Цей мем, створений Костянтин Бакуемський, який сьогодні нарешті відігнав на фронт Ніссан Пасфайндер, був би смішним, якби в мене не тіпалося око при згадці про цю машину.
Мартин Брест на його - розібраному на підйомнику - фоні записав терабайти смішних відео, а в мене при появі подібних авто в міському потоці просто закочуються очі.
3 місяці в ремонті. Три.
Серед фото усіх машин з піднятим капотом, світлин цієї в моєму телефоні найбільше.
Приїхала в Україну в надзвичайно поганому стані і механікам СТО Автокомп Сервис вартувало немало зусилль довести її до того стану, в якому фонду Гуркіт не соромно передавати машину бійцям.
Бо бійці мають воювати, а не шукати ремені, ролики, генератори та форсунки.
(Взагалі, коли я чую, що хтось пригнав машину в Європи, замінив лише мастила-фільтра і відправив машину на фронт, бо типу з нею все гаразд, в мене не лишається сумнівів в тому, що скоро цю ж машину нас проситимуть вивезти з фронту на евакуаторі, бо своїм ходом вона не їде).
Це ж авто обкатували два волонтери (один з них - я, інший Valentyn Nyzkovolosov) і після кожної обкатки машина знову ставала на ремонт з черговими проблемами (кстаті, всі авто перед передачею у війська ми намагаємось ретельно тестувати).
Тим не менш, ми впоралися.
Ви - впоралися.
І Костя сьогодні передав ключі бійцям.
Дякую Вам усім за допомогу в ремонті, італійській компанії ACCIAI INOSSIDABILI S.P.A. за фінансовий внесок на придбання машини, а детальний пост про усіх людей, що допомогли цій тачці стати "на колеса" пропоную почитати у Vlad Samoylenko тут https://www.facebook.com/samoylenko.vlad1/posts/pfbid0p9Gy8GokVqwBb5cHwodn2eGvsLJToXq4Jse292zondpkFTAqErrwN6Vq36xNDKY2l
Всім спасибі, правда.
А ще я дякую Людмила Човнюк та дівчинці Марті за книжки і смаколики для бійців, а Надія Чорноморець за свіженькі нямки.
Ми обов'язково переможемо.
Майте гарний тихий вечір.
Мартин Брест на його - розібраному на підйомнику - фоні записав терабайти смішних відео, а в мене при появі подібних авто в міському потоці просто закочуються очі.
3 місяці в ремонті. Три.
Серед фото усіх машин з піднятим капотом, світлин цієї в моєму телефоні найбільше.
Приїхала в Україну в надзвичайно поганому стані і механікам СТО Автокомп Сервис вартувало немало зусилль довести її до того стану, в якому фонду Гуркіт не соромно передавати машину бійцям.
Бо бійці мають воювати, а не шукати ремені, ролики, генератори та форсунки.
(Взагалі, коли я чую, що хтось пригнав машину в Європи, замінив лише мастила-фільтра і відправив машину на фронт, бо типу з нею все гаразд, в мене не лишається сумнівів в тому, що скоро цю ж машину нас проситимуть вивезти з фронту на евакуаторі, бо своїм ходом вона не їде).
Це ж авто обкатували два волонтери (один з них - я, інший Valentyn Nyzkovolosov) і після кожної обкатки машина знову ставала на ремонт з черговими проблемами (кстаті, всі авто перед передачею у війська ми намагаємось ретельно тестувати).
Тим не менш, ми впоралися.
Ви - впоралися.
І Костя сьогодні передав ключі бійцям.
Дякую Вам усім за допомогу в ремонті, італійській компанії ACCIAI INOSSIDABILI S.P.A. за фінансовий внесок на придбання машини, а детальний пост про усіх людей, що допомогли цій тачці стати "на колеса" пропоную почитати у Vlad Samoylenko тут https://www.facebook.com/samoylenko.vlad1/posts/pfbid0p9Gy8GokVqwBb5cHwodn2eGvsLJToXq4Jse292zondpkFTAqErrwN6Vq36xNDKY2l
Всім спасибі, правда.
