Інколи Мартін ненадовго зникає.

Я самотньо ходю поміж старезних корчів, копаючи ногою якісь іржаві гайки, п‘ю найбажанішу найнесмачнішу каву з апарата, клавіші якого засмальцьовані плямами синтетики та веде-40 з напрацьованих пальців механіків.

Не турбую його і не шлю дурнуваті меми в особисті, бо то відволікає і, якщо чесно, вибішує.
Дивлюсь на розбиту грунтовку, визираючи хижу пику величезного пікапа, фарбованого в класичний мартінбрестовський сірий фельдграу.

А потім він приїжджає.
Змучаний, блідий, однак щасливий.

І я не питаю його, чому він шкіриться на всі зуби, підставляючи обличчя сонцю.

Я і так все знаю з вранішніх новин.

Мартин Брест, ви до біса круті, хлопці.

Шо, Ейск, спишь? Не? Ну тогда слушай сюда, я тебе доповім про ПВО.

Первое, шо тебя тре знать про ПВО - шо им нельзя накрыть всю страну. Хочется, не хочется - пофиг, ни одна страна в мире не имеет пво-зонтика с какой то вменяемой (выше 50%) эффективностью.

Даже Звезды смерти в 4-й и 6-й частях Звездный войн, имея дохрена мигов, ой, вибачте, имперских истребителей, и дохрена башен с лазерными пушками, в итоге отхватили люлей и отъебнули чуть более чем полностью.

Второе. РЭБ - он прикрывает, но не защищает. Так говорит Дима, а у него позывной "Пророк", и не зря, он шарит максимально и попадает в точечку. Прикрывает, но не защищает.

Вдумайся в эти слова, проникни в их сокровенный смысл, покатай их на языке, проглоти и больше никогда не чувствуй себя в безопасности. С неба прилетит, рэб не сработает, пво проебёт, вспышка, вспышка, "мамочкиии" - и "бажаю здоровья". Шесть СУ-шек за 19 минут наебнуть - это вам не досягненнями хвастаться в телеграме, тут тре подход, прямые руки, адекватное командование и талантливые инженеры. И этого есть у нас.

Не спи, Морозовск. Не спи, Энгельс. Не спи, нельзя. Прилетит украинский дрон, сделает бабах. Потом два дрона. Потом сто. Ну его нахуй, я серьезно, я видел тех людей, которые умеют в deep stike, и я тебе доповідаю шо сам их боюсь.

А ПВО... слушай, ну давай честно. На всю страну тебе его все равно не хватит, страна у тебя большая, есть где порезвиться.

Не спи, Курск. Не спи. Мы тока начали.

Кому війна, а кому…
Поки нормальні волонтери та держава (принаймні, притомна її частина) намагаються забезпечити бійців турнікетами кет, січ і т.і., інколи вилучаючи у воїнів китайський непотріб, пруткі ділки (від слова «прутень») налагодили виробництво магнітних турнікетів.

Шось вони там переорієнтовують якісь ядра якихось клітин. Потім, мабуть, ті ядра діляться, виникає ядерна ланцюгова реакція і боєць стає термінатором Т-800.

І поки поліція ловить онліфанщиць, закуповує секс-вечірки в промислових масштабах, а сбу з тцкашниками на повідку ганяється за журналістами, щоб вручити їм повістку, оці от мразі розводять людей на бабки.

Як гордон зі своїми пірамідками юшінсе.

Гірше за це, мабуть, я тільки бачив гомеопатичну тактичну аптечку (погугліть), де різні розчини слід було мастити у випадках, коли тобі переламало уламком ногу або відірвало голову.
Все заживало, шкіра ставала шовковистою, форма чистенькою.

Н.е.н.а.в.и.д.ж.у.

Але майте тихий вечір.

Мені здається, що це важлива стаття для багатьох свідомих батьків, які усіма правдами і неправдами намагаються вакцинувати своїх дітей.
Звичайно, звучить як сюр - всіма правдами і неправдами - бо ж наче на дворі 21 століття, все давно винайдено і можна не наражати своїх малят на смішні хвороби, які, насправді, подекуди, мають страшні наслідки.
Розказати б про це людям з 19-20 століття, що вакцини-то десь є, але тут - нема, то вони просто у скронь покрутили пальцем.
Але реальність саме така.
Тим більше в Україні.
Чудова журналістка Ірина Андрейців, яку мені по життю пощастило знати особисто, розбиралася в своєму матеріалі, чому в Україні виникли проблеми з вакцинами Бексеро (від менінгококової інфекції групи В) та Варілрікс (від вітрянки).
Якщо Ви теж стоїте в черзі на "дозу" по півроку, якщо не розумієте, чому фармкомпанії дивляться на Україну "крізь пальці" та чому гроші нічого не рішають та рішають одночасно, чому держава тут поки що безпорадна - посилання тут.
Будьте здорові і майте гарний день.
P.S. На фото - що буває з машиною, яка довго стояла і в якій закублилися миші. Електрики вручну перез'єднують згризені джгути дротів. Але тачка 47/42 вже на обкатці.

Інколи буває такий дивний рівень втоми, коли сил вистачає на те, щоб робити справу, але сил на те, щоб комунікувати її просування - взагалі не лишається.
Нуль. Зеро. Абсолютна порожнеча.

А, між іншим, ми з Мартин Брест за останні два тижні передали у війська 3 (прописом - ТРИ) машини.
Одну - в рамках проєкту 42 тачки на ЗСУ.
Дві - в рамках проєкту реабіліТАЧКИ, тобто машини вийшли з ремонтів і знову повернулися у стрій.
Та й то... одна якби і в стрій повернулася, але якби і трохи не туди, звідки приїхала... там цікава історія.

Ба більше, завтра у війська поїде ще одне авто і знову з реабіліТАЧОК.
Але і завтра Ви не побачите пост із селфі, рукостисканнями і подяками - справжніми, від командира військової частини, які можна вішати на стіну.

Однак завтра буде розіграш м'яча із підписом Андрія Луніна - воротаря Збірної України по футболу і команди Реал Мадрид - який нам люб'язно надали Maks Yakovenko та Oleksandra Yakovenko.
Тобто дуже імовірно, що завтра ввечері Ви зможете узріти наші з Мартіном пики наживо.

Тож у Вас лишилася лише доба, аби зробити ставочку у 300 грн з коментарем "ЛУНІН" та спробувати вдачі.
Всі деталі - тут.

Дякуємо, що підтримуєте.
А звітні пости про результати Ваших донацій ми обов'язково зробимо.
Обов'язково.

Майте тихий вечір.