Краси Вам у стрічку.
Чесно кажучи, коли мене минулого листопада запитали, чи варто проводити конкурс наукової фотографії у 2022 році, я розмірковував приблизно 5 секунд, а потім відповів - "Мусимо".
Так, українська наука і до цього не була балувана ані увагою політиків (скоріше зневагою), ані піклуванням суспільства, а під час війни взагалі втратила купу інститутів, університетів, кадрів і перспектив.
Здавалось би - які ще фотографії... Тут би вижити.
Тим не менш, організація і проведення конкурсу з одного боку стала б потужним символом для самих учених, що життя триває, а з іншого - продовжила б боротьбу за насичення інформаційного простору продуктом, створеним в Україні розумними людьми.
Адже конкурс фотографії організовується не ким-небудь, а Вікімедіа Україна / Wikimedia Ukraine, а світлини викарбовуються не просто в Інтернетах, а слугують ілюстративним матеріалом для статей у Вікіпедії.
Конкурс відбувся.
Для мене було честю у ньому журювати разом з іншими прекрасними науковцями.
66 учасників та учасниць, 539 робіт.
5 категорій: «Люди в науці», «Мікроскопія», «Живі організми», «Нефотографічні зображення», «Загальна категорія».
За цим посиланням Ви можете подивитися фото усіх переможців https://blog.wikimedia.org.ua/2023/02/16/science-competition-results-2/, а собі я нависмикував найулюбленіші.
І приємно, що одне з зображень створено в моєму Інституті фізики НАН України.
Життя триває.
І ці світлини лиш підкреслюють віру у невідворотність перемоги України.
Майте гарний вечір.
Чесно кажучи, коли мене минулого листопада запитали, чи варто проводити конкурс наукової фотографії у 2022 році, я розмірковував приблизно 5 секунд, а потім відповів - "Мусимо".
Так, українська наука і до цього не була балувана ані увагою політиків (скоріше зневагою), ані піклуванням суспільства, а під час війни взагалі втратила купу інститутів, університетів, кадрів і перспектив.
Здавалось би - які ще фотографії... Тут би вижити.
Тим не менш, організація і проведення конкурсу з одного боку стала б потужним символом для самих учених, що життя триває, а з іншого - продовжила б боротьбу за насичення інформаційного простору продуктом, створеним в Україні розумними людьми.
Адже конкурс фотографії організовується не ким-небудь, а Вікімедіа Україна / Wikimedia Ukraine, а світлини викарбовуються не просто в Інтернетах, а слугують ілюстративним матеріалом для статей у Вікіпедії.
Конкурс відбувся.
Для мене було честю у ньому журювати разом з іншими прекрасними науковцями.
66 учасників та учасниць, 539 робіт.
5 категорій: «Люди в науці», «Мікроскопія», «Живі організми», «Нефотографічні зображення», «Загальна категорія».
За цим посиланням Ви можете подивитися фото усіх переможців https://blog.wikimedia.org.ua/2023/02/16/science-competition-results-2/, а собі я нависмикував найулюбленіші.
І приємно, що одне з зображень створено в моєму Інституті фізики НАН України.
Життя триває.
І ці світлини лиш підкреслюють віру у невідворотність перемоги України.
Майте гарний вечір.
Вікімедіа Україна
Конкурс наукових зображень 2022: зустрічайте переможців
Із 20 листопада до 20 грудня тривала українська частина Конкурсу наукових зображень для Вікіпедії. До цієї кампанії долучилися 66 учасників та учасниць, які завантажили 539 наукових файлів. Про пер…
❤127👍26
Коли гуглиш просто людину чи історичну постать, то зручно першим посиланням бачити про неї сторінку у Вікіпедії, де зібрано всю важливу інформацію.
Але інколи від такого щемить серце, бо інколи виявляється, що сторінка у Вікіпедії написана про юного хлопця, який в свої 15-років вже став історичною постаттю, тому що боровся за Україну і загинув від рук проросійських терористів.
Мова про Дідіка Данила Андрійовича, 1999 року народження, якого вбили під час Ходи гідності у Харкові цього дня.
Він ще добу боровся за своє життя, однак дива не трапилося.
Я не перебільшуватиму, якщо скажу, що постать Дані стала настільки впізнаваною завдяки системній роботі Ruslan Gorovyi.
