- Зара, чекай, треба залити зимову омивачку.
Я смикнув важіль і потягнув за капот, матований фірмовим кольором "Брест в болоті".

Мартин Брест звичним жестом очікування будь-чого з будь-якого напрямку поліз за пачкою цигарок і запальничкою.
Рожева рідина "мінус 22" рівномірно і прямолінійно булькала у пляшці, а я чомусь згадав, що це машина з Дня народження.
Дня народження мене.
Рівно місяць тому попросив у Вас грошей на каву, Ви мені накидали, ми взяли цей Фольксваген Транспортер кольору небесної блакиті, а тепер він вже відремонтований, пофарбований в Ірпені руками Светлана Третьяк та Сергей Третьяк і чекає на передачу у війська в 241 бригаду.

Боковим зором і краєм вуха відчув, що біля Мартіна зупинився великий чорний лакований фольксваген і його водій щось розпитує.
-... а мені більше не треба, розумієте? Не влізає. Ви ж це військовим? Заберіть, га?
- Та ну...
- Беріть.

Навівши різкість в очах, побачив, що водій передає Бресту розпочату пляшку "мінус 22", щоб ми долили у нашу військову тачку.

- Дякуємо.
- Та немає за що.

Бус неспішно котився нічним проспектом.
Мартін байдуже-стомлено дивився у вікно.
А мені з голови не йшла думка, що на Новій пошті мене чекає дві посилки, одна з яких - від Розетки.
І тут було два варіанти: або я геть здурів, бо я не міг пригадати, щоб я щось замовляв в онлайн-магазині, або ж це якась помилка.

Оператор винесла два пакунки.
В одному були в'язані шкарпетки від Оксана Гриценко та майстринь з самісінької Німеччини. Не Гепардами, як то кажуть, єдиними. Щоб у хлопців нозі були в теплі. Дякуємо.

В іншому - з Розетки - набір хороших ключів. Хтось їх нам придбав...
"Це ж від Жені... Він обіцяв, що кожного місяця забезпечуватиме проєкт одним набором таких от ключів".
Yevhenii Movchaniuk, дякуємо. Неоціненна річ.

А ще в проєкт в'їжджає тачка 44/42 на 31 бригаду.
Це просто здача з кави на мій День народження.
Так, вистачило і на Фольксваген, і на його ремонт і на оце монопривідне мінівенівське диво.

Чому 44/42? Тому ж, чому вже було 43/42: логіки нема (с).
(насправді, якщо серйозно, не повнопривідні авта і не буси ми вирішили маркувати поза межами 42-х тачок. Але під парасолькою проєкту. Але поза межами. Загалом, не шукайте логіки).

Дякуємо Вам за підтримку.
Вся ситуація по проєкту 42 тачки на ЗСУ тут https://42trucks.online/

І я нагадую, що Ви маєте змогу взяти участь у розіграші купи мистецьких призів за зовсім невеличкий донат.
Подробиці тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/5976

Майте тихий вечір.
І, так, тримайте ноги в теплі.

Я не знаю, що Вам написати про оце інтерв'ю, яке у мене взяла Софія Середа.
Напишу лиш, що ось воно.

З одного боку, суспільству, особливо під час війни, варто нагадувати, наскільки є важливою наука для обороноздатності.
З іншого, у мене вже закипає каструля від волонтерства і стосунків волонтерів з державою.
З третього, Мартин Брест нещодавно показували в телевізорі, а мене ще ні. У нас в проєкті все має бути порівну.
Якщо серйозно, було дуже приємно, що пані Софія ставила предметні питання і була в контексті моєї діяльності.
Вдвічі приємніше спостерігати роботу монтажера, бо мені здавалося, що інколи мої думки плутаються і я погано пояснюю.
Ну, і мені подобається це відео.
Тут наочно видно, що постійні поїздки за кермом і заїдання стресів моїм улюбленим тортом "Київський дарунок" - не найкраще поєднання.
Але чому подобається?
Бо мама вже точно не скаже, що я знову схуд.
Мама завжди про це непокоїться.
Будемо лупати далі.
Дякую, що підтримуєте.
Майте тиху ніч.

