Моно: 4441114443028624

В 1947 році в Антарктиді на острові Вінтер британці заснували метеорологічну станцію.
Потім, щоправда, її звідти чи-то змило, чи-то здуло, але в 1954-му на острові Галіндез, що поруч, ті самі британці спорудили нові будівлі, які назвали станцією "Фарадей". [1]

В 1996 році знову-таки британці скреативили новий комплекс "Розера", а станцію Фарадей передали Незалежній Україні за 1 фунт стерлінгів (правда, була ще умова замінити паливний бак).

В 1997 році туди поїхала перша українська антарктична експедиція (у мене, до речі, в школі був спортивний костюм, на якому було відображено цю урочисту подію), а нині, в 2024 - вже 29-та. [2]

До речі, доправив її на станцію криголам "Ноосфера", який нам теж дістався від британців і раніше носив назву "Джеймс Кларк Росс" [3]

Попри війну, економічні негаразди, загальносуспільний пофігізм до питань науки та освіти, Україна примудряється тягнути цю надважливу з точки зору цивілізації справу, лишаючись в клубі країн, які вміють у велику науку.

Я це все до чого пишу.
Якщо Ви бажаєте бачити у себе в стрічці дитинча кита-горбача, відео перезмінок полярників, читати цікаві факти про дослідження на станції - підпишіться на Національний антарктичний науковий центр.

А якщо є бажання щодня звідти щось дивитися - підпишіться на Кривицька Юлія, яка теж зараз там і постійно щось звідти постить. (виявляється, у неї закритий для чужих акаунт, але я попросив відкрити. Чекаємо.)

До речі, всі світлини чесно поцуплені або у неї, або в НАНЦ.

Майте тихий вечір.

апдт. Anna Torgonenko слушно поправила в коментарях: "...дуже дякую за інформацію про нас та посилання на НАНЦ) Невелике уточнення: перша частина першої експедиції прибула на станцію ще в листопаді 1995 року, потім ще 2 групи на початку 1996 року, і працювати перша експедиція почала власне 1996 року, а 1997-го приїхала вже друга Українська антарктична експедиція"

[1] https://kpi.ua/11-05-20-photo
[2] https://www.facebook.com/AntarcticCenter/posts/pfbid024c8ULVdhhVgUDNjoo7MfghgdM7mgRZxA1mYXQH1fvE2TjbmWTf5GA9dFrpJQQmwCl
[3] https://www.facebook.com/AntarcticCenter/posts/pfbid0nQbzDCwTmN2uhzyWXKdrFaatjEFJv2VfiKaxE6mTQByiLm4VHS3ehrPES3aB4Wkql

Дупа - найкращий діагностичний інструмент.

Знаєте, чим більше заглиблюєшся (третій рік пішов) у питання забезпечення Сил оборони справним автотранспортом, на рівні рефлексів випрацьовуються аксіоми ринку вживаних повнопривідних авто.

Аксіома 1. Немає кращого авта, аніж нове.
Поправка до цього пункту - а також, якщо воно не російське, не китайське і не індійське.
Уточнення до пункту - шкода, що нові авто коштують, як чавунний міст і що для України/сама Україна не випускають простецький пікап на рамі без електронних свістопєрдєлок, на перевіреній агрегатці тойоти чи форда за притомні гроші.

Аксіома 2. Хороші машини не потрапляють на ринок вживаних авто, бо перепродаються між своїми.
Поправка - є, звісно, випадки, коли хтось вмер/виїхав з країни, машину треба швидко продати, але, зазвичай, перекупи встигають швидше.
Уточнення - без різниці, який ринок (наш чи європейський), чи є сертифікати якості-техогляду. То просто папір на кшталт Будапештського меморандуму. Тобто без жодних зобов'язань і санкцій.

Аксіома 3. Немає справних вживаних авто.
Поправка - з Аксіоми 2.
Уточнення: машини з пробігом понад 200 тисяч - тим більш не бувають повністю справними. Це міф.

