Я не знаю, як треба було вчинити з Авдіївкою.
Тримати чи виходити.
Наскільки довго обороняти і наскільки швидко відступати.
Які бригади б там мусили стояти місяцями та роками, а які потрібно було заводити, щоб врятувати решту.
Я ж не просто не експерт в цих питаннях.
Ще якось з березня 2022 року керуюся класичною порадою усіх військових, які за цигаркою обговорюють ту чи іншу операцію - вдалу чи трагічну: "не був - не тринди" (звісно, тут перефразовано для аудиторії 18+).
Знаю лиш дві речі:
Те, що Авдіївка вже вписана в епос російсько-української війни на рівні з битвою за Київ, Харківською чи Херсонською операціями, обороною Маріуполя, Соледаром, Бахмутом, Северодонецьком і Лисичанськом та ... загалом, з битвами за усі точки часопростору, де наші бійці змушені були вгризтися в землю, поливаючи її кров'ю, впертися таланами і ловами, прикладами потертих калашів і арок, траками шістдесятчетвірок і крабів, реактивними струменями стугн та хаймарсів.
І також знаю те, що вчора кілька моїх друзів та подруг видихнуло з полегшенням.
Частина - родичі бійців 110 бригади - зі словами "Живі. Вийшли."
Частина - рідні 3 ОШБр - зі словами "Повернулися. Все добре. Вже на зв'язку".
Однак в чому я на сто відсотків впевнений, якщо вже намагатися знайти щось хороше у цій сумній втраті наших позицій (окрім, звісно, шалених цифр "потєрь" росіян в особовому складі і техніці), це те, що Авдіївка стала потужним ляпасом нашому суспільству.
Останнім китайським попередженням.
Гудком паровоза, що мчить до заглухлої на переїзді машини.
Набатом, в який б'ють купа притомних людей два (вісім) роки(ів) поспіль.
Хоча... ні... вона мала стати ляпасом.
Для усіх цих кончених бруківок, розв'язок, клумб, мегатонн асфальту на всратих дорогах, барабанів в укриттях і овочерізок.
Для багатьох споживачів телемарафону виявилося сюрпризом, що російська армія - то не тільки чмоні і ми можемо не тільки контрнаступи робити.
Ба більше, лінія фронту може не бути замороженою, як 10 років до цього, а повільно, але невблаганно сунути на Захід.
Навіть зараз, після двох років санкцій, випалювання тисяч танків, вибиття чорноморського флоту, купи авіації і сотень тисяч росіян, ми змушені (підкреслено) відступати, розмінюючи землю на людей і на час.
А от чи цей ляпас спрацює - якраз час і покаже.
Я просто хочу подякувати Силам оборони за ту шалену роботу, яку вони щодня роблять.
За те, що тримають позиції, а кожен зданий метр землі вороги оплачують тисячами своїх життів.
Слід чітко пам'ятати, що окрім перемоги - ні, я не знаю, що це ще може бути, окрім як зникнення росії - у нас варіантів немає.
Оцей флешет - дуже гострий дротик, який використовувався для знищення піхоти ще в Першу світову війну і тисячами набивався у снаряди - сьогодні вранці я видлубав на шиномонтажі з шини, яка ще каталася по Ірпеню в березні 2022 року.
Воно застрягло в гумі і таки, нарешті, дорізало колесо.
Ці флешети знаходили в тілах цивільних в Бучі та в Ірпені.
Отакий привіт з 2022 року, який ще раз нагадує, що росіянам глибоко по-барабану, скільки живих людей лишиться на території України та скільки вцілілих будинків буде стояти.
Приклад Маріуполя, Маріїнки, Бахмута, Авдіївки, катівень Ізюма і Херсона, братських могил Бучі - яскраві тому свідчення.
Підтримуйте, будь ласка, Сили оборони.
Волонтерів і фонди, яким довіряєте.
Не орієнтуйтеся на почвар, що відпочивають в Монако і тримають іспанські фронти.
Їм і їхнім дітям тут не жити.
Це земля наших дітей.