Сідайте колом, розповім, чому сьогодні дуже хороший день.

1. Взаправду, дива трапляються.
Трохи більше тижня тому в безглуздій київській автотрощі цивіли мінуснули 127-ій бригаді бойову Ніссан Навара, яка після короткого візиту в столицю поверталася на фронт.
Уважно подивіться на перше фото.

А тепер на друге.
Воно сьогоднішнє.
Після того, як я написав пост про цю аварію і повідомив, що наш проєкт, на жаль, не може оперативно покрити ремонт розбитої машини, за 2 хвилини в особисті повідомлення постукалася Олена Монова і сказала, що покриє ремонт військового пікапа самостійно.

З моменту початку робіт минуло 4 дні, диво-механіки та майстри кузовних робіт вигрібли з тачки стріляні гільзи (буквально, це не жарт), розібрали авто, витягнули пошкоджені елементи, переварили кузов і перезібрали тачку наново.
Проміжні етапи робіт можете бачити на фото три, чотири, п'ять, шість.
Олена сплатила за ремонт 89480 гривень і машина, яка минулого тижня здавалася безнадійною, стала на хід.
СТО Автокомп Сервис, дяка за оперативність.
Машину ще чекає підфарбовування елементів в майстерні Светлана Третьяк та Сергей Третьяк в Ірпені і роботи по дрібницях, але базово - машина їде воювати в бойову бригаду на гарячий напрям.

Олена Монова, моя невимовна подяка.
Бійці там взагалі в шоці і трєпєтє, але вони розберуться з тобою самі :)

2. Сьогодні ми із Вами передали на 110 бригаду тачку 29/42 Volkswagen Transporter T5 (фото номер 7).
І наче це стандартна для нас історія, але Ви маєте знати два нюанси:
- "тушку" машини придбали на проєкт таємні родини Наталі та Ярослава, а також пані Олени Т. За що ми їм дуже вдячні.
Ми ж із Вами її довели до пуття. Зокрема, основну головну біль тачка принесла по ремонту коробки передач. Але все подолали. Це був перший момент.
- Другий... на жаль, я не маю права називати ПІБ людини, якій ця машина була сьогодні передана і яку вона терпляче чекала в черзі 5 місяців, але якщо Ви мене читаєте ще з доширокомасштабки, то Ви 100% знаєте цього пана і його науково-популярний продукт.
Зокрема, Ваші діти його точно дивилися чи дивляться.
Так, цей розумник зі зброєю в руках 1,5 роки гарує на фронті.

І завдяки Вашій підтримці у їхнього підрозділу тепер з'явився хороший транспорт, який допоможе робити росіянам боляче ефективніше.

Ми з Мартин Брест дякуємо, що підтримуєте наукову популяризацію в Україні.
Без смайликів і жартів.
Тому що шанси лишитися живим збільшилися.

Олександр Радченко, дяка за електроінструмент і каністру.
Lopata Zubata і Лисенко Віталій - дяка за саперну лопату.
Таємним родинам Олени і Катерини подяка за світлодіодні ліхтарі.
Olexii Ignatenko, книгу Дугласа Адамса забувся покласти. Відправлю новою поштою.

3. Зверніть увагу на останнє фото. Воно теж сьогоднішнє.
На підйомниках одночасно три машини.
Всі в роботі.
Ліва Ніссан Навара - 33/42 - для 3 ОШБр, на яку назбирали дружини полеглих бійців на Музично-поетичний фестиваль "Маємо Жити" . Тачка ремонтується на Ваші кошти.
Середня - Навара 127 бригади - доробляють дрібниці.

А права машина - Джіп Чірокі - належить підрозділу, який всі ці холодні ночі закриває наше небо. ППОшники північного напряму.
І, щоб Ви розуміли, поки тачка в ремонті, бо геть вмерла, боєць змушений їздити попутками між позиціями.
Попутками. Між позиціями.

