Власне, цього дня рівно рік тому нас із Андрієм з метро Академмістечко додому привезла поліцейська машина.
А до Академмістечка з Романівки привезли на постріляному бусі бійці СБУ.
А до Романівки з Ірпеня нас колоною між боями виводила Морська піхота України.
Ми всі були контужені, але живі і цілі.
Як ми кажемо - другий день народження як він є.

Тут, на цих фото одне й те саме місце тоді і рік по тому.
Зустрілись. Згадали.

Чесно кажучи, рефлексувати зовсім не хочеться, бо після 5 березня були моменти ще жорсткіші.
Але тоді таки відбулося хрещення Ірпінем.

Спасибі Морській піхоті.
Спасибі СБУ.
Спасибі поліції.
І спасибі усім Силам Оборони України.

Також дякую Kyrylo Beskorovayny, Svetlana Arbuzova та Vladyslav Greziev, що в ніч з 5 на 6 березня 2022 року відгукнулись на мій пост про нашу постріляну колону і знайшли нам 3 машини замість втрачених.

Єдине що додам - згадую свої думки в ті дні: взагалі було неясно, що буде далі і скільки ми протримаємось.

Слава усім живим захисникам і вічна пам'ять усім полеглим Героям за те, що втримали нас на краю прірви.

Ну, і Костянтин Бакуемський, дякую, що повернувся за нами.

Переможемо.

Нагадую, що о 21.00 на сторінці Гуркіт (https://www.facebook.com/hurkit.bf) починаємо розіграш цінних лотів для збору коштів на автівку для ЗСУ :)

А я ж ніколи не любив посипати каву корицею.
Отак мені зроблять латте і питають: "Корицю додати?"
А я усім єством відчуваю, що то зайве.
Аж ось Вам - кориця може бути отруйною!
Або мускатний горіх - 3 горіха випадково з'їв і організму дрова. Наука ж знає випадки, коли випадкове поїдання мускатного горіха дітьми призводило до смертельних випадків.
А ваніль! Ой, що там про неї розповідати...
До речі, Ви знали, що рожевий перець - це взагалі не перець?

Шановні, я Вас вітаю і пропоную черговий дайджест наукових та навколонаукових новин, що мені втрапили в око, і які, я вважаю, будуть цікаві Вам.

1. Клікбейтні заголовки, що я їх насовав на початок посту - абсолютно правдиві. Але не все так однозначно :) Справа у тому, що я послухав півтори години просто дахозривної лекції гуру ботанічних оповідей Olexii Kovalenko про спеції
https://www.youtube.com/watch?v=2FmqoV7O6ko

Тут він розповідає не тільки про історію виникнення тих чи інших приправ, їхнє виробництво, поширення, способи вживання та отруйність їхніх окремих видів.
Олексій навчає розрізняти корицю справжню і фальшиву, обирати якісну гвоздику та какао з максимальним умістом корисних речовин, розтлумачує, чому червоний, зелений, білий і чорний перець - то одне й те саме, але ж в чому відмінність, екскурсує по кардамону, куркумі, імбирю, шафрану і багатьом іншим спеціям з нашої кухні.
Дуже раджу.

2. Я почав в дорозі слухати лекції Тімоті Снайдера про Україну українською. Їх усього 16 штук, всі вони тут:
https://www.youtube.com/watch?v=OZlgAYG0uec&list=PLe6NcH-LB5H2zezHOm0ii9LGd4gaEA38A

Поки встиг прослухати 3 лекції - про визначення націй, міфи путіна про Україну, (не)визначеність історичних подій наперед і можу сказати, що якби в школах так викладали історію України - без зубріння дат, але по суті - ми б багато чого виграли.
Можна було б Снайдера хоча б тимчасово поставити замість Шкарлєта і принаймні маячня плагіатора про то, шо історію треба вчити вдома, спочила б в бозі.

Але, насправді, я хочу привернути Вашу увагу до ютьюб-каналу, де викладені лекції Тімоті: Хмаринка Science.
Чесно скажу, канал став для мене приємним відкриттям. Я його поки не досліджував спеціально, але дуже раджу до нього придивитися, бо там є відео про історію МКС, лекції Сапольськи, Сендела, Краусса і Докінза.
Відчуваю, що цей канал - перлина українського ютьюбу.

