Мало хто, насправді, знає, як ми з Мартин Брест зійшлися характерами та за яких обставин.
Ні, не тоді, коли він нам привозив набої. І не тоді, коли ми йому привозили запчастини до танка. Ой, Ви ж не знаєте цих історій. Вибачте, іншим разом.

Чи-то ранньої осені, чи-то пізнього літа 2022 року Мартін попросив мене заїхати на якесь СТО на Подолі і забрати з ремонту Ленд Ровер Діскавері 2-го покоління (я тоді ще не знав, що це таке).
Він був в курсі, що в благодійному фонді я із задоволенням займаюся питаннями ремонтів корчів і перегоном їх на фронт.

От він і каже, забери, глянь на нього одним оком і, якщо ок, пережени до ЛБЗ.
Не знаю, чого він тоді мене це попросив зробити. Може посмішка в мене така. Може очі. А може я був єдиний, хто сміявся з його жартів.
Загалом, я поїхав.

На СТО мені передали цей Діскавері і навантажили його 5-ма каністрами по 4 літри мастила.
На моє здивоване запитання: нащо? - прослідувала резонна відповідь, що там якась така поламка, що треба тільки доливати мастило і більше нічим не зарадиш.

На ранок я надіслав Мартіну відео цієї автівки, яка ніч простояла у мене під парадним. Великим планом знімав плями на асфальті. Вони були різнокольорові - мастила, рідини гідропідсилювача керма, гальмівної рідини, антифризу.
На все хвилинне відео була лиш одна моя фраза:

- Мартін Олегович, мені здається, що це ненормально.

Далі Олег мене набрав і, якщо опустити усі епітети на адресу механіків (бо в мене аудиторія 18-), суть розмови була така:
- Віджени, пліз, її на нормальне СТО і попроси зробити, як належить.

Мартін завжди передавав на фронт справні машини. Тому що сам воював на корчах - діскавері, луазі (!), рейнджері, а також на заПТУРеному мерседесі Віто, залишки якого стоять перед входом в музей АТО в м. Дніпро (не знали? так, то його).

Він на власній шкурі розумів, ЩО ТАКЕ несправна машина на передовій.
І чому питань по машині, яка передається у війська, не може бути ніяких.
Салон, панелі кузова, ручки на дверях - то пусте.
Але двигун, коробка, роздатка, мости і ходова - мають бути повністю робочими.

Загалом, так ми і знюхалися.

Ви, якщо що, тут не подумайте.
Я не про Мартіна, взагалі, розповідаю і не набиваю йому ціну, щоб його продати.
Він ціну собі і так знає (задорого, звісно, але торгуватися особливо не виходить).

Справа в тому, що ця історія мені згадалася сьогодні, коли я отримав дзвінок з [номер] бригади, [номер] батальйону. Дуже скорочено, суть розмови така:

- Бажаю. Нам Ваш номер дав [ім'я]. Каже, що Ви допомагаєте з ремонтами військових машин.
- Так, допомагаємо в міру сил.
- Розумієте... у нас Діскавері є. Я знаю, що Ви його бачили і бачили його стан...

В цей момент мене смикнуло струмом, бо я дійсно звернув увагу на тачку, яка, по класиці, була пригнана на війська волонтерами, красіво пофарбована, передана, але капітально зламалася майже одразу.
У машини просто розірвало корпус коробки перемикання передач.

- Так... Здається, розумію, що за машина. Що потрібно?
- Та тут... Тут рахунок на 100 з лишком тисяч...
- Уф... Послухайте... Так, у нас проєкт по ремонтам тачок для Сил оборони. Але бригади стоять в черзі і сумлінно чекають. Розумієте? Такі самі бойові бригади, як у Вас. От цього тижня будемо видавати 3 автівки відремонтовані, а в черзі ще сім. У нас гроші донаторів під них розписані. Ми не зможемо Вам допомогти, як швидка, але залюбки поставимо Вас в чергу. Коли вона підійде, я Вас наберу, притягнете з бригади якогось мертвого корча, ми його піднімемо.
- Гаразд... Просто... Просто їздити нема на чому...
- Я розумію. У всіх зараз так. Можна нескромне питання?
- Давайте.
- Ви зверталися за допомогою в ремонті до тих волонтерів, які Вам цю машину пригнали?
- Так... Вони сказали, що допомогти не можуть, але можуть пригнати нам ще 2 машини... Але нащо нам...

