Ви ж знаєте, що робитимете сьогодні вночі?
Тепленько вдягнетеся, накублите в теплий одяг по самі очі і вуха дітей, вийдете на вулицю і піднімете очі до зоряного неба, намагаючись відшукати справжню зелену комету.
Яка саме 1 лютого підлетить до Землі найближче.
Раніше б я написав, що вогні великого міста можуть заважати, але тепер у відключеннях електрики хоча б такі плюси є.
А на фронті… на фронті небо настільки вугільно-темне, що комета має сяяти зеленим ліхтарем.
Насолоджуйтесь.
Допис групи Всесвіт:
«Зелену комету, що наближається до Землі, вже видно неозброєним оком 👀
Востаннє комета C/2022 E3 (ZTF) підходила так близько ще в період верхнього палеоліту на Землі. Це означає, що останніми людьми, які могли помітити комету, були ранні гомо сапієнси, які жили під час останнього льодовикового періоду. Так само можна сказати і про останніх неандертальців, оскільки цей вид вимер приблизно через 10 000 років після останнього перигелію C/2022 E3 (ZTF).
Але зараз ви можете побачити комету неозброєним оком!
День максимального зближення – 1 лютого, коли комета буде приблизно за 42 мільйони кілометрів від Землі. Комету видно в Північній півкулі протягом усієї ночі, тому вам не потрібно вставати дуже рано, щоб помітити її.
Вона знаходиться поруч із сузір'ям Дракона, прямо під лапою Великої Ведмедиці. Протягом наступних кількох днів вона продовжить рух на північний захід, проходячи повз Малу Ведмедицю.»
https://www.facebook.com/100078609545055/posts/pfbid02FG94cLFUdLnF9E9DUdKymU2Y6acJMDGkgTr7KeUZLiBNtVhZdJwDcnpA1UVpbjoLl
Тепленько вдягнетеся, накублите в теплий одяг по самі очі і вуха дітей, вийдете на вулицю і піднімете очі до зоряного неба, намагаючись відшукати справжню зелену комету.
Яка саме 1 лютого підлетить до Землі найближче.
Раніше б я написав, що вогні великого міста можуть заважати, але тепер у відключеннях електрики хоча б такі плюси є.
А на фронті… на фронті небо настільки вугільно-темне, що комета має сяяти зеленим ліхтарем.
Насолоджуйтесь.
Допис групи Всесвіт:
«Зелену комету, що наближається до Землі, вже видно неозброєним оком 👀
Востаннє комета C/2022 E3 (ZTF) підходила так близько ще в період верхнього палеоліту на Землі. Це означає, що останніми людьми, які могли помітити комету, були ранні гомо сапієнси, які жили під час останнього льодовикового періоду. Так само можна сказати і про останніх неандертальців, оскільки цей вид вимер приблизно через 10 000 років після останнього перигелію C/2022 E3 (ZTF).
Але зараз ви можете побачити комету неозброєним оком!
День максимального зближення – 1 лютого, коли комета буде приблизно за 42 мільйони кілометрів від Землі. Комету видно в Північній півкулі протягом усієї ночі, тому вам не потрібно вставати дуже рано, щоб помітити її.
Вона знаходиться поруч із сузір'ям Дракона, прямо під лапою Великої Ведмедиці. Протягом наступних кількох днів вона продовжить рух на північний захід, проходячи повз Малу Ведмедицю.»
https://www.facebook.com/100078609545055/posts/pfbid02FG94cLFUdLnF9E9DUdKymU2Y6acJMDGkgTr7KeUZLiBNtVhZdJwDcnpA1UVpbjoLl
👍93❤27🥰2🤔1
Колись я і мріяти не міг, що ми за одні вихідні передаватимемо у війська відразу три повнопривідні машини.
Воно ж, звісно, приємно і корисно - піднімати з небуття іржаві корчі до стану нормальних авт, змінювати реальність, змушуючи щось у Армії працювати швидше, надійніше та ефективніше.
Але я відчуваю, як ці повнопривідні залізяки системно змінюють мене.
Як я, майже рефлекторно, роздивляюсь засоби пересування знайомих і ніби жартома кажу одну й ту саму фразу "За двушку заберу... отут зріжемо дах, отут буде кулемет, а отам - ноші".
Регочемо, звісно, бо я ж ніби жартую.
Але ж я знаю, що ні.
Просто їм не зізнаюся.
Як я, майже рефлекторно, зустрічаючи джип чи пікап знайомих військових та волонтерів, нахиляюся нижче, щоб розгледіти стан рами і шо там з ріками мастила з двигуна, коробки і роздаток.
Як я, майже рефлекторно, переганяючи ушатане авто до СТО, лагідно поплескую розшарпане і розбовтане кермо, подумки вмовляючи машину не відригнути прямо тут і зараз, бо буксир - то незручно, а евакуатор - то дорого.
Ще кілометр... ще 500 метрів... ось і вивіска... он твій підйомник, мала. Молодець.
І як особливе задоволення я почав отримувати від моменту передачі машин: з чорних від мастила рук механіків - бійцям.
У котрих руки теж чорні.
Але від пороху, вогню та землі, в яку вони вгризаються зубами та позашляховими шинами Бе Еф Гудріч.
Я чесно не дуже пам'ятаю, але Ви вже десь перетнули позначку у 50 переданих у війська машин.
Ви їх купували, дарували, ремонтували, взували хорошу гуму, комплектували вогнегасниками, тросами, компресорами, допосвітленням, спецкронштейнами, каркасами, кунгами і т.і.
Дякую Вам.
