Ви знаєте, я дуже не люблю срачі.
Вони забирають час, нерви, вони контрпродуктивні. Особливо зараз.

Але є моменти, коли слід просто зафіксувати позицію, розставити реперні точки, накреслити червоні лінії, відділити зерна від полови і таке інше.

Що трапилось?
Науково-популярний ресурс, про який я ніколи не пишу (чому - стане зрозуміло пізніше), провів якусь науково-популярну подію з якимись наукпоп-спікерами.

Спершу я побачив коментар до цієї події ембріологині, наукової популяризаторки та авторки книги "Плідна праця" Olga Maliuta, в якому вона нагадала, що до ресурсу є питання ще з часів російського громадянства його засновника.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0edTuftnXacnrwkiwTveqGfw755ssuhMT1hjHTLuQ5m4UWxUTryXebr9Naf1N7Qf1l&id=1705464783

Та вкинула в коментарі докладний розбір срачу від 2021 року, де писалося і про гроші з рахунків російського Сбербанку, і про запитання української наукпоп спільноти до стрімких темпів розкрутки ресурсу.
https://babel.ua/texts/72365-ukrajinski-naukovci-posvarilisya-z-vidannyam-nauka-ua-zasnovnika-zvinuvatili-u-roboti-na-rosiyu-ta-prihovanih-dohodah-vin-ce-sprostovuye-duzhe-korotka-istoriya-konfliktu-s-dokumentami-ta-argumentami

А тоді я побачив, в принципі, вичерпний коментар з усього цього приводу одного з найшанованіших і найдавніших наукових популяризаторів нашої країни, фізіолога та батька ресурсу Моя наука / my.science.ua Oleksiy Boldyriev
https://www.facebook.com/oleksiy.boldyriev/posts/pfbid02xbmKgw5QWVbUYS6j8NDy5z73cdRXMB8ayjgFPapscoryvHun9hU37YvXYaVcrtHjl

Прочитайте, будь ласка, уважно все, що я зазначив.

Олексій правильно закцентував, що на вершині всієї дискусії щодо того, з чим і як має співпрацювати наука чи науковці - має бути етика.
Немає етики - немає про що говорити далі.
Працюєш з російським бізнесом чи береш нагороди з рук міністра-плагіатора? Не дивуйся, що купа притомних людей (яких, насправді, багато), будуть тебе ігнорувати.

Але я б розширив цю дискусію.
Можливо вперше на своїй сторінці - щодо того, що робити з "хорошими росіянами".

Істиною є те, що щодо будь-кого має діяти презумпція невинуватості.
Щодо будь-кого.
За винятком, якщо перед тобою - росіянин.
З будь-якими їхніми проєктами, ідеями, задумами, незрозумілими джерелами фінансування та навіть якщо за нього вписується відомий благодійний фонд.

Вплив росіян на культурний, політичний та науковий ландшафт цивілізованого світу своїми інкорпорованими м'якими силами - колосальний.
Всі ми бачимо, як це працює і як плавить мізки європейцям.

Україна - їхнє головне поле битви. Зараз - просто за Україну.
Коли ж впаде росія - вони просто намагатимуться влізти сюди за будь-яку ціну, бо свою батьківщину вони ж і втратили.

І, що важливо, це ніяка не заздрість одних популяризаторів науки до інших.
В базі наукпоп України настільки маленький, що середовища для розвитку вистачить для всіх.
Для перекладів анімації з англійської на українську, для двох ютуб-каналів про Космос маленьких і одного потужного каналу з трансляцією запусків, для блогів зоологів та ботаніків і системних медіа з розгорнутими глибинними статтями на тему чогось та ще мільйона ініціатив. Було б натхнення та спонсори.

Місця вистачить для всіх.
Окрім росіян.
Це звичайне питання гігієни та етики.

