Був сьогодні, можна сказати, на події довторгненного масштабу.
Моє улюблене науково-популярне видання Куншт разом з Ґете інститутом організували Mediengeist demo day — презентацію проєктів українських активістів і митців, які протидіють російським фейкам.

Ну, ви про KyivNotKiev чули? Оооот.
А є ще, виявляється, НотаЄнота (Альона Романюк).
Лігвоцид (Валентина Мержиєвська)
Vitsche.
І багато-багато інших.

Вони змагались за 30 тисяч євро підтримки своїх проєктів.
Виступали на сцені.
В журі сидів один з моїх найулюбленіших довторгненних радіоведучих Юрій Марченко.
В залі подавали каву і канапки.
Але я не знаю, хто переміг, бо втік після останнього виступу, щоб передати куплену і відремонтовану Вами автівку бійцям (звіт завтра чи післязавтра напишу).

Та я не про те.

І от сидю я на цій події і, чесно кажучи, не сильно стежу, що на сцені відбувається.
А просто млію.
Це забуте відчуття спокійного перебування в колі однодумців, що всіма силами просувають інтелект в країні і воюють проти дебілізації та шкарлетизації населення...
Це щось, скажу я Вам.

А ще дивився на хлопців і дівчат з Куншта, яких пам'ятаю ще студентами, що просто мріяли зробити круте наукпоп видання і ствердно сам собі кивав головою - їм вдалося.
Кирило Бескоровайний, моя повага.

Плюс зустрів живого і цілого Віктора Тімохіна.
Бородатого Клятого раціоналіста Артема Албула.
І фантастичну Ярославу Кравченко.

Як же мало треба для невеликого щастя - просто хороші люди навкруги, що продовжують лупати скелю.

Вечір щастя, кажу я Вам.
І Ви такий майте.

Зазвичай ми відвозимо на фронт корисні штуки для наших українських бійців.
Але, мабуть, вперше, від нашого імені буде передано отаку річ росіянам.
Особисто для мене і для усього фонду Гуркіт велика честь, що один з 152-мм вітчизняних снарядів першої партії підписав особисто Мартин Брест.
І дуже добре, що вже в найближчі дні наш "привіт" буде передано хорошим росіянам.

Велика подяка усім працівникам Державний концерн "Укроборонпром" за то, шо підняли з нуля [не з нуля, лінія була] таке важливе виробництво.
Сталева українська лють.

Переможемо.

Група вчених на чолі з українською астрофізикинею відкрила наймолодшу екзопланету і вирахувала її масу та розмір.
Це дійсно ЩОСЬ, бо 15 мільйонів років - а саме такий вік у суперюпітера HD 114082b - це ніщо порівняно з рештою Всесвіту.

В принципі, ця новина мала б розірвати шпальти українських видань, бо, чесно скажу, такі відкриття стаються не так часто.
Тим більше, ще й вітчизняними науковцями в умовах повномасштабної війни.
Але поки не сталося.

Про саму новину я дізнався із внутрішньої поштової розсилки, за яку я вдячний класному академіку Вадиму Локтєву.
http://www.mpia.de/news/science/2022-18-hd114082b
У ній йшлося про те, що Ольга Захожай разом із колегами опублікували проривну роботу у журналі Astronomy & Astrophysics.

На щастя, існує вже досить розвинений український Youtube, на якому фантастичний канал Всесвіт UA під проводом Іван Ончев зробив не просто півгодинне відео з детальним оглядом відкриття, пояснення, як це було зроблено, телескопи, обсерваторії і т.п.
Він ще й взяв цікаве інтерв'ю у самої вченої.

https://www.youtube.com/watch?v=895J1ef55E4

Власне, на цьому моменті я замовкаю і передаю пульт керування програвачем Вам.
Та просто маю сподівання, що найближчим часом десь ми ще й прочитаємо чудовий лонгрід про екзопланети, їхнє дослідження і роль українських науковців у цих передових дослідженнях.

Майте гарний вечір.

У це важко повірити, але лише вчора я поскаржився у соцмережах, що ЖОДНЕ ВІТЧИЗНЯНЕ ВИДАННЯ !!!111 не написало про українку, яка на чолі астрофізичної групи відкрила унікальну екзопланету, як вже сьогодні вийшов бомбічний матеріал, який можна почитати власними очима.

Насправді, коли я побачив, хто автор - все стало на свої місця.

Це ... ні, не один з найкращих.
Це найкращий науковий журналіст нашої країни Дмитро Сімонов.
І якщо до новинних ресурсів у мене є певні претензії, чому вони не помітили важливу новину у світі науки, то затримка виходу матеріалу Дмитра пояснюється просто: він достеменно розбирається в темі і викладає її від самісіньких азів до суті прориву простою людською мовою.
На це потрібен час.
І натхнення.

