Доброго раночку.
Чергова тачка мчить на фронт.
27/42 Леонардо на 154 бригаду.

42 тачки на ЗСУ - надійний підрядник програми Єхорошіросіяни.

Майте гарний день.

Ніколи не дивлюся прогнози погоди.
Якось з дитинства інтуїтивно дупою відчував, коли вже слід надягати трусєля з начісом (такі, щоб аж під пахви діставали), а коли вже можна підштанники не одягати.
В першому випадку все моє оточення розуміло, що прийшла зима, а в другому - що весна не відступить.

Просто звик керуватися правилом мого покійного дідуся "від спеки ще ніхто не помирав".
Працює.

Звісно, бували ексцеси, коли я обморожував руки, бо не брав рукавички, вимокав до тих само трусєлів, бо не брав парасольки.
Але прогнози погоди визнавати так і не став.

Сьогодні зайвий раз в цьому переконався.

Коли бійці з бригади попросили пригнати їм ближче до моря тачку 27/42 Леонардо, я грішним ділом пішов на метеосайт, подивився на "Київ - мінус 2" та "все шо біля моря - плюс шось-там дуже багато", смикнув Оксана Бондарь і вже о 5 ранку ми стартували.

Була така надія - подивитися трохи на дзеркало води, що тікає за небокрай, спіймати південні промені сонця, подихати свіжим морським повітрям...

Почалося все з того, що дорогою нашу колону бусів ледь не здуло з дороги (дерева таки поламало і покидало).
Температура коливалася навколо дуже небезпечних нуля градусів (добре, що не за Кельвіном).
Вітер жбурляв нам мартинів та горобців у лобове скло та куйовдив хвилі так, що море стало схожим на величезний кухоль пива.
Сніг. На полях де-не-де лежав натуральний сніг. А в дах буса щосекунди лупало щось схоже на замерзлі краплі льоду.

Загалом... це була найкоротша передача автівки в історії проєкту.
Я задуб так, що посмішка на моєму обличчі - то гримаса вдячності усім метеорологам. Люблю Вас :)
(Оксанка, до речі, на фото цілком природня. Її холодом не проймеш).

Тим не менш, головне інше.
Бус почав роботу в 154 бригаді.
І їхнє майно та пікселізовані частини тіл будуть в теплі, сухості і безпеці.

Спасибі Вам велике, що надонатили на цю машину і допомогли її відремонтувати.
Ви круті.
Як завжди в комплекті Lopata Zubata від Лисенко Віталій, Olexii Ignatenko спорядив книгою, а Олександр Радченко електропилкою, лобзиком, шурупокрутом і килимками в салон (дуже важлива штука, до речі, особливо зараз).

Всі деталі по проєкту і реквізити тут https://42trucks.online/
Підштанники я вже не зніму.

Майте тиху ніч.

P.S. Мартин Брест, дяка за круте фото з Оксаною.

Треба в бусі змастити петлі на дверцятах.
Скриплять так, що...
Ні, справа не в тому, що машина наступного року розміняє третій десяток і не тому, що мене цей скрип напружує.
Скрипить - то скрипіло б далі, аби тільки форсунки не відригували і турбіна крутила.

Але.
Зранку зупинився на прохання людини у пікселі, щоб кудись її підкинути.
Невисокого зросту, потерта форма, запалені очі, смиканий, перекривлений тілом і обличчям.
Виявилося - їхати треба у військовий госпіталь. Прибув на лікування.
Кілька контузій, поранень, танкіст, воює не перший рік.
Коли підштопають - назад.

То він коли пасажирські дверцята смикнув, а ті заскрипіли - відразу їх кинув і відскочив, озираючись.
Ми спочатку мовчки їхали проспектом, я нічого не питав.
А він раптом почав із суттєвими порушеннями мовлення намагатися вибачатися за свою реакцію і пояснювати, що у нього не перша контузія, йому дуже переді мною незручно, а в метро він їздити взагалі не може, бо там забагато звуків.

Поговорили, під'їхали, він знову смикнувся, коли відчиняв скриплячі двері. Потім криво усміхаючись, обережно їх зачинив, ніби прислУхався до чогось всередині себе, знову скривився, махнув рукою і пішов до корпусів.

А я сунув далі вулицею і обдумував вранішнє інтерв'ю Мартин Брест, яке він дав 5 каналу і яке "підірвало мережу".

