Допис Євгена Зборовського: "Пост вдячності, цифр і анонс розіграшу ⬇️
На свій 33ій день народження рівно 4 місяці тому я попросив привітання, побажання і подарунки конвертувати у підтримку проекту 42 тачки на ЗСУ хлопців Anton Senenko і Martin Brest.
Чому їм?
Бо я бачу, що вони дуже ефективно використовують кожну гривню, яку їм донатять і передають у військо на 100% перевірені, відремонтовані і протестовані автомобілі.
На банку проекту ви надонатили аж
168 007 грн 04 копійки ♥ і це найкращий подарунок на день народження в моєму житті. Без перебільшень, це дуже зворушливо і відповідально.
Найчастіше донатили по 100 грн, а загалом донати до 300 грн склали понад 25 000 грн, що складає 14.88% від загальної суми, що ще раз доводить, що маленьких донатів не буває і вони складають дуже суттєву частину збору.
Всього задонатили 611 котиків 🐱, тобто середній донат 274 грн.
Загальна сума 168 тисяч стала основою на 65% для купівлі Форд Ренджер, який без ремонту коштує близько 260 тисяч. А ремонт і залишок коштів були покриті завдяки донатам чудових людей, які підтримують проект Антона і Мартіна.
Цей автомобіль ми уже навіть встигли відкатати на полігоні для випробувань і механіки готують до передачі військовим.
В коментарях залишаю реквізити куди потрібно донатити, щоб хлопці ще більше допомагали, а вони знають, як це зробити найкраще.
І найголовніше тим, хто дочитав!⚽️⚽️⚽️
Сьогодні близько 18 ми всі втрьох зберемось, щоб таки зробити розіграш наших призів у прямому ефірі і визначити хто ж виграє оригінальну ігрову футболку Андрія Ярмоленка з особистим автографом і кілька інших приємних сюрпризів серед тих, хто виконав вимоги аукціону і донатив понад 300 грн.
До зустрічі увечері! ✌️🇺🇦"

Сьогодні Мартін Брест та Павел Белянський провели офіційні перемовини щодо підписання мирної угоди з росіянами.
Перемовини тривали секунди чотири і завершились нецензурною лайкою.

На такій радісній ноті далі Євген Зборовський провів довгоочікуваний (з 11 листопада!) розіграш футболки з автографом Андрія Ярмоленка та інших цінних призів від Оксани Бондар, Лялі Сміян, Ксенії Тюріної, Анни Кондратьєвої.
Запис ефіру - тут https://www.facebook.com/zborik14/videos/1754268651767345

Ну, а потім... А потім ми довго обговорювали ушатані волонтерські корчі, армійську соляру, чутки і факти, а також наминали шарлотку від Костянтина Бакуемського.

Цього разу, до речі, майже весь пиріг з'їв Мартін.

Майте тиху ніч.

Слухайте, це ніяка не реклама, але дві цікаві інформації.

За час широкомасштабки мені доводилося кілька разів успішно взаємодіяти з фірмою Хенкель.
Ну, це ті, що про миючі засоби, шампуні, рекламу мила Fa, будівельні суміші Ceresit, Persil і решту широковідомих брендів.

Коли дуже було треба, вони відвантажували у якості гуманітарки силу силенну усього переліченого вище, я руцями те кидав у фіата добло і чивгикав на волонтерський склад.

Так от.
Потрапила мені на очі наступна інформація:
"Розпочався етап подання заявок на премію Марти Шварцкопф для жінок у науці!"

Там призи для жінок в науці, що мають науковий ступінь і якось дотичні до досліджень, що можуть бути корисні для волосся, речовин, що з ним взаємодіють і таке всяке.
На секундочку, 1-е місце 10 тисяч євро, друге - 5 тисяч, і для нових талантів - ще 5.