А ще я дякую Людмила Човнюк та дівчинці Марті за книжки і смаколики для бійців, а Надія Чорноморець за свіженькі нямки.
Ми обов'язково переможемо.
Майте гарний тихий вечір.
👍77❤35
Ви ж знаєте, що робитимете сьогодні вночі?
Тепленько вдягнетеся, накублите в теплий одяг по самі очі і вуха дітей, вийдете на вулицю і піднімете очі до зоряного неба, намагаючись відшукати справжню зелену комету.
Яка саме 1 лютого підлетить до Землі найближче.
Раніше б я написав, що вогні великого міста можуть заважати, але тепер у відключеннях електрики хоча б такі плюси є.
А на фронті… на фронті небо настільки вугільно-темне, що комета має сяяти зеленим ліхтарем.
Насолоджуйтесь.
Допис групи Всесвіт:
«Зелену комету, що наближається до Землі, вже видно неозброєним оком 👀
Востаннє комета C/2022 E3 (ZTF) підходила так близько ще в період верхнього палеоліту на Землі. Це означає, що останніми людьми, які могли помітити комету, були ранні гомо сапієнси, які жили під час останнього льодовикового періоду. Так само можна сказати і про останніх неандертальців, оскільки цей вид вимер приблизно через 10 000 років після останнього перигелію C/2022 E3 (ZTF).
Але зараз ви можете побачити комету неозброєним оком!
День максимального зближення – 1 лютого, коли комета буде приблизно за 42 мільйони кілометрів від Землі. Комету видно в Північній півкулі протягом усієї ночі, тому вам не потрібно вставати дуже рано, щоб помітити її.
Вона знаходиться поруч із сузір'ям Дракона, прямо під лапою Великої Ведмедиці. Протягом наступних кількох днів вона продовжить рух на північний захід, проходячи повз Малу Ведмедицю.»
https://www.facebook.com/100078609545055/posts/pfbid02FG94cLFUdLnF9E9DUdKymU2Y6acJMDGkgTr7KeUZLiBNtVhZdJwDcnpA1UVpbjoLl
Тепленько вдягнетеся, накублите в теплий одяг по самі очі і вуха дітей, вийдете на вулицю і піднімете очі до зоряного неба, намагаючись відшукати справжню зелену комету.
Яка саме 1 лютого підлетить до Землі найближче.
Раніше б я написав, що вогні великого міста можуть заважати, але тепер у відключеннях електрики хоча б такі плюси є.
А на фронті… на фронті небо настільки вугільно-темне, що комета має сяяти зеленим ліхтарем.
Насолоджуйтесь.
Допис групи Всесвіт:
«Зелену комету, що наближається до Землі, вже видно неозброєним оком 👀
Востаннє комета C/2022 E3 (ZTF) підходила так близько ще в період верхнього палеоліту на Землі. Це означає, що останніми людьми, які могли помітити комету, були ранні гомо сапієнси, які жили під час останнього льодовикового періоду. Так само можна сказати і про останніх неандертальців, оскільки цей вид вимер приблизно через 10 000 років після останнього перигелію C/2022 E3 (ZTF).
Але зараз ви можете побачити комету неозброєним оком!
День максимального зближення – 1 лютого, коли комета буде приблизно за 42 мільйони кілометрів від Землі. Комету видно в Північній півкулі протягом усієї ночі, тому вам не потрібно вставати дуже рано, щоб помітити її.
Вона знаходиться поруч із сузір'ям Дракона, прямо під лапою Великої Ведмедиці. Протягом наступних кількох днів вона продовжить рух на північний захід, проходячи повз Малу Ведмедицю.»
https://www.facebook.com/100078609545055/posts/pfbid02FG94cLFUdLnF9E9DUdKymU2Y6acJMDGkgTr7KeUZLiBNtVhZdJwDcnpA1UVpbjoLl
👍93❤27🥰2🤔1
Колись я і мріяти не міг, що ми за одні вихідні передаватимемо у війська відразу три повнопривідні машини.
