найогиднішої речі у цій частині Всесвіту, аніж армійська соляра та розповіді відповідальних тиловиків, що все сертифіковано і то хтось інший бодяжить, а не вони. Привіт усі форсунки усіх моделей авто, привіт паливні насоси високого тиску, рампи, насоси в баку, фільтра і т.д. (якщо не знали, все це бійці ремонтують виключно власним коштом, скидаючись зарплатами в спільний казан підрозділу, або ж за кошти волонтерів).
Те, що спокійно каталося б асфальтованими шляхами Європи чи України, те, що у нас називають "сів і поїхав", "на ходу", "вкладень не потребує", "треба тільки ТО" - в Армії не може вважатися справним.
Тому якщо до першої серйозної аксіоми
- Справних вживаних авто не існує.
щось ще і додати, то це:
- Все вирішує глибина діагностики
- Все довершує якість післяремонтної обкатки та усунення зауважень.
Свіжий приклад.
Тачка 45/42 - Volkswagen Transporter T5 для 65 бригади.
Базові роботи по машині виконані за тиждень. Це прям дуже швидко.
Простішу тачку для фронту важко уявити (звісно, тут двигун 1,9, а не клятий 2,5).
Машина вийшла на обкатку і проїхала 500 кілометрів без завуважень.
Якби не одна дупа.
Конкретно моя.
На 4-й передачі в діапазоні обертів 1600-1900 моє ніжне тіло відчувало дуже неприємні короткочасні вібрації.
Дупа взагалі дуже добре здатна відчувати порвані подушки двигуна чи якийсь дисбаланс, але тут от саме вона кричала, що шось воно не то.
Скинули коробку, сподіваючись (!), що є проблеми зі зчепленням.
Нє, нове-новісіньке, встановлене попереднім власником. Хороше і якісне.
А от коли розібрали коробку - тут все і вилізло.
Результат - на відео.
З цими вібраціями тачка спокійно б поїздила ще, можливо, десяток тисяч кілометрів по вулицям мирних міст, а звичайний власник навіть не звертав би уваги.
Бо єслі шо - можна заїхати на СТО, за добу перероблять.
"Ще походить" - як кажуть механіки, втиху заздалегідь записуючи Вас в чергу на ремонт.
В Оріхові ж - вихід з ладу підшипника в коробці - це мертва машина під парканом в кращому випадку.
В гіршому... Не будемо про погане.
Накатати 10 тисяч на бусі уздовж фронту?
Це питання пари тижнів, максимум місяця.
За місяць вертати машину на ремонт?
Повірте мені на слово, бо я багато бачив, є люди, котрі б на це не звернули увагу.
Але ми так не можемо.
І річ не в тім, що машина іде в 65-ту бригаду, яка вже вкотре стає до нас в чергу і дуже любить наші машини, а їхніх бійців ми добре знаємо.
Ми так ставимося до кожної автівки, яку передаємо на фронт.
Бо, як казав класік цієї війни
"Уяви, що на цій машині треба воювати тобі. Ти б хотів таку?" (М.О. Брест. Несмішні жарти і неважливі мудрощі. Том 3, перероблений і доповнений).
Підсумовуючи, я можу сказати, що фінальною четвертою аксіомою для автоволонтера має бути така:
- Машину слід ремонтувати і обкатувати до такого стану, щоб ти сам без питань та застережень міг на неї сісти і воювати.
Тому діагностика. Ремонт. Якісні запчастини. Обкатка в найбільших брудняках, що можна знайти на районі. Контрольний огляд та усунення зауважень.
Тільки тоді передача у війська.
Щоб не просто не було соромно дивитися в очі бійцям.
А щоб ті очі лишалися як мінімум живими, як максимум - веселими.
Дякую, що підтримуєте.
Ваші 42 Тачки на ЗСУ.
Майте тихий день.
P.S. Заздалегідь вибачаюсь, якщо комусь десь в пості знову того не бажаючи наступив на мозоль. Що бачу і як уявляю - так і пишу.
Те, що спокійно каталося б асфальтованими шляхами Європи чи України, те, що у нас називають "сів і поїхав", "на ходу", "вкладень не потребує", "треба тільки ТО" - в Армії не може вважатися справним.