Він роками бореться за те, щоб рідна школа Данила носила його ім'я і для мене досі загадка, чому цього не стається.
Тим не менш, у киян зараз є шанс перейменувати безіменний сквер (як би це дивно не звучало) у Голосіївському районі між будинками 2 та 2/25 на вул. Паньківській на честь Данила Дідіка.
Проголосувати можна у додатку Київ Цифровий отут https://kvd.page.link/nDtNguprwpbxzePWA
Єдине зауваження: може я і олєнь, але просто так за посиланням я не зміг перейти на опитувальник ані з десктопа, ані з телефона (при тому, що додаток в мене оновлено), тому довелося вручну шукати "Опитування" і в невеличкому переліку шукати Дідіка.
Майте гарний день.
І пам'ятайте тих, хто поклав за Україну свої життя.
Але інколи від такого щемить серце, бо інколи виявляється, що сторінка у Вікіпедії написана про юного хлопця, який в свої 15-років вже став історичною постаттю, тому що боровся за Україну і загинув від рук проросійських терористів.
Мова про Дідіка Данила Андрійовича, 1999 року народження, якого вбили під час Ходи гідності у Харкові цього дня.
Він ще добу боровся за своє життя, однак дива не трапилося.
Я не перебільшуватиму, якщо скажу, що постать Дані стала настільки впізнаваною завдяки системній роботі Ruslan Gorovyi.
Він роками бореться за те, щоб рідна школа Данила носила його ім'я і для мене досі загадка, чому цього не стається.
Тим не менш, у киян зараз є шанс перейменувати безіменний сквер (як би це дивно не звучало) у Голосіївському районі між будинками 2 та 2/25 на вул. Паньківській на честь Данила Дідіка.
Проголосувати можна у додатку Київ Цифровий отут https://kvd.page.link/nDtNguprwpbxzePWA
Єдине зауваження: може я і олєнь, але просто так за посиланням я не зміг перейти на опитувальник ані з десктопа, ані з телефона (при тому, що додаток в мене оновлено), тому довелося вручну шукати "Опитування" і в невеличкому переліку шукати Дідіка.
Майте гарний день.
І пам'ятайте тих, хто поклав за Україну свої життя.
👍131🙏32❤12
Біжан...
Колись давно в силу своєї неосвіченості я вважав, що це якесь прізвисько.
Вже пізніше колеги розтлумачили, що Біжан Шаропов народився в Таджикистані і тому його ім'я настільки незвичне для мого вуха.
Останні кілька тижнів кілька журналістів мене розпитували про цього прекрасного молодого науковця та сміливого воїна, якого вбили росіяни, і я всіх спрямовував або до його колег у білих халатах, або до його колег у пікселі.
І тепер із задоволенням пропоную Вам почитати трошки про біографію Біжана Шаропова, його життєвий, науковий та бойовий шлях.
https://novynarnia.com/2023/02/20/bsharopov/
Ти був крутим, Біжане.
Спочивай з миром.
Колись давно в силу своєї неосвіченості я вважав, що це якесь прізвисько.
Вже пізніше колеги розтлумачили, що Біжан Шаропов народився в Таджикистані і тому його ім'я настільки незвичне для мого вуха.
Останні кілька тижнів кілька журналістів мене розпитували про цього прекрасного молодого науковця та сміливого воїна, якого вбили росіяни, і я всіх спрямовував або до його колег у білих халатах, або до його колег у пікселі.
І тепер із задоволенням пропоную Вам почитати трошки про біографію Біжана Шаропова, його життєвий, науковий та бойовий шлях.
https://novynarnia.com/2023/02/20/bsharopov/
Ти був крутим, Біжане.
Спочивай з миром.
Новинарня – новини України, що воює
“Сила буде на боці ворога, а за нас – час”. Історія майданівця і науковця Біжана Шаропова, який загинув за Україну
Ми сиділи на Луганській ТЕС під обстрілами, нам було нудно, і ми вирішили зробити бізнес. Вирішили виробляти реактиви, – писав Біжан Шаропов 9 вересня 2017 ро.
😢166❤28👍14
Моя стрічка сповнюється спогадами і рефлексіями до річниці широкомасштабного вторгнення, а Гуркіт... а що Гуркіт?