От і зараз в його статті Ви можете почитати як про екзопланети загалом, так і про конкретні дослідження Ольги Захожай, так і про людську історію української вченої від 24 лютого.

Дуже добре.
Тому раджу.
Дмитре, тисну руку.
https://life.pravda.com.ua/society/2022/12/1/251577/

Засніжена і промерзла до останнього гвинтика сіра Ніссан Навара стояла у суцільній темряві серед десятків інших залізних коней.

- Власне, ось вона, - стомлено тицьнув я пальцем, - пішли візьмем ключі і забирайте, - звернувся я до бійця в американському мультикамі, що приїхав отримувати на свій підрозділ придбану і відремонтовану Вами машину.
- Дякую. Ми дуже вдячні.
- Прошу.

Ми мовчки йшли плече до плеча, зі скрипом підминаючи перший сніг. Стандартна процедура, яких було вже більше тридцяти.
Отримали напівживе авто, притягнули, підняли з небуття, віддаємо бійцям.

Скільки тих машин усього промайнуло?
Мисливець за привидами, рейнджер з розірваним мостом, коргі, джекі-чан, восьмиколісна навара, сяйвомобіль, елєчка, сатісфайр, боксер, сорентич, нітро... А ще ж тачки Бреста...
У кожної була своя історія, своя назва, своя доля.
Вони як діти і кожну я намагаюсь пам’ятати, наче вихователь у дитсадку.

Оце ж, наприклад, засніжена “навара з евакуатора”.
Машина не доїхала до Києва самостійно.
Розсипався підшипник маточини колеса.
Не страшно на фоні інших корчів, що у нас були, але нервів наробила.

А скільки я вже бачив військових, що у нас ті машини забирали.
Голені обличчя, бороди, вуса, мультиками, пікселі, шеврони, зброя, ножі, талани, лови, п’ять-одинадцять, мілтек, ротманс, мальборо, кемел, американо з цукром, з двома цукрами, з трьома і шоб я бачив...

Все перетворилося на один великий потік техніки і людей на фронт.

Ми підійшли до величезних воріт ангару, боєць спинився, розвернувся, подивився на мене і сказав:
- Я ще хотів подякувати...
- Так вже ж подякували.
- Ні... Не за машину. За то, шо ви пишете. Ви ж про науку до вторгнення писали.
Дякую вам. Це дуже важливо. Дуже.

Мабуть, вперше з моменту зустрічі я уважно подивився на військового.
- Ви... Ви на мене підписані?
- Так, я вас читаю пару років точно.
- ... Дякую. Це для мене дуже важливо чути. Дякую Вам.
- Прошу.

Навара з евакуатора поїхала на фронт, на прощання блимнувши аварійкою.
Звір побіг на полювання, поступившись місцем на підйомнику повнопривідному хайайсу.
Він ще маленький, у нього відпадають дверцята і дивно працює двигун.
Але ми з оптимізмом дивимось на його майбутнє.
Бо ми відчуваємо за нашими спинами Вас.
Вас.

Спасибі вам за донати.
І окрема подяка організації "Nature-Link Institute" за пожертву з США та нашій подрузі Iryna Bondarenko
Окрема вдячність Александр Трохименко за якісний підбір авто.
Серйозно, Саша підбирав нам 3 машини у Великій Британії і всі три виявилися в дуже пристойному стані, потребували найменших ресурсних та часових витрат.
Сашо, тисну руку і міцно обіймаю.

І ще.
Я вперше сам змонтував відео.
Ви ж зазвичай бачите тільки сцену - машина прибула з Європи і потім поїхала на фронт.
То ось Вам трохи залаштунків.
Зовсім трохи.
Весь вільний час - я підкреслюю слово ВЕСЬ - йде на те, щоб автівки ставали кращими.
Щоб ключем “чирк” і вона вже навалює росіянам.
Або евакуює пораненого.
Або прикриває своїм залізом живі душі.
Росіяни навіть не уявляють, з ким вони зв’язались.

Якщо відео Вам зайде - зроблю ще, але більш глибоко: від заїзду іржавого відра - через руки майстрів - до мийки салону і передачі бійцям.
Ви круті. Переможемо.
—————————
Благодійний фонд Гуркіт
ЄДРПОУ: 44823498
Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678 рахунок в USD: UA163052990000026007046816146 рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699 Монобанк - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк - 5169 3351 0084 3610
PayPal (Anton Senenko) - senenkoanton@gmail.com

P.S. Сергій Громенко, дивись, чергова твоя книга поїхала на фронт. Бійці самі обрали.
Юра Орос, Vlad Phresch Onyshchenko, спасибі за прекрасно виконані ролі :)

До уваги бійців Збройних сил України

Якщо у Вас завтра умовний вихідний день, Вам не потрібно буде робити росіян хорошими, а командир дозволить повтичити через Старлінк в телефоні чи планшеті, або якщо Ви просто повернулись на відпочинок, або перебуваєте в ППД, тобто взагалі якщо матимете час і натхнення, то слухайте сюди.