І вишенька на торті, висмикнута з поста Олексія.
Коментар Kyrylo Beskorovayny з науково-популярного медіа Куншт, який розкриває суть і методи російського будь-чого стосовно аборигенів:

""Ми не впрягались в цю дискусію в 2021-му. Але розкажу, що ще до запуску свого сайту Богдан ініціював зустріч з нами, посилаючись на рекомендацію від спільних знайомих. На зустрічі він розказав, що буде домінувати на ринку України, про те що його підтримує Притула, N+1 і оце от все і що нам треба посунутись. Ще була одна зустріч з INSCIENCE, під час якої Богдан запропонував поглинути наші проєкти.""

Мімімі, так?

Наші найбільші битви всередині країни проти російського капіталу і російського впливу - ще попереду.
Вони всі на низькому старті.

Майте тиху ніч.

Певен, що у багатьох батьків виникає резонне питання, що робити із дітьми на вихідних?
Так, щоб і цікаво, і весело, і діти розумнішали.

Якось склалось, що у мене мої науково-популярні дайджести виходить робити раз на місяць і я щоразу не встигаю Вам розповісти про те, що КОЖНІ вихідні у Національний науково-природничий музей НАН України відбуваються цікавезні екскурсії та інтерактиви для дітей.

Головний дилер і аніматор - все той самий ботанік в кедах Олексій Коваленко, що вміє спершу ошелешити якимось науковим фактом, а потім розповісти, як світ влаштовано насправді.

Так от.
Перше, підпишіться на сторінку музею.
Вони щотижня анонсують - що ж за події будуть на вихідних.

Друге. Одинонький раз розповім, що буде завтра та післязавтра:

1. Інтерактивна програма для дошкільнят "Твоя перша палеонтологічна колекція" (це щоб малеча вчилася тягнути з вулиці додому у кишенях будь-яку цеглину та скам'янілі собачі кекехи)
2. Інтерактина програма для дітей шкільного віку "Твоя перша палеонтологічна колекція" (це щоб діти розуміли, які каменюки вже слід з хати повикидать).
3. Екскурсія ботанічним відділом "Небезпечні рослини" (я не в курсі, чи тут будуть розповідати про кропиву і як її правильно бити палицею).

Плюс буде аж ТРИ екскурсії
Екскурсія зоологічним відділом "Птахи - романтична окраса Планети".
Екскурсія геологічним відділом “Геологічна історія території України”.
Екскурсія палеонтологічним відділом “Розвиток життя на землі”.

Деталі за посиланням:
https://www.facebook.com/NationalMuseumofNaturalHistoryKyiv/posts/pfbid0SMXNbwJqP6GSv4YsTatVjAEwSsT5DHT5BTkxBTrSHe5WfyA2AuiCu7kLjCtVGJsCl

Зверніть увагу, що там треба реєстрація.

Майте гарний день.

Біжане, чуєш...
Тобі Героя України дали.
З удостоєнням ордена "Золота Зірка".
Там пишуть, що це за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Так, помилки немає.
Так і пишуть - ШАРОПОВУ Біжану Рашидовичу, солдату.
Прізвище - капслоком.
Я перевірив.

Помилка лиш в тому, що в дужках написано - (посмертно).

Біжане, я досі не вірю, що тебе немає і досі уявляю, що ти просто носишся як вітер деінде з автоматом та дурнуватими жартами.
В розтягнутому светрі.
І корчиш смішні гримаси в розмові.

А так...
Українському науковцю, фізіологу, бійцю 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Біжан Шаропов, про якого знає українська Вікіпедія та майже вся наукова спільнота, присвоєно звання Героя України посмертно.
https://www.president.gov.ua/documents/6432023-48413

Дякую Дмитро Вітов за інформацію.

Зі святом всіх Захисників і Захисниць.
Вічна пам'ять усім полеглим в боях за Україну.

Майте тихий день.

Цікаве і приємне спостереження.

