22. Стародавній човен, який відкопали науковці і про який я писав в дайджесті від 28 серпня (посилання на оригінал), вкрали невідомі особи.
Було б смішно, якби не було так сумно.

МОЖЛИВОСТІ

23. 13 жовтня 2023 року на ютьюб-каналі ВсесвітUA відбудеться стрім з астрофізикинею Olena Kompaniiets. Під час стріму можна буде виграти справжнісінький метеорит.
Деталі тут

24. 14 жовтня 2023 року відбудеться науково-популярна подія від Дійсна наука "Математичні головоломки і математика для дорослих". Головна персона - математикиня Ірина Єгорченко. Відвідування не безкоштовне, але частина коштів буде спрямована на наш з Мартин Брест проєкт 42 тачки на ЗСУ.

25. Американське фізичне товариство оголосило про запуск програми підтримки українських фізиків, що постраждали від російської агресії. Підтримка надається як візитам до інших колаборацій за межами країни, так і віртуальним колабораціям.
Дедлайн - 16 жовтня.

26. Харківські науковці Сергій Шевченко (ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України) та Andrii Sotnikov (ННЦ ХФТІ та ХНУ ім. В.Н. Каразіна) започаткували Харківський квантовий семінар. Мета — знайомити українських науковців з поточним станом та розвитком галузі квантових досліджень.
Семінар проходитиме кожного першого та третього вівторка місяця.
Місце проведення: Zoom.
Робоча мова семінару: англійська.

27. Відкрито прийом заявок на отримання Меморіальної стипендії імені Біжана Шаропова. До участі у конкурсі запрошуються здобувачі PhD "Біологія" факультету природничих наук Національний університет "Києво-Могилянська академія" та аспіранти Інститут фізіології імені О.О. Богомольця НАН України.
Стипендія покриває стажування в кращих світових лабораторіях для вивчення найбільш сучасних наукових методів досліджень у сфері наукових інтересів лауреатів. Важливим критерієм є покращення наукового середовища в Україні, тому стипендіати зобов’язуються закінчити PhD програму в Україні та навчати новим методам колег.

Загалом, не питайте мене, де я все це беру і коли.

Якщо хочете підтримати проєкт 42 тачки на ЗСУ, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518

За прогресом проєкту можна стежити тут або тут

Майте гарний вечір.

Пишу і стираю... Пишу і стираю...
Я не знаю, що Вам розповісти.
Про те, скільки ця машина випила у нас та механіків крові?
Про те, скільки часу ми витратили на її обкатку та доведення до кондиції "нам буде не соромно"?
Чи про те, як я в ній їхав і горів?
Ну, сідайте, розповім.
Запах я відчув не відразу.
Лиш помітив, що чергове 61-кілометрове коло навкруги Києва в процедурі 1000-кілометрової обкатки після капіталки двигуна видається якимось занадто спекотним.
Так, серпень був не подарунком, кондиціонера немає, вікна відчинені, але чомусь мені реально ставало погано.
Жигулі... Вони ж і в Африці Жигулі. Мрія мільйонів радянських громадян була відверто некомфортною на довгих дистанціях.
М'яко кажучи.
А тут... Все якось вже пливло перед очима.
Сморід пластика із сумішшю невідомо чого, який сигналізує про те, що машина почала горіти, я не сплутаю ні з чим.
Просто колись сам підключав магнітолу в авто і... це окрема історія про самовпевнену в собі людину, яка точно впевнена, де плюс, а де маса.
В момент, коли мої нюхові рецептори забили паніку, наче пілот підбитого і палаючого бомбардувальника, я рефлекторно і майже одночасно відстібнув пасок безпеки, вмикнув правий поворот, підтягнув сумку собі на коліна та почав шукати вільний майданчик, де машина безпечно згорить (яким би оксюмороном це не здавалося).
Надії в мене і не було, але правою рукою я таки поліз під переднє сидіння в пошуках гладенького боку вогнегасника та... відсахнувся.
Підлога машини була настільки гарячою, що оздоблення салону просто плавилося і диміло.
Мінералка. Завжди возіть з собою мінералку.
Вона рішає.
Залпом вилита під ноги та подальша пауза в тест-драйві дозволили дотягнути до СТО та розібратися, що під час обкатки тріснув старий глушник і вихлопні гази в страшній київській серпневій спеці гатили просто у низ авто, повільно перетворюючи мене на стейк на пательні.
Нєрви. Нєрви у мене з цією тачкою стали зовсім ніякі.
Як є - так і кажу.
Однієї ночі мені цей Жигуль навіть снився - з вийнятим двигуном, над яким плакав механік Сергій.
Але ж Ви гляньте, що вона зробила.
Якби це була не наша машина і не знайомі нам бійці - от засумнівався б.
Смірнов Сергій, дяка за подаровану тачку.
СТО Автокомп Сервис, дяка, що допомогли поставити її на колеса.
А всім Вам, шановні, спасибі за донати, які дозволяють постачати у війська машини, в яких ми упевнені на сто відстотків.
Які помруть, але вивезуть.
Але з тачкою 43/42 ще історія не закінчена.
Може витягнуть.
І я залюбки іще раз в ній погорю.
Майте тиху ніч.

