У мене зламалась моя машина.
Та унікальна ошелешуючач ситуація, коли ти повертаєш ключ в замку запалювання, а нічого не відбувається. Взагалі. Темно. Навіть аварійка не працює.
І ніщо ж не віщувало.
Акум в порядку, маса на місці, плюс підходить, запобіжники цілі.
Завтра розберемось (Мартин Брест, хоча б на людях з мене не регочи).

Але не в цьому суть.
Наче ж кепський вечір. Спека страшна і я весь мокрий. Іду пішки додому.
(Чого пішки? Бо Київ дуже зручне місто, де після десятої виїхати кудись громадським транспортом в принципі нереально.)
Але іду і усміхаюсь на всі зуби.

Чому?
Бо, по-перше. Нам на проєкт сьогодні одна київська родина подарувала Volkswagen Transporter T5. Тачка 26/42 для 124 бригади.
Отак взяла - і подарувала. Я ж оце на оглядини течика і їздив.
Про це все окремо писатиму.

А по-друге, інші хороші люди, які не захотіли бути публічними, передали на ЗСУ 4 ноутбуки і два смартфони.
Теж самі написали, самі запропонували.
Обіцяли передати два ноутбуки, а приїхало чотири.
Сьогодні ж вручив їх військовим прямо на ляді цих Жигулів 43/42.

І скільки ж я сам собі обіцяв, що окрім машин нічим займатись більше не буду.
Бо муторно, відволікає, не на часі.
Але так і виходить - то генератори у когось беру і комусь віддаю, то каву, то сало.
Тепер до ноутів от докотився.
Так і до благодійного фонду "42 тачки і так, по-мєлочі, на ЗСУ" недалеко, але ми з Мартіном триматимем позиції звичайних волонтерів.

Дякую, що підтримуєте.
Дякую, що наповнюєте вечори сенсом.
А що там в Авео зламалося - потім напишу. Самому цікаво.

Майте тиху ніч.

В моєму житті автозаправні станції вже півтора роки як стали центральним елементом дійсності.
Саме тут знаходиш смачну каву і гарячу їжу після багатосоткілометрових поїздок.
Саме тут перетинаєшся з колегами по волонтерському цеху.
Саме тут зустрічаєш військових.

Так сталося і сьогодні, коли нарешті випили кави з Ігорем Черняком.
Дякую, що живий, Ігоре.
Дякую, що живий.

Сьогодні ми із Вами передали чергову машину у війська в рамках проєкту 42 тачки на ЗСУ. Номер 17/42 - Mitsubishi L200.
Це була "дитина" багатьох батьків.

Татком став Ілон Маск. Я зараз не жартую.
Пам'ятаєте, Ви дивилися трансляцію запуску SpaceX Starship на каналі Alpha Centauri і донатили гроші Павлу Поцелуєву?
На них ми ще придбали машину 12/42 для 125 бригади.
Так от, решта з тих грошей, що лишилася - якраз була половиною вартості оцієї лялі.
(Хоч в новини пускай - завдяки Ілону Маску на фронт поїхало 1,5 пікапи, які нищать росіян).

"Мамою" тачки стали міфи та упередження святого українського народу, завдяки яким виник ютьюб-канал Клятий раціоналіст.
Бо другу ж половину коштів ми доклали завдяки тому, що Ви дивилися трансляції Артема Албула, донатили гроші і... власне, от.
Кстаті, назву тачки - "Саєнс" - взяли теж від Клятого.

В залишку, потужний пікап якогось європейського мисливця з авторським розписом кабанами та оленями нарешті дістався України і був дбайливо Вами відремонтований. Споряджений. Перевзутий в позашляхову гуму.

Дякую Вам.

До речі, я ж обіцяв, що не дам в тупу зафарбувати аерографію?
Я дотримався слова. І якщо Ви придивитесь до бортів - вони наче поклеєні зморшкуватою шкірою хороших росіян.
Це тому, що я своїми кривими руцями особисто позаліплював всі рисунки і тільки потім машина була відфарбована в цеху Сергія і Світлани Третьяк.
Коли закінчиться війна - плівка буде здерта і машина ще тішитиме око в парадних розрахунках.