Знаєте, до чого я це пишу?
Так, з одного боку, я Вам повідомляю, що ми разом із Вами ремонтуємо тачку для ППО. В максимально стислі терміни.
Дякую Вам. Ви забезпечуєте нас з Мартин Брест достатнім ресурсом, щоб встромляти в планові ремонти отакі випадки.

З іншого, послухавши фрагменти засідання Київради, де окремі персонажі розповідали, що держбюджет має фінансувати війну, а міські бюджети - якусь цивільну срань, можу порадити депутатам Київради скинутися ППОшникам на кілька автівочок, щоб на їхні цивільні бюджети у яскраво-неоновому Києві не падали Іскандери і С-400.
Бо економічний фронт тримається в три ряди автівок на в'їзд до ТРЦ і це трохи бентежить на фоні нестачі машин на фронті реальному.

Але не будемо про погане і про клоунів в дорогих костюмах.
Сьогодні дуже хороший день.І ми робимо все для того, щоб завтра був ще один такий.
Дякуємо, що допомагаєте Силам оборони бути мобільними.

Весь проєкт тут. https://42trucks.online/

Нагадую, що триває розіграш, де можна отримати один з 28 цінних мистецьких призів.

Майте тиху ніч.

- Величезне Вам спасибі, що Ви придбали для Сил оборони цей пікап. Можна питання? Яка Ваша мотивація?
- Мотивація?..
- Так. Мене завжди цікавить мотивація людей. Вона, базово, зрозуміла. Та все ж мені все одно цікаво, як вони це артикулюють.
- Мотивація... Я просто хочу жити в Україні. Чесно кажучи, можна навіть скоротити - я хочу жити. Ось і вся моя мотивація.
- Зрозуміло. Дякую Вам.
- Я дуже рада допомогти. А підкажіть, на яку бригаду піде ця машина?
- ... розумієте... тут є проблема...
Коли вчора ми передавали у війська тачку 29/42 на 110 бригаду і завдяки Олена Монова завершили післяаварійний ремонт пікапа для 127 бригади, я Вам обіцяв, що сьогодні буде хороший день.
Ось він настав.
Пані Світлана, яка категорично відмовилася бути публічною, придбала нам на проєкт цей чудовий пікап SsangYong Actyon.
Не просто придбала, а зголосилася оплатити його повний ремонт і підготовку перед передачею у підрозділ.
Що це означає?
Що черга стрімко посунулася і хтось отримає машину значно швидше.
Але цей наш із Вами хороший день має поки що незрозумілий присмак.
Незрозумілий присмак, який, насправді, мені дуже добре знайомий.
Вже втретє я запевняю себе, що мені це здається. Що все не так і все буде добре. Що попередні рази були просто невезінням, а тут просто якась затримка. Відсутність зв'язку. Затягнуте перебування на позиціях. Помилка.
Підрозділ в черзі, якому мала б іти ця машина, не відповідає.
І одна справа, коли мені телефонує мій друг і каже: чи немає у тебе в [назва прифронтового села] знайомих бійців, щоб з Нової пошти забрали наші посилки собі, бо його бійців вже немає...
Інше діло, коли за дуже важливу для культурної спадщини України по евакуації вцілілого майна прифронтового музею вже нікому вручати подяки...
А тут. Це ж ми.
Я з посмішкою на селфі і Мартин Брест зі своїми несмішними жартами.
Це ж наш проєкт.
З нами такого точно не повинно траплятися.
Загалом, ми чекаємо.
Машина заїжджає на дефектовку і ремонт.
Ми чекатимемо і повторюватимемо спроби вийти на зв'язок.
Звісно, по готовності машина автоматично перескочить на наступний в черзі підрозділ і поїде воювати.
Але поки що ми чекаємо і віримо.
Як каже мій друг, що мобілізувався і перетворює простих росіян на хороших вже півроку поспіль:
Все буде добре. В крайньому випадку - х...йово.
І це істина нашої реальності.
Тому лупаємо далі.
Майте тиху ніч.