Дякую за то, що повірили таким само звичайним людям, ким є волонтери Гуркіт, і допомагаєте їм робити армію мобільнішою.
Милосерднішою до своїх.
І лютішою до ворогів.
На фото Ви бачите обличчя наших Влад Самойленко і Костянтин Бакуемський, які передали три класні тачки, в т.ч. одну для Богдана Лепявка - фізика-ядерника, який з перших днів війни пішов боронити Чернігів і є моїм особистим супергероєм.
Детально почитати про те, кому передані автівки - можна тут https://www.facebook.com/hurkit.bf/posts/pfbid02b3cUuwSzChzLwSSBcRuZTYJANn6QMancEwcWqwGTUggXDq2vnnLbL263ESh65kMMl
А особливо про "дорогий пасфайндер", від якого у мене сіпається око, але який вже допоміг понищити ворожу техніку (тижня не пройшло!!!) - тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4790
І от про що я хочу Вас попросити.
Нам конче потрібно добити збір на пікап для 110 бригади.
Там лишилося закумулювати 92 тисячі і в війська приїде ще +одне авто.
Наче велика сума, але ж ми не раз це робили.
Ось банка.
https://send.monobank.ua/jar/4j1e17bUKV
Якщо маєте бажання закинути на пейпал цільово саме на цей пікап - шліть сюди senenkoanton@gmail.com з коментарем "110".
Майте гарний вечір.
P.S. Кстаті, якщо що, завдяки Вам зараз на ремонті перебувають червона навара, зелена навара, течик та л200. І вони теж скоро будуть передані в Армію. Про що напишемо окремо.
Воно ж, звісно, приємно і корисно - піднімати з небуття іржаві корчі до стану нормальних авт, змінювати реальність, змушуючи щось у Армії працювати швидше, надійніше та ефективніше.
Але я відчуваю, як ці повнопривідні залізяки системно змінюють мене.
Як я, майже рефлекторно, роздивляюсь засоби пересування знайомих і ніби жартома кажу одну й ту саму фразу "За двушку заберу... отут зріжемо дах, отут буде кулемет, а отам - ноші".
Регочемо, звісно, бо я ж ніби жартую.
Але ж я знаю, що ні.
Просто їм не зізнаюся.
Як я, майже рефлекторно, зустрічаючи джип чи пікап знайомих військових та волонтерів, нахиляюся нижче, щоб розгледіти стан рами і шо там з ріками мастила з двигуна, коробки і роздаток.
Як я, майже рефлекторно, переганяючи ушатане авто до СТО, лагідно поплескую розшарпане і розбовтане кермо, подумки вмовляючи машину не відригнути прямо тут і зараз, бо буксир - то незручно, а евакуатор - то дорого.
Ще кілометр... ще 500 метрів... ось і вивіска... он твій підйомник, мала. Молодець.
І як особливе задоволення я почав отримувати від моменту передачі машин: з чорних від мастила рук механіків - бійцям.
У котрих руки теж чорні.
Але від пороху, вогню та землі, в яку вони вгризаються зубами та позашляховими шинами Бе Еф Гудріч.
Я чесно не дуже пам'ятаю, але Ви вже десь перетнули позначку у 50 переданих у війська машин.
Ви їх купували, дарували, ремонтували, взували хорошу гуму, комплектували вогнегасниками, тросами, компресорами, допосвітленням, спецкронштейнами, каркасами, кунгами і т.і.
Дякую Вам.
Дякую за то, що повірили таким само звичайним людям, ким є волонтери Гуркіт, і допомагаєте їм робити армію мобільнішою.
Милосерднішою до своїх.
І лютішою до ворогів.
На фото Ви бачите обличчя наших Влад Самойленко і Костянтин Бакуемський, які передали три класні тачки, в т.ч. одну для Богдана Лепявка - фізика-ядерника, який з перших днів війни пішов боронити Чернігів і є моїм особистим супергероєм.
Детально почитати про те, кому передані автівки - можна тут https://www.facebook.com/hurkit.bf/posts/pfbid02b3cUuwSzChzLwSSBcRuZTYJANn6QMancEwcWqwGTUggXDq2vnnLbL263ESh65kMMl
А особливо про "дорогий пасфайндер", від якого у мене сіпається око, але який вже допоміг понищити ворожу техніку (тижня не пройшло!!!) - тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4790
І от про що я хочу Вас попросити.
Нам конче потрібно добити збір на пікап для 110 бригади.
Там лишилося закумулювати 92 тисячі і в війська приїде ще +одне авто.
Наче велика сума, але ж ми не раз це робили.
Ось банка.
https://send.monobank.ua/jar/4j1e17bUKV
Якщо маєте бажання закинути на пейпал цільово саме на цей пікап - шліть сюди senenkoanton@gmail.com з коментарем "110".
Майте гарний вечір.
P.S. Кстаті, якщо що, завдяки Вам зараз на ремонті перебувають червона навара, зелена навара, течик та л200. І вони теж скоро будуть передані в Армію. Про що напишемо окремо.
❤103👍24
Вчора за одну ніч Ви зібрали майже 70 тисяч гривень на пікап для 110 бригади.
І зараз я Вам пропоную 3 бомбезних матеріали про наших науковців, що працюють під час війни і воюють на цій же війні.
1. Перший - це цікаве інтерв'ю людини-легенди із залів Національного науково-природничого музею НАН України, він же матір драко... науково-популярного пабліку Довколаботаніка, він же ботанік у кедах, він же автор бестселлеру "Фрукти проти овочів" - Олексій Коваленко.