Дедлайн - 1 червня 2024 року, вся інформація доступна тут https://www.facebook.com/HenkelUkraine/posts/pfbid024PgXJoRzu6RHKBmPFQgXJuReLrVfEmPGP9KMuTyxrCSSqYi4kT1ZxJQDkQ6Xcw21l

Та я ж про інше.

Тільки завдяки назві цієї премії я дізнався, що Шварцкопф - то ніякий не дядько, силует якого зображено на тюбіку.
А дослідниця на ім'я Марта.
І очолювала вона цілий інститут по дослідженню волосся.

Це, знаєте, для мене було прям відкриття.

А інформацію про премію може покажіть знайомим дослідницям.

Майте тихий вечір.

Коли у нас народився Марк, до мене в якийсь момент прийшло усвідомлення, що ми, як батьки, насправді, можемо дати йому лиш дві речі: розум і здоров'я.

Під останнім в першу чергу я для себе відзначив щеплення Маркусика усіма доступними вакцинами, які змогло винайти людство за свою історію.

Я настільки цим заморочився, що склав окрему табличку, де прописав усі обов'язкові і безкоштовні в Україні вакцини (відповідно до календаря) - всілякі гепатити В, туберкульози, правці, кашлюки, дифтерії, НІВ інфекції, поліомієліти, а також окремо зазначив всі вакцини, які давно загальноприйняті у розвиненому світі, але, в силу відсталості України, вони або не надаються в пакеті обов'язкової вакцинації, або ж взагалі - не допущені на ринок.

Додаткові вакцини - це не просто недешева річ, витрати на які ми закладали в план витрат сімейного бюджету, а й подекуди рідкісна штука, що вимагає оренди холодильників і певної логістичної спритності, щоб все встигнути.

Отже, першою додатковою вакциною був ротарікс від ротавірусу.
Потім превенар від пневмококу.
Німенрікс або менактра від менінгококів кількох типів.
Варілрикс від вітряної віспи.
І хаврікс від гепатиту А.
Є ще деякі, але черга не дійшла.

Наука, все ж, це надзвичайно потужна штука, яка просто подарувала людству можливість не помирати, не хворіти або ж хворіти надзвичайно легко тим, від чого раніше не було спасіння.

Але всюди є але.

Так, вищеперелічені вакцини коштували недешево, вимагали планування вакцинації, щоб не перевантажувати дитину, одначе суттєвих труднощів не додавали.

Чого не скажеш про вакцину від менінгококу В - Бексеро.
Вакцина не була зареєстрована в Україні, а отже шляхів до вакцинації для українських батьків було два:

1. Контрабанда. І таку послугу можна було купити за дурні гроші. Схема про те, як і де це зробити переказувалася за чашкою чаю у родин, які цей шлях здолали.
2. Вакцинальний туризм, тобто треба було їхати за кордон у розвинену країну, щоб вакцинувати свою дитину. Як краще зробити і куди їхати - так само передавалося з вуст у вуста.

Ми із дружиною планували другий варіант, мовляв, поїдемо колись кудись на відпочинок і вакцинуємо Марка від того менінгококу.

В принципі, так і сталося, але вже за сумних обставин. Почалася широкомасштабка.
Коли вони вдвох опинилися за кордоном, питання пошуку вакцини відпало саме собою.
(Так, навіть перебуваючи за межами країни не слід забувати далі вакцинувати дітей).

До чого цей пост?
Сьогодні від Ольги Духніч з приємністю дізнався, що вакцина Бексеро не просто зареєстрована в Україні (нагуглив, що ще в 2022 році, але зі зрозумілих причин, всім було не до неї).
Вона ще й зараз є в наявності.

Тож хочу сказати дві речі:
- дякую усім тим, хто всі ці роки совав цю бюрократичну машину та довів Бексеро до ринку.
- вакцинуйте своїх дітей. Вони Вам подякують.

До речі, щодо вакцинації не припиняю перечитувати два чудові пости на цю тему від Анастасії Бикової-Шелевицької:
- про планові вакцини
- про додаткові вакцини

Майте тиху ніч.

