Маю сам для себе артикулювати декілька речей, які надають відповідь на запитання, чому не те що не можна порівнювати чийсь внесок у перемогу із внеском Сил оборони, а чому саме таке порівняння в своїй суті є антиприродним, нелогічним і недоречним.

Є кілька рівнів, які дозволяють це зрозуміти.

1. Просто получілі п..зди (с)
Росіян зупинила зброя. Не слово, не постанови, не реформи, не законопроєкти, не радіоефіри, не економічний “фронт”, і, навіть, не справні пікапи чи якісні турнікети. Так, свята правда в тому, що без волонтерів, урядовців чи економіки Силам оборони було б важче.
Але база в тому, що без Сил оборони волонтери та урядовці мали б лише три варіанти: бути в чорних пакетах; роздавати пікапи і турнікети на польському кордоні ЗА спинами польських Сил оборони; сперечатися в екзилі, хто і що не так зробив та хто більший патріот, очікуючи на чайові.
Все. Для того, щоб зрозуміти важливість когось чи чогось - слід просто уявити, а що було б, якби хтось чи щось зникли.

2. В момент, коли людина одягає піксель, вона перетинає незриму межу, за якою у неї немає права на “я не хочу”.
У всіх у нас є опція знайти тисячі причин, чому ні. У людей в пікселі такої можливості немає. Причому неважливо, куди ти втрапив: чи ти вже в штурмовому загоні заходиш на ворожі позиції, чи ти досі на блок-посту гірського перевалу в Карпатах.
Завтра все може змінитися, тебе кинуть на умовний Лиман і ти муситимеш - саме муситимеш - бути Героєм. Кажуть же, що героїзм має місце там, де хтось припустився помилок. Так от коли політики і суспільство напомилялися на кілька поколіннь наперед - у нас з’явилися герої в пікселі. І бути героєм - це же не про грудьми на амбразуру. Це просто виконувати задачі і лишатися живим. День за днем, тиждень за тижнем, рік за роком.
База в тому, що в цивільному житті у нас є вибір зменшити імовірність бути вбитим, а в Силах оборони ти мусиш іти туди, де все, що відбувається, має на меті одне - знищити тебе фізично.
Цей другий рівень - він складніший для розуміння цивільними.
Щоб його уявити - слід хоч раз в житті почути над своєю головою проліт міни. Знаєте, чому особисто для мене це найстрашніший звук? Бо вона летить достатньо швидко, щоб ти ледве встигнув залягти, але досить повільно, щоб в тебе був час подумати - чи це по тебе, чи ні.
Або слід хоч раз спробувати поїхати у туман на пагорб, за яким з імовірністю в 50% - або є, або ні - стоїть російський танк. Як би ми не жартували про імовірність зустріти динозавра на вулиці, але зустріти танк на економічному “фронті” чи в урядових коридорах - неможливо.
І навіть коли ти волонтер і не ідіот - ти робиш все для того, щоб імовірність цієї зустрічі зменшити.
А Сили оборони не просто мають вищі відсотки.
Вони спецільно їх збільшують, щоб той танк зустріти.
Зустріти і знищити.


3. Коли ми говоримо, що для перемоги всі важливі, бо всі щось роблять, не слід забувати, що Сили оборони - вони не з Марса до нас прилетіли. Це такі само колишні вчені, баристи, музиканти, автослюсарі і комбайнери. Такі ж люди, як і ми - з плоті і крові. Але які пішли за межу в п.2.
І коли у Вашу голову приходить думка порівняти їхній внесок із внеском вчених, барист, музикантів, автослюсарів чи комбайнерів, які “проливають кров” на економічному чи волонтерському “фронтах” - це зневага.
Якщо вони знімуть піксель - вони без проблем підхоплять будь-який інший напрям і “фронт”.
Але чомусь тільки вони здатні тримати фронт справжній. Там, де міни, танки і інколи, здається, динозаври.
Щоб переконатися у справедливості цього твердження - достатньо піти в ЗСУ.
Там повно посад.

Тому…
Ми можемо змагатися між собою - в реформах, розслідуваннях, показниках ВВП і якості музичних творів. Можемо змагатися в текстах, хто кому який пам’ятник і бруківка, хто є більший волонтер, а хто - корупціонер.
Але базою є те, що наближають перемогу тільки Сили оборони.
Всі ми лише допомагаємо Силам оборони це робити.
І це не має демотивувати.
Навпаки: ми живі, ми існуємо і нам є кому допомагати.
Нам є КОМУ допомагати. Це ключове.