Воно ж, звісно, приємно і корисно - піднімати з небуття іржаві корчі до стану нормальних авт, змінювати реальність, змушуючи щось у Армії працювати швидше, надійніше та ефективніше.
Але я відчуваю, як ці повнопривідні залізяки системно змінюють мене.
Як я, майже рефлекторно, роздивляюсь засоби пересування знайомих і ніби жартома кажу одну й ту саму фразу "За двушку заберу... отут зріжемо дах, отут буде кулемет, а отам - ноші".
Регочемо, звісно, бо я ж ніби жартую.
Але ж я знаю, що ні.
Просто їм не зізнаюся.
Як я, майже рефлекторно, зустрічаючи джип чи пікап знайомих військових та волонтерів, нахиляюся нижче, щоб розгледіти стан рами і шо там з ріками мастила з двигуна, коробки і роздаток.
Як я, майже рефлекторно, переганяючи ушатане авто до СТО, лагідно поплескую розшарпане і розбовтане кермо, подумки вмовляючи машину не відригнути прямо тут і зараз, бо буксир - то незручно, а евакуатор - то дорого.
Ще кілометр... ще 500 метрів... ось і вивіска... он твій підйомник, мала. Молодець.
І як особливе задоволення я почав отримувати від моменту передачі машин: з чорних від мастила рук механіків - бійцям.
У котрих руки теж чорні.
Але від пороху, вогню та землі, в яку вони вгризаються зубами та позашляховими шинами Бе Еф Гудріч.
Я чесно не дуже пам'ятаю, але Ви вже десь перетнули позначку у 50 переданих у війська машин.
Ви їх купували, дарували, ремонтували, взували хорошу гуму, комплектували вогнегасниками, тросами, компресорами, допосвітленням, спецкронштейнами, каркасами, кунгами і т.і.
Дякую Вам.
Дякую за то, що повірили таким само звичайним людям, ким є волонтери Гуркіт, і допомагаєте їм робити армію мобільнішою.
Милосерднішою до своїх.
І лютішою до ворогів.
На фото Ви бачите обличчя наших Влад Самойленко і Костянтин Бакуемський, які передали три класні тачки, в т.ч. одну для Богдана Лепявка - фізика-ядерника, який з перших днів війни пішов боронити Чернігів і є моїм особистим супергероєм.
Детально почитати про те, кому передані автівки - можна тут https://www.facebook.com/hurkit.bf/posts/pfbid02b3cUuwSzChzLwSSBcRuZTYJANn6QMancEwcWqwGTUggXDq2vnnLbL263ESh65kMMl
А особливо про "дорогий пасфайндер", від якого у мене сіпається око, але який вже допоміг понищити ворожу техніку (тижня не пройшло!!!) - тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4790
І от про що я хочу Вас попросити.
Нам конче потрібно добити збір на пікап для 110 бригади.
Там лишилося закумулювати 92 тисячі і в війська приїде ще +одне авто.
Наче велика сума, але ж ми не раз це робили.
Ось банка.
https://send.monobank.ua/jar/4j1e17bUKV
Якщо маєте бажання закинути на пейпал цільово саме на цей пікап - шліть сюди senenkoanton@gmail.com з коментарем "110".
Майте гарний вечір.
P.S. Кстаті, якщо що, завдяки Вам зараз на ремонті перебувають червона навара, зелена навара, течик та л200. І вони теж скоро будуть передані в Армію. Про що напишемо окремо.
Воно ж, звісно, приємно і корисно - піднімати з небуття іржаві корчі до стану нормальних авт, змінювати реальність, змушуючи щось у Армії працювати швидше, надійніше та ефективніше.
Але я відчуваю, як ці повнопривідні залізяки системно змінюють мене.
Як я, майже рефлекторно, роздивляюсь засоби пересування знайомих і ніби жартома кажу одну й ту саму фразу "За двушку заберу... отут зріжемо дах, отут буде кулемет, а отам - ноші".
Регочемо, звісно, бо я ж ніби жартую.
Але ж я знаю, що ні.
