апдт. Єдино що - підписуйте донати Ім'ям-Прізвищем чи нікнеймом.

Коли ми вивозили цивільних з Ірпеня - хоч з самих джунглів понівеченого міста, хоч з Романівки до Академмістечка - був такий момент… можна сказати, невидима межа, де всі в салоні починали плакати.
Люди, що тижнями сиділи без їжі, тепла, в просмерділих підвалах, подекуди поруч із трупами своїх рідних та сусідів, здавалось, мали б витримати вже все.
Але ні.
Їх починало трусити, їхні очі заливало сльозами, однак вони намагалися тримати їх відкритими якомога ширше, щоб бачити це диво: швидкі.
Карети швидкої допомоги, що рядком стояли з відчиненими дверима і медиками напоготові, для них були чимось більшим, аніж навіть перші новини з наших з Андрієм вуст про те, що Україна чинить опір і Київ не впав під ударами росіян, як ті ж росіяни їм брехали.

Медики на Романівці біля урвища підірваного мосту та на блок-посту Академмістечка були Альфою і Омегою, що демонстрували спроможність та цілісність української держави.

Вони одночасно символізували прапор, міць, непоступливість та милосердя.

І коли ми вламувалися в чергове укриття та умовляли людей виїхати, а ті запитували, що ж з ними буде далі, ми з Андрієм дуже просто казали:
- Ми передамо Вас медикам.

Це був аргумент. Залізний такий аргумент. Цінніший за всі гроші світу і надійніший за броню танка.

І ми на сто відсотків були упевнені, що коли вилетимо на шаленій швидкості через коло Водоканалу, то на обрії, на тому боці річки Ірпінь, що стала своєрідним Стіксом - межею між світом живих і мертвих - будуть стояти яскраві авто з синіми проблисковими маячками.
Незалежно від диспозицій сил, погоди та часу доби.

А коли Романівку росіяни критимуть мінометним обстрілом - медики не кинуть тих, кого ми їм вивеземо.
Не кинуть за будь-яку ціну.

Ось один такий день на відео, знятого Андрієм: росіяни почали накривати групу цивільних, яких ми з іншими волонтерами вивезли з Ірпеня.
Чоловіка похилого віку витягли з авто, поклали на ноші, але не встигли винести із зони ураження.
Медикам довелося поставити ноші і лягти поруч: ото в салатовій жилетці бойовий медик Konosh Oleksandr.
Ніхто не втік і ніхто нікого не кинув.
Тоді вивезли усіх і всі лишилися цілі.

Люди титани.

Загалом, шановні.
Я не знаю, з якого адамантію Вас зроблено, але з Днем медичного працівника.
ЗСУ - це, звісно, боги, але Ви - їх намісники на землі.
Відважні, вправні, віддані.
Най смерть завжди обходить стороною Вас та тих, над ким Ви схилились.

І ще.
Одного дня ми з Андрієм виповзли з Ірпеня після чергової мінометки, в якій я сильно ушкодив ногу, стрибаючи в підвал.
Ми стомлено пленталися з-під мосту і я відчутно шкутильгав, бо біль прострелював до маківки.
Кроха.
Я не знаю де ти і чи все з тобою гаразд.
Я не знаю навіть, як тебе насправді звуть.
Але саме ти тоді затягнула мене в свою карету і оглянула.
В ті часи все було в шаленому темпі і все не до того.
Дякую тобі.
За професіоналізм і небайдужість.
Просто дякую.

Майте тиху ніч і завжди пам'ятайте медиків, які загинули під ударами росіян, але не покинули свого посту.
Вічна пам'ять Yana Rykhlitskaya.

На фото - ми разом з бойовими медиками: Данило Шаповалов та Анна Конош

Думаю, Ви маєте знати.

Вчора волонтерська ініціатива Lopata Zubata почала офіційно постачати саперні лопати для машин проєкту 42 тачки на ЗСУ.
Ми підписали меморандум про співпрацю, пару договорів, акти приймання-передачі і провели перший платіж з використанням РРО.
Жартую, я просто приперся після тест-драйву 15/42 на корчуватських болотах і поцупив одненьку лопати з-під столу.
Але спонсор у програми є - яскравий і незмінний Лисенко Віталій, котрий люб'язно погодився забезпечити всю партію такого потрібного і, що важливо, дуже якісного інструменту.