А ми... а шо ми.
Сьогодні вдень в рамках проєкту реабіліТАЧКИ прийняли на ремонт бойового пікапа 5 ОШБр.
Машина щодня возить міни на позиції гаубиць і приїхала прямо з фронту з купою технічних проблем.
Якщо чесно, коли ми запускали проєкт ремонтів військових корчів, я думав, що стане трохи легше, порівняно з купівлею іржавих відер з Європи і доведенням їх до розуму.
Тримати чи виходити.
Наскільки довго обороняти і наскільки швидко відступати.
Які бригади б там мусили стояти місяцями та роками, а які потрібно було заводити, щоб врятувати решту.
Я ж не просто не експерт в цих питаннях.
Ще якось з березня 2022 року керуюся класичною порадою усіх військових, які за цигаркою обговорюють ту чи іншу операцію - вдалу чи трагічну: "не був - не тринди" (звісно, тут перефразовано для аудиторії 18+).
Знаю лиш дві речі:
Те, що Авдіївка вже вписана в епос російсько-української війни на рівні з битвою за Київ, Харківською чи Херсонською операціями, обороною Маріуполя, Соледаром, Бахмутом, Северодонецьком і Лисичанськом та ... загалом, з битвами за усі точки часопростору, де наші бійці змушені були вгризтися в землю, поливаючи її кров'ю, впертися таланами і ловами, прикладами потертих калашів і арок, траками шістдесятчетвірок і крабів, реактивними струменями стугн та хаймарсів.
І також знаю те, що вчора кілька моїх друзів та подруг видихнуло з полегшенням.
Частина - родичі бійців 110 бригади - зі словами "Живі. Вийшли."
Частина - рідні 3 ОШБр - зі словами "Повернулися. Все добре. Вже на зв'язку".
Однак в чому я на сто відсотків впевнений, якщо вже намагатися знайти щось хороше у цій сумній втраті наших позицій (окрім, звісно, шалених цифр "потєрь" росіян в особовому складі і техніці), це те, що Авдіївка стала потужним ляпасом нашому суспільству.
Останнім китайським попередженням.
Гудком паровоза, що мчить до заглухлої на переїзді машини.
Набатом, в який б'ють купа притомних людей два (вісім) роки(ів) поспіль.
Хоча... ні... вона мала стати ляпасом.
Для усіх цих кончених бруківок, розв'язок, клумб, мегатонн асфальту на всратих дорогах, барабанів в укриттях і овочерізок.
Для багатьох споживачів телемарафону виявилося сюрпризом, що російська армія - то не тільки чмоні і ми можемо не тільки контрнаступи робити.
Ба більше, лінія фронту може не бути замороженою, як 10 років до цього, а повільно, але невблаганно сунути на Захід.
Навіть зараз, після двох років санкцій, випалювання тисяч танків, вибиття чорноморського флоту, купи авіації і сотень тисяч росіян, ми змушені (підкреслено) відступати, розмінюючи землю на людей і на час.
А от чи цей ляпас спрацює - якраз час і покаже.
Я просто хочу подякувати Силам оборони за ту шалену роботу, яку вони щодня роблять.
За те, що тримають позиції, а кожен зданий метр землі вороги оплачують тисячами своїх життів.
Слід чітко пам'ятати, що окрім перемоги - ні, я не знаю, що це ще може бути, окрім як зникнення росії - у нас варіантів немає.
Оцей флешет - дуже гострий дротик, який використовувався для знищення піхоти ще в Першу світову війну і тисячами набивався у снаряди - сьогодні вранці я видлубав на шиномонтажі з шини, яка ще каталася по Ірпеню в березні 2022 року.
Воно застрягло в гумі і таки, нарешті, дорізало колесо.
Ці флешети знаходили в тілах цивільних в Бучі та в Ірпені.
Отакий привіт з 2022 року, який ще раз нагадує, що росіянам глибоко по-барабану, скільки живих людей лишиться на території України та скільки вцілілих будинків буде стояти.