Просто їм не зізнаюся.
Як я, майже рефлекторно, зустрічаючи джип чи пікап знайомих військових та волонтерів, нахиляюся нижче, щоб розгледіти стан рами і шо там з ріками мастила з двигуна, коробки і роздаток.
Як я, майже рефлекторно, переганяючи ушатане авто до СТО, лагідно поплескую розшарпане і розбовтане кермо, подумки вмовляючи машину не відригнути прямо тут і зараз, бо буксир - то незручно, а евакуатор - то дорого.
Ще кілометр... ще 500 метрів... ось і вивіска... он твій підйомник, мала. Молодець.
І як особливе задоволення я почав отримувати від моменту передачі машин: з чорних від мастила рук механіків - бійцям.
У котрих руки теж чорні.
Але від пороху, вогню та землі, в яку вони вгризаються зубами та позашляховими шинами Бе Еф Гудріч.
Я чесно не дуже пам'ятаю, але Ви вже десь перетнули позначку у 50 переданих у війська машин.
Ви їх купували, дарували, ремонтували, взували хорошу гуму, комплектували вогнегасниками, тросами, компресорами, допосвітленням, спецкронштейнами, каркасами, кунгами і т.і.
Дякую Вам.
Дякую за то, що повірили таким само звичайним людям, ким є волонтери Гуркіт, і допомагаєте їм робити армію мобільнішою.
Милосерднішою до своїх.
І лютішою до ворогів.
На фото Ви бачите обличчя наших Влад Самойленко і Костянтин Бакуемський, які передали три класні тачки, в т.ч. одну для Богдана Лепявка - фізика-ядерника, який з перших днів війни пішов боронити Чернігів і є моїм особистим супергероєм.
Детально почитати про те, кому передані автівки - можна тут https://www.facebook.com/hurkit.bf/posts/pfbid02b3cUuwSzChzLwSSBcRuZTYJANn6QMancEwcWqwGTUggXDq2vnnLbL263ESh65kMMl
А особливо про "дорогий пасфайндер", від якого у мене сіпається око, але який вже допоміг понищити ворожу техніку (тижня не пройшло!!!) - тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4790
І от про що я хочу Вас попросити.
Нам конче потрібно добити збір на пікап для 110 бригади.
Там лишилося закумулювати 92 тисячі і в війська приїде ще +одне авто.
Наче велика сума, але ж ми не раз це робили.
Ось банка.
https://send.monobank.ua/jar/4j1e17bUKV
Якщо маєте бажання закинути на пейпал цільово саме на цей пікап - шліть сюди senenkoanton@gmail.com з коментарем "110".
Майте гарний вечір.
P.S. Кстаті, якщо що, завдяки Вам зараз на ремонті перебувають червона навара, зелена навара, течик та л200. І вони теж скоро будуть передані в Армію. Про що напишемо окремо.
❤103👍24
Вчора за одну ніч Ви зібрали майже 70 тисяч гривень на пікап для 110 бригади.
І зараз я Вам пропоную 3 бомбезних матеріали про наших науковців, що працюють під час війни і воюють на цій же війні.
1. Перший - це цікаве інтерв'ю людини-легенди із залів Національного науково-природничого музею НАН України, він же матір драко... науково-популярного пабліку Довколаботаніка, він же ботанік у кедах, він же автор бестселлеру "Фрукти проти овочів" - Олексій Коваленко.
Про літтворчість, флорологію, інтерактивні екскурсії, родорендон, тобто родондондон, тобто рододендрон, про рослини, які їдять нас, поки їх їмо ми, про нові види рослин, виявляні прямо в Києві та багато іншого.
https://www.zhyteli.org/post/oleksiy-hid-pryrodnycho-muzeju
2. Шикарне інтерв'ю з Оксеном Лісовим - директором Малої академії наук, який нині захищає Україну у складі 95-ї бригади. Про війну, роботу на посаді директора МАН та те, як вдається з позицій на нулі поєднувати дві професії.