Тому якщо до першої серйозної аксіоми
- Справних вживаних авто не існує.
щось ще і додати, то це:
- Все вирішує глибина діагностики
- Все довершує якість післяремонтної обкатки та усунення зауважень.
Свіжий приклад.
Тачка 45/42 - Volkswagen Transporter T5 для 65 бригади.
Базові роботи по машині виконані за тиждень. Це прям дуже швидко.
Простішу тачку для фронту важко уявити (звісно, тут двигун 1,9, а не клятий 2,5).
Машина вийшла на обкатку і проїхала 500 кілометрів без завуважень.
Якби не одна дупа.
Конкретно моя.
На 4-й передачі в діапазоні обертів 1600-1900 моє ніжне тіло відчувало дуже неприємні короткочасні вібрації.
Дупа взагалі дуже добре здатна відчувати порвані подушки двигуна чи якийсь дисбаланс, але тут от саме вона кричала, що шось воно не то.
Скинули коробку, сподіваючись (!), що є проблеми зі зчепленням.
Нє, нове-новісіньке, встановлене попереднім власником. Хороше і якісне.
А от коли розібрали коробку - тут все і вилізло.
Результат - на відео.
З цими вібраціями тачка спокійно б поїздила ще, можливо, десяток тисяч кілометрів по вулицям мирних міст, а звичайний власник навіть не звертав би уваги.
Бо єслі шо - можна заїхати на СТО, за добу перероблять.
"Ще походить" - як кажуть механіки, втиху заздалегідь записуючи Вас в чергу на ремонт.
В Оріхові ж - вихід з ладу підшипника в коробці - це мертва машина під парканом в кращому випадку.
В гіршому... Не будемо про погане.
Накатати 10 тисяч на бусі уздовж фронту?
Це питання пари тижнів, максимум місяця.
За місяць вертати машину на ремонт?
Повірте мені на слово, бо я багато бачив, є люди, котрі б на це не звернули увагу.
Але ми так не можемо.
І річ не в тім, що машина іде в 65-ту бригаду, яка вже вкотре стає до нас в чергу і дуже любить наші машини, а їхніх бійців ми добре знаємо.
Ми так ставимося до кожної автівки, яку передаємо на фронт.
Бо, як казав класік цієї війни
"Уяви, що на цій машині треба воювати тобі. Ти б хотів таку?" (М.О. Брест. Несмішні жарти і неважливі мудрощі. Том 3, перероблений і доповнений).
Підсумовуючи, я можу сказати, що фінальною четвертою аксіомою для автоволонтера має бути така:
- Машину слід ремонтувати і обкатувати до такого стану, щоб ти сам без питань та застережень міг на неї сісти і воювати.
Тому діагностика. Ремонт. Якісні запчастини. Обкатка в найбільших брудняках, що можна знайти на районі. Контрольний огляд та усунення зауважень.
Тільки тоді передача у війська.
Щоб не просто не було соромно дивитися в очі бійцям.
А щоб ті очі лишалися як мінімум живими, як максимум - веселими.
Дякую, що підтримуєте.
Ваші 42 Тачки на ЗСУ.
Майте тихий день.
P.S. Заздалегідь вибачаюсь, якщо комусь десь в пості знову того не бажаючи наступив на мозоль. Що бачу і як уявляю - так і пишу.
👍116❤31🥰4❤🔥2👏1
Інколи в Київ приїздить ГУР.
Не той ГУР, якому ми передавали автівки, а той ГУР, якому ми періодично то запчастини підкидаємо, то акумулятори, то якісь флешки.
Загалом, дрібниці, які на фоні вартості карданів і головок блоку циліндрів просто губляться в хроніці цих днів.
Ми п‘ємо дуже непогану каву зі звичайного міжпросторово-районного ларка з дівчиною-баристою з Херсона.
Кава така… така мммм…. арабіка з молоком і медом.
Такої на повсталих територіях на росії не покуштуєш.
Там поки брюква і водка, але все у них попереду.
ГУР показує нам відео, як палає техніка ворожа від їхньої роботи.