Він не встиг завершити, як я продовжив:

- Але нащо Вам три несправні машини, так?
- Так. У нас зараз 4 машини від волонтерів і з них ледь-ледь їздить одна. Три просто стоять, включно з Діскавері. Ми ж його на баланс взяли. А він зламався вже на другому виїзді...

Ви думаєте, це одна така історія?
А знаєте, чому бійці телефонують? Бо ми ремонтуємо машини, а їм порізали зарплати, а у бригад немає коштів на ремонти.
А ми - тобто Ви - ремонтуємо. Доводимо їх до справного стану. Передаємо їх у робочому стані.
Наче прості речі, які, насправді, дуже часто, чомусь скидаються на плечі самих бійців, відволікаючи їх від їхніх основних завдань.

Я не знаю, чому так трапляється. Чому волонтери радять бійцям на копарті (аукціон такий, бо ж в штатах повно джипів (тм)) почати торгуватися за ушатаний Вранглер, у якого в описі написано, що мінімальні ушкодження, сів і поїхав, піднімають його ціну в торзі з 800 баксів до 4700, за двушку тягнуть через океан, а виявляється, що у машини від рами лишилася тонка пунктирна лінія (нова рама коштує 70000 гривень), а у двигуна працюють два циліндри.

Я не знаю, чому ППО дарують Рекстон, а там не те що ходової немає - заднє колесо просто підрулює в поворотах. Але не тому, що так задумано, а бо скоро відпаде. І цей рекстон віддають відразу на бойову роботу. На бойову, курва, роботу в підрозділ, який збиває шахеди і крилаті ракети, щоб зранку всі знову писали "слава ппо!".

Я не знаю, чому відомий музикант ліпить назву свого гурту на усосану Тойота Рав 4 (красіво пофарбований, ясно що), а у неї світиться чек по повному приводу, на привідних ременях тріщини, а задні гальма в принципі не працюють. І машина прямо при мені рушає на фронт.

Я не знаю, чому окремі персонажі нам цикають в коментарях, що за 300 тисяч гривень в Норвегії можна взяти два повнопривідні фольксвагени Т5, але при перевірці виявляється, що там від Т5 лишилися дірки і дим з ушатаного двигуна, а сам ремонт потягне на добрі 3-5 тисяч баксів. Може і більше, як (не)пощастить.

Я не знаю, чому нам зауважують, що не варто так ретельно ремонтувати тачки, бо ж вони їдуть у "поля", а не на Леман (перегони такі).
В полі можна поприсідати, посапати, картоплю посадити. Можна полежати на простирадлі, позасмагати.
А тачки їдуть воювати. І справні вони мають бути настільки, ніби їдуть не на Леман, а на Дакар. Причому на Дакарі, у випадку поламки, приїде технічка і прилетить гелікоптер.
На фронті - прилетить ПТУР.

Я не знаю, чому інколи люди приходять до нас в коментарі і пояснюють, що ми так вкладаємо багато в ремонти, бо не вміємо обирати машини. А от якщо брати у них - ніц вкладати не доведеться. Купуємо. По ітогу - гнила рама і ушатана підвіска. І якщо рама таки визнається косяком, то про підвіску слідує фраза "ну, це нормальний стан для авто за таку ціну".
Зрештою, робимо, як звикли - всю підвіску і варимо раму.

Я не знаю, чому такі дорогі запчастини. Чому, курва, розподільчий вал буває по 30 тисяч гривень, задній міст по 40000, а ремонт паливного насосу високого тиску на паджер 3.2 50+ тисяч українських гривень. Я не знаю, чому такі дорогі форсунки, радіатори, чому німці знімають 1 грудня з виробництва муфту для другої передачі і шукай її де хочеш, чому немає запасних коліс на тачках, які приїжджають з Європи, чому в Армії при всіх реляціях з екранів телевізорів про контроль якості пального у вшатаних єврокорчів паливні системи відригують на другий тиждень.

