Десь чув, що волонтери, які починають займатися автівками для ЗСУ, в принципі, не можуть більше займатися нічим.
Вони гуртуються у зграї та цілодобово торочать про іржаві корчі, варені і клепані рами, повні приводи та зношені кардани, вгашені форсунки та зубату гуму.

Ну, добре, брешу. Я того не чув. Я просто в цьому живу.
І коли Мартин Брест написав, що припиняє займатися тачками, бо треба зібрати гроші для дітей загиблих захисників і захисниць, я відразу зрозумів, що то тимчасово.
Бо коли ти бачиш, ЩО наші хлопці роблять завдяки наявності пікапів та джипів і, головне, ЩО вони не роблять, коли у них ті машини горять чи ламаються - ти більше не можеш ні про що думати, окрім як наситити війська автівками.
Чи-то київське ППО, чи-то бахмутське ССО, чи-то краматорські артилеристи, чи-то харківська аеророзвідка.

Штош.
Ми продовжуємо робити найнудніші огляди автівок, на які Ви скидаєтесь грошима.
Колись у нас таки буде власне шоу в прайм-тайм «Люба, ми ремонтуємо корчі»(с), а поки тримайте це.

І підтримуйте Гуркіт та/або Мартин Брест, якщо Вам теж подобається, як наші хлопці на ган-траках виносять росіян в одні ворота.

Переможемо.