Про літтворчість, флорологію, інтерактивні екскурсії, родорендон, тобто родондондон, тобто рододендрон, про рослини, які їдять нас, поки їх їмо ми, про нові види рослин, виявляні прямо в Києві та багато іншого.
https://www.zhyteli.org/post/oleksiy-hid-pryrodnycho-muzeju
2. Шикарне інтерв'ю з Оксеном Лісовим - директором Малої академії наук, який нині захищає Україну у складі 95-ї бригади. Про війну, роботу на посаді директора МАН та те, як вдається з позицій на нулі поєднувати дві професії.
Чесно кажучи, тут хочеться навіть зацитувати:
"Те зло, яке ми долаємо зараз у збройній боротьбі, зароджувалося з мільйонів компромісів, слабостей, боягузтва, підлості та дурості кожної окремої людини."
https://vikna.tv/istorii/intervyu-z-oksenom-lisovym-dyrektorom-man-ta-dobrovolczem/
3. Якась взагалі фантастична історія про дослідження науковців, які переконали величезного девелопера пересунути свої вітряки, аби убезпечити рідкісні види від винищення. А іншого девелопера - переселити рідкісних істот в інше місце і це реально було зроблено.
Про вплив відновлювальної енергетики на кажанів, мишей та усіляких комах, про способи мінімізації цього впливу - читайте тут
https://nrfu.org.ua/news/shans-dlya-tvaryn/
Майте гарний вечір.
P.S. А якщо виникне бажання підтримати збір на пікап 110 бригаді - ось банка https://send.monobank.ua/jar/4j1e17bUKV. Там лишилось зовсім трішки.
Пейпал - senenkoanton@gmail.com (лишайте примітку 110)
Фото просто так. Ну, майже.
І зараз я Вам пропоную 3 бомбезних матеріали про наших науковців, що працюють під час війни і воюють на цій же війні.
1. Перший - це цікаве інтерв'ю людини-легенди із залів Національного науково-природничого музею НАН України, він же матір драко... науково-популярного пабліку Довколаботаніка, він же ботанік у кедах, він же автор бестселлеру "Фрукти проти овочів" - Олексій Коваленко.
Про літтворчість, флорологію, інтерактивні екскурсії, родорендон, тобто родондондон, тобто рододендрон, про рослини, які їдять нас, поки їх їмо ми, про нові види рослин, виявляні прямо в Києві та багато іншого.
https://www.zhyteli.org/post/oleksiy-hid-pryrodnycho-muzeju
2. Шикарне інтерв'ю з Оксеном Лісовим - директором Малої академії наук, який нині захищає Україну у складі 95-ї бригади. Про війну, роботу на посаді директора МАН та те, як вдається з позицій на нулі поєднувати дві професії.
Чесно кажучи, тут хочеться навіть зацитувати:
"Те зло, яке ми долаємо зараз у збройній боротьбі, зароджувалося з мільйонів компромісів, слабостей, боягузтва, підлості та дурості кожної окремої людини."
https://vikna.tv/istorii/intervyu-z-oksenom-lisovym-dyrektorom-man-ta-dobrovolczem/
3. Якась взагалі фантастична історія про дослідження науковців, які переконали величезного девелопера пересунути свої вітряки, аби убезпечити рідкісні види від винищення. А іншого девелопера - переселити рідкісних істот в інше місце і це реально було зроблено.
Про вплив відновлювальної енергетики на кажанів, мишей та усіляких комах, про способи мінімізації цього впливу - читайте тут
https://nrfu.org.ua/news/shans-dlya-tvaryn/
Майте гарний вечір.
P.S. А якщо виникне бажання підтримати збір на пікап 110 бригаді - ось банка https://send.monobank.ua/jar/4j1e17bUKV. Там лишилось зовсім трішки.
Пейпал - senenkoanton@gmail.com (лишайте примітку 110)
Фото просто так. Ну, майже.
❤109👍20
Біжан, брате, як так…
Ти зник навесні.
І наче стільки часу було щось вигадати, раптом що.
І от - це «раптом» сталося, а мені нічого сказати.
Не осмислював, не думав, ігнорував ці думки.
Все сподівався.
Хоча цьому навчила мене ця війна, що надію і сподівання слід запхнути у найглибшу дірку кролячої нори своєї підсвідомості.
І, навпаки, хороші новини сприймати як диво.
Ти ж був не таким, як усі.
Поки на наукових конференціях чи відкритих лекторіях всі дискутували у краватках та піджаках, ти сидів у величезній аудиторії на гальорці у своєму розтягнутому військовому светрі, який дістався тобі ще з АТО, і не поступався в рівні зарозумілої розмови.
Поки наукові популяризатори з академічними виразами облич розповідали цивільним про свої дослідження, ти на демонстраціях корчив такі гримаси і вживав такі інтонації, що всі діти навколо неодмінно намагалися послухати твої розповіді про те, як з дослідницькою метою тоненько шинкувати мізки.
Блін, Біжан, якби мені було 9-ть і я потрапив до тебе на лекцію, я б теж пішов у фізіологи, а не фізики.
Я не знаю, що написати, Біжан.
Написати так, щоб цей всратий сцикливий фейсбук остаточно мене не забанив після ще свіжого обмеження аккаунту за слово «стр..ляти» в коментарі.
Уявляєш, Біжане, стандарти спільноти першого світу тепер навіть таке слово сприймають, як загрозу.
А ти ж стріляв.
З першого дня широкомасштабки.
І до… не знаю, що там з вашою групою сталося. Що так довго шукали і так довго впізнавали.
Але я пам‘ятатиму тебе, Біжане.
Ти був крутим науковцем.
Одним з найкращих популяризаторів науки в країні.
І ти був справжнім воїном.
Герої вмирають, на жаль.
