Зазвичай ми відвозимо на фронт корисні штуки для наших українських бійців.
Але, мабуть, вперше, від нашого імені буде передано отаку річ росіянам.
Особисто для мене і для усього фонду Гуркіт велика честь, що один з 152-мм вітчизняних снарядів першої партії підписав особисто Мартин Брест.
І дуже добре, що вже в найближчі дні наш "привіт" буде передано хорошим росіянам.

Велика подяка усім працівникам Державний концерн "Укроборонпром" за то, шо підняли з нуля [не з нуля, лінія була] таке важливе виробництво.
Сталева українська лють.

Переможемо.

Група вчених на чолі з українською астрофізикинею відкрила наймолодшу екзопланету і вирахувала її масу та розмір.
Це дійсно ЩОСЬ, бо 15 мільйонів років - а саме такий вік у суперюпітера HD 114082b - це ніщо порівняно з рештою Всесвіту.

В принципі, ця новина мала б розірвати шпальти українських видань, бо, чесно скажу, такі відкриття стаються не так часто.
Тим більше, ще й вітчизняними науковцями в умовах повномасштабної війни.
Але поки не сталося.

Про саму новину я дізнався із внутрішньої поштової розсилки, за яку я вдячний класному академіку Вадиму Локтєву.
http://www.mpia.de/news/science/2022-18-hd114082b
У ній йшлося про те, що Ольга Захожай разом із колегами опублікували проривну роботу у журналі Astronomy & Astrophysics.

На щастя, існує вже досить розвинений український Youtube, на якому фантастичний канал Всесвіт UA під проводом Іван Ончев зробив не просто півгодинне відео з детальним оглядом відкриття, пояснення, як це було зроблено, телескопи, обсерваторії і т.п.
Він ще й взяв цікаве інтерв'ю у самої вченої.

https://www.youtube.com/watch?v=895J1ef55E4

Власне, на цьому моменті я замовкаю і передаю пульт керування програвачем Вам.
Та просто маю сподівання, що найближчим часом десь ми ще й прочитаємо чудовий лонгрід про екзопланети, їхнє дослідження і роль українських науковців у цих передових дослідженнях.

Майте гарний вечір.

У це важко повірити, але лише вчора я поскаржився у соцмережах, що ЖОДНЕ ВІТЧИЗНЯНЕ ВИДАННЯ !!!111 не написало про українку, яка на чолі астрофізичної групи відкрила унікальну екзопланету, як вже сьогодні вийшов бомбічний матеріал, який можна почитати власними очима.

Насправді, коли я побачив, хто автор - все стало на свої місця.

Це ... ні, не один з найкращих.
Це найкращий науковий журналіст нашої країни Дмитро Сімонов.
І якщо до новинних ресурсів у мене є певні претензії, чому вони не помітили важливу новину у світі науки, то затримка виходу матеріалу Дмитра пояснюється просто: він достеменно розбирається в темі і викладає її від самісіньких азів до суті прориву простою людською мовою.
На це потрібен час.
І натхнення.

От і зараз в його статті Ви можете почитати як про екзопланети загалом, так і про конкретні дослідження Ольги Захожай, так і про людську історію української вченої від 24 лютого.

Дуже добре.
Тому раджу.
Дмитре, тисну руку.
https://life.pravda.com.ua/society/2022/12/1/251577/

Засніжена і промерзла до останнього гвинтика сіра Ніссан Навара стояла у суцільній темряві серед десятків інших залізних коней.

- Власне, ось вона, - стомлено тицьнув я пальцем, - пішли візьмем ключі і забирайте, - звернувся я до бійця в американському мультикамі, що приїхав отримувати на свій підрозділ придбану і відремонтовану Вами машину.
- Дякую. Ми дуже вдячні.
- Прошу.

Ми мовчки йшли плече до плеча, зі скрипом підминаючи перший сніг. Стандартна процедура, яких було вже більше тридцяти.
Отримали напівживе авто, притягнули, підняли з небуття, віддаємо бійцям.

Скільки тих машин усього промайнуло?
Мисливець за привидами, рейнджер з розірваним мостом, коргі, джекі-чан, восьмиколісна навара, сяйвомобіль, елєчка, сатісфайр, боксер, сорентич, нітро... А ще ж тачки Бреста...
У кожної була своя історія, своя назва, своя доля.
Вони як діти і кожну я намагаюсь пам’ятати, наче вихователь у дитсадку.

