Але не будемо про погане і про клоунів в дорогих костюмах.
Сьогодні дуже хороший день.І ми робимо все для того, щоб завтра був ще один такий.
Дякуємо, що допомагаєте Силам оборони бути мобільними.

Весь проєкт тут. https://42trucks.online/

Нагадую, що триває розіграш, де можна отримати один з 28 цінних мистецьких призів.

Майте тиху ніч.

- Величезне Вам спасибі, що Ви придбали для Сил оборони цей пікап. Можна питання? Яка Ваша мотивація?
- Мотивація?..
- Так. Мене завжди цікавить мотивація людей. Вона, базово, зрозуміла. Та все ж мені все одно цікаво, як вони це артикулюють.
- Мотивація... Я просто хочу жити в Україні. Чесно кажучи, можна навіть скоротити - я хочу жити. Ось і вся моя мотивація.
- Зрозуміло. Дякую Вам.
- Я дуже рада допомогти. А підкажіть, на яку бригаду піде ця машина?
- ... розумієте... тут є проблема...
Коли вчора ми передавали у війська тачку 29/42 на 110 бригаду і завдяки Олена Монова завершили післяаварійний ремонт пікапа для 127 бригади, я Вам обіцяв, що сьогодні буде хороший день.
Ось він настав.
Пані Світлана, яка категорично відмовилася бути публічною, придбала нам на проєкт цей чудовий пікап SsangYong Actyon.
Не просто придбала, а зголосилася оплатити його повний ремонт і підготовку перед передачею у підрозділ.
Що це означає?
Що черга стрімко посунулася і хтось отримає машину значно швидше.
Але цей наш із Вами хороший день має поки що незрозумілий присмак.
Незрозумілий присмак, який, насправді, мені дуже добре знайомий.
Вже втретє я запевняю себе, що мені це здається. Що все не так і все буде добре. Що попередні рази були просто невезінням, а тут просто якась затримка. Відсутність зв'язку. Затягнуте перебування на позиціях. Помилка.
Підрозділ в черзі, якому мала б іти ця машина, не відповідає.
І одна справа, коли мені телефонує мій друг і каже: чи немає у тебе в [назва прифронтового села] знайомих бійців, щоб з Нової пошти забрали наші посилки собі, бо його бійців вже немає...
Інше діло, коли за дуже важливу для культурної спадщини України по евакуації вцілілого майна прифронтового музею вже нікому вручати подяки...
А тут. Це ж ми.
Я з посмішкою на селфі і Мартин Брест зі своїми несмішними жартами.
Це ж наш проєкт.
З нами такого точно не повинно траплятися.
Загалом, ми чекаємо.
Машина заїжджає на дефектовку і ремонт.
Ми чекатимемо і повторюватимемо спроби вийти на зв'язок.
Звісно, по готовності машина автоматично перескочить на наступний в черзі підрозділ і поїде воювати.
Але поки що ми чекаємо і віримо.
Як каже мій друг, що мобілізувався і перетворює простих росіян на хороших вже півроку поспіль:
Все буде добре. В крайньому випадку - х...йово.
І це істина нашої реальності.
Тому лупаємо далі.
Майте тиху ніч.

Широкомасштабні грудні якісь особливо важкі.
З одного боку, цей місяць - це завжди звіти, підсумки, оклигування після осінніх депресій, звикання до холоднечі та обвітрених вуст.
З іншого - нині абсолютно відсутній присмак свята.
"Один вдома", гірлянди, святково-прикрашені магазини, сніг і очікування прикрашання ялинки - стали чимось вигаданим, несправжнім, з пап'є-маше.
Якщо раніше різдвяні мелодії якось надихали та змушували мліти, то нині джінглбелси та решта яскраво-червоної з золотавими зірочками музики змушують мої очі закочуватися.
Що характерно, обличчя продавців магазинів та заправок, де ці хіти грають, демонструють ті самі емоції.