Приклад Маріуполя, Маріїнки, Бахмута, Авдіївки, катівень Ізюма і Херсона, братських могил Бучі - яскраві тому свідчення.
Підтримуйте, будь ласка, Сили оборони.
Волонтерів і фонди, яким довіряєте.
Не орієнтуйтеся на почвар, що відпочивають в Монако і тримають іспанські фронти.
Їм і їхнім дітям тут не жити.
Це земля наших дітей.
А ми... а шо ми.
Сьогодні вдень в рамках проєкту реабіліТАЧКИ прийняли на ремонт бойового пікапа 5 ОШБр.
Машина щодня возить міни на позиції гаубиць і приїхала прямо з фронту з купою технічних проблем.
Якщо чесно, коли ми запускали проєкт ремонтів військових корчів, я думав, що стане трохи легше, порівняно з купівлею іржавих відер з Європи і доведенням їх до розуму.
👍98🙏25❤13❤🔥4👏1🤯1
Ні, не стало.
Бо поки відра у бійців ще не було - ти його спокійно крутиш, аж поки не виведеш в ідеал.
Коли ж тачка приїжджає з позицій і в салоні ще смердить артилерійськими залпами, машину слід ремонтувати в рази швидше, аніж пошарпану європейську квіточку.
А запитів... А запитів стільки, що слів немає.
Бо і машини ламаються у надважких умовах, що і не снилися розробникам цих пепелаців, і, відверто кажучи, не все те, що передається волонтерами на фронт в якості транспортних засобів, має туди передаватися в тому стані, в якому воно є.
Однак реалії не зміниш. Треба просто працювати далі.
Також сьогодні прийняли в ремонт тачку 34/42 для 118 бригади.
Олексій Маковоз, дяка за марш-кидок з Болгарії.
12 машин в ремонті одночасно.
Дванадцять.
Вчора було десять.
Дякую, що підтримуєте.
Без Вас ми точно б це не вивозили.
Слава всім живим і вічна пам'ять усім полеглим.
Майте тиху ніч.
Бо поки відра у бійців ще не було - ти його спокійно крутиш, аж поки не виведеш в ідеал.
Коли ж тачка приїжджає з позицій і в салоні ще смердить артилерійськими залпами, машину слід ремонтувати в рази швидше, аніж пошарпану європейську квіточку.
А запитів... А запитів стільки, що слів немає.
Бо і машини ламаються у надважких умовах, що і не снилися розробникам цих пепелаців, і, відверто кажучи, не все те, що передається волонтерами на фронт в якості транспортних засобів, має туди передаватися в тому стані, в якому воно є.
Однак реалії не зміниш. Треба просто працювати далі.
Також сьогодні прийняли в ремонт тачку 34/42 для 118 бригади.
Олексій Маковоз, дяка за марш-кидок з Болгарії.
12 машин в ремонті одночасно.
Дванадцять.
Вчора було десять.
Дякую, що підтримуєте.
Без Вас ми точно б це не вивозили.
Слава всім живим і вічна пам'ять усім полеглим.
Майте тиху ніч.
❤118👍24❤🔥4
Для переказів у крипті USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4
(Ethereum (ERC20))
(Ethereum (ERC20))
❤21
Він же Вам про то ніколи не розкаже, бо сам про себе він ніколи не розказує.
Одну з машин, що ми ремонтували в рамках проєкту реабіліТАЧКИ, приїхали забирати бійці.
Ну, як зазвичай забирають машину?
2 бійця - один привозить іншого - дякують, тиснуть руки і їдуть вже двома машинами в частину чи відразу на фронт.
Тут приїхало аж 4 людини в пікселі.
Серед них цілий комбат.
Я, якщо чесно, спершу аж трохи злякався.
Ходили навколо авто, цокали язиками, дякували.
А потім приїхав Мартин Брест і вони його так обіймали, як тільки обіймаються бойові побратими.
Немає на світі настільки щирих обійм - ні між коханцями, ні між друзями - як між тими, хто куштував одне пекло на двох.
Так от.