Я не коментував колонку Залужного, бо, власне, там нічого коментувати. Коли її читав - в мене навіть брова не ворухнулася. Той, хто знає, як воно в реальності - той знає. Хто не знає - тому пояснити важко.
Коментувати Залужного, пояснювати йому, як треба і що не треба робити, розтлумачувати, де він помиляється - це треба бути геть безуглим.

Але Бреста ... вірніше не Бреста, а реакцію на його інтерв'ю не прокоментувати не можу.

І тут не в тім річ, що інтерв'ю класне як тим, що це цілісний шикарний матеріал, так і тим, що його можна розсмикати на вирвані з контексту тези і зробити будь-які клікбейтні заголовки: "Сволочі з економічного фронту", "Мобілізація не порішає", "У суспільства немає запиту на перемогу" і т.д.
Просто подарунок медійникам.

Реакція на інтерв'ю яскраво підсвічує два шари нашого інформаційного простору.

Одна частина - просто уважно слухають/читають/дивляться, що і про що сказано, та не намагаються пояснити свою незгоду з озвученою спікером реальністю за допомогою ІПСО Кремля, розгойдуванням човна чи намаганням вчинити Майдан-3.

Друга - звичні читати новини з 3-х рядків телеграм-каналів та дивитися нарізку наших перемог у 30-40 секундних відео - розгортають потужну аналітику, де доводять, що "автор собі суперечить, бо каже, що мобілізація треба, але потім каже, що вона не допоможе, от дурень". "Клятий критикан, який нічого не пропонує". "От тому, що у нас такі говорять - ото так все і погано в країні". "Автор зрадофіл і пропонує капітуляцію" (це я у вітчизняному фейсбуці побачив, реально).
Біс із тим, що з повного відео ці висновки не випливають, а на останню тезу автор говорить рівно протилежне.

Але ж...
Ох... наскільки ж це дві величезні реальності, які між собою не перетинаються.
Скільки ж біди наробив єдиний телемарафон та його суцільна позитивна повістка.
Скільки ж сюрпризів для другої частини готує наше найближче майбутнє.

І я це пишу без жодної зловтіхи. Мені відверто прикро.
Бо петлі слід мастити вже зараз.
За два-три тижні вони скрипіти не припинять.

А інтерв'ю раджу.
https://www.youtube.com/watch?v=JzRb6sYhJw8

Майте гарний день.

Знаєте, що найбільше вражає в останніх 8-ми місяцях втілення в життя проєкту 42 тачки на ЗСУ?
Спільнота людей, які постійно намагаються підтримати нашу з Мартіном Брестом команду такими теплими штуками, як кава з Маку прямо на СТО.
Ковбаса. Мені. Я Мартіну її не даю. Він, мабуть, і не знає, що існує така опція.
Горішки з родзинками і курагою. Мартін теж не в курсі.

Люди змінюють плани, маршрути, намагаються підловити біля підйомників, підтримати словами і обіймами.

А ще ночі.
Люди витрачають ночі, щоб забезпечити наші розіграші цінними подарунками.
І справа ж не тільки в Оксані, яка системно робить гравійовані гільзи та підсвічники
Річ не тільки в Ніні Шеремет, яка власноруч вишила сорочку і завдяки її продажу на американському аукціоні ми з Мартіном отримали кошти на частину одного з авто
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=729573459175092&set=a.729573169175121&type=3

Ось, наприклад, на світлині нижче один з наступних лотів.
Рушник від Баби Каті.
Авторка рушника - ніяка не баба, а просто молода дівчина Катерина, яка системно підтримує проєкт. Але бренд у неї такий от. Баба Катя.
Скільки зусилль вона вклала в це чудо народної творчості - мені уявити важко.
І якась особлива гордість розпирає, що нам таку красу передають, аби ми зібрали кошти на наступні автівки.

Або от як колись у проєкту завдяки Ірині Тихонковій та Альоні Омельчак з’явилося лого, так тепер завдяки вищезазначеній Катерині та її подрузі Олені у нас з’явилися фірмові шеврони.
А у мене - свій особистий логотип. Лабораторна миша.

Дмитро Головаченко продовжує тягнути і самостійно оплачувати сайт 42-х тачок. Я не просив, він сам озвався і лупає.
Настя Звягінцева продовжує шукати якихось художників на гільзи і тубуси.
Тарас Герасимчук підбирати замість одного пікапа цілих два і завалює мені особисті відеооглядами.

