- Це Вам.
- Що воно? - спантеличено спитав боєць, втупившись поглядом в руку Ярослава.
- На заправку. Це Вам. Візьміть.
Мрякотливий осінній дощ в світлі автомобільних фар якось особливо чудернацьки лягав на стос купюр з цифрами 500 з усіх боків.
- Ви що?.. Не візьму... Ви щойно віддали автівку Збройним силам, а тепер ще й гроші даєте... Як так?
Ярослав з якимось розпачем в очах подивився спочатку на своїх дружину і дітей, а потім на мене, шукаючи підтримки.
Я розвів руками, відійшов у бік і сказав:
- Це вже точно без мене. Розбирайтесь.
- Візьміть, будь ласка. Вам ці гроші точно потрібніші...
- Послухайте, ми усім підрозділом невимовно вдячні за те, що Ви віддали своє авто. Цього досить. Правда.
- Ні, це ми Вам вдячні. Ви там за нас воюєте. Це найменше що ми можемо зробити.
- Ні, це ми вдячні...
- Ні, ми...
Моя куртка була давно мокра.
Плечі, комір, капюшон.
Знаєте ж це відчуття, коли наче ще не змерз, але вогкий одяг вже пробиває на дрижаки.
Зранку і вдень я обкатував вічноремонтований Ніссан Патрол 1/42 і він, певно, готовий (Олег Сабадаш, сам не вірю, що це пишу), виборсався в бруді, що те порося, але був шалено задоволений собою.
Потім помчав на СТО, щоб навести остаточний марафет в тачці 26/42 Рафаель для 124 бригади, що воює у Херсоні.
І ось, ввечері, в світлі фар цієї машини, стискаючи в кишені недоїдений обідній гамбургер, я спостерігав класичну ситуацію, коли Армія спирається на народ, а народ дякує Армії.
Хоча... Як дякує...
Героїчно закриває бездіяльність тих, хто мав би забезпечувати війська зброєю та технікою.
(- Розумієте, Антон... Нам же по штату має бути вантажівка. Я пишу офіційне звернення вище, щоб нам дали новий КрАЗ. А мені пропонують з бази зберігання забрати ЗіЛ-130 тисяча дев'ятсот сімдесят забутого року. Ми приїздимо на базу зберігання, а у тих машин гума порепана і все воно металобрухт... Ви уявити не можете, наскільки цей мікроавтобус вчасно.)
Зрештою, стос купюр ліг у бардачок.
Такий тимчасовий компроміс між давачем та набувачем, який таки забезпечить машину якісною солярою.
Посилка зі смаколиками від таємних родин пані Олени та Катерини (я не забув покласти грілки, але забув покласти світлодіодні ліхтарі, вибачте) вмостилася на пасажирському сидінні.
Lopata Zubata від Лисенко Віталій - під ногами.
Чергова таємна київська родина пожертвувала своє авто на ЗСУ. Абсолютно прості і звичайні люди.
Він, вона, двоє хлопчаків.
Ви цю машину допомогли відремонтувати. Від переднього гака до задньої фари.
Ми з Мартин Брест дякуємо Вам усім.
В тому числі Сергей Третьяк та Светлана Третьяк за безкоштовне фарбування, а BR TURBO Ukraine за безкоштовний ремонт турбіни.
Оксана Бондарь, спасибі, що допомогла об'їздити звіра.
Шановні, Армія відчуває підтримку, правда.
Особливо зараз, коли брудно, холодно і темно.
Що би не було далі, боротьба триватиме аж до нашої перемоги.
Лупаймо сю скелю.
Вся ситуація по проєкту 42 тачки на ЗСУ тут https://42trucks.online/ (дяка Діма Головаченко ще раз, дуже зручно користуватись)
Якщо хочете підтримати проєкт 42 тачки на ЗСУ, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити ММартин Брест з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Майте тиху ніч.
P.S. Поява машини в проєкті відбулася так https://news.1rj.ru/str/mouselab/5590
- Що воно? - спантеличено спитав боєць, втупившись поглядом в руку Ярослава.
- На заправку. Це Вам. Візьміть.
Мрякотливий осінній дощ в світлі автомобільних фар якось особливо чудернацьки лягав на стос купюр з цифрами 500 з усіх боків.
- Ви що?.. Не візьму... Ви щойно віддали автівку Збройним силам, а тепер ще й гроші даєте... Як так?
Ярослав з якимось розпачем в очах подивився спочатку на своїх дружину і дітей, а потім на мене, шукаючи підтримки.
Я розвів руками, відійшов у бік і сказав:
- Це вже точно без мене. Розбирайтесь.
- Візьміть, будь ласка. Вам ці гроші точно потрібніші...
- Послухайте, ми усім підрозділом невимовно вдячні за те, що Ви віддали своє авто. Цього досить. Правда.
- Ні, це ми Вам вдячні. Ви там за нас воюєте. Це найменше що ми можемо зробити.
- Ні, це ми вдячні...
- Ні, ми...
Моя куртка була давно мокра.
Плечі, комір, капюшон.
