ситуація, що у нас на двох - у Мартін Брест та Гуркіт - на СТО стабільно на ремонті перебуває до десяти пікапів, джипів та бусів.
Одночасно.
На які донатили в тому числі Ви і ремонти яких оплачуєте теж Ви.
І всі вони регулярно стартують або скоро поїдуть у підрозділи, що воюють на лінії бойового зіткнення.
Тому ми вболіваємо за ремонт автівок одне одного і ставимося до них, як до власних.

До речі, Мартін...

Коли ж це почалося...
Роззнайомились ми пару-трійку років тому на Фестивалі ідей в Одесі від Аспен-Інституту Київ. Він там розповідав про те, чому кіно про війну в США таке круте. Потім був лютий березень, коли я попросив у нього 150 набоїв, а він привіз понад 700. Потім ми з побратимами дали йому танковий приціл. Потім він переадресував на нас перші дві родини, що скинулися грошима на пікап... а потім йому було треба пікап для 65-ї бригади і ми його туди перегнали.

Нині наш ранок із Мартіном часто починається з зідзвону, а месенджери забиті кепкувальними селфі на фоні напіврозібраних машин одне одного на СТО.
Та й у підйомників за ці місяці ми з ним бачилися частіше, аніж я бачив дружину цього року.
Я рахував, так.

16 серпня в його світлу казьонну голову прийшла потужна ідея придбати 6 пікапів для протитанкових підрозділів на Запорізький напрям.
Шоб джавеліни, стугни і енлави раптово з'являлися перед бурятами і перетворювали "т-90 прорив" на пориви до стрімкого згортання та передислокації в пекло.

Амбітна ідея, погодьтеся.
Купа людей, в тому числі і Ви, донатили Мартіну на ті пікапи.
А він, в свою чергу, обрав наш Гуркіт для перекидання техніки до бійців на фронт.

Вчора, 2 жовтня 2022 року, останній з 6 пікапів доставлений нами адресатам і переданий легендарному командиру.
Росіяни навіть не уявляють, що на них очікує.
Навіть не уявляють.

Дякую Вам, що підтримуєте Мартіна та нас.
Дякую всім водіям - Оксані Бондарь, Андрію Півню, Юрі Оросу, Дар'ї Писаренко, Денису Науменку, які зносили важку дорогу і мене.
Дякую СТО Автокомп Сервис за то, що оперативно підняли 6 машин, не стишуючи темпів по іншим авто, і лишалися на понаднормові роботи, коли це було треба, бо фронт чекати не може.
Спасибі Світлані Арбузовій за наданий Фіат Добло: в березні він рятував ірпенчан, лабрадорів і котів, а зараз - став незамінною машиною супроводу автівок для бою.

До речі, Навара виявилася нашою.
І історія її появи така само фантастична, як наші ЗСУ.
Завтра розповім.
Сьогодні просто немає сил.

Майте гарну ніч.
Переможемо.

Телефон дзеленькнув особливим рінгтоном і я зрозумів, що хтось скинув нам грошей на Пейпал.
Мимохідь кинув очі на дисплей і завмер.
На екрані світилося 5,56 доларів США.
Я усміхнувся, бо це був новий рекорд в першості найменших донатів
А малі донати я дуже люблю.

Ні, звісно, пожертви в кількасот баксів - це дуже круто, і вони дозволяють швидше збирати кошти на пейпаломобіль (його вже придбано і скоро Ви про нього дізнаєтесь), але малі донати - по 10 баксів, 9,97, 8,43 і т.п. майже завжди мають під собою одну основу:

Люди відмовляють собі багато в чому, подекуди перебувають у скруті, але продовжують підтримувати Збройні Сили.

Я знаю, про що я пишу, бо раз на два тижні виокремлюю годину часу і намагаюся знайти у фейсбуці донаторів пейпалу та подякувати їм особисто.
Це важко, бо окрім прізвища, імені та інколи нечіткої аватарки - в мене немає інших даних.
Кого знаходжу легко - спокійно дряпаю "дякую за донат на пейпал".
Кого лише "підозрюю" в пожертвах нам - пишу "імовірно, це Вам ми маємо дякувати за донат".
Інколи помиляюсь і вибачаюсь.

Так от, сьогодні такий день подяк.
Я віднайшов донатора у 5,56 баксів.
Подякував.