Дякую Олексію Маковозу за підбір авто.
Дякую СТО Автокомп Сервіс за хороший ремонт.
Дякую Солом'янським котикам, Колесам Свободи та Ігору Кравчишину за документальний супровід машини. Ви богі.
Дякую Наталії Ковальчук за скерування тачки в 12ОЗСП 112 бригади.
Дякую Інституту фізики за каву, а Олексію Ігнатенку за книгу Дугласа Адамса.

Єдине що, дуже шкода, що бійцям машина була настільки терміново потрібна, що ані Павло, ані Артем, ані Наталка не побачили своє монструозне дитятко.
Але ж це не остання тачка. Буде ще.

Дякую, шановні, за підтримку.
Загалом, ми передали Силам оборони вже 17 машин і 1 човен.
5 машин одночасно перебувають в ремонті, 1 тачка готова до передачі у війська і на даний момент ситуація виглядає наступним чином:

1/42 - Nissan Patrol - 241 бригада - в ремонті.
2/42 - Mazda BT-50 - 241 бригада - передано в війська.
3/42 - Volkswagen Transporter T4 - 118 бригада - передано в війська.
4/42 - Ford Ranger - 71 єгерська бригада - передано в війська.
5/42 - Mitsubishi L200 - 68 єгерська бригада - передано в війська.
6/42 - Volkswagen Transporter T4 - 5ОШБр - передано в війська.
7/42 - Nissan X-Trail - ГУР - передано в війська.
8/42 - Kia Sorento - ГУР - передано у війська.
9/42 - Toyota Land Cruiser Prado - 65 бригада - передано у війська.
10/42 - Mitsubishi L200 - 65 бригада - передано у війська.
11/42 - Volkswagen Transporter T5 - 65 бригада - передано в війська.
12/42 - Mitsubishi L200 - 125 бригада - передано в війська.
13/42 - Nissan Navara - 3ОШБр - передано в війська.
14/42 - Mitsubishi L200 - 112 Бригада - передано в війська.
15/42 - Ford Ranger - 119 бригада - передано в війська.
16/42 - 82 бригада - Jeep Cherokee - передано в війська.
17/42 - 112 Бригада - Mitsubishi L200 - передано в війська.
18/42 - 82 бригада - Jeep Cherokee - передано в війська.
19/42 - 116 ОМБр - Nissan Navara - готова до передачі у війська.
20/42 - 43 ОМБр - Mitsubishi L200 - ремонт.
21/42 - 67 ДУК - ремонт.
22/42 - 120 бригада ТрО - Nissan Navara - ремонт.
23/42 - 78 ПСП - Mitsubishi L200 - перегон.
24/42 - 124 бригада - човен Powerboat - передано у війська.
25/42 - 65 бригада - наче знайшли
26/42 - 124 бригада - наче знайшли
43/42 - 61 бригада - ремонт

Вся ситуація тут https://docs.google.com/spreadsheets/d/1cKesJl5vFXJV5-SadywJIAyVR0CD6d4M5xBZwFaxXTY/edit#gid=0
Або тут https://42trucks.vercel.app/

Дякуємо, що рухаєте світ.
Дякуємо, що даруєте свободу гнучко, оперативно та якісно допомагати Силам оборони.

Якщо хочете підтримати проєкт, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518

Майте тиху ніч.

Кучно ж лягло

Мені здається, що історія про експерта Міносвіти, що публічно тужить за СРСР і каже, що окупація - це краще, що могло статися з Литвою [1], про анаболічного качка з Полтави, що плював в обличчя військовим [2] та про застреленого бидлана у Дніпрі [немає сенсу тут ставити посилання, всі в курсі] дає приводів для оптимізму більше, аніж може здатися на перший погляд.

Це ж все було.
Вата працювала в Міносвіти і мріяла про руський мір. І це не було чимось дуже зашкварним, бо ж багато хто мріяв про те, щоб зазирнути в очі путєну і що це мародери підтримують війну. Купа людей сідала на російські жигулі, дивилася російську пропаганду, каталася на відпочинок у Крим, то чим ватан гірший?

Фітнес-качок теж не з Місяця впав. Напевне ж принижував когось іншого - кошенят, жінок, стареньких, безхатченків... не знаю. Але такі навички просто так зі стелі не виникають. Це деформація мозку та особистості до рівня гієни. Дуже тупої і знахабнілої гієни.