Дивилися бійці на Мартіна, наче він писана торба, крутили його з усіх боків, згадували якісь бойові дії, виходи з оточення, еСПеГе, якесь підбите БееМПе росіян і якийсь дуже хороший Ленд Ровер Діскавері, що ковтав пилюку Донбасу.
Мартін стояв, червонів, а я слухав, трохи заздрив і дивувався, наскільки мало я про нього знаю.
Він же про себе нічого не розказує.
Ходить ото поміж іржавих ресор, тягне цигарку з кавою і щоразу кудахче, що в машинах має працювати все.
І захист на дніще прикрутіть. А шо, кондиціонер можна справити? Зробіть.
Може того цей комбат і попросив саме Мартіна зайнятися тачками його підрозділу, бо знає ціну справних коліс і знає підхід Бреста Олеговича до ремонтів.
Не знаю точно.
Мартін не розказує.
А бійці ж повручали подяки механікам на СТО.
А Мартіну дали відзнаку від батальону.
Мартін просто поклав її в кишеню і Вам її не покаже.
Бо для нього головне - то справна машина, а решта бюрократій і розшаркувань важать не більше попелу з напівстлілої папіроси (власне, тому всіма стосами паперів займаюся в проєктах я).
Однак, відзнаку я таки Вам покажу. Свою.
Мені ж теж вручили, бо ми проєкт тягнемо вдвох.
Бійці певно (та так і було) були переконані, що одному вручати не можна, але я ні разу б не образився, якби дали тільки Олегу Брестовичу.
Так чому показую?
Бо Мартін бійцям, коли ті дякують, щоразу каже: "то не нам, то людям, що донатять. То вони Вам машини ремонтують. Ми просто посередники". Так і каже. Клянуся п'ятьма пробитими головами джіпа гранд чірокі.
А коли привозять відзнаки чи подяки, які ми не просимо і не замовляємо, йому незручно, бо там лише його чи моє ім'я.
За такі штуки завжди незручно усім нормальним волонтерам.
І мені теж.
Проте саме зараз здається важливим показати Вам, що війська надзвичайно цінують то, що ми разом із Вами робимо.
Надзвичайно.
В оцих от складних умовах Армія як ніколи покладається на суспільство і робить у відповідь те, що може:
- тримає небо
- вписує у відзнаки імена тих, до кого може дотягнутися, благаючи передати подяку усім, до кого дотягнемося ми.
Дякуємо, Вам, шановні.
То все є Ваша сила, підтримка та опора.
А Мартін... дуже крутий.
Але він про себе ніколи не розказує.
Майте тиху ніч.
Одну з машин, що ми ремонтували в рамках проєкту реабіліТАЧКИ, приїхали забирати бійці.
Ну, як зазвичай забирають машину?
2 бійця - один привозить іншого - дякують, тиснуть руки і їдуть вже двома машинами в частину чи відразу на фронт.
Тут приїхало аж 4 людини в пікселі.
Серед них цілий комбат.
Я, якщо чесно, спершу аж трохи злякався.
Ходили навколо авто, цокали язиками, дякували.
А потім приїхав Мартин Брест і вони його так обіймали, як тільки обіймаються бойові побратими.
Немає на світі настільки щирих обійм - ні між коханцями, ні між друзями - як між тими, хто куштував одне пекло на двох.
Так от.
Дивилися бійці на Мартіна, наче він писана торба, крутили його з усіх боків, згадували якісь бойові дії, виходи з оточення, еСПеГе, якесь підбите БееМПе росіян і якийсь дуже хороший Ленд Ровер Діскавері, що ковтав пилюку Донбасу.
Мартін стояв, червонів, а я слухав, трохи заздрив і дивувався, наскільки мало я про нього знаю.
Він же про себе нічого не розказує.
Ходить ото поміж іржавих ресор, тягне цигарку з кавою і щоразу кудахче, що в машинах має працювати все.
І захист на дніще прикрутіть. А шо, кондиціонер можна справити? Зробіть.
Може того цей комбат і попросив саме Мартіна зайнятися тачками його підрозділу, бо знає ціну справних коліс і знає підхід Бреста Олеговича до ремонтів.