Знаєте ж це відчуття, коли наче ще не змерз, але вогкий одяг вже пробиває на дрижаки.
Зранку і вдень я обкатував вічноремонтований Ніссан Патрол 1/42 і він, певно, готовий (Олег Сабадаш, сам не вірю, що це пишу), виборсався в бруді, що те порося, але був шалено задоволений собою.
Потім помчав на СТО, щоб навести остаточний марафет в тачці 26/42 Рафаель для 124 бригади, що воює у Херсоні.
І ось, ввечері, в світлі фар цієї машини, стискаючи в кишені недоїдений обідній гамбургер, я спостерігав класичну ситуацію, коли Армія спирається на народ, а народ дякує Армії.
Хоча... Як дякує...
Героїчно закриває бездіяльність тих, хто мав би забезпечувати війська зброєю та технікою.
(- Розумієте, Антон... Нам же по штату має бути вантажівка. Я пишу офіційне звернення вище, щоб нам дали новий КрАЗ. А мені пропонують з бази зберігання забрати ЗіЛ-130 тисяча дев'ятсот сімдесят забутого року. Ми приїздимо на базу зберігання, а у тих машин гума порепана і все воно металобрухт... Ви уявити не можете, наскільки цей мікроавтобус вчасно.)
Зрештою, стос купюр ліг у бардачок.
Такий тимчасовий компроміс між давачем та набувачем, який таки забезпечить машину якісною солярою.
Посилка зі смаколиками від таємних родин пані Олени та Катерини (я не забув покласти грілки, але забув покласти світлодіодні ліхтарі, вибачте) вмостилася на пасажирському сидінні.
Lopata Zubata від Лисенко Віталій - під ногами.
Чергова таємна київська родина пожертвувала своє авто на ЗСУ. Абсолютно прості і звичайні люди.
Він, вона, двоє хлопчаків.
Ви цю машину допомогли відремонтувати. Від переднього гака до задньої фари.
Ми з Мартин Брест дякуємо Вам усім.
В тому числі Сергей Третьяк та Светлана Третьяк за безкоштовне фарбування, а BR TURBO Ukraine за безкоштовний ремонт турбіни.
Оксана Бондарь, спасибі, що допомогла об'їздити звіра.
Шановні, Армія відчуває підтримку, правда.
Особливо зараз, коли брудно, холодно і темно.
Що би не було далі, боротьба триватиме аж до нашої перемоги.
Лупаймо сю скелю.
Вся ситуація по проєкту 42 тачки на ЗСУ тут https://42trucks.online/ (дяка Діма Головаченко ще раз, дуже зручно користуватись)
Якщо хочете підтримати проєкт 42 тачки на ЗСУ, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити ММартин Брест з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Майте тиху ніч.
P.S. Поява машини в проєкті відбулася так https://news.1rj.ru/str/mouselab/5590
❤149👍19❤🔥1
Бійці вилізли з військового корча і старший із них простягнув мені руку:
- Василь (ім’я змінене).
- Антон.
- А ми до останнього не вірили, що Ви привезете машину...
- Ви ж були в черзі. Люди Вам надонатили. У Вас не було шансів не отримати…
Воїни завзято копирсалися у всіх відсіках пікапа, цокали язиками навколо шин бф гудріч, перевантажували крам і роздивлялися посилки зі смаколиками.
Оксанка тим часом відвела мене в бік і спитала:
- Так а ти що, їх геть не знаєш?
- Ні, ніколи до цього не бачив.
- Тобто вони тобі реально просто написали і потрапили в чергу?
- Ну… Я перевірив документи, запит, всі оці справи… Але загалом - так. В черзі на машини у нас в більшості абсолютно незнайомі бійці.
Чомусь цей діалог з Оксанкою мені весь час спливає в голові, коли ми передаємо чергове авто і я простягую відповідальному за прийом тачки бійцю руку, вперше дивлячись йому в очі.
Це відчуття нічим неможливо описати.
Тоді це була машина 12/42. Вчора ми передали 26/42. Проєкт передбачав постачання 42 машин підрозділам Сил оборони. В черзі в мене вже заповнений 80-й рядок. А наліпок на капоти я надрукував до цифри 100.
Зазвичай на день народження люди збирають на щось чітке.
Відкривають банку конкретному бійцю, підрозділу, на визначену машину чи мавік, міномет чи танк.
Людям простіше, наочніше, зручніше.
Ми ж від початку працюємо інакше. У нас один нескінченний збір - зібрали на одне авто та його ремонт, то відразу перейшли до наступного підрозділу в черзі.
Це дозволяє не утискатися у вирішенні головної задачі - постачанні справної машини для фронту.
На мою думку, це основне.
Те ж саме, що постачання якісного турнікета замість китайського замінника.
Темп збору визначають люди, що донатять.
Межею збору є наша перемога у війні з росією.
Мою особисту сумлінність перед усією чергою у проєкті та усіма донаторами гарантує мій троюрідний брат Вова, який понад півтора роки воює.
І сумлінно чекає на свою машину.
Чекає у майже кінці списку з 42-х машин.