Я не знаю, коли депутати нажеруться і знімуть розмитнення та акцизи з повнопривідних тачок 10+-річного віку, щоб нарешті запрацював ринок, бо нині - це а) не ринок, б) не конкурентний і в) нечесний, а іноземні перекупи на повну котушку користуються ситуацією.

Я не знаю, чому завод у Білій церкві досі не налагодив лінійку позашляхової гуми, а волонтери змушені тягнути кончену польську наварку, яка убиває ходову і роздатки, або ж за дурні гроші купувати щось нормальне.

Я не знаю, чому на третій рік війни у нас немає навіть крупновузлової лінії по збірці пікапів. Хоча, знаю... В штатці ж пікапів не існує. Всі на них їздять і воюють, але по штату, в принципі, не положено.

Я не знаю, може я десь неправий. Може десь не те почув, не так побачив.
Я точно не розумний в усіх питаннях.
Я людина достатньо проста в сфері ремонту корчів і лиш знаю, що все має працювати.
І якщо у мосту шум - його слід розібрати. Якщо не вмикається передача - колемо коробку. Розкололи коробку? Під заміну підшипники і сальники. Нащо два рази потім робити? Якщо зчеплення викликає сумніви - міняємо. Якщо треба - маховик теж. Що амортизатори мають бути хороші і ходити більше 10 тисяч кілометрів, бо це лиш місяць бойової роботи середнього корча. А деякі з них за 3 дні накатують 1,5 тисячі.
Що у Т5 відразу навіть без підозр після 200 тисяч км краще підкинути новий паливний насос в бак. Бо у нас не було ще жодного (!) Т5, де цей насос не відригнув би на армійській солярі. Для нас це просто гроші - для бійців виключення ситуації із заглохлим двигуном.

Я знаю, що не можна, зважаючи на бюджет, який надонатили люди, обирати, що ми ремонтуємо: коробку АБО двигун АБО ходову.
Це бюджет, який донатять, має зважати на вартість ремонту.
І всюди замість АБО мусить стояти ТА.

Ні в кого, слава богам, не виникає більше запитань, чому турнікет має бути дорогим і хорошим. Чому прилад нічного бачення не може бути дешевим. Чому навіть окопні свічки між собою різняться за якістю.

То що ж не так з машинами?

І я Вам, конкретно Вам, дуже вдячний.
Ви ж помітили: ми не робимо зборів під жодне окреме авто (окрім рідкісних випадків термінової купівлі).
Бо ми реально не знаємо, в скільки стане ремонт придбаної машини.
І отакий вільний необмежений лімітами збір дозволяє доводити кожну машину до переможного фініша.

Ви просто не уявляєте, яку свободу дій Ви нам надаєте і скільки сил ми вкладаємо в кожне авто, яке Ви передаєте на фронт.

Бо ж вживане авто - це високостохастична система... тобто набір іржавих болтів, які треба дефектувати, замінити несправні, і деякі несправності вилазять під час ремонту (слава знову таки тим же богам, що тут, а не на передовій), збільшуючи його вартість.

І навіть такий прискіпливий підхід лишає місце для випадковостей. Розірвані шланги антифризу на обкатці, хоча до цього вони не викликали зауважень. Відригнувші склопідіймачі. Розірвані диференціали. Підклинений генератор.

Ми місцями помиляємося, вляпуємося у тойоти ленд крузер прадо, ніссан патрол та джіп чірокі WJ, але три речі після двох років ремонтів машин для фронту, я всотав дуже добре:

1) не важливо, скільки машин ми встигнемо надати військами. Важливо, щоб кожна з них була справною (М.О. Брест)
2) не можна жертвувати глибиною діагностики, закриваючі очі на стан машини. Це просто перекладання головного болю на бійців.
3) не можна грати в перегони - відігнати машину на фронт швидше, поки не зламалася тут. Слід "зупиняти час" і обкатувати тачку рівно стільки на полігонах (у нас їх уже два), поки не зникнуть останні сумніви.