Загалом, зараз такий період, що мені не важливо, що в мене в горнятку - еспресо, лате, американо чи капучіно.
Аби з кофеїном, щоби вивезти до кінця року.

Так само мені без різниці, як таки називається тачка, яку ми із Вами придбали і відремонутували з грошей, які Ви накидали мені на каву на День народження.
Лавандовий раф, еКспресо, фрапучіно, лавандовий рсріз чи лювак.
Варіанти хороші, немає питань.

Але, по-перше, Костянтин Бакуемський, який у нас відповідав за наліпки на лобове скло, нині місить багно в полях і ночує в обіймах зі зброєю у наметі, з якого йому на голову капає вода.
Тому обійдемося без наліпок.

По-друге, важливий сам факт:

Сьогодні ми із Вами передали на 241 бригаду тачку 30/42 Volkswagen Transporter T5.
Передали б на пару днів раніше, але вчасно помітили сновигання обертів двигуна на холостих і виявили недостатність тиску паливного насосу. Переробили.

В комплекті передали:
Lopata Zubata від Лисенко Віталій
Книга Дугласа Адамса від Olexii Ignatenko
Світлодіодні ліхтарі від таємних родин Олени та Катерини.
Міні-буржуйки та окопні свічки від Светлана Третьяк та Сергей Третьяк.
Електродриль та каністру від Олександр Радченко

Цього року для мене щось схоже на свято настане тільки тоді, коли ми встигнемо передати у війська тачки 21/42 для Вовків да Вінчі, 33/42 для 3 ОШБр, 35/42 на 114-ту бригаду, 44/42 на 31-шу та X/42 на бригаду, яка досі не вийшла на зв'язок.

Амбіційно і схоже на диво?
Дива трапляються.
Дякую Вам, що втілюєте їх у життя.
Ви найкрутіші Святі Миколаї і Санта-Клауси цього року.

Весь проєкт тут https://42trucks.online/

І я нагадаю, що до 21 грудня маєте змогу взяти участь у мистецькому розіграші та отримати один з 28-ми фантастичних призів від нас із Мартин Брест

Деталі https://news.1rj.ru/str/mouselab/5976

Переможемо, шановні.

Справа ж не в ялинці.
І не в 42-х цукерках, що мов ті іграшки її прикрашають.
Власне, ми всі є дорослими людьми і розуміємо, що подарунки під цим вічнозеленим деревом якщо і з'являються, то не з варп-простору.
Але коли двоє дівчат притягують цю красу до запацьорених мастилом підйомників СТО, де змучені механіки по 12 годин на день піднімають військові тачки... це змушує усіх посміхатися.

"Ми з карданів можемо Вам зварити ялинку. Але отаку... Нє, не вмієм. Дякуємо" - кажуть володарі ключів і зворотніх молотків.

За що я найбільше люблю людей, які підтримують наш проєкт - за людяність і за уважність.
За уважність до всього. Навіть тоді, коли у нас вже голова іде обертом.

Дві таємні родини пані Олени та пані Катерини притягнули сьогодні на СТО Автокомп Сервис ялинку і цукерки з чітким наказом - пригощати тих військових, які очікують з ремонтів свої машини.
Гірлянда в комплекті.

Це, звісно, не ялинка під Бахмутом, але мені здається, якусь свою роль зіграє.

А, і ще.
Майте на увазі, що Myroslava Holub розробила до наступного року календар.
Простий для сприйняття, як циферблат годинника на вокзалі, і стильний, як шини бф гудріч на свіжепоремонтованому корчі.
Весь прибуток з продажу календарів попрямує нам з Мартин Брест на проєкт 42 тачки на ЗСУ.

Дякую, Мирославо.

Майте тихий вечір і пам'ятайте, що таким його роблять наші Сили оборони.
Всіх обійняв.

P.S. Як замовити календар - написано тут