Дніпровський бандит імовірно і до цього катався бухим, погрожував, відмазувався від покарання. І тут, насправді, питання, чому він досі ні за що не сів? Бо не можна стати таким нарваним биком за 10 хвилин спілкування з рандомним патрулем, що його зупинив, і без проблем зламати ніс поліцейській. Система, суспільство і його оточення це толерувало. Бо так можна було. А чо нє?

Це все існувало і становило нашу дивну реальність.

24-го ж лютого країна стрибкоподібно змінилася.
Через катастрофу, сльози, кров і мертвих дітей в салонах розстріляних авто та замурованих уламками підвалах Маріуполя.
З кожним новим прапором на цвинтарі Україна все далі сунула в бік від "зазирнути в очі руському міру", "ей, ваєнний, зачєм ти убіваєш дітєй дамбаса" і "мені можна все".

Країна вимушено - під кулями і градами - пішла вперед, але ці персонажі цього не усвідомили.
Вони не помітили, що такий знайомий паттерн українського суспільства, в якому їм все дозволено і за це їм нічого не буде, був розшматований червоними, як кров, і чорними, як земля у вирві від бомби, смугами.

Так, спершу вони принишкли, але потім повернулися до старих рефлексів.
Однак цього разу щось пішло не так.

Бидлан отримав те, до чого він системно прагнув. Роками. А може десятиліттями.
Фітнес-ватник тепер дає пояснення правоохоронцям про свій світогляд і кількість протеїнів у сірій речовині мозку.
А ватник з Міносвіти отримав дисциплінарне провадження. Для початку вже добре, хоча і недостатньо [3].

Країна змінюється, шановні.
Коли пролилося стільки крові - неможливо запхнути джина назад у пляшку.
Може бути дуже довго тихо, поки всі зайняті, але атвєтка почне прилітати.
Цього не може не траплятися, адже у величезної кількості людей в країні світ став пласким та бінарним - є свої і є чужі.
Все решта - то несуттєво.

І формула "ватнік, але хороший тренер" почала змінюватися на "хороший тренер, але ватнік". "Бидло, але може порішать" - на "Бидло".

Вангую, що конфліктів подібного штибу ставатиме все більше, бо руськомірці в принципі тупі і не здатні усвідомити, що їхній час минув, а бидлани базово не можуть існувати поза парадигмою "хто сильніший - той і правий".
Цього шляху не оминути ніяк.

І єдине, що здатне хоч якось полегшити ситуацію та зменшити кількість майбутнього насилля - це справедливі суди.
Після судової отієї омріяної реформи.
Після очищення суддівського корпусу.

Бо нам же не потрібен мир.
Нам потрібен справедливий мир.
І не тільки з росією, а й усередині країни.
Всередині нашого суспільства.

Інакше нас чекає дядько Лінч.
Особисто мені цього б дуже не хотілося.

Майте гарний вечір.

Посилання на використану літературу:
1. https://www.facebook.com/andriy.vasylenko.9/posts/pfbid0yR3AotFVfDeDngCjScMaRtoTu9v4wyMMNW4XXPV112zzTLPzTiJedY2d71ck3XiNl

2. https://zaxid.net/politsiya_zatrimala_poltavskogo_fitnes_trenera_yakiy_obrazhav_ta_plyunuv_u_viyskovogo_n1569963

3. https://mon.gov.ua/ua/news/shodo-antiukrayinskih-vislovlyuvan-andriya-vasilenka-derzhavnogo-eksperta-mon

Шановні колеги-науковці, а також усі, кого цікавить тема оцінювання наукової діяльності.

За годину у Будинку Вчених стартує панельна дискусія, присвячена питанням базового і грантового фінансування, оцінюванню наукової діяльності як наукових установ, так і окремих дослідників.