Без преференцій, кумівства та пільг.
На відміну від решти, Вову я знаю добре.
І я дуже хочу віддати йому ключі, подивитися в очі і обійняти.
Та сама історія з Костею, що мобілізувався нещодавно.
Костя знає правила і навіть зміг їх пояснити своїм командирам: що попри те, що він був потужним волонтером і незліченну кількість разів витягав мою сраку з-під обстрілів, єдине, що я зроблю для нього - це соватиму чергу в його напрямку.
Я не знаю, коли завершиться війна.
Я не знаю, скільки цифр мені ще доведеться ліпити на капоти.
Я не уявляю, скільки ще Кость та моїх братів стане до лав Сил оборони.
Але другий рік широкомасштабки продовжує уперто мені доводити дві істини:
- Головні в житті речі - це не речі.
- Люди, на яких можна спертися, дані нам не садочком, школою чи університетом, не тусовками чи спільними відвідуваннями курсів макраме, а мороком темних часів. Вони своїми діями здатні перекричати бурю. Їх видно, їх відчуваєш, ними надихаєшся.
Дякую, що я.можу.на.Вас.спертися.
Якщо маєте ідею, як привітати мене з черговим обертом навколо Сонця, просто закиньте чашку кави на наш з Мартіном Олеговичем проєкт.
Неважливо скільки.
Черга посунеться.
Так, на фото легендарний Ніссан Патрол 1/42.
Вчора він пройшов цикл випробувань.
Майте гарний день.
P.S. Якщо хочете підтримати проєкт 42 тачки на ЗСУ, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
- Василь (ім’я змінене).
- Антон.
- А ми до останнього не вірили, що Ви привезете машину...
- Ви ж були в черзі. Люди Вам надонатили. У Вас не було шансів не отримати…
Воїни завзято копирсалися у всіх відсіках пікапа, цокали язиками навколо шин бф гудріч, перевантажували крам і роздивлялися посилки зі смаколиками.
Оксанка тим часом відвела мене в бік і спитала:
- Так а ти що, їх геть не знаєш?
- Ні, ніколи до цього не бачив.
- Тобто вони тобі реально просто написали і потрапили в чергу?
- Ну… Я перевірив документи, запит, всі оці справи… Але загалом - так. В черзі на машини у нас в більшості абсолютно незнайомі бійці.
Чомусь цей діалог з Оксанкою мені весь час спливає в голові, коли ми передаємо чергове авто і я простягую відповідальному за прийом тачки бійцю руку, вперше дивлячись йому в очі.
Це відчуття нічим неможливо описати.
Тоді це була машина 12/42. Вчора ми передали 26/42. Проєкт передбачав постачання 42 машин підрозділам Сил оборони. В черзі в мене вже заповнений 80-й рядок. А наліпок на капоти я надрукував до цифри 100.
Зазвичай на день народження люди збирають на щось чітке.
Відкривають банку конкретному бійцю, підрозділу, на визначену машину чи мавік, міномет чи танк.
Людям простіше, наочніше, зручніше.
Ми ж від початку працюємо інакше. У нас один нескінченний збір - зібрали на одне авто та його ремонт, то відразу перейшли до наступного підрозділу в черзі.
Це дозволяє не утискатися у вирішенні головної задачі - постачанні справної машини для фронту.
На мою думку, це основне.
Те ж саме, що постачання якісного турнікета замість китайського замінника.
Темп збору визначають люди, що донатять.
Межею збору є наша перемога у війні з росією.
Мою особисту сумлінність перед усією чергою у проєкті та усіма донаторами гарантує мій троюрідний брат Вова, який понад півтора роки воює.
І сумлінно чекає на свою машину.
Чекає у майже кінці списку з 42-х машин.
Без преференцій, кумівства та пільг.
На відміну від решти, Вову я знаю добре.
І я дуже хочу віддати йому ключі, подивитися в очі і обійняти.
Та сама історія з Костею, що мобілізувався нещодавно.
Костя знає правила і навіть зміг їх пояснити своїм командирам: що попри те, що він був потужним волонтером і незліченну кількість разів витягав мою сраку з-під обстрілів, єдине, що я зроблю для нього - це соватиму чергу в його напрямку.
Я не знаю, коли завершиться війна.
Я не знаю, скільки цифр мені ще доведеться ліпити на капоти.
Я не уявляю, скільки ще Кость та моїх братів стане до лав Сил оборони.
Але другий рік широкомасштабки продовжує уперто мені доводити дві істини:
- Головні в житті речі - це не речі.
- Люди, на яких можна спертися, дані нам не садочком, школою чи університетом, не тусовками чи спільними відвідуваннями курсів макраме, а мороком темних часів. Вони своїми діями здатні перекричати бурю. Їх видно, їх відчуваєш, ними надихаєшся.
Дякую, що я.можу.на.Вас.спертися.
Якщо маєте ідею, як привітати мене з черговим обертом навколо Сонця, просто закиньте чашку кави на наш з Мартіном Олеговичем проєкт.
Неважливо скільки.
Черга посунеться.