І ось, що він відповів:

"Дякую вам, надихаєте! Читав тг "лабораторна миша" ще до великої війни. Зараз без роботи, що мав - то й кинув 🙂
Переможемо!"

Я ж казав (с)

Це розчулює більше, аніж звістка, що партнери передали нам чергову партію гаубиць та хамві (що теж важливо).
Армія може пишатися своїм народом в тій же мірі, як народ пишається своєю Армією.

Так от я повторю.
Не буває малих донатів.
5 баксів - це 200 гривень.
Це істотна частина шиномонтажу одного буса.
Це істотна частина діагностики ходової чи електрообладнання після поїздки.
Це оплата робіт по заміні ремкомплекта суппорта чи патрубка турбіни.
Це, врешті, 4 чашки кави для 4 втомлених, але щасливих людей, що за дві доби проїхали 2000 кілометрів.
І щасливі вони тому, що відчувають підтримку.

Не буває малих донатів.
Спасибі Вам.

Корандо, Терракан, Рейнджер, Мастер, Спрінтер, Маверік і Навара...
Корандо, Терракан, Рейнджер, Спрінтер, Маверік і Навара...
Корандо, Терракан... ой, ще ж скоро Боксер додасться...
Ні, це не чаклунська скоромовка з "Гаррі Поттера і таємниця СТО".
Це я так намагаюсь не забути, які машини у нас зараз стоять на ремонті, щоб невдовзі рушити на Схід та Південь.
Їх стало дуже багато.
І от я ж про Навару вчора забув.
Заїхала до нас.
Така красіва, потужна, водночас лагідна і грайлива, але зубата та готова до бою.
Збройним силам України її подарували.
Через Гуркіт.
Ольга Торшініна взяла і написала мені в папку спам (класна папка, кажу Вам), що вони з Дмитром Богатовим готові передати через наш фонд хороший робочий пікап з Британії на армійський підрозділ.
Сама особисто її пригнала в Київ.
Напакувала термобілизною, гігієною та ще якимись небаченими штуками і просто віддала ключі.
Що ж.
Машина вже на підйомнику та, імовірно, наступного тижня вирушить до одного з підрозділів на Схід.
Важко сказати, в який саме населений пункт, бо враховуючи повсюдне падіння фронтів у росіян, можливо, десь під Бєлгород чи Курськ, але побачимо.
Люди не припиняють дивувати.
Збройні сили не припиняють відвойовувати рідну землю.
Росіяни продовжують помирати та здаватися в полон.
Переможемо.
P.S. Кстаті, приготуйтесь. Завтра у нас аукціон, якого ще не було в тутешніх місцинах. Кажу Вам.

Каска. Бронік з вишуканою іменною торбинкою від Вєдьорнікова. Три індівідуальних раціона пітанія.
Все від хорошого руского.
З мінімальним пробігом по Харківській області з кінцевим пунктом призначення - містом Ізюм.

Гуркіт спільно з Мартіном Брестом розпочинає новий безпрецендентний аукціон по збору коштів на автівку для Збройних Сил України.

Цього разу все ще більш серйозно, аніж у випадках з розіграшем російських шевронів, люків від танків та агітлистівок.

По-перше, лотів цілих п'ять.
Тобто за один розіграш Ви матимете в 5 разів більше шансів отримати собі якийсь трофей.
Всі лоти здобуті нашими військами в Ізюмі при його деокупації.

По-друге, ставка на лот абсолютно однакова (300 гривень).
Тобто за цю суму Ви можете виграти як індівідуальний раціон пітанія, так і бронік, або каску.

По-третє, до себе на стрім ми запрошуємо цілого Мартіна Бреста, щоб він нам таки розповів, звідки на Білорусь готувався напад і коли ж ми в колаборації з нашим фондом нарешті почнемо поставляти у війська винищувачі.

Мені здається, причин достатньо, аби не пройти повз.

Штош, ми розпочинаємо.
І коротко ще раз правила:
Ставка на лот - 300 грн.