Герої вмирають.
Пам‘ятайте про ціну, яку ми платимо.
Сьогодні країна дізналася, що Біжан Шаропов, талановитий молодий науковець, фізіолог, загинув у боях за Україну зі зброєю у руках.
Важко уявити, яка прірва ідей та задумів пішли в небуття.
Ми ще не виграли цю війну.
Зважаючи на те, кого ми втрачаємо і втратили - ми щодня програємо.
Але ми мусимо перемогти.
От такий от парадокс.
Майте гарну ніч.
Ти зник навесні.
І наче стільки часу було щось вигадати, раптом що.
І от - це «раптом» сталося, а мені нічого сказати.
Не осмислював, не думав, ігнорував ці думки.
Все сподівався.
Хоча цьому навчила мене ця війна, що надію і сподівання слід запхнути у найглибшу дірку кролячої нори своєї підсвідомості.
І, навпаки, хороші новини сприймати як диво.
Ти ж був не таким, як усі.
Поки на наукових конференціях чи відкритих лекторіях всі дискутували у краватках та піджаках, ти сидів у величезній аудиторії на гальорці у своєму розтягнутому військовому светрі, який дістався тобі ще з АТО, і не поступався в рівні зарозумілої розмови.
Поки наукові популяризатори з академічними виразами облич розповідали цивільним про свої дослідження, ти на демонстраціях корчив такі гримаси і вживав такі інтонації, що всі діти навколо неодмінно намагалися послухати твої розповіді про те, як з дослідницькою метою тоненько шинкувати мізки.
Блін, Біжан, якби мені було 9-ть і я потрапив до тебе на лекцію, я б теж пішов у фізіологи, а не фізики.
Я не знаю, що написати, Біжан.
Написати так, щоб цей всратий сцикливий фейсбук остаточно мене не забанив після ще свіжого обмеження аккаунту за слово «стр..ляти» в коментарі.
Уявляєш, Біжане, стандарти спільноти першого світу тепер навіть таке слово сприймають, як загрозу.
А ти ж стріляв.
З першого дня широкомасштабки.
І до… не знаю, що там з вашою групою сталося. Що так довго шукали і так довго впізнавали.
Але я пам‘ятатиму тебе, Біжане.
Ти був крутим науковцем.
Одним з найкращих популяризаторів науки в країні.
І ти був справжнім воїном.
Герої вмирають, на жаль.
Герої вмирають.
Пам‘ятайте про ціну, яку ми платимо.
Сьогодні країна дізналася, що Біжан Шаропов, талановитий молодий науковець, фізіолог, загинув у боях за Україну зі зброєю у руках.
Важко уявити, яка прірва ідей та задумів пішли в небуття.
Ми ще не виграли цю війну.
Зважаючи на те, кого ми втрачаємо і втратили - ми щодня програємо.
Але ми мусимо перемогти.
От такий от парадокс.
Майте гарну ніч.
😢294💔65👍5🙏2
Це міг би бути текст про акт списання лопат у Армії, журналу їх обліку та чергового технічного обслуговування.
Це могла б бути драма про біль волонтерів, які благають військових зробити хай не акти приймання-передачі, а хоча б одненьке фото наданої допомоги.
Це міг би бути героїчний епос про жахіття війни, евакуацію бійців з поля бою і порятунку їхніх життів чарівниками-медиками.
Це могла би бути проза життя про жахливу бюрократію в Армії і, одночасно, фантастична оповідь про те, як система, абсолютно не призначена для ведення війни, змушена ворушитися під стусанами людей, які хочуть війну виграти.
Зрештою, це міг би бути нарис про те, нащо в Армії наче смішна посада «діловод», але після нього вже геть не смішно.
Однак цей пост нашої посестри Irina Guliy, яка рятує життя поранених в самісінькому пеклі зі стрічок новин, об‘єднує все вищеперелічене.
Якщо б я міг дати премію за найкоротшу, але найдокладнішу і найцікавішу розповідь про буденність стабілізаційного пункту і буденну незмінність паперових ідіотизмів - я б віддав її Ірі
Я не знаю, як це виправити.
Але на місці відповідальних осіб я б в найкоротші терміни почав це «не на часі» почати вирішувати.
Бо ми ж пам‘ятаємо, що це нині волонтери все витягують, а після перемоги може виявитися, що «можна було б перемогти і без волонтерів».
В тому числі на отаких стабіках.
На часі, шановні.
Коли, якщо не зараз.
Майте гарний вечір.
Пост Ірини Гулій https://www.facebook.com/100000140997850/posts/pfbid0JuMjeLUybmGmKqoPQtdYjwyrxuuzEv5AxY5Vjq71ynDxmz9EJ9UJ9nrp8pZ4W9zql/?
«Коротко (направду занадто довго) розповім про запити та акти, може комусь стане у пригоді, і не буде так тригерити.
Кожна вч теоритично має брати на баланс всю допомогу, яку отриує. Так.
Але, є нюанси.
Всю цю допомогу вч має вчасно списувати під час її використання. І тут є проблемка.
Всі документи заповнюються вручну (і я неодноразово стикалась з проблемою відсутності самих бланків цих документів (суворої звітності) у відповідних установах, це жопа, але мова не про те).