Не знаю точно.
Мартін не розказує.
А бійці ж повручали подяки механікам на СТО.
А Мартіну дали відзнаку від батальону.
Мартін просто поклав її в кишеню і Вам її не покаже.
Бо для нього головне - то справна машина, а решта бюрократій і розшаркувань важать не більше попелу з напівстлілої папіроси (власне, тому всіма стосами паперів займаюся в проєктах я).
Однак, відзнаку я таки Вам покажу. Свою.
Мені ж теж вручили, бо ми проєкт тягнемо вдвох.
Бійці певно (та так і було) були переконані, що одному вручати не можна, але я ні разу б не образився, якби дали тільки Олегу Брестовичу.
Так чому показую?
Бо Мартін бійцям, коли ті дякують, щоразу каже: "то не нам, то людям, що донатять. То вони Вам машини ремонтують. Ми просто посередники". Так і каже. Клянуся п'ятьма пробитими головами джіпа гранд чірокі.
А коли привозять відзнаки чи подяки, які ми не просимо і не замовляємо, йому незручно, бо там лише його чи моє ім'я.
За такі штуки завжди незручно усім нормальним волонтерам.
І мені теж.
Проте саме зараз здається важливим показати Вам, що війська надзвичайно цінують то, що ми разом із Вами робимо.
Надзвичайно.
В оцих от складних умовах Армія як ніколи покладається на суспільство і робить у відповідь те, що може:
- тримає небо
- вписує у відзнаки імена тих, до кого може дотягнутися, благаючи передати подяку усім, до кого дотягнемося ми.
Дякуємо, Вам, шановні.
То все є Ваша сила, підтримка та опора.
А Мартін... дуже крутий.
Але він про себе ніколи не розказує.
Майте тиху ніч.
❤160👍27❤🔥4🔥4🫡1
Перший намет на Майдані поставили науковці
Це міг би бути клікбейтний заголовок, але, насправді, дійсно так склалося.
Чи, вірніше, так склав обставини гурт небайдужих вчених.
Ця стаття була написана 9 років тому на річницю подій на головній площі країни.
Про наукове містечко, сейсмолога Юрія Вербицького, Миколу Дзявульського, Миколу та Ігоря Кузнєцова та інших.
https://my.science.ua/majdan-i-nauka/
І от я дивлюсь на дату написання статті - 2015 рік, і думаю: якби автору та усім нам тоді розповіли, що вже за сім років росія зноситиме бомбардуваннями цілі міста, пускатиме ракети по вокзалам, вбиваючи десятки людей, а росіяни - в т.ч. російські вчені - улюлюкатимуть і казатимуть, що "патєрпітє, ми вас сійчас асвабадім"?
Що загине Біжан Шаропов, Руслан Шуліпа, та ще понад 100 українських науковців - хто зі зброєю в руках, хто просто від кулі, хто від ракетного удару?
https://my.science.ua/ua-scholars-killed-by-russia/ (вчитайтесь в ці імена, прогляньте їхні історії).
Які б у нас тоді були емоції?
Зараз, здається, емоцій вже ніяких немає.
Так, ця війна почалася на Майдані 10 років тому.
10 років Україна чинить опір загрозам і нападам росії в усіх проявах - ІПСО, хороші руські, ракети, бомбардування, м'ясні штурми, викрадення і згвалтування, знову ІПСО та хороші руські, які не такі, як попередні хороші руські.
Все ж, неймовірна у нас країна.
Абсолютно неймовірна.
Майте тихий вечір.
P.S. Крутимо гайки в л200 від 5 ОШБр. Тачка скоро стане на хід.
P.S.2. Кстаті, підпишіться на Мою науку, якщо ще не підписались. Там зараз про, власне, науку можна почитати частіше, аніж у мене тут, поки ми гаруємо над тачками для фронту. Ну, і про Куншт, Клятий раціоналіст і Довколаботаніку не забувайте.
Це міг би бути клікбейтний заголовок, але, насправді, дійсно так склалося.