Оце ж, наприклад, засніжена “навара з евакуатора”.
Машина не доїхала до Києва самостійно.
Розсипався підшипник маточини колеса.
Не страшно на фоні інших корчів, що у нас були, але нервів наробила.

А скільки я вже бачив військових, що у нас ті машини забирали.
Голені обличчя, бороди, вуса, мультиками, пікселі, шеврони, зброя, ножі, талани, лови, п’ять-одинадцять, мілтек, ротманс, мальборо, кемел, американо з цукром, з двома цукрами, з трьома і шоб я бачив...

Все перетворилося на один великий потік техніки і людей на фронт.

Ми підійшли до величезних воріт ангару, боєць спинився, розвернувся, подивився на мене і сказав:
- Я ще хотів подякувати...
- Так вже ж подякували.
- Ні... Не за машину. За то, шо ви пишете. Ви ж про науку до вторгнення писали.
Дякую вам. Це дуже важливо. Дуже.

Мабуть, вперше з моменту зустрічі я уважно подивився на військового.
- Ви... Ви на мене підписані?
- Так, я вас читаю пару років точно.
- ... Дякую. Це для мене дуже важливо чути. Дякую Вам.
- Прошу.

Навара з евакуатора поїхала на фронт, на прощання блимнувши аварійкою.
Звір побіг на полювання, поступившись місцем на підйомнику повнопривідному хайайсу.
Він ще маленький, у нього відпадають дверцята і дивно працює двигун.
Але ми з оптимізмом дивимось на його майбутнє.
Бо ми відчуваємо за нашими спинами Вас.
Вас.

Спасибі вам за донати.
І окрема подяка організації "Nature-Link Institute" за пожертву з США та нашій подрузі Iryna Bondarenko
Окрема вдячність Александр Трохименко за якісний підбір авто.
Серйозно, Саша підбирав нам 3 машини у Великій Британії і всі три виявилися в дуже пристойному стані, потребували найменших ресурсних та часових витрат.
Сашо, тисну руку і міцно обіймаю.

І ще.
Я вперше сам змонтував відео.
Ви ж зазвичай бачите тільки сцену - машина прибула з Європи і потім поїхала на фронт.
То ось Вам трохи залаштунків.
Зовсім трохи.
Весь вільний час - я підкреслюю слово ВЕСЬ - йде на те, щоб автівки ставали кращими.
Щоб ключем “чирк” і вона вже навалює росіянам.
Або евакуює пораненого.
Або прикриває своїм залізом живі душі.
Росіяни навіть не уявляють, з ким вони зв’язались.

Якщо відео Вам зайде - зроблю ще, але більш глибоко: від заїзду іржавого відра - через руки майстрів - до мийки салону і передачі бійцям.
Ви круті. Переможемо.
—————————
Благодійний фонд Гуркіт
ЄДРПОУ: 44823498
Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678 рахунок в USD: UA163052990000026007046816146 рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699 Монобанк - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк - 5169 3351 0084 3610
PayPal (Anton Senenko) - senenkoanton@gmail.com

P.S. Сергій Громенко, дивись, чергова твоя книга поїхала на фронт. Бійці самі обрали.
Юра Орос, Vlad Phresch Onyshchenko, спасибі за прекрасно виконані ролі :)

До уваги бійців Збройних сил України

Якщо у Вас завтра умовний вихідний день, Вам не потрібно буде робити росіян хорошими, а командир дозволить повтичити через Старлінк в телефоні чи планшеті, або якщо Ви просто повернулись на відпочинок, або перебуваєте в ППД, тобто взагалі якщо матимете час і натхнення, то слухайте сюди.

Завтра станеться неймовірна подія NOBILITET 2022 pre-party вручення Нобелівки (https://www.facebook.com/events/1299529714151174).
Фантастично круті спікери в Києві зі сцени зрозумілою мовою пояснюватимуть, за що у 2022 році присудили Нобелівські премії в розвиненому світі.
Про квантову фізику, конструювання молекул, генетику, а також про економіку, літературу і премію миру.

В Києві усього 70 місць і я дуже шкодую, що з об'єктивних причин не зможу бути присутнім у залі, тим більше, що ведучим буде сам Артем Албул, за фізику торочитиме мій колега Андрій Семенов, за фізіологію і медицину - класний Павло Гольдін і, моє улюблене - за літературу Богдана Романцова.