"Хай квітне український ютьюб" - це хороший і влучний вираз, що характеризує системне зростання кількості цікавих україномовних каналів, які виникає бажання дивитися і за якість яких не соромно.
Наука, історія, культура, урбанізм, розслідування, податки, якась маячня, яку, тим не менш, дивишся, бо цікаво, що ведуча скаже далі.

Але помітив круту річ.
Копирсався днями в глибинах ютьюбу в пошуку відеооглядів на одну з моделей автівок.
І надибав потрібний мені результат на каналі двох хлопів, що займаються перекуповуванням машин, їхнім підлампіченням та перепродажем.
Про канал я знав може рік і любив його піддивлятися - щирість, безпосередність і оптимізм хлопців перед лицем найвбитіших корчів підкупали та додавали моральних сил спокійно сприймати автомотлох з Європи.
Аж тут починаю дивитися і розумію, що їхнє відео - російською.
Вилупляюся на дату випуску - два роки тому.
Тобто, з початком широкомасштабки хлопці повністю перевели свій контент на українську.

Мені стає цікаво.
Іду подивитись канал про залізниці.
Те саме.
Ведучий, що вів канал про поїзди і трамваї російською - повністю українізувався.

Окей.
Канал про мости та будівництва. В тому числі про нашумілий Дегтярівський шляхопровід.
Те саме.
Хороша українська.

У всіх каналів прекрасна українська наймилозвучніша на ютьюбі.

Наскільки б повільними не здавалися події в масштабах наших життів, жорна історії мелють невблаганно і наступ триває.

Все буде Україна, шановні.

P.S. Єслі шо - Тачка в плюс, Залізні магістралі, Павло Авдокушин (про мости).
А там де маячня - то Непотрібний канал. Не розумію, нащо я його дивлюся, але це рідкісна цікава дічь.

Вчора Нобелівський комітет присудив нагороду пані Каталін Каріко (Угорщина) та пану Дрю Вайсману (США) за їхні дослідження, що дозволили врешті розробити ефективні мРНК-вакцини проти COVID-19 [1]

Якщо Вам цікаво почитати українською та простими словами, що то за мРНК та чому це так круто - в цій статті [2] є коментарі біологині Оксани Півень.

А якщо Ви хочете побачити класну 10-хвилинну візуалізацію щодо цієї премії з українською озвучкою - варто завітати на канал Довколаботаніка [3] та почати мліти від голосу Олексія Коваленка.

Але, на мою думку, найкрутіший пост про цю Нобелівку написав Іван Примаченко [4].
Ні, він не пояснив, що таке мРНК і що там Каріко з Вайсманом хімічили і біотехнологічили.
Але він примудрився у півтори тисячі знаків вкласти весь біль та страждання науки (не сучасної науки, а просто - науки), які вона має здолати, щоб подарувати людству прогрес.

От просто зацініть:

"Каталін Каріко народилася в родині м'ясника в Угорщині.
Вона вирішила, що має стати науковицею, хоча не була знайома з жодним вченим.
Щоб займатися дослідженнями, Каталін з родиною переїхала до США, але її наукова кар'єра не була вдалою.
Десятиліттями вона була одержима ідеєю, яка здавалася її керівникам і розпорядникам грантових коштів дикою і маячливою.
Каріко була змушена переходити з однієї лабораторії в іншу і постійно знаходитися в пошуках грошей для продовження дослідження - її чоловік якось підрахував, що безкінечний робочий день Каталіни означав, що вона заробляла 1 долар на годину.
Коли спільно з колегою Дрю Вайсманом їм вдалося здійснити прорив, провідні наукові журнали Nature, Science та Cell відмовилися публікувати їх статтю. Коли ж, нарешті, стаття була опублікована в менш престижному журналі, то привернула мало уваги.
Пенсільванський університет, де працювала Каталіна, спочатку понизив її в посаді і, врешті-решт, змусив піти на пенсію.
Щоб продовжити свої дослідження, у 58 років вона вирішує переїхати в Німеччину і приєднатися до мало кому відомої біотехнологічної компанії, що на той момент навіть не мала свого сайту. Компанія називалася BioNTech.
Коли в січні 2020 китайські вчені опублікували генетичний код нового вірусу Covid-19, завдяки mRNA технології, розробленій Каталіні з колегами, дослідникам BioNTech вдалося створити першу версію рятівної вакцини протягом кількох годин.
2 жовтня 2023 року 2023 Каталін Каріко та Дрю Вайсмана було оголошено лауреатами Нобелівської премії з фізіології чи медицини за розробку революційної технології, що стала основою для розробки mRNA вакцин проти Covid-19 і врятувала мільйони життів."