Розповідає історії.
Ділиться незабутніми враженнями.
А потім дарує ці шеврони.
ГУР знову проїхав працювать.
Ніч темна і повна жахів.
Для росіян.
А Вам тихої ночі, шановні.
Тихої ночі.
Не той ГУР, якому ми передавали автівки, а той ГУР, якому ми періодично то запчастини підкидаємо, то акумулятори, то якісь флешки.
Загалом, дрібниці, які на фоні вартості карданів і головок блоку циліндрів просто губляться в хроніці цих днів.
Ми п‘ємо дуже непогану каву зі звичайного міжпросторово-районного ларка з дівчиною-баристою з Херсона.
Кава така… така мммм…. арабіка з молоком і медом.
Такої на повсталих територіях на росії не покуштуєш.
Там поки брюква і водка, але все у них попереду.
ГУР показує нам відео, як палає техніка ворожа від їхньої роботи.
Розповідає історії.
Ділиться незабутніми враженнями.
А потім дарує ці шеврони.
ГУР знову проїхав працювать.
Ніч темна і повна жахів.
Для росіян.
А Вам тихої ночі, шановні.
Тихої ночі.
❤124👍18❤🔥4🥰4
Я обіцяв, що наступний розіграш у нас буде науковий. Ну, той де буде шмат з дзеркала телескопа і ніштяки з аерокосмічного музею.
Але... тут така справа. У нас є м'яч. З підписом Андрія Луніна.
Саме так.
Україна вийшла на Євро, а воротар нашої збірної і, за сумісництвом, воротар іспанського клубу Реал Мадрид Андрій Лунін взяв і підписав м'яча для чудової родини Maks Yakovenko та Oleksandra Yakovenko, а ті його нам з Іспанії переслали, щоби ми зібрали гроші на чергове авто в проєкті 42 тачки на ЗСУ. (вже, на секундочку, 48-ме).
Лот унікальний. Один. Нє, звісно, ми з Мартин Брест потім досипемо на самому розіграші ще цікавих штук, але базовий лот буде тільки один. Єдинонький.
То як отримати шанс на виграш?
1) До 15 години середи 10 квітня надсилайте будь-яку кількість донатів, що кратні 300-м гривням, на картку
5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко) або на
PayPal senenkoanton@gmail.com (перерахую в гривневому еквіваленті).
ОБОВ'ЯЗКОВО підпишіть донат словом "ЛУНІН". А для певності ще закиньте мені скрін платежу в особисті повідомлення (інколи банки не дають можливості лишити коментар для платежу).
Платежі без підпису чи без скріну я не включатиму в розіграш.
10 квітня я завантажу перелік донацій і складу список учасників розіграшу (буду вдячний, якщо стежитемете за розіграшем і переможці зі мною самостійно зв’яжуться, бо інколи їх пошуки той ще квест).
2) Донат є безповоротним і дає шанс на виграш м'яча і якихось кількох інших лотів (вирішимо перед розіграшем).
3) Більше донатів - більше шансів. Великі донати ми автоматично розіб’ємо на кратну мінімальній ставці кількість.
4) У середу 10 квітня о 18.00 годині ми з Мартін Брест проведемо розіграш онлайн на моїй сторінці, використовуючи рандомайзер.
Дякуємо Вам за всебічну підтримку.
І цей, якщо у Вас в околі є футбольні фани - покажіть їм, може забажають спробувати вдачі.
—----------------------------------------
Якщо хочете просто підтримати проєкт без участі в аукціоні, лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
—-------------------------------------------------
Майте тиху ніч.
Але... тут така справа. У нас є м'яч. З підписом Андрія Луніна.
Саме так.
Україна вийшла на Євро, а воротар нашої збірної і, за сумісництвом, воротар іспанського клубу Реал Мадрид Андрій Лунін взяв і підписав м'яча для чудової родини Maks Yakovenko та Oleksandra Yakovenko, а ті його нам з Іспанії переслали, щоби ми зібрали гроші на чергове авто в проєкті 42 тачки на ЗСУ. (вже, на секундочку, 48-ме).