Так, на фото легендарний Ніссан Патрол 1/42.
Вчора він пройшов цикл випробувань.
Майте гарний день.
P.S. Якщо хочете підтримати проєкт 42 тачки на ЗСУ, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
👍92❤86❤🔥1💩1
Вчора у мене був День народження.
Я попросив закинути мені на філіжаночку кави, щоб наш з Мартин Брест проєкт 42 тачки на ЗСУ рухався жвавіше.
Цілісінький день мій та мартіолегобрестовський телефон дзеленчав донатами по 7 (сім), 100, 200, 1000 і, навіть, 10000 гривень. Пейпал дзеленчав так само - від 10 до 1000 вічнозелених купюр.
Плюс відпрацювала гармата на одному з напрямів.
В загальній сумі вийшло 507 тисяч.
507 тисяч Ви надонатили мені на каву!
Ви неймовірні.
Тож, з Вашого дозволу, ми долучимо ці кошти для вирішення питання автівок для 241 бригади (30/42) та Нацгвардії (32/42).
Паралельно триває робота над тачкою для 3 ОШБр (33/42) та для 5 ОШБр (34/42).
Щиросердно Вам дякую.
Від себе і від бійців, які швидше отримають машини.
Майте тихий вечір.
Я попросив закинути мені на філіжаночку кави, щоб наш з Мартин Брест проєкт 42 тачки на ЗСУ рухався жвавіше.
Цілісінький день мій та мартіолегобрестовський телефон дзеленчав донатами по 7 (сім), 100, 200, 1000 і, навіть, 10000 гривень. Пейпал дзеленчав так само - від 10 до 1000 вічнозелених купюр.
Плюс відпрацювала гармата на одному з напрямів.
В загальній сумі вийшло 507 тисяч.
507 тисяч Ви надонатили мені на каву!
Ви неймовірні.
Тож, з Вашого дозволу, ми долучимо ці кошти для вирішення питання автівок для 241 бригади (30/42) та Нацгвардії (32/42).
Паралельно триває робота над тачкою для 3 ОШБр (33/42) та для 5 ОШБр (34/42).
Щиросердно Вам дякую.
Від себе і від бійців, які швидше отримають машини.
Майте тихий вечір.
❤276👍17❤🔥1
Я достеменно знаю, як це буде.
Спеціально навчена людина (хоча цьому ніде не вчать) відкриє великий конверт і дістане звідти стос паперів.
На першій сторінці буде якась службова інформація, номер бригади, звання відповідального чи номер телефону.
Неважливо.
На другій - це шмат листа із зошиту, кольоровий папір або, навпаки, ідеальний крохмально-білий аркуш - не дуже рівними літерами, які інколи важко розібрати, буде написано:
"Доброго дня. Мене звати Матвій. Цього року я себе добре поводив і слухався маму. І я хочу мойку машин і знаки".
або
"Мене звати Сніжана, мені 6 років і я хочу книгу про драконів".
або
"Я від Саші. Принеси Сашкові лего майнкрафт. Він був чемним і слухняним. Здійсни одну з його мрій!
Його сестричка Міра".
За кожним з цих листків ітиме наступний.
Свідоцтво про смерть. Прізвище. Ім'я. По-батькові. Дата народження. Дата смерті. Місце загибелі.
Тоді ця навчена людина, яку цьому ніколи не вчили, почне заносити в один з тисяч (тисяч!) рядків наступне: Матвій - мойка машин і знаки. Сніжана - книга про драконів. Сашко - лего майнкрафт.
Іван, Ольга, Катерина, Пилип, Антон, Іра, Федір, Толік.
Гра на PS4, машинка, павербанк, кігурумі, пухнаста іграшка, ліхтарик, книга Тінь та кістка, телескоп.
Потім ще окремо, комітет зі спеціально навчених людей, яких цьому ніколи і ніде не вчили, на стратегічній нараді з'ясовуватиме, що таке кігурумі.
Або ракушечка-ігрушечка.
Або інтеракивна френз.
Або купа інших слів, які зрозумілі лише на дитячій мові.
Я не знаю, що робить ця людина після того, як заповнює крайній рядок (саме крайній, бо мами та тата продовжують гинути щодня, захищаючи Україну), але минулого разу мене розірвало в шмаття.
Я не вживаю алкоголь і, можливо, це моя проблема.
Розумієте... неможливо читати листи до Святого Миколая від дітей чоловіків та жінок, які ніколи вже не повернуться додому.
Це вище моїх можливостей, сил, витривалості і емоційної стабільності.
Загалом, я з цим зав'язав.
Але я знаю, хто це робить не перший рік і хто потребує нашої із Вами допомоги.
Так, на найближчий місяць Ви надонатили достатньо коштів на проєкт 42 тачки на ЗСУ, тож ми з Мартин Брест займатимемося підбором машин і ремонтом тих, що вже закуплені.
Ми протягнемо.
Правда.
А тим часом починається дозор Майора С В Миколая.
"Кожен рік ми купуємо подарунки дітям загиблих на День С.В.Миколая. Саме ті подарунки, що вони хочуть, про що мріють.