Три дні тому Мартин Брест попросив Вашої допомоги для придбання тачки 45/42 на 65 бригаду.
Сьогодні о 6 ранку я зустрів на вокзалі бійця і ми разом прийняли у колишнього власника його ластівку.

Не знаю, як ще це коментувати, окрім як:
Дякую Вам. Ви просто Космос.

Машина заїжджає на технічне обслуговування і ремонт.

Дякуємо, що підтримуєте.


Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Для переказів у крипті USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4
(Ethereum (ERC20))

Бригади стають в чергу на машини та їх ремонт так, наче ця війна триватиме вічно.
Це, в цілому, добре.
За два роки широкомасштабки більшість не просто навчилася автівки ефективно використовувати і берегти, уникаючи тези "машина - розхідний матеріал".
Війська навчилися в планування потреб при запитах до волонтерів.

І якщо раніше ти повідомляв бійцям, що тачку доведеться чекати 4 місяці та чув
"ого! машина треба на вчора! вона вже навіть завтра може бути не потрібна.",
то нині після слів про "7-8 місяців" чуєш спокійне:

-... хоч десять. Ми знаємо ваші машини і готові чекати. Цей дощ надовго.

Цей.дощ.надовго.

Та він вже так довго іде, аж подекуди виникає враження, що мене важко чимось збентежити, знітити, розізлити.
Просто робиш свою справу навіть тоді, коли діловоди бригад в суботу і неділю відпочивають, бо вихідні.
Ні, те, що на ЛБЗ вихідних немає - то не їхня проблема.
Печатки і листи будуть в понеділок.
То й шо, шо машина стоїть на кордоні?

Бригади такі ж різні, якими різними є люди.
Батальйони всередині бригад сильно різняться.
50 відтінків армійського документообігу, комбатів, що ладні кидати людей просто тому що вже доповіли нагору про неіснуючі перемоги, і, на противагу, комбати, що ладні за кожного зі своїх покласти життя.

Звикли. Такі реалії.
Від 2-3 тижнів ми плавно перемістилися в реальність багаторічного рубілова, про яке писали ремарки, гашеки та решта класиків світової літератури.

Війна - це завжди біль, бруд, кров, шмаття і, безумовно, героїзм в тих місцях, де відповідальні особи виявилися безвідповідальними.

Звикаєш до всього.
Але до однієї речі, яку завів собі за звичку, досі не можу бути емоційно інертним.
"Так, ми надаємо машини підрозділам Сил оборони. Напишіть свої ПІБ, номер військової частини, бригаду.
І напишіть, будь ласка, запасний довірений контакт. Про всяк випадок".
Про всяк випадок.

Це ж наче безневинна фраза, яку можна трактувати "мало лі, будете не на зв'язку, а буде термінове питання".
Але абонент, зазвичай, все правильно розуміє і впадає в тишу міркування.
Тому доводиться додавати: "Не обов'язково це робити прямо зараз. Подумайте. Проте обов'язково закиньте контакт в цей чат".

Одна машина з черги вже не приїде на ремонт. Екіпаж нову теж не попросить.

І єдине, що змушуєш себе в такі моменти робити, це відморожено зв'язуватися з наступними в черзі і повідомляти, що вони свого корча можуть загнати на капіталку на тиждень раніше.
Бо так склалися обставини.

Як же я ненавиджу росіян.

Дякую, що підтримуєте.

Майте тиху ніч.

Пам‘ятаєте ж, я писав історію про малого, що хотів передати бійцям на фронт дрон з лего, щоб той захищав його будинок в Краматорську, звідки цього ж малого евакуювали?

Власне, ось.
Малий, 4 рочки, а все розуміє.
Ненависть до росіян може описуватися тільки у таких термінах як «безмежна», «абсолютно непозбувна», «люта».

А Оксанка возить на фронт справжні дрони.
Ви її підтримали - вона возить.
Надійна, як швейцарський годинник, швидка, як інтерсіті, чесна, як прагнення малого з Краматорська захистити свій дім.