Чи, вірніше, так склав обставини гурт небайдужих вчених.
Ця стаття була написана 9 років тому на річницю подій на головній площі країни.
Про наукове містечко, сейсмолога Юрія Вербицького, Миколу Дзявульського, Миколу та Ігоря Кузнєцова та інших.
https://my.science.ua/majdan-i-nauka/
І от я дивлюсь на дату написання статті - 2015 рік, і думаю: якби автору та усім нам тоді розповіли, що вже за сім років росія зноситиме бомбардуваннями цілі міста, пускатиме ракети по вокзалам, вбиваючи десятки людей, а росіяни - в т.ч. російські вчені - улюлюкатимуть і казатимуть, що "патєрпітє, ми вас сійчас асвабадім"?
Що загине Біжан Шаропов, Руслан Шуліпа, та ще понад 100 українських науковців - хто зі зброєю в руках, хто просто від кулі, хто від ракетного удару?
https://my.science.ua/ua-scholars-killed-by-russia/ (вчитайтесь в ці імена, прогляньте їхні історії).
Які б у нас тоді були емоції?
Зараз, здається, емоцій вже ніяких немає.
Так, ця війна почалася на Майдані 10 років тому.
10 років Україна чинить опір загрозам і нападам росії в усіх проявах - ІПСО, хороші руські, ракети, бомбардування, м'ясні штурми, викрадення і згвалтування, знову ІПСО та хороші руські, які не такі, як попередні хороші руські.
Все ж, неймовірна у нас країна.
Абсолютно неймовірна.
Майте тихий вечір.
P.S. Крутимо гайки в л200 від 5 ОШБр. Тачка скоро стане на хід.
P.S.2. Кстаті, підпишіться на Мою науку, якщо ще не підписались. Там зараз про, власне, науку можна почитати частіше, аніж у мене тут, поки ми гаруємо над тачками для фронту. Ну, і про Куншт, Клятий раціоналіст і Довколаботаніку не забувайте.
👍97💔48❤2🫡2
20 березня 2023 року я попросив Вашої допомоги на реалізацію проєкту 42 тачки на ЗСУ.
Одинадцять місяців потому - тобто сьогодні - тридцять сьома машина під номером 37/42 рушила у війська.
В реальності, що мене оточує, нам залишилось знайти ще одне авто для проєкту і всі номери від 1-го до 42-го будуть закриті.
В березні місяці минулого року в мене була слабка інфантильна надія, що із тачкою 42/42, яка, до речі, вже в Києві (зараз шукаємо 41/42), війна може завершитися.
І Ви могли б подумати, що я помилився в оцінці спроможностей росії продовжувати вести бойові дії, але я заперечу:
Я помилився в оцінці Вашої спроможності рухати проєкт постачання тачок для Сил оборони.
Не можна було навіть уявити, що практично щотижня Ви у війська відправлятимете справну машину.
Бо, я ж нагадаю, окрім пошуку, купівлі та ремонту автівок з-за кордону, ми з Мартин Брест системно займалися ремонтом пікапів, джипів та бусів, що вже працюють на лінії бойового зіткнення.
До певного моменту ми не виокремлювали цю діяльність і не формалізували її, але нині, паралельно до проєкту 42 тачки на ЗСУ у нас працює проєкт реабіліТАЧКИ і з моменту його старту (я навіть сам не скажу дату, коли це точно трапилося) у стрій повернулося 6 машин.
Фінанси.
За 11 місяців Ви надали нам:
Понад 14,5 мільйонів гривень.
Еквівалент 69900 доларів на пейпал.
Еквівалент 67700 доларів паперу.
Дякую Вам за те, що рухаєте проєкт і допомагаєте Силам оборони наближати перемогу.
Що далі? На обрії черга з 25-ти підрозділів, які чекають на свої машини.
А поки, коротко, ситуація така:
1/42 - Nissan Patrol - 241 бригада - передано в війська.
2/42 - Mazda BT-50 - 241 бригада - передано в війська.