Гуркіт розпочинає новий аукціон з розіграшем шикарнючих книжок, марок та браслета, аби зібрати кошти на наступну автівку, яка поїде "віддячувати" росіянам за минуле нескінченне 24 лютого.
Цього разу, як Ви бачите, анонс аукціону запускається у групі Гуркоту, а не на моїй сторінці, і так буде і надалі, бо так і має бути.
Я щиро вдячний Ruslan Gorovyi та Мартин Брест за то, шо надали свої книжки, причому книга від Руслана має реально бойову історію.
За марки вдячний Nelya Plakhota.
А за браслет Азов-Сталь - Валерия Адвена.
Зверніть увагу, що правила аукціону зовсім трошечки змінилися і скріни ставок на аукціон Ви маєте скидати в коментарі до основного посту в групі Гуркоту.
Плюс, щоб мати більше шансів - треба робити окремі ставки.
Бажаю всім удачі і тихої-тихої ночі.
Нічого більшого, аніж сталося 24 лютого 2022 року, росіяни вже не здатні зробити.
Переможемо.
Пост в групі Гуркоту https://www.facebook.com/hurkit.bf/posts/pfbid0qhcBVsinoUTt17sJfCuAQb3cUkyibuJSi39NzP6yGe8uiLks2PSXjyoPcpNK75v9l:
""Це книжка, яку я подарував одному військовому. Якось присилає фотку:
— Диви. У нас тут трохи була войнушка.
І показує простріляний "Поіменник".
— Ого, трохи. Давай поміняю?
— Та можна ж читать.
Однак я таки книжку замінив. Потім вона деякий час лежала в мене на столі нагадуючи про те, що війна зовсім поруч, і небезпека завжди просто на відстані витягнутої руки. А тепер вона може ще й принести користь", — розповідає письменник, волонтер, продюсер Ruslan Gorovyi.
Друзі й подруги, розпочинаємо новий аукціон! Дуже хочеться назбирати на пікап для евакуації поранених та підвозу боєкомплекту ЗСУ.
Серед лотів цього разу багато книжок. Бо xpiн цим pociянам, а не українська культура. Xpiн, а ще й часник, як для справжніх вурдалаків. Отже, наші лоти:
1. Книжка з історією — прострілений "Поіменник" українського бійця від Руслана Горового. Прострілений, але читати можна!
2. Книжка ЙБН БЛД РСН — справжній підручник з pycoфобії, концентрат ненависті до загарбників, зліпок найстрашнішого року нашого життя, який уклав Мартин Якуб. Збірка есеїв, віршів, оповідань від 60 авторок та авторів: письменників, поеток, артилеристів, волонтерок, науковиць, криміналістів, офіцерок, стендаперок, стартаперок, художників та інших. Серед яких Христина Морозова з команди Гуркоту. Книжка існує лише у 100 примірниках, купити її не можна. Можна лише виграти.
3. Книжка Мартина Бреста "Піхота. Наша земля" з автографом!
4. Усі марки, випущені після початку pociйського вторгнення (окрім "pyccкій корабль іді на..й" ). Від Залужного до херсонських кавунів.
5. Браслет Азов-Сталь.
Правила аукціону (УВАГА, ОНОВЛЕННЯ):
Ставка на лот — 400 грн.
1. За мінімальну ставку в 400 грн ви отримаєте право взяти участь у розіграші 4-х з 5-ти лотів — трьох книжок, марок чи браслета (чому 4-х з 5-ти — читайте далі). Ставка не повертається. Це як донат на авто для ЗСУ.
2. Щоб збільшити свої шанси на виграш — ви можете ставити необмежену кількість разів. Але ми ввели нове правило — по кожній вашій ставці ми просимо зробити скрін і закинути його в коментарі під цей пост.
3. Великі ставки є сенс розбивати на декілька. Тобто замість 1 200 грн, зробити три ставки по 400 грн. Більше ОКРЕМИХ ставок, більше скрінів в коментарях — більше ваших шансів на перемогу.
4. Серед людей, які зробили більше, ніж одну ставку, ми оберемо найбільшого донатора чи донаторку та автоматично винагородимо одним із лотів, який визначимо рандомайзером.
