Це не я вигадав.
Але ця думка тримає мене ці два роки дуже добре, попри те, що інколи відчуваю себе мартином (не Мартіном Олеговичем, а чаєчкою), що в польоті матюкається і кляне усе і усіх на світі (хоча, в даному випадку, різниці між мартином і Мартіном, в принципі, нема).
Майкл Щур колись сказав, що, насправді, хороших людей більше. Як і хороших вчинків.
Просто погані люди і погані вчинки більш помітні на їхньому фоні.
Щодня мільйони людей кажуть одне одному Доброго ранку, пропускають пішоходів на переходах і пригальмовують перед калюжами, щоб їх не обляпати.
Щодня мільйони громадян тримають посадки, волонтерські склади і нескінченні збори.
Щодня медики відкачують чергове серце, а МНСівці гасять чергову пожежу.
Щодня механіки на совість лагодять чуюсь ластівку і переварюють раму чергового військового корча, а продавець просто так дає цукерку чужій дитині.
Щодня люди просто живуть своїми життями, намагаючись не втручатися в чужі кордони, не паркуватися на пониженнях для мам з візочками та людей з інвалідністю, а обхідники поїздів сумлінно перевіряють стан колісних пар вагонів, бо це - безпека пасажирів.
Щодня аграрії вигадують новий спосіб розмінування, щоб почати посівну на більших площах, а вчені - повірте мені на слово - чаклують над новими системами керування, складом броні і ще певною дичиною, яку не можна озвучувати.
Щодня тисячі людей, поки решта країни лягає спати, ідуть за лінію фронту і кошмарять росіян, сідають за спеціальні пульти, що керують спеціальними залізяками та випалюють всі тили ворога.
Щодня якийсь слідчий нарешті знаходить викрадену дитину, а чесний депутат - такі є - помічає кимось додану між читаннями законопроєкту злочинну кому і піднімає гвалт, рятуючи країну від чергового трешу.
Але щодня мільйони громадян сідають перед соцмережами, які, в принципі, призначені для вітань з Днем народження, постами про "який і де в мене сьогодні сніданок", та вихлюпують на клавіатуру те, від чого у Цукерберга сивіє волосся, а у маркетологів падають рекламні бюджети.
А тут ще й, дійсно, війна, прильоти в багатоповерхівки в перемішку з "те, що в Києві небезпечно - то нісенітниці, вертайте біженців назад", побиття жінки з дитиною якимись клоунессами, Коля Катлєта як ікона всєоб'ємлющєго триндеця, що просякує наше сіре нескінчення двадцять-четверте-люте.
Але щодня мільйони громадян сумлінно платять податки.
Щодня змушують депутатів прибирати дичину з їхньої писанини.
Щодня поступаються місцем людям з інвалідністю, вагітним жінкам та пасажирам з дітьми. Притримують двері. І зупиняються прикурити заглохле авто чи, принаймні, виштовхати його на узбіччя.
Я все це зрозумів, коли за мною в оточений росіянами Ірпінь повернулася людина, яку я ледве знав, і, щоб врятувати наші життя, привела з собою Морську піхоту.
У якої, в принципі, були інші задачі.
Але вони поїхали.
Щодня пам'ятайте, що завжди є ті, кому небайдужі Ви чи хто небайдужий Вам.
Ми мали впасти 714 днів тому.
Ну, максимум, на 2-3 тижні пізніше (с).
Але я вірю у те, що єдине, що тримає нашу країну на поверхні і змушує світ оклигувати від летаргійного сну комфортного життя на фоні темного горизонту з північного сходу, це взаємопідтримка нашого суспільства.
Саме через те, що хороших людей більше. Як і хороших вчинків.
Але, так, інколи треба матюкатися.
Поки не чують діти і не бачить мама.
Майте тиху ніч.
P.S. Прямо зараз завдяки Вам ми ремонтуємо дві тачки: 37/42 на ОЦЗТМ та 40/42 на 120 бригаду. А також машину для Морської піхоти України. І ще сьогодні ми купили тачку 38/42. А ще... А ще... Але то потім. Дякую Вам.