Всіх міцно обіймаю.

Майте тиху ніч.

Пост Оксанки

https://www.facebook.com/100010729813403/posts/pfbid0K1hb8D8LoXKG1exhDBvWJq59gZW3Nyp35Pcb3jMF1Z22TFGM9xviF568WkZVU9Ppl/?

«77 ударних дронів за 3 місяці! Я не знаю багато це чи мало. Але таких як я багато. І кожен як мураха тягне стільки, скільки може. Тягне, бо дрони РЯТУЮТЬ ЖИТТЯ наших козаків!!! Я спілкуюсь з хлопцями 5 ОШБр особисто і чую від них, що навіть один дрон - це круто!! Як завжди обміняла 20 дронів на два кота!! Зараз намагаюсь звітувати перед вами після кожної поїздки на Схід Запитую Anton Senenko , коли він встигає так своєчасно звітуватися перед товариством? Бачу лиш втомлені очі та відповідь - "Так треба." Лисенко Віталій дякую за паливо!! Ти як завжди поруч))). Родині Креденцерів вдячність за ємності для хлопців! Aleksandra Voloschuk як завжди смаколики і чарівна посмішка...))) Родина Ярослава привезла і подарувала цілих "'6" FPV !!! Лиш безмежна повага Kristin Fields "KomirKa" . Вона завжди поруч з допомогою і теж придбала дрончик-камікадзе. Подяка хлопцям зі 120 ОБр Тро за доставку до дому і особисто Ruslan Galkin за логістику та ремонт мого трудяги бусика. Дякую кожного, хто долучився до ще одного кроку до Перемоги. Як завжди відео шедевр від Евгения Богославская.»

Мало хто, насправді, знає, як ми з Мартин Брест зійшлися характерами та за яких обставин.
Ні, не тоді, коли він нам привозив набої. І не тоді, коли ми йому привозили запчастини до танка. Ой, Ви ж не знаєте цих історій. Вибачте, іншим разом.

Чи-то ранньої осені, чи-то пізнього літа 2022 року Мартін попросив мене заїхати на якесь СТО на Подолі і забрати з ремонту Ленд Ровер Діскавері 2-го покоління (я тоді ще не знав, що це таке).
Він був в курсі, що в благодійному фонді я із задоволенням займаюся питаннями ремонтів корчів і перегоном їх на фронт.

От він і каже, забери, глянь на нього одним оком і, якщо ок, пережени до ЛБЗ.
Не знаю, чого він тоді мене це попросив зробити. Може посмішка в мене така. Може очі. А може я був єдиний, хто сміявся з його жартів.
Загалом, я поїхав.

На СТО мені передали цей Діскавері і навантажили його 5-ма каністрами по 4 літри мастила.
На моє здивоване запитання: нащо? - прослідувала резонна відповідь, що там якась така поламка, що треба тільки доливати мастило і більше нічим не зарадиш.

На ранок я надіслав Мартіну відео цієї автівки, яка ніч простояла у мене під парадним. Великим планом знімав плями на асфальті. Вони були різнокольорові - мастила, рідини гідропідсилювача керма, гальмівної рідини, антифризу.
На все хвилинне відео була лиш одна моя фраза:

- Мартін Олегович, мені здається, що це ненормально.

Далі Олег мене набрав і, якщо опустити усі епітети на адресу механіків (бо в мене аудиторія 18-), суть розмови була така:
- Віджени, пліз, її на нормальне СТО і попроси зробити, як належить.

Мартін завжди передавав на фронт справні машини. Тому що сам воював на корчах - діскавері, луазі (!), рейнджері, а також на заПТУРеному мерседесі Віто, залишки якого стоять перед входом в музей АТО в м. Дніпро (не знали? так, то його).

Він на власній шкурі розумів, ЩО ТАКЕ несправна машина на передовій.
І чому питань по машині, яка передається у війська, не може бути ніяких.
Салон, панелі кузова, ручки на дверях - то пусте.
Але двигун, коробка, роздатка, мости і ходова - мають бути повністю робочими.