Хоча вони мріють, щоб батько чи мати… аааа, блін, ну ви розумієте.
Ми не збираємо гроші – ми скидуємося.
Ми не допомагаємо вдовам чи вдівцям, не виявляємо жалість до родин, не оцінюємо добробут, не вирішуємо за інших, не просимо, не давимо на жалість, не розповідаємо про «це наш обов'язок» і не постимо фотки – ми просто даруємо дітям подарунки.
Як це й заведено у людей." (с) Мартин Брест
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02Vfef2Z1PAY8q2GxE3ahrdFNxQyR13YJWLqyMuNdpzptXpiTka19HvVcKC4pZp1Wcl&id=100006448650648
Я дуже прошу Вас посильно підтримати цю щорічну акцію.
Ні, я уявлення не маю, скільки таких дітей.
Я тільки знаю минулорічну цифру і, повірте, вона жахає.
Я не в курсі, скільки знадобиться грошей і скільки мікроавтобусів подарунків слід буде перевезти.
Але я знаю, що майор С В Миколай завжди виконує побажання у листах.
Дякую.
І ще одне.
Діти можуть надсилати листи до Святого Миколая через Світлана Бахвалова https://www.facebook.com/spbakhvalova.
Най з нею контактують мами, тата або побратими загиблих воїнів.
Вона розкаже як, що і куди.
Реквізити:
Найменування отримувача: БО БФ НАРОДНИЙ ТИЛ - РЕАБІЛІТАЦІЯ
Код отримувача: 42742131
Рахунок отримувача: UA603052990000026004016218164
Назва банку: АТ КБ "ПРИВАТБАНК"
Призначення: Безповоротна благодійна допомога.
Також є монобанка
https://send.monobank.ua/jar/7VVpKHUWH4
PayPal spbakhvalova@gmail.com
Репост також вітається.
Майте тиху ніч.
Спеціально навчена людина (хоча цьому ніде не вчать) відкриє великий конверт і дістане звідти стос паперів.
На першій сторінці буде якась службова інформація, номер бригади, звання відповідального чи номер телефону.
Неважливо.
На другій - це шмат листа із зошиту, кольоровий папір або, навпаки, ідеальний крохмально-білий аркуш - не дуже рівними літерами, які інколи важко розібрати, буде написано:
"Доброго дня. Мене звати Матвій. Цього року я себе добре поводив і слухався маму. І я хочу мойку машин і знаки".
або
"Мене звати Сніжана, мені 6 років і я хочу книгу про драконів".
або
"Я від Саші. Принеси Сашкові лего майнкрафт. Він був чемним і слухняним. Здійсни одну з його мрій!
Його сестричка Міра".
За кожним з цих листків ітиме наступний.
Свідоцтво про смерть. Прізвище. Ім'я. По-батькові. Дата народження. Дата смерті. Місце загибелі.
Тоді ця навчена людина, яку цьому ніколи не вчили, почне заносити в один з тисяч (тисяч!) рядків наступне: Матвій - мойка машин і знаки. Сніжана - книга про драконів. Сашко - лего майнкрафт.
Іван, Ольга, Катерина, Пилип, Антон, Іра, Федір, Толік.
Гра на PS4, машинка, павербанк, кігурумі, пухнаста іграшка, ліхтарик, книга Тінь та кістка, телескоп.
Потім ще окремо, комітет зі спеціально навчених людей, яких цьому ніколи і ніде не вчили, на стратегічній нараді з'ясовуватиме, що таке кігурумі.
Або ракушечка-ігрушечка.
Або інтеракивна френз.
Або купа інших слів, які зрозумілі лише на дитячій мові.
Я не знаю, що робить ця людина після того, як заповнює крайній рядок (саме крайній, бо мами та тата продовжують гинути щодня, захищаючи Україну), але минулого разу мене розірвало в шмаття.
Я не вживаю алкоголь і, можливо, це моя проблема.
Розумієте... неможливо читати листи до Святого Миколая від дітей чоловіків та жінок, які ніколи вже не повернуться додому.
Це вище моїх можливостей, сил, витривалості і емоційної стабільності.
Загалом, я з цим зав'язав.
Але я знаю, хто це робить не перший рік і хто потребує нашої із Вами допомоги.
Так, на найближчий місяць Ви надонатили достатньо коштів на проєкт 42 тачки на ЗСУ, тож ми з Мартин Брест займатимемося підбором машин і ремонтом тих, що вже закуплені.
Ми протягнемо.
Правда.
А тим часом починається дозор Майора С В Миколая.
"Кожен рік ми купуємо подарунки дітям загиблих на День С.В.Миколая. Саме ті подарунки, що вони хочуть, про що мріють.
Хоча вони мріють, щоб батько чи мати… аааа, блін, ну ви розумієте.
Ми не збираємо гроші – ми скидуємося.
Ми не допомагаємо вдовам чи вдівцям, не виявляємо жалість до родин, не оцінюємо добробут, не вирішуємо за інших, не просимо, не давимо на жалість, не розповідаємо про «це наш обов'язок» і не постимо фотки – ми просто даруємо дітям подарунки.
