Я не знаю, як треба було вчинити з Авдіївкою.
Тримати чи виходити.
Наскільки довго обороняти і наскільки швидко відступати.
Які бригади б там мусили стояти місяцями та роками, а які потрібно було заводити, щоб врятувати решту.
Я ж не просто не експерт в цих питаннях.
Ще якось з березня 2022 року керуюся класичною порадою усіх військових, які за цигаркою обговорюють ту чи іншу операцію - вдалу чи трагічну: "не був - не тринди" (звісно, тут перефразовано для аудиторії 18+).

Знаю лиш дві речі:
Те, що Авдіївка вже вписана в епос російсько-української війни на рівні з битвою за Київ, Харківською чи Херсонською операціями, обороною Маріуполя, Соледаром, Бахмутом, Северодонецьком і Лисичанськом та ... загалом, з битвами за усі точки часопростору, де наші бійці змушені були вгризтися в землю, поливаючи її кров'ю, впертися таланами і ловами, прикладами потертих калашів і арок, траками шістдесятчетвірок і крабів, реактивними струменями стугн та хаймарсів.

І також знаю те, що вчора кілька моїх друзів та подруг видихнуло з полегшенням.
Частина - родичі бійців 110 бригади - зі словами "Живі. Вийшли."
Частина - рідні 3 ОШБр - зі словами "Повернулися. Все добре. Вже на зв'язку".

Однак в чому я на сто відсотків впевнений, якщо вже намагатися знайти щось хороше у цій сумній втраті наших позицій (окрім, звісно, шалених цифр "потєрь" росіян в особовому складі і техніці), це те, що Авдіївка стала потужним ляпасом нашому суспільству.
Останнім китайським попередженням.
Гудком паровоза, що мчить до заглухлої на переїзді машини.
Набатом, в який б'ють купа притомних людей два (вісім) роки(ів) поспіль.

Хоча... ні... вона мала стати ляпасом.
Для усіх цих кончених бруківок, розв'язок, клумб, мегатонн асфальту на всратих дорогах, барабанів в укриттях і овочерізок.
Для багатьох споживачів телемарафону виявилося сюрпризом, що російська армія - то не тільки чмоні і ми можемо не тільки контрнаступи робити.
Ба більше, лінія фронту може не бути замороженою, як 10 років до цього, а повільно, але невблаганно сунути на Захід.
Навіть зараз, після двох років санкцій, випалювання тисяч танків, вибиття чорноморського флоту, купи авіації і сотень тисяч росіян, ми змушені (підкреслено) відступати, розмінюючи землю на людей і на час.

А от чи цей ляпас спрацює - якраз час і покаже.

Я просто хочу подякувати Силам оборони за ту шалену роботу, яку вони щодня роблять.
За те, що тримають позиції, а кожен зданий метр землі вороги оплачують тисячами своїх життів.

Слід чітко пам'ятати, що окрім перемоги - ні, я не знаю, що це ще може бути, окрім як зникнення росії - у нас варіантів немає.

Оцей флешет - дуже гострий дротик, який використовувався для знищення піхоти ще в Першу світову війну і тисячами набивався у снаряди - сьогодні вранці я видлубав на шиномонтажі з шини, яка ще каталася по Ірпеню в березні 2022 року.
Воно застрягло в гумі і таки, нарешті, дорізало колесо.
Ці флешети знаходили в тілах цивільних в Бучі та в Ірпені.
Отакий привіт з 2022 року, який ще раз нагадує, що росіянам глибоко по-барабану, скільки живих людей лишиться на території України та скільки вцілілих будинків буде стояти.
Приклад Маріуполя, Маріїнки, Бахмута, Авдіївки, катівень Ізюма і Херсона, братських могил Бучі - яскраві тому свідчення.

Підтримуйте, будь ласка, Сили оборони.
Волонтерів і фонди, яким довіряєте.
Не орієнтуйтеся на почвар, що відпочивають в Монако і тримають іспанські фронти.
Їм і їхнім дітям тут не жити.
Це земля наших дітей.

А ми... а шо ми.
Сьогодні вдень в рамках проєкту реабіліТАЧКИ прийняли на ремонт бойового пікапа 5 ОШБр.
Машина щодня возить міни на позиції гаубиць і приїхала прямо з фронту з купою технічних проблем.
Якщо чесно, коли ми запускали проєкт ремонтів військових корчів, я думав, що стане трохи легше, порівняно з купівлею іржавих відер з Європи і доведенням їх до розуму.