Завтра станеться неймовірна подія NOBILITET 2022 pre-party вручення Нобелівки (https://www.facebook.com/events/1299529714151174).
Фантастично круті спікери в Києві зі сцени зрозумілою мовою пояснюватимуть, за що у 2022 році присудили Нобелівські премії в розвиненому світі.
Про квантову фізику, конструювання молекул, генетику, а також про економіку, літературу і премію миру.

В Києві усього 70 місць і я дуже шкодую, що з об'єктивних причин не зможу бути присутнім у залі, тим більше, що ведучим буде сам Артем Албул, за фізику торочитиме мій колега Андрій Семенов, за фізіологію і медицину - класний Павло Гольдін і, моє улюблене - за літературу Богдана Романцова.

Але Ви матимете змогу послухати те все безкоштовно онлайн.
Бо Ви із ЗСУ, і круті розумники з Нобілітету дуже Вам вдячні за захист від росіян.
Тому для отримання доступу - просто напишіть в повідомлення на цю сторінку Nobilitet запит (https://www.facebook.com/nobilitet).
Мовляв, драсті, я із ЗСУ, автомат на запобіжнику, в руках чашка кави - дайте лінк на перегляд.
Або ж особисто Валерії Лошмановій (https://www.facebook.com/Loshmanova).

Старт події - об 11.30.

Усіх міцно обіймаю.
Майте гарний вечір.

Переможемо.

- Андрію, привіт. Шо ти?
- Вивожу своїх. Вже майже на кордоні. А ти шо?
- Мої вже в безпеці. Я на Західній.
- Шо далі думаєш?
- Назад, на Київ… своїм ще не казав. Тобі першому кажу.
- Чуєш… Дочекайся мене. Разом поїдем.

Це єдина причина, чому я йому телефонував.
Та й іншої відповіді від нього не очікував.

Нам же по життю, в принципі, ні про шо спілкуватись.
Я ненавиджу риболовлю і його розповіді про воблєри.
Терпіти не можу гуляти лісом просто шоби шо.
Та й прямо скажем, я не великий атлєт і його розвинена ідеальна атлетична статура завжди висить наді мною німим докором, змушуючи робити ще один підхід у відтисканнях, чого я теж не виношу.
Він ненавидить авто і в цьому питанні я вважаю його єретиком.
Андріїв педантизм і любов до порядку доводять мене до сказу.

Ми - різні.
Різніше не буває.
Мабуть єдине, що нас єднає - це нетерпимість до ідіотів і неляканих сонечок.
А, ну і ще любов до України.
Тут без тіні пафосу.

Але коли навколо срака - Андрій перший, кому я дзвоню.
Так повелося з часів Майдану, коли йшли з палицями темними вулицями міста і було дуже страшно.

Тоді ж, в лютому 2022 року, в Київ повертатися теж було страшно.
Потім страшно було в Ірпені.
Страшно було вибігати під міни слідом за святими морпіхами.
Страшно було вертатись в Ірпінь, день за днем і кювет за кюветом.
Страшно було стояти під автоматами боярської тероборони, що “спіймала ДРГ”, і так само страшно було усвідомлювати, що якби Андрій спокійним голосом не попросив їх прибрати стволи в бік, наступна куля, яка випадково, помилково, ненароком, від незнання оленями з тероборони техніки безпеки поводження зі зброєю таки вилетіла в наш бік - втрапила б в нас.
Страшно було на Донбасі, на мінних полях, на підірваних мостах Чернігівщини.

Андрій завжди спокійний, як двері.
Мабуть такими колись були геракли-одісеї, що кудись лізли, щоб робити шоби шось.
Але лише я знаю Андріїв глибокий видих, коли срака минає і ми лишаємося цілі.
В такі моменти я розумію, що йому теж було страшно.

Сьогодні, 5 грудня, у Андрія Півня День народження.
Він дуже хороша людина.
Це я кажу Вам як той, хто бачив, як самовіддано він рятує живі душі.
Він дуже хороший тренер. Батько. Дідусь. Громадянин.

З Днем народження, брате.
Дякую, що ти є.
І дякую, що коли тобі видали автомат, а мені ще ні, ти всюди ходив перший.
Насправді, ми знаємо, що це сильно б не допомогло.

Але ж так було не так страшно.

Будь.