Лот унікальний. Один. Нє, звісно, ми з Мартин Брест потім досипемо на самому розіграші ще цікавих штук, але базовий лот буде тільки один. Єдинонький.
То як отримати шанс на виграш?
1) До 15 години середи 10 квітня надсилайте будь-яку кількість донатів, що кратні 300-м гривням, на картку
5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко) або на
PayPal senenkoanton@gmail.com (перерахую в гривневому еквіваленті).
ОБОВ'ЯЗКОВО підпишіть донат словом "ЛУНІН". А для певності ще закиньте мені скрін платежу в особисті повідомлення (інколи банки не дають можливості лишити коментар для платежу).
Платежі без підпису чи без скріну я не включатиму в розіграш.
10 квітня я завантажу перелік донацій і складу список учасників розіграшу (буду вдячний, якщо стежитемете за розіграшем і переможці зі мною самостійно зв’яжуться, бо інколи їх пошуки той ще квест).
2) Донат є безповоротним і дає шанс на виграш м'яча і якихось кількох інших лотів (вирішимо перед розіграшем).
3) Більше донатів - більше шансів. Великі донати ми автоматично розіб’ємо на кратну мінімальній ставці кількість.
4) У середу 10 квітня о 18.00 годині ми з Мартін Брест проведемо розіграш онлайн на моїй сторінці, використовуючи рандомайзер.
Дякуємо Вам за всебічну підтримку.
І цей, якщо у Вас в околі є футбольні фани - покажіть їм, може забажають спробувати вдачі.
—----------------------------------------
Якщо хочете просто підтримати проєкт без участі в аукціоні, лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
—-------------------------------------------------
Майте тиху ніч.
❤65👍13
Дозвольте доповісти.
Сьогодні загнали в Україну свіжопридбану завдяки Вам чергову тачку на ЗСУ - вже сорок шосту з сорока двох. На 14 ОМБр.
Чому 46 з 42 - не шукайте логіки, її немає.
Як і немає логіки, чому вона називається Розбійник.
(Наліпка в мене така була від Костянтин Бакуемський, от і наліпашив. Ще й криво).
За бездоганний підбір та перегон машини дякуємо Taras Herasymchuk, а за документальний супровід традиційні дяки Sergiy Grishyn та Александр Барабошко (шо у Саші в коробці - не питайте. Весь час з собою шось тягає).
Машина зайшла в ремонт і доєдналася до тачок проєкту 40/42 Jeep Cherokee, 41/42 та 42/42 Ford Ranger, 45/42 Volkswagen Transporter та 47/42 Nissan Note.
Також нагадаю, що наш проєкт 42 тачки на ЗСУ можна підтримати донатом.
І не просто так, а отримати шанс виграти м'яч із підписом воротаря збірної України та Реал Мадриду Андрія Луніна.
Деталі розіграшу тут
І ще.
Ви так круто донатите, що ми вже шукаємо тачку 48/42.
Від свого імені, від імені Мартин Брест та імені підрозділів, яким ми разом допомагаємо - дякую.
Майте тихий вечір.
Сьогодні загнали в Україну свіжопридбану завдяки Вам чергову тачку на ЗСУ - вже сорок шосту з сорока двох. На 14 ОМБр.
Чому 46 з 42 - не шукайте логіки, її немає.
Як і немає логіки, чому вона називається Розбійник.
(Наліпка в мене така була від Костянтин Бакуемський, от і наліпашив. Ще й криво).
За бездоганний підбір та перегон машини дякуємо Taras Herasymchuk, а за документальний супровід традиційні дяки Sergiy Grishyn та Александр Барабошко (шо у Саші в коробці - не питайте. Весь час з собою шось тягає).
Машина зайшла в ремонт і доєдналася до тачок проєкту 40/42 Jeep Cherokee, 41/42 та 42/42 Ford Ranger, 45/42 Volkswagen Transporter та 47/42 Nissan Note.
Також нагадаю, що наш проєкт 42 тачки на ЗСУ можна підтримати донатом.
І не просто так, а отримати шанс виграти м'яч із підписом воротаря збірної України та Реал Мадриду Андрія Луніна.