Загалом, так ми і знюхалися.

Ви, якщо що, тут не подумайте.
Я не про Мартіна, взагалі, розповідаю і не набиваю йому ціну, щоб його продати.
Він ціну собі і так знає (задорого, звісно, але торгуватися особливо не виходить).

Справа в тому, що ця історія мені згадалася сьогодні, коли я отримав дзвінок з [номер] бригади, [номер] батальйону. Дуже скорочено, суть розмови така:

- Бажаю. Нам Ваш номер дав [ім'я]. Каже, що Ви допомагаєте з ремонтами військових машин.
- Так, допомагаємо в міру сил.
- Розумієте... у нас Діскавері є. Я знаю, що Ви його бачили і бачили його стан...

В цей момент мене смикнуло струмом, бо я дійсно звернув увагу на тачку, яка, по класиці, була пригнана на війська волонтерами, красіво пофарбована, передана, але капітально зламалася майже одразу.
У машини просто розірвало корпус коробки перемикання передач.

- Так... Здається, розумію, що за машина. Що потрібно?
- Та тут... Тут рахунок на 100 з лишком тисяч...
- Уф... Послухайте... Так, у нас проєкт по ремонтам тачок для Сил оборони. Але бригади стоять в черзі і сумлінно чекають. Розумієте? Такі самі бойові бригади, як у Вас. От цього тижня будемо видавати 3 автівки відремонтовані, а в черзі ще сім. У нас гроші донаторів під них розписані. Ми не зможемо Вам допомогти, як швидка, але залюбки поставимо Вас в чергу. Коли вона підійде, я Вас наберу, притягнете з бригади якогось мертвого корча, ми його піднімемо.
- Гаразд... Просто... Просто їздити нема на чому...
- Я розумію. У всіх зараз так. Можна нескромне питання?
- Давайте.
- Ви зверталися за допомогою в ремонті до тих волонтерів, які Вам цю машину пригнали?
- Так... Вони сказали, що допомогти не можуть, але можуть пригнати нам ще 2 машини... Але нащо нам...

Він не встиг завершити, як я продовжив:

- Але нащо Вам три несправні машини, так?
- Так. У нас зараз 4 машини від волонтерів і з них ледь-ледь їздить одна. Три просто стоять, включно з Діскавері. Ми ж його на баланс взяли. А він зламався вже на другому виїзді...

Ви думаєте, це одна така історія?
А знаєте, чому бійці телефонують? Бо ми ремонтуємо машини, а їм порізали зарплати, а у бригад немає коштів на ремонти.
А ми - тобто Ви - ремонтуємо. Доводимо їх до справного стану. Передаємо їх у робочому стані.
Наче прості речі, які, насправді, дуже часто, чомусь скидаються на плечі самих бійців, відволікаючи їх від їхніх основних завдань.

Я не знаю, чому так трапляється. Чому волонтери радять бійцям на копарті (аукціон такий, бо ж в штатах повно джипів (тм)) почати торгуватися за ушатаний Вранглер, у якого в описі написано, що мінімальні ушкодження, сів і поїхав, піднімають його ціну в торзі з 800 баксів до 4700, за двушку тягнуть через океан, а виявляється, що у машини від рами лишилася тонка пунктирна лінія (нова рама коштує 70000 гривень), а у двигуна працюють два циліндри.

Я не знаю, чому ППО дарують Рекстон, а там не те що ходової немає - заднє колесо просто підрулює в поворотах. Але не тому, що так задумано, а бо скоро відпаде. І цей рекстон віддають відразу на бойову роботу. На бойову, курва, роботу в підрозділ, який збиває шахеди і крилаті ракети, щоб зранку всі знову писали "слава ппо!".