5. Механізм для аукціону — рандомна система. Що це? Після перерахунку всіх однакових внесків в цю банку https://send.monobank.ua/jar/91Xwpy1J8j
кожній ставці буде присвоєно номер в коментарях до цього поста.
Контролює процес незмінно — бог логістики й очільник Гуркоту Vlad Samoylenko.
6. Аукціон триватиме від цього моменту до 21:30 четверга, 2 березня. Anton Senenko із Владом розпочнуть стрім, на якому рандомайзер обере ВИПАДКОВОГО переможця чи переможницю. Сума виручених коштів буде оприлюднена до останньої копійки.
Гуркіт розпочинає новий аукціон з розіграшем шикарнючих книжок, марок та браслета, аби зібрати кошти на наступну автівку, яка поїде "віддячувати" росіянам за минуле нескінченне 24 лютого.
Цього разу, як Ви бачите, анонс аукціону запускається у групі Гуркоту, а не на моїй сторінці, і так буде і надалі, бо так і має бути.
Я щиро вдячний Ruslan Gorovyi та Мартин Брест за то, шо надали свої книжки, причому книга від Руслана має реально бойову історію.
За марки вдячний Nelya Plakhota.
А за браслет Азов-Сталь - Валерия Адвена.
Зверніть увагу, що правила аукціону зовсім трошечки змінилися і скріни ставок на аукціон Ви маєте скидати в коментарі до основного посту в групі Гуркоту.
Плюс, щоб мати більше шансів - треба робити окремі ставки.
Бажаю всім удачі і тихої-тихої ночі.
Нічого більшого, аніж сталося 24 лютого 2022 року, росіяни вже не здатні зробити.
Переможемо.
Пост в групі Гуркоту https://www.facebook.com/hurkit.bf/posts/pfbid0qhcBVsinoUTt17sJfCuAQb3cUkyibuJSi39NzP6yGe8uiLks2PSXjyoPcpNK75v9l:
""Це книжка, яку я подарував одному військовому. Якось присилає фотку:
— Диви. У нас тут трохи була войнушка.
І показує простріляний "Поіменник".
— Ого, трохи. Давай поміняю?
— Та можна ж читать.
Однак я таки книжку замінив. Потім вона деякий час лежала в мене на столі нагадуючи про те, що війна зовсім поруч, і небезпека завжди просто на відстані витягнутої руки. А тепер вона може ще й принести користь", — розповідає письменник, волонтер, продюсер Ruslan Gorovyi.
Друзі й подруги, розпочинаємо новий аукціон! Дуже хочеться назбирати на пікап для евакуації поранених та підвозу боєкомплекту ЗСУ.
Серед лотів цього разу багато книжок. Бо xpiн цим pociянам, а не українська культура. Xpiн, а ще й часник, як для справжніх вурдалаків. Отже, наші лоти:
1. Книжка з історією — прострілений "Поіменник" українського бійця від Руслана Горового. Прострілений, але читати можна!
2. Книжка ЙБН БЛД РСН — справжній підручник з pycoфобії, концентрат ненависті до загарбників, зліпок найстрашнішого року нашого життя, який уклав Мартин Якуб. Збірка есеїв, віршів, оповідань від 60 авторок та авторів: письменників, поеток, артилеристів, волонтерок, науковиць, криміналістів, офіцерок, стендаперок, стартаперок, художників та інших. Серед яких Христина Морозова з команди Гуркоту. Книжка існує лише у 100 примірниках, купити її не можна. Можна лише виграти.
3. Книжка Мартина Бреста "Піхота. Наша земля" з автографом!
4. Усі марки, випущені після початку pociйського вторгнення (окрім "pyccкій корабль іді на..й" ). Від Залужного до херсонських кавунів.
5. Браслет Азов-Сталь.
Правила аукціону (УВАГА, ОНОВЛЕННЯ):
Ставка на лот — 400 грн.
1. За мінімальну ставку в 400 грн ви отримаєте право взяти участь у розіграші 4-х з 5-ти лотів — трьох книжок, марок чи браслета (чому 4-х з 5-ти — читайте далі). Ставка не повертається. Це як донат на авто для ЗСУ.
2. Щоб збільшити свої шанси на виграш — ви можете ставити необмежену кількість разів. Але ми ввели нове правило — по кожній вашій ставці ми просимо зробити скрін і закинути його в коментарі під цей пост.