Ним (не Віталієм, а інструментом) можна і окоп відкопати, і бруд з-під коліс вигрести, і дерево зрубати. І голову росіянину - теж.
А потім його - росіянина - прикопати.

Завдяки такому розвитку подій вчора ж мені пощастило на власні очі переконатися наскільки це крутий двіж.
Поки різного штибу експерти продовжують розповідати, що гроші з бюджетів клумб та бруківок неможливо перекинути на щось, що допоможе Армії, оці от дівчата на фото мають чергу на постачання лопат у війська - кілька тисяч штук.

Звичайних.саперних.лопат.

Так от.
Зібрались вони в Бурса Хаб (на Подолі. Вперше там був) з дюжиною однодумців та почали з веселими жартами і посмішками на обличчях розмальовувати і пакувати для відправки в підрозділи вже пофарбовані і блискучі лопати.

Давно я так не сміявся.

До речі, в самій Бурсі сиділа купа якихось дуже крутих людей, що так само весело розмальовували - причому дуже гарно - відстріляні гільзи і гранатомети.
Постіснявся їх сфоткать і оце думаю, а чого це я так...

Загалом, все буде Україна.
Мені особисто для мене ж дуже важливо, що моя бульбашка настільки переймається війною.
А не як оці всі воєнкоми з шістьмома елітними авто і гектарами маєтків.

Щирі співчуття Дніпру.
Росіяни - то не люди.

Майте тиху ніч.

Прийшов на збори популяризаторів науки в Україні.
Встав в черзі за Клятий раціоналіст та Ольгою Масловою, бо яблуку впасти ніде.
Популяризація буде.

Вовка, привіт.
Сьогодні така незвична ситуація сталася...
Заїжджаємо ми з Андрієм в квітковий магазин і відбувається наступний діалог з продавчинею:

- А квіти є?
- Так, оно повно, - вказує рукою на вітрину.
- А гвоздики є? - питаю я
- Зараз гляну, - відповіда та іде порпається в підсобку. Потім виносить оберемок гвоздик і простягує нам, - Скільки?
- Гм... Давайте по шість штук... Так, двічі по шість, - задумливо мовить Андрій, - і стрічечкою перев'яжіть, якщо можна, жовто-блакитною.

Дівчина починає то робити, а я, Вовка, прикинь, дивлюся як в тумані на ті стрічки жовто-блакитні, і в якомусь шоці - чи від спеки, чи від втоми - повільно усвідомлюю дві речі:

1. Виявляється, існують жовто-блакитні стрічки. Я думав, що для таких випадків - тільки чорні.
2. Це вона для тебе обмотує два по шість тими стрічками. Для тебе, Вовка.
Бо ти, Вовка, загинув рік тому в Бахмуті.

Воно ж тоді в Михайлівському відспівали, всі на коліна стали - що всередині, що на площі, проводили, а я чомусь все підсвідомо думав, що ти в Бахмуті чи десь там поруч так і валишся.
В мене номер твій в телефоні є, переписка.

А тут стрічки тобі в'яжуть.

Ми ж були у тебе, Вовка.
Вперше, в твоєму селі, в хаті.
Твоїм іменем вулицю назвали, знаєш?
На школі - меморіальна табличка з твоїми нагородами, на кладовищі - живі квіти і два прапори.

Батьки тримаються, Вовка.
Хороші в тебе батьки, хазяйновиті.
І Оксанка тримається. Вона в тебе взагалі молодець. Як вона вигребла минулий рік - одному Богу відомо, але тепер вона знаходить сили підтримувати інших вдів.
Машина в порядку.
Оксанка перевзула її минулого тижня, нарешті, з зимової гуми на літню.

А ще ми сміялися.
Сиділи у тебе на могилі і реготали.
І за столом теж. Тицяли одне одному фото з тобою.
Осьо, пам'ятаєш, як моя теща навантажила нас на зворотному шляху з рейсу малиною, полуницею і олів'є і ми прямо в бусі дорогою те їли.

Ти ж мріяв зібрати якось нас всіх - хороших людей, як ти про нас казав - на квартирник.
Щоб ми роззнайомились.
То ми зібрались.
З квітами у стрічках під прапорами.
Роззнайомились.
Дякую, у тебе дійсно була хороша ідея.

Вовка, ніхто не плакав. Атвічаю. Глянь на фото.
Думаю, ти б так хотів.

Плачемо ми всі зараз.
Наодинці.
Коли розійшлися.

Отак, Вовка.
Отак.