Ні, не стало.
Бо поки відра у бійців ще не було - ти його спокійно крутиш, аж поки не виведеш в ідеал.
Коли ж тачка приїжджає з позицій і в салоні ще смердить артилерійськими залпами, машину слід ремонтувати в рази швидше, аніж пошарпану європейську квіточку.
А запитів... А запитів стільки, що слів немає.
Бо і машини ламаються у надважких умовах, що і не снилися розробникам цих пепелаців, і, відверто кажучи, не все те, що передається волонтерами на фронт в якості транспортних засобів, має туди передаватися в тому стані, в якому воно є.
Однак реалії не зміниш. Треба просто працювати далі.

Також сьогодні прийняли в ремонт тачку 34/42 для 118 бригади.
Олексій Маковоз, дяка за марш-кидок з Болгарії.

12 машин в ремонті одночасно.
Дванадцять.
Вчора було десять.

Дякую, що підтримуєте.
Без Вас ми точно б це не вивозили.

Слава всім живим і вічна пам'ять усім полеглим.

Майте тиху ніч.

5168 7451 0561 4421

senenkoanton@gmail.com

Моно Олег Болдирєв 4441114443028624

Oleg.boldyriev@gmail.com

Приват Олег Болдирєв 4149499371016518

Для переказів у крипті USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4
(Ethereum (ERC20))

Він же Вам про то ніколи не розкаже, бо сам про себе він ніколи не розказує.

Одну з машин, що ми ремонтували в рамках проєкту реабіліТАЧКИ, приїхали забирати бійці.
Ну, як зазвичай забирають машину?
2 бійця - один привозить іншого - дякують, тиснуть руки і їдуть вже двома машинами в частину чи відразу на фронт.
Тут приїхало аж 4 людини в пікселі.
Серед них цілий комбат.
Я, якщо чесно, спершу аж трохи злякався.

Ходили навколо авто, цокали язиками, дякували.
А потім приїхав Мартин Брест і вони його так обіймали, як тільки обіймаються бойові побратими.
Немає на світі настільки щирих обійм - ні між коханцями, ні між друзями - як між тими, хто куштував одне пекло на двох.

Так от.
Дивилися бійці на Мартіна, наче він писана торба, крутили його з усіх боків, згадували якісь бойові дії, виходи з оточення, еСПеГе, якесь підбите БееМПе росіян і якийсь дуже хороший Ленд Ровер Діскавері, що ковтав пилюку Донбасу.
Мартін стояв, червонів, а я слухав, трохи заздрив і дивувався, наскільки мало я про нього знаю.
Він же про себе нічого не розказує.

Ходить ото поміж іржавих ресор, тягне цигарку з кавою і щоразу кудахче, що в машинах має працювати все.
І захист на дніще прикрутіть. А шо, кондиціонер можна справити? Зробіть.
Може того цей комбат і попросив саме Мартіна зайнятися тачками його підрозділу, бо знає ціну справних коліс і знає підхід Бреста Олеговича до ремонтів.
Не знаю точно.
Мартін не розказує.

А бійці ж повручали подяки механікам на СТО.
А Мартіну дали відзнаку від батальону.
Мартін просто поклав її в кишеню і Вам її не покаже.
Бо для нього головне - то справна машина, а решта бюрократій і розшаркувань важать не більше попелу з напівстлілої папіроси (власне, тому всіма стосами паперів займаюся в проєктах я).

Однак, відзнаку я таки Вам покажу. Свою.
Мені ж теж вручили, бо ми проєкт тягнемо вдвох.
Бійці певно (та так і було) були переконані, що одному вручати не можна, але я ні разу б не образився, якби дали тільки Олегу Брестовичу.

Так чому показую?
Бо Мартін бійцям, коли ті дякують, щоразу каже: "то не нам, то людям, що донатять. То вони Вам машини ремонтують. Ми просто посередники". Так і каже. Клянуся п'ятьма пробитими головами джіпа гранд чірокі.
А коли привозять відзнаки чи подяки, які ми не просимо і не замовляємо, йому незручно, бо там лише його чи моє ім'я.
За такі штуки завжди незручно усім нормальним волонтерам.
І мені теж.