3/42 - Volkswagen Transporter T4 - 118 бригада - передано в війська, втрачено у важкій аварії.
4/42 - Ford Ranger - 71 єгерська бригада - передано в війська.
5/42 - Mitsubishi L200 - 68 єгерська бригада - передано в війська.
6/42 - Volkswagen Transporter T4 - 5ОШБр - передано в війська.
7/42 - Nissan X-Trail - ГУР - передано в війська.
8/42 - Kia Sorento - ГУР - передано у війська.
9/42 - Toyota Land Cruiser Prado - 65 бригада - передано у війська.
10/42 - Mitsubishi L200 - 65 бригада - передано у війська.
11/42 - Volkswagen Transporter T5 - 65 бригада - передано в війська.
12/42 - Mitsubishi L200 - 125 бригада - передано в війська.
13/42 - Nissan Navara - 3ОШБр - передано в війська.
14/42 - Mitsubishi L200 - 112 Бригада - передано в війська.
15/42 - Ford Ranger - 119 бригада - передано в війська.
16/42 - Jeep Cherokee - 82 бригада - передано в війська.
17/42 - Mitsubishi L200 - 112 Бригада - передано в війська.
18/42 - Jeep Cherokee - 82 бригада - передано в війська.
19/42 - Nissan Navara - 116 ОМБр - передано в війська.
20/42 - Mitsubishi L200 - 43 ОМБр - передано в війська.
21/42 - Volkswagen Transporter T5 - Вовки да Вінчі - готова до передачі у війська.
22/42 - Nissan Navara - 120 бригада ТрО - передано в війська.
23/42 - Ford Ranger - 78 ПСП - передано в війська.
24/42 - човен Powerboat -124 бригада - передано у війська.
25/42 - Mitsubishi Pajero - Зведений загін поліції - передано у війська.
26/42 - Volkswagen Transporter T5 - 124 бригада - передано в війська.
27/42 - Volkswagen Transporter T5 - 154 бригада - передано в війська.
28/42 - Volkswagen Transporter T5 - 67 бригада - передано в війська.
29/42 - Volkswagen Transporter T5 - 110 бригада - передано в війська.
30/42 - Volkswagen Transporter T5 - 241 бригада - передано в війська.
31/42 - Mitsubishi L200 - 47 бригада - передано в війська.
32/42 - SsangYong Actyon - ГУР- передано в війська.
33/42 - Nissan Navara - 3 ОШБр - передано в війська.
34/42 - Ford Ranger - 118 бригада - ремонт.
35/42 - Jeep Grand Cherokee - 114 бригада - передано в війська.
36/42 - Nissan Navara - 80 бригада - передано в війська.
37/42 - Ford Ranger - ОЦЗТМ - передано в війська.
38/42 - 38 бригада морпіхи - ремонт.
39/42 - човен Крим - 124 бригада - передано в війська.
40/42 - Jeep Cherokee - 127 бригада - ремонт.
41/42 - ССО - пошук.
42/42 - 44 бригада - Ford Ranger - перегон.
43/42 - LADA-2105 - 61 бригада - передано у війська, обстріляно і
Одинадцять місяців потому - тобто сьогодні - тридцять сьома машина під номером 37/42 рушила у війська.
В реальності, що мене оточує, нам залишилось знайти ще одне авто для проєкту і всі номери від 1-го до 42-го будуть закриті.
В березні місяці минулого року в мене була слабка інфантильна надія, що із тачкою 42/42, яка, до речі, вже в Києві (зараз шукаємо 41/42), війна може завершитися.
І Ви могли б подумати, що я помилився в оцінці спроможностей росії продовжувати вести бойові дії, але я заперечу:
Я помилився в оцінці Вашої спроможності рухати проєкт постачання тачок для Сил оборони.
Не можна було навіть уявити, що практично щотижня Ви у війська відправлятимете справну машину.
Бо, я ж нагадаю, окрім пошуку, купівлі та ремонту автівок з-за кордону, ми з Мартин Брест системно займалися ремонтом пікапів, джипів та бусів, що вже працюють на лінії бойового зіткнення.