Уявили, крізь що пройшла дослідниця, щоб ми отримали вакцину?
Непомітні для грантових коштів дослідження, що врешті змінили світ; "бізнес"-підхід в університетах; справжня відданість науці.

Наука - це не бізнес.
Це не придбати-продати джинси на базарі, тому марно чекати результату за рік, а інколи і за десятиліття.
Коли наука стає бізнесом - народжуються аферистичні Тераноси з Елізабет Голмс, які кидають довірливих інвесторів на мільйони доларів і присідають на ціле десятиліття у в'язницю [5].

Наука - це про пізнання світу, пошук відповідей.
І подекуди ці відповіді або непередбачувані та їх неможливо обгрунтувати інвесторам, або й просто негативні.
Для науки негативний результат - не менш важливий за успіх (бо економить час та зусилля десятків тисяч інших вчених), але він не цікавий спонсорам.

Ще цікавий момент, який Іван вже навів у коментарях - це "Пенсільванський університет в Twitter привітав лауреатів, назвавши їх "історичною дослідницькою командою mRNA Пенсільванського університету", чим викликав масове обурення науковців та читачів."

Загалом, це максимально красива і максимально показова історія.
Добре, що Каталін долупала свою скелю і її працю світ визнав.

Майте гарний день.

Іване, дяка за супердопис.

1. https://www.nobelprize.org/prizes/medicine/2023/press-release/
2. https://life.pravda.com.ua/society/2023/10/2/256851/
3. https://www.youtube.com/watch?v=2BbRIjthcng
4.

Якщо що - посилання 4 і 5 ТГ чомусь закинув вище попереднього посту

Коли ми з Мартіном обмірковуємо, в який колір фарбуватимемо машину 1/42 - сірий фельдграу чи зелений болотяний - то на язиці в мене весь час крутиться:

- Рубанем його в колір бронзи і закотимо на постамент! Як монумент всім надіям і сподіванням підняти цього корча.

Воно ж їздить. Добре так їздить, скажу я Вам.
Навіть кілька разів було на обкатці і щиро вразило мене потужністю (тут же 6 циліндрів!), абсолютною байдужістю до глибини ровів, щілин і розривів часопростору.
Пре, як танк.

Але щоразу в цій тачці щось відригує і вилазить.
Кожного.курва.разу.

І до проблем технічних постійно додається головний біль з пошуком запчастин: їх н.е.м.а.є.
Фізично.
Ті, що є - в більшості не підходять.
Так, навіть друзі навезли з Польщі, ми почали ставить, а воно не стає.
Іспанець для іспанського ринку - це не японець для решти світу.
Ця машина схожа на нескінченну Сієсту: я тут постою в затінку нерухомо, а ви під мене лягайте.

Інколи доходило до того, що механіки вручну знімали розміри деталей, замальовували їх і шукали деінде.

Тепер це справжній Франкенштейн: бачки для рідин з ВАЗа, вказівники поворотів - з Ланоса, підсвітка номера - з фури, засуви задньої ляди - теж з якоїсь вантажівки.

І так, тачка доїхала своїм ходом.
Сама вилізла з гір, де вона працювала.
Могла б відразу поперти на фронт.
Але-але.
Це не в наших правилах передавати такі апарати без нашої упевненості в тому, що машина не підведе.