Деталі розіграшу тут
І ще.
Ви так круто донатите, що ми вже шукаємо тачку 48/42.
Від свого імені, від імені Мартин Брест та імені підрозділів, яким ми разом допомагаємо - дякую.
Майте тихий вечір.
❤86👍16
Зараз покажу Вам фантастичний перелік науково-популярних проєктів в Україні.
Інколи бувають моменти в житті, якими я щиро пишаюсь.
Так сталось сьогодні, коли дізнався, що маленький камінчик, закладений в царину наукової популяризації в Україні багато років тому, дозволив надбудувати класну конструкцію.
Ще дуже давно, в доширокомасштабному житті мене курвило і теліпало від того, що науково-популярні новини доводилось вишуковувати і, буквально, збирати по крихтам з усіх усюд.
Тому одного вечора - а, вірніше, за кілька вихідних днів - я склав перелік "Науково-популярні ресурси України: що читати, слухати, дивитися" і розмістив його на site.ua.
Там я зібрав всі цікаві наукпоп сайти, ютьюб-канали, оффлайн-події, журнали тощо, які читав-слухав-дивився сам і які міг порадити читати-слухати-дивитися своїм друзям та їхнім дітям.
Перелік дуже відгукнувся моїм читачам і мені неодноразово за нього дякували.
А потім сталося от що.
Після початку широкомасштабки, одне з науково-популярних видань України Куншт отримало грант у скікись там сот тисяч доларів від фонду Alfred P. Sloan Foundation на створення фактично аналітичного центру для написання білих книг (аналітичних матеріалів) щодо збереження, комунікації та відновлення науки в Україні в умовах війни.
Дуже круті люди працювали рік, збирали дані, аналізували, формували гіпотези, обговорювали теорії та формулювали рекомендації для того, щоб наука в Україні не зникла остаточно.
Сьогодні ці білі книги було презентовано.
В одній точці часопростору зібралися чудові люди з наукпоп тусовки, яких я неймовірно був радий бачити (кількість селфі говорить сама за себе).
На сцені по ділу говорили директорка Національного фонду досліджень Ольга Полоцька, заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов та голова Наукового комітету Нацради з питань розвитку науки і технологій Олександра Антонюк, модерував всю подію Юрій Халавка.
[Не по ділу говорила персона з фонду президента з підтримки науки. Вона, мабуть, не уявляла перед якою аудиторією виступатиме, що в залі сидять люди, які набагато глибше в темі (як сфери загалом, так і вмісту білих книг зокрема), була взагалі ані в контексті події, ані в курсі основних проблем науковців і науки в Україні. Звідси стандартні чиновницькі штампи, що слід уникати вордінгу (!) про збереження, а варто говорити про розвиток, та решта маячні з великого успєх успєшного гранд-наративу про "вийти із зони комфорту" та "миші, станьте їжачками". Це моє сумне персональне враження].
Загалом все було пристойно, запис на трансляцію тут https://www.facebook.com/kunsht/videos/443207224832032
Та ми відхилились від теми.
Було презентовано такі білі книги:
- Як трансформувати науково-інноваційну систему для повоєнного відновлення
- Дослідницька інфраструктура в умовах повоєнного відновлення: від порятунку до зростання
- Систематизація практик і рекомендацій українських інституцій з пошкодженою та зруйнованою дослідницькою інфраструктурою
- Наукова діаспора – унікальний капітал для повоєнного відновлення України
- Збереження музейних, архівних, бібліотечних і наукових колекцій в умовах війни
- Збереження науковців в умовах війни та надзвичайних ситуацій
- Адвокація науки в небезпеці
- Використання громадянської науки в умовах війн, криз та катастроф
і вишенька на тортик:
- Популяризація науки під час криз та війн: виклики та можливості.
Так от в цій книзі на сторінці 36 є перелік наукпоп проєктів в Україні.
Аж 166 (!) позицій.
Як живі проєкти, так і ті, що почили в бозі.