Як це й заведено у людей." (с) Мартин Брест
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02Vfef2Z1PAY8q2GxE3ahrdFNxQyR13YJWLqyMuNdpzptXpiTka19HvVcKC4pZp1Wcl&id=100006448650648
Я дуже прошу Вас посильно підтримати цю щорічну акцію.
Ні, я уявлення не маю, скільки таких дітей.
Я тільки знаю минулорічну цифру і, повірте, вона жахає.
Я не в курсі, скільки знадобиться грошей і скільки мікроавтобусів подарунків слід буде перевезти.
Але я знаю, що майор С В Миколай завжди виконує побажання у листах.
Дякую.
І ще одне.
Діти можуть надсилати листи до Святого Миколая через Світлана Бахвалова https://www.facebook.com/spbakhvalova.
Най з нею контактують мами, тата або побратими загиблих воїнів.
Вона розкаже як, що і куди.
Реквізити:
Найменування отримувача: БО БФ НАРОДНИЙ ТИЛ - РЕАБІЛІТАЦІЯ
Код отримувача: 42742131
Рахунок отримувача: UA603052990000026004016218164
Назва банку: АТ КБ "ПРИВАТБАНК"
Призначення: Безповоротна благодійна допомога.
Також є монобанка
https://send.monobank.ua/jar/7VVpKHUWH4
PayPal spbakhvalova@gmail.com
Репост також вітається.
Майте тиху ніч.
💔131❤56👍9🫡4
Одного разу одна дружина одного полеглого воїна надіслала мені світлину, де вона була щаслива.
Такий собі життєвий оксюморон сучасності, коли слова "щастя" та "реальність" знаходяться у жорсткому дисонансі...
На фото вона була у довжелезній сукні, вся перемазюкана фарбами і за її спиною світилося велике жовте Сонце.
Яке вона намалювала сама.
Стоп.
Не намалювала. Картини не малюють. Написала.
Вона написала велике гаряче Сонце.
Саме таке, яким за життя був її чоловік.
Я його знав особисто і це були дійсно чи не найяскравіші 2 місяці мого життя - з моменту, коли наш бус заглух від танкової соляри, і до миті, коли Сонце остаточно сіло у Бахмуті.
Я дуже уважно добираю слова і цілком упевнено можу сказати, що втрата Вови - так звали Сонце у миру - була для мене надзвичайно важкою.
Одного разу ця ж дружина Сонця розповіла, що таких як вона - ціла спільнота.
І всі вони пишуть картини - про тих, кого одного разу покохали, а потім одного разу і назавжди втратили.
Тоді я поставився до цієї історії дуже позитивно.
Позитивно, але неуважно.
Ну... пишуть і пишуть.
А потім... Розумієте, виявляється, що пишуть вони картини під проводом художника Oleg Yurov (https://www.facebook.com/tetanyurov).
Всі їхні роботи Ви можете глянути у групі Тисяча історій кохання. Картини дружин справжніх героїв. (https://www.facebook.com/1000heroines), але кілька картин я притягнув сюди.
Вражає, скажіть?
Тридцять один майстер-клас було проведено для дружин полеглих Героїв і кожна із цих десятків дівчат має унікальну, власноруч написану роботу.
Так от.
28.11.2023 року відкриється виставка цих картин.
І триватиме вона до 07.12.2023 в ArtHall D12 на Десятинній 12.
Можна прийти і подивитися.
Але і це не все.
На відкриття виставки ОКСАНА БОРКУН (це і дружина Сонця Володі Гунька) і Ко спробували запросити пару виконавців.
Музики, пісень, віршів... неважливо. Щоб було затишніше і тепліше.
Відгукнулося стільки митців, що вийшов цілий Музично-поетичний фестиваль "Маємо Жити" (https://www.facebook.com/events/243429495411861/) на два дні зі спецпрограмою, ведучою та збором коштів на автівку для 3 Окремої штурмової бригади, яка поїде на фронт в складі нашого з Мартин Брест проєкту 42 тачки на ЗСУ (на першому фото побачите афішу події).
Можна було б сказати, що це фантастика, але ні.
Її роблять цілком конкретні люди.
Художник Олег Юров, Оксана Боркун, Olga Pinskaya, Tetiana Vatsenko-Bondareva, Juliia Seliutina.
Надпотужну підтримку події без питань і зволікань надали Благодійний Фонд Сергія Притули / Serhiy Prytula Charity Foundation та БФ МАЄМО ЖИТИ .
Ми з Мартіном за це їм дуже вдячні.
Бо ми ж більше виступаємо по організації карданних валів, свічок накалу та голівок блоку циліндрів і нам би організувати таку подію не стало ані часу, ані ресурсів.
Всі виконавці та учасники музично-поетичного фестивалю перераховані тут https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=10221126728152030&id=1659131771&mibextid=Rn1XWN
Загалом, приходьте.
Вхід просто за донат.
І цей... Якщо у Вас є знайомі дружини полеглих Героїв - підкажіть їм можливість відвідати майстер клас із писання картин.