Карочє, жодна інша машина не доставляла нам стільки головняка, як ця.
Вже на виході тачки 22/42 та 23/42, а 1/42, наче та квочка, висить на підйомнику.

Але ми обов'язково тачку доробимо.
Дякуємо Вам за підтримку.

Як ми скоїли помилку.

"Без помилок немає руху" - сказав Генеральний конструктор, коли наш БПЛА замість охрєнітєльно красивого зліту - звернув з полоси, зніс ліхтар і нєкрасіво вдовбивсь носом у землю.

Мене це ніхєра не заспокоїло, звісно, я чуть сігарєту не проковтнув, і зимове повітря, тихенько шуршащє поперек полоси (7 м/с, на межі розрахункової, пориви до 10) тут же оцім своїм поривом продуло куртку і пробіжалося льодом по спині.

Але я не про літаки, я про тачки, знову.

В нас вже закінчилися жарти про те, що тачка Nissan Patrol, шо має номер 1/42 - буде віддана як 42/42. Бо ми зробили помилку.

Хєрня була така: ми були молоді та завзяті, і робили те, що роблять всі волонтери, що займаються тачками: ми скинули фото машини воякам.

Нє, ну ви розумієта, ага. Угловата форма. Угрожающіє колеса. Шноркєль, чи як його. Отеті тросікі над капотом, копець внєдорожнік. Само собою - вояки тут же запалали, заскреготали, забігали та заволали: "Давай оцю!"
Бо воно виглядало як джип-з-картинки.

Ніколи. Чуєте, ніколи не давайте воякам обирати авто. Орієнтуйтеся тіко на свої враження, відеоогляд та надію, що повезе. Інакше... красиві картинки, намита підкапотка та замазана якойсь чорною хєрньою рама. І шноркєль, куди ж без нього. Внєдорожнік, йопт.

П'ять місяців у ремонті. Він виходить, він їде - і знову якась хєрня. Антон Сененко краще знає, я навіть вже не слухаю СТОшників, тіко плачу отакими слєзамі. Це - загиблик.

Не робіть як ми. Не обирайте авто за його джиперським виглядом. Беріть ті тачки, які виглядають як "возив хазяіна на роботу". Це не панацея, ага, але шансів на хєровий варіант - менше.

А той БПЛА потім полетів. Ви нещодавна про нього читали у новинах. Долетів та вразив. До сліз)))

Обняв.

Подивився в обідню перерву не відео про Нобелівку з фізики цього року (ввечері опублікую), а свіже розслідування Михайла Ткача про стомлену від війни столичну елітку, яка весь час тусить у клубі Boho під час комендантської години.

Післясмак дивний і не можу розібратися, що у сюжеті (https://www.youtube.com/watch?v=VNpMJr6SUyo) виглядає найбільш фантасмагорично:

1. Що поліція міста Києва погрожує воєнкомами журналістам?
2. Що ця ж поліція міста Києва сцикливо тікає з місця подій (закреслено) їде на виклик, бо сцить погрожувати воєнкомом шанованим людям з клубу?
3. Що поліція міста Києва, таке враження, абсолютно недієздатна і нічого не може зробити, бо... бо нічого не може зробити?
4. Що якийсь матюкливий айтішник з клубу розповідає, що у людей в клубі Україна в серці і вони там співають українських пісень?

В принципі, з посадовими особами міста Києва і так все зрозуміло.

Тут вже варто або скасувати комендантську годину для всіх, або... так а які або?
Шановані люди не будуть же пропускати візити в клубі.
Вони ж не раби.
Здається, час припиняти цей цирк та імітацію.
І Південний міст відкривайте, бо затори з шанованих людей з перепустками туди такі, що легше об'їхати через будь-який інший.