Карочє, дякую Вам.

Тепер я зрозумів, чому Мартін ненавидить корчі.
Бо їх, в принципі, не має існувати на війні.
Але, на жаль, без них поки ніяк.

Майте тиху ніч.

P.S. На підйомнику тачка 34/42, яка має бути передана завтра о 8 ранку у війська, але сьогодні при повороті ключа стартер мовчав секунду і лиш потім засмикався. До цього нарікань не викликав. Демонтаж підтвердив доцільність і вчасність ремонту. Завтра тачка поїде воювати.

Тачка 34/42 поїхала у 118 бригаду в роту ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБпАК).
Це саме той підрозділ, бійці якого були змушені пішки йти до місця роботи багато кілометрів, тягнучи на собі купу обладнання, дрони, боєприпаси, акумулятори тощо.
Загалом, в рамках проєкту 42 тачки на ЗСУ це вже 40-а передана машина.
Авто дійсно хороше і ми вдячні за його появу в проєкті усім Вам та, окремо, Євгену Зборовському, бо левова доля вартості авта - це гроші, які Ви надонатили йому на День народження.
За підбір та перегон машини дякуємо Олексію Маковозу.
За допомогу з документами - вже традиційно Сергію Грішину та Олександру Барабошко.
За скажено дорогі і хороші шини для бруду BF Goodrich Mud Terrain, а також світлодіодні ліхтарі - таємним київським родинам Олени та Катерини.
За набір інструментів - Євгену Мовченюку.
Мала піхотна лопата Lopata Zubata - від Лисенко Віталій
Дякуємо, що підтримуєте.
Завтра теж будуть хороші новини.
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Для переказів у крипті USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4
(Ethereum (ERC20))
Весь проєкт тут

Це, насправді, надзвичайно хороші новини.
Звісно, всі ці два роки купа російських науковців, в т.ч. з західною пропискою, а також когорта західних вчених занадто толерантних поглядів намагаються розповідати, що «наука внє палітікі».

Проте сучасна російська збооя, яка убиває українських громадян, є плоть від плоті російської науки.

Тож навряд в ЦЕРНІ за перевдягненими ФСБшниками хтось сумуватиме.

Семен правий з розповіддю про МКС.
Російський модуль, що постійно світить дірками у Космос та втрачає повітря, є центральним і відстикувати його неможливо.
Але, сподіваюсь, росіяни невдовзі через економічні складнощі муситимуть його обміняти.
На продовольство.
Ну, там, ніжки Байдена, наприклад.

Майте тихий вечір.

Ой, яка сумна новина (ні).

ЦЕРН, нарешті, офіційно припиняє будь-яку співпрацю з російськими вченими. Угода про співпрацю з РФ припиняється з 30 листопада 2024 р., а більше 500 (!) вчених з російською афіліацією будуть послані нахуй за їх кораблем замінені іншими співробітниками.

Я вважаю, що з такого приводу можна сміливо накатити ;)

З великих наукових організацій, які все ще ведуть з росіянами business as usual залишилося NASA, яке досі катає фсбшних шпіонів на МКС.

Щодо самої МКС, то там все погано, бо росія є одією з країн засновниць проекту, має на МКС свій модуль та возить вантажі на своїх відрах з гайками вантажних "союзах". Відстикувати нахєр російський сегмент, судячи з усього, технічно неможливо.

Є ще проект термоядерного реактора ITER, з якого теж проблематично викинути росіян, бо вони поставляють туди велику частину критичних титанових конструкцій і знову таки входять в число засновників. Оскільки ITER розробляється ще з 80-х, то росія отримала його так би мовити у спадок від СРСР і викинути їх звідти не зупиняючи проект не реально.

З віком приходить розуміння, що світ постійно робить дві речі:
1. Намагається котитися під три чорти
2. Попри пункт перший, щоразу примудряється розвиватися далі, подекуди відроджуючись з Руїни, як той фенікс з попелу.