Думаю, що Ви вже зрозуміли, що якщо я написав цей текст - це означає, що він мені не

потрібен. Мені самому для себе не треба нічого артикулювати. Але, можливо, ці тези допоможуть комусь поглянути на своє життя трохи під іншим кутом.

Зі святом Незалежності, шановні.
Дякую Силам оборони за те, що тримаєте небо.

Колись Мартін сказав, що він їх ненавидить. Я його тоді не зрозумів.
Але після отриманого досвіду протягом цих 1,5 років в латанні корчів - основного виду транспорту батальйонів і бригад, можу сказати, що я теж під враженням.

Історія про те, що слід протриматись 2-3 тижні і от-от запустять виробництво 155-мм снарядів по всьому світу, передадуть ф-16 з усієї півкулі, побудують зірку смерті - є геть протилежною в ситуації автоволонтерства та тягання вживаних авто з Європи в Україну.

За 2-3 тижні їх - більш-менш живих - стане ще менше, а перекупів, які напарюють нашим волонтерам відвертий мотлох під виглядом “на ЗСУ дешевше” і “саппорт юкрейн” - більше.

Оцю серію відео я зняв біля підйомників СТО протягом пари днів.
Це реальні машини реальних волонтерів.
З них остання - тільки наша та й то просто пореготати, бо заміна диска - не проблема. Так-то машина непогана.

І таких картинок в мене повно - можна робити кіно, яке назвати коротко і ясно: автоколаборанти росіян.

Це той випадок, коли для багатьох комерсів війна - мати рідна. І великий шанс нажитися на чужому горі. Бо волонтери купують такі тачки не за свої гроші, а за донати або ж за останні збереження родин бійців, які прагнуть, щоб їхні воїни мали шанс на евакуацію, доставку БеКа, підвезення харчів тощо.

Волонтерів шкода. Відверто шкода.
І в даних ситуаціях вони великі молодці, що загнали тачки на СТО перед відправкою на фронт.

Загалом, можу впевнено сказати, що автоволонтерство - це складно і це біль.
Біль що від зношеної техніки, що від спроб знайти дефіцитні специфічні запчастини, які треба зара всім, що від розчарування в людях, які скручують пробіги, засипають в радіатори хімію, щоб ті не текли, мастять гнилі рами усіляким лайном і наварюють смужки заліза, щоб не можна було проштрикнути іржу гвіздком.

І Ви ж не подумайте, що ми розумні і ні разу не “влітали”. Влітали ще й як, тому розуміємо глибину проблеми.

От наприклад.
Тачка 1/42 Nissan Patrol - тільки-но виходить з ремонту, при тому що проєкт стартував 20 березня! Тачка непогана, але дуже рідкісна і запчастини шукали на неї по всьому світу.
Тачка 9/42 - Toyota Land Cruiser Prado - відвертий кидок. Тут нічого коментувати, бо достатньо поглянути відео, наскільки нам [вірніше - механікам] довелося її переробляти. https://news.1rj.ru/str/martin_brest_pehota/2137

Тачка 14/42 - еталонне маскування недоліків машини продавцем і неможливість встановити ступінь руйнування рами через щільне пакування агрегатів в моторному відсіку.

Але ж скільки історій в моїй стрічці від шанованих друзів: купили течик, передали на фронт, через два тижні став двигун, скиньтесь на ремонт; купили навару, віддали на фронт - тріснула рама, допоможіть; історії поза соцмереж - купили Чірокі - розвалені мости, півроку шукали, знайшли, не підійшли, ще за півроку знайшли ті, що треба.

Коли нині я бачу намитий перекупами пікап з сяючою підкапоткою - мене нудить.
Коли я бачу чорнючу раму - мене нудить.
Коли я бачу на перекупській тачці свіжі позашляхові колеса і купу додаткових протитуманок - мене нудить.
Бо я розумію, що нашу увагу відвертають або від вбитої коробки, або від зношеного двигуна, або від рами, що згнила до стану папіросного паперу.