До певного моменту ми не виокремлювали цю діяльність і не формалізували її, але нині, паралельно до проєкту 42 тачки на ЗСУ у нас працює проєкт реабіліТАЧКИ і з моменту його старту (я навіть сам не скажу дату, коли це точно трапилося) у стрій повернулося 6 машин.
Фінанси.
За 11 місяців Ви надали нам:
Понад 14,5 мільйонів гривень.
Еквівалент 69900 доларів на пейпал.
Еквівалент 67700 доларів паперу.
Дякую Вам за те, що рухаєте проєкт і допомагаєте Силам оборони наближати перемогу.
Що далі? На обрії черга з 25-ти підрозділів, які чекають на свої машини.
А поки, коротко, ситуація така:
1/42 - Nissan Patrol - 241 бригада - передано в війська.
2/42 - Mazda BT-50 - 241 бригада - передано в війська.
3/42 - Volkswagen Transporter T4 - 118 бригада - передано в війська, втрачено у важкій аварії.
4/42 - Ford Ranger - 71 єгерська бригада - передано в війська.
5/42 - Mitsubishi L200 - 68 єгерська бригада - передано в війська.
6/42 - Volkswagen Transporter T4 - 5ОШБр - передано в війська.
7/42 - Nissan X-Trail - ГУР - передано в війська.
8/42 - Kia Sorento - ГУР - передано у війська.
9/42 - Toyota Land Cruiser Prado - 65 бригада - передано у війська.
10/42 - Mitsubishi L200 - 65 бригада - передано у війська.
11/42 - Volkswagen Transporter T5 - 65 бригада - передано в війська.
12/42 - Mitsubishi L200 - 125 бригада - передано в війська.
13/42 - Nissan Navara - 3ОШБр - передано в війська.
14/42 - Mitsubishi L200 - 112 Бригада - передано в війська.
15/42 - Ford Ranger - 119 бригада - передано в війська.
16/42 - Jeep Cherokee - 82 бригада - передано в війська.
17/42 - Mitsubishi L200 - 112 Бригада - передано в війська.
18/42 - Jeep Cherokee - 82 бригада - передано в війська.
19/42 - Nissan Navara - 116 ОМБр - передано в війська.
20/42 - Mitsubishi L200 - 43 ОМБр - передано в війська.
21/42 - Volkswagen Transporter T5 - Вовки да Вінчі - готова до передачі у війська.
22/42 - Nissan Navara - 120 бригада ТрО - передано в війська.
23/42 - Ford Ranger - 78 ПСП - передано в війська.
24/42 - човен Powerboat -124 бригада - передано у війська.
25/42 - Mitsubishi Pajero - Зведений загін поліції - передано у війська.
26/42 - Volkswagen Transporter T5 - 124 бригада - передано в війська.
27/42 - Volkswagen Transporter T5 - 154 бригада - передано в війська.
28/42 - Volkswagen Transporter T5 - 67 бригада - передано в війська.
29/42 - Volkswagen Transporter T5 - 110 бригада - передано в війська.
30/42 - Volkswagen Transporter T5 - 241 бригада - передано в війська.
31/42 - Mitsubishi L200 - 47 бригада - передано в війська.
32/42 - SsangYong Actyon - ГУР- передано в війська.
33/42 - Nissan Navara - 3 ОШБр - передано в війська.
34/42 - Ford Ranger - 118 бригада - ремонт.
35/42 - Jeep Grand Cherokee - 114 бригада - передано в війська.
36/42 - Nissan Navara - 80 бригада - передано в війська.
37/42 - Ford Ranger - ОЦЗТМ - передано в війська.
38/42 - 38 бригада морпіхи - ремонт.
39/42 - човен Крим - 124 бригада - передано в війська.
40/42 - Jeep Cherokee - 127 бригада - ремонт.
41/42 - ССО - пошук.
42/42 - 44 бригада - Ford Ranger - перегон.
43/42 - LADA-2105 - 61 бригада - передано у війська, обстріляно і
👍58❤24🔥2❤🔥1