Проте саме зараз здається важливим показати Вам, що війська надзвичайно цінують то, що ми разом із Вами робимо.
Надзвичайно.
В оцих от складних умовах Армія як ніколи покладається на суспільство і робить у відповідь те, що може:
- тримає небо
- вписує у відзнаки імена тих, до кого може дотягнутися, благаючи передати подяку усім, до кого дотягнемося ми.

Дякуємо, Вам, шановні.
То все є Ваша сила, підтримка та опора.

А Мартін... дуже крутий.
Але він про себе ніколи не розказує.

Майте тиху ніч.

Перший намет на Майдані поставили науковці

Це міг би бути клікбейтний заголовок, але, насправді, дійсно так склалося.
Чи, вірніше, так склав обставини гурт небайдужих вчених.

Ця стаття була написана 9 років тому на річницю подій на головній площі країни.
Про наукове містечко, сейсмолога Юрія Вербицького, Миколу Дзявульського, Миколу та Ігоря Кузнєцова та інших.
https://my.science.ua/majdan-i-nauka/

І от я дивлюсь на дату написання статті - 2015 рік, і думаю: якби автору та усім нам тоді розповіли, що вже за сім років росія зноситиме бомбардуваннями цілі міста, пускатиме ракети по вокзалам, вбиваючи десятки людей, а росіяни - в т.ч. російські вчені - улюлюкатимуть і казатимуть, що "патєрпітє, ми вас сійчас асвабадім"?
Що загине Біжан Шаропов, Руслан Шуліпа, та ще понад 100 українських науковців - хто зі зброєю в руках, хто просто від кулі, хто від ракетного удару?
https://my.science.ua/ua-scholars-killed-by-russia/ (вчитайтесь в ці імена, прогляньте їхні історії).

Які б у нас тоді були емоції?
Зараз, здається, емоцій вже ніяких немає.

Так, ця війна почалася на Майдані 10 років тому.
10 років Україна чинить опір загрозам і нападам росії в усіх проявах - ІПСО, хороші руські, ракети, бомбардування, м'ясні штурми, викрадення і згвалтування, знову ІПСО та хороші руські, які не такі, як попередні хороші руські.

Все ж, неймовірна у нас країна.
Абсолютно неймовірна.

Майте тихий вечір.

P.S. Крутимо гайки в л200 від 5 ОШБр. Тачка скоро стане на хід.
P.S.2. Кстаті, підпишіться на Мою науку, якщо ще не підписались. Там зараз про, власне, науку можна почитати частіше, аніж у мене тут, поки ми гаруємо над тачками для фронту. Ну, і про Куншт, Клятий раціоналіст і Довколаботаніку не забувайте.

20 березня 2023 року я попросив Вашої допомоги на реалізацію проєкту 42 тачки на ЗСУ.
Одинадцять місяців потому - тобто сьогодні - тридцять сьома машина під номером 37/42 рушила у війська.
В реальності, що мене оточує, нам залишилось знайти ще одне авто для проєкту і всі номери від 1-го до 42-го будуть закриті.

В березні місяці минулого року в мене була слабка інфантильна надія, що із тачкою 42/42, яка, до речі, вже в Києві (зараз шукаємо 41/42), війна може завершитися.

І Ви могли б подумати, що я помилився в оцінці спроможностей росії продовжувати вести бойові дії, але я заперечу:
Я помилився в оцінці Вашої спроможності рухати проєкт постачання тачок для Сил оборони.
Не можна було навіть уявити, що практично щотижня Ви у війська відправлятимете справну машину.

Бо, я ж нагадаю, окрім пошуку, купівлі та ремонту автівок з-за кордону, ми з Мартин Брест системно займалися ремонтом пікапів, джипів та бусів, що вже працюють на лінії бойового зіткнення.

До певного моменту ми не виокремлювали цю діяльність і не формалізували її, але нині, паралельно до проєкту 42 тачки на ЗСУ у нас працює проєкт реабіліТАЧКИ і з моменту його старту (я навіть сам не скажу дату, коли це точно трапилося) у стрій повернулося 6 машин.

Фінанси.
За 11 місяців Ви надали нам:
Понад 14,5 мільйонів гривень.
Еквівалент 69900 доларів на пейпал.
Еквівалент 67700 доларів паперу.

Дякую Вам за те, що рухаєте проєкт і допомагаєте Силам оборони наближати перемогу.