1. За мінімальну ставку в 300 гривень Ви отримуєте право взяти участь у розіграші 5 трофеїв від хорошого росіянина - каски, броніка з іменною торбинкою та трьох раціонів пітанія.
Ставка не повертається. Це як донат на авто для ЗСУ.
2. Щоб збільшити шанси на виграш - Ви можете ставити необмежену кількість разів.
3. Кратні внески ми розбиваємо на кілька ставок.
Наприклад, 900 гривень ми зарахуємо, як три ставки.
4. Механізм для аукціону - рандомна система.
Що це? Після перерахунку всіх однакових внесків в цю баночку https://send.monobank.ua/jar/8WCzVpUGz4 кожній ставці буде присвоєно номер в коментарях до аналогічного посту в фейсбуці.
Контролює процес - бог логістики і очільник нашого благодійного фонду Гуркіт Влад Самойленко.
5. Аукціон триватиме від цього моменту до 21.30 Понеділка, 10 Жовтня. Ми із Владом розпочнемо стрім, на якому рандомайзер обере ВИПАДКОВОГО переможця.
Сума виручених коштів буде оприлюднена до останньої копійки.
Усі виручені кошти за проведений аукціон будуть направлені на купівлю авто для Збройних сил України.

Окреме прохання - коли Ви донатите, то підписуйтесь.
Або прізвищем-іменем, або нікнеймом, за яким Вас можна буде однозначно ідентифікувати під час розіграшу.
Гра почалась.
Дякуємо Збройним силам України та усім силам опору за чудові трофеї.
Ми віддячимо Вам потужними колесами.
Переможемо.

P.S. Переможець минулого аукціону - Павло Ханенко, зв'яжіться з нами. У нас досі лежить Ваш люк від танка.

Абсолютно безбашенне відео про непросту працю українських танкістів.
Відео, де наші танчики валять на всі гроші.

Україні дуже пощастило, що в неї з'явився проєкт Ukrainian Witness з відчайдушним Віталієм Дейнегою.

Глибоко, душевно, динамічно, цікаво, з прекрасними зйомками бойової роботи.
І тут, як на мене, дано вичерпну відповідь на питання "Як має закінчитись війна?"
І коли.
https://www.youtube.com/watch?v=AJmE9ajmktE

Подивіться.

Цей-во, заберіть від екранів дітей)))
Ні, зараз будуть не фотографії мертвих росіян, а дещо трохи пікантна інформація...)
Я коли про неї дізнався, сміявся гомерично і довго.
Окупанти реально не уявляють, з якою країною вони зв'язалися.

Знаєте, я ж ніколи не був в магазинах інтимних товарів.
Навіть подивитися не заходив.
Йшов повз заклеєні вітрини з блимаючими серцями і чомусь вважав, що йти туди ніколи не доведеться...

Штош, здається час настав.

Що сталося?
Ми збираємо на пікапи для ЗСУ.
Системно, стабільно і від душі. Завдяки Вам.
Нещодавно книгарня Сяйво зголосилася віддати всі кошти, зібрані від зданих російськомовних книжок, нам на благодійний фонд Гуркіт, щоб ми придбали повнопривідний сяйвомобіль для бійців.

До такого мене життя не готувало, але це сталося і було дуже приємно усвідомлювати, що книгарня довірилася нашому фонду.

Але те, що "простір сексуальних знань, товарів та експериментів для людей, готових приймати себе" оголосить розіграш вакуумного стимулятору (божечки, я не знаю, шо воно і нашо), а всі виручені кошти спрямує нам на Гуркіт, щоб ми придбали пікап, на якому наші бійці поїдуть нищити росіян - та я ледь не зомлів)))

Загалом, якщо маєте бажання взяти участь (ставка усього 50 гривень) і виграти ту вакуумну штуку - йдете на сторінку LOVESPACE в оцей пост https://www.facebook.com/lovespace.ua/posts/pfbid0YHE3gVL68rQ7oFdUBcaE5KoPEyFywXC56LHpQGYBV4mM3FpkQShjxcnS9ZY4GZrpl ,
виконуєте умови і вуаля!

Найцікавіше от що.
Після того, як Сяйво оголосило про збір книжок, я їм залюбки вже привозив дві партії, випивав там філіжанку кави та дякував.

Тут навіть не знаю, під яким приводом в цей магазин треба буде заїхати.
Хоча, 225-й день війни... хоч асортимент глянуть, чи шо.

Майте гарну ніч.
З коханими людьми поруч.

P.S. Кстаті, цікаво, як назвати машину, придбану на ці донати? Муркітмобіль?