3. Знакова стаття про втрати української науки та IT-індустрії під час широкомасштабного вторгнення.
Про вже легендарного науковця і популяризатора науки - Біжана Шаропова.
Про хіміка Андрія Кравченка.
Та айтівця Данила Богуславського.
Всі вони загинули у бою, захищаючи Україну.
https://tech.liga.net/ua/ukraine/article/kogo-poteryala-nauka-i-it-tri-istorii-uchenyh-i-aytishnika-kotorye-pogibli-na-voyne-s-rf

4. Alpha Centauri випустила чергове цікаве відео, де фахово розповіла, чому у сучасних ракет так багато двигунів, і, власне, навела приклади усіх ракетоносіїв, які найближчим часом дуже допоможуть людству далі опановувати космічний простір.
https://www.youtube.com/watch?v=Rwn0GF12Nek

5. Найавторитетніший науковий журнал у світі Nature опублікував статтю членкині Наукового комітету Нацради з питань розвитку науки і технологій Svetlana Arbuzova про вплив широкомасштабного вторгнення на наукову сферу України.
https://www.nature.com/articles/d41586-023-00518-y
Про втрати української науки, допомогу міжнародних партнерів нашим вченим, міністра-плагіатора та повоєнні плани відбудови.

6. Газета Світ опублікувала цікавий матеріал, а, фактично, доповідь, про стан і переспективи атомної енергетики в Україні. Тут не тільки про те, що ми маємо і як ми залежимо від росії, а й про те, куди плануємо рухатися. Є там і про нашумілі модульні ядерні реактори (спойлер - поки немає про що говорити і всі ті меморандуми є лише папірцями)
https://www.facebook.com/GazetaSvit/posts/pfbid0239ijs9ia1n1obCth2bSoMRD8TiCAhcs63E6gB47KWiXA1UArYhyKnvZkwwMi8gDml

7. Телескоп Джеймса Вебба зробив ошелешуюче відкриття, яке змушує чухати потилицю багатьох космологів. Він знайшов масивні галактики в ранньому Всесвіті. Це типу нонсенс і так не має бути. Чи таки має? :)
Короткий текст з Alpha Centauri https://thealphacentauri.net/132369-novoe-otkrytie-teleskopa-im-djeymsa-uebba-razrushaet-izvestnye-modeli-zarojdeniya-i-razvitiya-vselennoy/
але також раджу чудове докладне відео від Ivan Onchev https://www.youtube.com/watch?v=0xIv1lt70WY

8. Кateryna Terletska та Дмитро Кузьменко випустили книгу про клімат для дітей - "Клімат у твоїх руках". Я не читав, але для Маркусика вже хочу.
https://www.facebook.com/kterletska/posts/pfbid09wXsjCC39YcbNmkY7zusyoFZybMJmEJujQyncXqi8icoW6CTJErKAE9WSd7sBjrSl

Власне, у мене все.
Якщо хочете допомогти зібрати кошти на пікап для 56 бригади - баночка тут https://send.monobank.ua/jar/91Xwpy1J8j

Фото просто так (чи ні :) )

Ми виграЄмо війну, але програЄмо мир

Це відчуття мене не полишає всі останні півроку.
Дикі корупційні історії, обридлі нахабні провладні пики, які в довторгенний час просто виглядали як шапіто, а нині - на фоні війни - взагалі скидаються на якийсь витончений садизм, відсутність відповідей на незручні питання, просування сумнівних персонажей на ключові державні посади...

Це не може не кидатись в очі.

І це, чесно кажучи, найкращий текст про перспективи післявоєнної України, що я читав не тільки з початку широкомасштабки, а за всі останні 3 роки.

На перший погляд здається, що Валерій Пекар намалював досить непривітне гіперболізоване майбутнє, де Україна лишається бідною корумпованою країною-переможницею, але таке враження може скластися хіба через те, що не по всім сферам суспільно-політичного життя в країні у читача є компетентності щось глибоко розуміти.

Але якщо читач глибоко розуміє свою сферу - як я науку і освіту - та екстраполює своє враження на інші галузі, тримаючи за "мапу" текст Валерія, то волосся стає дибки.