Чесно кажучи, тут хочеться навіть зацитувати:
"Те зло, яке ми долаємо зараз у збройній боротьбі, зароджувалося з мільйонів компромісів, слабостей, боягузтва, підлості та дурості кожної окремої людини."
https://vikna.tv/istorii/intervyu-z-oksenom-lisovym-dyrektorom-man-ta-dobrovolczem/
3. Якась взагалі фантастична історія про дослідження науковців, які переконали величезного девелопера пересунути свої вітряки, аби убезпечити рідкісні види від винищення. А іншого девелопера - переселити рідкісних істот в інше місце і це реально було зроблено.
Про вплив відновлювальної енергетики на кажанів, мишей та усіляких комах, про способи мінімізації цього впливу - читайте тут
https://nrfu.org.ua/news/shans-dlya-tvaryn/
Майте гарний вечір.
P.S. А якщо виникне бажання підтримати збір на пікап 110 бригаді - ось банка https://send.monobank.ua/jar/4j1e17bUKV. Там лишилось зовсім трішки.
Пейпал - senenkoanton@gmail.com (лишайте примітку 110)
Фото просто так. Ну, майже.
І зараз я Вам пропоную 3 бомбезних матеріали про наших науковців, що працюють під час війни і воюють на цій же війні.
1. Перший - це цікаве інтерв'ю людини-легенди із залів Національного науково-природничого музею НАН України, він же матір драко... науково-популярного пабліку Довколаботаніка, він же ботанік у кедах, він же автор бестселлеру "Фрукти проти овочів" - Олексій Коваленко.
Про літтворчість, флорологію, інтерактивні екскурсії, родорендон, тобто родондондон, тобто рододендрон, про рослини, які їдять нас, поки їх їмо ми, про нові види рослин, виявляні прямо в Києві та багато іншого.
https://www.zhyteli.org/post/oleksiy-hid-pryrodnycho-muzeju
2. Шикарне інтерв'ю з Оксеном Лісовим - директором Малої академії наук, який нині захищає Україну у складі 95-ї бригади. Про війну, роботу на посаді директора МАН та те, як вдається з позицій на нулі поєднувати дві професії.
Чесно кажучи, тут хочеться навіть зацитувати:
"Те зло, яке ми долаємо зараз у збройній боротьбі, зароджувалося з мільйонів компромісів, слабостей, боягузтва, підлості та дурості кожної окремої людини."
https://vikna.tv/istorii/intervyu-z-oksenom-lisovym-dyrektorom-man-ta-dobrovolczem/
3. Якась взагалі фантастична історія про дослідження науковців, які переконали величезного девелопера пересунути свої вітряки, аби убезпечити рідкісні види від винищення. А іншого девелопера - переселити рідкісних істот в інше місце і це реально було зроблено.
Про вплив відновлювальної енергетики на кажанів, мишей та усіляких комах, про способи мінімізації цього впливу - читайте тут
https://nrfu.org.ua/news/shans-dlya-tvaryn/
Майте гарний вечір.
P.S. А якщо виникне бажання підтримати збір на пікап 110 бригаді - ось банка https://send.monobank.ua/jar/4j1e17bUKV. Там лишилось зовсім трішки.
Пейпал - senenkoanton@gmail.com (лишайте примітку 110)
Фото просто так. Ну, майже.
❤109👍20
Біжан, брате, як так…
Ти зник навесні.
І наче стільки часу було щось вигадати, раптом що.
І от - це «раптом» сталося, а мені нічого сказати.
Не осмислював, не думав, ігнорував ці думки.
Все сподівався.
Хоча цьому навчила мене ця війна, що надію і сподівання слід запхнути у найглибшу дірку кролячої нори своєї підсвідомості.
І, навпаки, хороші новини сприймати як диво.
Ти ж був не таким, як усі.
Поки на наукових конференціях чи відкритих лекторіях всі дискутували у краватках та піджаках, ти сидів у величезній аудиторії на гальорці у своєму розтягнутому військовому светрі, який дістався тобі ще з АТО, і не поступався в рівні зарозумілої розмови.