Читайте, шукайте, підписуйтесь, стежте.
https://scienceatrisk.org/storage/lp/113/3f4a9c009665fbc5b25d37ed605e8f1838da5b0b.pdf
І, так, там є чарівна фраза: "Основу переліку склали списки ресурсів Антона Сененка на сайті site.ua, база «Мережа
про науку» на порталі «Моя наука» і стаття Олексія Болдирєва «Українські науково-популярні журнали: шляхом спроб і помилок». "
Мімімі.
Інколи бувають моменти в житті, якими я щиро пишаюсь.
Так сталось сьогодні, коли дізнався, що маленький камінчик, закладений в царину наукової популяризації в Україні багато років тому, дозволив надбудувати класну конструкцію.
Ще дуже давно, в доширокомасштабному житті мене курвило і теліпало від того, що науково-популярні новини доводилось вишуковувати і, буквально, збирати по крихтам з усіх усюд.
Тому одного вечора - а, вірніше, за кілька вихідних днів - я склав перелік "Науково-популярні ресурси України: що читати, слухати, дивитися" і розмістив його на site.ua.
Там я зібрав всі цікаві наукпоп сайти, ютьюб-канали, оффлайн-події, журнали тощо, які читав-слухав-дивився сам і які міг порадити читати-слухати-дивитися своїм друзям та їхнім дітям.
Перелік дуже відгукнувся моїм читачам і мені неодноразово за нього дякували.
А потім сталося от що.
Після початку широкомасштабки, одне з науково-популярних видань України Куншт отримало грант у скікись там сот тисяч доларів від фонду Alfred P. Sloan Foundation на створення фактично аналітичного центру для написання білих книг (аналітичних матеріалів) щодо збереження, комунікації та відновлення науки в Україні в умовах війни.
Дуже круті люди працювали рік, збирали дані, аналізували, формували гіпотези, обговорювали теорії та формулювали рекомендації для того, щоб наука в Україні не зникла остаточно.
Сьогодні ці білі книги було презентовано.
В одній точці часопростору зібралися чудові люди з наукпоп тусовки, яких я неймовірно був радий бачити (кількість селфі говорить сама за себе).
На сцені по ділу говорили директорка Національного фонду досліджень Ольга Полоцька, заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов та голова Наукового комітету Нацради з питань розвитку науки і технологій Олександра Антонюк, модерував всю подію Юрій Халавка.
[Не по ділу говорила персона з фонду президента з підтримки науки. Вона, мабуть, не уявляла перед якою аудиторією виступатиме, що в залі сидять люди, які набагато глибше в темі (як сфери загалом, так і вмісту білих книг зокрема), була взагалі ані в контексті події, ані в курсі основних проблем науковців і науки в Україні. Звідси стандартні чиновницькі штампи, що слід уникати вордінгу (!) про збереження, а варто говорити про розвиток, та решта маячні з великого успєх успєшного гранд-наративу про "вийти із зони комфорту" та "миші, станьте їжачками". Це моє сумне персональне враження].
Загалом все було пристойно, запис на трансляцію тут https://www.facebook.com/kunsht/videos/443207224832032
Та ми відхилились від теми.
Було презентовано такі білі книги:
- Як трансформувати науково-інноваційну систему для повоєнного відновлення
- Дослідницька інфраструктура в умовах повоєнного відновлення: від порятунку до зростання
- Систематизація практик і рекомендацій українських інституцій з пошкодженою та зруйнованою дослідницькою інфраструктурою
- Наукова діаспора – унікальний капітал для повоєнного відновлення України
- Збереження музейних, архівних, бібліотечних і наукових колекцій в умовах війни
- Збереження науковців в умовах війни та надзвичайних ситуацій
- Адвокація науки в небезпеці
- Використання громадянської науки в умовах війн, криз та катастроф
і вишенька на тортик:
- Популяризація науки під час криз та війн: виклики та можливості.
Так от в цій книзі на сторінці 36 є перелік наукпоп проєктів в Україні.
Аж 166 (!) позицій.
Як живі проєкти, так і ті, що почили в бозі.