У мене, на жаль, немає селфі з Залужним.
Але дякую, пане Генерал.
Пишаюсь.

Я не знаю, як правильно має стартувати проєкт.
Хлопці пропонували взяти пляшку шампанського і розбити її об заднє скло джипа, на якому з'явилося лого реабіліТАЧОК.
Але я відразу зауважив, що тоді його (скло, не джип) доведеться міняти, а це ще тисяч 5 гривень

Ми стартували.
Проєкт реабіліТАЧКИ, спрямований на відновлення тачок, що ВЖЕ служать в ЗСУ, набирає обертів.
Мартін продовжує повторювати, що люди не донатять на ремонти.
Я продовжую наполягати на тому, що у нас геть інша аудиторія, якій можна пояснити, чому просто придбати тачку на ЗСУ - недостатньо.
Що її варто довести до такого само справного стану, якими туди вирушають гаубиці, винищувачі та танки Леопард.

І нині, коли купа корчів просто стоїть місяцями під парканом, вимагаючи середнього і капітального ремонту, ми мусимо в міру сил і можливостей їх ставити на колеса.
Ні, ми не просто міняємо мастило, фільтра та колодки, та й взагалі не робимо те, що бійці дійсно здатні зробити самостійно.
Ми хочемо позбавляти бійців тих проблем, з якими їм буде важко впоратися.
Ходовки, двигуни, коробки, роздатки, трубіни і решта кіл пекла прифронтових механіків.

А ще я не знаю, чому так співпало, але саме сьогодні у мене відбулася наступна розмова телефоном (цитую практично точно до сенсу слів):

- Вітаємо. Це [номер] бригада. У нас зараз швидка стоїть в ремонті. Кожного дня вивозила хлопців. Зробили дефектовку. Треба робити ходову мінімум на [тридцять чи сорок з чимось тисяч, не запам'ятав]. Ви можете допомогти?
- Ні, не можу.... (боєць мене перебиває і не дає закінчити)
- Але машина щодня вивозить хлопців! Щодня!!!
-... (я намагаюсь вставити хоч слово і не можу)
- Зрозумійте, що машина дуже важлива. Нам треба поставити її на хід!!!
- (тут вже перебиваю я) Послухайте, у нас зараз немає грошей, щоб Вам допомогти. Зрозумійте. У нас черга. З бригад. Штурмових, механізованих, ТРО. Такі само важливі машини. Бойові, евакуаційні. Черга, розумієте?
- Розумію...
- Повірте, я Вам чесно кажу, якби я був олігархом... Але ні, я не можу відірвати кошти від іншої бригади, бо тоді їхня машина не поїде. Ви на СТО зараз?
- Так.
- Оберніться, бачите на підйомнику висить Крузер? Це Крузер Морської піхоти. Ми маємо закрити його ремонт. Сьогодні-завтра. До цього ми закрили ГрандЧірокі та Ніву ще двох бригад. Ми - порожні.
- Я розумію... Але... Немає сил. Ми все ремонтуємо за свої. Все йде на ремонти. Ми вже не витягуємо.
- Я знаю. Я більше Вам скажу: хлопці, щоб полагодити свої машини, беруть кредити [абсолютно реальна історія]. Кредити беруть... Ставайте до нас в чергу, будь ласка. Ми не швидка допомога, але я Вам обіцяю, що як прийде Ваша черга, я Вас наберу і попрошу у Вас машину на ремонт.

132 ОРБ, Морпіхи, 120 бригада, 38 Окрема бригада Морпіхів, ППО, 241 бригада, НГУ, знову ППО, 5 ОШБр, 93 бригада, ГУР...

Загалом, шановні, ми працюємо.
Люди наче і не донатять на ремонти, але завдяки Вам з ремонту вже вийшло 4 машини.

Вже.ЧОТИРИ.машини.