Аксіома 4. Якщо у вживаному авто не знайдено несправностей - час змінювати діагноста. Найімовірніше, перед Вами не механік, а, говорячи лікарською мовою, гомеопат.
Поправка - з Аксіоми 2.
Уточнення - інколи ті, хто женуть машину на фронт, свідомо уникають якісної діагностики, наче ті діти закривають очі на проблеми, перекладаючи їх на бійців. Бо бійці скаржитись не будуть, а красиві фото передачі машини вже є (с).

Аксіома 5. Якщо машина приїхала мертва на лафеті - це не означає, що їй зовсім гайки. Це може бути хороша машина з однією критичною несправністю, ремонт якої за кордоном коштуватиме дорожче машини, а у нас - відносно недорого.

Аксіома 6. Якщо машина приїхала своїм ходом і рветься їхати відразу до ЛБЗ - це не означає, що вона не потребує капіталки двигуна, коробки, роздатки, мостів, переварювання рами. Тут все питання в Аксіомі 4.

Аксіома 7. Фінальна. Всі люди брешуть (с). Особливо продавці вживаних авто. Більше за них брешуть хіба тільки політики.

Наслідки з Аксіоми 7:
1) Красиві фотографії, намитий кузов і блискучій салон - імовірно, у машини є суттєві технічні проблеми.
2) Намита підкапотка - імовірно, у машини кілька суттєвих технічних проблем.
3) Машина продається на хорошій позашляховій гумі та з новими світлодіодними ліхтарями - найімовірніше, перед Вами вже ні до чого не здатний труп.
4) Машина на ринку на нових шинах, з ліхтарями, фарбована в зелений/хакі з приписом "для ЗСУ", "for UA Army" - це утиль.
5) Машина на бляхах, що продається в Україні - це перепродаж гуманітарки з відповідними термінами по ККУ.

Це, звісно, ніяка не об'єктивна картина буття, а в певній мірі сумний фельєтон по темі (з долею правди).

Однак Vladimir Zavgorodny сьогодні вірно написав, що те, чим я не від хорошого нашого життя займаюся - вивчаю будову волонтерських корчів, топологію іржі на пікапах та класифікацію коліс, що відпадають.
В сенсі, ми з Мартин Брест займаємося ремонтом машин.
(кстаті, зайдіть на сторінку Володимира, вони там збирають на пересувні автомобільні майстерні. Може зацікавить. На фронті таке дійсно треба і нам би в реабіліТАЧКАХ це полегшило трохи життя).

І якщо все вищеописане - дискутабельне, списоламальне та дуже моєсуб'єктивнопоглядне, то таки одна Аксіома є чистою правдою.
У мене вже гігабайти фото і відео вузлів та агрегатів з корчів, що їдуть на ЗСУ (не лише наших, а й інших людей, але я не хо те постити, бо люди потім ображаються) і всюди я бачу істинну суть:

Справних вживаних (особливо повнопривідних) авто не існує на ринку.

Причому слово "справний" тут має цілком конкретний контекст.
Не "справний" в цивільному розумінні цього слова, а "справний" для Армії.

Тачки на фронті працюють 24/7, подекуди в закритичних режимах роботи.
Перегріти двигун л200, вклавши його намертво - як два пальці об паркан.
Начепити запаску іншого діаметру і добити напівдохлий диференціал чи роздатку - це миттю.
Армійська соляра... мммм... немає

найогиднішої речі у цій частині Всесвіту, аніж армійська соляра та розповіді відповідальних тиловиків, що все сертифіковано і то хтось інший бодяжить, а не вони. Привіт усі форсунки усіх моделей авто, привіт паливні насоси високого тиску, рампи, насоси в баку, фільтра і т.д. (якщо не знали, все це бійці ремонтують виключно власним коштом, скидаючись зарплатами в спільний казан підрозділу, або ж за кошти волонтерів).

Те, що спокійно каталося б асфальтованими шляхами Європи чи України, те, що у нас називають "сів і поїхав", "на ходу", "вкладень не потребує", "треба тільки ТО" - в Армії не може вважатися справним.

