Всі білі книги можна знайти тут https://scienceatrisk.org/uk/whitepapers (там на другій сторінці є ще давніші книги - про перезавантаження, збереження, комунікацію науки під час війни, а також база даних зруйнованої дослідницької інфраструктури).
Дуже цікаві сторінки.
Місцями шокуючі, місцями обнадійливі.
Особливі промені підтримки шлю Pavel Gol'din, Evgen Nikolaev та решті авторів книги про збереження (а не розвиток, внєзапно) музейних, архівних, бібліотечних і наукових колекцій в умовах війни.
Детально, по суті і чітко.

А так, Kyrylo Beskorovayny, молодці.

Підсумувати можу влучним коментарем під трансляцією від Олександр Зіненко:
"Власне дивно слухати обговорення, де так мало звучить питання про фінансування науки. Буде фінансування разом з здоровим дерегульованим справедливим їх розподілом і державною політикою, яка керується науковими даними - буде наука, ні - будь-які низові ініціативи не будуть дієвими."

Це, насправді, звернення до українського суспільства загалом.
Ядерну бомбу у науковців просити може будь-хто.
Але коли ми говоримо про втрачений потенціал у 300 тисяч вчених і ракетні конструкторські бюро та авіаційні заводи, то виникає питання: а хто ж це зробив?

Я не припиню повторювати:
Допоки молодий вчений отримує в науково-дослідному інституті в рази меншу зарплатню за касира в сусідньому супермаркеті, бомбу можна просити лише у касира. (реальна історія: півставочки для студента на посаді інженера 2129 грн на місяць, техніка - 2119 грн на місяць. Деякі люди на вечерю витрачають більше. Сподіваюсь, я не видав ніяку держтаємницю і путін на нас через це не нападьот).
Або ж бомбу слід просити у тих почвар, які не платять податки з елітних авто.
Чи які на держпосадах отримують премії щомісяця в сотні тисяч гривень.

Питання ж саме в диспропорціях.
Абсолютних диспропорціях, які шокують.

Майте тиху ніч.

Інколи Мартін ненадовго зникає.

Я самотньо ходю поміж старезних корчів, копаючи ногою якісь іржаві гайки, п‘ю найбажанішу найнесмачнішу каву з апарата, клавіші якого засмальцьовані плямами синтетики та веде-40 з напрацьованих пальців механіків.

Не турбую його і не шлю дурнуваті меми в особисті, бо то відволікає і, якщо чесно, вибішує.
Дивлюсь на розбиту грунтовку, визираючи хижу пику величезного пікапа, фарбованого в класичний мартінбрестовський сірий фельдграу.

А потім він приїжджає.
Змучаний, блідий, однак щасливий.

І я не питаю його, чому він шкіриться на всі зуби, підставляючи обличчя сонцю.

Я і так все знаю з вранішніх новин.

Мартин Брест, ви до біса круті, хлопці.

Шо, Ейск, спишь? Не? Ну тогда слушай сюда, я тебе доповім про ПВО.

Первое, шо тебя тре знать про ПВО - шо им нельзя накрыть всю страну. Хочется, не хочется - пофиг, ни одна страна в мире не имеет пво-зонтика с какой то вменяемой (выше 50%) эффективностью.

Даже Звезды смерти в 4-й и 6-й частях Звездный войн, имея дохрена мигов, ой, вибачте, имперских истребителей, и дохрена башен с лазерными пушками, в итоге отхватили люлей и отъебнули чуть более чем полностью.

Второе. РЭБ - он прикрывает, но не защищает. Так говорит Дима, а у него позывной "Пророк", и не зря, он шарит максимально и попадает в точечку. Прикрывает, но не защищает.

Вдумайся в эти слова, проникни в их сокровенный смысл, покатай их на языке, проглоти и больше никогда не чувствуй себя в безопасности. С неба прилетит, рэб не сработает, пво проебёт, вспышка, вспышка, "мамочкиии" - и "бажаю здоровья". Шесть СУ-шек за 19 минут наебнуть - это вам не досягненнями хвастаться в телеграме, тут тре подход, прямые руки, адекватное командование и талантливые инженеры. И этого есть у нас.

Не спи, Морозовск. Не спи, Энгельс. Не спи, нельзя. Прилетит украинский дрон, сделает бабах. Потом два дрона. Потом сто. Ну его нахуй, я серьезно, я видел тех людей, которые умеют в deep stike, и я тебе доповідаю шо сам их боюсь.

А ПВО... слушай, ну давай честно. На всю страну тебе его все равно не хватит, страна у тебя большая, есть где порезвиться.

Не спи, Курск. Не спи. Мы тока начали.

Кому війна, а кому…
Поки нормальні волонтери та держава (принаймні, притомна її частина) намагаються забезпечити бійців турнікетами кет, січ і т.і., інколи вилучаючи у воїнів китайський непотріб, пруткі ділки (від слова «прутень») налагодили виробництво магнітних турнікетів.

Шось вони там переорієнтовують якісь ядра якихось клітин. Потім, мабуть, ті ядра діляться, виникає ядерна ланцюгова реакція і боєць стає термінатором Т-800.

І поки поліція ловить онліфанщиць, закуповує секс-вечірки в промислових масштабах, а сбу з тцкашниками на повідку ганяється за журналістами, щоб вручити їм повістку, оці от мразі розводять людей на бабки.

Як гордон зі своїми пірамідками юшінсе.

Гірше за це, мабуть, я тільки бачив гомеопатичну тактичну аптечку (погугліть), де різні розчини слід було мастити у випадках, коли тобі переламало уламком ногу або відірвало голову.
Все заживало, шкіра ставала шовковистою, форма чистенькою.

Н.е.н.а.в.и.д.ж.у.

Але майте тихий вечір.