Я Вам спокійно і впевнено кажу - допоки в Україні міністром освіти є плагіатор, це не тільки означає, що влада не робить висновків з усіх своїх допущених прорахунків.
Це означає, що у освіти і науки в Україні досить примарне майбутнє.
Скажу різкіше - його немає.

Ви, можливо, спитаєте, а що взагалі освітня верхівка зробила корисного хоча б за останній рік? - і Ваше питання луною гоцатиме в порожнечі.

І якщо те саме коїться в інших міністерствах зараз, бо ж війна і реформи не на часі - то у мене для мене ж погані новини.

Загалом, дуже раджу прочитати цю статтю і мати її на увазі.
Не для того, щоб бути демотивованими.
А для того, щоб розуміти, що битву за перемогу в мирі слід починати вже зараз, уникаючи усього того, що написано у статті.

Період "не на часі" завершується.
І добре, що більше людей про це починають вголос говорити.
https://site.ua/valerii.pekar/vigrati-viinu-prograti-mir-inerciinii-scenarii-i0n112p

Мартін Скорсезе колись зняв чудове кіно Хранитель часу.
Там, фактично, розповідалася історія про неймовірного режисера, одного із засновників світового кінематографа Жоржа Мельєса.
Якщо Ви бачили чорно-біле німе кіно початку ХХ століття про Подорож на Місяць, де з гармати вистрілюється снаряд і потрапляє в око супутнику Землі, а потім звідти виходять люди - то це творіння саме пана Жоржа.

Так от, ключовим моментом в Хранителі часу, як на мене, було питання, чому надзвичайно успішна кіностудія Мельєса, якого впізнавали на вулицях, після Першої світової війни занепала, сам він збанкротував, а його плівки були перероблені у підбори для взуття.
Відповідь була прозаїчною, але не дуже мені зрозумілою - після жахітть та емоцій найстрашнішої війни усіх часів люди ще дуже довго не потребували вигаданих персонажів та пригод на екрані.

Власне, тепер я все зрозумів.
Нині я не можу нормально дивитися кіно.
Радше з цікавості продивився "На західному фронті без змін", але за наявності часу взагалі не можу дивитися бойовики, бо вони дуже смішні і неправдоподібні, а якась фантастика мені здається дуже награною і я під час перегляду постійно ставлю собі питання: нащо це вигадувати? Кому це може бути цікаво?
Фільми жахів чи мелодрами навіть не пробую дивитися, а комедії здаються дуже тупими.

Цьому немає раціонального пояснення в розрізі об'єктивної оцінки якості кінематографа, але, звісно, є обгрунтування в контексті поплавленої стомленої психіки.
Але - я повністю усвідомив, чому стрічки пана Жоржа з прекрасними вигаданими підводними світами та про завоювання полюсу припинили цікавити глядачів.

Однак є у мене одна розрада.
Це документальні науково-популярні фільми, які я ковтаю один за одним і які змушують дивуватися генію людського розуму та дарують надію на світле планети.

І один фільм я навіть винесу в окремий пост:
Спейс Шаттл: Історія славетного американського корабля.
https://www.youtube.com/watch?v=vWy1dhaTRQQ

Alpha Centauri та Павло Поцелуєв зробили хорошу українську озвучку кіно про історію програми спейс-шаттл - найскладнішого космічного апарата в історії людства.
Дуже цінні історичні кадри.
Невідомі факти.
Приємна атмосфера.

Раджу.
Причому раджу дивитися усією родиною.
Дітям точно буде цікаво.

І таки маю два сподівання:
- що сінемафобія не поглине весь світ.
- що сінемафілія повернеться до мене найближчими роками.

Майте гарний вечір.

Сьогодні вкотре переконався, що Мартин Брест обожнює підписувати не свої книги. Одну за одною. На презентації геть іншого письменника. У нього навіть око під час цієї процедури не сіпається.

Так, сьогодні був дуже дивний день.

Для нас із Мартіном він розпочався о 4.30 ранку та наситився подіями, про які маю право писати точно не я (точніше, я точно не маю права, а хто має - біс його знає), але вже до обіду ми були вимазюкані у бруді по самі вуха і шалено стомлені.