Але вінцем сюжету, звісно, є кадр, де видно, що навпроти клубу стоїть біллборд з написом "Армія - наша віра".

"Boho. Віримо в ЗСУ." - здається нормальний слоган для клубу.

АТО-2 як воно є.

Майте гарний день.

Давайте трошечки про Нобелівську премію з фізики

Вчора Нобелівський комітет присудив нагороду трьом науковцям - П'єру Агостіні (Університет Огайо, США), Ференцу Краушу (Інститут фізики імені Макса Планка, Німеччина) та Енн Л’Юільє (Лундський університет, Швеція).
Присудили за "експериментальні методи, які генерують аттосекундні імпульси світла для вивчення динаміки електронів у матерії" [1].

Атто - це префікс в системі одиниць СІ, що означає 10 у мінус 18 ступені чогось.
Тобто якщо Ви руцями візьмете ліхтарик і почнете ним блимати, створюючи світловий імпульс тривалістю в 1 секунду, то тут вчені навчилися робити світлові імпульси у квінтильйон разів коротшими.
М'яко кажучи, оком не встигнете кліпнути, як все вже трапиться.
І от ці короткі імпульси допомагають науковцям "відстежувати поведінку" електронів в атомах.
А електрони, єслі шо, дуже швидкі.

Почитати коротко українською, про що ця премія та чому важлива - можна тут [2].

Але слід сказати, що конкретно в моєму Інституті фізики НАН України є спеціалісти, які працюють з надкороткими світловими імпульсами, в т.ч. на фемтосекундному лазерному комплексі (фемто - то 10 в мінус 15 ступені).
Зокрема, це Блонський Іван Васильович.
І сьогодні він мав коментувати цю Нобелівку на радіо, а також теоретично напише науково-популярну статтю про неї для одного з видань.

Тож коли матеріал вийде, обіцяю, що зроблю про це пост.
Як вже з нетерпінням чекаю виходу докладної наук-поп статті про позавчорашню премію з фізіології та медицини.

Тим не менш, якщо у Вас нетерплячка і Вам би хотілось послухати зрозумілою мовою, що сі трапилось, а також узріти цікаву візуалізацію процесів - Ви мусите подивитися відеопояснення від Довколаботаніка [3].

Дуже круте, просте, але пізнавальне відео.
10 хвилин часу що дозволяють зрозуміти одну аттосекунду.
Дякую Олексію Коваленку.
За жарт про рф особливий респект.
Пирснув чаєм на ноутбук.

Майте тихий вечір.

1. https://www.nobelprize.org/prizes/physics/2023/press-release/
2. https://life.pravda.com.ua/society/2023/10/3/256866/
3. https://www.youtube.com/watch?v=J-efGhsvcWQ

Ви собі навіть уявити не можете, наскільки цьогорічна Нобелівська премія з хімії перегукується з класними дослідженнями великої кількості українських науковців.

Мунгі Бавенді, Луї Брус та Олексій Єкімов (останнього роспропаганда вже приписала росії, але це не так) отримали визнання за відкриття та розробку квантових точок [1].

Спершу Ви можете почитати коротке україномовне пояснення [2], з якого можна зрозуміти, що відкриття цих науковців, здійсненні 30-40 років тому, нині оточують нас, наприклад, у всюдисущих дисплеях (технологія QLED).

Якщо ж Вам кортить розібратися, в чому суть їхніх досліджень, до чого тут давні виробники кольорового скла, та як три вчені зі своїми колегами відкрили "3-й вимір" в періодичній системі хімічних елементів - Вам точно в шикарний пост Довколаботаніка [3].
Вичерпно, зрозуміло, яскраво.

А якщо Ви маєте бажання ще й побачити візуалізацію усього написаного Довколаботанікою - відео теж є [4].