Я це все до чого.
Дякую, що підтримуєте автоволонтерів. Будь-кого, кому довіряєте.
Машина, звісно, не міномет і не гвинтівка. Машина напряму не чавить росіян і не робить їм боляче.
Машини горять і ламаються.
Їх заправляють гидотною солярою, яка, звісно, має всі сертифікати якості на МОшних складах і відповідальні особи будуть рвати на своїх грудях піксель, розповідаючи, що форсунки і паливні насоси високого тиску лягають від того, що то бійці бодяжать святе міноборонівське пальне (бійці ж ідіоти, певно. Гандонять техніку, яка щодня рятує їм життя).

Але машини на фронті - це саме життя.
В смузі кілометрів 30 від фронту (може і більше) немає ані маршруток, ані електричок, немає нічого.
“Немає машини - іди пішки” - це не фігура мови.
Одна з переданих нами машин в режимі 24/7 обслуговує 7 (!) екіпажів переданих європейцями гаубиць, бо інших справних машин тупо немає.

(коли ми дотягнемо проєкт 42 тачки, ми зробимо туди ще одну машину, обіцяю).
І підвезення груп, і боєприпасів, і води (!), і провізії, і евакуація поранених - все лягає на машини.

Єврошвидкі, наспіх пофарбовані в оливу, жигулі і ниви, пікапи різного штибу - від де-максів і хайлюксів до ель двісті і повнопривідних течиків, буханки і якась екзотічна дічь, якої на складах зберігання по всьому світу лишилось штук 300 - все це створює з нашого боку фронту той потрібний рух, що дозволяє військам вільніше дихати і пересуватися.

Тому, якщо Ви підтримуєте автоволонтерів - дякую, шановні.
Якщо Ви автоволонтер - ходіть обійму.

Майте тихий вечір.

Дві хороші новини. Ні, три.

Перша. Оскільки не знайшлося власників л200, які б захотіли забрати собі розмальовані кабанами і оленями двері, а зафарбовувати цю красу на тачці 17/42 у нас не піднялася рука, ми заклеїли їх спеціальною плівкою (особисто копирсався) і машина заїхала на фарбування в колір «Брест в болоті» (тм).

Друга. Тачка 43/42, отримана в наш проєкт «42 тачки на ЗСУ» в дарунок від Сергія Смірнова, вже пофарбована і виїхала на цикл випробувань довжиною в одну тисячу кілометрів. Бо ж капіталка двигуна, розточка блока, нові поршні - все, як ми любимо. Потім заміна мастила і у війська.

Про цю машину якось окремо, але я точно знаю, що Костянтин Бакуемський про неї вже зробив кіно.

Принагідно дякую Сергей Третьяк за продуктивний день. Фарба з кавою чи кава з фарбою - це щось.

І третя новина. Дякую таємній полтавській родині Андрія, Анни та Аліси за новенький компресор і все потрібне приладдя, щоб Сергій більш потужно і швидко міг нам фарбувати тачки.
Наш спроможності зростають.

Всіх обійняв.
Дякуємо за підтримку.

P.S. Мартин Брест, колір ми думаємо патентувати. Твоїх 33%.

Ірпінська тінь. 43/42.

Ну, штош. Що таке тачка 43/42 - більше не секрет.
Машина максимально чудернацької долі в нашому проєкті, але ми віримо у її міць, звитягу і добру вдачу.
А бійці її взагалі вже давно чекають, як тачку для тилових потреб.

Написав мені якось Maksim Smirnov, що в їхній родині у Сергія Смірнова є машина, яку вони ладні просто віддати на ЗеСеУ.
Костянтин Бакуемський приїхав у надсекретну точку, переконався, що вона заводиться і на ходу, потім ми заїхали за нею на евакуаторі (про всяк випадок) та відтягнули на СТО.
Протягом тижня машині зробили ходову, електрику, дрібні нюанси і я взяв особисто її обкатувати по тяжких київських заторах.

Якщо десь в районі 11-12 липня Ви в Києві вимушено поступалися дорогою біло-іржавій п'ятірці, в якій сиділа перелякана людина - дякую Вам.
То був я.
При тому, що машина виявилася дуже незвичною в керуванні і ні на що не схожою, а моя сорочка всотувала по 5 потів на кілометр шляху, моє обличчя осяювала щира посмішка - лише за кермом Жигулів згадуєш ті чарівні забуті відчуття, як вперше сів за кермо і як було тобі страшно :)

Зрештою, було помічено, що машина стабільно кипить і додатковий вентилятор не допомагає.
Почали шукати проблему - пробита прокладку ГБЦ.
А коли поглянули на стан поршневої групи - зробили ще й капіталку.
Тобто машина провела в ремонті 1,5 місяці замість запланованих пари тижнів.