А Ви всі…
А Ви всі продовжуєте системно донатити.
Так ритмічно, наче то калатає серце - спокійно та упевнено.

Понад 10,9 мільйонів гривень.
50 тисяч доларів на пейпал.
64200 паперу.

Ми не забуваємо посильно ремонтувати автівки бійців. 30 ОМБр, 5 ОШБр, ГУР, Госпітальєри, 118 бригада, ССО, Миротворець, 47 бригада, військові з Херсона, Зведений загін поліції, підрозділи ППО Північного напрямку, 10 армійський корпус, 61 бригада, 124 бригада, 110 бригада та ще дехто.

Дякую Вам за те, що рухаєте проєкт і допомагаєте Силам оборони наближати перемогу.

Коротко, ситуація нині така:
1/42 - Nissan Patrol - 241 бригада - передано в війська.
2/42 - Mazda BT-50 - 241 бригада - передано в війська.
3/42 - Volkswagen Transporter T4 - 118 бригада - передано в війська, втрачено у важкій аварії. Бійці живі.
4/42 - Ford Ranger - 71 єгерська бригада - передано в війська.
5/42 - Mitsubishi L200 - 68 єгерська бригада - передано в війська.
6/42 - Volkswagen Transporter T4 - 5ОШБр - передано в війська.
7/42 - Nissan X-Trail - ГУР - передано в війська.
8/42 - Kia Sorento - ГУР - передано у війська.
9/42 - Toyota Land Cruiser Prado - 65 бригада - передано у війська.
10/42 - Mitsubishi L200 - 65 бригада - передано у війська.
11/42 - Volkswagen Transporter T5 - 65 бригада - передано в війська.
12/42 - Mitsubishi L200 - 125 бригада - передано в війська.
13/42 - Nissan Navara - 3ОШБр - передано в війська.
14/42 - Mitsubishi L200 - 112 Бригада - передано в війська.
15/42 - Ford Ranger - 119 бригада - передано в війська.
16/42 - Jeep Cherokee - 82 бригада - передано в війська.
17/42 - Mitsubishi L200 - 112 Бригада - передано в війська.
18/42 - Jeep Cherokee - 82 бригада - передано в війська.
19/42 - Nissan Navara - 116 ОМБр - передано в війська.
20/42 - Mitsubishi L200 - 43 ОМБр - передано в війська.
21/42 - Volkswagen Transporter T5 - Вовки да Вінчі - ремонт (влетіли на капіталку двигуна :( )
22/42 - Nissan Navara - 120 бригада ТрО - передано в війська.
23/42 - Ford Ranger - 78 ПСП - готова до передачі.
24/42 - човен Powerboat -124 бригада - передано у війська.
25/42 - Mitsubishi Pajero - Зведений загін поліції - передано у війська.
26/42 - Volkswagen Transporter T5 - 124 бригада - передано в війська.
27/42 - Volkswagen Transporter T5 - 154 бригада - передано в війська.
28/42 - Volkswagen Transporter T5 - 67 бригада - передано в війська.
29/42 - Volkswagen Transporter T5 - 110 бригада - ремонт, завершальна стадія.
30/42 - Volkswagen Transporter T5 - 241 бригада - перемовини з продавцем.
31/42 - Mitsubishi L200 - 47 бригада - ремонт, завершальна стадія.
32/42 - НГУ - пошук.
33/42 - Nissan Navara - 3 ОШБр - перемовини з продавцем.
34/42 - 5 ОШБр - пошук.
35/42 - Jeep Grand Cherokee - 114 бригада - ремонт.
36/42 - Nissan Navara - перемовини з продавцем.
43/42 - LADA-2105 - 61 бригада - передано у війська, обстріляно і втрачено у сірій зоні.
44/42 - Mitsubishi Space Star - 31 бригада - ремонт.

Вся інформація тут https://42trucks.online/ (я намагаюсь її оновлювати, але інколи вона відстає).