За таких вихідних даних з кожним роком починаєш все більше цінувати людей, завдяки яким оточуюча тебе дійсність або стає кращою, або ж, принаймні, напрямок для еволюції обрано вірний. І отой пункт 2 щоразу реалізується в повній мірі.

На УП вийшла добірка Сила жінок.
Я певен, що це не рейтинг, а, радше, добірка.
Багатьох з означених персон я знаю особисто.
Так, мені в житті пощастило.

Але оскільки зазвичай я пишу про науку та освіту, маю радість відмітити, що в цій добірці зробили окрему категорію Освіта та наука.
Ви знаєте, це взагалі в нашій країні велика рідкість, коли десь зазначаються ці речі в окремому розділі.

Anna Novosad, Svetlana Arbuzova, Svitlana Krakovska, Olga Maslova, Oksana Savenko, Елла Лібанова, мені пощастило бути з Вами знайомим особисто.
Ви круті.

Таланить знати і більшу частину решти списку.
Гортайте. Шукайте знайомі обличчя.
https://www.pravda.com.ua/cdn/graphics/2024/up100-women_power_leaders/

Майте тиху ніч.

По ГЕС прилетіло, дим в небо, в москві теракт, який точно повісять на неонацистський режим (с).
Завтра чи післязавтра, а може на тому тижні чи через один знову буде масований ракетний удар.
Новини несуться потоком, конгресмени тягнуть, реєстр спонсорів тероризму закрили, НПЗ горять, отже вільної нафти стане більше і вона подешевшає або ринок не так відреагує і вона дорожчає (потрібне підкреслити).
Не знаю, як воно буде далі.
Але відчуваю, що мушу написати Вам для мотивації.
За два дні ми на війська передали 2 авто.
На 127-му бригаду і на 5 ОШБр.
Завтра передамо ще одне авто на 31 ОМБр.
Фото-відео-подяки - потім.
Чесно, немає сил.
Але знати Ви, думаю, про то все маєте.
Бо то все завдяки Вам.
Ба більше.
На Ваші кошти (особливий привіт усім донаторам на PayPal) ми купили ще одну машину - вже аж 46/42 для 14 ОМБр і чекаємо на логістику.
Тачка 40/42 для 127 бригади, 42/42 для 44-ї та 45/42 для 65-ї - в ремонтах.
Все тільки починається.
Ми втрапили в "око" буревію і далі буде тільки важче.
Але так само важче стає і нашому ворогу.
В принципі, він взагалі на інше сподівався.
Але просто получіл п...ди (с)
Майте тиху ніч, шановні.
Сьогодні мій товариш спитав "як справи?" і я спокійно відповів: "люди донатять".
Ви круті.
Ви дуже круті Люди.

Шановні, доповідаю.
Нещодавно ми із Вами передали на 118 бригаду, на РУБпАК дуже хорошу машину - Ford Ranger (номер 34/42).
На неї надонатили Ви, коли вітали Evhen Zborowski з Днем народження.
Надонатили просто так, коли не хотіли його вітати.
Надонатили нам з Мартіном Брестом просто тому, що ми знаємо Євгена, і просто тому, що Ви не знали, що ми його знаємо.

Штош.
Машинка вже відпрацювала кілька БееРок.
Бійці - в захваті.
В лютєйшому захваті з усіх можливих.

Додам, що до цього вони пересувалися на казьонному (себто тому, що стоїть на балансі військової частини) УАЗі Патріот.
Патріот - воно якби як машина, але радше це відро з гайками, на яке ще й немає запчастин, бо ж контрабанда.
(Цікаво, коли, врешті, проблему ремонту спадку радянського та російського автопрому в українській Армії визнають на офіційному рівні і почнуть з цим щось робити?)
А, ще у них є дохла Газель. Теж ще той апарат.

Дякую Вам. Ви круті.
Хлопці шлють Вам гарячі вітання.

Завтра теж будуть хороші новини.
Майте тиху ніч.