Я не знаю, чому відомий музикант ліпить назву свого гурту на усосану Тойота Рав 4 (красіво пофарбований, ясно що), а у неї світиться чек по повному приводу, на привідних ременях тріщини, а задні гальма в принципі не працюють. І машина прямо при мені рушає на фронт.

Я не знаю, чому окремі персонажі нам цикають в коментарях, що за 300 тисяч гривень в Норвегії можна взяти два повнопривідні фольксвагени Т5, але при перевірці виявляється, що там від Т5 лишилися дірки і дим з ушатаного двигуна, а сам ремонт потягне на добрі 3-5 тисяч баксів. Може і більше, як (не)пощастить.

Я не знаю, чому нам зауважують, що не варто так ретельно ремонтувати тачки, бо ж вони їдуть у "поля", а не на Леман (перегони такі).
В полі можна поприсідати, посапати, картоплю посадити. Можна полежати на простирадлі, позасмагати.
А тачки їдуть воювати. І справні вони мають бути настільки, ніби їдуть не на Леман, а на Дакар. Причому на Дакарі, у випадку поламки, приїде технічка і прилетить гелікоптер.
На фронті - прилетить ПТУР.

Я не знаю, чому інколи люди приходять до нас в коментарі і пояснюють, що ми так вкладаємо багато в ремонти, бо не вміємо обирати машини. А от якщо брати у них - ніц вкладати не доведеться. Купуємо. По ітогу - гнила рама і ушатана підвіска. І якщо рама таки визнається косяком, то про підвіску слідує фраза "ну, це нормальний стан для авто за таку ціну".
Зрештою, робимо, як звикли - всю підвіску і варимо раму.

Я не знаю, чому такі дорогі запчастини. Чому, курва, розподільчий вал буває по 30 тисяч гривень, задній міст по 40000, а ремонт паливного насосу високого тиску на паджер 3.2 50+ тисяч українських гривень. Я не знаю, чому такі дорогі форсунки, радіатори, чому німці знімають 1 грудня з виробництва муфту для другої передачі і шукай її де хочеш, чому немає запасних коліс на тачках, які приїжджають з Європи, чому в Армії при всіх реляціях з екранів телевізорів про контроль якості пального у вшатаних єврокорчів паливні системи відригують на другий тиждень.

Я не знаю, коли депутати нажеруться і знімуть розмитнення та акцизи з повнопривідних тачок 10+-річного віку, щоб нарешті запрацював ринок, бо нині - це а) не ринок, б) не конкурентний і в) нечесний, а іноземні перекупи на повну котушку користуються ситуацією.

Я не знаю, чому завод у Білій церкві досі не налагодив лінійку позашляхової гуми, а волонтери змушені тягнути кончену польську наварку, яка убиває ходову і роздатки, або ж за дурні гроші купувати щось нормальне.

Я не знаю, чому на третій рік війни у нас немає навіть крупновузлової лінії по збірці пікапів. Хоча, знаю... В штатці ж пікапів не існує. Всі на них їздять і воюють, але по штату, в принципі, не положено.

Я не знаю, може я десь неправий. Може десь не те почув, не так побачив.
Я точно не розумний в усіх питаннях.
Я людина достатньо проста в сфері ремонту корчів і лиш знаю, що все має працювати.
І якщо у мосту шум - його слід розібрати. Якщо не вмикається передача - колемо коробку. Розкололи коробку? Під заміну підшипники і сальники. Нащо два рази потім робити? Якщо зчеплення викликає сумніви - міняємо. Якщо треба - маховик теж. Що амортизатори мають бути хороші і ходити більше 10 тисяч кілометрів, бо це лиш місяць бойової роботи середнього корча. А деякі з них за 3 дні накатують 1,5 тисячі.
Що у Т5 відразу навіть без підозр після 200 тисяч км краще підкинути новий паливний насос в бак. Бо у нас не було ще жодного (!) Т5, де цей насос не відригнув би на армійській солярі. Для нас це просто гроші - для бійців виключення ситуації із заглохлим двигуном.