3. Великі ставки є сенс розбивати на декілька. Тобто замість 1 200 грн, зробити три ставки по 400 грн. Більше ОКРЕМИХ ставок, більше скрінів в коментарях — більше ваших шансів на перемогу.
4. Серед людей, які зробили більше, ніж одну ставку, ми оберемо найбільшого донатора чи донаторку та автоматично винагородимо одним із лотів, який визначимо рандомайзером.
5. Механізм для аукціону — рандомна система. Що це? Після перерахунку всіх однакових внесків в цю банку https://send.monobank.ua/jar/91Xwpy1J8j
кожній ставці буде присвоєно номер в коментарях до цього поста.
Контролює процес незмінно — бог логістики й очільник Гуркоту Vlad Samoylenko.
6. Аукціон триватиме від цього моменту до 21:30 четверга, 2 березня. Anton Senenko із Владом розпочнуть стрім, на якому рандомайзер обере ВИПАДКОВОГО переможця чи переможницю. Сума виручених коштів буде оприлюднена до останньої копійки.
👍57❤21
Усі виручені кошти за проведений аукціон будуть направлені на купівлю пікапа для ЗСУ. Окреме прохання — коли ви донатите, підписуйтеся. Або прізвищем-іменем, або нікнеймом на фейсбуці, за яким вас можна буде однозначно ідентифікувати під час розіграшу.
Переможемо!"
Переможемо!"
👍45❤16
Якийсь листок у файлику абсолютно безпардонно підсунули до моєї кави і я почув стандартне “Прошу…”.
Мені це миттю нагадало приміські електрички Парижа, де тобі так само, зануреному у свої думки, волоцюги і жебраки тицяють папірець, а там написана, звісно, жаліслива історія та прохання подати 1 євро.
Я глянув на Влада, що сидів навпроти, а тоді майже інстинктивно захитав головою і підняв руку у заперечуючому жесті, навіть не дивлячись на власника листка.
“... підпишіть петицію, щоб моєму синові присвоїли звання Героя України…” - долунала до мене решта фрази.
Лиш тоді я підвів очі на людину, що втрутилася в нашу важливу розмову тет-а-тет, і побачив охайно вдягнену жінку.
“Він воював і загинув” - було продовжила вона, але на останньому слові її голос обірвався, наче тріснула десь в матрасі іржава пружина.
Я дивився їй в очі, вона дивилася на мене.
А тоді заплакала.
Заплакала так, як плачуть люди, котрі вчергове переживають власноруч вимовлене слово “загинув” стосовно рідної людини.
Ніби саме в цей момент вона помирає знову. І ще раз. Раз за разом.
Я опустив очі долу і почав намагатися читати петицію.
Літери стрибали по рядках, слова плуталися між собою, я ніяк не міг сконцентруватися.
Одночасно до мене доносилися уривки фраз про “дві (три?) вищі освіти”, “пішов воювати”, “прикривав кулеметника”, “куля снайпера потрапила в шию”.
Вона говорила і говорила, а потім почала питати “нащо я його відпустила?”, “за що він загинув?” і ще множину інших запитань, на які будь-яка відповідь звучала б з моїх вуст максимально недолуго.
Я закрив долонями обличчя. Просто закрив.
Влад намагався з нею говорити, а я сидів і розумів, як мені потрібна Оксана…
Та Оксана, яка мені годинами розповідала про свого загиблого чоловіка - нашого Вову Гунька. Яка потім поїхала з Києва в нікуди.
А потім, як Фенікс, створила спільноту дружин полеглих Героїв*.
Скільки та жінка нам розповідала про свого сина? Про його майбутнє весілля… Про ремонт в квартирі і як вони разом вішали штори… Десять хвилин? Тридцять? Годину?
Я не знаю.
Але коли я прийшов додому, я написав Оксані Боркун.
І спитав, чи є спільноти для мам полеглих Героїв.
Оксана мені скинула посилання на приватну групу Родин Героїв Янголів, де рідні загиблих бійців можуть знайти психологічну та юридичну підтримку https://www.facebook.com/groups/522419040075505/
Ось пост про цю ініціативу https://www.facebook.com/vatsenko.t/posts/pfbid0HfHmSDi92T2M61eMQe1sA3FUBjWEPxFtHYmwALdbBUg8rcMGjoU2rr4h4zjQtS5pl
Тож, якщо Ви знаєте, кому ця спільнота потрібна - покажіть.