Я так сміявсь над нею. Зря.

Жигулі, йопт. Натуральна собі така жига, чи п'ятірка, чи сімки, чи ояєбу. Машина 43/42, бо шо? Бо логіки нема.

Але херня в том, що зара армія візьме майже все, що є, навіть жигу. Так, ми з Антон Сененко все ж таки розриваємось між дізєльними пікапами, дізєльними бусами і нє мєнєє дізельними джипами, але... бійці сказали "хоч щось, аби їхало, і побистріше, будь-ласка".

Добра людина жигуля подарувала, СТО відремонтувало, ви цей ремонт оплатили, Антон викатав на ній 1000+ км, я поржав. Ми вивели її в максимальний стан, передали, підписали бумаги, видихнули, пішли красіть корчі, пити каву на СТОшкє і цокать язиками біля течиків.

Пройде пара тижнів. Жига, прострєлєна та пойобана, вивезе хлопців з жопи і помре вже десь на нашій стороні.

Вибач мене, жигульонок. Ти став охєрєнной машиной, бо ти врятував. Вивез, витягнув, видернув з під обстрілу, і я дуже тобі вдячний.

Прощавай, тачка 43/42. Ти зробила все, і ти була крутою.

Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)

Думаю, Ви всі пам’ятаєте приголомшливі фото з оточеної з усіх боків Азовсталі, які облетіли весь світ.
Найбільш впізнаваною стала робота “Світло переможе”, де боєць, наче той святий, стоїть у вщент зруйнованому цеху в променях світла, яке безуспішно намагається розігнати темряву російської навали.

Мені в цьому житті щастить на хороших людей, бо я особисто познайомився з автором тих світлин - Дмитром “Орестом” Козацьким.

Дмитро не просто пройшов все пекло оборони Маріуполя та повернувся до лав ЗСУ з полону.
Він ще й залюбки погоджується сприяти всіма силами волонтерським ініціативам, що збирають на всілякі корисні штуки.

Ми збираємо на машини.
А Lopata Zubata, яка мене з Дмитром і познайомила - збирають на саперні лопати для ЗСУ.

Тож зустрічайте дуже короткий, дуже ламповий, дуже швидкий спільний із Зубатою Лопатою міні-розіграш, у якому буде усього два лоти:

1. Саперна лопата від Зубатої Лопати з автографом Дмитра
2. Примірник паперового журналу Reporters (такий Ви навряд десь ще знайдете), де на титульній сторінці фото “Світло переможе” і автограф Дмитра. А в самому журналі інші його ошелешуючі роботи, зроблені в катакомбах меткомбінату.