Поки наукові популяризатори з академічними виразами облич розповідали цивільним про свої дослідження, ти на демонстраціях корчив такі гримаси і вживав такі інтонації, що всі діти навколо неодмінно намагалися послухати твої розповіді про те, як з дослідницькою метою тоненько шинкувати мізки.
Блін, Біжан, якби мені було 9-ть і я потрапив до тебе на лекцію, я б теж пішов у фізіологи, а не фізики.
Я не знаю, що написати, Біжан.
Написати так, щоб цей всратий сцикливий фейсбук остаточно мене не забанив після ще свіжого обмеження аккаунту за слово «стр..ляти» в коментарі.
Уявляєш, Біжане, стандарти спільноти першого світу тепер навіть таке слово сприймають, як загрозу.
А ти ж стріляв.
З першого дня широкомасштабки.
І до… не знаю, що там з вашою групою сталося. Що так довго шукали і так довго впізнавали.
Але я пам‘ятатиму тебе, Біжане.
Ти був крутим науковцем.
Одним з найкращих популяризаторів науки в країні.
І ти був справжнім воїном.
Герої вмирають, на жаль.
Герої вмирають.
Пам‘ятайте про ціну, яку ми платимо.
Сьогодні країна дізналася, що Біжан Шаропов, талановитий молодий науковець, фізіолог, загинув у боях за Україну зі зброєю у руках.
Важко уявити, яка прірва ідей та задумів пішли в небуття.
Ми ще не виграли цю війну.
Зважаючи на те, кого ми втрачаємо і втратили - ми щодня програємо.
Але ми мусимо перемогти.
От такий от парадокс.
Майте гарну ніч.
Ти зник навесні.
І наче стільки часу було щось вигадати, раптом що.
І от - це «раптом» сталося, а мені нічого сказати.
Не осмислював, не думав, ігнорував ці думки.
Все сподівався.
Хоча цьому навчила мене ця війна, що надію і сподівання слід запхнути у найглибшу дірку кролячої нори своєї підсвідомості.
І, навпаки, хороші новини сприймати як диво.
Ти ж був не таким, як усі.
Поки на наукових конференціях чи відкритих лекторіях всі дискутували у краватках та піджаках, ти сидів у величезній аудиторії на гальорці у своєму розтягнутому військовому светрі, який дістався тобі ще з АТО, і не поступався в рівні зарозумілої розмови.
Поки наукові популяризатори з академічними виразами облич розповідали цивільним про свої дослідження, ти на демонстраціях корчив такі гримаси і вживав такі інтонації, що всі діти навколо неодмінно намагалися послухати твої розповіді про те, як з дослідницькою метою тоненько шинкувати мізки.
Блін, Біжан, якби мені було 9-ть і я потрапив до тебе на лекцію, я б теж пішов у фізіологи, а не фізики.
Я не знаю, що написати, Біжан.
Написати так, щоб цей всратий сцикливий фейсбук остаточно мене не забанив після ще свіжого обмеження аккаунту за слово «стр..ляти» в коментарі.
Уявляєш, Біжане, стандарти спільноти першого світу тепер навіть таке слово сприймають, як загрозу.
А ти ж стріляв.
З першого дня широкомасштабки.
І до… не знаю, що там з вашою групою сталося. Що так довго шукали і так довго впізнавали.
Але я пам‘ятатиму тебе, Біжане.
Ти був крутим науковцем.
Одним з найкращих популяризаторів науки в країні.
І ти був справжнім воїном.
Герої вмирають, на жаль.
Герої вмирають.
Пам‘ятайте про ціну, яку ми платимо.
Сьогодні країна дізналася, що Біжан Шаропов, талановитий молодий науковець, фізіолог, загинув у боях за Україну зі зброєю у руках.
Важко уявити, яка прірва ідей та задумів пішли в небуття.
Ми ще не виграли цю війну.
Зважаючи на те, кого ми втрачаємо і втратили - ми щодня програємо.
Але ми мусимо перемогти.
От такий от парадокс.
Майте гарну ніч.
😢294💔65👍5🙏2