Десь чув, що волонтери, які починають займатися автівками для ЗСУ, в принципі, не можуть більше займатися нічим.
Вони гуртуються у зграї та цілодобово торочать про іржаві корчі, варені і клепані рами, повні приводи та зношені кардани, вгашені форсунки та зубату гуму.

Ну, добре, брешу. Я того не чув. Я просто в цьому живу.
І коли Мартин Брест написав, що припиняє займатися тачками, бо треба зібрати гроші для дітей загиблих захисників і захисниць, я відразу зрозумів, що то тимчасово.
Бо коли ти бачиш, ЩО наші хлопці роблять завдяки наявності пікапів та джипів і, головне, ЩО вони не роблять, коли у них ті машини горять чи ламаються - ти більше не можеш ні про що думати, окрім як наситити війська автівками.
Чи-то київське ППО, чи-то бахмутське ССО, чи-то краматорські артилеристи, чи-то харківська аеророзвідка.

Штош.
Ми продовжуємо робити найнудніші огляди автівок, на які Ви скидаєтесь грошима.
Колись у нас таки буде власне шоу в прайм-тайм «Люба, ми ремонтуємо корчі»(с), а поки тримайте це.

І підтримуйте Гуркіт та/або Мартин Брест, якщо Вам теж подобається, як наші хлопці на ган-траках виносять росіян в одні ворота.

Переможемо.

Шо Ви тут?
Ми з Мартин Брест та Ольгою Швець поворожили на розібраному двигуні четвертого течика, що скоро поїде у війська, і встановили наступне:
Інсур адзип.

А, і що нам з Мартіном, імовірно, треба психолог.
Але це не точно.

Майте гарний тихий вечір.

"Я переможу в цій війні, навіть якщо не доживу..."

Знаєте, це, звісно, оксюморон говорити про якісь плюси на війні, але вони є.

Мені неймовірно пощастило бути особисто знайомим зі звичайними солдатами, які чесно роблять свою роботу і, що характерно, в простій розмові здатні коротко викласти базис існування української держави.

Це не дуті персонажі "я в людей не крав" в єдиному телемарафоні, а справжні бійці, які вдень витягають з-під обстрілів поранених побратимів і жбурляють розпечене залізо в росіян, а ввечері говорять телефоном з дітьми.
Олександр Матяш, дякую.

Дуже хороше, жорстке і змістовне інтерв'ю.
На одному подиху.
На одному.

https://www.youtube.com/watch?v=dHZZ4MmWZjM

Ukrainian Witness, молодці.

P.S. А ще я бачив відео про порятунок бійця без пікселів. Сподіваюсь, після війни його побачать зможуть побачити всі.

Гуркіт погуркотів на Схід.
Майте гарний день.

Дружина надіслала відео Маркусика, де він бігає по кімнаті зі шваброю і примовляє:
-…Піднімає і …витирає.

Потім швабру кидає і додає:
- Всьо, хай висихає.

Потім знову починає бігати зі шваброю і щось мелодійно белькотіти.
Довго намагаюсь зрозуміти, що саме, і розбираю лиш одну тезу: «…уклаїїну гей-гей…»

Не вірю вухам.
Переслуховую.
І дійсно:
«…цьогось наса славна Уклаїна зазулилася
А ми тую цілвону калину підімемо
А ми насу славну Уклаїну гей-гей лозвеселимо…»

І сам собі аплодує.

Не знаю, що тут додати.
Чи-то те, що я в його віці просто їв бруд і длубався у носі.
Чи-то те, що я вдячний Хливнюку за ревіталізаціюцієї пісні.

Тішуся.
Тихо.
По-татусевські.
Переслуховую.

Майте гарний вечір.

P.S. З Оксана Бондарь доставили +1 автівку на фронт від одних хороших людей для інших хороших людей. Але про це вже завтра.