Кожна форма 100, або «сотка» (це попередня медична картка пораненого) має містити купу інформації:
Особисті дані (ПІБ, номер телефону)
Дані війського обліку (бригада, частина/підрозділ)
Час надходження пораненого та час поранення
Місце, де сталося поранення (опціонально)
Всі маніпуляції, які було проведено
Всі медикаменті які вводились (на стабпункті та на догоспітальному етапі)
Діагноз (потрібно вписати та описати всі поранення та додаткові отримані травми, бажано вмістити це у 3 рядочки довжиною у 7 см (спойлер: це неможливо))
Життєві показники пораненого до та після стабілізуючих заходів
Місце подальшої госпіталізації
Спосіб транспортування пораненого
Стан пораненого згідно офіційного сотрування
Поранений, при цьому, знаходиться в стані шоку і ледь розмовляє. Після знеболення він стає «неконтактним», тому всі ці дані ми маємо знайти в його особистих речах або вивідадти у тих, хто його доставив (а це нерідко не є евакобригада підрозділу цього бійця, і жодних даних у них немає).
Окрім того, пораненого необхідно оглянути, стабілізувати (і тут це одне слово, а включає ця маніпуляція важку роботу декількох лікарів: від реанімації, до ампутації чи навпаки тимчасового шунтування та зшивання ран; гемо- пневмоторакси ми до уваги навіть не беремо, настільки це вже рутинні справи). Обробити всі навні травми та пошкодження (утч виявити приховані).
Затім пораненого потрібно привести до тями, відмити все брудне, знайти для нього відповідний одяг (сухий та чистий: від білизни до взуття), вдягнути та підготувати до евакуації у шпиталь. При необхідності видати милиці, шапки, куртки.
Всі вцілілі речі скласти у великі пакети, окремо скласти зміст кишень та особисті речі (щоб не загубились, та не попсувались). Підписати пакети (бо вони вони всі є однакові (і їх завжди не вистачає), і переплутати ці речі в еваку дуже легко.
Далі, необхідно знайти відповідний евакуаційний транспорт (бо комусь дорогою може знадобитись ШВЛ, а комусь і дефібрилятор, які є не в кожному еваці).
Це могла б бути драма про біль волонтерів, які благають військових зробити хай не акти приймання-передачі, а хоча б одненьке фото наданої допомоги.
Це міг би бути героїчний епос про жахіття війни, евакуацію бійців з поля бою і порятунку їхніх життів чарівниками-медиками.
Це могла би бути проза життя про жахливу бюрократію в Армії і, одночасно, фантастична оповідь про те, як система, абсолютно не призначена для ведення війни, змушена ворушитися під стусанами людей, які хочуть війну виграти.
Зрештою, це міг би бути нарис про те, нащо в Армії наче смішна посада «діловод», але після нього вже геть не смішно.
Однак цей пост нашої посестри Irina Guliy, яка рятує життя поранених в самісінькому пеклі зі стрічок новин, об‘єднує все вищеперелічене.
Якщо б я міг дати премію за найкоротшу, але найдокладнішу і найцікавішу розповідь про буденність стабілізаційного пункту і буденну незмінність паперових ідіотизмів - я б віддав її Ірі
Я не знаю, як це виправити.
Але на місці відповідальних осіб я б в найкоротші терміни почав це «не на часі» почати вирішувати.
Бо ми ж пам‘ятаємо, що це нині волонтери все витягують, а після перемоги може виявитися, що «можна було б перемогти і без волонтерів».
В тому числі на отаких стабіках.
На часі, шановні.
Коли, якщо не зараз.
Майте гарний вечір.
Пост Ірини Гулій https://www.facebook.com/100000140997850/posts/pfbid0JuMjeLUybmGmKqoPQtdYjwyrxuuzEv5AxY5Vjq71ynDxmz9EJ9UJ9nrp8pZ4W9zql/?
«Коротко (направду занадто довго) розповім про запити та акти, може комусь стане у пригоді, і не буде так тригерити.
Кожна вч теоритично має брати на баланс всю допомогу, яку отриує. Так.
Але, є нюанси.
Всю цю допомогу вч має вчасно списувати під час її використання. І тут є проблемка.
Всі документи заповнюються вручну (і я неодноразово стикалась з проблемою відсутності самих бланків цих документів (суворої звітності) у відповідних установах, це жопа, але мова не про те).
Кожна форма 100, або «сотка» (це попередня медична картка пораненого) має містити купу інформації:
Особисті дані (ПІБ, номер телефону)
Дані війського обліку (бригада, частина/підрозділ)
Час надходження пораненого та час поранення
Місце, де сталося поранення (опціонально)
Всі маніпуляції, які було проведено
Всі медикаменті які вводились (на стабпункті та на догоспітальному етапі)
Діагноз (потрібно вписати та описати всі поранення та додаткові отримані травми, бажано вмістити це у 3 рядочки довжиною у 7 см (спойлер: це неможливо))
Життєві показники пораненого до та після стабілізуючих заходів
Місце подальшої госпіталізації
Спосіб транспортування пораненого
Стан пораненого згідно офіційного сотрування
Поранений, при цьому, знаходиться в стані шоку і ледь розмовляє. Після знеболення він стає «неконтактним», тому всі ці дані ми маємо знайти в його особистих речах або вивідадти у тих, хто його доставив (а це нерідко не є евакобригада підрозділу цього бійця, і жодних даних у них немає).
Окрім того, пораненого необхідно оглянути, стабілізувати (і тут це одне слово, а включає ця маніпуляція важку роботу декількох лікарів: від реанімації, до ампутації чи навпаки тимчасового шунтування та зшивання ран; гемо- пневмоторакси ми до уваги навіть не беремо, настільки це вже рутинні справи). Обробити всі навні травми та пошкодження (утч виявити приховані).
Затім пораненого потрібно привести до тями, відмити все брудне, знайти для нього відповідний одяг (сухий та чистий: від білизни до взуття), вдягнути та підготувати до евакуації у шпиталь. При необхідності видати милиці, шапки, куртки.