Певен, що кожна з них може намалювати своє Сонце.
Майте тиху ніч.
Такий собі життєвий оксюморон сучасності, коли слова "щастя" та "реальність" знаходяться у жорсткому дисонансі...
На фото вона була у довжелезній сукні, вся перемазюкана фарбами і за її спиною світилося велике жовте Сонце.
Яке вона намалювала сама.
Стоп.
Не намалювала. Картини не малюють. Написала.
Вона написала велике гаряче Сонце.
Саме таке, яким за життя був її чоловік.
Я його знав особисто і це були дійсно чи не найяскравіші 2 місяці мого життя - з моменту, коли наш бус заглух від танкової соляри, і до миті, коли Сонце остаточно сіло у Бахмуті.
Я дуже уважно добираю слова і цілком упевнено можу сказати, що втрата Вови - так звали Сонце у миру - була для мене надзвичайно важкою.
Одного разу ця ж дружина Сонця розповіла, що таких як вона - ціла спільнота.
І всі вони пишуть картини - про тих, кого одного разу покохали, а потім одного разу і назавжди втратили.
Тоді я поставився до цієї історії дуже позитивно.
Позитивно, але неуважно.
Ну... пишуть і пишуть.
А потім... Розумієте, виявляється, що пишуть вони картини під проводом художника Oleg Yurov (https://www.facebook.com/tetanyurov).
Всі їхні роботи Ви можете глянути у групі Тисяча історій кохання. Картини дружин справжніх героїв. (https://www.facebook.com/1000heroines), але кілька картин я притягнув сюди.
Вражає, скажіть?
Тридцять один майстер-клас було проведено для дружин полеглих Героїв і кожна із цих десятків дівчат має унікальну, власноруч написану роботу.
Так от.
28.11.2023 року відкриється виставка цих картин.
І триватиме вона до 07.12.2023 в ArtHall D12 на Десятинній 12.
Можна прийти і подивитися.
Але і це не все.
На відкриття виставки ОКСАНА БОРКУН (це і дружина Сонця Володі Гунька) і Ко спробували запросити пару виконавців.
Музики, пісень, віршів... неважливо. Щоб було затишніше і тепліше.
Відгукнулося стільки митців, що вийшов цілий Музично-поетичний фестиваль "Маємо Жити" (https://www.facebook.com/events/243429495411861/) на два дні зі спецпрограмою, ведучою та збором коштів на автівку для 3 Окремої штурмової бригади, яка поїде на фронт в складі нашого з Мартин Брест проєкту 42 тачки на ЗСУ (на першому фото побачите афішу події).
Можна було б сказати, що це фантастика, але ні.
Її роблять цілком конкретні люди.
Художник Олег Юров, Оксана Боркун, Olga Pinskaya, Tetiana Vatsenko-Bondareva, Juliia Seliutina.
Надпотужну підтримку події без питань і зволікань надали Благодійний Фонд Сергія Притули / Serhiy Prytula Charity Foundation та БФ МАЄМО ЖИТИ .
Ми з Мартіном за це їм дуже вдячні.
Бо ми ж більше виступаємо по організації карданних валів, свічок накалу та голівок блоку циліндрів і нам би організувати таку подію не стало ані часу, ані ресурсів.
Всі виконавці та учасники музично-поетичного фестивалю перераховані тут https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=10221126728152030&id=1659131771&mibextid=Rn1XWN
Загалом, приходьте.
Вхід просто за донат.
І цей... Якщо у Вас є знайомі дружини полеглих Героїв - підкажіть їм можливість відвідати майстер клас із писання картин.
Певен, що кожна з них може намалювати своє Сонце.
Майте тиху ніч.
❤145😢14👍9❤🔥2
Так, я в курсі, що відео тривалістю більше 1 хвилини навряд буде хтось дивитися.
Але, знаєте, це відео для нас.
Щоб пам'ятати, наскільки довгим і кропітким був проєкт по приведенню цієї машини у притомний робочий стан і передачі її у війська.
Я не знаю, чого зараз у мені більше.
Радості чи смутку.
Тачка з нерухомості перетворилася на символ проєкту, який зустрічав усіх гостей СТО та відправив на фронт 25 машин та 1 човен.
Але я точно знаю, що сьогоднішній день - це величезне полегшення для всіх: для Мартин Брест, Костянтин Бакуемський, Олег Сабадаш, для усіх механіків, електриків, усього СТО Автокомп Сервис, для Park Lane - агентство нерухомості та Віталій Пенц, які назбирали гроші на цю машину і терпляче чекали її виходу з ремонту.
Для всіх тих, хто нам донатив на ремонти і вірив, що цей чорний пєпєлац таки злетить у простори позашляшшя.
Сталося.
Ми віддали Патрол - машину 1/42, з якої майже 8 місяців тому проєкт стартував - у війська.
Віддали Олег Сабадаш ключі, детально проінструктували, пояснили, що у випадку поламки машини він, звісно, може дзвонити, але... тільки не нам.