Сьогодні її пофарбували і наступного тижня плануємо після другої заміни мастила передати її в 61 бригаду.
Двигун шепче, коробка чьотка (але не 5-ступка), гума, диски, амортизатори - нові.

Чому Ірпінська тінь?
Бо коли Сергей Третьяк її фарбував - смеркалось, а обрали ми колір - мартінбрестовський сірий фельдграу (тм).

Що можу додати: на майбутнє максимально уникатимемо радянського автопрому.
Проблема не в ремонтах.
Вони якраз відносно прості. Проблема в запчастинах - вони фізично закінчуються, а нові що є - або надзвичайно дорогі, або дуже сумнівної якості.
Але наголошу, що жигулі, москвичи, ниви та уази ще довго торохкотітимуть фронтовими шляхами, бо нормальних машин катастрофічно не вистачає.

Дякуємо за підтримку.

Наступним постом закину веселе відео від Костянтина Бакуємського

Пост Кості https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0xeNKCM5y5dfNhD8Uos3fuFiTHDb8mRxzkWcdjEGqNERjD5gssFjRrjvXPxwDDRtcl&id=100008311290689

"Всі напевне знають ,що я людина яка завжди намагається все переводити на гумор. Тож давно ми не робили щось смішне . Але сьогодні розбавимо картину втомленості , посмішкою.
Отож зустрічайте міні історію тачки 43/42(логіки нема і не шукайте)
Одразу перепрошую за російську озвучену , не знайшов української.
І прошу усіх насолодитись і не ображатись .Бо хоч автівка доставила трохи клопоту , але і це ми побороли))))
В головних ролях незмінні Антон Сененко , Алёна Омельчак , Мартин Брест і я)))
Якщо хочете підтримати проєкт, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Майте гарний вечір."

Якщо Ви досі не знали, що терміти - то таргани, а мурахи - це оси.
Якщо Ви теж десь підозрюєте, що нормальна температура влітку в Україні становитиме +40.
Якщо Ви теж мрієте про видання Фейнманівських лекцій з фізики українською.
Тоді тримайте новий дайджест наукових та навколонаукових новин, які мені втрапили в око і видаються значущими.

ЦІКАВИНКИ

1. Вчені з Інституту археології НАН України обстежили дерев’яний човен, знайдений рибалками неподалік Чернігова, замитий руслом Десни. Потім човен, якщо що, закопали назад!

2. Вчені з Інституту археології НАН України проводять розкопки в середмісті Черкас. Якщо Вам цікаво, що за шпихлір-арсенал вони відкопали і що це взагалі таке - подробиці тут

3. А вчені з Інституту українознавства НАН України та Історико-культурного заповідника “Стільське городище” завершили розкопки біля Миколаєва Львівської області.

4. Oleksii Molchanovskyi з Українського католицького університету зробив цікавий огляд про наростання скептицизму стосовно штучного інтелекту.

5. Є дві новини. Як в анекдоті. Перша - зими стануть ще теплішими. Друга - літо стане ще спекотнішим. Власне, про це розповідає Віра Балабух з Українського гідрометеорологічного інституту ДСДН України та НАН України

6. Кateryna Terletska з Інституту проблем математичних машин і систем НАН України в радіоефірі Громадського радіо дуже цікаво розповіла про користь математики у житті, внутрішні хвилі, прикладну науку зокрема та популяризацію науки загалом.

7. Я вже колись звертав Вашу увагу на ресурс Pink Noise News, де вчені роблять огляди свіженьких наукових статей. І от, знову нагода.
Цікавий матеріал про те, як вчені оцінюють наші втрати та втрати пігдогів і чия статистика є більш достовірною.
(Звісно, Скабєєва скаже, що іноземні вчені продалися масонам і рептілоїдам)

8. Просто пореготати. Не можу не звернути Вашу увагу на цю картинку про науковців від СБУ, яку я побачив на сторінці Tim Zlatkin

9. Yevgen Kiosya полюбляє писати цікаві пости, які особисто у мене викликають шок. Що мурахи це оси - то від нього. А в цьому дописі від розтлумачує відмінності між мурахоїдами і панголінами, які обидвоє жеруть мурах.
Підпишіться, матимете ще той клопіт з отетеріваннями.