Всі вцілілі речі скласти у великі пакети, окремо скласти зміст кишень та особисті речі (щоб не загубились, та не попсувались). Підписати пакети (бо вони вони всі є однакові (і їх завжди не вистачає), і переплутати ці речі в еваку дуже легко.
Далі, необхідно знайти відповідний евакуаційний транспорт (бо комусь дорогою може знадобитись ШВЛ, а комусь і дефібрилятор, які є не в кожному еваці).
😢29👍1🥰1
Там часом, хлопців було би непогано трохи погодувати та відпоїти гарячим чаєм (якщо це не суперечить протоколу подальших дій: тобто бійую не будуть робити операцію чи МРТ, де бажаним є порожній шлунок). Бо ж з позицій вони приїжджають повністю замерзлими, голодними, зневодненими та брудними.
На все, про все ми маємо часу 15-20 хвилин. Бо затримувати поранених на довший час неможливо.
По-перше, це небезпечно (бо може прилетіти, і кількість жертв відповідно збільшиться на кількість поранених на стабіку),
по-друге — допомога вузьких спеціалістів має надаватися якнайшвидше, щоб не допустити погіршення стану (запалення, сепсиси, приховані кровотечі, тощо),
по-третє — потік є безперервним та досить активним, і ми не маємо місць «очікування» для такої кількості людей.
Таких поранених одночасно може бути до 10-15 (може бути і 1, але я такого шось не пам‘ятаю).
Так от.
На кожен штрик, діловод (якого фактично немає в штатці стабпункту) має оформити акти списання:
1 шприця + 1 голки (або 1 венфлона)
1 спиртової серветки
1 пари рукавчок
1 венозного джута
1 пластиря
1-2 ампул введеного препарату.
Таких штриків кожен поранений отримує від 2 (легкі) до 15 (важкі).
Тобто ці акти списання ми множимо на 2, або на 15 на кожного пораненого (тим часом, не забуваючи робити власне саму стабілізаційну роботу + писати «сотку», перебираючи речі неконтектного пораненого).
Все це робиться вручну, на папері (який може бути відсутнвм, також, як і ручки).
Діловодом, якого немає в штатці (і тут ми неймовірно вдячні Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова та рятівникам з ASAP Rescue Ukraine за їхню потужну допомогу 🫶, у всіх поточних задачах)
При важких пораненнях, діловод (якого все ще немає у штатці), має додатково списати:
1 кисневу маску
1 бактеріально-вірусний фільтр
1 підключичку (ЦВК)
1 триходовий кранік
1 подовжувач для системи
4-5 пар рукавичок
5-7 кровоспасів
1 літр стерофундину (це 2 флакони)
1 флакон геласпану
Якщо ж розчинів л‘ють більше, то додати сюди ампулу кальцію глюконату (разом зі всіма атрибутими типу шприців, голок та спиротвих серветок) та 1 флакон соди-буфер
2-3 системи для інфузій
Іноді (по-секрету) — систему для переливання донорської крові (якщо інфузій недостатньо, а зібрати кров пораненого для реінфузії неможливо), а заразом швидкі тести на віл/гепатити та цілоклони
2-4 вбираючі пелюшки (які застелчють під поранення)
1-2 термоковдри
При гемо- пневмотораксі додається
1-2 торакальні дренажі
1-2 гемакони по 600 мл (якщо по 450 мл — то більше)
1-2 оклюзійки
1-2 скальпелі
Безліч рукавичок, спиртових та марлевих серветок, бетадину, хоргексидину, перекису, вологих серветок, вбираючих пожушечок, пластирів, тощо
Кожна рана що кровить (але не є артеріальною кровотечею) потребує обробки:
10-30 марлевих серветок 10х10
1-2 ізраїльських бандажі / або 1 оклюзійки без клапану (на КОЖНУ рану)
Бетадин, перекис, хлоргекс, марля, пластирі, вбираючі подкшечки, тощо
При переламах ми додаємо сюди шини Крамера (нижні кінцівки) або м‘які шини типу SAM splint.
А ще — безкінечну кількість м‘яких еластичних бинтів шинирою 10 см та самоклеючих бинтів того ж розміру (чим менша намотка, тим більша кількість їх йде).
Бійцям колють:
ТXA — для покращення згортання крові
Декскетопрофен — як знеболювальне (легкі)
Ондасетрон — як антиблювотний засіб
Метоклопрамід — як другий препарат (якщо ондасетрону недостатньо, бо метоклопрамід має трохи інший механізм дії)
Цефтріаксон — як антибіотик широко спектру (бо більшість поранень є проникаючими, і уламки часто залишаються всередині + бруд)
Парацетамол — інфузійний (опціонально)
Нефопам, розведений на 200 мл фізухи або з використанням міні-спайку — опціонально
Стерофундин/йоностерил — 95% середніх та важких поранень
Гелофузин/геласпан/гелоплазма — 70% середніх та важких поранень
Маніт/маннітол — опціональна
Магнію сульфат — опціонально
Спазмалгон, диклофенак, дексаметазон, дротаверин, мелоксікам — опціонально
На все, про все ми маємо часу 15-20 хвилин. Бо затримувати поранених на довший час неможливо.
По-перше, це небезпечно (бо може прилетіти, і кількість жертв відповідно збільшиться на кількість поранених на стабіку),
по-друге — допомога вузьких спеціалістів має надаватися якнайшвидше, щоб не допустити погіршення стану (запалення, сепсиси, приховані кровотечі, тощо),
по-третє — потік є безперервним та досить активним, і ми не маємо місць «очікування» для такої кількості людей.