Рік тому при обороні Бахмута у бою із російськими загарбниками загинув найкращий Вова України.
Володимир Гунько, офіцер 58-ї бригади.
Пройшов пекло 2014-го, провів кілька місяців в полоні, взяв до рук зброю в 2022-му і не відступив.

Майте тиху ніч.
P.S. Спільне фото від Марини Соколової.

Нечасто в мене таке буває, коли хотів написати про щось одне, а напишу геть про інше.

Костянтин Бакуемський розповів мені, що на одній з мереж АЗС за заправку паливом майже на дурняк продають класні іграшкові спорткари, що керуються зі смартфона.
А я шо... Я ж не собі поїхав куплять, а Маркові.
Взагалі, дуже зручно мати дітей - ти ж іграшки їм купуєш, а не собі.
Ну, сам погрався, то й що? То ж тестування. Кожному чоловіку це відомо.

Так от. Почав я там заправлятися і назапарвлявся аж на дві тачки.
А машинки дійсно класні - ліцензовані, від відомого в світі автомобільного бренду. Міцні, красиві, фари світяться.
Думаю, дай в соцмережах про цю акцію напишу, бо тема хороша.

Але ж біс мене смикнув піти подивитись, чи вийшли ці обидва бренди - АЗС та автоконцерн - з росії.
Нарив сайт, де за пошуком можна знайти бренди, що пішли з боліт, які ще щось думають і які лишаються там працювати.
https://leave-russia.org/uk

Мамочко ж моя...
Ну, по-перше, з автоконцерном нічо неясно. Написано, що щось там думають, хоча машини припинили виробляти і експорт в росію прикрутили. При цьому, ще в березні минулого року вони були першим автобрендом, що заявив про вихід з російського ринку.
Але шось воно якось затягнулося.

Окей, думаю. Що по АЗС? Сайт чітко каже, що бренд звалив.
Починаю гуглити - дійсно продав свої заправки російському нафтовому гіганту.
І тут... рррраз, європейська правда пише, що ця ж компанія попри вихід з російського ринку залюбки продовжує торгувати російським газом.

І так сумно мені стало.
Бо лазю по сайту далі, а там - хто тільки не продовжує працювати на росії...
За їхньою статистикою, повністю вийшли з ринку 262 компанії, виходять 1205, вичікують - 514, а залишаються 1397.

І якщо почитати описи кейсів компаній, що лишаються - там або були гучні заяви про вихід, але нуль дій, або ж лицемірні тези про те, що вони не можуть кинути на росії звичайних людей.
Бо росіяни ж ні в чому не винні, то все путін.

І от киплю я, киплю, а потім думаю...
А з якого дива вони мають припиняти робити бізнес на крові, якщо ще в лютому 2022 року російський бізнес у нас цвів буйним цвітом?
100% шин відомого фінського бренду були вироблені в росії і розліталися, як гарячі пиріжки.
Люди купували автівки, вироблені в росії, і це ж мова не тільки про Лади чи Газелі (хоча, що має бути в голові, щоб купувати ці відра принаймні після 2014 року), а й вироблені на росії німецькі і французькі бренди.
Навіть формально зібрані на ЗАЗі, але з російських машинокомплектів.
Більшість утеплювачів на нашому ринку були російські.
Обігрівачі електричні - російські.

Думаю, експерти в темі напишуть більше.

І нікому ніде, окрім свідомих громадян, які бойкотували російські бренди та товари, той бізнес не тис.
Тому з точки зору глобальних компаній - навіть після Бучі, Ірпеня, Маріуполя - їм мало зрозумілі наші страждання.

Що з цим робити - в сенсі, як змусити глобальні бренди піти з росії - не ясно.
З одного боку, системна криза в їхній економіці через санкції (вони не ідеально, але працюють), змусить їх піти. Бо просто населення зубожіє.
Але з іншого - ми маємо робити все, щоби хедофіси замислились, чи варто воно того.

Загалом, я вітаю всі ініціативи, які, по-перше, систематизують інформацію про компанії, які ще не полишили російський ринок, і, по-друге, які допомагають бойкотувати гривнею подібні бізнеси.

Отак, хотів написати про прикольну акцію з іграшками, а написав про агрегатор компаній, які сплачують податки росіянам, щоб ті убивали українців.

Вивчайте сайт.
А потім вивчайте свої споживацькі традиції.
Можливо, варто їх переглянути.

Майте гарний вечір.