Читайте, шукайте, підписуйтесь, стежте.
https://scienceatrisk.org/storage/lp/113/3f4a9c009665fbc5b25d37ed605e8f1838da5b0b.pdf
І, так, там є чарівна фраза: "Основу переліку склали списки ресурсів Антона Сененка на сайті site.ua, база «Мережа
про науку» на порталі «Моя наука» і стаття Олексія Болдирєва «Українські науково-популярні журнали: шляхом спроб і помилок». "
Мімімі.
❤103👍20👎1🤮1💩1
Всі білі книги можна знайти тут https://scienceatrisk.org/uk/whitepapers (там на другій сторінці є ще давніші книги - про перезавантаження, збереження, комунікацію науки під час війни, а також база даних зруйнованої дослідницької інфраструктури).
Дуже цікаві сторінки.
Місцями шокуючі, місцями обнадійливі.
Особливі промені підтримки шлю Pavel Gol'din, Evgen Nikolaev та решті авторів книги про збереження (а не розвиток, внєзапно) музейних, архівних, бібліотечних і наукових колекцій в умовах війни.
Детально, по суті і чітко.
А так, Kyrylo Beskorovayny, молодці.
Підсумувати можу влучним коментарем під трансляцією від Олександр Зіненко:
"Власне дивно слухати обговорення, де так мало звучить питання про фінансування науки. Буде фінансування разом з здоровим дерегульованим справедливим їх розподілом і державною політикою, яка керується науковими даними - буде наука, ні - будь-які низові ініціативи не будуть дієвими."
Це, насправді, звернення до українського суспільства загалом.
Ядерну бомбу у науковців просити може будь-хто.
Але коли ми говоримо про втрачений потенціал у 300 тисяч вчених і ракетні конструкторські бюро та авіаційні заводи, то виникає питання: а хто ж це зробив?
Я не припиню повторювати:
Допоки молодий вчений отримує в науково-дослідному інституті в рази меншу зарплатню за касира в сусідньому супермаркеті, бомбу можна просити лише у касира. (реальна історія: півставочки для студента на посаді інженера 2129 грн на місяць, техніка - 2119 грн на місяць. Деякі люди на вечерю витрачають більше. Сподіваюсь, я не видав ніяку держтаємницю і путін на нас через це не нападьот).
Або ж бомбу слід просити у тих почвар, які не платять податки з елітних авто.
Чи які на держпосадах отримують премії щомісяця в сотні тисяч гривень.
Питання ж саме в диспропорціях.
Абсолютних диспропорціях, які шокують.
Майте тиху ніч.
Дуже цікаві сторінки.
Місцями шокуючі, місцями обнадійливі.
Особливі промені підтримки шлю Pavel Gol'din, Evgen Nikolaev та решті авторів книги про збереження (а не розвиток, внєзапно) музейних, архівних, бібліотечних і наукових колекцій в умовах війни.
Детально, по суті і чітко.
А так, Kyrylo Beskorovayny, молодці.
Підсумувати можу влучним коментарем під трансляцією від Олександр Зіненко:
"Власне дивно слухати обговорення, де так мало звучить питання про фінансування науки. Буде фінансування разом з здоровим дерегульованим справедливим їх розподілом і державною політикою, яка керується науковими даними - буде наука, ні - будь-які низові ініціативи не будуть дієвими."
Це, насправді, звернення до українського суспільства загалом.
Ядерну бомбу у науковців просити може будь-хто.
Але коли ми говоримо про втрачений потенціал у 300 тисяч вчених і ракетні конструкторські бюро та авіаційні заводи, то виникає питання: а хто ж це зробив?
Я не припиню повторювати:
Допоки молодий вчений отримує в науково-дослідному інституті в рази меншу зарплатню за касира в сусідньому супермаркеті, бомбу можна просити лише у касира. (реальна історія: півставочки для студента на посаді інженера 2129 грн на місяць, техніка - 2119 грн на місяць. Деякі люди на вечерю витрачають більше. Сподіваюсь, я не видав ніяку держтаємницю і путін на нас через це не нападьот).
Або ж бомбу слід просити у тих почвар, які не платять податки з елітних авто.
Чи які на держпосадах отримують премії щомісяця в сотні тисяч гривень.
Питання ж саме в диспропорціях.
Абсолютних диспропорціях, які шокують.
Майте тиху ніч.
❤92👍25