Тому якщо до першої серйозної аксіоми

- Справних вживаних авто не існує.

щось ще і додати, то це:

- Все вирішує глибина діагностики
- Все довершує якість післяремонтної обкатки та усунення зауважень.

Свіжий приклад.
Тачка 45/42 - Volkswagen Transporter T5 для 65 бригади.
Базові роботи по машині виконані за тиждень. Це прям дуже швидко.
Простішу тачку для фронту важко уявити (звісно, тут двигун 1,9, а не клятий 2,5).
Машина вийшла на обкатку і проїхала 500 кілометрів без завуважень.

Якби не одна дупа.
Конкретно моя.
На 4-й передачі в діапазоні обертів 1600-1900 моє ніжне тіло відчувало дуже неприємні короткочасні вібрації.
Дупа взагалі дуже добре здатна відчувати порвані подушки двигуна чи якийсь дисбаланс, але тут от саме вона кричала, що шось воно не то.

Скинули коробку, сподіваючись (!), що є проблеми зі зчепленням.
Нє, нове-новісіньке, встановлене попереднім власником. Хороше і якісне.
А от коли розібрали коробку - тут все і вилізло.
Результат - на відео.

З цими вібраціями тачка спокійно б поїздила ще, можливо, десяток тисяч кілометрів по вулицям мирних міст, а звичайний власник навіть не звертав би уваги.
Бо єслі шо - можна заїхати на СТО, за добу перероблять.
"Ще походить" - як кажуть механіки, втиху заздалегідь записуючи Вас в чергу на ремонт.

В Оріхові ж - вихід з ладу підшипника в коробці - це мертва машина під парканом в кращому випадку.
В гіршому... Не будемо про погане.
Накатати 10 тисяч на бусі уздовж фронту?
Це питання пари тижнів, максимум місяця.
За місяць вертати машину на ремонт?

Повірте мені на слово, бо я багато бачив, є люди, котрі б на це не звернули увагу.
Але ми так не можемо.

І річ не в тім, що машина іде в 65-ту бригаду, яка вже вкотре стає до нас в чергу і дуже любить наші машини, а їхніх бійців ми добре знаємо.

Ми так ставимося до кожної автівки, яку передаємо на фронт.

Бо, як казав класік цієї війни
"Уяви, що на цій машині треба воювати тобі. Ти б хотів таку?" (М.О. Брест. Несмішні жарти і неважливі мудрощі. Том 3, перероблений і доповнений).

Підсумовуючи, я можу сказати, що фінальною четвертою аксіомою для автоволонтера має бути така:

- Машину слід ремонтувати і обкатувати до такого стану, щоб ти сам без питань та застережень міг на неї сісти і воювати.

Тому діагностика. Ремонт. Якісні запчастини. Обкатка в найбільших брудняках, що можна знайти на районі. Контрольний огляд та усунення зауважень.

Тільки тоді передача у війська.
Щоб не просто не було соромно дивитися в очі бійцям.
А щоб ті очі лишалися як мінімум живими, як максимум - веселими.

Дякую, що підтримуєте.
Ваші 42 Тачки на ЗСУ.

Майте тихий день.

P.S. Заздалегідь вибачаюсь, якщо комусь десь в пості знову того не бажаючи наступив на мозоль. Що бачу і як уявляю - так і пишу.

Інколи в Київ приїздить ГУР.
Не той ГУР, якому ми передавали автівки, а той ГУР, якому ми періодично то запчастини підкидаємо, то акумулятори, то якісь флешки.
Загалом, дрібниці, які на фоні вартості карданів і головок блоку циліндрів просто губляться в хроніці цих днів.

Ми п‘ємо дуже непогану каву зі звичайного міжпросторово-районного ларка з дівчиною-баристою з Херсона.
Кава така… така мммм…. арабіка з молоком і медом.
Такої на повсталих територіях на росії не покуштуєш.
Там поки брюква і водка, але все у них попереду.