Побачити їх можна так само на нашому сайті https://42trucks.online/.
Тільки там потрібно натиснути на кнопочку РЕАБІЛІТАЧКИ.

Ще раз дякуємо Оксана Проха за назву реабіліТАЧКИ, а Олексію К. за лого проєкту, яке Ви можете бачити на фото (ні, я не знаю, чому у Мартин Брест поруч з Костянтин Бакуемський завжди закривається одне око).
Побачите на дорозі чи на фронті машину з такою наліпкою, значить, вона відремонтована на Ваші донати.

А проєкт 42 тачки продовжує жити.
Синій Форд Рейнджер на фото - тачка 38/42. Його придбали Ви. Тарас Герасимчук, дяка за працю. Сергій Грішин та Олександр Барабошко, дяка за супровід.
Тепер шукаємо 41/42.

А от 42/42 теж уже є.
Сам дізнався про це годину тому (Олег Сабадаш свідок).
Але це окрема красива історія.

Ви круті, шановні.
Для нас велика честь, що Ви нас підтримуєте.
Майте тихий вечір.

РЕКВІЗИТИ:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Для переказів у крипті USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4
(Ethereum (ERC20))

Дивіться.
Вчора я написав пост про ремонти.
Про швидку 43 бригади, про то, шо на її ремонт нема грошей, і те, що за думкою [не будем називать його ім‘я, але всі і так знають], люди не донатять на ремонти.

Позиція перша.
43 бригада вже забрала справну швидку (опель мовано).
Так, звісно, ніхто машину просто так не відпустив.
Частину суми бригада покрила сама, а частину суми покриє таємничий спонсор (про якого ми згадаєм якось пізніше), який написав мені в особисті після мого посту, і який сплатить більшу половину рахунку самостійно.

Позиція друга.
В рамках проєкту реабіліТАЧКИ сьогодні механіки дуже оперативно закрили питання по швидкій 241 бригади (фольксваген транспортер т5)
Ви повністю оплатили її дрібний ремонт.
Також ми від цієї ж бригади прийняли на середній ремонт сеат альхамбра.

Плюс у ГУРа стало на чотири підшипника маточини колеса, чотири стійки стабілізатора і один ремкомплект гальм більше.
Натомість нам з Мартин Брест підігнали 2 оригінальні шеврони.

Тобто, ще раз.
+2 швидкі у військах. Вже. Сьогодні.

Чому так сталося?
Бо за одну ніч лиш мені на рахунок звалилось 130 тисяч гривень і на пейпал сипонуло 155 баксів.

Любимо Вас
В понеділок ще чекатимемо на ремонт машину ППО.

Тому остаточно-проміжна відповідь на питання «чи донатять люди на ремонти?» (с) така:
Так. Ви донатите на ремонти.

Дякуємо Вам!

Я не встиг підстригтися.

Тим не менш, це не завадило сьогодні трапитися двом чудовим подіям.
По-перше, ми ж із Вами дуже оперативно придбали тачку 38/42 Ford Ranger для Нацгвардії Рубіж, а Тарас Герасмичук сьогодні в ніч її перегнав в Україну. Ще раз дяка Сергію Грішину та Олександру Барабошко за супровід машини.

Таким чином, для формального завершення проєкту 42 тачки на ЗСУ залишилося знайти ОДНУ машину, бо ще одна вже є, але я поки нічого про неї не пишу.

По-друге, сьогодні зустрівся з Павлом Виплавіним, який виклав 25 тисяч гривень (!) донатом для Сил оборони (через спільноту Медіа-кава :)), щоб попити зі мною кави.

Виявилось, що Павло теж був і є дотичним до наукової сфери.

Не знаю, які там на медіакаві правила, але замість однієї кави з автомата, ми випили аж дві.
Звісно, я провів Павлу екскурсію підйомниками, нутрощами напіврозібраних машин, спільнотою механіків та майстрів-приймальників, а також повідомив, що єслі шо - наступну каву можна випити безкоштовно :)

Працюємо далі.

Дякуємо, що підтримуєте.
Ми стараємось.