Але Ви матимете змогу послухати те все безкоштовно онлайн.
Бо Ви із ЗСУ, і круті розумники з Нобілітету дуже Вам вдячні за захист від росіян.
Тому для отримання доступу - просто напишіть в повідомлення на цю сторінку Nobilitet запит (https://www.facebook.com/nobilitet).
Мовляв, драсті, я із ЗСУ, автомат на запобіжнику, в руках чашка кави - дайте лінк на перегляд.
Або ж особисто Валерії Лошмановій (https://www.facebook.com/Loshmanova).

Старт події - об 11.30.

Усіх міцно обіймаю.
Майте гарний вечір.

Переможемо.

- Андрію, привіт. Шо ти?
- Вивожу своїх. Вже майже на кордоні. А ти шо?
- Мої вже в безпеці. Я на Західній.
- Шо далі думаєш?
- Назад, на Київ… своїм ще не казав. Тобі першому кажу.
- Чуєш… Дочекайся мене. Разом поїдем.

Це єдина причина, чому я йому телефонував.
Та й іншої відповіді від нього не очікував.

Нам же по життю, в принципі, ні про шо спілкуватись.
Я ненавиджу риболовлю і його розповіді про воблєри.
Терпіти не можу гуляти лісом просто шоби шо.
Та й прямо скажем, я не великий атлєт і його розвинена ідеальна атлетична статура завжди висить наді мною німим докором, змушуючи робити ще один підхід у відтисканнях, чого я теж не виношу.
Він ненавидить авто і в цьому питанні я вважаю його єретиком.
Андріїв педантизм і любов до порядку доводять мене до сказу.

Ми - різні.
Різніше не буває.
Мабуть єдине, що нас єднає - це нетерпимість до ідіотів і неляканих сонечок.
А, ну і ще любов до України.
Тут без тіні пафосу.

Але коли навколо срака - Андрій перший, кому я дзвоню.
Так повелося з часів Майдану, коли йшли з палицями темними вулицями міста і було дуже страшно.

Тоді ж, в лютому 2022 року, в Київ повертатися теж було страшно.
Потім страшно було в Ірпені.
Страшно було вибігати під міни слідом за святими морпіхами.
Страшно було вертатись в Ірпінь, день за днем і кювет за кюветом.
Страшно було стояти під автоматами боярської тероборони, що “спіймала ДРГ”, і так само страшно було усвідомлювати, що якби Андрій спокійним голосом не попросив їх прибрати стволи в бік, наступна куля, яка випадково, помилково, ненароком, від незнання оленями з тероборони техніки безпеки поводження зі зброєю таки вилетіла в наш бік - втрапила б в нас.
Страшно було на Донбасі, на мінних полях, на підірваних мостах Чернігівщини.

Андрій завжди спокійний, як двері.
Мабуть такими колись були геракли-одісеї, що кудись лізли, щоб робити шоби шось.
Але лише я знаю Андріїв глибокий видих, коли срака минає і ми лишаємося цілі.
В такі моменти я розумію, що йому теж було страшно.

Сьогодні, 5 грудня, у Андрія Півня День народження.
Він дуже хороша людина.
Це я кажу Вам як той, хто бачив, як самовіддано він рятує живі душі.
Він дуже хороший тренер. Батько. Дідусь. Громадянин.

З Днем народження, брате.
Дякую, що ти є.
І дякую, що коли тобі видали автомат, а мені ще ні, ти всюди ходив перший.
Насправді, ми знаємо, що це сильно б не допомогло.

Але ж так було не так страшно.

Будь.

Шановні, аукціон з розіграшем екскурсії Києвом, прогулянок на конячці, фото-сесій і майстер-класів попередньо переносимо на Середу, 7 грудня, на 21.30.
Придбання автівки для ЗСУ вимкнення світлу і зв‘язку вже не зупинять, але переможці можуть поки що спокійно побути в темряві з рідними людьми при свічках.
А не стрибати від радощів по всій квартирі :)

А поки що - ось Вам ще історій про Андрія Півня:

«💪 "Якби мене попросили однією історією в повній мірі охарактеризувати Андрія — людину, яка пережила зі мною усе пекло евакуації з Ірпеня, то мені було б важко однозначно обрати.