Єдине що скажу.
Навіть не сумнівайтеся у тому, яка кількість розумних і талановитих конструкторів та інженерів нині працюють над тим, щоб найстрашніші жахи росіян втілилися в метал та вогонь.
Важко передати словами, з яким ентузіазмом вони працюють, як палають їхні очі, коли справа рухається, і який щирий сум віддзеркалює в цих же очах при тій чи іншій невдачі.

Під вечір ми зустрілися із відчайдушним Сергієм Бистровим і я став свідком, як Мартін передав йому на підрозділ потужний Ленд Ровер Діскавері (на секундочку, найулюбленіший мій корч серед усіх корчів).
Вкотре дяка СТО Автокомп Сервис.

А потім, вже ледь тримаючись на ногах, ми таки вирішили завітати в Освіторію до Павла Казаріна на презентацію його книги "Дикий Захід Східної Європи" (до речі, я читав і дуже раджу) і потиснути йому руку.

Звісно, Вам може здатися, що ми його давно не бачили та скучили за ним.
Але це буде лише напівправда.
Більш чесно буде сказати, що Пашу просто хотілося узріти живого і цілого, враховуючи те пекло, в якому він зараз на фронті перебував.
І куди він далі збирається за кілька днів.
Неймовірної мужності людина і надзвичайно світла голова.

Так от.
На презентацію прийшли сотні людей. Сотні. Автограф-сесія розтягнулася на пару годин і ми терпляче чекали на вулиці під дощем, спілкуючись про життя з Evhen Zborowski.

А далі починалося цікаве.
Щасливі люди приходили з книгами Казаріна, з подивом зустрічали біля входу брудного, стомленого, абсолютно мокрого Бреста та... протягували йому книгу Паші зі словами "Вашої книги під рукою немає, тому розпишіться тут".
Я не знаю, з чого я сміявся більше - що Брест підписується під Казаріним, чи що Казаріну інколи підносили книжки з автографом Бреста 🙂

Але, насправді, я хотів Вам подякувати.
Дуже багато людей, що виходили з презентації, підходили до нас, тисли руки і просто дякували.
За те, що пишемо.
За думки, працю.
За історії про корчі і за лабораторну мишу.

І це дуже розчулювало особисто мене та дуже мотивувало.

На жаль, я не знаю багатьох із тих, хто підходив і дякував, бо просто фізично не можу знати стільки людей, але спасибі Вам, що вважали за потрібне підійти.
Спасибі тим, хто пригостив нас неймовірно смачними тістечками, які мелькнули в 3 секунди.
І шана тим, хто, імовірно зважаючи на наш зовнішній вигляд, не знаючи, чи ми кияни, пропонували зупинитися у них вдома на перепочинок.

Люди, ви неймовірні.
Ви просто фантастично неймовірні.

Переможемо.

P.S. Два фото чесно поцуплені у Євгена.

Шановні, сорі за трансляцію. Телефон сам бавився. Можливо, це перші відблиски Скайнету. Добре, що я не знаю нікого на прізвище Коннор.

Рік тому цього дня російські військові у Ворзелі розстріляли видатного українського фізика - Василя Кладька.
Абсолютно непересічна особистість як за формальними показниками - кількістю і рівнем публікацій, нагород, премій, так і за суттю наукових здобутків.

Найбільше мене казить, що оця фраза з української Вікіпедії про пана Василя:
"В. П. Кладько зробив вагомий внесок у вивчення фізики процесів динамічного розсіяння Х-променів реальними кристалами в найбільш складних випадках комплексної будови ґратки та дефектної структури, що містить одночасно деформаційні та композиційні неоднорідності. "
ніколи в житті не могла б бути осягнутою та зрозумілою російськими окупантами, що вирішили всадити кілька куль в якогось українця, що вивозив свою родину з-під бомб.

Невідомо, скільки ще непізнаного назавжди втратило людство із втратою цього вченого, але ми не маємо права його забувати.

Дякую Збройним Силам, що вибили цю всю нечість з Київщини і системно вибивають її з решти наших територій.

Фото взяте з сайту НАН України.

Майте тихий вечір.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%8C%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87