Таких поранених одночасно може бути до 10-15 (може бути і 1, але я такого шось не пам‘ятаю).
Так от.
На кожен штрик, діловод (якого фактично немає в штатці стабпункту) має оформити акти списання:
1 шприця + 1 голки (або 1 венфлона)
1 спиртової серветки
1 пари рукавчок
1 венозного джута
1 пластиря
1-2 ампул введеного препарату.
Таких штриків кожен поранений отримує від 2 (легкі) до 15 (важкі).
Тобто ці акти списання ми множимо на 2, або на 15 на кожного пораненого (тим часом, не забуваючи робити власне саму стабілізаційну роботу + писати «сотку», перебираючи речі неконтектного пораненого).
Все це робиться вручну, на папері (який може бути відсутнвм, також, як і ручки).
Діловодом, якого немає в штатці (і тут ми неймовірно вдячні Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова та рятівникам з ASAP Rescue Ukraine за їхню потужну допомогу 🫶, у всіх поточних задачах)
При важких пораненнях, діловод (якого все ще немає у штатці), має додатково списати:
1 кисневу маску
1 бактеріально-вірусний фільтр
1 підключичку (ЦВК)
1 триходовий кранік
1 подовжувач для системи
4-5 пар рукавичок
5-7 кровоспасів
1 літр стерофундину (це 2 флакони)
1 флакон геласпану
Якщо ж розчинів л‘ють більше, то додати сюди ампулу кальцію глюконату (разом зі всіма атрибутими типу шприців, голок та спиротвих серветок) та 1 флакон соди-буфер
2-3 системи для інфузій
Іноді (по-секрету) — систему для переливання донорської крові (якщо інфузій недостатньо, а зібрати кров пораненого для реінфузії неможливо), а заразом швидкі тести на віл/гепатити та цілоклони
2-4 вбираючі пелюшки (які застелчють під поранення)
1-2 термоковдри
При гемо- пневмотораксі додається
1-2 торакальні дренажі
1-2 гемакони по 600 мл (якщо по 450 мл — то більше)
1-2 оклюзійки
1-2 скальпелі
Безліч рукавичок, спиртових та марлевих серветок, бетадину, хоргексидину, перекису, вологих серветок, вбираючих пожушечок, пластирів, тощо
Кожна рана що кровить (але не є артеріальною кровотечею) потребує обробки:
10-30 марлевих серветок 10х10
1-2 ізраїльських бандажі / або 1 оклюзійки без клапану (на КОЖНУ рану)
Бетадин, перекис, хлоргекс, марля, пластирі, вбираючі подкшечки, тощо
При переламах ми додаємо сюди шини Крамера (нижні кінцівки) або м‘які шини типу SAM splint.
А ще — безкінечну кількість м‘яких еластичних бинтів шинирою 10 см та самоклеючих бинтів того ж розміру (чим менша намотка, тим більша кількість їх йде).
Бійцям колють:
ТXA — для покращення згортання крові
Декскетопрофен — як знеболювальне (легкі)
Ондасетрон — як антиблювотний засіб
Метоклопрамід — як другий препарат (якщо ондасетрону недостатньо, бо метоклопрамід має трохи інший механізм дії)
Цефтріаксон — як антибіотик широко спектру (бо більшість поранень є проникаючими, і уламки часто залишаються всередині + бруд)
Парацетамол — інфузійний (опціонально)
Нефопам, розведений на 200 мл фізухи або з використанням міні-спайку — опціонально
Стерофундин/йоностерил — 95% середніх та важких поранень
Гелофузин/геласпан/гелоплазма — 70% середніх та важких поранень
Маніт/маннітол — опціональна
Магнію сульфат — опціонально
Спазмалгон, диклофенак, дексаметазон, дротаверин, мелоксікам — опціонально
🤯49👍13❤8
Червоний рецепт: різні поєднання та пропорції, іноді — багато (особливо важко підбирати, якщо попередньо бійцю вкололи йобаний налбуфін (від щирого серця бажаю тим, хто його пропагує мати змогу особисто на собі відчути дію цього препарату при тяжкому пораненні, і неможливість подальшої анастезії саме під час ПХО, коли біль стає нестерпним))
Ну і провізорні турнікети, різні деззасоби, хірургійний інструмент, протиопікове, шовний, шовкові пластирі, тактичні ножиці, тазові шини, вузлові турнікети, тощо.
Давайте разом спробуємо прорахувати кількість актів списання, яку потрібно заповнити (від руки) на одного бійця?
Окрім, власне, «сотки» та самої роботи.
І враховуючи відсутність діловода в штатці.
А якщо таких поранених 10 одночасно, і не вистачає навіть самих лікарів?
Правильні відповіді пишіть, будь ласка, у коментарі.
Я про що, насправді?
Я знаю, як працюють фонди, і якою важливою для них є прозора звітність. Це на 100% правильно. Я знаю.
Але наші реалії не дають змоги військовим лікарям дотримуватись цих правил. Бо порятунок поранених це є першочергова задача. А папірчики, фоточки та актики — то другорядне. Вибачте за це.
А після неодноразових прильотів С300 саме по мтабілвзаційних пунктах, діловод (якого немає в штатці) має викликати на місце події спеціальну комісію, яка має розслідувати причини знищення майна, яке є на балансі вч.
У Бахмут ніхто з них, звісно, не поїде.
Тому всі знищені та втрачені речі лишаються боргами на вч (точніше: на матеріально відповідальних особах). Навіть, якщо цю допомогу вч отримала безкоштовно.
Упс, ска.
Саме тому, ми тепер збираємо допомогу саме бюджетами (донатами) і закуповуємо її самостійно, без актів та звітів.