Що далі? На обрії черга з 25-ти підрозділів, які чекають на свої машини.
А поки, коротко, ситуація така:
1/42 - Nissan Patrol - 241 бригада - передано в війська.
2/42 - Mazda BT-50 - 241 бригада - передано в війська.
3/42 - Volkswagen Transporter T4 - 118 бригада - передано в війська, втрачено у важкій аварії.
4/42 - Ford Ranger - 71 єгерська бригада - передано в війська.
5/42 - Mitsubishi L200 - 68 єгерська бригада - передано в війська.
6/42 - Volkswagen Transporter T4 - 5ОШБр - передано в війська.
7/42 - Nissan X-Trail - ГУР - передано в війська.
8/42 - Kia Sorento - ГУР - передано у війська.
9/42 - Toyota Land Cruiser Prado - 65 бригада - передано у війська.
10/42 - Mitsubishi L200 - 65 бригада - передано у війська.
11/42 - Volkswagen Transporter T5 - 65 бригада - передано в війська.
12/42 - Mitsubishi L200 - 125 бригада - передано в війська.
13/42 - Nissan Navara - 3ОШБр - передано в війська.
14/42 - Mitsubishi L200 - 112 Бригада - передано в війська.
15/42 - Ford Ranger - 119 бригада - передано в війська.
16/42 - Jeep Cherokee - 82 бригада - передано в війська.
17/42 - Mitsubishi L200 - 112 Бригада - передано в війська.
18/42 - Jeep Cherokee - 82 бригада - передано в війська.
19/42 - Nissan Navara - 116 ОМБр - передано в війська.
20/42 - Mitsubishi L200 - 43 ОМБр - передано в війська.
21/42 - Volkswagen Transporter T5 - Вовки да Вінчі - готова до передачі у війська.
22/42 - Nissan Navara - 120 бригада ТрО - передано в війська.
23/42 - Ford Ranger - 78 ПСП - передано в війська.
24/42 - човен Powerboat -124 бригада - передано у війська.
25/42 - Mitsubishi Pajero - Зведений загін поліції - передано у війська.
26/42 - Volkswagen Transporter T5 - 124 бригада - передано в війська.
27/42 - Volkswagen Transporter T5 - 154 бригада - передано в війська.
28/42 - Volkswagen Transporter T5 - 67 бригада - передано в війська.
29/42 - Volkswagen Transporter T5 - 110 бригада - передано в війська.
30/42 - Volkswagen Transporter T5 - 241 бригада - передано в війська.
31/42 - Mitsubishi L200 - 47 бригада - передано в війська.
32/42 - SsangYong Actyon - ГУР- передано в війська.
33/42 - Nissan Navara - 3 ОШБр - передано в війська.
34/42 - Ford Ranger - 118 бригада - ремонт.
35/42 - Jeep Grand Cherokee - 114 бригада - передано в війська.
36/42 - Nissan Navara - 80 бригада - передано в війська.
37/42 - Ford Ranger - ОЦЗТМ - передано в війська.
38/42 - 38 бригада морпіхи - ремонт.
39/42 - човен Крим - 124 бригада - передано в війська.
40/42 - Jeep Cherokee - 127 бригада - ремонт.
41/42 - ССО - пошук.
42/42 - 44 бригада - Ford Ranger - перегон.
43/42 - LADA-2105 - 61 бригада - передано у війська, обстріляно і

но і втрачено у сірій зоні.
44/42 - Mitsubishi Space Star - 31 бригада - ремонт.

В реабіліТАЧКАХ передано 6 машин, 5 в ремонті, 2 в черзі.