(раджу також, наприклад, допис Євгена про важливість перекладів українською з оригіналу, а не з російських версій )

10. Просто кілька слайдів від Yuriy Khalavka про те, як в Україні вимирає природнича освіта
раз, два, три.
11. На підтримку попередньої новини - запис дискусійної панелі “Паростки українського Ренесансу” на iForum, де я, власне також розповідаю про занепад природничої освіти в Україні і викладаю своє бачення того, що має статися, аби у нас почала відроджуватись наука з усіма витікаючими з неї технологіями.

12. А тут - форсайт від 2018 року, зроблений в КПІ щодо, фактично, деградації природничої освіти в Україні

13. Тим не менш, тримайте інтерв’ю з бронзовим призером Міжнародної олімпіади з хімії. Дуже цікаво та показово

14. В одному з дайджестів я писав про появу шикарного документального фільму “Вода. Земля. Вогонь.” Власне, Dmytro Simonov поспілкувався з авторкою про те, як і чому створювати документалки про природу в Україні складно, які існують стереотипи тощо.

15. Кандидатка філософовських наук Xenija Zborovska з НАН України написала для науково-популярного видання Куншт два величезні лонгріди про міфи доктрини рускаго міра. Про те, на що спирається російська пропаганда, братні народи, обраних, православ’я тощо
раз, два

16. Вчена з Інституту економіки і

прогнозування НАН України Леся Дідківська та завідувач кафедри історії світового українства Володимир Сергійчук в інтерв’ю розповіли про Кріпацтво ХХ ст. - трудодні, дитячу працю у колгоспах, спротив колективізації, відсутність паспортів у селян.

КОСМОС

17. Alpha Centauri створила бомбезне лікнепне відео “Космологія на пальцях”. Година щирої насолоди.

18. І також альфацентавра виклала цікавий лонгрід про те, нащо може знадобитися SpaceX StarShip

МОЖЛИВОСТІ

19. На базі Національний фонд досліджень України створено Офіс “Горизонт Європа”

20. Усім науковцям, які зацікавлені в роботі на синхронтронах, раджу пройти опитування, розміщенні на сторінці Alexander Kordyuk - директора Київського академічного університету. Одне з них від Краківського синхронтрону Solaris, інше - про створення Української асоціації користувачів синхротронного випромінювання.

21. До 15 листопада можна подати заявку на стипендії для аспірантів та молодих науковців від DAAD-Ukraine

22. Американське фізичне товариство запровадило дві програми підтримки українських фізиків

23. Аналітики платформи ScienceAtRisc просять долучитися до соцопитування усіх охочих, хто мріє допомагати професійним науковцям в рамках “громадянської науки” (волонтерська діяльність, в якій ненауковці допомагають науковцям збирати важливі дані для здійснення наукових досліджень)

КАХОВСЬКА ГРЕБЛЯ

24. В дискусії про “Треба відновити греблю” і “Не відновлюйте греблю, хай буде Великий Луг”, з’явилася нова думка: “Треба відновити водосховище. Але зробити його інакшим”.
Цікава презентація


РЕФОРМИ НАУКИ

25. Нагадую, що пару останніх дайджестів я роблю огляди на ініціативи науковців та чиновнкиів від науки та освіти щодо наступної ітерації реформування наукової сфери в Україні.
Наприклад, тут Ви зможете знайти всю хронологію попередніх серій.
Нинішній сезон можна коротко назвати “Критика”, бо, власне, це вона і є.
- думка вченого з Інституту проблем матеріалознавства НАН України Сергія Фірстова
- думка академіка-секретаря Відділення фізики і астрономії Вадима Локтєва
- думка вченого Інституту фізики напівпровідників НАН України Петра Смертенка
- думка вченого з Інституту молекулярної біології і генетики НАН України Yaroslav Korpan раз, два

26. Погляд директорки Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елли Лібанової на принципи організації наукової діяльності за кордоном і у нас

27. Ну, і принагідно (не в рамках розділу