ГУР показує нам відео, як палає техніка ворожа від їхньої роботи.
Розповідає історії.
Ділиться незабутніми враженнями.

А потім дарує ці шеврони.

ГУР знову проїхав працювать.
Ніч темна і повна жахів.
Для росіян.

А Вам тихої ночі, шановні.
Тихої ночі.

Я обіцяв, що наступний розіграш у нас буде науковий. Ну, той де буде шмат з дзеркала телескопа і ніштяки з аерокосмічного музею.
Але... тут така справа. У нас є м'яч. З підписом Андрія Луніна.
Саме так.
Україна вийшла на Євро, а воротар нашої збірної і, за сумісництвом, воротар іспанського клубу Реал Мадрид Андрій Лунін взяв і підписав м'яча для чудової родини Maks Yakovenko та Oleksandra Yakovenko, а ті його нам з Іспанії переслали, щоби ми зібрали гроші на чергове авто в проєкті 42 тачки на ЗСУ. (вже, на секундочку, 48-ме).

Лот унікальний. Один. Нє, звісно, ми з Мартин Брест потім досипемо на самому розіграші ще цікавих штук, але базовий лот буде тільки один. Єдинонький.

То як отримати шанс на виграш?
1) До 15 години середи 10 квітня надсилайте будь-яку кількість донатів, що кратні 300-м гривням, на картку
5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко) або на
PayPal senenkoanton@gmail.com (перерахую в гривневому еквіваленті).
ОБОВ'ЯЗКОВО підпишіть донат словом "ЛУНІН". А для певності ще закиньте мені скрін платежу в особисті повідомлення (інколи банки не дають можливості лишити коментар для платежу).
Платежі без підпису чи без скріну я не включатиму в розіграш.
10 квітня я завантажу перелік донацій і складу список учасників розіграшу (буду вдячний, якщо стежитемете за розіграшем і переможці зі мною самостійно зв’яжуться, бо інколи їх пошуки той ще квест).
2) Донат є безповоротним і дає шанс на виграш м'яча і якихось кількох інших лотів (вирішимо перед розіграшем).
3) Більше донатів - більше шансів. Великі донати ми автоматично розіб’ємо на кратну мінімальній ставці кількість.
4) У середу 10 квітня о 18.00 годині ми з Мартін Брест проведемо розіграш онлайн на моїй сторінці, використовуючи рандомайзер.

Дякуємо Вам за всебічну підтримку.
І цей, якщо у Вас в околі є футбольні фани - покажіть їм, може забажають спробувати вдачі.
—----------------------------------------
Якщо хочете просто підтримати проєкт без участі в аукціоні, лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
—-------------------------------------------------
Майте тиху ніч.

Дозвольте доповісти.
Сьогодні загнали в Україну свіжопридбану завдяки Вам чергову тачку на ЗСУ - вже сорок шосту з сорока двох. На 14 ОМБр.
Чому 46 з 42 - не шукайте логіки, її немає.
Як і немає логіки, чому вона називається Розбійник.

(Наліпка в мене така була від Костянтин Бакуемський, от і наліпашив. Ще й криво).

За бездоганний підбір та перегон машини дякуємо Taras Herasymchuk, а за документальний супровід традиційні дяки Sergiy Grishyn та Александр Барабошко (шо у Саші в коробці - не питайте. Весь час з собою шось тягає).

Машина зайшла в ремонт і доєдналася до тачок проєкту 40/42 Jeep Cherokee, 41/42 та 42/42 Ford Ranger, 45/42 Volkswagen Transporter та 47/42 Nissan Note.

Також нагадаю, що наш проєкт 42 тачки на ЗСУ можна підтримати донатом.
І не просто так, а отримати шанс виграти м'яч із підписом воротаря збірної України та Реал Мадриду Андрія Луніна.

Деталі розіграшу тут

І ще.
Ви так круто донатите, що ми вже шукаємо тачку 48/42.
Від свого імені, від імені Мартин Брест та імені підрозділів, яким ми разом допомагаємо - дякую.

Майте тихий вечір.