Ну, і традиційні подяки (тегати нікого не буду, бо фейсбук не дозволяє ставити більше 50 позначок):
Мартин Брест, Костянтин Бакуемський, Оксана Бондарь, спасибі, що стали поруч.
Лисенко Віталій, спасибі, що заправляєш машини і за то, шо купив лопати від Zubata Lopata.
Ігор Кравчишин (Колеса Свободи та Солом'янські котики), Олександр Малюченко, Оксана Берлева, Лукаш Войцек, Тарас Герасимчук, Ольга Швець, Дарина Берлева, Олексій Маковоз, Олена Лашен, Сергій Грішин та Олександр Барабошко - спасибі за логістику машин.
СТО Автокомп Сервис та Kyiv Marine Service - дякую за якісні ремонти автівок і човнів.
BR TURBO Ukraine, Роман та Руслан Галкіни за безкоштовний ремонт турбін.
БФ Україна моєї мрії за підтримку харківського СТО, що ремонтує військові тачки, в т.ч. наші.
Сергій Третьяк та Світлана Третьяк - за шикарне фарбування машин.
Дмитро Головаченко - за наш сайт.
Світлана Арбузова - за машину супроводу колони.
Кирило Бескоровайний та Олег М. - за Рено Мастер, що возить вантажі в Херсон і на Схід.
Віталій Шарлай - за допомогу з човнами.
Євгения Богославская та Софії - за шикарні відео з тест-драйвів та ремонтів машин.
Park Lane - агентство нерухомості - за автівки 1/42, 19/42 та 42/42.
Усій спільноті Alpha Centauri 12/42, а альфацентаврі та Клятий раціоналіст - за 17/42.
Євген Зборовський та усій твоїй спільноті за машини 5/42, 23/42, 36/42.
Пану Василю за подарований Jeep Cherokee 16/42.
Дяка десятку таємних київських родин - Павла і Алли за тачку 3/42, Наталки і Ярослава за 14/42, родині Олени та родині Катерини - за 21/42, родині Руслана Кулагіна та родині Олексія Тараканова - за 20/42, а Олексію Тараканову та Олексію Оболенському - за 28/42, родині Наталки і Ярослава, а також пані Олени - за тачку 29/42.
Семену Єсилевському, Олені Гнатенко за допомогу в купівлі тачки 4/42.
Смірнову Сергій, Євгену Смірнову, Максиму Смірнову - за передану проєкту тачку 43/42.
Пану Роману та пані Ганні за кошти на човен 24/42.
Родині пана Ярослава за подаровану проєкту тачку 26/42.
Родині Мічкіре - за подаровану проєкту тачку 35/42.
Пані Світлані - за тачку 32/42.
БФ Маємо Жити - за кошти на тачку 33/42.
Родині пана Анатолія та пані Ольги - за продаж за значно нижчу за ринкову ціну тачки 31/42.
Родині Артема та Валентини Погорілих - за човен 39/42.
Родині Максима Синицького - за тачку 40/42.
Дяка Євгенії Яниш, Олексію Болдирєву, Ксенії Гулак, Дійсній науці, Наталії Штефан, Олексію Коваленку, Інні Дьоміній, науковим інститутам та небайдужій науковій спільноті за пости, стріми, лекторії, донати з яких спрямовуються на проєкт.
Спільноті Чорний гумор. Українською™, Ірині Вишні, Анастасії Звягінцевій, Олександру Закопайко, Олені Янко, Ганні Кондратьєвій, Кирилу Пиршеву та Марії Рибак, майстерні виробів з дерева Wood_zo, Максиму Музиці та Олені Галицькій, Наталі Ковальчук, Альоні Крицук та Дмитру Козацькому, Лілії Сміян, Галині Доцяк, Ксенії Тюріній та БФ Народний тил - Реабілітація за лоти для розіграшів.
Мирославі Голуб - за календарі.
Олені Моновій - за ремонт тачки для 127 бригади.
Олексію Ігнатенко - дяка і за лоти, і за книги Дугласа Адамса для бійців.
Ніні Шеремет - за вишиванку, Бабі Каті (тм) - за вишитий рушник для розіграшу, а Оксані Гриценко - за шкарпетки бійцям.
Ірині Тихонковій - за ідею лого проєкту, а Альоні Омельчак за його втілення, родинам пані Олени та Катерини за шеврони.
Надії Чорноморець та пану Матею за свіжі пироги до переданих машин, Олександрі Волощук, таємній родині Олени і Катерини, пані Ганни за передачки бійцям.
Сергію Марченко - за кавуни, моркву і помідори.
Людмилі Ластиковій - за медицину.
Олександру Радченку та Євгену Мовчанюку - за електроінструмент, автоприладдя, ключі, компресори та гумові килимки в салони.
І Дяка усім дітям - Яну, Насті, Стасу, Іванці, Анні, Данилу, Марічці, Кірі, Ромі, Дмитру, вихованцям СШ номер 2 (та особисто Антону Кравченку), Артему та іншим - які донатять свої надзвичайно цінні кошти на автівки для Сил опору.
Дуже сподіваюсь, що я нікого не за