Ну, і традиційні подяки (хоча тегати нікого вже не буду, бо фейсбук не дозволяє ставити більше 50 позначок):
Мартин Брест, Костянтин Бакуемський, Оксана Бондарь, спасибі, що стали поруч.
Лисенко Віталій, спасибі, що заправляєш машини і за то, шо купив лопати від Zubata Lopata.
Ігор Кравчишин (Колеса Свободи та Солом'янські котики), Олександр Малюченко, Оксана Берлева, Лукаш Войцек, Тарас Герасимчук, Ольга Швець, Дарина Берлева, Олексій Маковоз - спасибі за логістику машин.
СТО Автокомп Сервис - дякую за якісні ремонти.
BR TURBO Ukraine, Роман та Руслан Галкіни за безкоштовний ремонт турбін.
БФ Україна моєї мрії за підтримку харківського СТО, що ремонтує військові тачки, в т.ч. наші.
Сергій Третьяк та Світлана Третьяк - за шикарне фарбування машин
Світлдана Арбузова - за машину супроводу колони.
Кирило Бескоровайний та Олег М. - за Рено Мастер, що возив вантажі в Херсон.
Євгения Богославская та Софії - за шикарні відео з тест-драйвів та ремонтів машин.
Park Lane - агентство нерухомості - за автівки 1/42 та 19/42.
Усій спільноті Alpha Centauri 12/42, а альфацентаврі та Клятий раціоналіст - за 17/42.
Євген Зборовський та усій твоїй спільноті за машини 5/42, 23/42, 36/42.
Пану Василю за подарований Jeep Cherokee 16/42.
Дяка шістьом таємним київським родинам - Павла і Алли за тачку 3/42, Наталки і Ярослава за 14/42, родині Олени та родині Катерини - за 21/42, родині Руслана Кулагіна та родині Олексія Тараканова - за 20/42, а Олексію Тараканову та Олексію Оболенському - за 28/42, родині Наталки і Ярослава, а також пані Олени - за тачку 29/42.
Семену Єсилевському, Олені Гнатенко за допомогу в купівлі тачки 4/42.
Смірнову Сергій, Євгену Смірнову, Максиму Смірнову - за передану проєкту тачку 43/42.
Пану Роману та пані Ганні за кошти на човен 24/42.
Родині пана Ярослава за подаровану проєкту тачку 26/42.
Родині Мічкіре - за подаровану проєкту тачку 35/42.
Родині пана Анатолія та пані Ольги - за продаж за значно нижчу за ринкову ціну тачки 31/42.
Дяка Євгенії Яниш, Олексію Болдирєву, Ксенії Гулак, Дійсній науці, Наталії Штефан, Олексію Коваленку, Інні Дьоміній та небайдужій науковій спільноті за пости, стріми, лекторії, донати з яких спрямовуються на проєкт.
Спільноті Чорний гумор. Українською™, Ірині Вишні, Анастасії Звягінцевій, Олександру Закопайко, Олені Янко, Ганні Кондратьєвій, Кирилу Пиршеву та Марії Рибак, майстерні виробів з дерева Wood_zo, Максиму Музиці та Олені Галицькій, Наталі Ковальчук, Альоні Крицук та Дмитру Козацькому за лоти для розіграшів.
Олексію Ігнатенко - дяка і за лоти, і за книги Дугласа Адамса для бійців.
Ніні Шеремет - за вишиванку, а Бабі Каті (тм) - за вишитий рушник для розіграшу.
Ірині Тихонковій - за ідею лого проєкту, а Альоні Омельчак за його втілення, родинам пані Олени та Катерини за шеврони.
Надії Чорноморець та пану Матею за свіжі пироги до переданих машин, Олександрі Волощук та таємній родині Олени і Катерини за передачки бійцям.
Сергію Марченко - за кавуни, моркву і помідори.
Людмилі Ластиковій - за медицину.
Олександру Радченку - за електроінструмент, автоприладдя та гумові килимки в салони.
І Дяка усім дітям - Яну, Насті, Стасу, Іванці, Анні, Данилу, Марічці, Кірі, Ромі, Дмитру, вихованцям СШ номер 2 (та особисто Антону Кравченку), Артему та іншим - які донатять свої надзвичайно цінні кошти на автівки для Сил опору.
Дуже сподіваюсь, що я нікого не забув.

Дякуємо, що рухаєте світ.
Дякуємо, що даруєте свободу гнучко, оперативно та якісно допомагати Силам оборони.

--------------------------------------------------------
А ТУТ УВАГА.
Якщо у Вас є бажання підтримати проєкт 42 тачки на ЗСУ, то я раджу підтиримати не його, а збір коштів на подарунки для дітей загиблих бійців на Святого Миколая.
Це тут

Тільки після того, як Ви отуди задонатите, Ви можете за наявності зайвих коштів задонатити на 42 тачки на ЗСУ.
У нас поки гроші є, чесно-чесно.
Так, вони зайвими не бувають, але дітям треба зробити свято.
Дякую.