Я знаю, що не можна, зважаючи на бюджет, який надонатили люди, обирати, що ми ремонтуємо: коробку АБО двигун АБО ходову.
Це бюджет, який донатять, має зважати на вартість ремонту.
І всюди замість АБО мусить стояти ТА.

Ні в кого, слава богам, не виникає більше запитань, чому турнікет має бути дорогим і хорошим. Чому прилад нічного бачення не може бути дешевим. Чому навіть окопні свічки між собою різняться за якістю.

То що ж не так з машинами?

І я Вам, конкретно Вам, дуже вдячний.
Ви ж помітили: ми не робимо зборів під жодне окреме авто (окрім рідкісних випадків термінової купівлі).
Бо ми реально не знаємо, в скільки стане ремонт придбаної машини.
І отакий вільний необмежений лімітами збір дозволяє доводити кожну машину до переможного фініша.

Ви просто не уявляєте, яку свободу дій Ви нам надаєте і скільки сил ми вкладаємо в кожне авто, яке Ви передаєте на фронт.

Бо ж вживане авто - це високостохастична система... тобто набір іржавих болтів, які треба дефектувати, замінити несправні, і деякі несправності вилазять під час ремонту (слава знову таки тим же богам, що тут, а не на передовій), збільшуючи його вартість.

І навіть такий прискіпливий підхід лишає місце для випадковостей. Розірвані шланги антифризу на обкатці, хоча до цього вони не викликали зауважень. Відригнувші склопідіймачі. Розірвані диференціали. Підклинений генератор.

Ми місцями помиляємося, вляпуємося у тойоти ленд крузер прадо, ніссан патрол та джіп чірокі WJ, але три речі після двох років ремонтів машин для фронту, я всотав дуже добре:

1) не важливо, скільки машин ми встигнемо надати військами. Важливо, щоб кожна з них була справною (М.О. Брест)
2) не можна жертвувати глибиною діагностики, закриваючі очі на стан машини. Це просто перекладання головного болю на бійців.
3) не можна грати в перегони - відігнати машину на фронт швидше, поки не зламалася тут. Слід "зупиняти час" і обкатувати тачку рівно стільки на полігонах (у нас їх уже два), поки не зникнуть останні сумніви.

Карочє, дякую Вам.

Тепер я зрозумів, чому Мартін ненавидить корчі.
Бо їх, в принципі, не має існувати на війні.
Але, на жаль, без них поки ніяк.

Майте тиху ніч.

P.S. На підйомнику тачка 34/42, яка має бути передана завтра о 8 ранку у війська, але сьогодні при повороті ключа стартер мовчав секунду і лиш потім засмикався. До цього нарікань не викликав. Демонтаж підтвердив доцільність і вчасність ремонту. Завтра тачка поїде воювати.

Тачка 34/42 поїхала у 118 бригаду в роту ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБпАК).
Це саме той підрозділ, бійці якого були змушені пішки йти до місця роботи багато кілометрів, тягнучи на собі купу обладнання, дрони, боєприпаси, акумулятори тощо.
Загалом, в рамках проєкту 42 тачки на ЗСУ це вже 40-а передана машина.
Авто дійсно хороше і ми вдячні за його появу в проєкті усім Вам та, окремо, Євгену Зборовському, бо левова доля вартості авта - це гроші, які Ви надонатили йому на День народження.
За підбір та перегон машини дякуємо Олексію Маковозу.
За допомогу з документами - вже традиційно Сергію Грішину та Олександру Барабошко.
За скажено дорогі і хороші шини для бруду BF Goodrich Mud Terrain, а також світлодіодні ліхтарі - таємним київським родинам Олени та Катерини.
За набір інструментів - Євгену Мовченюку.
Мала піхотна лопата Lopata Zubata - від Лисенко Віталій
Дякуємо, що підтримуєте.
Завтра теж будуть хороші новини.
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Для переказів у крипті USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4
(Ethereum (ERC20))
Весь проєкт тут