Чесно кажучи, випадково наштовхнувся на цілу плеяду науково-популярних статей, які дуже цікаво розповідають про українські науково-дослідні інститути, що постраждали від російської агресії, їхнє минуле, сьогодення та впертість вчених, які продовжують працювати.

Коли Куншт зі спільнотою однодумців запускав проєкт Наука в небезпеці, я й гадки не мав, що окрім аналітики та спроб щось змінити на краще, тут виникне настільки цікавий "побічний" продукт.
Зазвичай, я більш-менш в курсі, що коїться в інститутах під парасолькою НАН України, а тут захоплено почитав про колег-аграріїв, медиків, бібліотекарів тощо.

Отже.

1. Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» НАН України - про детектори дял Великого адронного коллайдера і для томографів Siemens Medical, Philips та General Electrics Healthcare, селенід цинку для детекторів безпеки аеропортів і митниць, вирощування кристалів і супермагніт.

2. Інститут прикладної фізики НАН України, що працює в м. Суми - про співпрацю з CERN, прискорювачі та радіовуглецеве датування

3. Державний архів Херсонської області - про викрадення третини колекції росіянами (зокрема унікальні документи періодів заснування міста, Російської імперії, Української революції, радянської окупації Херсонщини), ревізькі казки та знищення секретних документів.

4. Сумський національний аграрний університет - про перші дні великої війни, нові сорти картоплі та кіноа.

5. Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН України, що в Чернігові - про замок графа Глібова, Національне надбання - колекцію корисних грунтових мікроорганізмів та складнощі нинішніх умов для досліджень.

6. Гербарій Херсонського державного університету - про 32 тисячі рослин, типовий скелет Homo sapiens, упоротість російських науковців, евакуацію колекцій.

7. Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара - про авіаудар і руйнування будівлі, колаборацію окремих співробітників та відданість справі порятунку національного надбання решти, вивезення росіянами цінних книжок тощо.

8. Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН України, що в Наддніпрянському на Херсонщині - про окупацію, артилерійські обстріли та знищення головної будівлі Інституту.

9. Інститут проблем ендокринної патології НАМН України, що у Харкові - про основи електроенцефалографії Данилевського, стрес під час вагітності та ліки за напрямом ендокринної патології

Куншт, крута робота.
Лупайте далі.

Майте гарний день.

Щоб Ви розуміли, що зараз відбувається в галереї Д12.
Так, це другий фестивальний день музично-поетичного Тисяча історій кохання. Картини дружин справжніх героїв.
Тут виставляються роботи дівчат, чоловіки яких загинули у бою.

І, так, в наш проєкт 42 тачки на ЗСУ влітає тачка 33/42 на 3 ОШБр.
Якщо поквапитесь, побачите її наживо на Десятинній 12.
Разом з концертом поетів і музикантів.

А, і ще.
У мене тепер є селфі з Анжелікою Рудницькою.
Можливо, я не став наркоманом-школяром тому, що кожного вечора після уроків чимдуж біг не у найближчий притон, а дивитися хіт-парад Території А.

Концерт триватиме години до 20.
Виставка - до 7 грудня.

Майте тихий вечір.

Сьогодні був хороший день.

По-перше, я співав дуетом з Анжеліка Рудницька. Це те досягнення в житті, коли можна зустрітися з однокласниками, показати відео і, в принципі, вже не ставати ані олігархом, ані заводити собі червоного мерседеса, ані приходити зі шкіряною барсеткою.

По-друге, якщо обіцяєте не реготати з кінцівки ексклюзивного відео обкатки Mitsubishi L200 (тачка 31/42 на 47 бригаду), повідомляю, що сьогодні рано вранці машина передана бійцю.
Нагадаю, що на цю машину надонатили конкретно Ви, а на проєкт нам її за дуже невеликі гроші продала родина пана Анатолія та пані Ольги, за що ми їм вдячні.
Ви також оплатили ремонт і доукомплектування авта.

І загалом, тачка 31/42 стала 29 в переліку переданих машин Силам оборони (вірніше, 28-ю, бо ж був 1 човен).

Дякуємо Вам.
А також дякую Лисенко Віталій за заправку авта та лопату-Lopata Zubata, таємним родинам Олени та Катерини за коробку смаколиків, а Олександр Радченко за електроінструмент в комплекті.

Ну, і по-третє.
Повторюся, але це важливо.
Сьогодні в проєкт в'їхала машина 33/42 для 3 ОШБр, на яку збирали кошти дружини полеглих героїв під час Музично-поетичний фестиваль "Маємо Жити" .
Про це потім окремо напишу.

Вся ситуація по проєкту 42 тачки на ЗСУ тут
https://42trucks.online/

Майте тиху ніч.

Так склалося, що ми з Пашею бачимося раз на рік.
На шиномонтажі.
Ми робимо вигляд, що він просто привіз мені шини, які я потім передаю на якусь із тачок у ЗСУ, але Паша сам носить однострій.
Часу у нас небагато, бо спеціально навчені люди дуже швидко бортують колеса, тож ми тиснемо клавішу на апараті, що готує шиномонтажну каву.
Знаєте, це такий вид кави, яка об'єктивно гірша за терпкий напій від баристи, але, оскільки, вона є вчасною і доречною - суб'єктивно є найсмачнішою у світі.

Ми сьорбаємо з паперових стаканчиків і говоримо.
Не про майбутнє, бо воно невизначене
Не про минуле, бо там забагато цвинтарів і болю.
Про тепер.
Тепер - це єдина константа, за яку можна зачепитися у світі, що змінюється.

Незмінним лишається тільки одне: щороку Паша до свого Дня народження збирає пожертви на імпланти для дітей із вадами серця.
І він ще жодного разу не зібрав стільки, скільки планував.
Збирає більше.

Зараз він намагався допомогти 4-м діткам. Вже зібрав на 7.
Можливо, до нуля годин нуль нуль хвилин будуть врятовані ще пара дітей.

Паша дуже крутий.
Дуже.

Всі подробиці у Павло Казарін в дописі або тут

З Днем народження, друже.
З нетерпінням чекаю наступного року.