А петиція тієї жінки про її сина Олексія Бездольного - тут https://petition.president.gov.ua/petition/176180
*Пост про закриту спільноту для дружин полеглих Героїв - тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4628
Росіяни навіть не уявляють, що вони накоїли.
І чому вони вже є навіки проклятими.
Майте гарний тихий вечір.
Апдт. А от є ще фонд Мрія від Юлії Паєвської https://www.facebook.com/julia.paevska/posts/pfbid0247rGGePxbb77sbWfRZjjcEU1TQW6owMG6sG7F2DdaDMjff61Wg7ByjW2J3tj3bhAl
Мені це миттю нагадало приміські електрички Парижа, де тобі так само, зануреному у свої думки, волоцюги і жебраки тицяють папірець, а там написана, звісно, жаліслива історія та прохання подати 1 євро.
Я глянув на Влада, що сидів навпроти, а тоді майже інстинктивно захитав головою і підняв руку у заперечуючому жесті, навіть не дивлячись на власника листка.
“... підпишіть петицію, щоб моєму синові присвоїли звання Героя України…” - долунала до мене решта фрази.
Лиш тоді я підвів очі на людину, що втрутилася в нашу важливу розмову тет-а-тет, і побачив охайно вдягнену жінку.
“Він воював і загинув” - було продовжила вона, але на останньому слові її голос обірвався, наче тріснула десь в матрасі іржава пружина.
Я дивився їй в очі, вона дивилася на мене.
А тоді заплакала.
Заплакала так, як плачуть люди, котрі вчергове переживають власноруч вимовлене слово “загинув” стосовно рідної людини.
Ніби саме в цей момент вона помирає знову. І ще раз. Раз за разом.
Я опустив очі долу і почав намагатися читати петицію.
Літери стрибали по рядках, слова плуталися між собою, я ніяк не міг сконцентруватися.
Одночасно до мене доносилися уривки фраз про “дві (три?) вищі освіти”, “пішов воювати”, “прикривав кулеметника”, “куля снайпера потрапила в шию”.
Вона говорила і говорила, а потім почала питати “нащо я його відпустила?”, “за що він загинув?” і ще множину інших запитань, на які будь-яка відповідь звучала б з моїх вуст максимально недолуго.
Я закрив долонями обличчя. Просто закрив.
Влад намагався з нею говорити, а я сидів і розумів, як мені потрібна Оксана…
Та Оксана, яка мені годинами розповідала про свого загиблого чоловіка - нашого Вову Гунька. Яка потім поїхала з Києва в нікуди.
А потім, як Фенікс, створила спільноту дружин полеглих Героїв*.
Скільки та жінка нам розповідала про свого сина? Про його майбутнє весілля… Про ремонт в квартирі і як вони разом вішали штори… Десять хвилин? Тридцять? Годину?
Я не знаю.
Але коли я прийшов додому, я написав Оксані Боркун.
І спитав, чи є спільноти для мам полеглих Героїв.
Оксана мені скинула посилання на приватну групу Родин Героїв Янголів, де рідні загиблих бійців можуть знайти психологічну та юридичну підтримку https://www.facebook.com/groups/522419040075505/
Ось пост про цю ініціативу https://www.facebook.com/vatsenko.t/posts/pfbid0HfHmSDi92T2M61eMQe1sA3FUBjWEPxFtHYmwALdbBUg8rcMGjoU2rr4h4zjQtS5pl
Тож, якщо Ви знаєте, кому ця спільнота потрібна - покажіть.
А петиція тієї жінки про її сина Олексія Бездольного - тут https://petition.president.gov.ua/petition/176180
*Пост про закриту спільноту для дружин полеглих Героїв - тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4628
Росіяни навіть не уявляють, що вони накоїли.
І чому вони вже є навіки проклятими.
Майте гарний тихий вечір.
Апдт. А от є ще фонд Мрія від Юлії Паєвської https://www.facebook.com/julia.paevska/posts/pfbid0247rGGePxbb77sbWfRZjjcEU1TQW6owMG6sG7F2DdaDMjff61Wg7ByjW2J3tj3bhAl
💔185😢48👍10❤4