Список учасників дуже тішить:

Денис Курбатов - заступник Міністра освіти і науки України,
Ольга Полоцька - виконавча директорка Національного фонду досліджень України,
Ігор Єгоров - д.е.н., проф., член-кор. НАН України, завідувач Офісу оцінювання діяльності наукових установ НАН України,
Юлія Безвершенко - к.ф.-м.н., співзасновниця і координаторка Science at Risk,
Олександр Березко - к.т.н., президент Інституту відкритої науки та інновацій, співголова CoARA Chapter Ukraine, доцент Національного університету «Львівська політехніка»,
Наталія Куссуль - д.т.н., проф., завідувачка кафедри математичного моделювання та аналізу даних НТУУ «КПІ імені Сікорського»
Модераторка:
Катерина Терлецька - д.ф.-м.н. завідувачка лабораторії математичних наук НЦ МАН України, с.н.с. ІПММС НАН України, співзасновниця “Дійсної науки“

Посилання на подію
https://www.facebook.com/events/137594559406048

І не обов'язково туди іти нозями.
Я от ніяк не можу вирватись.
Але.
Там обіцяють онлайн-трансляцію.
Доєднуйтесь.

апдт. Онлайн-трансляція буде тут https://www.facebook.com/RealScienceU

В проєкт 42 тачки на ЗСУ стрімко вривається жовтий фольксваген транспортер 5 покоління.
Чому вривається?
Бо його проєкту дарує одна чудова київська родина, якій він довгі роки служив вірою і правдою.
Тепер послужить Силам оборони.
Родина, звісно, таємна.
Не знаю, чому в проєкті така виникла традиція втаємниченості.
Але вона розчулює.

Тачка 26/42 для 124 бригади заїжджає на ремонт.
Дякую, що підтримуєте.

Майте гарний вечір.

Колись я побачив, як таку відзнаку вручали волонтеру в напівтемряві прифронтового стабілізаційного пункту.

В звичайній кипучій атмосфері, перед юрбою інших волонтерів і військових, в перерві між прийомом поранених бійців.
І хоч відзнака і від Головнокомандувача, але вручали її прості бійці.
Залужний же трохи зайнятий, на роботі, тому довірив цю справу тим, на кого міг покластися.
І на кого щодня покладався.

Було щось в тому моменті магічне.
Таке, знаєте, життєствердне.
Волонтер отримував відзнаку "За сприяння війську" на робочому місці волонтера.
Тобто там, де він найбільш потрібен.

Нас з Оксаною Бондарь бійці попросили приїхати на автозаправну станцію.
Серед усіх потенційних точок в часопросторі- саме АЗС є тим локальним мінімумом, де ми трохи стишуємо хід.
Ми не знали, що від нас треба. Нас не попередили.
Може просто кави сьорбнути, може познайомитися з якимось новим підрозділом, може почути про чергову потребу.
Я був в шортах, кросівках і футболці, а Оксана... Оксана завжди добре виглядає.

Бійці випростувалися, зачитали нам витяг з Наказу і вручили ці футляри.
В мене відібрало мову.
Бо я звик, що все планую і контролюю, але тут вийшло інакше.

Мені дуже ніяково, насправді.
Хочете вірте, хочете ні.
Бо якось так вийшло, що донатите Ви - а ім'я вписали моє.
І я ж не за відзнаки волонтерю, а щоб Марк швидше повернувся додому.

Однак я маю сказати Вам, чому ця відзнака є дуже важливою.
Вона доводить, що ГК - так його називають військові - в курсі, що ми робимо.
Цінує це і рахує це потрібним.

Ми може і не робимо більше за всіх.
Але таки робимо щось дуже правильне і влучне.

Хороше це слово - сприяння.
Сприяємо війську України.

Якби я мав владу і ресурси, я б усім Вам видав такі медалі.
Але в моїх силах є тільки від усього серця сказати Вам:
Дякую.
Дякую, що підтримуєте та стоїте поруч.

Завтра будуть хороші новини.
Дві.

Майте тиху ніч.

Шановні, вчора я Вам з радістю розповів, що нам на проєкт таємна київська родина подарувала фольксваген транспортер т5 для 124 бригади, тачка 26/42.

Так от, доповідаю, що сьогодні в проєкт вривається теж т5 повнопривідний для Вовків Да Вінчі. Тачка 21/42.

А вривається чому?
Бо його придбання для проєкту повністю покрили дві таємні київські родини, які системно підтримують наш проєкт.

Дякуємо, що стоїте поруч.
Рухаємося.
Переможемо.