Якщо ж Ви туди задонатили і все ще хочете підтримати наш проєкт, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518

Майте гарний вечір.

Таке важко комунікувати

Я зв'язався зі співробітниками музею і вони підтвердили інформацію, що в експозиційних залах нині температура 10-12 градусів за Цельсієм, тоді як в окремих приміщеннях - 5,9 градуси (п'ять цілих дев'ять десятих).

Під час широкомасштабки, якщо Ви помітили, я, здається, жодного разу не писав про стан фінансування науки в Україні, бо і за мирних часів наукова сфера фінансувалася за залишковим принципом (звідси і кратне падіння кількості вчених, зникнення цілих галузей, наукових шкіл та перспектив на відродження), а під час широкомасштабки - годі й говорити.

В країні немає грошей, в бюджеті колосальна діра і тут точно не до науки.
Принаймні, звичайної, не оборонної.
Музейні експозиції - взагалі десь там, за обрієм.
Якісь кістяки, скам'янілі какахи і гербарії терпляче чекають на перемогу.
Країна воює.
В тому числі воює багато вчених.

Тож неповні робочі тижні чи неувімкнення опалення аж до моменту настання критичних морозів - то зрозумілі речі.
Добре, що ракети на голови не падають і російська артилерія не стоїть більше під Києвом, а колекції музею елементарно не потрібно евакуювати до умовної Польщі.

Але, знаєте, мене курвить.
Коли дізнаєшся скільки майна набули родичі дубінського.
Коли дізнаєшся вартість тортів екс-держслужбовців.
Коли гримить скандал із якимось там держзв'язком на мільярди гривень.

Національний науково-природничий музей у Києві - одного рівня (якщо місцями не вище) аналогічного в Парижі.
Це я кажу як неодноразовий відвідувач експозицій і там, і сям.

Пані та панове, це неподобство слід припиняти.
Це ж питання елементарного збереження будівлі та експозицій.
Зрозуміло, що оригінальний пост розлетівся мережею і за ніч звичайні громадяни, в т.ч. діти, накидають потрібну суму на запуск опалення.

Але проблема опалення держустанов - особливо наукових та освітніх - в такому режимі виникає щорічно.
І вона потребує нагальної уваги.
З боку термомодернізації, утеплення, підвищення ефективності.

До речі, я певен, що тут би не знадобилося державного фінансування (навіть конфісковані активи мають спрямовуватися на Армію).
Тут той момент, коли міжнародним донорам, які не можуть фінансувати військові витрати, було б дуже просто пояснити, навіщо допомагати цьому музею.

І замість суперечливо-красивого мосту з нізвідки в нікуди Париж залюбки оплатив би реконструкцію наукового музею з архіважливими експонатами...
До речі, є якась іронія в тому, що новенька перекладена бруківка пролягає якраз біля стін музею.

Сумно це все.

Ну, а якщо Ви закинете 10 гривень на опалення, то, можливо, екскурсії у залах, які описані в цьому пості відбудуться в теплі.

Майте тиху ніч.

UA708201720313201001301009806

апдт. Музей виклав ще більш розгорнутий допис із причинами ситуації, що склалася з опаленням.
До речі, там він дякує за вікна, на які Ви теж донатили (пам'ятаєте, після обстрілу центра Києва там шибки повилітали? Ну от.)

Ми не возимо у війська термоустілки.
Дрони. Тепловізори. Інструмент. Буржуйки. Рації. Оптику. Окопні свічки. Міномети. Та мільйон інших потрібних штук.
Але завдяки Вам ми маємо змогу возити у війська те, що возить.

У мене ж був День народження.
Я просив у Вас кави.
Власне, ось вона.
Тачка 30/42 Volkswagen Transporter T5 для 206 бату 241 бригади.

Кава запашна, насичена, з пінкою.
Тепер в мене лиш одне питання: як її назвати? Американо? Еспресо? Ірландський віскі?
А може Лавандовий Раф?

Як би там не було, спасибі Вам за те, що соваєте чергу і в цей непростий холодно-дрижаковий час даєте надію хлопцям і дівчатам на фронті їздити в теплі, сухості і комфорті.

30-та машина за порядковим номером і вже 34-та серед тих, що проскакують через проєкт 42 тачки на ЗСУ.

Дякую Оксана Бондарь за операторську роботу.

Вся ситуація і реквізити - тут https://42trucks.online/
Далі буде.

Майте тихий вечір.