Але тепер поговоримо про Україну.
В Україні давно та успішно синтезують і досліджують квантові точки.
Власне, фотографії цього квантового дива можна бачити в цьому пості, які я чесно поцупив в українського хіміка з Чернівецького національного університету Юрія Халавки.
Це фотки з його лабораторії [5]

Отут [6] можна коротко ознайомитись з іменами науковців, що у нас тим займаються, але більш за все я б радив таке:

1. Лекція пана Юрія ще 5-річної давнини про квантові точки і їх застосування [7]. Тут цікаво про історію розвитку освітлювальних приладів, нанотехнології, телевізори на квантових точках і використання в медицині. І ринок на мільярди доларів.
Зрозуміло буде як дорослим, так і школярам.

2. Подкаст наукпоп ресурсу Технічна База - випускник ЧНУ ім. Ю. Федьковича та засновник компанії QustomDot по виготовленню квантових наноточок Ігоря Наконечного - про освіту в Україні та на Заході, стартапи, квантові точки і таке всяке. [8]
Саме те, що треба послухать за кермом.

Тихого Вам вечора.
І співчуття родичам усіх загиблих на Харківщині.

1. https://www.nobelprize.org/prizes/chemistry/2023/press-release/
2. https://life.pravda.com.ua/society/2023/10/4/256879/
3. https://www.facebook.com/dovkolabotanika/posts/pfbid0tkYXd248umootCNQLz4SuwmmXyMiQ7Di48tQGi41K6Yzg81BtaWBzKcjJp1L3a7Dl
4. https://www.youtube.com/watch?v=pRIydfVYyso
5. https://www.facebook.com/khalavka/posts/pfbid08oacxkYLmHQgYMJzTTrYMPCyrZebMraP2ogqnvYuvv4tePKXP4zxrwXPpcQvaDb5l
6. https://www.facebook.com/groups/314070194112/posts/10161914692134113/
7. https://www.youtube.com/watch?v=hROngkYiD34
8. https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02XrRLQPMPWBBrUx1FCmnNU4uQL3Fkg1161nipcJgQ79a15ZtzJ6exyg8q76F7j75Xl&id=100088198126440

Якщо хочете підтримати проєкт 42 тачки на ЗСУ, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518

Ви знаєте, коли я пишу свої деякі тексти, в більшості викладаю їх на екран не для когось, а для себе.
Допоки думка не закарбована деінде за межами мого мозку, вона не дає спокою, мучить і цей стан дуже втомлює.
І не має значення, що воно - про бійців, про Ірпінь, про Марка, ремонти корчів чи Нобелівські премії.
Її треба позбутися для того, щоб йти далі.

Потім мені навіть байдуже, чи її хтось читатиме, чи ні.
Надихатиметься нею чи плакатиме.
Коментуватиме, лаючи мене, чи дякуватиме за думки в унісон.

"...письмо, на відміну від промовляння, не пов’язане із соціальною взаємодією, не має на меті розважити. Це «спілкування лише із собою»".

Це дослівна цитата з опису цьогорічної Нобелівської премії в галузі літератури.
Вона мені дуже відгукнулася.

Але де я, а де Нобелівка з антириторики?

На щастя, в минулому житті мені пощастило втрапити на Nobilitet - подію, де круті спікери зрозумілою мовою розповідають про суть відкриттів чи творінь, за які вручають Нобелівські премії.
І там на сцені я побачив літературознавицю Богдану Романцову, що мереживом слів витинала яскраву реальність письменницького світу на сірому ганчір'ї марнославного повсякдення.

Мені подобається, як вона пояснює матерії, яких я ніколи не торкався очима і, імовірно, ніколи не торкнуся.
Але, можливо, Вам спаде на думку почитати творіння Нобелівського лауреата цього року норвежця Йона Фоссе.

З колонки Богдани Ви зможете втямити, чи варто це робити
https://tyzhden.ua/minimalist-jon-fosse-laureat-nobelivskoi-premii-2023/
Смачно.
Хоча і не всі ноти цієї музики я зміг зрозуміти.

Майте тихий вечір.