Всі виручені з розіграшу кошти, який стартує прямо зараз, будуть розділені навпіл: половина піде на наступну тачку в проєкті 42 тачки на ЗСУ, а половина - на чергову партію Зубатих Лопат до Альона Крицук та Наталія Ковальчук.

Як отримати шанс на виграш?

1) До 15 години вівторка 17 жовтня надсилайте будь-яку кількість донатів, що кратні 300-м гривням, на картку
5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко) або на
PayPal senenkoanton@gmail.com (перерахую в гривневому еквіваленті).
Більше нічого не потрібно. Ні скрінів, ні повідомлень (але при проплаті якось підпишіться). У вівторок я завантажу перелік донацій і складу список учасників розіграшу (буду вдячний, якщо стежитемете за розіграшем і переможці зі мною самостійно зв’яжуться, бо інколи їх пошуки той ще квест).
2) Донат є безповоротним і дає шанс на виграш одного з двох лотів.
3) Більше донатів - більше шансів. Великі донати ми автоматично розіб’ємо на кратну мінімальній ставці кількість.
4) У вівторок о 18.00 годині ми з Мартін Брест та Зубатою Лопатою заліземо у якогось корча і проведемо розіграш онлайн на моїй сторінці, використовуючи рандомайзер.

Дякуємо Вам за всебічну підтримку, а Дмитру - за цінні призи.

Світло переможе.

—----------------------------------------
Якщо хочете просто підтримати проєкт без участі в аукціоні, лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
—-------------------------------------------------
Майте тиху ніч.

Ірпінь зустрів мене вологим подихом осені поміж величезних сосен, що, мов ті хмарочоси, своїми верхівками чіпляли низькі сірі хмари.
Двері маршрутки зачинилися і вона зі смердінням старого дизельного двигуна поїхала далі в глупу ніч, відкривши мені огляд на кладовище спалених та постріляних цивільних машин.

"Десь тут Оксанкин бус", - майнуло в голові, - "мабуть досі з клятою куркою".

Ніколи ще до цього я не їздив в Ірпінь маршруткою.
Цікавий досвід. Я б сказав, що якби Київ був євпропейською столицею, то як максимум - я мав би доїхати сюди лінією легкого метро чи трамваєм, а як мінімум - освітленим низькопідлоговим автобусом.

Але Ірпінь - місто-супутник Києва, а не Парижа, тому хоч так.

Ніколи до цього не був в Ірпені вночі.
Якщо, звісно, не рахувати 5 березня минулого року, але тоді особливо не було часу роздивлятися місцеві принади в світлі палаючих багатоповерхівок.

Вузенькі затишні вулиці. Тротуари в плитці. Милі приватні подвір'я з гірляндами. Яскраві світлодіодні ліхтарі на стовпах. Пониження бордюрного каменю.
Відверто - місто, в якому хочеться жити.
Але не мені.

Я повільно крокував мокрим асфальтом, зрізаючи шлях знайомими проїздами і дворами та лиш дивувався, як безпечно себе ТУТ можна почувати.

Діставшись точки, спробував віднайти машину з проєкту, яку загнав сюди на фарбування.
Не бачу.
Набрав Сергія, сповістив, що приїхав за тачкою, і той вийшов із дружиною.
Виявилося, що машину вони задули настільки класно, що я не узрів її в мороці з 10 метрів.

Тачка 28/42 Мікеланджело для 67 бригади наступного тижня вирушить у війська.
Світлана Третьяк та Сергій Третьяк, як завжди, швидко, чітко і безкоштовно пофарбували для проєкту 42 тачки на ЗСУ чергову ластівку.

І скільки разів обіцяю собі не повертатися в це місто, але ж весь час шукаю привід, щоб сюди зазирнути.
Місто святих людей.

Майте тиху ніч.

P.S. Нагадую, що до вівторка можете взяти участь в розіграші лопати та журналу з автографом Дмитра "Ореста" Козацького.
https://news.1rj.ru/str/mouselab/5728

А ми працюємо далі.