Після виштовхування машини з боксу ми зняли її з гарантії, зачинили ворота і переїхали в інше нікому невідоме місце.
Сім-картки попалили, а самого Олега забанили у фейсбуці, щоби він не зміг нам написати.
Звісно, я жартую, а якщо серйозно, машина виявилася як та пасхалка.
Наче і не вбита в нуль, але дуже екзотична по запчастинам.
Наче і краща за сусідів на підйомниках, але деякі деталі механікам доводилося перемальовувати у зошит і шукати аналоги-замінники деінде.
Наче в певні моменти і повністю справна, аж, ррррраз - то гальма відмовлять, то шланг антифриза потече, то зчеплення відригне.
Ця машина точно вийшла комом, ледве дотягнула до Львова, там була підремонтована, але обікрадена, перегнана героїчним Yury Slobozhanskiy у Київ, терпляче піднята з попелу, підловлена на парковці сервісного центру МВС Sergiy Grishyn і...
І в мене лишається тільки одне питання:
Звідки Костя наприкінці літа знав (це є на відео), що машина рушить у війська у листопаді, коли з неба посипле перший сніг?
От як?
Дякую усім причетним.
Це, до речі, перша машина, яку ми укомплектували набором ключів (спасибі Yevhenii Movchaniuk) та електроінструменту (дяка Олександр Радченко).
Лопата від Lopata Zubata і Лисенко Віталій, книга від Olexii Ignatenko, буржуйка від Светлана Третьяк та Сергей Третьяк (які машину і фарбували), а також смаколики та гроші на паливо від таємної київської родини - також в комплекті.
Давай, тачко.
Ми називали тебе Розбійник, Титан, Франкенштейн, але ж ти просто Патрол.
Роби росіян хорошими та бережи життя наших бійців.
Дякую Вам, що підтримуєте.
Вся ситуація по проєкту тут.
https://42trucks.online/
Фух.
Майте тихий вечір.
Але, знаєте, це відео для нас.
Щоб пам'ятати, наскільки довгим і кропітким був проєкт по приведенню цієї машини у притомний робочий стан і передачі її у війська.
Я не знаю, чого зараз у мені більше.
Радості чи смутку.
Тачка з нерухомості перетворилася на символ проєкту, який зустрічав усіх гостей СТО та відправив на фронт 25 машин та 1 човен.
Але я точно знаю, що сьогоднішній день - це величезне полегшення для всіх: для Мартин Брест, Костянтин Бакуемський, Олег Сабадаш, для усіх механіків, електриків, усього СТО Автокомп Сервис, для Park Lane - агентство нерухомості та Віталій Пенц, які назбирали гроші на цю машину і терпляче чекали її виходу з ремонту.
Для всіх тих, хто нам донатив на ремонти і вірив, що цей чорний пєпєлац таки злетить у простори позашляшшя.
Сталося.
Ми віддали Патрол - машину 1/42, з якої майже 8 місяців тому проєкт стартував - у війська.
Віддали Олег Сабадаш ключі, детально проінструктували, пояснили, що у випадку поламки машини він, звісно, може дзвонити, але... тільки не нам.
Після виштовхування машини з боксу ми зняли її з гарантії, зачинили ворота і переїхали в інше нікому невідоме місце.
Сім-картки попалили, а самого Олега забанили у фейсбуці, щоби він не зміг нам написати.
Звісно, я жартую, а якщо серйозно, машина виявилася як та пасхалка.
Наче і не вбита в нуль, але дуже екзотична по запчастинам.
Наче і краща за сусідів на підйомниках, але деякі деталі механікам доводилося перемальовувати у зошит і шукати аналоги-замінники деінде.
Наче в певні моменти і повністю справна, аж, ррррраз - то гальма відмовлять, то шланг антифриза потече, то зчеплення відригне.
Ця машина точно вийшла комом, ледве дотягнула до Львова, там була підремонтована, але обікрадена, перегнана героїчним Yury Slobozhanskiy у Київ, терпляче піднята з попелу, підловлена на парковці сервісного центру МВС Sergiy Grishyn і...
І в мене лишається тільки одне питання:
Звідки Костя наприкінці літа знав (це є на відео), що машина рушить у війська у листопаді, коли з неба посипле перший сніг?
От як?
Дякую усім причетним.
Це, до речі, перша машина, яку ми укомплектували набором ключів (спасибі Yevhenii Movchaniuk) та електроінструменту (дяка Олександр Радченко).
Лопата від Lopata Zubata і Лисенко Віталій, книга від Olexii Ignatenko, буржуйка від Светлана Третьяк та Сергей Третьяк (які машину і фарбували), а також смаколики та гроші на паливо від таємної київської родини - також в комплекті.
Давай, тачко.
Ми називали тебе Розбійник, Титан, Франкенштейн, але ж ти просто Патрол.
Роби росіян хорошими та бережи життя наших бійців.
Дякую Вам, що підтримуєте.
Вся ситуація по проєкту тут.
https://42trucks.online/
Фух.
Майте тихий вечір.
👏80❤68❤🔥12👍12😁1