Написати про те, як він біг від прильотів мін, наче в голлівудському блокбастері? Чи як він першим заходив в усі підвали, бо у нього був автомат, а в мене ще ні? Чи як він методично виводив нас дивними дорогами з-під обстрілів і кількість наших заїздів в Ірпінь завжди дорівнювала успішним виїздам з нього?

Ні, це все не те.

У нас було два бронежилети.
Легший я взяв собі.
Бо в іншому елементарно не міг нормально пересуватися.
Andrii Piven — кремезний як скеля і потужний як буйвол — мовчки змушений був взяти 12-кілограмову броню та носити її на собі щодня кілька довгих і сірих тижнів.
Він не просто примудрявся не відставати від мене ані при перебіганні з-попід стін під паркани, ані в сновиганнях сходами й драбинами вниз та вгору, ані в моменти залягання на землю при прильотах мін і таких же стрімких переміщень в укриття.

🪨 Він ще й знаходив сили в цій броні на собі виносити з-під обстрілів людей.
Коли ми на скаженій швидкості влітали на романківський міст і під час вивантаження врятованих цивільних починався мінометний обстріл, Андрій підхоплював на свої плечі старих та немічних і біг останні десятки метрів під міст.
Люди висіли на ньому, наче якісь манекени — абсолютно розгублені від метушні та вибухів, але Андрій їх міцно тримав і незмінно доносив до сховку.

А ввечері, перед сном, жменями їв знеболювальні.
Бо спина. Треба поспати.
І вранці ж теж їв. Бо знову треба в Ірпінь.
А потім ввечері. І вранці. Ввечері. І вранці.
Жменя за жменею.
Манекен за манекеном.

Потім ці манекени, отримавши на Академмістечку гарячий чай з рук волонтерів, знову ставали людьми.
З великими вологими очима, зраненими серцями, але живі.

Всі, кого виніс Андрій, лишилися живі.
Власне, це все, що потрібно знати про нього", — ділиться Anton Senenko.

"Андрюха вміє довго й терпляче вислухати будь-яку особу, хай яка б дивна вона/він не були. Його обличчя не видасть здивування чи шок, адже він відомий та авторитетний тренер, який уміє чути клієнтів, а потім дати такий комплекс вправ, від яких людина стане щасливою. Бо він професійний тренер.

📦 Андрій перемагав у грі "хто найбільшу кількість коробок може перенести "за 1 ходку" і навіть здавалося, може, посміхаючись, жонглювати вантажами. Такий він дужий", — розповідає Vlad Samoylenko.

Андрій дуже любить свою донечку і дружину, та дуже за ними сумує. Команда дуже раділа, коли він зміг нарешті побачитися з коханими після тривалої розлуки.

Андрій зразковий водій-логіст — спокійно спланує маршрут, домовиться про точки зустрічі з десятком військових, медиків чи цивільних, все роздасть, включно зі своїми міцними рукостиканнями та щирою посмішкою. "Бо він чьоткий 😉", — каже Влад.

Своїм низьким голосом Андрій може божевільно брутально промовляти Himars, від цього будь-яка зброя стає на рівень потужнішою та грізнішою.

🧭 Андрюха наш турботливий і обережний водій-волонтер, який кожному нагадає про швидкісний режим, поворотник, аварійочку 😉

"У мене з Андрюхою є один ритуал — коли вітаємось-обіймаємось, він завжди хрустить моєю спиною правильно, і мені стає від цього фізично й душевно легше.

Андрюха в будь-якому кіпіші завжди несе в собі спокій і рівновагу. Друг, з яким завжди є про що і хочеться говорити протягом всіх тисяч кілометрів. Коротше, Андрюха — красунчик в усьому", — ділиться Юра Орос.

А ще в Андрія сьогодні день народження. Вітаємо! Любимо тебе! Будь ❤️

▶️ ▶️ ▶️ ▶️ ▶️ ▶️ ▶️ ▶️ ▶️ ▶️ ▶️ ▶️

В команді Гуркоту — неймовірні люди, і ми будемо знайомити вас із ними ближче.

Гуркіт — це Андрій, Оксана, Влад, Лєра, Антон, Христина, Юра, Оленка, Валік, Даша — та багато-багато інших. Гуркіт — це всі ви, хто підтримує, скидається, переганяє і заправляє.”

https://www.facebook.com/100085091980242/posts/pfbid0XWvKdnSYYdZvurB9r3oSbiH6riLaeiH1U5QqWfr6sxmTtbuUgGXPz2Q6X7U156Del/