Ті з‘єднання, які ще тільки готуються до вирушення у сектор, дійсно мають змогу займатись паперовими питаннями.
Ми — ні.
На жаль.
Але допомога дуже потрібна САМЕ тут.
Бо від держави наші фантастичні і дуже продуктивні стабілізаційні пункти не отримують ніц (чому це є так, ми обов‘язково запитаємо у нашого найвищого керівництва, просто зараз на це немає часу).
Тому доєднуйтесь, будь ласка, але вже з розумінням важкості цієї ситуації.
Дякую за увагу.
Доповідь закінчила.
*На перших двох фото — стабпункт о 15:00.
На третьому — о 18:27 (в одному з залів одночасно є 6 поранених, 4 лікаря та 2 евакобригади; поруч є ще друга операційна з пораненими + тамбур, де вже сидять стабілізовані бійці)»
Ну і провізорні турнікети, різні деззасоби, хірургійний інструмент, протиопікове, шовний, шовкові пластирі, тактичні ножиці, тазові шини, вузлові турнікети, тощо.
Давайте разом спробуємо прорахувати кількість актів списання, яку потрібно заповнити (від руки) на одного бійця?
Окрім, власне, «сотки» та самої роботи.
І враховуючи відсутність діловода в штатці.
А якщо таких поранених 10 одночасно, і не вистачає навіть самих лікарів?
Правильні відповіді пишіть, будь ласка, у коментарі.
Я про що, насправді?
Я знаю, як працюють фонди, і якою важливою для них є прозора звітність. Це на 100% правильно. Я знаю.
Але наші реалії не дають змоги військовим лікарям дотримуватись цих правил. Бо порятунок поранених це є першочергова задача. А папірчики, фоточки та актики — то другорядне. Вибачте за це.
А після неодноразових прильотів С300 саме по мтабілвзаційних пунктах, діловод (якого немає в штатці) має викликати на місце події спеціальну комісію, яка має розслідувати причини знищення майна, яке є на балансі вч.
У Бахмут ніхто з них, звісно, не поїде.
Тому всі знищені та втрачені речі лишаються боргами на вч (точніше: на матеріально відповідальних особах). Навіть, якщо цю допомогу вч отримала безкоштовно.
Упс, ска.
Саме тому, ми тепер збираємо допомогу саме бюджетами (донатами) і закуповуємо її самостійно, без актів та звітів.
Ті з‘єднання, які ще тільки готуються до вирушення у сектор, дійсно мають змогу займатись паперовими питаннями.
Ми — ні.
На жаль.
Але допомога дуже потрібна САМЕ тут.
Бо від держави наші фантастичні і дуже продуктивні стабілізаційні пункти не отримують ніц (чому це є так, ми обов‘язково запитаємо у нашого найвищого керівництва, просто зараз на це немає часу).
Тому доєднуйтесь, будь ласка, але вже з розумінням важкості цієї ситуації.
Дякую за увагу.
Доповідь закінчила.
*На перших двох фото — стабпункт о 15:00.
На третьому — о 18:27 (в одному з залів одночасно є 6 поранених, 4 лікаря та 2 евакобригади; поруч є ще друга операційна з пораненими + тамбур, де вже сидять стабілізовані бійці)»
👍63😢31❤14🤯13💔5
6 днів тому я попросив у Вас дозбирати коштів на пікап для 110 бригади.
За 2 ночі Ви зібрали не тільки всю суму, а й лишилося коштів на логістику і частково на ремонт.
Минуло ще 4 дні і... машина вже в Україні.
Ви розумієте, так, що Ви зробили диво?
Осьо вона на фото.
Росіяни можуть мати скільки завгодно гармат на складах і шапок-ушанок у підземних сховищах, але неможливо перемогти країну, де весь народ усіма можливими засобами відстоює свою землю.
Просто дякую Вам.
До речі, сьогодні ми вже передали один відремонтований пікап в один з підрозділів, але звіт буде пізніше.
А ми поки відкриваємо збір на джип для другої реактивної батареї, що випалює росіян у найгарячішому для них пеклі на Бахмутському напрямку.
Тому якщо раптом Ви зайдете в кав'ярню, але чомусь кави не захочете, а, натомість, перерахуєте ці кошти на джип - це буде круто.
Сила малих донатів працює.
Ось посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/9QEj3hpx7b
Якщо зручніше пейпал - перекидайте сюди senenkoanton@gmail.com з коментарем "2 реактивна".
Майте гарний тихий вечір.
За 2 ночі Ви зібрали не тільки всю суму, а й лишилося коштів на логістику і частково на ремонт.
Минуло ще 4 дні і... машина вже в Україні.
Ви розумієте, так, що Ви зробили диво?
Осьо вона на фото.
Росіяни можуть мати скільки завгодно гармат на складах і шапок-ушанок у підземних сховищах, але неможливо перемогти країну, де весь народ усіма можливими засобами відстоює свою землю.
Просто дякую Вам.
До речі, сьогодні ми вже передали один відремонтований пікап в один з підрозділів, але звіт буде пізніше.
А ми поки відкриваємо збір на джип для другої реактивної батареї, що випалює росіян у найгарячішому для них пеклі на Бахмутському напрямку.
Тому якщо раптом Ви зайдете в кав'ярню, але чомусь кави не захочете, а, натомість, перерахуєте ці кошти на джип - це буде круто.
Сила малих донатів працює.
Ось посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/9QEj3hpx7b
Якщо зручніше пейпал - перекидайте сюди senenkoanton@gmail.com з коментарем "2 реактивна".
Майте гарний тихий вечір.
👍83❤55